Анна Фрейд - основоположница детского психоанализа, дочь и последовательница Зигмунда Фрейда. В этой книге - главной работе А. Фрейд - обобщены результаты многолетних экспериментальных и теоретических исследований автора по проблемам внутреннего конфликта ребенка и теории линий развития. Книга адресована специалистам в области детской психологии, воспитателям, социальным работникам и всем родителям.

Vol. 2 : F-R. - 384 p.

Packed with animal facts and feats, this book explores the typical lifestyles, movements, methods of rearing young, feeding habits, predators, and prey of a wide variety of animals. Maps and diagrams show readers where each environment is located and describe its climate. The distribution, size, and scientific name of each animal are also provided.

Книга Анны Фрейд (дочери и последовательницы З.Фрейда) относится к классическим исследованиям, заложившим основы детского психоанализа. Развиваемые А.Фрейд идеи о механизмах психологической защиты, проявляющихся при столкновении ребенка с социальным миром, открывают пути для понимания процесса становления личности в детстве и оказания ребенку психологической помощи. Для психологов, педагогов, а также читателей, интересующихся вопросами практической психологии личности.

Книга представляет собой сборник статей, правильнее сказать - эссе, в которых известные ученые и деятели искусства обращаются к своему детству, как к отправной точке всех будущих достижений и завоеваний. Известно, что первые удивления и откровения, проявления добра и зла, внезапно открывшиеся тайны мироздания формируют систему жизненных координат. . Книга предназначена широкому кругу читателей.

Эта удивительно добрая книга не делает ошеломляющих заявлений. Автор просто предполагает, что маленькие дети обладают способностью научиться чему угодно. Он считает, что то, что они усваивают без каких-либо усилий в 2, 3 или 4 года, в дальнейшем дается им с трудом или вообще не дается. По его мнению, то, что взрослые осваивают с трудом, дети выучивают играючи. То, что взрослые усваивают со скоростью улитки, детям дается почти мгновенно. Он говорит, что взрослые иногда ленятся учиться тогда как дети готовы учиться всегда. И утверждает он это ненавязчиво и тактично. Его книга проста, прямолинейна и кристально ясна.

The present book is an attempt to contribute to filling this gap, albeit a quite subjective one: I tried to address this issue by referring to different phenomena in subatomic physics studied or predicted over the last decades and to which I contributed personally. Some of the predictions have been confirmed, others are still in the pipeline and quite a few might never be verified or even proven wrong. Still, I hope that even those in the last category might be useful, if not for any other reason than to prevent somebody else from repeating these mistakes. Given the general readership to which this book addresses itself, I attempted to present the effects discussed at a level accessible to the non-specialist.

Это книга о детстве. Можно просматривать работу за работой по истории, социологии, морали и практически не обнаружить упоминания о том, что все люди начинают свой путь детьми, и не где нибудь а в детстве. Человеку свойственно долгое детство, а цивилизованному человеку-еще более долгое. Продолжительное детство делает человека в техническом и умственном отношениях виртуозом, но и оставляет в нем пожизненный осадок эмоциональной незрелости.

Літературно-меморіальний музей О.П.Довженка складається з двох частин: Меморіальна садиба та Приміщення літературної експозиції Меморіальна садиба Меморіальна садиба, що включає в себе батьківську хату під солом’яною стріхою, клуню, погребню, колодязь із журавлем, ворота з дашком-вістрячком та отворами, в яких селилися голуби. За ворота вийшов 16-річний босоногий юнак – Сашко Довженко – та так і застиг, вдивляючись у далечінь, вишукуючи серед тисячі життєвих доріг оту єдину, свою, що поведе у далекі світи і виведе на вершину слави всесвітньовідомого митця. Відлитий у бронзі, він першим зустрічає дорогих гостей, запрошуючи ступити на любе його серцю подвір’я і поринути у світ його безтурботного дитинства. Приміщення літературної експозиції Приміщення літературної експозиції знайомить з дорослим та творчим шляхом Довженка-митця.

Почну з того, що це не роман. Та навіть і не збірка новел. Це не оповідання і не поезія. Це — текст. У «Процесі» Славоміра Мрожека був такий собі письменник-дивак, який писав прозу, однак його твори були закороткі для роману й задовгі для оповідання. Проза поетична, із сатиричною жил кою. Воно? Я не знаю. У будь-якому випадку, я назвав цей текст «Цього ви не знайдете в Яндексі». Перед тим, як писати передмову, я дав ще глевку текстову масу своєму колєзі, щоб той прочитав і висловив свою думку. «Він незавершений, він нагадує кілька початків декількох романів, у яких немає розв’язки, а є ли ше зачин. Це текст суто для своїх», — сказав мій колєга... Я над цим не замислювався, але, можливо, це якраз те, що мені потрібно? Спочатку в мене з’явився задум зробити цей текст як збірку новелок про людей, які, в принципі, не мали війти в історію, про долі цих людей, сплетіння доль. Ці новелки мали переплітатися, а остання мала бути підсумком усього тексту. Але, тільки-но я розпочав роботу, у мене виникло інше бажання — зробити брудний текст, такий собі напівлітературний вінегрет, ва ріаційний текст, експромт. Такий би я написав у метро або на парах. Він примітивний, він нерозумний, у ньому я щиро не побоявся здатися смішним. Це мій текст, текст мого життя. Це спроба літературного опису моєї сім’ї, моїх колєг, друзів, знайомих, історій із дитинства, це власні роздуми, погляди, висновки, які, в принципі, кожен може зробити для себе сам. Усі персонажі невигадані (вигадані лише імена), вони дійс но живуть і жили, усі події справді відбувалися. Не обійшлось, звичайно, без художніх прикрас, але ж без них цей текст був би лише стенографічним відтворенням подій.

Ч. 1 : В Україні. - 409 с.

Спогади видатного мовознавця і літературознавця, знаного у світі культурного діяча, лауреата Шевченківської премії Юрія Шереха (Шевельова) містять унікальні свідчення про факти, що зберігаються в пам’яті небагатьох нині сущих, індивідуальне і глибоко осмислене бачення подій, характеристики й оцінки людей, чиї життєві шляхи так чи інакше перетнулися з долею автора спогадів. Перша частина спогадів «В Україні» висвітлює життя автора від дитинства до Другої світової війни, коли шляхи простелилися до Києва і далі — до західних меж України.

"Робінзон Крузо" — найвідоміший твір англійського письменника Данієля Дефо (1661—1731), де розповідається про дивовижні та надзвичайні пригоди моряка з Йорка, який потрапив на безлюдний острів і прожив там 28 років. Книжка, знайома нам з дитинства, цікава і для дорослих читачів, її герой — людина сильної волі, мужня й винахідлива — з честю вніс випробування, що випали на його долю: нелегку боротьбу з природою, самотністю і самим собою.

Аґота Крістоф (1935—2011) — відома швейцарська письменниця угорського походження, яка писала свої твори французькою. Дитинство письменниці припало на часи Другої світової війни; у 1956 році вона залишає рідну Угорщину й оселяється у Швейцарії. Ці дві події — війна та еміграція — стали центральними темами її творчості. Романи «Грубий зошит» (1986), «Доказ» (1987) і «Третя брехня» (1991) утворюють трилогію, яку було перекладено понад тридцятьма мовами світу. Містка і лаконічна оповідь розгортається навколо історії довжиною в життя — одне життя на двох, адже перед нами незвичайні герої: брати-близнята, розвіяні виром війни. Це історія про те, що сімейні таємниці інколи краще не розгадувати. Про те, що найстрашнішим ворогом може стати рідний брат. Про те, що найсильнішого болю завдають найближчі люди. Про письменство, божевілля і тонку межу, яка їх розділяє...

  Текст у форматі PDF 32.90 Мб