Розглянуто проблеми розвитку балетмейстерського мистецтва й утвердження українського сценічного танцю у контексті поступу європейської художньої культури першої третини XX ст. На підставі дослідження складних процесів розвитку європейської хореографії та становлення українського танцювального мистецтва та балетного театру в естетико-філософському, культурологічному й історичному аспектах відображено вплив на них таких напрямків художньої культури межі XIX - XX ст., як імпресіонізм та експресіонізм. Звернення до названих напрямків з погляду стилю як структурно-типологічної категорії мистецтва дозволило розглянути основні естетичні категорії хореографічного мистецтва - "зображальне" та "виражальне", які зумовили розвиток світового хореографічного мистецтва та українського сценічного танцю даного періоду. На підставі обгрунтування поняття "стиль" та поглибленого аналізу танцювальної структури творів українських балетмейстерів 1910 - 1930-х рр. виявлено внутрішні стилеутворювальні елементи національного народного танцю - його системи знакових абстракцій.

  Скачати повний текст

Лук'яненко К. А. Балетний театр у культурі України середини 50-х–70-х років ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2021.У дисертації розглядається нова художня концепція українського балетного театру, що базується на інтегруванні інноваційних для радянського балетного мистецтва прийомів та методів, зумовлених прагненням побудови художньо-цілісної та глибоко образної балетної вистави, підґрунтям якої є національна культура. В даному контексті особливий акцент зроблено на процесі формування естетичного бачення балетного театру в культурі України середини 50-х – 70-х рр. ХХ ст. як унікального явища, що розвивалося та оновлювалося під впливом історико-культурних та суспільно-політичних реалій, отримавши можливість вивчення, освоєння, запозичення і творчого переосмислення специфічних елементів сучасного йому хореографічного мистецтва інших культур. Балетний театр середини 50-х – 70-х рр. ХХ ст. розглянуто як феномен української культури; виявлено і проаналізовано його універсально-художні та унікально-специфічні характеристики. Простежено еволюціонування основних виражальних засобів хореографії протягом означеного періоду та розглянуто вплив цих змін на мову та форму балетної вистави. Виявлено особливості взаємодії народного і класичного танцю в постановках балетмейстерів-шістдесятників.Ключові слова: український балет, балетний театр, культура України, балетмейстер, хореографія, класичний танець, хореографічний симфонізм, балетмейстери-шістдесятники.^ULukyanenko K. A. Ballet Theater in the Culture of Ukraine in the mid-50s-70s of the XX century. – Qualification scientific work on the rights of a manuscript.Dissertation for the degree of candidate of art history, speciality 26.00.01 “Theory and History of Culture”. – Kiev National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kiev, 2021.The dissertation considers a new artistic concept of Ukrainian ballet theater, which is based on the integration of innovative techniques and methods for Soviet ballet, due to the desire to build an artistically holistic and deeply figurative ballet performance, which is based on national culture. In this context, special emphasis is placed on the process of forming an aesthetic vision of ballet theater in the culture of Ukraine in the mid-50's and 70's of the twentieth century. as a unique phenomenon that has developed and renewed under the influence of historical, cultural and socio-political realities, gaining the opportunity to study, master, borrow and creatively rethink the specific elements of contemporary choreographic art of other cultures.Ballet Theater of the mid-50's and 70's of the twentieth century. considered as a phenomenon of Ukrainian culture; its universal-artistic and unique-specific characteristics are revealed and analyzed. The evolution of the main means of expression of choreography during this period is traced and the influence of these changes on the language and form of ballet performance is analyzed. Peculiarities of the interaction of folk and classical dance in the productions of choreographers of the sixties are revealed.Key words: Ukrainian ballet, ballet theater, culture of Ukraine, choreographer, choreography, classical dance, choreographic symphony, choreographers-sixties.

Розглянуто проблему функціонування хору як суттєвої складової оперної вистави у контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка, зокрема героїко-романтичній музичній драмі "Загибель ескадри", лірико-психологічній опері "Пам'ятай мене", опері-балеті "Вій" та опері-ораторії "Згадайте, братія моя". Надано загальну характеристику оперної творчості В.Губаренка в історичному, жанровому та структурно-драматургічному аспектах і висвітлено особливості відображення основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України 1960 - 1990 рр. у творах митця. Здійснено комплексний музикознавчий аналіз у контексті специфіки використання хору як драматургічної одиниці в оперних творах В.Губаренка й обгрунтовано його провідне значення у сценічних постановках композитора. Наведено характеристику, визначено зміст і представлено реєстр основних хорових сцен. Запропоновано нову класифікацію хорових сцен на підставі оцінки її шести головних функцій (фонової, колористичної, репрезентативної, внутрішньо-емоційної, дійової, динамічної) та десяти допоміжних (репрезентативно-колористичної, динамічно-колористичної, дійово-динамічної, емоційно-дійової, статистичної, ілюстративної, ілюстративно-колористичної, фоново-репрезентативної, емоційно-колористичної, репрезентативно-динамічної). На підставі запропонованої класифікації визначено концептуальні функції хору у жанровій системі представлених опер В.Губаренка й обгрунтовано вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використання хорових сцен (кількісну та якісну залежність функцій хору від провідної образно-змістовної сфери). На підставі результатів наукового дослідження доведено ключову константу творчого методу В.Губаренка про залежність функціонального навантаження хору від жанрової специфіки твору.

  Скачати повний текст

Уперше розроблено жанрову теорію камерного безсюжетного балету. Висвітлено взаємозв'язок генезису даного жанру з ігровими інтенціями музичного стилю XX ст. На підставі історичного огляду еволюції жанрово-стильових ознак балетного жанру встановлено історичні передумови виникнення камерного безсюжетного балету та визначено його провідні жанрові складові й ознаки. Доведено, що у даному жанрі, починаючи з перших його зразків, на музично-мовному рівні нормативним є принцип стильової гри. У межах балетного жанру розглянуто проблему реалізації ігрових факторів композиторської поетики. На підставі аналізу балетної музики сучасного композитора українського походження Д.Поліщука зроблено висновки, що ігровий підхід на різних рівнях обумовлює своєрідну стилістику музичної мови камерних безсюжетних балетів кінця XX - початку XXI ст. Провідна роль ігрового фактора композиторської поетики на музично-мовому рівні зумовлює відповідність стилістичного змісту музичної мови камерного безсюжетного балету загальній ігровій спрямованості культури XX ст.

  Скачати повний текст

Вперше здійснено дослідження жанрово-видових модифікацій хореографічної музики XX ст. на прикладі балетної творчості В.Губаренка. Жанровий пошук у творчості композитора розглянуто у контексті дансантних якостей його партитур. Розкрито сутність дансантності як особливого прояву музичного феномену, що існує в опозиції до вокальності; універсальної якості, атрибуту балетної музики. Розширено уявлення про еволюцію жанрових різновидів балету у творчості В.Губаренка. Проведено детальне вивчення партитур балетів "Майська ніч" і "Комуніст", симфоній-балетів "Ассоль", "Зелені святки", "Liebestod", хореографічних сцен "Запорожці" та "Вій", показано їх жанрову специфіку та драматургічні особливості. Вперше здійснено періодизацію балетної творчості В.Губаренка. На підставі дослідження його композиторської спадщини виявлено художню своєрідність українського балетного театру другої половини XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми розвитку сучасного танцю (modern та temporary) у Західній Європі XX ст. у контексті культурології, а також хореології, науки про танець. Виявлено динаміку активного впровадження нових видів танцювального мистецтва залежно від традицій художньої культури та соціальних умов. Встановлено причини повної або часткової відмови від класичного танцю та балетного жанру в усталеному вигляді, показано переваги танцю вільного (виразного). Узагальнено формотвірні елементи, що виникають у даному процесі, розкрито їх естетичну знаковість. Визначено типові риси постмодерністського танцю та пов'язану з ним трансформацію концепції краси та розуміння танцю як такого, а також видозміни пластичної мови, обумовлені суто європейськими культурними паттернами. Простежено еволюцію нових зразків хореографічного видовища, пов'язаних з темами й образами образотворчого мистецтва - від "Російських сезонів" до відеоінсталяцій авангардистів Західної Європи на межі XXI ст. Виявлено генезу "театру танцю" та шляхи його розвитку на прикладах хореографічних досвідів балетмейстерів Німеччини, Франції та Швеції.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню поетико-інтонаційних особливостей вокального мистецтва ранньої оперності і її відображень у музичній сьогоденності на матеріалі постановок опер XVII-XXст. в Одеському оперному театрі, у тому числі з участю автора дослідження.Вперше в українському музикознавстві введена і апробована теоретична ідея генетичної обумовленості оперного й камерного співацького мистецтва салонно-камерною ґенезою опери від її початків в літургічній драмі. Також уперше заявлена і аргументована концепція опери-містерії С.Ланді у функції християнського міжконфесіонального втілення містеріальних проекцій в оперно-співочий континуум вистави із висуненням юродствуючого героя як співвідносного із ранньохристиянськими проправославними установленнями шанування святості самозневаги.Пророблені класифікаційні стилістичні показники аналізу дотичності дохристиянського містеріального витоку опер творів Х.Глюка, В. Губаренка, С.Гулака-Артемовського, Ф.Надененка, Г.Перселла. Поглиблено уявлення про специфіку постановчого рішення творів названих та інших авторів на сцені Одеського національного театру опери та балету як втілення необарокових тенденцій першості візуального ряду вистави.^UThe dissertation is devoted to the study of poetic-intonational features of early opera vocal art and its reflections in the musical modernity based on the material of the productions of the operas of the XVII-XX centuries. at the Odessa Opera House, including with the participation of the author of the study. For the first time in Ukrainian musicology, the theoretical idea of the genetic conditionality of opera and chamber singing art was introduced and tested by the salon and chamber genesis of opera from its beginnings in the liturgical drama. The concept of the opera-mystery of S. Landi as a Christian inter-confessional embodiment of mysterious projections into the opera-singing continuum of the play with the nomination of a cloying hero as being in line with the early Christian Orthodox establishment was also first stated and argued.Classification stylistic indicators of the analysis of the involvement in the Christian mysterious leakage of the works of H. Gluk, V. Gubarenko, S. Gulak-Artemovsky, F. Nadenenko, and H Purcell are elaborated. The idea of the specific decision making of the works of the named and other authors on the stage of the Odessa National Opera and Ballet Theater as an embodiment of the baroque tendencies of the primacy of the visual series of the performance has been deepened.

Дослідження присвячене виявленню ролі кафедри хореографії Київського державного інституту культури у розвитку національної хореографічної школи у 1970 – 1990-х рр. У роботі проаналізовано літературу та джерела з проблеми становлення та розвитку кафедри; визначено методологічні засади дослідження, уточнено поняття «національна хореографічна школа»; охарактеризовано соціокультурні передумови відкриття кафедри хореографії; виявлено роль К. Василенка, Г. Березової, А. Гуменюка у становленні кафедри хореографії та національній хореографічній школі в цілому; висвітлено теоретико-практичну діяльність викладачів кафедри крізь призму їх внеску в національну хореографічну школу; проаналізовано педагогічну діяльність на кафедрі її випускників. Зроблено висновок, що діяльність кафедри як сформованої мистецько-педагогічної школи стала вагомим внеском у розвиток національної хореографічної школи, стимулювавши становлення вищої хореографічної освіти в Україні, підвищення рівня фаховості керівників аматорських хореографічних колективів, накресливши перспективи підготовки професійних артистів, балетмейстерів, викладачів фахових хореографічних дисциплін, посприявши розвитку хореографічної культури в цілому.Ключові слова: кафедра хореографії, Київський державний інститут культури, національна хореографічна школа, хореографія, танець, українська культура.^UThe study is devoted to identifying the role of the Department of Choreography of the Kyiv State Institute of Culture in the development of the national choreographic school from the 1970s to 1990s. The work analyzes the literature and sources on the problem of the formation and development of the department; the methodological principles of the research were determined, the concept of "national choreographic school" was clarified; the socio-cultural prerequisites for the opening of the choreography department are characterized; the role of K. Vasylenko, G. Berezova, A. Gumenyuk in the formation of the department of choreography and the national choreographic school as a whole is revealed; the theoretical and practical activity of the department's teachers is highlighted through the prism of their contribution to the national choreographic school; the pedagogical activity of its graduates at the department was analyzed.The author's definition of the term "national choreographic school" is presented: a dynamic system of methodological foundations of choreographic activity (performing, choreographic, teaching, etc.) related to the historical and cultural environment of the nation, archetypes of Ukrainian culture, features of the national character, etc.The cultural prerequisites that led to the appearance of the first choreography department in the Ukrainian SSR at the KDIK are indicated: the selection in the 1930s in the USSR of a vector for the development of mass forms of artistic self-activity, where folk choreography occupied one of the leading places, including as a means of realizing the Soviet " national cultural policy"; a significant increase in the number of amateur artistic groups in the post-war period (after the Second World War), led by non-specialists, mostly on public grounds; failure of temporary measures (courses) to meet the need for managers, etc.It was noted that the activity of the department was based on the achievements of the national choreographic school, such as: the formed technique of classical dance in educational institutions and the practice of opera and ballet theaters; approval of the principles of creating a national ballet performance; choreographic and pedagogical methods of P. Virskyi; organizational and methodical principles developed in choreographic education institutions and the system of dance artistic self-activity; integration of materials from folklore and ethnographic expeditions and recordings of authentic dances into choreographic practice, etc.It was emphasized that it was important for the development of the department to invite not only the leading specialists of the field to the teaching staff, but also talented own graduates, which contributed to the inheritance of generations, the constant dialectical interaction of traditions and innovations.The features that testify to the formation at the department of the art and pedagogical school are noted: K. Vasylenko is the founder and leader of the school as a creative association of artists; the presence of students-followers who spread and developed methodical approaches, traditions formed at the choreography department; unification of teachers and students in the development of higher choreographic education in Ukraine, solving various artistic and pedagogical tasks, in particular, improving the methodology of teaching Ukrainian folk and stage dance; provision by teachers of advisory assistance to leaders of amateur dance groups, which contributed to the spread of the department's influence on the artistic space; numerous performances on stage venues (academic concerts, report concerts) as a demonstration of the results of the department's artistic and creative activities, etc. The activity of the department as an art and pedagogical school influenced the development of the national choreographic school, choreographic culture as a whole, contributing to the formation of higher choreographic education in Ukraine.It is concluded that the activity of the department has made a significant contribution to the development of the national choreographic school, stimulating the formation of higher choreographic education in Ukraine, increasing the level of expertise of the heads of amateur choreographic groups, outlining the prospects for the training of professional artists, ballet masters, teachers of professional choreographic disciplines, contributing to the development of choreographic culture as a whole .Keywords: department of choreography, Kyiv State Institute of Culture, national choreographic school, choreography, dance, Ukrainian culture.

Висвітлено особливості комунікативної культури прямого телевізійного ефіру як специфічної форми інтерактивної реальності у контексті осмислення феномену прямого телефіру, в якому формуються реалії безпосереднього зв'язку з аудиторією, висвітлено хаактеристики екранної естетики. Розкрито онтологічний аспект комунікативної культури як способу спілкування, інформаційної взаємодії. Увагу приділено проблемі самоактуалізації людини, творчої самореалізації у просторі можливих комунікацій, що актуально у контексті розгортання політтехнологічних реалій і формування комунікативних мегаспільнот. Досліджено український досвід прямого ефіру як комунікативної технології, визначено проблему співіснування та взаємодії суб'єктів теледискурсу як форми самореалізації людини - суб'єкту комунікації, де реципієнт відіграє роль не пасивного спостерігача, він є співучасником діалогу екранного дійства. Розглянуто телебачення (ТБ) як цілісну естетичну систему як процес естетичної діяльності. Художній вимір телепростору грунтується на художній образності, створеній за допомогою репродукції видів мистецтва, призначених для телепоказу (показу оперних, балетних спектаклів, симфонічних концертів, авторських телепередач). Розглянуто особливості комунікативної та діалогової культури учасників прямого телефіру (ведучого й аудиторії) на українському ТБ. Розглянуто шлях "побудови" телемостів на радянському й українському ТБ. За умов масового мовлення популярною є комунікація, адресована мегааудиторії, роль інформаційного впливу на об'єкт зростає. З використанням монологічних і діалогічних форм спілкування телекомунікатори сприяють активізації процесу діалогу, ідентифікації глядацьких позицій у визначенні та рішенні багатьох проблем. Прямий ефір визначено як засаду телереальності, за цього засоби ТБ індустрії характеризуються в модусі комунікативних, культурологічних, естетичних, мистецьких ознак. Охарактеризовано зображувальні основи телепоетики як інтерактивної технології. Ідентичність суб'єктів ТБ дискурсу, що є своєрідною поліфонією у контексті прямого ефіру, вивчено як діалог і полілог. Визначено роль і місце технопопуляцій цифрового відео у процесі відтворення екранного образу.

  Скачати повний текст

У дисертації концептуалізовано становлення балетної критики в Радянській Україні у 1920–1930-х рр., охарактеризовано художньо-естетичні погляди російських радянських критиків балету цього періоду, відтворено балетно-критичний поліфонізм в оцінці авангардних пошуків форми та змісту «радянської балетної вистави» 1920-х рр., з'ясовано основні аспекти балетнокритичної рефлексії на класичний танець у мовах пролеткультівських та авангардистських інтенцій в Радянській Україні 1920-х рр., охарактеризовано погляди критиків на авангардистських експериментуваннях в балетному театрі УСРР другої половини 1920-х рр., відтворено панораму естетичних підходів та балетно-критичної думки щодо становлення хореодрами в рамках концепту «соцреалістичне мистецтво», виявлено основні ознаки балетної критики другої половини 1930-х рр. як транслятора соцреалістичних принципів. Зазначено, що упродовж 1920–1930-х рр. балетна критика в Радянській Україні стала помітним явищем у художньо-критичному дискурсі, однак не було розроблено методологію об'єктивної фахової балетної критики та не сформовано власної школи,Ключові слова: критика балету, авангардне мистецтво, соцреалізм, хореодрама.^UThe dissertation conceptualizes the formation of ballet criticism in soviet Ukraine in the 1920s and 1930s, characterizes the artistic and aesthetic views of russian-soviet critics of ballet of this period, reproduces ballet-critical polyphony in assessing the avant-garde search for the form and content of the 1920s soviet performance, the main aspects of ballet-critical reflection on classical dance in the languages of proletarian and avant-garde intentions in soviet Ukraine in the 1920s were clarified, panorama of aesthetic approaches and ballet-critical thought about the formation of choreography within the concept of "socialist realist art", revealed themain features of ballet criticism of the second half of the 1930s as a translator of socialist realist principles. It is emphasized that the critique of ballet is the foundation of ballet studies as a scientific discipline that includes history and theory. The main functions of ballet criticism are informational, axiological, interpretive, the forms of realization of which depend on the socio-political system and the prevailing aesthetic and philosophical theories. An inherent feature of ballet criticism, in contrast to literary criticism, is 28 "work" in the process of analysis with another sign system of the object of criticism, the implementation of a kind of semantic transformation. It is proved that the principles of Leningrad and Moscow ballet criticism were followed by reviewers of soviet Ukraine, this influence was mostly one-sided, because Leningrad and Moscow in the 1920s and 1930s were ballet centers in the USRR, inheriting traditions from the previous era of imperial ballet recognized in Europe, and accordingly, the ballet-critical discourse there was much larger and more professional. But this did not prevent Ukrainian critics from always adhering to "unison" with Moscow and Leningrad reviewers in evaluating the same performances. It is proved that in the conditions of a wide thematic and lexical palette of ballets in soviet Ukraine in the 1920s the Ukrainian ballet critical discourse was formed, which took into account the soviet political and ideological guidelines. However, among the ballet reviews of this period, we can single out, first, nonideological publications, which mainly use an aesthetic and artistic approach to reviewing; secondly, focused on the formation of monoideology, condemning constructive, corporeal, etc. experimentation. It is noted that the transition from polyphonic art and, consequently, art-critical discourse of the 1920s to the monoideological 1930s is associated with the introduction of socialist realism as a monostyle of soviet culture, which became adogma for all arts, including ballet, was realized in criticism. Despite the extreme ephemerality of ballet art, associated with the specifics of creating an artistic image, it had standard socialist realist demands, which were expressed by critics in the media. It is noted that in the 1930s the critique of ballet moved away from evaluative and interpretive pluralism, adhering to clearly regulated requirements within the framework of the socialist-realist canon. There is a threat of loss of criticism of its own identity, because in the absence of free choice of critical judgment, it ceases to perform its artistic evaluation and interpretation functions, becomes a set ofdirectives. It is established that the article "Ballet Falsehood" (February 6, 1936, criticism of Shostakovich – Lopukhov's ballet "Light Stream" at the Bolshoi Theater, Moscow) became a kind of translator of the aesthetic requirements of the government to the art of ballet and its criticism, a sample of propaganda monoideology the consequences of positive evaluations of ballets without correlating them with the canon of socialist realism. It is shown that the authorities authorized a wide discussion of the article, in particular, in professional centers of theater and musicians. It is emphasized that the new productions of choreographies in Ukrainian ballet were reviewed in strict accordance with the guidelines for criticism expressed in Pravda, in the optics of conformity to the socialist-realist style. It is concluded that during the 1920s and 1930s ballet criticism in soviet Ukraine became a notable phenomenon in art-critical discourse, but no methodology for objective professional ballet criticism was developed and no school was formed, as the reviewers of the time were theater and musicologists, multidisciplinary journalists who had no choreographic or ballet education.Keywords: ballet criticism, avant-garde art, social realism, choreodrama.

Досліджено творчість засновника концепції українського народного балету В. К. Авраменка. Розглянуто понятійний і методологічний апарат, необхідний для парадигмальних параметрів у вивченні художньої (балетмейстерської) творчості В. Авраменка, культурно-історичні умови його становлення як митця, зміст концепції "український народний балет", яка була для нього засадничою, та засоби її художнього втілення. Доведено, що завдяки зусиллям В.К. Авраменка та його учнів український танець у діаспорі 1920 - 1930-х рр. зберіг особливості самобутності та достеменності більше, ніж на батьківщині. Показано розбіжності ідеологічного та художнього спрямування в обробці танцювального фольклору, які в Україні призвели до занепаду сучасної народної хореографії та витіснення з неї фольклорних зразків.

  Скачати повний текст

Визначено закономірності та результати творчого пошуку балетмейстерів Заходу, зокрема, роль жінок-хореографів у поширенні креативних ідей модерного та постмодерного танцю XX ст. Використовуючи комплексний підхід до даної проблеми, дослідження передбачає вивчення соціально-філософських засад фемінізму, що водночас є зразком для наукового осягнення та визначення цінності культурницького доробку жінок-балетмейстерів Заходу XX ст. Визначено, що жоден з означених зразків хореографії не може бути адаптованим до суто феміністських вимірів. Зазначено, що фактом залишається те, що модерний та постмодерний танець є усталеними художніми формами, у яких буквально втілені різні стадії феміністської свідомості.

  Скачати повний текст

Цілеспрямовано досліджено особливості втілення "художньої концепції людини" в музичних творах різних за жанровою специфікою, історико-національною та індивідуально-композиторською стилістикою. Уперше, завдяки здійсненому інтонаційному аналізу, введено до українського музикознавства оперу "Пер Гюнт" В.Егка та одноіменний балет А.Шнітке. Розглянуто концепцію відомої музики Е.Гріга до ібсенівської драми.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше комплексно проаналізовано народну хореографічну культуру українців Закарпаття. У процесі дослідження з'ясовано етнокультурну специфіку регіону та іноетнічні впливи на формування народних танців українців Закарпаття, проаналізовано обрядові та позаобрядові народні танці, виявлено регіональні особливості формування народно-сценічного хорео¬графіч-ного мистецтва Закарпаття. Доведено, що в танцювальній культурі українців Закарпаття збереглися дохристи¬янські елементи, зокрема, танцюван¬ня по колу, у напрямку по сонцю для посилення текстів танечних пісень. На підставі аналізу весільної обрядовості виявлено характерні окремим терито¬ріаль¬ним етнічним групам танці. Проаналізовано творчість професійного колективу народно-сценічного танцю Закарпаття (танцювальна група при Закарпатському народному хорі) та постановки провідних українських балет¬мейсте¬рів за межами регіону, що створені на основі танців бойків, гуцулів, долинян та лемків; охарактеризовано діяльність аматорських колективів українського народно-сценічного танцю Закарпаття другої половини ХХ – початку ХХІ ст.Ключові слова: український народний танець, танці Закарпаття, хореографічне мистецтво, народно-сценічний танець.^UThe dissertation is devoted to revealing and generalization of peculiarities of folk choreographic art of Ukrainians of Zakarpattia in the second half of the 20th – the beginning of the XXI century.Folk dance culture is an important part of the centuries-old folk culture that arose and developed in close intercommunication and interacting with traditions, customs, beliefs and worldviews of the ethnic group, according to historical, social and regional peculiarities. The authentic traditions of the folk dance culture of the Ukrainians of Zakarpattia – the Boyks, Hutsuls, Dolynians, Lemkos – were formed in the conditions of territorial separation and centuries of state separation from the Ukrainian lands, and due to the totality of many objective and subjective factors, they remained practically to the second half of the twentieth century, becoming the basis of creativity of many contemporary choreographers.Due to the complex multi-level study, the boundaries of ethnographic zoning of the Ukrainians of Zakarpattia in the context of the study of dance vocabulary, influence on its formation of dance cultures of other ethnic groups, as well as the isolation of local features were determined. The traditions of material, spiritual and economic culture of each ethnographic group and subethnos are considered and analyzed, as well as features of folk dances and traditional musical accompaniment in calendar and family-household rituals, in order to establish their genre, stylistic and compositional differences according to zoning.For the first time in the national art studies features were analyzed and the main ethnic differences of dance folklore and local vocabulary of the ethnographic group of the Ukrainian people of the valley are determined.The political, social and cultural conditions of the period of the birth of professional and amateur folk-stage dance in Zakarpattia in the 1920-1930's were specified. The activity of the Zakarpattian Plastans, the groups of the first professional theater of Zakarpattia, "The Russian Theater of Prosvita" and the "New Scene" theater was revealed. their contribution to popularization and development of folk-stage dance, as part of the dramatic performances and staging of dance groups.The central place in the dissertation is the study of the process of formation and development of folk choreographic art of Ukrainians of Zakarpattia in the context of the interrelation with the cultural and artistic life of the society of the second half of the twentieth century. Separately, the relationship between folk stage dance and the new Ukrainian ballet has been considered and analyzed during this period. The main elements of the new stage ballet interpretation of authentic folk dance have been identified and highlighted, which became the basis for staging folk-stage dance in the work of many leading choreographers. Separately analyzed ballet productions, in which the classic dance was combined with elements of authentic dance Ukrainians of Zakarpattia.The work of choreographers of the dance group of the professional collective of the region – the Zakarpattian folk choir – V. Angarov, M. Romadov, I. Popovich, O. Opanasenko, I. Litvinenko, K. Balog was studied. The repertoire has been refined and an art-study analysis of the compositional structure of choreographic productions has been carried out, the principles of processing folk primary sources have been determined and the evolution of the dance vocabulary of boys, guzuls, valleys and lemms in staged folk-stage dance, choreographic and vocal-choreographic pictures has been traced.On the basis of working out of archival materials the regional features of the formation of a network of dance groups of amateur performances in the Zakarpattia region are specified, the repertoire of the leading folk dance ensembles of dance is researched, the contribution of their leaders and participants to the development of folk-stage dance of the Ukrainians of Zakarpattia is determined.For the first time in the national culture and art studies, the process of formation and development of folk choreographic art of the Ukrainians of Zakarpattia of the second half of the XXth and the beginning of the XXI century was investigated as a result of the complex study. in the context of the evolution of ethno-choreographic and choreographic lexical, stylistic and genre features of folk-stage dance in the historical retrospective and in the contemporary socio-intellectual space it is determined that the Ukrainian folk-stage dance is in the process of adaptation and evolution in accordance with the trends of the socio-intellectual space of the XXI century. Key words: Ukrainian folk dance, dances of Zakarpattia, choreographic art, folk-stage dance.

Дисертація присвячена проблемі режисерського втілення музичної вистави на театральних сценах у контексті постановок опер Віталія Кирейка: драми-феєрії «Лісова пісня», романтичної опери-драми «У неділю рано…», гротесково-сатиричної феєрії «Марко в пеклі», камерно-комічної опери «Вернісаж на ярмарку» та опери-драми «Бояриня». Питання розглянуто крізь призму власної режисерської сценічної інтерпретації «У неділю рано…» (2014 р.) та знакових факторів успішності постановки, а саме: сценографічне рішення, пластичний рисунок ролей, потенційні конфлікти при співпраці режисера, диригента та виконавців, що виникають у зв'язку з неоднозначним тлумаченням постановниками композиторського задуму, специфіка роботи над матеріалом з акторами-вокалістами, взаємодія з глядачем.Систематизовано інформацію про втілення опер на театральних сценах України шляхом класифікації архівних матеріалів: з ЦДАЛМУ, Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, кафедри історії української музики Національної музичної академії імені П. І. Чайковського (серед них – невідомі раніше історичні джерела), приватного архіву композитора (рукописи, статті у періодичних виданнях, фотографії з постановок, рецензії на вистави фахівців музичної та театральної галузей, афіші, програмки), а також спогадів самого композитора В. Кирейка, очевидців – глядачів, постановників та виконавців вистав.^UThis thesis is devoted to the issue of directors' embodiments of the musical performance in the context of productions of drama-extravaganza “The Forest Song”, romantic drama “On Sunday morning…” grotesque and satirical opera-extravaganza “Marco in Hell”, the chamber comic opera “Vernissage at the Fair”, dramatic opera “Boyaryny” by V. Kyreyko. The issue is considered through the lens of the own director's interpretation of the opera “On Sunday morning...” (2014) and significant factors of the show, namely: interaction with the viewers, specifics of working with actor-singers, set design, and choreography. Also, when working with a director, a conductor, and performers, conflicts may arise because of a director's ambiguous interpretation of the composer's idea. The opera is analysed in terms of the director's explication, genre and features of dramaturgy.During the analysis of archival sources and other historical documents, such as interviews with the composer, performers and eyewitnesses of his opera performances, it was discovered that the musical theatre works of V. Kyreyko, which fundamentally influenced the development of national art, are relevant and necessary for the theatre stages, and therefore interest in his art is gradually increasing.Although the works of following art critics and theatrical experts were devoted to the composer's art – V. Antonyuk, L. Arkhimovych, O. Davydova, M. Zagaykevych, A. Kalenychenko, K. Mayburova, S. Pavlyshyn, Y. Stanishevsky, A. Tereshchenko, I. Shesterenko and others – today the analysis of the stage interpretations of Vitaliy Kyreyko's body of work in musical theatre is not fully sufficient and inadequately substantiated, which led to the decision to research this particularly important aspect.The research discusses relevant issues of the musical theatre and its producers in the process of creating the play, raises the theme of Ukrainian opera in the world context, characterises the concept of stage interpretation and draws attention to the issue of the director's embodiment of composers' ideas of opera performance.The analysis of director's interpretations of Vitaly Kyreyko's operas revealed the need of an interaction between the director's vision and the composer's conception of opera productions, including the factors of the performance's perception by the public and the role of the creator-interpreters of the musical piece. Using the examples of modern stagings of leading theaters from 2012 to 2018, the contemporary Ukrainian style of opera production was analysed and compared to the modern tendencies of the world opera theatre stage. The theatre performances were analysed in terms of expediency of experiments and possible risks of the production's failure.

Дисертацію присвячено питанням детермінуючого впливу особистості П.І.Чайковського на його творчий стиль. Розвинуто новий напрямок в аналізі творчої спадщини композитора, який базується на виявленні структурної відповідності між психологічними рисами індивідуальності автора та грунтовними властивостями його стилю. Розкрито діалектичний взаємозв'язок між еволюціями особистості та стилю П.Чайковського. Визначено передумови історичної місії композитора, що проявилось в яскраво вираженій інтегративній ролі його мистецтва в європейському музичному процесі. Висвітлено риси особистості й обставини життя П.І.Чайковського, що зумовили визрівання в його художній свідомості стрижневої для неї ідеї невідворотності долі. Послідовно простежено зміни у взаємовідношенні симфонічної та оперно-балетної творчості П.Чайковського на різних етапах його творчого шляху, виділено основні складові музично-стильового синтезу, здійсненого у роботі. Запропоновано розглядати український елемент стилю П.І.Чайковського як один з головних факторів, що зумовив унікальність його творчої індивідуальності. Показано типологію творчої свідомості композитора як геніального митця, акцентовано увагу на його діалектичній суперечливості.

  Скачати повний текст

Досліджено прояв семантичних особливостей різдвяних фольклорних хорових і театральних жанрів і переосмислення музичного ряду святкового різдвяного канонічного Богослужіння у професійному музичному мистецтві України періоду незалежності. Проаналізовано музичні твори провідних українських композиторів як найяскравіші, найбільш характерні різножанрові зразки звертання до розкриття різдвяної тематики: фольклорні обробки для хору без супроводу М.Тиможинського, О.Некрасова, Л.Шукайло, Л.Дичко, В.Степурка, Є.Станковича; "Різдвяний тропар" В.Степурка, Різдвяну "Архієрейську Божественну Літургію з нагоди великого Ювілею 2 000 різдва Христового" Св. Іонна Золотоустого В.Камінського та О.Козаренка, а також музично-сценічні твори - "Різдвяне дійство" Л.Дичко та балет "Ніч перед Різдвом" Є.Станковича. На підставі визначення найбільш характерних типологічних ознак різдвяних музичних жанрів здійснено порівняльний аналіз їх опосередкування та трансформації в українському професійному музичному мистецтві періоду незалежності. Досліджено розвиток традиції звертання до жанру фольклорної хорової та інструментальної обробки різдвяних жанрів та вертепно-маланкових дійств у зразках професійного музичного мистецтва України, визначено етапи її еволюції, основні мистецькі й соціальні завдання, зроблено узагальнення з приводу жанрових пріоритетів та їх індивідуального авторського трактування.

  Скачати повний текст

У дисертації розглядається питання мізансцени через область досліджень хореографічного мистецтва. Коло пошуків дисертаційної роботи зумовлено потребою осмислення та розбору оцінки хореографічної мізансцени через область хореографії. Попри широку різнорідність визначення та властивостей мізансцени, які занотовані на сторінках зі сценічного мистецтва та режисури, у хореографічних теоретичних працях відомості про мізансцену зовсім не розкриті. Таким чином можна констатувати відсутність ґрунтовних досліджень з означеної тематики, що дає змогу стверджувати про наявність прогалин в систематизації теоретичного базису дослідження хореографії, вирішення якого потребує використання міждисциплінарного аналізу. Відтак у дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає у розгляді хореографічної мізансцени через призму хореографічного мистецтва та його репрезентативних властивостей у творенні художнього образу. Запропоновано термін «хореографічна мізансцена», з його ознаками, властивостями та характерними рисами у хореографічному мистецтві. Системно досліджено процеси роботи над виставою, її формотворчих компонентів та взаємозв’язків усіх складових систем у яких простежується характерні риси хореографічної мізансцени. Доведено важливість хореографічної мізансцени як інструмента для виразного створення сценічних образів, а також її вплив на артистичний процес та розвиток театрального та хореографічного мистецтва. Уточнено основні категоріально-понятійні ознаки мізансцени, через визначення та властивості понять та термінів, що раніше використовувались для різних аспектів мистецтва та театрально-хореографічної діяльності. Це дозволяє систематизувати та уточнити термінологію, щоб забезпечити чіткість та однозначність у розумінні хореографічної мізансцени. Набули подальшого розвитку семантика значення та закономірності хореографічної мізансцени та дивертисменту, що стали переконливими для визначення досліджень з питань осмислення та розбору оцінки хореографічної мізансцени, сприяючи розвитку нових технік, методик і теорій, а також впливаючи на сучасні тенденції в застосуванні хореографії в сценічному мистецтві, та прояву виразних ознак мізансцени в хореографічному мистецтві. З огляду на зазначене науковою новизною дослідження є впровадження терміну «хореографічна мізансцена», що представляє собою своєрідну форму мізансцени, яка відноситься до нехореографічних сценічно-мистецьких творів, але ґрунтується на хореографічних аксіомах. Результати дослідження можуть бути використані у підготовці студентів хореографів фахових вищих та передвищих закладів освіти до постановочної діяльності в межах спеціальних курсів «Композиція і постановка танцю», «Мистецтво балетмейстера», «Режисура хореографічних творів», «Практикум з мистецтва балетмейстера» та інші дисципліни. Здобуті результати можуть використовуватися для подальшого теоретичного осмислення втілення балетмейстерських прийомів створення хореографічних творів. Крім того матеріали зазначеної наукової роботи можуть бути використані для реалізації інтегрованих мистецьких театрально-хореографічних проєктів.^UThe thesis explores the topic of mise-en-scène within the context of research in the field of choreographic art for the first time. The scope of research for the dissertation work is determined by the need to understand and analyze the evaluation of the choreographic mise-en-scene through the field of choreography. Despite the wide heterogeneity of the definition and properties of mise-en-scene, which are noted on the pages of stage art and directing, information about mise-en-scene is not disclosed at all in choreographic theoretical works. In this way, it is possible to ascertain the absence of thorough research on the specified topic, which makes it possible to assert the presence of gaps in the systematization of the theoretical basis of choreography research, the solution of which requires the use of interdisciplinary analysis. Therefore, the dissertation work solves an actual scientific task, which consists in considering the choreographic mise-en-scene through the prism of choreographic art and its representative properties in the creation of an artistic image. The term "choreographic mise-en-scène" is proposed, with its features, method of solution and artistic subordination in choreographic art. The processes of work on the performance, its form-creating components and the interrelationships of all component systems in which the characteristic features of choreographic mise-en-scene can be traced are systematically studied. The importance of choreographic mise-en-scène as a tool for expressive creation of stage images, as well as its influence on the artistic process and development of theatrical art and choreographic art, is proven. The main categorical and conceptual features of mise-en-scène have been specified, due to the definitions and properties of concepts and terms that were previously used for various aspects of art and theatrical and choreographic activity. This allows systematization and clarification of terminology to ensure clarity and unambiguity in the understanding of choreographic mise-en-scène. The semantics of the meaning and patterns of choreographic mise-en-scene and divertissement have further developed, which have become convincing for determining research on the issues of understanding and analyzing the assessment of choreographic mise-en-scene, contributing to the development of new techniques, methods and theories, as well as influencing modern trends in the application of choreography in stage art, and manifestation of expressive features of mise-en-scene in choreographic art. The scientific novelty of this research lies in introducing the term “choreographic mise-en-scène” a distinctive form of mise-en-scène applicable to non-choreographic art and stage works. It is grounded in choreographic axioms. The research results can be applied in the training of choreography students in specialized higher and pre-higher educational institutions, particularly in staging activities within specialized courses such as “Dance Composition and Staging”, “Art of the Ballet Master”, and “Directing Choreographic Works”. “Practicum on the art of ballet master” and other disciplines. The obtained results can be used for further theoretical understanding of the implementation of choreographic techniques in the creation of dance works. Additionally, the materials of the specified scientific work can be used for the implementation of integrated artistic theater and choreographic projects.

Симфонізм розглянуто як Логос культури, генеза якого зумовлена потребами соціокультурного буття та відповідає розвитку духовності. Зазначено, що розгортання симфонізму від почуттєвого сприйняття дійсності, крізь систему образів, до її усвідомлення на ейдичному рівні свідчить про його тісний зв'язок з метамовою мистецтва, що зростає з синкетичної єдності всіх видів мистецтв, позначеної у соціокультурному просторі своєрідними жанровими утвореннями (від ритуалів, сакральних дійств до опери, балету, кінороману), завдяки чому формуються нові уявлення щодо художньо-естетичного освоєння дійсності. Зазначено, що симфонізм прокладає шлях між усталеним і новим у мистецтві, здатний споріднитися з міфологічним і релігійним світосприйняттям, та набуває можливості відтворення духовної драми, що відбиває драму самої історії, а також, що він взаємодіє з кожним відомим стильовим утворенням. Опиняючись між стильовими парадигмами - модернізмом і постмодернізмом, симфонізм доводить свою життєздатність, оскільки вже у своїй генезі має властивість протистояння деструкції.

  Скачати повний текст

Дослідження присвячено проблемі синтезу музики і танцю у мистецтві другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Схарактеризовано синтез музики і танцю у мистецтві як мистецтвознавчо-теоретичну проблему. Окреслено поняттєво-термінологічний апарат дослідження. Систематизовано історіографічну базу дисертації за чотирма групами за хронологічним і проблемним критеріями. З’ясовано історичні особливості розвитку синтезу мистецтв та виявлено сутнісні характеристики останнього за первісних часів, а також в роки Середньовіччя, Відродження, Романтизму. Розглянуто взаємозв’язок мистецтв кінця ХІХ – початку ХХ століття та його особливості на початку ХХІ століття. Висвітлено можливі шляхи синтезу музики і танцю з різними видами мистецтв та встановлено, музика спроможна взаємодіяти із просторовими (архітектура, живопис), тимчасовими (література) та просторово-часовими (театр, кіно) видами мистецтв. Танець здатний до синтезу із просторовими (архітектура, живопис, скульптура, графіка, декоративно-прикладне мистецтво), тимчасовими (література), просторово-часовими (театр) видами мистецтв. Результатом синтезу музики та просторових видів мистецтв є створення мультимедійних інсталяцій. Синтез танцю з архітектурою передбачає використання простору як полотна для танцю. Синтез танцю та живопису передбачає створення відповідних спектаклів. Результатом синтезу музики і танцю з літературою є лібрето до балету чи опери. Розглянуто генезу та особливості синтезу мистецтва музики і танцю. Аргументовано, що синтез музики і танцю має тривалу історію, яка зародилася за первісних часів та стародавніх цивілізацій. Вагоме значення для синтезу мистецтва музики і танцю мала поява балету, який об’єднав представлені види мистецтва у стилізовано-формалізовану манеру, котра відзначається технічно складною хореографією, що поставлена на класичну музику. Продемонстровано сутність синтезу мистецтв музики і танцю в роки модернізму та його особливості за постмодерного часу. Проаналізовано взаємозв’язок музики і танцю на прикладі балетного та оперного мистецтва. Встановлено, яскравого поєднання музика і танець набуває в балетному спектаклі, який демонструє взаємозв’язок хореографії та музикальності, де танцювальні рухи гармоніюють з ритмом, мелодією та динамічними відтінками музики, яка створюється спеціально для спектаклю. Здійснивши аналіз найбільш яскравих балетних зразків (Жізель», «Дон Кіхот», «Лебедине озеро», «Баядерка», «Спляча красуня», «Лускунчик», «Весна священна», «Ромео і Джульєтта», «Попелюшка», «Сон літньої ночі») встановлено, останні тісно поєднують музику і танець. Балетні сцени демонструють складну танцювальну техніку, яка цілком відповідає музичним варіаціям, що забезпечує цілісну і синхронізовану сюжетну лінію спектаклю. Спосіб інтеграції танцювального руху до загальної основи постановки, де центральне місце займають музика і драматургія, відображено в оперних спектаклях, а саме: «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта», «Ріголетто», «Травіата», «Аїда», «Кармен», «Мадам Баттерфляй», «Турандот». Доведено, танцювальні сцени в зазначених операх не тільки взаємодіють із музичним супроводом, а й візуально доповнюють та посилюють сюжетну лінію спектаклю. Виявлено специфіку синтезу музики і танцю на сучасній сцені Китаю. З’ясовано, інноваційні комп’ютерні технології стали частиною мистецтва, зокрема танцювальних постановок. Останні синтезують в собі не тільки музику і танець, а й технології інноваційного характеру, серед яких першість належить проекційному мапуванню, технології захоплення руху та інтерактивним мультимедійним засобам. Проаналізовано сучасні китайські танцювальні постановки «Відлуння вічності» та «Перезавантаження» та доведено, синтез музики і танцю посилюється за рахунок використання світлодіодного екрану, який виступає фоновим оформленням спектаклів, а також завдяки технології захоплення руху, сутність якої полягає в тому, що рухи танцівників перетворюються на анімацію в реальному часі, яка взаємодіє з зображенням на екрані, створюючи безшовний синтез не тільки між фізичним і цифровим світом, а й мистецтвом музики і танцю. Крім того, синтез музики і танцю в запропонованих постановках полягає в тому, що хореографія синхронізована з осучасненою музичною партитурою, яка реагує на рухи танцівників.^UThe study is devoted to the problem of synthesis of music and dance in the art of the second half of the XX – early XXI century. The synthesis of music and dance in art is characterized as an art historical and theoretical problem. The conceptual and terminological apparatus of the study is outlined. The historiographical base of the dissertation is systematized into four groups according to chronological and problematic criteria. The historical peculiarities of the development of the synthesis of arts are clarified and the essential characteristics of the latter in primitive times, as well as in the Middle Ages, the Renaissance, and Romanticism are revealed. The interrelation of the arts of the late nineteenth and early twentieth centuries and its peculiarities in the early twenty-first century are considered.The article highlights possible ways of synthesizing music and dance with different types of art and establishes that music is able to interact with spatial (architecture, painting), temporal (literature), and spatio-temporal (theater, cinema) art forms. Dance is capable of synthesizing with spatial (architecture, painting, sculpture, graphics, decorative arts), temporal (literature), and spatio-temporal (theater) arts. The result of the synthesis of music and spatial arts is the creation of multimedia installations. The synthesis of dance with architecture involves the use of space as a canvas for dance. The synthesis of dance and painting involves the creation of appropriate performances. The synthesis of music and dance with literature results in a libretto for a ballet or opera.The genesis and peculiarities of the synthesis of music and dance are considered. It is argued that the synthesis of music and dance has a long history, which originated in primitive times and ancient civilizations. The emergence of ballet, which united the presented art forms in a stylized and formalized manner, characterized by technically complex choreography set to classical music, was of great importance for the synthesis of music and dance. The essence of the synthesis of the arts of music and dance in the years of modernism and its peculiarities in postmodern times is demonstrated.The article analyzes the relationship between music and dance on the example of ballet and opera. It is established that music and dance are most vividly combined in a ballet performance, which demonstrates the relationship between choreography and musicality, where dance movements harmonize with the rhythm, melody and dynamic shades of music created specifically for the performance. Having analyzed the most striking ballet examples («Giselle», «Don Quixote», «Swan Lake», «Bayaderka», «Sleeping Beauty», «The Nutcracker», «The Rite of Spring», «Romeo and Juliet», «Cinderella», «The Midsummer Night’s Dream»), it was found that the latter closely combine music and dance. The ballet scenes demonstrate a complex dance technique that fully corresponds to the musical variations, which ensures a coherent and synchronized storyline of the performance. The way in which dance movement is integrated into the general framework of the production, where music and drama are central, is reflected in opera performances, namely: «The Marriage of Figaro», «Don Giovanni», «The Magic Flute», «Rigoletto», «La Traviata», «Aida», «Carmen», «Madama Butterfly», «Turandot». It is proved that the dance scenes in these operas not only interact with the musical accompaniment, but also visually complement and enhance the storyline of the performance.The specifics of the synthesis of music and dance on the contemporary Chinese stage are revealed. It has been found that innovative computer technologies have become part of art, in particular dance performances. The latter synthesize not only music and dance, but also innovative technologies, among which the first place belongs to projection mapping, motion capture technology and interactive multimedia. The article analyzes the contemporary Chinese dance productions «Echoes of Eternity» and «Reboot» and proves that the synthesis of music and dance is enhanced by the use of an LED screen, which acts as a background for the performances, as well as through motion capture technology, the essence of which is that the dancers' movements are transformed into real-time animation that interacts with the image on the screen, creating a seamless synthesis not only between the physical and digital worlds, but also between the art of music and dance. In addition, the synthesis of music and dance in the proposed productions is that the choreography is synchronized with a modernized musical score that responds to the movements of the dancers.