Досліджено лінгвістичну реалізацію каузації як релятивної мегакатегорії, що відображає генетичні зв'язки у світі й мові та включає категорії умови, причини, наслідку, допуску та мети. Запропоновано новий підхід щодо аналізу мовної моделі каузації у межах лінгвістичної концептології, що дає можливість вивчати каузацію не лише як менталінгвістичне явище, а й як феномен культури. Лінгвокогнітологічний підхід розроблено на рівні лінгвоконцептологічного аналізу різних дискурсів. Розглянуто ментальні механізми становлення каузації, зокрема, встановлено співвідношення між внутрішньою формою слова та змістом концепту, розкрито питання про каузальність у міфологічному мисленні та наведено результати дослідження феномена двійництва як архетипової проекції каузації. Обгрунтовано положення про порівняння як концептуальну базу каузативного генезису. Доведено правомірність визначення модальності як фундаментальної характеристики каузації, описано мовні механізми реалізації її ціннісної складової. Розроблено нові принципи дослідження образного плану каузації з орієнтацією на лінгвокультурологічний аналіз і реконструкцію міфологічних джерел метафор. Здійснено лінгвоконцептологічне дослідження та функціонально-комунікативний аналіз тексту роману Ф.М.Достоєвського "Преступление и наказание" та зроблено висновок про домінуючу роль каузації в його архітектоніці.

  Скачати повний текст

Уперше досліджено міфологічний компонент у структурі ментальності особистості у глобалізаційну епоху та розглянуто глобальність й етнічність як полюсні тенденції прояву міфологічного компоненту ментальності особистості. Уперше запропоновано розгляд міфологізації етнічної ідентичності особистості й індивідуального авторського творення як альтернативних засобів актуалізації та трансформації енічної ментальності. Визначено психокультурні чинники міфологізації етнічної ідентичності за умов культурної глобалізації. Співвіднесено якісні особливості індивідуальної авторської міфотворчості Л.Українки зі специфікою процесу самоактуалізації творчої особистості у контексті української ментальності. Введено поняття індивідуального авторського міфу в структуру системного прикладного психологічного дослідження міфологічного компоненту ментальності. Розвинуто уявлення про характер взаємовідносин між архаїчним й індивідуальним авторським міфом, зважаючи на архетипи колективного несвідомого в ментальності особистості. З застосуванням методу психо-історичної реконструкції (І.Г.Білявського) вивчено глобальні й етнічні виміри визначеного ахетипу колективного несвідомого (архетипу Світового Дерева). Апробовано психосемантичний аналіз для дослідження "Я"-маніфестації архетипу Світового Дерева в індивідуальній авторській міфотворчості, показано евристичний потенціал методу міфокритики (Н.Фрая) у культурно-історичній психології. Розроблено структуру системного прикладного дослідження міфологічного компоненту ментальності особистості на методологічній засаді історичної психології І.Г.Білявського.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу, структуру та динаміку історичного дискурсу прози польського письменника В.Гонсьоровського (1869 - 1939 рр.) Розглянуто тематичну та жанрову специфіку історичних і публіцистичних творів письменника у широкому літературному контексті, а саме: польському, загальнослов'янському, західноєвропейському. Вивчено їх ідейно-естетичне наповнення, зокрема, типологію, сюжетні лінії, архетипи, образні ряди та художні особливості. Здійснено експлікацію індивідуальних рис творчої манери письменника, використання ним літературних прийомів. Розкрито самобутність духовного розвитку особистості В.Гонсьоровського, репрезентовано його світоглядні концепції й оцінки певних подій історії Польщі. Зроблено спробу "імплантації" рецепції прози В.Гонсоровського у тканину сучасних славістичних досліджень в Україні, а також до загального масиву інформації щодо польського письменства межі XIX - XX ст.

  Скачати повний текст

Акцентовано увагу на актуалізації архетипів води, землі, вогню та повітря в творах Фленнері О'Коннор. Серед архетипів води вивчено "комплекс Харона" (сугестію фігури міфологічного перевізника душ), "комплекс Офелії" (акт добровільного втоплення невинної жертви), архаїку струмка вічної молодості, мотив крові. Виявлено художні імплікації архетипу землі, досліджено "комплекс Іони" (черево, проковтування, поїдання їжі), образ труни, архетипи дому, матері, сходів, гроту, печери (природної могили), архаїку скелі, павича, ока (слабкозорість, сліпоту, самозасліплення). Наведено трактування архетипу вогню в художній прозі авторки (пожежі, мотиву шалу, гніву, насильства), здійснено колористичний дискурс (опозиція "світло - темрява"). Серед архетипів повітря проаналізовано образ дерева (вертикальна вісь) і неба. Творчість Фленнері О'Коннер розглянуто і в аспекті "літературної теології", яка інтегрує, парадоксально синтезує в собі відомі тенденції католицтва (релігійний еволюціонізм Тейяра де Шардена) та протестантизму. О'Коннорівські імплікації феномену віри охарактеризовано зважаючи на теології К.Барта (віру як незнання, напружене очікування, ствердження та заперечення) та неопротестантизм П.Тілліха та братів Нібурів (одкровення, епіфанію). Здійснено інтерпретацію символічних імен персонажів.

  Скачати повний текст

Досліджено світоглядні уявлення українського народу на підставі вивчення його соціальних ментальних характеристик на прикладі сільського населення Степового Побужжя. Виділено етнічні елементи ментальності українського народу. Розглянуто ментальні характеристики, притаманні військовим і землеробським соціальним групам у часі та просторі. Досліджено рівні вираження соціальних рис у трьох часових періодах на підставі аналізу вербального елемента етнокультури. Встановлено залежність актуалізації архетипів від умов існування. Доведено, що світоглядні уявлення соціального походження, які не мають етнічного підгрунтя, зі зміною способу життєдіяльності сублімуються у напрямку традиційної етнокультури. Проаналізовано проблему співвідношення козацького та селянського типів ментальних настанов в українській традиційній культурі. Розкрито регіональну, соціальну й етнічну специфіку світоглядних уявлень сільського населення Степового Побужжя в історичній ретроспективі.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз основоположних природних реалій Нижньої Наддніпрянщини (Дніпра, порогів, Хортиці, Великого Лугу, степу). Проаналізовано географічні координати, етимологію, історію, розглянуто фольклорні та літературні джерела образності концептів. Виокремлено семантико-граматичні та дериваційні ознаки іменників Дніпро, пороги, Хортиця, Великий Луг, степ та їх похідних. Досліджено стилістику концептосистеми в мові місцевих поетів, зокрема, словесні, архетипні, міфологічні та біблійні символи як засіб формування художньо-образної семантики концептосистеми природних реалій. Визначено особливості мовної репрезентації звукових метафор, персоніфікованих, кольористичних епітетів та епітетів внутрішньо психологічного сприймання природних реалій Нижньої Наддніпрянщини.

  Скачати повний текст

Досліджено типологію характеротворення у фольклорі та художній літературі з використанням матеріалу образу кошового отамана І.Сірка. На підставі аналізу фольклорних, рукописних і літературних текстів показано, що найбільшою мірою ідеалізовано події та постаті національних героїв у фольклорних джерелах, однак вони мають чітко визначені ціннісні критерії. Характер залучення уснопоетичного слова до наративних структур змінюється від цілковитої апологетичності до амбівалентності. Розглянуто співвідношення історичних правди та художньої вірогідності. Зазначено, що письменник відображає факти, базуючись на власній інтуїції, архетипній пам'яті, дусі минулого, закладеного у піснях, переказах, легендах, усних оповідях, особливостях національного менталітету. Важливу роль відіграє талант оповідача, майстерність сюжето- та характеротворення. Це підтверджено на підставі аналізу різних художніх візій історичного минулого (М.Горбаня, Г.Бабенка, А.Кащенка, С.Черкасенка, В.Домонтовича, В.Чередниченко, В.Малика, О.Пахучого, А.Химка, В.Кулаковського, Ю.Мушкетика. Зроблено висновок, що типологія характеру І.Сірка великою мірою має як підгрунтя ідеалізований в уснопоетичній творчості образ мужнього та суворого воїна, козацького проводиря, захисника національних і християнських святинь.

  Скачати повний текст

Досліджено українську прозу кінця XIX - початку XX ст. в аспекті внутрішніх закономірностей її художнього оновлення, включаючи становлення національного варіанта модернізму, що був створений на основі неоромантизму і зумовлений значною мірою національними ідеалами даного періоду. Встановлено, що динамічний розвиток українського письменства на межі століть обумовив появу нової образності на основі переосмислення архетипів художньої свідомості, виникнення в ній бароково-готичних тенденцій, посилення ліричних начал, своєрідного "співіснування" символізму, імпресіонізму, експресіонізму, їх синхронного вияву і формування в літературно-національний модернізм як систему з регламентуванням нової естетики традиційною національною етикою. На цій підставі встановлено, що український модернізм, визначним теоретиком якого визнано І.Франка, є одним з варіантів східнослов'янського, позначеного релігійним життєствердженням та зв'язками з продуктивними національними традиціями культури.

  Скачати повний текст

Розкрито поняття "синтаксична проблема" в інформаційному тексті інтернет-видання (ІІВ). Описано основні прагматичні функції синтаксичних знаків інформаційних текстів ІІВ. Виділено, визначено й охарактеризовано види прагматичних синтаксичних знаків у текстах ІІВ. Розроблено методику визначення прагматичного значення синтаксичних знаків в інформаційних текстах. Обгрунтовано використання термінів "речення-висловлення" й "архетипова пропозиція". Розкрито зв'язок між прагмемами різних рівнів знакової структури синтаксису гіпертексту та синтаксису тексту. Визначено типові синтаксичні прагмеми в текстах інформаційних жанрів.

  Скачати повний текст

Архітектурну композицію розглянуто крізь призму архетипів людини, найбільш ясно відбитих у міфології та міфопоетиці. Відповідно, розкрито їхню роль в художній творчості і в творчості архетектурній як синтезуючі різні види мистецтва. Просторова основа архітектурної композиції співвіднесена з просторовою моделлю світу, з міфологічним універсумом, що дозволило розкрити нові грані в естетичній цілісності архітектури.

  Скачати повний текст

Уточнено теоретичні засади лінгвопоетики як особливої філологічної дисципліни. Систематизовано знання про рондель як канонічну строфічну побудову віршового тексту. Виявлено ключові образи у ронделевій творчості українських поетів XX - поч. XXI ст., зокрема архетипних стихій, розглянуто їх мовну організацію, специфіку функціонування у ронделевому повторі. Визначено структурно-синтаксичні функції, образотворчий потенціал ронделевого повтору - обов'язкового компонента текстової структури ронделя. Досліджено структурно-синтаксичну організацію ронделевого повтору та функціонування синтаксичних одиниць у ронделевому тексті. Виявлено закономірності організації та розгортання поетичного тексту з канонічними повторами.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз естетичних і аксіологічних параметрів авторської свідомості та засобів її відображення у прозі письменника, виявлено форми втілення онтологічних інтуїцій митця, продемонстровано онтологічну природу маргінальної ментальності Л. Добичина, розглянуто її конкретні вияви в художніх та епістолярних текстах. Досліджено константи художнього світу письменника, особливості функціонування архетипних, міфопоетичних і жанрових моделей. Висвітлено витоки й інтертекстуальні зв'язки творчості Л. Добичина, вивчено шляхи використання його новацій у сучасній літературі.

  Скачати повний текст

Досліджено міфологемні засади формування оригінального в модерністській культурі "кларнетичного" світовідчуття П.Тичини. Доведено, що основу переважної більшості поетичних метафор П.Тичини складають різні міфологічні структури, асоціації та ремінісценції, сигніфікатом яких здебільшого виступає міфологічний уламок - міфологема. На підставі аналізу герметичних смислів, наявних у поезії міфологем та архетипних образів зроблено висновок про ацентрично-поліфонічну модель "кларнетичної" творчості митця. Розглянуто концептуальний зміст ранньої лірики П.Тичини (збірку "Сонячні кларнети") як інваріантну художню структуру в цілому таксономічному ряді міфологічної образності, що виражає засадничу світоглядну ідею митця - ідею амбівалентного процесуального саморозгортання буття як креативного хаосу. Висвітлено подальші стильові зміни у творчості П.Тичини, внаслідок яких міфологеми втрачають "історичну пам'ять", що зрештою призводить до семіотичного перетворення їх на знаки іконічного порядку. Симптомами інволюції авторської поетики визначено появу доти відсутньої у Тичини доцентрової поетичної структури, удосконалення окремих стильових прийомів до рівня стильових домінант (експресіоністичних, футуристичних і конструктивістських).

  Скачати повний текст

Розглянтуо поезію Т. Шевченка в контексті аналітичної психології К. Юнга, одним з основних понять якої є архетипи, досліджено художні особливості, виникнення, формування та функціонування архетипних образів, їх видозміна, що відбувалася протягом усього життя поета. Акцентовано увагу на трьох першообразах, що в різних варіантах найчастіше зустрічаються у Шевченкових творах, зокрема, Велика Матір, Тінь і Самість. Розкрито значення кожного з цих архетипів у глобальному, загальнолюдському сенсі, визначеному К.Юнгом, і в контексті всього корпусу поезії Т.Шевченка. Розглянуто відгалуження теорії архетипів, заявлені послідовниками К.Юнга, здобутки "архетипного" шевченкознавства та розроблено цілковито нову систему аналізу творів літератури, що базується на розбудові моделі архетипного образу, закладеного в основу будь-якого твору та здатного наближати зміст цього твору до читача.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню поетико-інтонаційної унікальності зразків хорової музики України початку ХХ століття в руслі духовно-естетичних пошуків українського Відродження. Архетипові переваги у мислительних операціях і в художньо-мистецьких здобутках України у вигляді антеїзму і софійності детермінували спеціальну довіру до збереження візантійських установлень, які сповідувалися від Т. Шевченка та І. Франка до бойчукізму ХХ століття і які зосередили увагу митців на фольклорних, у тому числі архаїчних його проявах в авторській творчості. Більше того, вони спробували внести той фольклорний присмак у обіход православної богослужбової ортодоксії, з одного боку (зусилля М. Лентовича та К. Стеценка), а з іншого – наділили фольклорними оздобами скрябінівські принципи (Б. Лятошинський), генетично несумісні з фольклоризмом. Українське Відродження першої половини ХХ століття суттєво відновило національні устої, що має певні аналогії до англійської, російської, італійської традиції світового творчого обігу. Болісні ривки ідеологічних і творчо-естетичних переваг склали принципово новий пласт фольклористичних ґрунтувань, що вкладали національну співочість в межі глобальної інструменталізації мислення, привнесеного століттям Науково?технічної революції.^UThe thesis is dedicated to the study of the poetic and intonation uniqueness of Ukrainian choral music samples of the specified period in line with the spiritual and aesthetic searches of the Ukrainian Renaissance in the beginning of the 20th century. Archetypal advantages in thinking operations and in the artistic achievements of Ukraine in the form of atheism and sophistry determined a special trust in the preservation of Byzantine institutions. They were professed with T. Shevchenko and I. Franko to Boychukism of the 20th century and focused the attention of artists on folklore, including its archaic manifestations in the author's work. Moreover, they attempted to introduce that folklore spirit into the Obikhod of liturgical Orthodoxy, on the one hand (efforts of M. Lentovych and K. Stetsenko), and to endow Scriabin's principles with folklore ornaments (B. Lyatoshynskyi), genetically incompatible with folklorism on the other. The Ukrainian Renaissance of the first half of the 20th century significantly restored the national foundations what has certain analogies to the English, Russian, and Italian traditions of world creative circulation. Painful leaps of ideological and creative-aesthetic preferences formed a fundamentally new layer of folkloristic justifications, which placed the national community within the limits of the global thinking instrumentalization brought by the age of the Scientific and Technical Revolution.

Досліджено рецепцію та інтерпретацію естетичного дискурсу поезії французького символізму в ранніх творах Д.С.Мережковського. Проаналізовано естетичні концепції французьких символістів, в яких визначено поняття символу, обгрунтовано методи ідеалістичної художньої творчості. Висвітлено ставлення Д.Мережковського до "нової поезії" Франції, розглянуто його рецепцію естетичного дискурсу французького символізму: запропоновано систематизацію типологій архетипного значення в творчості іншомовних поетів кінця XIX ст. З'ясовано типологічні збіги та контактно-генетичні зв'язки творчості Д.Мережковського з поезією раннього французького символізму.

  Скачати повний текст

Узагальнено лінгвокультурологічні засади вивчення контрастивної семантики фразеологізмів із соматичним компонентом у неблизькоспоріднених мовах. Розроблено та впроваджено методику зіставлення іспанських та українських фразеологічних одиниць із соматичним компонентом. Скласифіковано досліджувані одиниці за фразеосеміотичними моделями й виявлено ступінь продуктивності цих моделей в іспанській та українській мовах. Визначено ядерно-периферійну організацію соматизмів у зіставлюваних фразеологізмах, що вживаються у різних культурно зумовлених сферах. Установлено етнокультурні архетипні моделі й універсальні стереотипні моделі іспанських та українських соматичних прислів'їв шляхом реконструкції джерел їх походження та значення.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше комплексно досліджено психоаналітичний вимір творчості С. Процюка в контексті психоаналітичного дискурсу української літератури. З’ясовано взаємодію психоаналізу й літературознавства, виокремлено спеціальний інструментарій в інтерпретації художніх психоаналітичноцентричних творів. Запропоновано термінологічну базу на означення художніх текстів, що містять психоаналітичні елементи. Визначено чинники, які формують художні тексти психоаналітичного спрямування, з елементами психоаналізу та психоаналітичною домінантою. Виокремлено етапи формування, становлення і розвитку психоаналітичного дискурсу в українській літературі. Окреслено культурну, естетичну та політичну атмосферу, що сприяла актуалізації та інтеграції психоаналізу в український художній дискурс ХХ – ХХІ ст. Запропоновано типологію персонажів у художніх текстах, чия психічна організація детермінована категоріями психоаналізу. Проаналізовано коди психоаналізу в епічній творчості та есеїстиці С. Процюка. У роботі аргументовано, що психоаналіз вагомо означив форманти стилю українського письменника, позначився на сюжетобудові, внутрішньотекстових конструкціях. Охарактеризовано базові категорії психоаналізу, які вагомо оприявнюють психоаналітичний вимір художніх текстів С. Процюка. Проаналізовано специфіку художнього моделювання онірики, архетипної системи та художньої концепції тілесного як стильових і композиційних прийомів текстотворення психоаналітичного дискурсу у творах С. Процюка.^UThesis for the degree of Doctor of Science in the specialty 035 Philology. – Volyn National University named after Lesya Ukrainka. Lutsk, 2023.The psychoanalytic dimension of S. Protsyuk’s works in the context of the psychoanalytic discourse of Ukrainian literature is comprehensively investigated in the dissertation for the first time. The interaction of psychoanalysis and literary criticism has been clarified, and special tools in the interpretation of psychoanalytically-centric works of art have been singled out. A terminological basis for the definition of artistic texts containing psychoanalytic elements is proposed. The factors that form the artistic texts of the psychoanalytic direction, with elements of psychoanalysis and a psychoanalytic dominant, have been identified. The stages of creation, formation and development of psychoanalytic discourse in the Ukrainian literary system are distinguished. The cultural, aesthetic, and political atmosphere that contributed to the actualization and integration of psychoanalysis into Ukrainian artistic discourse of the XX - XXI centuries is outlined. A typology of characters in artistic texts whose mental organization is determined by the categories of psychoanalysis is proposed. The codes of psychoanalysis in the epic works and essays of S. Protsyuk are analyzed. In the work, it is argued that psychoanalysis significantly denoted the formants of the style of the Ukrainian writer, affecting the plot structure, and intratextual constructions. The basic categories of psychoanalysis, which significantly reveal the psychoanalytic dimension of S. Protsyuk’s artistic texts, are described. The specifics of the artistic modeling of oneiric, the archetypal system and the artistic concept of the body as stylistic and compositional techniques of text creation of psychoanalytic discourse in the works of S. Protsyuk are analyzed.

З використанням архівних матеріалів, відомих і малодоступних джерел системно досліджено творчість Є.Маланюка як модель міжкультурної художньої комунікації, зокрема, у порівняльно-типологічних зв'язках з українською та польською літературами. Висвітлено питання атрибуції польських перекладів вірша "Warszawa" Є.Маланюка. Проаналізовано вплив його історіософської концепції на творчість Ю.Лободовського, функціонування "еллінського комплексу" на тлі інших моделей культури (російського скіфства, польського сарматизму). Вивчено "польську" спадщину Є.Маланюка і "варшавську" Ю.Тувіма, з'ясовано схожість і відмінність ідейно-тематичного, сюжетно-композиційного: жанрово-стилістичного рівнів поезії Є.Маланюка у порівнянні з творчістю Ю.Тувіма, Ю.Лободовського. Розглянуто рецепцію творчості Є.Маланюка в українсько-польській періодиці, установлено особливості архетипу міста Варшави у Є.Маланюка, Ю.Тувіма та Є.Стемповського.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему семантики басового вокалу, яка склалася в оперній класиці XIX - XX ст. у контексті архаїчних засад чоловічого співу у низькому регістрі, у взаємозв'язку з культово-містеріальною практикою Європи та Китаю. Наголошено на наявності мислительного порубіжжя міфологічно-релігійного синкрезису та раціоналізму у філософії пантеїзму, що зумовлило ідеологічний контекст втілення оперного вокалу на "штучному" диханні, а також розкриття повноти прояву можливостей людського голосового звучання. Обгрунтовано давоїсту природу вокального мистецтва, наявну у басовому вокалі, а саме: похідність від містеріальної-релігійної, ритуально-церемоніальної сфер та одночасно представництво світської театральної природи співу. Значну увагу приділено аспекту використання достоїнств виразного співу басів у давньоцерковній традиції в операх російських композиторів і взаємопов'язаних з цим виразним комплексом творів західноєвропейських авторів. Значну увагу приділено архетиповим, співвідносним з міфологемами Сходу, образно-сюжетним розкладам опер М.Глінки, О.Бородіна, М.Лисенка.

  Скачати повний текст