Історію відносин двох епохальних постатей української національної культури ХІХ ст. - Т. Шевченка та С. Гулака-Артемовського - висвітлено в контексті епістолярної спадщини першого. Листи поета до композитора розглянуто не стільки в традиційно біографічному контексті, скільки з позицій розкриття духовної єдності великих митців, їх людських стосунків. Запропонований ракурс дослідження вмотивовано інтересом до пізнання внутрішнього світу двох земляків, геніїв від поезії та музики, дружба яких давала їм натхнення для життя і творчості.История отношений двух эпохальных личностей украинской национальной культуры ХIХ в. - Т. Шевченка и С. Гулака-Артемовского - освещена в контексте эпистолярного наследия первого. Письма поэта к композитору проанализированы не сталько в традиционном биографическом контексте, сколько с позиций раскрытия духовного единства великих деятелей искусства, их человеческих отношений. Предложенный ракурс исследования объяснен интересом к познанию внутреннего мира двух земляков, гениев от поэзии и музыки, дружба которых вдохновляла их для жизни и творчества.In this article, through the prism of epistolary heritage of T. Shevchenko, the history of relations between the two epochal fi gures of Ukrainian national culture of the nineteenth century is highlighted. Analysis of the poet's letters to the composer is described not so much in traditional biographical context, but from the point of disclosing spiritual unity of great artists and their human relationships. The proposed research perspective is motivated by the interest in knowing the inner world of two countrymen, the genius of poetry and music, whose friendship gave an inspiration for their life and work.

  Повний текст PDF     Цитування публікації