Важливим етапом підтвердження генетичної концепції періодичної хвороби було клонування в 1997 р. гена, відповідального за цю хворобу (MEFV - Mediterranean fever), та 8-ми мутацій гена. Одна з найпоширеніших мутацій (М694V) полягає в заміні валіну на метионін у позиції 694 та утворенні гаплотипів A, B, F, G тощо, які з різною частотою виявляються у вихідців із Середземномор'я. Наведений випадок періодичної хвороби цікавий зміною торакального синдрому на абдомінальний після 3 - 4 років від початку захворювання, доброякісним перебігом, без ознак розвитку амілоїдозу. Найбільш позитивно в лікуванні періодичної хвороби зарекомендував себе колхіцин, однак препарат ефективний у 80 - 85 % хворих. В даному випадку позитивний результат одержано у разі застосування ібупрофену. Оскільки випадки періодичної хвороби можуть траплятися в Україні і на сьогодні, знання особливостей періодичної хвороби дозволить зменшити число діагностичних помилок і випадків призначення необгрунтованого лікування.

Важным этапом подтверждения генетической концепции периодической болезни было клонирование в 1997 году гена, ответственного за эту болезнь (MEFV - Mediterranean fever), и 8 мутаций гена. Одна из самых распространенных мутаций (М694V) заключается в замене валина на метионин в позиции 694 и образовании гаплотипов A, B, F, G и др., которые с разной частотой проявляются у выходцев из Средиземноморья. Приведенный случай периодической болезни интересен сменой торакального синдрома на абдоминальный после 3 - 4 лет от начала заболевания, доброкачественным течением, без признаков развития амилоидоза. Наиболее позитивно в лечении периодической болезни зарекомендовал себя колхицин, однако препарат эффективен у 80 - 85 % больных. В данном случае положительный результат был получен при использовании ибупрофена. Поскольку случаи периодической болезни могут случаться в Украине и в наше время, знания особенностей периодической болезни позволят уменьшить число диагностических ошибок и случаев назначения необоснованного лечения.

У результаті проведених досліджень виявлено, що у хворих на хронічний гепатит С додаткові шкідливі фактори негативно впливають на субпопуляційний склад лімфоцитів і вміст цитокінів. У хворих на хронічний гепатит С, що працюють на підприємствах зі шкідливими умовами праці або часто вживають алкоголь, встановлена значніша імунодепресія Т-клітинної ланки імунітету за активації гуморальної у порівнянні з хворими на хронічний гепатит С без впливу цих факторів.

В результате проведенных исследований выявлено, что у больных хроническим гепатитом С дополнительные вредные факторы негативно влияют на субпопуляционный состав лимфоцитов и содержание цитокинов. У больных хроническим гепатитом С, которые работают на предприятиях с вредными условиями работы или часто употребляют алкоголь, установлена более значительная иммунодепрессия Т-клеточного звена иммунитета при активации гуморального по сравнению с больными хроническим гепатитом С без влияния этих факторов.

Наведено результати першого в Україні досвіду впровадження методу ізоляції вірусу грипу на лінії клітин MDCK у роботу практичної вірусологічної лабораторії. Використання культурального методу протягом трьох епідемічних сезонів дозволило підвищити результативність вірусологічного спостереження за грипом, а також заощадити час і матеріальні ресурси.

Приведены результаты первого в Украине опыта внедрения метода изоляции вируса гриппа на линии клеток MDCK в работу практической вирусологической лаборатории. Использование культурального метода в течение трех эпидемических сезонов позволило повысить результативность вирусологического надзора за гриппом, а также сберечь время и материальные ресурсы.

Досліджено механізм антивиразкової дії препарату "Ренорм" і порівняно його цитопротективні властивості з властивостями відомого антивиразкового препарату "Гастроцепін". Експерименти проведено на 40-а нелінійних білих щурах-самцях масою 180 - 230 г. Встановлено, що гастроцепін зменшував утворення виразок на 100 %, ерозій - на 71,8 %, масивних крововиливів - на 90 %. Наведені дані свідчать про те, що хоча ренорм в дослідженнях мав слабший гастропротективний ефект, ніж гастроцепін, але він був досить значним: кількість виразок на один шлунок зменшувалась на 56 %.

Исследован механизм противоязвенного действия препарата "Ренорм" и сравнены его цитопротективные свойства со свойствами известного противоязвенного препарата "Гастроцепин". Эксперименты проведены на 40-а нелинейных белых крысах-самцах массой 180 - 230 г. Установлено, что гастроцепин уменьшал образование язв на 100 %, эрозий - на 71,8 %, массивных кровоизлияний - на 90 %. Приведенные данные свидетельствуют о том, что хотя "Ренорм" в исследованиях имел более слабый гастропротективный эффект, чем "Гастроцепин", этот эффект был достаточно значимым: количество язв на один желудок уменьшалось на 56 %.

Зазначено, що формування та розвиток ендотоксемії у вагітних із безсимптомним перебігом HBV-інфекції залежать від тривалості патологічного процесу й проявляються підвищенням вмісту молекул середньої маси у сироватці крові за її хронічного перебігу. Рівень молекул середньої маси у сироватці крові у первинно інфікованих HBV вагітних і здорових вагітних істотно не відрізняється. За наявності маркерів реплікативної активності HBV відзначається вищий вміст молекул середньої маси у сироватці крові, ніж за їх відсутності. Підвищений вміст молекул середньої маси у сироватці крові вагітних з HBV-інфекцією є біохімічною ознакою можливого розвитку ускладнень перебігу вагітності та пологів і може бути використаний з метою їх прогнозування.

Указано, что формирование и развитие эндотоксемии у беременных с бессимптомным течением HBV-инфекции зависят от продолжительности патологического процесса и проявляются повышением содержания молекул средней массы в сыворотке крови при ее хроническом течении. Уровень молекул средней массы в сыворотке крови у первично инфицированных HBV беременных и здоровых беременных существенно не отличается. При наличии маркеров репликативной активности HBV выделяется большее содержание молекул средней массы в сыворотке крови, чем при их отсутствии. Повышенное содержание молекул средней массы в сыворотке крови беременных с HBV-инфекцией является биохимическим признаком развития осложнений течения беременности и родов и может быть использован с целью их прогнозирования.

Вивчали резистентність організму дітей з набутим токсоплазмозом на основі визначення у них характеру загальноадаптивних реакцій за допомогою лейкоцитарної формули крові. Визначено особливості загально-адаптивних реакцій у 50-ти здорових і 69-ти дітей з токсоплазмозом віком 7-ми - 16-ти років. Виявлено, що у дітей з токсоплазмозом загальноадаптивні реакції з саногенетичним потенціалом спостерігалися у 2,6 рази рідше, ніж у контрольній групі, а з дезадаптивним і патогенетичним потенціалом - у 2,4 рази частіше. Особливо часто останні були у дітей з хронічним перебігом токсоплазмозу, а саме: з очною та нейротрофічною формами. Після комплексного лікування у дітей з гострим перебігом токсоплазмозу характер загальноадаптивних реакцій майже нормалізувався. У дітей з хронічним перебігом набутого токсоплазмозу не настало їх повного відновлення, що є приводом для призначення цим дітям у подальшому адаптивно-коригувальних засобів.

Изучали резистентность организма детей с приобретенным токсоплазмозом на основе определения у них характера общеадаптивных реакций при помощи лейкоцитарной формулы крови. Определены особенности общеадаптивных реакций у 50-ти здоровых и 69-ти детей с токсоплазмозом в возрасте 7 - 16-ти лет. Выявлено, что у детей с токсоплазмозом общеадаптивные реакции с саногенетическим потенциалом наблюдались в 2,6 раза реже, чем в контрольной группе, а с дезадаптивным и патогенетическим потенциалом - в 2,4 раза чаще. Особенно часто последние были у детей с хроническим течением токсоплазмоза, а именно с глазной и нейротрофической формами. После комплексного лечения у детей с острым течением токсоплазмоза характер общеадаптивных реакций почти нормализовался. У детей с хроническим течением приобретенного токсоплазмоза не наступило их полного восстановления, что является поводом для назначения этим детям адаптивно-корригирующих средств.

Досліджено вміст карбонільних груп білків у сироватці крові та морфологічний стан ДНК лейкоцитів 96-ти хворих на гострі кишкові інфекції в динаміці захворювання. Показано підвищення рівня окисної модифікації білків крові, а також виявлено фрагментацію ДНК лейкоцитів залежно від етіології, ступеня тяжкості та періоду недуги. Виявлено прямий кореляційний зв'язок між рівнем окисної модифікації білків сироватки крові і частотою виявлення деградації ДНК лейкоцитів у гострому періоді захворювання.

Исследовано содержание карбонильных групп белков в сыворотке крови и морфологическое состояние ДНК лейкоцитов 96-ти больных острыми кишечными инфекциями в динамике заболевания. Показано повышение уровня окислительной модификации белков крови, а также выявлена фрагментация ДНК лейкоцитов в зависимости от этиологии, степени тяжести и периода болезни. Выявлена прямая корреляционная связь между уровнем окислительной модификации белков сыворотки крови и частотой проявления деградации ДНК лейкоцитов в остром периоде заболевания.

Зазначено, що традиційна терапія гострих кишкових інфекцій, яка включає в себе антибактерійні засоби і регідратаційну, зокрема інфузійну, терапію з метою усунення порушень водно-електролітного балансу і збереження гомеостазу, не завжди дає швидкий і достатньо стабільний ефект. Тому велике значення має впровадження нових лікарських препаратів детоксикаційної й антимікробної дії, особливо в процесі лікування гострих інфекційних захворювань у дітей. Наведено оцінку ефективності застосування препарату "Силікс" - нового синтетичного аморфного високодисперсного кремнезему під час лікування 126-ти дітей віком до 12-ти років, хворих на гострі кишкові інфекції різного ступеня тяжкості.

Указано, что традиционная терапия острых кишечных инфекций, которая включает в себя антибактериальные средства и регидратационную, в частности инфузионную, терапию с целью устранения нарушений водно-электролитного баланса и сохранения гомеостаза, не всегда дает быстрый и достаточно стабильный эффект. Поэтому большое значение имеет внедрение новых лекарственных препаратов детоксикационного и антимикробного действия, особенно при лечении острых инфекционных заболеваний у детей. Приведена оценка эффективности использования препарата "Силикс" - нового синтетического аморфного высокодисперсного кремнезема при лечении 126-ти детей возрастом до 12-ти лет, больных острыми кишечными инфекциями разной степени тяжести.

Спостерігали хворих на вітряну віспу, оперізувальний герпес і гнійний верхньощелепний синуїт, якими ускладнились гострі респіраторні вірусні інфекції. Досліджено ефективність комплексної терапії за даних захворювань за допомогою низькомолекулярного синтетичного індуктора ендогенного інтерфероноутворення - циклоферону (наведено просторову будову та хімічну формулу циклоферону). Застосування таблетованої та ін'єкційної форм циклоферону сприяло клінічному одужанню та поліпшенню імунологічних показників організму.

Под наблюдением находились больные ветряной оспой, опоясывающим герпесом и гнойным верхнечелюстным синуитом, которыми осложнились острые респираторные вирусные инфекции. Исследована эффективность комплексной терапии при данных заболеваниях с помощью низкомолекулярного синтетического индуктора эндогенного интерферонообразования - циклоферона (представлено пространственное строение и химическая формула циклоферона). Использование таблетированной и инъекционной форм циклоферона способствовало клиническому выздоровлению и улучшению иммунологических показателей организма.

Проаналізовано 112 комп'ютерних і 326 магнітнорезонансних томограм головного й спинного мозку у хворих на енцефаліт і/чи мієліт, спричинених герпесвірусами: вірусом простого герпесу, цитомегаловірусом, вірусом Епштейна-Барр і вірусом оперізувального гепресу. Показано, що магнітнорезонансна томографія (МРТ) має переваги перед комп'ютерною томографією (КТ), особливо в перші дні хвороби; відсутність змін на КТ і МРТ за наявності переконливих клініко-лабораторних й вірусологічних даних не повинна виключати імовірності герпесвірусного ураження ЦНС. Можливі різні варіанти змін речовини мозку та його оболонок: зміни гострого періоду - вогнища запального характеру, зокрема з геморагічним компонентом у них, набряк мозку, потовщення оболонок, а також резидуальні зміни - утворення кіст, гідроцефалія, поренцефалія, атрофія речовини мозку, кальцифікати. Описано зміни, характерні для окремих герпесвірусів, за їх потенційної топічної політропності.

Проанализированы 112 компьютерных и 326 магнитнорезонансных томограмм головного и спинного мозга у больных энцефалитом и/или миелитом, вызванный герпесвирусами: вирусом простого герпеса, цитомегаловирусом, вирусом Эпштейна-Барр и вирусом опоясывающего герпеса. Показано, что магнитно-резонансная томография (МРТ) имеет преимущество перед компьютерной томографией (КТ), особенно в первые дни болезни; отсутствие изменений на КТ и МРТ при наличии убедительных клинико-лабораторных и вирусологических данных не должны исключать вероятности герпесвирусного поражения ЦНС. Возможны разные варианты изменений вещества мозга и его оболочек: изменения острого периода - очаги воспалительного характера, в частности с геморрагическим компонентом в них, отек мозга, утолщение оболочек, а также резидуальные изменения - образование кист, гидроцефалия, порэнцефалия, атрофия вещества мозга, кальцификаты. Описаны изменения, характерные для отдельных герпесвирусов, при их потенциальной топической политропности.

Звернено увагу на основи профілактики каліцтва й уникнення помилок минулого, якщо виникнуть випадки захворювання на поліомієліт. Лікувальні заходи у разі поліомієліту повинні спрямовуватись на профілактику контрактур і деформацій, що виникають у гострому періоді недуги, якщо не проводиться правильне ортопедичне лікування. Для досягнення бажаних результатів треба, щоб у лікуванні хворих у гострому періоді брали участь три спеціалісти: інфекціоніст, невропатолог, ортопед. У гострий період після закінчення лікування в інфекційній лікарні, значна частина хворих потребує продовження лікування в поліклініках, школах-інтернатах, санаторіях, де проводиться комплексне лікування. Мета усього комплексу лікування - створити умови для якомога швидшого відновлення функції паралізованих м'язів: УВЧ, діатермія, індуктотермія, іоногальванізація, озокерито- і парафінолікування, водо- і грязелікування, масаж і лікувальна гімнастика.

Обращено внимание на основы профилактики увечий, если возникнут случаи заболевания полиомиелитом. Лечебные мероприятия при полиомиелите должны быть направлены на профилактику контрактур и деформаций, которые возникают в остром периоде болезни, если не проводится правильное ортопедическое лечение. Для достижения желаемых результатов необходимо, чтобы в лечении больных в остром периоде принимали участие три специалиста: инфекционист, невропатолог, ортопед. В острый период после окончания лечения в инфекционной больнице, значительная часть больных нуждается в продолжении лечения в поликлиниках, школах-интернатах, санаториях, где проводится комплексное лечение. Цель всего комплекса лечения - создание условий для быстрого обновления функций парализованных мышц: УВЧ, диатермия, индуктотермия, ионогальванизация, озокерито- и парафинолечение, водо- и грязелечение, массаж и лечебная гимнастика.

В процесі обстеження 48-ми хворих на гострий шигельоз Флекснера 2а, який перебігав на тлі ВІЛ-інфекції/СНІДу, встановлено, що більш інформативним показником формування реконвалесцентного носійства шигел (субклінічного перебігу дизентерії) є виявлення ДНК збудника за допомогою ПЛР не у випорожненнях, а в зскрібку зі слизової оболонки прямої кишки. Доведено, що шигельоз у ВІЛ-інфікованих осіб у І - ІІ клінічних стадіях перебігає не тяжче, ніж у хворих без імунодефіциту, однак ВІЛ-інфекція/СНІД навіть за безсимптомної форми сприяють тривалому субклінічному перебігу шигельозу.

При обследовании 48-ми больных острым шигеллезом Флекснера 2а, который протекал на фоне ВИЧ-инфекции/СПИДа, установлено, что более информативным показателем формирования реконвалесцентного носительства шигелл (субклинического течения дизентерии), является обнаружение ДНК возбудителя с помощью ПЦР в соскобе со слизистой оболочки прямой кишки. Доказано, что шигеллез у ВИЧ-инфицированных в І - ІІ клинических стадиях протекает не тяжелее, чем у больных без иммунодефицита, однако ВИЧ-инфекция/СПИД даже при бессимптомной форме способствуют длительному субклиническому течению шигеллеза.

Проведені дослідження і клінічні спостереження свідчать про багатоплановий позитивний вплив спіруліни на організм дітей і підлітків, хворих на туберкульоз легень, які перебувають на реабілітаційному етапі лікування в санаторії. Це проявляється в більш повній і швидшій нормалізації обмінних процесів, підвищенні реактивності організму, ліквідації інтоксикаційних проявів і покращанні загального стану організму. Привертає увагу вплив спіруліни на показники антиоксидантного захисту. У крові дітей дослідної групи відзначено достовірне зростання активності каталази та глутатіону - у 45 % дітей до рівня норми. Застосування спіруліни в комплексі з традиційними заходами реабілітаційного періоду сприяло нормалізації показників глобулінемії, достовірно знизився пул середньомолекулярних пептидів.

Проведенные исследования и клинические наблюдения свидетельствуют о многоплановом положительном влиянии спирулины на организм детей и подростков, больных туберкулезом легких, которые пребывают на реабилитационном этапе лечения в санатории. Это проявляется в более полной и быстрой нормализации обменных процессов, повышении реактивности организма, ликвидации интоксикационных проявлений и улучшении общего состояния организма. Привлекает внимание влияние спирулины на показатели антиоксидантной защиты. В крови детей исследуемой группы отмечено достоверное возрастание активности каталазы и глутадиона - у 45 % детей до уровня нормы. Использование спирулины в комплексе с традиционными мерами реабилитационного периода способствовало нормализации показателей глобулинемии, достоверно снизился пул среднемолекулярных пептидов.

У межах Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ/СНІДом вивчено ефективність антиСНІД-освітньої роботи серед шкільної та студентської молоді (491 особа) шляхом анкетування до та після проведення освітніх заходів. Встановлено, що активні форми роботи (участь молоді у підготовці круглих столів, семінарів, стінгазет, санбюлетенів) дали істотно кращі знання, ніж пасивні (лекції та бесіди спеціалістів).

В рамках Всемирного дня борьбы с ВИЧ/СПИДом изучена эффективность антиСПИД-просветительной работы среди школьной и студенческой молодежи (491 человек) путем анкетирования до и после проведения просветительных мероприятий. Установлено, что активные формы работы (участие молодежи в подготовке круглых столов, семинаров, стенгазет, санбюллетеней) дали существенно лучшие знания, чем пассивные (лекции и беседы специалистов).

На підставі даних післямаркетингових спостережень охарактеризовано реактогенність вакцинних препаратів дифтерійної групи на сучасному етапі в Україні. Проведено порівняльну характеристику показників післявакцинних реакцій та ускладнень серед вакцин АКДП, АДП, АДП-м, АКДП+гепВ та АКДП+ІПВ, які застосовувались в медичній практиці протягом 2000 - 2002 рр. Всі випадки післявакцинних ускладнень розділено за клінічними проявами та визначено причини їх виникнення. Вперше представлено дані щодо реактогенності АаКДП вакцини з ацелюлярним кашлюковим компонентом за широкого її застосування в Україні протягом 2002 р.

На основе данных послемаркетинговых наблюдений охарактеризована реактогенность вакцинных препаратов дифтерийной группы на современном этапе в Украине. Проведена сравнительная характеристика показателей поствакцинных реакций и осложнений между вакцинами АКДС, АДС, АДС-м, АКДС+гепВ (вакцина против гепатита В) и АКДС+ИПВ (инактивированная полиомиелитная вакцина), которые использовались в медицинской практике в течение 2000 - 2002 гг. Все случаи поствакцинных осложнений разделены по клиническим проявлениям, определены причины их возникновения. Впервые представлены данные о реактогенности АаКДС вакцины с ацеллюлярным коклюшевым компонентом при широком ее использовании в Украине в течение 2002 г.

Наведено дані про ефективність лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень з остеопенічним синдромом залежно від використання традиційної комплексної терапії (1-а група) та з додатковим призначенням препаратів "Сандокал-D форте" або "Кальцій-Dз нікомед" (2-а група). Встановлено, що термін стаціонарного лікування був меншим на 6 днів у пацієнтів 2-ї групи. Ефективність лікування туберкульозу легень краща також у пацієнтів 2-ї групи.

Приведены данные об эффективности лечения больных, у которых впервые диагностирован деструктивный туберкулез легких с остеопеническим синдромом в зависимости от использования традиционной комплексной терапии (1-я группа) и с дополнительным назначением препаратов сандокал-D форте или кальций-Dз никомед (2-я группа). Установлено, что срок стационарного лечения был меньшим на 6 дней у пациентов 2-й группы. Эффективность лечения туберкулеза легких была лучше также у пациентов 2-й группы.

Проаналізовано твердження сучасної медицини, по-новому розглянуто питання патогенезу, діагностики та лікування септичних захворювань. Запропоновано формулювання сепсису як групи бактерійних і грибкових інфекційних захворювань, об'єднаних своєрідністю патогенезу у вигляді імунної недостатності внаслідок імунної депресії та інтенсивної бактеріємії за типом септицемії/септикопіємії, що проявляється характерними патоморфологічними і клінічними ознаками з ациклічністю динаміки й відсутністю спонтанного одужання.

Проанализированы доводы современной медицины, по-новому рассмотрены вопросы патогенеза, диагностики и лечения септических заболеваний. Предложена формулировка сепсиса как группы бактерийных и грибковых инфекционных заболеваний, объединенных своеобразностью патогенеза в виде иммунной недостаточности вследствие иммунной депрессии и интенсивной бактериемии по типу септицемии / септикопиемии, что проявляется характерными патоморфологическими и клиническими признаками с ацикличностью динамики и отсутствием спонтанного выздоровления.

Після опису півсторіччя тому марсельської гарячки в Севастополі захворюваність знову зареєстровано вздовж Середземномор'я та Чорноморського узбережжя Криму. І захворюваність набуває ендемічного характеру. На півострові сформувався могутній епідемічний потенціал, у разі реалізації якого можна очікувати не тільки підйому захворюваності, формування нових антропургічних осередків, але й поширення з прибережних районів в середину Криму. Проаналізовано епідеміологічні прояви марсельської гарячки на сучасному етапі, проведено районування території Криму за ступенем ризику зараження для людей. Запропоновано відповідні протиепідемічні заходи.

После описания полстолетия назад марсельской горячки в Севастополе заболеваемость вновь регистрируется вдоль Средиземноморья и Черноморского побережья Крыма и приобретает эндемический характер. На полуострове сформировался могучий эпидемический потенциал, при реализации которого можно ожидать не только подъема заболевания, формирования новых антропургических очагов, но и распространения заболеваемости с прибрежных районов внутрь Крыма. В работе представлены эпидемиологические проявления марсельской горячки на современном этапе, проведено районирование территории Крыма по степени риска заражения для людей. Предложены соответствующие противоэпидемические мероприятия.

Зазначено, що лептоспіроз залишається важливою медико-соціальною проблемою, незважаючи на широкий комплекс профілактичних заходів. Досліджено ефективність використання уролесану у хворих на лептоспіроз, вивчено його вплив на функціональний стан нирок, печінки, дезінтоксикаційні властивості. "Уролесан" - препарат рослинного походження, розроблений, синтезований і впроваджений у клінічну практику вченими Прикарпатського регіону. Клініко-лабораторні дані засвідчили ефективність впливу уролесану залежно від тяжкості хвороби, супутньої патології; виявлено добру переносність препарату, а також нормалізацію показників перекисного окислення ліпідів і пептидів середньої маси.

Указано, что лептоспироз остается важной медико-социальной проблемой, несмотря на широкий комплекс профилактических мероприятий. Целью исследования была оценка эффективности использования уролесана у больных лептоспирозом, изучение его влияния на функциональное состояние почек, печени, дезинтоксикационные свойства. "Уролесан" - препарат растительного происхождения, разработанный, синтезированный и внедренный в клиническую практику учеными Прикарпатского региона. Клинико-лабораторные данные засвидетельствовали эффективность влияния уролесана в зависимости от тяжести болезни, сопутствующей патологии, выявили хорошую переносимость препарата, а также нормализацию показателей перекисного окисления липидов и пептидов средней массы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.92/93

Рубрики:

Патогенні бактерії

Шифр НБУВ: Ж16253 Пошук видання у каталогах НБУВ