Проведено дослідження бінарних колізій модернізму та авангардизму, з'ясовано їх спільну основу ("філософію життя") та відмінні характеристики на прикладі аналізу творчості Л.Українки, М.Семенка та Б.-І.Антонича. Осмислено специфіку неоромантизму, футуризму та сюрреалізму. Вперше здійснено спробу виявити іманентну сутність магістральних напрямів і відповідних стилів, подолано практику ототожнення даних понять та обгрунтовано шлях їх адекватного розуміння та інтерпретації, а також уважного прочитання текстів без накладання чужорідних схем. З'ясовано визначальні смислові характеристики модернізму та авангардизму, які полягають в актуалізації антитетичних принципів конструкції та деструкції, формуванні поетичного космосу та хаосу, що зумовлює відмінні завдання досліджуваних літературних систем. Виявлено відповідність неоромантичного стилю - модернізму, футуристичного - аванградизму, простежено здатність деяких стилів (зокрема, сюрреалізму) трансформуватися з одного напрямку в інший.

  Скачати повний текст

В праці здійснено історіософське релігієзнавче дослідження духовної самоідентифікації українців в культурно-цивілізаційному оточенні - між спільнотами східно- та західнохристиянських традицій - на основі аналізу передумов виникнення й тенденцій розвитку українського греко-католицизму. Доведено, що феномен українського греко-католицизму був породжений проблемою непослідовного, з огляду на природні духовні зв'язки та пріоритети культурного спілкування, самовизначення українських християн між християнським Сходом і Заходом. З'ясовано: пошуки власної ідентичності в греко-католицькому середовищі, які характеризуються наступом "західників" та демаршами "восточників", є авангардним проявом аналогічних процесів в рамках всієї України. Виявлено, що українським стратегічним націодержавним інтересам відповідає не посередництво між самоцінними світами, християнським Сходом і Заходом, уособленими для українців насамперед сусідніми народами - російським та європейськими, а скріплення суверенного поступу України - члена європейської спільноти адекватною духовною самоідентифікацією українців.

  Скачати повний текст

Досліджено становище громад євангельских християн-баптистів (ЄХБ) Південної України за умов суспільних трансформацій 1920 - 1930-х рр. Розкрито організаційну структуру громад ЄХБ, висвітлено їх еволюцію й основні напрямки діяльності. Показано деструктивний вплив антирелігійних заходів радянської влади, що призвели до деформації організційної структури громад ЄХБ. Проаналізовано культову, організаційну (підготовка кадрів, участь у місцевих і всеукраїнських заходах), гуманітарну та культурницьку (благодійну та гурткову) діяльність громад ЄХБ. На прикладі підвенноукраїнських громад ЄХБ підтверджено тезу про зростаня чисельності протестантів на початку 1920-х рр. та їх зменшення наприкінці даного десятиліття. Доведено нечисленне, але постійне поповнення громад протягом 1930-х рр. Виявлено фактори впливу на динаміку чисельності південноукраїнських громад ЄХБ, засвідчено безперервність їх функціонування всупереч репресивній політиці радянської влади 1930-х рр. Проаналізовано соціальну структуру південноураїнських громад ЄХБ. Доведено, що у складі ЄХБ переважали особи працездатного віку (середняки та бідняки), переосмислено традиційну оцінку соціальної структури баптистських громад як "куркульських осередків". Зафіксовано здебільшого український національний склад громад ЄХБ. Показано роль родини у збереженні та відтворенні віровчення. Виявлено посилення політичного й адміністративного тиску на громади баптистів з боку держави протягом 1920 - 1930-х рр. Охарактеризовано основні вектори репресивної політики, проаналізовано їх вплив на життєдіяльність ЄХБ. Показано ілюзорність лояльного ставлення радянської влади до баптистів у 1920-х рр. Встановлено взаємозв'язок між проголошенням тези про посилення класової боротьби зі створенням ідеологічного підгрунтя репресій проти баптистів. Доведено фальсифікацію органами ДПУ - НКВС слідчих справ з метою знищення авангарду баптиських громад у 1930-х рр.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання соціального розвитку, рушійних чинників творчої праці, реформування професійної сфери діячів культури, їх громадської позиції. Надано авторську концепцію розвитку соціально-професійної групи діячів культури. Доведено, що реформування професійної сфери діячів культури, окрім позитивних результатів, актуалізувало неоднозначні явища, притаманні вітчизняній культурі й сьогодні. Встановлено, що трансформаційні процеси позначилися для діячів культури духовними та соціальними здобутками та втратами. Доведено, що національно свідомий авангард діячів культури був рушієм усіх ключових історичних подій періоду та сприяв створенню інтелектуальної та духовної бази для досягнення Україною незалежності.

  Скачати повний текст

Досліджено композиційні принципи щодо пластичності у вітчизняній декоративній архітектурі кінця 1920 - 1950 рр., що зародилась та розвивалась паралельно авангардному напрямку, зокрема, "перехідного періоду", а також стиль "сталінська архітектура". Виявлено основні етапи розвитку уявлень про стиль Ар Деко в архітектурі вітчизняних та західних досліджувачів. На підставі результатів вивчення вітчизняної архітектури даного періоду з трьох позицій - семантики (змістів), морфології (архітектурні форми) та синтаксису (композиційні техніки) показано, що її мова побудована за тими принципами, що і мови західноєвропейського й американського різновидів стилю Ар Деко, а відмінними рисами є ідейність, монументальність, гіперболізація. Виявлено три етапи розвитку пластичної мови у вітчизняній архітектурі у контексті західноєвропейського й американського різновидів стилю Ар Деко. Відзначено, що кожен етап характеризується формуванням особливого типу та називається: конструктивний, ретроспективний і ретроспективно-орнаментальний.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію просторово-сценографічних систем українського театру в аспектах архітектоніки сцени, сценографії, предметних комплексів вистави, театральної проксеміки. Розроблено новий напрямок дослідження української сценографії, що грунтується на аналізі стратегій театрального простору в контексті театральної семіотики, теорії художнього тексту з використанням підходів театральної герменевтики та антропології. Проаналізовано просторові та сценографічні системи українського драматичного театру доби модернізму. Визначено принципи побудови простору та сценічного оформлення у виставах театру корифеїв та театру Л.Курбаса. Розглянуто творчі технології, які використовувались для реалізації концепцій прострової організації у драматичному театрі. Вперше виявлено специфіку простороутворення в українському театрі в контексті соціокультурного дискурсу доби. Проведено порівняльне вивчення особливостей розвитку української сценографії з загальносвітовими мистецькими процесами.

  Скачати повний текст

Розглянуто рефлексію еротичної свідомості як феномен культурно-мистецького розвитку 1920-х рр. Показано актуальність еротичної проблематизації української прози. Проаналізовано еротичні мотиви, алюзії, екзистенціали, концепти та модифікації еротичного героя в парадигмах авангардизму (конструктивізму, футуризму), неоромантизму, соцреалізму.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922 - 1939 рр. Обгрунтовано необхідність поняття "вісниківство" як такого, що повніше та точніше пояснює культурне та літературне явище, якиим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабному комплексі художніх явищ у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Рекомендовано поняття "Празька школа" використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, які менше політизували свою творчість. Відзначено роль Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Теліги, Ю. Липи, Ю. Клена, "пражан" - Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, М. Чирського, Зореслава, І. Ірлявського. Зазначено, що світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на засадах філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства й авангардизму - в літературі); у творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін., засвоїли водночас деякі моменти деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців мала християнська духовність, навіть католицизм, вони глибоко засвоїли естетику та поетику українського неокласицизму. Показано своєрідний синтез неокласики та неоромантики в їх творчості. Зазначено, що центральною особливістю їх поетики є оригінальна художня неоготика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму та містицизму, монументалізму й аристократичної вишуканості в мистецтві. Проведений систематичний аналіз творчості вісниківців дає змогу повніше представити літературний процес української еміграції та Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми розвитку сучасного танцю (modern та temporary) у Західній Європі XX ст. у контексті культурології, а також хореології, науки про танець. Виявлено динаміку активного впровадження нових видів танцювального мистецтва залежно від традицій художньої культури та соціальних умов. Встановлено причини повної або часткової відмови від класичного танцю та балетного жанру в усталеному вигляді, показано переваги танцю вільного (виразного). Узагальнено формотвірні елементи, що виникають у даному процесі, розкрито їх естетичну знаковість. Визначено типові риси постмодерністського танцю та пов'язану з ним трансформацію концепції краси та розуміння танцю як такого, а також видозміни пластичної мови, обумовлені суто європейськими культурними паттернами. Простежено еволюцію нових зразків хореографічного видовища, пов'язаних з темами й образами образотворчого мистецтва - від "Російських сезонів" до відеоінсталяцій авангардистів Західної Європи на межі XXI ст. Виявлено генезу "театру танцю" та шляхи його розвитку на прикладах хореографічних досвідів балетмейстерів Німеччини, Франції та Швеції.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему управління еволюційним розвитком промислових підприємств та їх трансформації за ринкових відносин, а також розроблено науково-методичне обгрунтування й удосконалення механізму інноваційного менеджменту, що поєднує еволюційний розвиток підприємства з переходом до принципово нового способу організації та управління, адаптованого до умов конкурентності зовнішнього середовища. Запропоновано конструктивну соціально-спрямовану парадигму підприємництва, що відображає перспективне положення сфери виробництва та шляхи вирішення проблеми довгострокового ефективного функціонування виробничих систем з урахуванням інтересів підприємств, споживачів, контрагентів і суспільства у цілому. Розроблено концепцію комплексного управління інноваційними проектами та діяльністю підприємства у конкурентному середовищі із забезпеченням прориву з існуючих позицій в авангарді. Внесено пропозиції щодо удосконалення системи управління проектуванням, фінансуванням і реалізацією інноваційних проектів, основою якої є системний підхід, бізнес-процеси, реінжиніринг, критичні технології, методи розробки стратегії підприємства, прийняття та реалізації оптимальних управлінських рішень.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості процесу вироблення та реалізації інтеграційної політики держав Центральної Східної Європи (ЦСЄ), що посідають авангардні позиції серед молодих демократичних країн - Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини. Вперше в українській політичній науці комплексно розглянуто складові формування та втілення внутрішньо- та зовнішньополітичних стратегій даних країн на засадах національних інтересів і врахування процесів глобалізації на континенті у постконфронтаційний період розвитку. Проаналізовано форми співробітництва, особливості інституціалізації відносин, оцінено ефективність співпраці ЄС і НАТО з країнами Вишеградської групи щодо зміцнення демократичних перетворень та інтеграції їх до євроатлантичного простору.

  Скачати повний текст

Досліджено здобутки львівських композиторів у жанрі камерно-інструментального ансамблю в контексті тенденцій сучасної світової й української музики XX ст. Вперше здійснено спробу комплексного дослідження жанру камерного ансамблю, репрезентованого розмаїттям інструментальних складів за винятком сонати. Розглянуто камерно-інструментальний ансамбль у творчості львівських композиторів у контексті розвитку національних та європейських традицій з опорою на деякі стилістичні елементи неоромантизму, імпресіонізму, неокласицизму, неофолькльоризму й авангардних технік письма.

  Скачати повний текст

Обгрунтовується феномен життєтворчості як художньо-естетична змістовність авангардистських пошуків, тенденцій, спрямувань Олександра Довженка, в яких відбилася специфіка українського літературно-мистецького авангардизму. Досліджується життєтворчість як тип творчості, вияв його синтетичної природи як взаємодія традиційного, модерністського і авангардистського, а саме: романтизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму, футуризму, конструктивізму, поетологізму. Концептуальність теоретично-світоглядних позицій розкривається через відтворення поетологічної моделі універсальних форм буття та її структуротворчих основ - міфу про Героїв та соціокультурного міфу.

  Скачати повний текст

Проведено всебічний аналіз творів А.Бєлого "Котик Летаев" і "Крещеный китаец" у контексті його пізньої творчості та художньої автобіографічної прози постсимволізму. Обгрунтовано належність цих творів до жанру автобіографічного роману. Установлено, що найважливішими художніми принципами у пізній прозі символіста є пов'язані між собою принципи інтертекстуальності та контрапункту. Доведено, що проза, поезія, філософсько-теоретичні і навіть епістолярні твори А.Бєлого є тісно зв'язаними елементами гіпертексту, цілісної динамічної системи з єдиним комплексом тем і мотивів. Зазначено, що "Котик Летаев" і "Крещеный китаец", а також інші твори письменника ("Глоссолалия", "Записки чудака", "История развития самосознающей души") є відображенням однієї теми - історії розвитку душі, що символізує загальний духовний шлях людства. Цей новий принцип історичної свідомості, що базується на антропософських уявленнях А.Бєлого, а також на концепції "Феноменології духу" Г.Гегеля, стала основою специфічної модифікації модерністської художньої автобіографії. Художню автобіографію визначено як достовірний історичний документ, тому що автобіографічний текст письменника є його власною інтерпретацією історії, історичні факти заміщуються художніми. На підставі аналізу романів виявлено кілька нових літературних зв'язків (з творчістю Ф.І.Тютчева, М.В.Гоголя), розширено уявлення про світосприйняття та творчий метод письменника. Показано, що у творчості А.Бєлого поєднуються елементи досить несхожих культурних парадигм - модернізму та авангарду. Запропоновано висновок, що такі творчі знахідки А.Бєлого, як принцип створення гіпертексту за допомогою повторів і лейтмотивів, а також утворення автобіографії-міфу і певною мірою і деміфологізація, вплинули на прозу постсимволістів, зокрема, Б.Пастернака і Д.Хармса.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз поняття "літературна репутація". Проаналізовано здобутки американського, російського й українського літературознавства стосовно даного питання. Систематизовано чинники формування репутації літературного твору та критерії, які дозволяють визначити її якість. З'ясовано суть генераційної та національної конфліктології у наданні певному естетичному феномену репутації. Сформульовано теоретичні положення, застосовані під час проведення аналізу роману Е.Хемінгвея "По кому подзвін". Поетапно вивчено формування та динаміку літературної репутації цього твору в США, Росії та Україні. Показано його академічну, інтелектуальну (авангардну) та популярну репутацію у кожній з країн за період від 1940-х до 2000-х рр. Зіставлено оригінал роману з його російськими й українською версіями, у радянських текстах роману виявлено купюри та парафрази, які стосуються здебільшого сфер ідеології, релігії та моралі.

  Скачати повний текст

Розглянуто львівську камерно-інструментальну сонату (твори В. Барвінського, С. Людкевича, А. Солтиса, Т. Маєрського, С. Туркевича, М. Скорика, В. Камінського, О. Козаренка, Ю. Ланюка, Б. Фроляк) в історико-стильовій парадигмі розвитку жанру в загальноукраїнському та європейському контекстах. Показано, що перебуваючи у руслі історично сформованих жанрових типологій, львівська камерно-інструментальна соната вирізняється яскравістю і послідовністю втілення обраних композиторами стратегій. "Згортання" циклічної сонатної форми до одночастинності супроводжується авторизованістю розуміння сонатності: від іронічної реставрації традиційної циклічності через карнавальну стилізацію - до унікальних проектів узагальненої програмності, в основі якої лежить нове розуміння сакральності, авангардної сонорності, інструментальної театральності, вишуканої етнічності. Експериментування львівських композиторів у творенні авторських версій жанрів йде шляхом перегляду структури сонати, виконавського складу, задіяння підкресленої "фабульності", що лежать в основі більшості творів. Зазначено, що це виділило львівську камерно-інструментальну сонату як домінантний чинник розвитку жанру (особливо його постмодерної версії) в західно-українському контексті.

  Скачати повний текст

З використанням матеріалу художнього життя Києва, Харкова, Одеси досліджено процес трансформації українського образотоворчого мистецтва наприкінці XIX - на початку XX ст. Простежено появу нових творчих орієнтирів та їх взаємодію з сакралізованою традицією фольклору. Показано, що за всіх змін у культурі, множинності стилістичних пошуків діалог з народним мистецтвом залишився провідним чинником розвитку українського мистецтва, який впливав на характер прийняття й інтерпретації ідей символізму та модерну. З'ясовано, що професіональне мистецтво, сформоване у контексті властивого фольклору життєствердження, виявилося несприйнятливим до естетики потворного. Тому образна деформація реальності в мистецтві України помітного поширення не набула. Показано, що експресія зображувально-виражальних засобів укладається у межі колірних переваг і пластики, не порушуючи естетики народного мистецтва. З'ясовано роль і функції ідилічного пейзажу у перспективі розвитку українського мистецтва. Стверджено, що поетизація минулого та створення картини значень, звернених до національної історії, становлять основу українського варіанта символізму. Висвітлено зміни у мистецтві України на початку XX ст. і регіональні особливості художнього процесу. Наведено фактичний матеріал стосовно аналізу творчості авангардних об'єднань Харкова "Блакитна лілія" та "Спілка сімох". Введено до наукового обігу низку маловивчених подій художнього життя України й імена забутих майстрів мистецтва.

  Скачати повний текст

Зазначено, що творцями модерного роману були футуристи, а також письменники, які не належали до авангардистських угрупувань. Виділено дві моделі одного жанрового різновиду. У вивченні жанрової своєрідності аналізованих творів акцентовано увагу на визначенні або запереченні митцями-новаторами класичної моделі роману, що зумовлює різноспрямованість художніх пошуків у плані оновлення даного жанру. Романну творчість українських романістів-новаторів висвітлено на широкому тлі літературних явищ і культурних процесів, що відбувалися в Україні та Європі, а також у контексті ідейних і художніх переконань кожного з митців-експериментаторів. Модерний, експериментальний роман 1920-х рр. розглянуто як жанр синтетичний, в якому утвордження нового засобу художнього осмислення дійсності за допомогою ігрових категорій (пародії, мотивів маски, двійництва), сатири, іронії, мета-аспекту, жанрово-стильової дифузії, ведення творчого діалогу з читачем.

  Скачати повний текст

На широкому мистецькому тлі здійснено комплексне дослідження особливостей модернізму в українській прозі 1920-х рр. як синкретичного світоглядно-естетичного національного феномену. З використанням тодішніх культурологічних документів, архівних матеріалів, репрезентаційних художніх текстів проаналізовано його генезис у контексті національної та європейської традицій, визначено культурні моделі (Г. Сковорода, П. Куліш), з якими пов'язані особливості модерністської художньої свідомості 1920-х рр., ідентифікаційні, стильові та функціональні стратегії розвиненого модернізму. Науково обгрунтовано його неокласичну стратегічну домінанту як основу, на якій авангард виконував роль експериментальної лабораторії; проаналізовано специфіку українського європеїзму, співвідношення модернізму з ідеологією, політикою. Тодішній літературний процес ідентифіковано як сукупність індивідуальних стилів, визначено стильові домінанти модерністської прози (ірраціональність, ігровий чинник, романтизм, експресіонізм та урбанізм). В інтерпретації актуальних світоглядно-естетичних питань, творів українських письменників зроблено сучасні акценти.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен музичного хронотопу, розкрито його сутність та особливості реалізації. Здійснено систематизацію явищ авангардного музичного мистецтва на підставі їх характерного типу музичного хронотопу. Розроблено методологію аналізу часопросторових відношень у музичному творі. Сформульовано визначення музичного хронотопу, встановлено його стилістичні показники. Розроблено типологію музичних хронотопів авангардного стилю. Розглянуто особливості функціонування музичного хронотопу за умови індивідуальних стилів авангардних композиторів та стилів окремих музичних творів. Проаналізовано твори авангардних зарубіжних композиторів 1920 - 1980-х рр. в аспекті вивчення специфіки їх часопросторової організації.

  Скачати повний текст