Розглянуто деякі теоретичні та практичні аспекти морального виховання молоді у контексті християнського учення на сучасному етапі розвитку суспільства.

Рассмотрены некоторые теоретические и практические аспекты духовно-нравственного воспитания молодежи с позиции христианского вероисповедания применительно к современному периоду развития общества.

In present clause some theoretical and practical aspects of spiritual - moral education of youth from a position of christian creed with reference to the modern period of development of a society are considered.

Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження аскетизму як особистісного і суспільного феномену. Розкрито сутність, зміст і проаналізовано значення аскетизму в житті людини і суспільства. Описано особливості аскетичних прийомів та принципів їх реалізації у процесі життєдіяльності людини в християнсько-православному аспекті. Розглянуто аскетизм як ціннісну основу саморозвитку особистості та її самореалізації. Значну увагу приділено аскетизму в історичних типах духовності, зокрема, в архаїчних суспільствах та в період зародження цивілізацій, античному суспільстві та східних культурах, західноєвропейській філософії XV - початку ХХ ст.

Освещены теоретико-методологические основы исследования аскетизма как личностного и общественного феномена. Раскрыты сущность, содержание и проанализировано значение аскетизма в жизни человека и общества. Описаны особенности аскетических приемов и принципов их реализации в процессе жизнедеятельности человека в христианско-православном аспекте. Рассмотрен аскетизм как ценностная основа саморазвития личности и её самореализации. Значительное внимание уделено аскетизму в исторических типах духовности, в частности, в архаических обществах и в период зарождения цивилизаций, античном обществе и восточных культурах, западноевропейской философии XV - начала ХХ ст.

Розглянуто роль та значення духовності та духовної культури молоді у період трансформації суспільства, фактори, що впливають на її формування.

Рассмотрены роль и значение духовности и духовной культуры молодежи в период трансформации общества, факторы, оказывающие влияние на ее формирование.

In the article the role and meaning of the youth's spiritual culture in the period of the society's transformation as well as the factors influencing the youth's formation are considered as the ground points for the further development of the entire society.

Встановлено, що згідно з концепцією виховання молоді у сучасному суспільстві метою фізичного виховання є формування загально розвинутої особистості, де духовні якості займають провідне місце. Ця мета досягається шляхом злиття особистої фізичної культури, під якою розуміють органічне поєднання знань, потреб і мотивів, оптимальний рівень здоров'я, з духовними якостями, які педагог фізичної культури проявляє у практичній формі.

Установлено, что в соответствии с концепцией воспитания молодежи в современном обществе целью физического воспитания является формирование всесторонне развитой личности, где духовные качества занимают ведущее положение. Эта цель достигается путём слияния личной физической культуры, под которой понимается органическое единство знаний, потребностей и мотивов, оптимальный уровень здоровья, с духовными качествами, которые педагог физической культуры проявляет в практической форме.

According to the offered conception of upbringing the aim of physical education is to ensure the formation of the all-round developed personality. The main way to reach this aim by students is to assimilate the basis of personal physical culture that is understood as the unity of knowledges, motivations, demands, optimal level of health with the soul qualities, which a teacher of physical culture shows in a practical way. The principles of the formation of the all-round developed personality are displayed on the basis of pedagogy.

Розглянуто питання виховання духовних якостей молоді методами і засобами фізичної культури і спорту. Визначено особливості виховання вольових якостей.

Рассмотрены вопросы воспитания духовных качеств молодежи методами и средствами физической культуры и спорта. Определены особенности воспитания волевых качеств.

In the given article the questions of education of spiritual qualities of young people are examined by methods and facilities of physical culture and sport. The features of education of volitional qualities are definite.

Обгрунтовано важливе значення вчителя фізичної культури і тренера як суб'єкта виховання духовної культури підлітків в учбовій і спортивній діяльності. Розкрито роль і зміст особливостей педагогічної майстерності вчителя фізичної культури і тренера, визначено умови діяльності вчителів і тренерів у формуванні гармонійного розвитку підлітків.

Обосновано важное значение учителя физической культуры и тренера как субъекта воспитания духовной культуры подростков в учебной, так и в спортивной деятельности. Раскрыта роль и содержание особенностей педагогического мастерства учителя физической культуры и тренера, определены условия деятельности учителей и тренеров в формировании всесторонне гармоничного развития подростков.

In the given article the important value of teacher of physical culture and trainer is grounded, both subject of education of spiritual culture of teenagers, as in educational, and in sporting activity. A role and maintenance of features of pedagogical trade of teacher of physical culture and trainer is exposed and the terms of activity of teachers and trainers in forming comprehensively of harmonious development of teenagers are definite.

Розглянуто фізичне виховання як одне ціле з іншими видами виховання. Органічною основою їх взаємозв'язку є єдність фізичного та духовного розвитку людини, а також закономірності організації всієї системи фізичного виховання.

Физическое воспитание совершенно неотделимо от других видов воспитания. Органической основой их взаимосвязи является единство физического и духовного развития человека, а также закономерности организации всей социальной системы физического воспитания.

In the article physical is absolutely inseparable from other kinds of upbringing. The organic basic of their interrelation is the unity of physical training.

Розкрито роль фізичної культури в формуванні духовно-моральних та морально-естетичних якостей, які сприяють досягненню гармонійного розвитку особистості через гармонію духовного та фізичного виховання.

Раскрыта роль физической культуры в формировании духовно-нравственных и нравственно-эстетических качеств, способствующих достижению гармонического развития личности через гармонию духовного и физического воспитания.

In clause the role of physical training in formation of the spiritual - moral and moral - aesthetic qualities promoting achievement of harmonious development of the person through harmony spiritual and physical training is opened.

Зазначено, що під впливом інтернаціональних ідей відбувається підвищення рівня раціонального початку у суспільній свідомості, формуються моральні гуманні риси, які сприяють розвитку духовної особистості в Україні.

Указано, что под воздействием интернациональных идей осуществляется повышение уровня рационального начала в общественном сознании, формируются нравственные гуманные черты, способствующие развитию духовной личности в Украине.

The moral human features promoting the development of spiritual personality in Ukraine and the rational beginning in social conscience formed under the influence of international ideas.

Изложены вопросы, связанные с проблемами украинской молодежи - духовности, морали, гражданственности. Показано значение творчества Р.Вагнера для формирования духовности молодежи. Освещены особенности социализации студенческой молодежи в Украине, полоролевой идентичности у юношей с разными уровнями субъективной удовлетворенности отношениями с отцом, темперамента и креативности учащихся с низким статусом в группе. Раскрыта сущность понятия гражданственности в мировоззрении украинской молодежи ХХІ в. Рассмотрена семья как основа воспитания духовности молодежи. Определена роль гуманитарных знаний в образовании студентов технических специальностей.

Проаналізовано причини аморальної поведінки в контексті завдань віктимологічної профілактики. Запропоновано напрями роботи з формування моральної поведінки підростаючого покоління.

Проведено соціально-філософське дослідження феномену аскетизму. Виконано філософсько-історичний аналіз виникнення, становлення та функціонування аскетизму, виявлено його основні історичні типи: архаїчний, імперативно-нормативний і любовно детермінований. Поняття аскетизму визначено як соціоморальний принцип, що базується на самообмежуванні та самопримушуванні; специфічний засіб самовдосконалення моральних, інтелектуальних, вольових і фізичних здібностей людини; свідома, вольова, морально спрямована діяльність. Залучення у науковий обіг теологічних і релігійно-філософських праць з аскетизму дозволило розкрити технологію аскетики, її сутнісні риси, зміст, усвідомити аксіологічну природу, особливості формування оцінки аскетизму на індивідуальному і соціальному рівнях, соціальний вплив цієї оцінки, а також механізм самореалізації особистості як творчої, аскетично зорієнтованої діяльності.

Виявлено та проаналізовано взаємні кореляції ідей гедонізму й аскетизму у культурно-історичній ретроспективі. Розглянуто гедонізм і аскетизм як два полюси біполярного маргінального культурно-антропологічного феномену. З'ясовано, що традиційне протиставлення гедонізму й аскетизму в певному значенні є некоректним. Доведено, що з погляду "маргінальної антропології" їх можна розглядати як культурні концепти зі взаємно пересічними семантичними полями. Розкрито характерні особливості становлення та розвитку ідей гедонізму й аскетизму у класично-елліністичний період античності, середньовіччя, епоху Відродження та Нового часу. Виявлено історичні варіації гедонізму й аскетизму, динаміку розвитку цих явищ і специфіку їх співвідношення. Визначено взаємозв'язок гедоністичних аскетичних ідей за принципами насолоди і страждання у контексті загальних світоглядних установок переломних культурно-історичних епох. Виявлено зміни гедоністичних і аскетичних принципів. Описано зумовлену ними динаміку явищ гедонізму й аскетизму в історії культури. З'ясовано концептуальні відмінності гедоністичних й аскетичних систем, а також загальні цілі, принципи та методи, що дало змогу розглядати гедонізм і аскетизм як два полюси єдиного маргінального культурно-антропологічного феномену.

Проведено теоретичний та експериментальний аналіз проблеми моральної саморегуляції як умови запобігання девіантній поведінці підлітків. Проаналізовано суть, види та детермінанти поведінкових відхилень у дітей підліткового віку. Виявлене значення моральної саморегуляції у виникненні поведінкових аномалій вимагало теоретичного аналізу й експериментального дослідження специфіки її прояву в підлітковий період. Розроблено та апробовано програму тренінгових занять зі становлення моральної саморегуляції поведінки підлітків. Отримані експериментальні дані засвідчили доцільність і ефективність розробленої програми морального виховання підростаючого покоління, необхідність її поширення з метою морального розвитку дітей підліткового віку, становлення в них моральної саморегуляції поведінки, що сприятиме запобіганню поширення відхилень у їх поведінці.

Проведено дослідження розвитку пайдеї як одного з найбільш вагомих чинників естетичного й етичного виховання, сформованого в результаті цивілізаційного поступу. Доведено, що найбільш яскравим виявом пайдеї у добу її зародження у давньогрецькій культурі були твори Есхіла, Софокла й Евріпіда. Детально проаналізовано творчість видатних трагіків і громадських діячів, висвітлено їх внесок у процес становлення вільного громадянина держави-поліса. Наведено кілька дефініцій пайдеї з урахуванням специфіки розвитку поняття у різні історичні епохи, розглянуто сучасне його трактування на Всесвітньому філософському конгресі (Бостон, 1998). Проаналізовано погляди відомих філософів на розвиток концепції пайдеї за умов постіндустріальної цивілізації. Охарактеризовано сучасний стан пайдеї, досліджено її вплив на формування громадянського суспільства.

Розглянуто проблему духовно-морального виховання як основи цілісного розвитку особистості та пошуку методологічних підходів, які дозволяють утвердити пріоритет духовно-моральної складової у вихованні, самовихованні та самовдосконаленні особистості. Здійснено історико-філософський аналіз ідеї двоїстості людської природи, показано її значення для особистості та суспільства з давніх часів до сучасного періоду. Доведено доцільність використання даної ідеї як філософсько-методологічної основи принципу природовідповідності у вихованні. Доведено, що запропоноване розуміння принципу природовідповідності у вихованні, який враховує двоїстість людської природи, є основою для розрізнення двох типів ставлення до життя - розсудково-споживацького, що відповідає нижчій природі людини, та розумово-відповідального, що відповідає проявам вищої природи. На підставі даного підходу щодо розуміння виховання згідно з природою обгрунтовано пріоритетність духовно-моральної складової у вихованні, що визначає основу цілісного розвитку особистості та її соціальну значущість.

Розкрито психологічний зміст розвитку моральної саморегуляції в молодшому шкільному віці у зв'язку з попередніми та наступними віковими періодами. Розглянуто будову та типологію моральної саморегуляції. Встановлено, що тип моральної саморегуляції має значну стійкість і зберігається, починаючи з молодшого шкільного віку, в переважної більшості людей. Розроблено експериментальні методики діагностики моральної саморегуляції молодшого школяра - методику тематичної проекції внутрішніх станів молодшого школяра у процесі здійснення морального вчинку та методику ранжування соціальних ситуацій. З використанням цих методик побудовано науково обгрунтовану типологію моральної саморегуляції. Модифіковано й апробовано метод символдрами, як засіб корекції моральної саморегуляції молодшого школяра. З'ясовано особистісні передумови успішності психокорекції.

Досліджено проблему виявлення феномену свободи у процесі культурної самореалізації особистості. Визначено та проаналізовано основні компоненти структури її самореалізації, а саме: самодіяльність, цілепокладання за етапами його циклічності та сформованість потреби у самореалізації. Охарактеризовано специфіку детермінації самореалізації особистості засобами духовної культури, які уможливлюють характер і спрямованість цього процесу через розкриття "людського в людині" й утвердження індивідуальної свободи. З'ясовано специфіку самореалізації особистості віруючого, яка визначається її перманентним прагненням до духовного самовдосконалення та детермінованістю цього процесу настановами гріха. Розкрито вплив тілесно-статевих детермінант, соціально-культурних криз і випадкових факторів на самореалізацію особистості.

Висвітлено проблеми аскетизму. В дослідженні здійснено огляд даного феномену, розкрито сутність, зміст та особливості аскетизму як духовної практики. Увагу в роботі приділено місцю аскетизму в іудейській духовній традиції.

Розглянуто соціальні витоки аскетичного ідеалу та аскетичної практики. Проаналізовано передумови виникнення аскетизму. Підкреслено особливе значення соціальних причин виникнення аскетизму. Зроблено висновок, що внутрішнім джерелом виникнення аскетичної практики є об'єктивна заданість, викликана природою та соціокультурним середовищем життєдіяльності первісної людини. Перший аскетичний ідеал став відображенням формування соціальних ідеалів, які втілювали соціально-значимі потреби, перетворивши первісну практику самообмеження в аскетизм як моральний принцип людського буття.