Рассмотрены новые данные о патогенезе, клинике, диагностике и лечении урогинекологических заболеваний. Обсуждены показания, особенности и преимущества современных неинвазивных методов диагностики: ультразвукового сканирования и компьютерной томографии. Освещены техника, непосредственные и отдаленные результаты восстановительных операций на органах урогенитального тракта. Проанализированы изменения функционального состояния мочевыделительной системы в зависимости от метода хирургической коррекции пролапса гениталий. Изучены малоинвазивные способы дренирования почек у беременных с калькулезным пиелонефритом, осложнившемся обструкцией мочевыводящих путей. Отдельные статьи посвящены актуальным проблемам урогинекологической патологии у девочек-подростков, страдающих сахарным диабетом, а также особенностям морфологических и иммуноморфологических изменений почек при позднем гестозе.

Визначено особливості анатомо-топографічної взаємодії статевих органів з сечовою системою. Розглянуто номенклатуру, етіопатогенетичні фактори та класифікацію пролапса тазових органів і нетримання сечі. Описано симптоми та наведено методи діагностики та лікування даних патологій. Проаналізовано світовий досвід здійснення трансвагінального доступу, охарактеризовано матеріали для відновлення тазового дна.

Определены особенности анатомо-топографического взаимодействия половых органов с мочевой системой. Рассмотрена номенклатура, этиопатогенетические факторы и классификация пролапса тазовых органов и недержания мочи. Описаны симптомы и приведены методы диагностики и лечения данных патологий. Проанализирован мировой опыт осуществления трансвагинального доступа, охарактеризованы материалы для восстановления тазового дна.

Обстежено 125 жінок віком 35 - 45-ти років з постоваріоектомічним синдромом (ПОЕС) та 30 здорових жінок цієї ж вікової категорії. Виявлено достовірне зниження об'єму сечового міхура під час першого позиву до акту сечовипускання у хворих з ПОЕС та імперативним нетриманням сечі. За цього у 43-х з 51-ї обстеженої жінки вказані прояви виникали у перший рік від моменту операції, а у 19-ти пацієнток зі стресовим нетриманням сечі маніфестація симптоматики відбулася в період від двох до п'яти років після двобічної оваріоектомії, що було в основному пов'язне з пролапсом геніталій і гіпермобільністю сечівника. Встановлено, що найбільш стабільними урофлоуметричними ознаками є зниження максимальної швидкості потоку сечі, подовження часу досягнення максимальної швидкості потоку сечі, а також збільшення загальної тривалості сечовипускання.

Вперше проведено морфологічне та морфометричне дослідження тканини уретри у жінок перименопаузного віку з опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів з визначенням питомих компонентів уретри. Встановлено, що головним механізмом розвитку дизуричних розладів у жінок з опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів є вікова інволюція гладких і поперечносмугастих м'язів, судинно-стромального компоненту, обумовлена гормональним і цитокіновим дисбалансом, наявністю герпесвірусних і хламідійних інфекцій. Вперше визначено взаємозв'язок даних показників гормонального фону, інтерлейкінів і морфологічних змін між собою. Розроблено та впроваджено лікувально-профілактичний комплекс, що включає консервативну терапію і хірургічне лікування, який є ефективним у 98,4 % випадків.

Встановлено, що переважна кількість хворих (73,8 %) перебувала у віці 30 - 49 років і найчастіше сечовод був травмований під час операцій з приводу фіброміоми матки (72,3 %) та її злоякісних пухлин (12,3 %). Розкрито лінійну залежність частоти ушкоджень органа від об'єму втручань. Проаналізовано лінійну залежність частоти ушкоджень органа від об'єму втручань, а за розширеній екстирпації матки з придатками їх питома вага становила 66,2 % і лише 1,5 % у разі лапароскопічних операцій, у 92,3 % випадків був травмований один сечовод, переважно за розв'язування та прошивання органа (45,9 %). Виявлено суттєву розбіжність між строками нанесення травми, появою симптомів і госпіталізацією, що свідчить про важкість ранньої діагностики та несвоєчасне лікування. Встановлено фактори ризику травмування сечоводу. Простежено результати хірургічного лікування даної категорії хворих і виявлено переваги та недоліки кожного виду втручання. На підставі оцінки ступеня морфологічних і морфометричних змін у стінці сечоводу та навколо сечовідній клітковині в різні строки після травми обгрунтовано та створено лікувально-діагностичні алгоритми, які дозволяють своєчасно діагностувати ятрогенне ушкодження сечоводу та визначити раціональний об'єм ліквальних заходів, доведено їх ефективність, що підтверджено одержаними у вірогідній більшості (61,5 %) добрими результатами, які полягають у відновленні функції органа та повній трудовій реабілітації, задовільні результати - у 27,7 % випадків. Визначено основні принципи профілактики ушкоджень сечоводу під час оперативних втручань, які стосуються як медичних, так і соціальних аспектів.

Цель работы - сравнительный анализ эффективности методов лечения ректовагинальных свищей и разрывов промежности. Изучены результаты лечения 70 больных в возрасте от 16 до 52 лет с разрывом промежности III степени и ректовагинальными свищами. Выбор объема и метода оперативного вмешательства осуществляли индивидуально. Всем больным проведена предоперационная подготовка. Чрезсфинктерный свищ обнаружен у 39 (55,7 %) больных, экстрасфинктерный - у 4 (5,7 %), интрасфинктерный - у 27 (38,6 %). Разработан и внедрен в клинику модифицированный способ ликвидации ректовагинальных свищей. Среди пациентов с ректовагинальным свищем I степени рецидив не отмечен, с ректовагинальным свищем II степени - выявлен у 1 (6,25 %) пациента, оперированного по нашей методике, и у 2 (14,3 %) больных, оперированных традиционным методом. Выводы: использование модифицированного метода коррекции ректовагинальных свищей и разрывов промежности улучшило результаты хирургического лечения данной патологии на 8,05 %.

Наведено результати науково-дослідної роботи щодо підвищення ефективності лікування нетримання сечі у жінок із гінекологічною патологією на основі дисплазії сполучної тканини. На підставі вивчення особливостей епідеміології, клініки, біохімічних особливостей колагенового статусу та мінерального гомеостазу, гормонального профілю, даних ультразвукового та комбінованого уродинамічного дослідження розроблено та впроваджено науково обгрунтований алгоритм лікувальних заходів, який дозволяє підвищити ефективність лікування нетримання сечі й якість життя у жінок із гінекологічною патологією на основі дисплазії сполучної тканини.

У 38 жінок з урогенітальним пролапсом перед операцією проведено імпульсну доплерометрію маткових та яєчникових артерій. Крім цього проведено патогістологічне дослідження еластичного каркаса (ЕК) круглих маткових зв'язок і стінок вагіни. Виявлено, що незалежно від віку жінок спостерігається виражене порушення кровообігу в матці та яєчниках. Ці явища пов'язані з втратою ЕК судин з оклюзією їх просвіту. Використання локальної ЗГТ Овестином частково відновлює функцію сечовиділення та профілактує рецидиви випадіння стінок вагіни.

Покращано результати хірургічного лікування жінок, хворих на стресове нетримання сечі в поєднанні з пролапсом тазових органів, на підставі вибору оптимальної хірургічної тактики завдяки використанню модифікованого уродинамічного обстеження. Вивчено особливості анамнезу та клінічного статусу, стан утримання сечі, результати різних видів оперативного втручання у жінок з наявністю пролапсу тазових органів та без нього. Доведено, що некорегований генітальний пролапс є фактором, що збільшує вірогідність негативних результатів хірургічного лікування стресового нетримання сечі у пацієнток, у яких пролапс геніталій не діагностований до операції або його наявність не врахована під час виконання оперативного втручання. Показано, що використання пристроїв, моделювальних корекцію пролапсу, дозволяє проводити диференціальну діагностику 2 і 3 типів нетримання сечі у пацієнток, нетримання сечі в яких супроводжується пролапсом геніталій. Показано, що на підставі результатів уродинамічного дослідження за умов моделювання корекції пролапсу можна прогнозувати появу стресового нетримання сечі після хірургічної корекції пролапсу. Визначено показання до одномоментної корекції пролапсу та нетримання сечі, а також уникнення непотрібної операції з приводу стресового нетримання сечі. Впровадження в клінічну практику удосконалену малоінвазивну методику хірургічного лікування різних типів стресового нетримання сечі в поєднанні з пролапсом тазових органів дозволило скоротити кількість ускладнень, частоту рецидивів, скоротити тривалість лікування, підвищити ефективність оперативного лікування й якість життя пацієнток

Наведено оцінку й аналіз найбільш вагомих медичних і соціальних чинників ризику виникнення віддалених післяопераційних урогенітальних розладів у жінок репродуктивного віку після радикального хірургічного лікування з приводу міоми матки (ММ). Радикальні операції з приводу ММ зумовлюють зростання частки урогенітальних розладів, клінічні прояви яких справляють свій негативний вплив на фізичну, психоемоційну форму та соціальну значущість жінки у суспільстві. Проведено обстеження 80 жінок віком від 40 до 50 років. В основну групу ввійшли 40 пацієнток, яким виконано вагінальну гістеректомію, до групи порівняння - 40 пацієнток із гістеректомією, проведеною абдомінальним доступом. Надано дані з оцінювання стану тазового дна та урогенітальної дисфункції з використанням стандартизованої системи POP-Q, як на етапі передопераційного спостереження, так і протягом 3-х і 5-ти років після оперативного втручання. Проводили опитування, заповнення щоденників болю, сечовипускання, фізикальний огляд і бімануальне дослідження, визначення рН піхвового вмісту, кольпоскопію, оцінювали індекс стану піхви, стан мікробіоти слизових оболонок, комплексне уродинамічне обстеження, цистометрію, ультразвукове дослідження органів малого таза та визначення структури яєчників. Виділено найбільш вагомі чинники ризику, які б надали можливість формувати групи пацієнток, що вимагають індивідуалізованих підходів у виборі оперативних технік і реабілітаційної програми. До них віднесено: дані акушерсько-гінекологічного анамнезу (народження великих плодів, проведення епізіотомій, пологовий травматизм, високий паритет пологів); оперативні втручання на яєчниках, застосування агоністів гонадотропін-рилізинг-гормонів; хронічні захворювання дихальної системи та травного тракту, що супроводжуються підвищенням внутрішньочеревного тиску; наявність стигм недиференційованої дисплазії сполучної тканини; клінічні прояви неспроможності тазового дна та функціональних порушень сфінктерного апарату сечівника. Під час вибору методу та доступу у випадку оперативного лікування з приводу ММ доцільно враховувати наявність пролапсу тазових органів і початкових дизуричних проявів у жінки, функціональний стан сфінктерного апарату та гіпермобільність сечівника, акушерсько-гінекологічну патологію та попередні оперативні втручання на органах малого таза, вік і конституцію хворої, її поінформованість про можливі ускладнення, досвід хірурга та його вибір хірургічних технік.

Развитие урогенитальных нарушений (УГН) в перименопаузе характеризуется манифестацией атрофических и дистрофических процессов в структурах мочеполового тракта. Цель исследования - повышение эффективности лечения женщин с УГН в перименопаузе путем изучения влияния локального применения жидких вагинальных свечей Вагинал-пантен (ООО "Красота и здоровье"). Обследованы 176 женщин с урогенитальными расстройствами в перименопаузальный период, средний возраст которых составил 52,2 +- 4,8 года. В 1-й группе 86 (48,8 %) пациенток получали традиционное лечение. Во 2-ю группу включены 90 (51,1%) пациенток, которым с целью устранения симптомов бактериального вагиноза и в связи с индивидуальной непереносимостью местных ЗГТ интравагинально для восстановления микрофлоры назначали жидкие свечи Вагинал-пантен. В контрольную группу вошли 52 женщины с физиологическим течением перименопаузального периода. В результате лечения уменьшились сухость влагалища и зуд - в 87,7 % случаев, исчезло жжение - в 74,4 % наблюдений, нормализовался клинический анализ мочи, наблюдалось достоверное уменьшение никтурии - в 3 раза и поллакиурии - в 2,5 раза, положительного кашлевого теста - в 2 раза. Установлено, что вагинальные свечи Вагинал-пантен можно успешно использовать в лечении УГН в перименопаузе, особенно у женщин, имеющих противопоказания к применению синтетических эстрогенсодержащих препаратов.

Досліджено зниження частоти і поліпшення результатів лікування травм сечоводу при акушерсько-гінекологічних операціях шляхом розробки і удосконалення методів профілактики і хірургічної корекції. Визначено провідні фактори ризику травми сечоводу при гінекологічних операціях і оцінено їх значущість на основі аналізу даних обстеження. Встановлено фактори прогнозу вірогідності і сформовані групи ризику пошкодження сечоводу при гінекологічних операціях. Запропоновано і вивчено ефективність способу інтраопераційної оцінки оптимального рівня реконструкції сечоводу шляхом визначення електрофізіологічної активності його стінки. Визначено ефективність клінічного застосування алгоритмів діагностики та хірургічного лікування травми сечоводу при гінекологічних операціях.