Досліджено оперні твори провідних англійських композиторів XX ст. Б.Брітгена, М.Тіппена й Х.Бертвістла, що належать до комічного жанру з метою виявлення в них специфіки комічного та з'ясування ролі національного фактора. В "Альберт Херінзі" Б.Брітгена висвітлено взаємозв'язок з сатиричною лінією англійського мистецтва, традиціями "Опери жебраків", образами англійського соціально-побутового та моралістичного роману, творчістю У.Хогарта, Р.Шерідана, Ч.Діккенса. У "Весіллі в Іванів день" М.Тіппета виявлено глибоке шекспіровське коріння (завдяки порівнянню зі "Сном літньої ночі") та його вплив на трактування комічного в опері, а також зв'язок творчістю представників національної літературної школи XX ст. (Т.Еліота, Б.Шоу, Д.Джойса, У.Б.Йейтса). У "Панчі та Джуді" Х.Бертвістла висвітлено роль традицій народного англійського театру, що зумовило втілення комічного у гострогротесковій модифікації. Проаналізовано опери у контексті національної музичної традиції, зокрема творчості Г.Персела, інструментальної та музичної культури єлизаветської епохи, жанру "маски", паралельних у часі та стилі культурно-мистецьких явищ середини XX ст.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемі "шекспіризма" творчості видатного російського поета і прозаїка ХХ століття Б.Пастернака. Визначається сутність шекспірівського впливу на оригінальну творчість Пастернака, виявляються основні теми, образи і мотиви творів Шекспіра, що знайшли відгук в поезії та прозі російського письменника. Роман Пастернака "Доктор Живаго" вперше аналізується в контексті впливу шекспірівської поезії і драматургії на оригінальну творчість Пастернака. Одержані внаслідок дослідження висновки свідчать про те, що Шекспір зіграв важливу роль у творчій еволюції російського письменника, у формуванні його світогляду і естетики, збагатив поезію і прозу Пастернака новими темами, образами і мотивами. Яскравий самобутній талант Пастернака сприяв тому, що, навіяні шекспірівською поезією образи і мотиви, як правило, одержували у нього подальший, глибоко оригінальний розвиток.

  Скачати повний текст

Досліджено походження та функціонування діалогу у філософських і літературних концепціях від античності до модернізму та з'ясовано значення діалогічної природи мовлення як засобу спілкування в контексті драматичного діалогу. На підставі дослідження особливостей рецепції Лесею Українкою європейської літературної традиції виявлено форми міжлітературної взаємодії: через перекладацьку діяльність, літературно-критичні праці та художню творчість. Доведено, що знайомство з європейською літературою відгукнулося багатьма інспіраціями у творчості Лесі Українки (В. Шекспір, Дж. Байрон, М. Метерлінк, Г. Гауптман). Дослідження драматичних творів показало, що письменниця створила кілька типів драм, у яких реалізовано провідні художні тенденції літератури кінця XIX - початку XX століть (неоромантизм, символізм, неокласицизм). Враховуючи синтез філософської традиції діалогу, концепцій "драми ідей" та "драми для читання" в драматургії Лесі Українки, твори письменниці визначені як драма-діалог.

  Скачати повний текст

Проаналізовано засоби вираження деонтичної модальності у творах У. Шекспіра, що дозволяє робити відповідні узагальнення щодо особливостей реалізації досліджуваної семантики у ранньоновоанглійській мові. Розглянуто деонтичну модальність як кваліфікаційну ознаку висловлення, що характеризує його з погляду обов'язковості, дозволеності, забороненості або прийнятності. Проаналізовано деонтичну модальність з урахуванням поняття "категоріальна ситуація", вивчено засоби маніфестації деонтичної ситуації залежно від деонтичної сили як детермінуючого чинника, який спричиняє появу досліджуваного різновиду модальної семантики й є облігаторним компонентом деонтичної ситуації. Виявлено спільні та відмінні засоби вираження деонтичної модальності залежно від домінуючого компонента деонтичної сили. Визначено місце поняття "обов'язок" серед засобів маніфестації деонтичної семантики.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні засади для укладання та практичної реалізації словника мови перекладу/перекладача у вигляді диференціального тлумачного словника стилістично забарвленої лексики перекладу "Гамлета" Л.Гребінкою. На основі принципів закономірних відповідників і перекладацьких трансформацій запропоновано систему порівняння лексичних, граматичних і стилістичних характеристик перекладів і першотвору. Встановлено міру формальної точності відтворення перекладачами лексичного й стилістичного багатства оригіналу, подібність і розбіжність словників першотвору й перекладів.

  Скачати повний текст

Розглянуто жанрові особливості та поетику історичної драми-хроніки, а також її специфікацію в шекспірівській і брехтівській художніх моделях. Охарактеризовано стан вивчення жанру історичної драми-хроніки в зарубіжному та вітчизняному літературознавстві, розкрито сутність смислового наповнення терміна "історична драма-хроніка". Висвітлено історію становлення та генезу жанру, виявлено його головні ознаки, розглянуто вищеназвані моделі та проаналізовано провідні елементи поетики жанру історичної драми-хроніки й особливості їх функціонування.

  Скачати повний текст

Розглянуто культурний контекст формування концепту природи у В. Блейка і Ф. Тютчева, еволюції концепції природи в європейській філософській думці та відповідної зміни статусу пейзажу в літературно-художній творчості. Описано та проаналізовано концепт природи у В. Блейка, з'ясовано специфіку інтерпретації поетом гностичної доктрини та зумовленої нею драматичної символіки блейкового преромантичного пейзажу, еволюції способів художнього розв'язання лірики природи у В. Блейка. Досліджено процеси формування та зміни концепту природи і в пейзажній ліриці Ф. Тютчева. Встановлено правомірність застосування до його світогляду поняття "пантеїзм", простежено еволюцію поета від наївно-гедоністичного оспівування природи до християнського відчуття її "тимчасовості" й уразливості. Визначено специфіку авторського бачення природи та зміни суб'єктивно-романтичної інтерпретації природи, забезпечення останньої як з арсеналу традиційної культури в процесі подолання класицизму, так і з політично злободенного пошуку сучасності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження багатогранної творчої діяльності М.Кропивницького (1840 - 1910 рр.), передусім його літературного доробку у контектсі розвитку української драматургії та театру другої половини XIX - початку XX ст. в аспекті співвіднесення з українською класичною та світовою літературами (зокрема творчістю І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, М.Гоголя, В.Шекспіра, Ж.-Б.Мольєра, О.де Бальзака, О.Грибоєдова, О.Пушкіна, О.Островського, Л.Толстого). На підставі аналізу літературної й епістолярної спадщини М.Кропивницького, а також вивчення науково-критичних джерел доведено, що митець започаткував у своїх п'єсах більшість тем, що стали провідними для української драматургії його часу. Вперше виявлено, що домінантними в літературній творчості письменника є теми, пов'язані з боротьбою за українське національне відродження, збереженням національної ідентичності українського народу, його духовного здоров'я, популяризацією та розвитком рідної мови. У новому аспекті розглянуто концепцію позитивного героя в драматургії М.Кропивницького, у ролі якого зазвичай виступає людина, що має відношення до місцевої влади, привілейованого класу або просто заможний селянин, який відзначається особистою шляхетністю та намаганням бути корисним знедоленій селянській масі. Суттєву увагу приділено дослідженню проблеми причетності М.Кропивницького до українського модернізму - "нової драми", неоромантизму, екзистенціалізму, символізму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано внутрішньотекстові мотиви: мотив театральності, що формує структуру; концептуальні мотиви бісівства та двійництва; мотиви "підміненої дитини" та "блудного сина", а також їх модифікації. Розглянуто особливості функціонування інтертекстуальних мотивів: пушкінсько-лермонтовського у його цілісності; гоголівського, що раніше не виокремлювався; шекспірівських та євангельських. Наведено генеалогію головних персонажів роману - Ставрогіна та Петра Верховенського. Встановлено, що у смислову взаємодію вступають компоненти, які належать різним рівням структури. Визначено місце романів Достоєвського у російській літературі та жанру роману-міфу, деякі риси якого (наявність мотивної структури, поліфонізм, система символів) присутні у "Бісах".

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне поліаспектне дослідження проблеми зла у межах поетикально-змістової типології на прикладі романів "Птахи з невидимого острова" В.Шевчука, "Zioty pelikan С.Хвіна, "Lord of the Files" ("Володар мух") В.Голдінга. Розглянуто міфологічні образи, архетипи, символи зла і часопростір. Вперше здійснено розмежування дитячого та дорослого зла в літературознавчому аналізі, розкрито їх психологічну природу та механізм дії. Проблему зла інтерпретовано в контексті філософії екзистенціалізму, персоналізму, психоаналізу З.Фройда, К.-Г.Юнга, Е.Фромма, Е.Нойманна в аспекті сучасної етики та моралі. Досліджено проблеми волі та моральної деградації у межах чужого замкненого простору, описано психологічні механізми дії зла.

  Скачати повний текст

На підставі результатів семіоестетичного аналізу концепцію особистості у романістиці В.Стайрона визначено як неокласичну, незважаючи на окремі фрейдистські й екзистенціалістські мотиви, оскільки у творчості письменника проявляються незаперечні етичні та естетичні константи, тобто домінує сакральне начало. Зроблено висновок, що антиексзистенціалістська й антиіндивідуалістична стайронівська концепція співзвучна гуманістичним філософським пошукам XX ст. й відверто полемічна щодо штучно поширеної національної моделі справжнього американця як супермена. Особливу увагу приділено дослідженню "внутрішньої соціальності" особистості. Вперше розглянуто "маскарадні" мотиви у творчості В.Стайрона й проналізовано міфотектонічні рівні романів "І підпалив цей дім" та "Вибір Софі". Доведено гіпотезу, що прототипом героїв роману "Вибір Софі" є біоміфічний образ Ніцше.

  Скачати повний текст

Установлено взаємозв'язки між статистичними та стохастичними параметрами світлорозсіювальних об'єктів з просторово-часовим хаосом і відповідними характеристиками розсіяних ними когерентних оптичних полів. Запропоновано алгоритм визначення максимального показника Ляпунова оптичного поля за його структурною функцією та алгоритм для розподілу сигналів різної мірності. Встановлено, що всі залежності стохастичних параметрів поля, розсіяного нематичним рідким кристалом H8, від напруги мають мінімум для напруги 9 В, що пояснено впорядкуванням структури рідкого кристала внаслідок утворення доменів Вільямса. За результатами проведених поляризаційно-інтерференційних досліджень зміни показника заломлення водного розчину тетбутанолу від концентрації виявлено аномальну залежність максимального показника Ляпунова, кореляційного експонента, дисперсії фази у разі концентрації спирту 6 - 8 %, що підтверджує наявність структурної перебудови розчину третбутанолу у даних межах концентрації. Показано, що дослідження світлорозсіювання цільною кров'ю уможливлює оцінювання часу тромбоутворення практичного в реальному часі. Виявлено, що кількісні значення параметрів тромбоутворення для пацієнтів, хворих на бронхіальну астму, більші у порівнянні зі значеннями для здорових людей.

  Скачати повний текст

На рівні дії архетипів досліджено драматургічні особливості трактувань шекспірівських творів у провідних жанрах програмної симфонічної музики ХІХ ст. Така спрямованість дослідження обумовлена тим, що саме романтичний симфонізм став репрезентантом перших інструментальних прочитань Шекспіра. Обраний проблемний ракурс дозволяє проаналізувати та виявити не лише індивідуальні особливості музичних транскрипцій Шекспіра в кожному окремому випадку, а й композиторське колективне бачення шекспірівського генія для музичної естетики романтизму в цілому.

  Скачати повний текст

Розглянуто сонетну творчість українського поета Дмитра Павличка, лауреата Державної премії імені Т.Шевченка, республіканських премій імені М.Островського, імені М.Рильського. Ідейно-тематичне багатство, образна палітра, інваріантність жанру, самобутність таланту поета-сонетяра аналізуються на широкому фоні розвитку українського і світового сонета - від Данте Аліг'єрі, Ф.Петрарки, В.Шекспіра до "Покаянних псалмів" (1994) - Д.Павличка. Сонетарій Д.Павличка розглянуто як оригінальне явище в українській поезії XX століття.

  Скачати повний текст

Структуровано цілісну діахронічну візію українського шекспірівського дискурсу, що формувався за умов жорсткого протистояння з ідеологічними дискурсами влади (імперським і тоталітарним) і в наші дні має яскраво виражений постколоніальний характер та несе відбиток постгеноцидної свідомості. Рецепція трагедії "Гамлет" розглядається як одне з ключових джерел дискурсивності, когнітивні резерви якого використовуються митцями (М. Рильський, С. Плужник, В. Стус, І. Драч, Д. Лавличко, О. Забужко) для означення важливих для українського інтелектуально-духовного простору екзистенційних проблем.

  Скачати повний текст

Вирішеноно проблему створення та використання нових методів аналізу й обробки надширокосмугових (НШС) процесів і сигналів. З використанням вейвлет-перетворень, адаптивного перетворення Фур'є, нелінійних перетворень класу Коена, а також нового синтетичного методу аналізу сигналів, що названо системним спектральним аналізом, наведено розв'язок задач часо-частотного аналізу, відновлення та виявлення НШС процесів і сигналів на фоні завади. Створено нові класи нелінійних перетворень Кравченка - Вігнера та Чої - Вільямса - Рвачова. Запропоновано нові класи НШС сигналів, зокрема, фрактальні, нелінійні НШС сигнали, НШС сигнали зі змінною середньою частотою, вивчено їх властивості й особливості. Проаналізовано НШС процеси у задачах фізики та радіофізики атмосфери та геокосмосу. Визначено часо-частотні характеристики даних процесів, що є вихідними для побудови їх моделей.

  Скачати повний текст

Реконструйовано хронологію сценічних постановок "Гамлета" на сценах австрійського, польського й українського театрів Львова. Створено схему географічного та хронологічного поширення постанов "Гамлета" наприкінці XVIII - у першій чверті XIX ст. на території сучасної України. Розглянуто сценічні постановки "Гамлета" В.Шекспіра в іншомовних театрах Львова. Показано значний вплив українського театру, його нагальних потреб і проблем розвитку на появу, мовну та сценічну якість перекладів "Гамлета". Розкрито динаміку ідейно-мистецьких концепцій та історії створення чотирьох постановок "Гамлета" (1943 р., 1957 р., 1981 р., 1997 р.) на українській сцені Львова. Запропоновано авторську актантну модель трагедії "Гамлет" та її застосування у процесі аналізу драматичного твору та його сценічного прочитання. Показано особливе місце Львова в інтеграційних загально-європейських культурно-мистецьких процесах. Уперше в українському театрознавстві здійснено системне дослідження сценічної історії "Гамлета" В.Шекспіра у контексті історії професіональної театральної культури Львова з застосуванням сучасних теоретичних методів аналізу п'єси та вистави.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему функціонування "вічних" образів в українській літературі 1920-х рр. Проаналізовано історію вивчення поняття "вічні" образи. Доведено, що між українською та західноєвропейською літературами у 1920-х рр. існували незаперечні зв'язки. Розглянуто шляхи взаємодії прози, поезії та драматургії українських митців із творчістю М.Сервантеса, Ф.Достоєвського, В.Шекспіра, античною та біблійною міфологією, розкрито суть понять "донкіхотство", "гамлетизм", "карамазовщина", "достоєвщина". Обгрунтовано естетичні принципи поетів-"неокласиків". Визначено естетичні функції "вічних" образів, які є варіантом атрибутування позитивних якостей класичного образу.

  Скачати повний текст

Вивчено контактно-генетичні зв'язки і типологічні аналогії, паралелі та відмінності між творчістю Достоєвського і представників "Південної школи" американського роману - Вільяма Фолкнера, Р.П.Уоррена, К.Маккалерс, В.Стайрона, В.Персі. Проаналізовано головні ознаки жанру "роман-трагедія" (трагічний конфлікт "Особи зі світом", особливості розвитку сюжету, трагічні герої та розв'язка та ін.) на прикладі творів "Злочин і кара", "Брати Карамазови" Достоєвського, "Світло в серпні", "Авессалом! Авессалом!" Фолкнера. Досліджено різні форми психологізму у творчості Достоєвського (психологічний аналіз, "внутрішній монолог" та його різновиди, сновидіння, "двоїстість", елементи карнавально-сміхової культури) та особливості їх використання письменниками-південцями К.Маккалерс ("Серце - самотній мисливець", "Годинник без стрілок"), В.Персі ("Кіноглядач", "Останній джентельмен", "Ланселот"), Стайрон ("Підпали цю домівку") під час вирішення ними проблеми "відчуження" людини. З'ясовано роль і функції нараторів у романах Достоєвського "Біси", Уоррена "Все королівське військо", Стайрона "Вибір Софі" у випадку змалювання всіх видів "бісівства" та самих "бісів".

  Скачати повний текст