Дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень адміністративно-правових засад діяльності юридичних клінік в Україні.У дисертації здійснено дослідження адміністративно - правових аспектів функціонування юридичних клінік в Україні з застосуванням сучасних методів наукового дослідження, що дозволило зробити наступні висновки та пропозиції:Визначено основні етапи формування системи юридичних клінік: 1) створення в Україні перших юридичних клінік за ініціативою студентів, за кошти меценатів та грантодавців та на базі благодійних неурядових правозахисник організацій (протягом 1997 - 1999 pp.); 2) відсутність підтримки їх діяльності з боку профільних міністерств та мінімальна підтримка керівництва закладів вищої освіти (протягом 1999-2001 pp.); 3) визнання органами державного управління та освітніми закладами ролі юридичних клінік у системі підготовки високоваліфікованих юристів (з 2001 р. – по серпень 2006 р.); 4) активне створення системи юридичних клінік у структурі закладів вищої освіти України (серпень 2006 р. – червень 2012 р.); 5) обгрунтування юридичним клінічним рухом правового статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної правової допомоги на законодавчому рівні (з червня 2012 р. – до теперішнього часу).^UThe dissertation is one of the first in Ukraine complex researches on administrative and legal bases of activity of legal clinics in Ukraine.In the dissertation research of administrative-legal aspects of the functioning of legal clinics in Ukraine with the application of modern methods of scientific research is carried out that has allowed drawing the following conclusions and offers:The main stages of formation of the system of legal clinics are determined: 1) creation of the first legal clinics in Ukraine on the initiative of students, at the expense of patrons and donors, and based on charitable non-governmental human rights organizations (during 1997 - 1999 pp.); 2) lack of support for their activities by line ministries and minimal support for the management of higher education institutions (during 1999-2001 pp.); 3) recognition by public administration bodies and educational institutions of the role of legal clinics in the system of training highly qualified lawyers (from 2001 to August 2006); 4) active creation of a system of legal clinics in the structure of higher education institutions of Ukraine (August 2006 -June 2012); 5) substantiation by the legal clinical movement o f the legal status of legal clinics as subjects of free legal aid at the legislative level (from June 2012 to the present).

Дисертацію присвячено дослідженню сучасного стану та трансформацій механізму визнання та виконання іноземних арбітражних рішень у понад 120 юрисдикційних практиках з метою виявлення ефективних стратегій удосконалення такого механізму, спираючись на дослідження національних варіацій його імплементації та консолідацію доктринальної бази, що включає роботи понад 100 провідних фахівців у сфері арбітражу.У роботі розглядаються питання еволюції міжнародного арбітражу як способу розв'язання спорів у сфері міжнародних приватноправових відносин, зокрема, становлення арбітражу як інституту, тенденції до делокалізації та автономії арбітражу у контексті транснаціонального права. Проблеми механізму визнання та виконання іноземних арбітражних рішень розглядаються, враховуючи їх міждисциплінарний характер, що склався на перетині міжнародного приватного права та цивільного процесуального права. У роботі досліджується низка проблемних питань визнання та виконання іноземних арбітражних рішень та шляхи удосконалення їх регулювання, зокрема щодо: арбітрабільності та публічного порядку; дії ефектів арбітражного рішення як res judicata, stare decisis, lis pendens, erga omnes; процесуальних аспектів механізму визнання та виконання арбітражних рішень (строки, підсудність, судові витрати, форма заяви, особливості судового розгляду, тощо) та матеріальних аспектів (зокрема, визнання та виконання скасованих арбітражних рішень).Для забезпечення ефективної та збалансованої універсалізації національних практик та забезпечення визнання транснаціонального характеру арбітражу на локальному рівні розглянуто перспективи розроблення Типового закону про розгляд справ щодо визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, що буде закріплювати стратегію поведінки національного суду як гаранту арбітражних рішень, який вирішуючи такі справи здобуває транснаціональну юрисдикцію.У роботі розглянуто проблеми імплементації механізму визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні, зокрема, особливості формування нормативного регулювання, судової практики та стратегій оптимізації застосування механізму. В результаті оброки бази судової практики України вперше розроблено Довідник судової практики у справах про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, який включає 547 судових рішень за 2015–2020 рр., які представлені у 6 таблицях за роками та у 75 графіках. Довідник увійшов як додаток до дисертаційної роботи.^UThe thesis is devoted to research of current situation and transformations of the mechanism of recognition and enforcement of foreign arbitral awards in more than 120 jurisdictional practices in order to develop effective strategies of mechanism's improvement, basing on research of national variations of its implementation and consolidation of doctrine that include works of over than 100 prominent experts in arbitration.The thesis considers issues of evolution of international arbitration as a method of dispute resolution in field of international private relations, in particular, development of arbitration as an institute, tendencies to delocalization and autonomy of arbitration in context of transnational law. Problems of the mechanism of recognition and enforcement of foreign arbitral awards have been analysed, considering their inter-disciplinary nature that has been developed at the intersection of international private law and civil procedural law.The thesis studies a number of problematic issues of recognition and enforcement of foreign arbitral awards and ways of improvement of their regulation, in particular: arbitrability and public policy; effects of arbitral award as res judicata, stare decisis, lis pendens, erga omnes; procedural aspects of the mechanism of recognition and enforcement of arbitral awards (limitations, jurisdiction, court fees, form of claim, features of court consideration, etc.) and substantive aspects (by example of the issue of recognition and enforcement of annulled arbitral awards).In order to ensure effective and balanced universalization of national practices and to ensure recognition of transnational nature of arbitration at local level, there are considered the prospects of development of the Model Law on consideration of cases on recognition and enforcement of foreign arbitral awards that would enshrine the strategy of national court's behavior to act as a guarantor of arbitral awards, while the court acquires transnational jurisdiction through consideration of such cases.The thesis considers the problems of implementation of the mechanism of recognition and enforcement of foreign arbitral awards in Ukraine, in particular, features of legal regulation, court practice and strategies of improvement of the mechanism's application. Upon processing of case law database of Ukraine, the Guide on Case Law in field of recognition and enforcement of foreign arbitral awards has been developed. It includes 547 court decisions of 2015–2020, that have presented in 6 schemes by years and in 75 diagrams. The Guide has been included into the thesis as its annex.

У дисертації представлено цілісну концепцію дослідження психології фасилітативної взаємодії в педагогічному процесі закладів середньої освіти. Зазначено, що фасилітативна взаємодія спрямована на суттєве поліпшення індивідуальних результатів пізнавальної діяльності завдяки співучасті в ній іншої людини. Під фасилітацією ми розуміємо особистісно зорієнтований підхід, що виражається у глобальному почутті довіри до людини, в тенденції до особистісного зростання, розвитку та реалізації її індивідуального потенціалу.Виокремлено компоненти фасилітації, покликані створити такий мікроклімат у колективі, який забезпечував би особистісне зростання і розвиток: справжність, «природність», щирість особистості; конгруентність; прийняття своєї особистості та особистості іншої людини, дбайливе ставлення до неї і позитивне прийняття цієї людини – навіть у разі визнання її недоліків; емпатійне розуміння. Показано, що фасилітативна взаємодія є досить специфічним різновидом активного переходу поведінкових патернів у стійкі сенсові структури, що забезпечують зміну особистості як школяра, так і самого педагога.Визначено типи фасилітативної взаємодії в педагогічному процесі закладів середньої освіти. На основі результатів емпіричного дослідження з'ясовано психологічні особливості, умови, чинники та закономірності організації продуктивної фасилітативної взаємодії в педагогічному процесі закладів середньої освіти.Ключові слова: фасилітативна взаємодія, поведінкові патерни, інтенційність, референція, пресуппозиції спілкування, щирість особистості, конгруентність, емпатійне розуміння.^UThe dissertation presents a general conception of the research of the psychology of facilitative interaction in the pedagogical process at secondary schools. By facilitation, we mean a personality-oriented approach, which is expressed in a global sense of trust according to another person, when it was displayed the tendency to personal growth, to the development and realization of his/her individual potential. The components of facilitation were designed. They have a purpose to create such a microclimate in staff, which would ensure personal growth and development: authenticity, “naturalness”, sincerity of the person; congruence; acceptance of one's own personality and the personality of another individual, careful attitude to him/her and positive acceptance of this person even in a case of recognition of his/her shortcomings; also empathic understanding. The types of facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools were determined. As a result of the research the theoretical model of productive facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools was created, its components were established: methodological, semantic, technological, criterion and personal-value ones. The functions of facilitative interaction were defined. The psychological mechanisms by which the frame scenario of facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools were determined: the mechanism of strengthening a pragmatic content of questions and their functional plan, the mechanism of linear organization of facilitative interaction, the mechanism of predictability of implicit questions, the mechanism of pragmatic modality.Taking into account the results of the experimental research, a structural-functional model of forming the readiness of schoolchildren for facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools was built. This model consists of five blocks: a target one, the methodological block, a semantic one, also the technological and effective blocks. In the process of the experiment, the effectiveness of the facilitative program for the formation of pupils' readiness for facilitative interaction was confirmed. The psychological training “Formation of readiness of schoolchildren for facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools” was developed and tested during the moulding experiment. It contains three blocks of exercises that actualize the motivational, semantic and operational components of pupils' readiness for facilitative interaction.Keywords: facilitative interaction, behavioural patterns, intentionality, reference, presuppositions of the communication, sincerity of the person, congruence, empathic understanding.

Досліджено проблему втілення у практичну діяльність сучасної загальноосвітньої школи положень теорії вільного виховання (ВВ). Розкрито процес виникнення та розвитку ідей ВВ, а також суть понять "вільне виховання та особистість". Виявлено та систематизовано принципи ВВ особистості, зокрема, природовідповідності, цілісності, духовності, визнання самоцінності кожного учня, діяльнісного підходу, єдності авторитету та співтворчості у педагогічній взаємодії, свободи вибору шляхів самореалізації. Визначено педагогічні умови успішного втілення положень ВВ у навчально-виховний процес: урахування природних ритмів розвитку людини, педагогічний супровід процесу формування ціннісних орієнтацій та морально-духовного становлення, формування мотивації прагнення до розвитку, ціннісного світогляду учнів, організацію вільної пізнавальної, моральної, художньо-практичної діяльності, педагогічний діалог, вербальне оцінювання учнів І - V класів.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу праць українських класиків установлено, що існувало дві основні політичні позиції мислителів зазначеного історичного проміжку часу, а саме: визнання безелітності нації як бази її перспективного розвитку; усвідомлення необхідності формування національної еліти як запоруки української державності. Розкрито особливості уявлення мислителів егалітариського напрямку щодо суспільно-політичної організації за умов безелітності нації за принципами безкласового суспільства. Основою такої організації має бути громада. На думку цих мислителів громада - це добровільне об'єднання людей, над якими немає інституту політичної влади. Рішення будь-якого характеру приймає сам народ, тобто громада поєднує всі гілки влади й організовує власне життя за принципами безпосередньої демократії, а отже не потребує виокремленої частини суспільства, що спеціалізується у галузі політичного управління - політичної еліти. Розкрито зміст принципів формування бажаних рис і ролі національної еліти у політичних поглядах українських мислителів елітистського напряму другої половини XIX ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано ідейні засади православного оновлення та діяльності Обновленської церкви в Україні. Зроблено висновок, що рух за оновлення традиційного православ'я обумовлений необхідністю подолання кризових явищ у церкві, головними ознаками яких є надмірний консерватизм і заполітизованість. Він має глибоке історічне коріння та змістовну ідейно-теоретичну базу, яка відображена в обновленських програмах церковного реформування 1920-х рр. З'ясовано характер міжправославного протистояння в Україні зазначеного періоду та показано основні риси кризи сучасного українського православ'я, що дало змогу визначити загальні тенденції у полеміці між церквами щодо питань канонічного устрою, автокефальності, благодатності, Вселенського визнання. На підставі результатів досліження з'ясовано політичну мотивацію цієї полеміки та запропоновано відмовитися від апелювання проблем канонічності у процесі налагодження конструктивного діалогу між церквами. Відзначено, що розв'язання внутрішньоцеркової кризи є можливим за умов сутнісних змін у догматично-канонічній, багослужбовій, морально-етичній, соціальній сферах.

  Скачати повний текст

Досліджено європейську політичну думку в прикладному аспекті проблеми відродження української державності. Вивчено підстави постановки та розробки проблеми в європейській політичній думці. Визначено основні площини розгляду проблеми: геополітичну доцільність відродження української державності та ствердження національної окремішності українського народу як майбутнього суверена (зовнішні та внутрішні передумови для створення та існування української держави), які були засадними в опрацюваннях українського питання європейською політичною думкою. З'ясовано їх взаємозв'язок. Висвітлено іноземне бачення місця незалежної України на європейському континенті. Виявлено та використано компоненти, необхідні для комплексного дослідження європейської політичної думки - від теоретичних пошуків шляхів відродження української державності до фактичного визнання України на міжнародному рівні під час укладення Берестейського мирного договору.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію, відповідно до якої в новому світлі розкрито історію політики Великої Британії щодо імперії Цин у першій третині XIX століття. Зроблено спробу відійти від спрощеного підходу, згідно з яким війна 1839 - 1842 рр. ("Перша опіумна війна"), була розв'язана британськими правлячими колами з метою захистити інтереси британських торговців, промисловців і контрабандистів. Зовнішньополітичне відомство, очолюване Дж. Пальмерстоном, беручи до уваги "опіумний фактор", використовувало його для вирішення більш масштабного завдання - визнання Пекіном Великої Британії як рівноправного партнера.

  Скачати повний текст

Визначено імперативні засади життєдіяльності людини як сукупності світоглядно-регулятивних принципів та показано можливості їх використання для ліквідації суперечностей техногенного суспільства на його постіндустріальному етапі розвитку. Доведено, що екологічний імператив є базовим принципом етики виживання людства та систематизуючим для інших імперативів суспільного розвитку. Сформульовано зміст імперативу економічної збалансованості як необхідної умови практичної реалізації екологічного імперативу. Розкрито зміст імперативу незаангажованості науки, який розкривається в деполітизації наукової сфери, а також визнанні принципу наукової альтернативи. Обгрунтовано значення імперативу толерантності як необхідного принципу подолання інертності та стереотипності мислення, культивування неупередженого ставлення до "інакших" індивідуальних проектів буття. Встановлено значення імперативності дії "етнічного" як позитивно-консервативного чинника культурного поступу за умов пронизуючого всі сфери буття людини технократизму як певної сукупності світоглядно-ціннісних настанов. Визначено, що імператив рівноцінності культур є регулятивним принципом толерантного цивілізаційного співбуття, умовою підтримки гетероетнічної природи людства.

  Скачати повний текст

Визначено загальнотеоретичні та методологічні засади дослідження примирення сторін у цивільному процесі України. У відповідному контексті проаналізовано стан наукової розробки проблеми примирення сторін у цивільному процесі, наведено методологію проведення дослідження, простежено еволюцію правового регулювання примирення сторін у цивільному процесі України та деяких інших державах.Виокремлено основні етапами еволюції правового регулювання примирення сторін у цивільному процесі України.Надано загальну характеристику інституту примирення сторін у цивільному процесі України.Визначено, що примирення сторін у цивільному процесі слід розглядати у трьох ракурсах: а) як правовий інститут; б) як правову категорію; в) як процес, що складається із певних цивільних процесуальних правовідносин.Обґрунтовано, що передумовами примирення сторін у цивільному процесі є: а) наявність добровільної згоди на примирення, під якою розуміється волевиявлення сторони (сторін) щодо врегулювання спору, одним із правових наслідків якого є припинення провадження у справі; б) дотримання визначеного законом процесуального порядку примирення (процесуальної форми).Визначено, що згода сторони щодо врегулювання спору повинна відповідати певним вимогам, а саме: а) має бути безумовною; б) має бути виражена у визначеній законом процесуальній формі.Проведено класифікацію згоди сторін на примирення залежно від процесуальної форми на: а) взаємну згоду; б) односторонню згоду.Встановлено, що примирення сторін може відбуватися у чотирьох процесуальних формах: мирової угоди; відмови від позову, заяви (скарги); визнання позову, скарги; відкликання заяви (скарги) або залишення позовної заяви без розгляду з ініціативи позивача.Встановлено, що мировою угодою є домовленість між сторонами щодо врегулювання спору на підставі взаємних поступок, отже, за своєю юридичною природою мирова угода є правочином, тобто договором.Дістали подальшого розвитку розуміння відмови позивача від позову як односторонньої розпорядницької процесуальної дії позивача, яка характеризується безумовною відмовою від судового захисту свого суб'єктивного права, свободи чи інтересу і спрямована на припинення провадження у справі, та визнання позову, яке слід розглядати як односторонню розпорядницьку процесуальну дію відповідача, яка виявляється у його безумовній згоді із пред'явленими матеріально-правовими вимогами позивача і спрямована на припинення провадження у справі.Удосконалено визначення відкликання позовної заяви, яким є одностороння процесуальна розпорядницька дія позивача, спрямована на відмову від продовження судового процесу, яка не виключає можливості повторного звернення до суду за захистом тотожної позовної вимоги;Доопрацьовано наукову позицію щодо співвідношення відкликання позовної заяви та відмови позивача від позову. Доведено, що залишення позову без розгляду спрямоване на закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю визначених законом підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і потенційно можуть бути усунені в майбутньому. При цьому подання заяви про залишення позову без розгляду може бути не тільки процесуальною формою примирення сторін, але й, водночас, способом зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Тому з метою недопущення подібних ситуацій доцільним видається застосування судом правових норм, що регламентують неприпустимість зловживання процесуальними правами – ст. 44 ЦПК України.Обґрунтовано, що відкликання апеляційної, касаційної скарг, відмову від таких скарг, а також від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами можна розглядати як процесуальні форми примирення у цивільному процесі тільки за умови подання указаних заяв, скарг однією із сторін цивільної справи.Додатково аргументовано положення щодо взаємозв'язку між процесуальною формою примирення сторін та стадією цивільного судочинства, внаслідок чого визначено процесуальні форми, в яких допускається примирення сторін, для кожної стадії цивільного судочинства.^UThe general theoretical and methodological bases for the research of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine have been defined. The state of scientific development of the problem of reconciliation of the parties to the Civil Procedure in the relevant context has been analyzed, the methodology of the study has been provided, and the evolution of legal regulation of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine and some other States has been traced.The main stages of evolution of legal regulation of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine has been provided.The general characteristic of the institution of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine has been provided.It has been proved that the reconciliation of the parties to the Civil Procedure should be considered from three angles: a) as the legal institution; b) as the legal category; c) as the process consisting of civil procedural legal relations.It has been substantiated that the prerequisites for reconciliation of the parties to the Civil Procedure are: a) the presence of voluntary consent to reconciliation, which means the will of the party (the parties) to settle the dispute, one of the legal consequences of which is the termination of proceedings; b) observance of the procedural order (procedural form) of reconciliation determined by law.It has been determined that the consent of the party to settle the dispute should meet certain requirements, namely: a) it should be unconditional; b) it should be expressed in the procedural form determined by law, which varies according to the form, in which the parties to a civil suit will be reconciled.The consent of the parties to reconciliation has been classified according to the procedural form for: a) mutual consent; b) unilateral consent.The procedural forms of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine have been studied.It has been established that reconciliation of the parties can take four procedural forms: settlement of the claim; dismissal of the claim; recognition of the claim; and recognition of the complaint; withdrawal of the application(s) or abandonment of the claim without consideration on the initiative of the plaintiff.It has been established that the settlement agreement is the agreement between the parties to settle a dispute on the basis of mutual concessions; therefore, the settlement agreement is the transaction, i.e. the contract by its legal nature.The plaintiff's waiver of the claim as the unilateral administrative procedural action of the plaintiff, which is characterized by the unconditional waiver of judicial protection of his (her) subjective right, freedom or interest and is aimed at terminating the proceedings and recognition of the claim that should be considered as the unilateral administrative procedural action of the defendant, which is manifested in his (her) unconditional agreement with the material and legal requirements of the plaintiff and is aimed at terminating the proceedings.The definition of the withdrawal of the statement of the claim has been improved; it is the unilateral procedural administrative action of the plaintiff, aiming at refraining from continuing the judicial process, which does not exclude the possibility of a new application to the court for the protection of an identical claim.The scientific view on the relationship between withdrawal of the statement of claim and withdrawal of the claimant has been substantiated.It has been proven that dropping the suit is aimed at completion of civil proceedings without court decision due to the existence of statutory grounds that prevent further consideration of the case and could potentially be eliminated in the future. At the same time, filing an application to drop the suit can be not only a procedural form of reconciliation of the parties, but also a way for the plaintiff to abuse his (her) procedural rights. Therefore, it is advisable for the court to apply the legal rules concerning the inadmissibility of abuse of procedural rights (Art. 44 of the Civil Procedure Code of Ukraine of Ukraine) in order to prevent such situations.It has been substantiated that withdrawal of appeals and cassation appeals and the withdrawal of such appeals, as well as applications for judicial review of newly discovered or exceptional cases can be considered as procedural forms of reconciliation in civil proceedings subject to the submission of such applications or complaints by one of the parties to the civil case.Besides, the provisions on the relationship between the procedural form of reconciliation of the parties and the stage of civil proceedings have been argued, as a result of which procedural forms have been established, in which conciliation between the parties is permitted.

Досліджено феномен інтертекстуальності як однієї з онтологічних категорій художнього тексту. Розкрито сутність інтертекстуальності як присутності у тексті фрагментів або окремих елементів інших текстів. На підставі дискурсивного аналізу та філологічної інтерпретації визначено смисли, які актуалізуються в сучасному російському поетичному дискурсі та безпосередньо пов'язані з концептуальними засадами постмодерністського світосприйняття. Виявлено такі риси сучасного поетичного дискурсу, як антиномічність, ствердження традиційних цінностей культури шляхом інтертекстуальної деконструкції, розширення інтертекстуального поля поезії, атракція "високого" й "низького", що проявляється у модусі непрямої поетичної дискурсивності. Доведено, що на сучасному етапі метаформа "смерті автора" (Р. Барт) набуває нового сенсу - її визнання є умовним, тоді як насправді митці творять оригінальну поетичну мову з "уламків культури" й утверджують новий тип автора.

  Скачати повний текст

Запропоновано підхід до розуміння теоретико-методичних концепцій формування державної інформаційної політики на прикладі Китайської Народної Республіки (КНР) за умов трансформації політичної системи під впливом глобалізаційних процесів, який характеризується визнанням пріоритетності державного управління у сфері інформації та комунікації з одночасною підтримкою економічних реформ та вільної конкуренції. З'ясовано напрями міжнародного співробітництва у сфері інформаційної політики у межах регіональних міжнародних організацій Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР) - АТЕС та АСЕАН, яка відображає специфіку інформаційного розвитку регіону, роль політичного лідерства азійських країн і політику подолання інформаційної асиметрії за рахунок ефективної інвестиційної політики. На підставі компаративного аналізу узагальнено концептуальні засади сучасних стратегій інформаційної політики країн АТР і доведено, що вони поєднують глобальні інтеграційні тенденції та національну специфіку розвитку інфомаційного суспільства. Комплексно досліджено проблему формування політичної стратегії інформаційного суспільства КНР. Проаналізовано модель суспільного розвитку з урахуванням політичної, економічної та інших значимих складових інформаційної політики держави. Досліджено специфіку модернізації інформаційної сфери КНР, та зроблено висновок про позитивну динаміку впровадження міжнародних стратегій інформатизації, електронного врядування, електронної комерції та інформаційної безпеки у внутрішній політиці держави. Запропоновано рекомендації для реалізації пріоритетів державної інформаційної політики у міжнародних відносинах. З'ясовано емпіричну залежність модернізації політичної системи й ідеології КНР і державної інформаційної політики, яка є чинником забезпечення зовнішньополітичних інтересів Китаю у міжнародних відносинах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано методологічні та правові проблеми інформаційного забезпечення розслідування злочинів. Досліджено питання щодо формування концепції інформаційного забезпечення. Розкрито суть поняття "інформація" як змістової основи судових доказів. Здійснено класифікацію засобів інформаційного забезпечення, проаналізовано кожну з таких груп. Сформульовано визначення окремих категорій кримінально-процесуального права та криміналістики. Розроблено пропозиції та рекомендації з метою вдосконалення подальшого їх правового врегулювання та практики застосування.

  Скачати повний текст

У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади іншомовної підготовки у льотних навчальних закладах України другої половини ХХ ‒ початку ХХІ ст.. Проаналізовано історіографію та джерельну базу обраної проблеми. Досліджено особливості реорганізації іншомовної професійної підготовки майбутніх авіаційних фахівців у льотних закладах освіти України середини ХХ ‒ початку ХХІ ст.. В результаті здійснення та обґрунтування періодизації розвитку іншомовної професійної льотної підготовки України було виокремлено наступні історичні періоди: іншомовна підготовка у процесі зародження льотної освітньої системи цивільної авіації в умовах технічного переозброєння (1961‒1970 рр.); міжнародне співробітництво та роль іншомовної підготовки майбутніх авіафахівців в освітній системі цивільної авіації (1971‒1984 рр.); іншомовна підготовка під час трансформації мереж і структур загальної і вищої освіти, зокрема авіаційної (1985‒1992 рр.); перехід до загальноприйнятих міжнародних стандартів і вимог до іншомовної професійної льотної підготовки за часів незалежності України (1993‒2007 рр.). Аналіз питання історико-педагогічних передумов зародження системи підготовки авіаційних кадрів здійснено відповідно до: 1) розвитку науково-технічного прогресу у сфері літакобудування та авіаційного пасажироперевезення на початку ХХ ст.; 2) виникнення і становлення льотної іншомовної професійної підготовки у контексті історичних умов та факторів, що обумовили необхідність володіння авіаційними фахівцями іноземною мовою, до яких віднесено, насамперед, міжнародне авіаційне співробітництво та вступ країни до організації цивільної авіації (ІКАО); 3) розвиток нормативно-правового забезпечення функціонування вищих льотних закладів освіти цивільної авіації та здійснення льотної іншомовної професійної підготовки. Доведено, що у досліджуваний період відбувається пошук місця іншомовної підготовки як складової системи освіти авіаційних фахівців: від повного її заперечення (на той час авіаційні фахівці не послуговувалися іноземною мовою як професійною, що обумовлювалося відсутністю міжнародних пасажироперевезень) до визнання її обов’язковості.Досліджено зміст, форми, методи організації іншомовної підготовки льотних навчальних закладів у визначених періодах. Окреслено характерні особливості кожного періоду: І ‒ державне визнання необхідності поліпшення стану вивчення та викладання іноземної мови; ІІ ‒ активізація роботи науково-педагогічного складу льотних закладів освіти у процесі складання навчальних програм та видання навчальних посібників з іноземної мови, що спираються на вимоги ІКАО; ІІІ ‒ здійснення професійно орієнтованого навчання авіаційній англійській мові, враховуючи п’ять видів мовленнєвої діяльності; ІV ‒ загальна стандартизація процесу вивчення авіаційної англійської мови згідно з вимогами ІКАО. Актуалізовано перспективні можливості творчого використання результатів дослідження, що ефективно впливатимуть на стан професійної іншомовної підготовки у льотних закладах України та на рівень володіння іноземною мовою майбутніх авіафахівців.Доведено, що, відповідно до кожного із зазначених періодів, відбувається: 1) зміна ставлення до іноземної мови, починаючи від усвідомлення необхідності спільної мови комунікації міжнародної цивільної авіації, введення законодавчо закріпленої стандартної фразеології, а також підвищення вимог до мовленнєвих навичок та вмінь пілотів до визнання необхідності віднесення її до мови, що забезпечує безпечну професійну діяльність авіаційних фахівців; 2) зміна методичних підходів до навчання іноземній мові – свідомо-практичний, інтенсивний, комунікативний, компетентнісний; 3) реалізація компетентнісного підходу – від формування навичок іншомовного спілкування до формування комунікативної компетентності як складової системи професійних компетентностей авіаційних фахівців; 4) встановлення державних стандартів іншомовної підготовки авіаційних фахівців; 5) зміна вимог до професійної підготовки викладачів іноземної мови.Унікальність роботи полягає в тому, що вперше: в історико-педагогічному дослідженні цілісно та всебічно охарактеризовано теорію і практику розвитку іншомовної підготовки в історії розвитку вітчизняної професійної освіти у льотних навчальних закладах України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття), з’ясовано теоретичні, організаційні та змістові засади її розвитку. Уточнено провідні аспекти, положення, що складають теоретичні основи професійної іншомовної підготовки в авіаційній галузі; поняттєвий апарат дослідження через характеристику поняття «система підготовки» в галузі професійної авіаційної освіти та іншомовної підготовки як її складової. Ключові слова: професійна підготовка, іншомовна підготовка, авіаційна англійська мова, авіаційний фахівець.^UThe dissertation substantiates the theoretical and methodological principles of foreign language training in flight training institutions of the second half of the 20th ‒ beginning of the 21st century. The historiography and source base of the selected problem are analyzed. There were studied the peculiarities of the reorganization of professional foreign language training of future aviation specialists in aviation educational institutions of Ukraine in the middle of the 20th ‒ beginning of the 21st centuries. As a result of the implementation and justification of the periodization of the foreign language professional flight training development in Ukraine, the following historical periods were distinguished: foreign language training in the process of civil aviation flight education system development in the conditions of technical rearmament (1961‒1970); international cooperation and the role of foreign language training of future aviation specialists in the educational system of civil aviation (1971‒1984); foreign language training during the transformation of networks and structures of general and higher education, in particular aviation (1985‒1992); transition to generally accepted international standards and requirements for foreign language professional flight training during the independence of Ukraine (1993‒2007). The analysis of the issue of historical and pedagogical prerequisites for the birth of the aviation personnel training system was carried out in accordance with: 1) the development of scientific and technical progress in the field of aircraft construction and air passenger transportation at the beginning of the 20th century; 2) the emergence and formation of flight foreign language professional training in the context of historical conditions and factors that determined the need for aviation specialists to speak a foreign language, which include, first of all, international aviation cooperation and the country's entry into the Civil Aviation Organization (ICAO); 3) the development of regulatory and legal support for the functioning of higher flying institutions of civil aviation education and the implementation of flight foreign language professional training. It is proved that in the period under study, a search for a place for foreign language training as a component of the education system of aviation specialists is taking place: from its complete denial (at that time, aviation specialists did not use a foreign language as a professional language, which was due to the lack of international passenger transportation) to recognition of its obligation.The organizational content, forms, and methods of foreign language training at flight schools in certain periods have been studied. The characteristic features of each period are outlined: I ‒ state recognition of the need to improve the state of learning and teaching a foreign language; ІІ ‒ intensification of the work of the scientific and pedagogical staff of flight education institutions in the process of drawing up training programs and publishing foreign language training manuals based on ICAO requirements; ІІІ ‒ implementation of professionally oriented training in aviation English, taking into account five types of speech activity; IV ‒ general standardization of the aviation English language learning process in accordance with ICAO requirements. Prospective opportunities for creative use of research results have been updated, which will effectively influence the state of professional foreign language training in aviation institutions of Ukraine and the level of foreign language proficiency of future aviation specialists.It has been proven that, in accordance with each of the specified periods, there is: 1) a change in the attitude towards a foreign language, starting from the awareness of the need for a common language of communication in international civil aviation, the introduction of a legally established standard phraseology, as well as an increase in the requirements for the speaking skills and abilities of pilots to the recognition the need to refer it to the language that ensures the safe professional activity of aviation specialists; 2) change in methodical approaches to learning a foreign language ‒ conscious-practical, intensive, communicative, competence-based; 3) implementation of the competence approach - from the formation of foreign language communication skills to the formation of communicative competence as a component of the professional competence system of aviation specialists; 4) establishment of state standards for foreign language training of aviation specialists; 5) changing the requirements for the professional training of foreign language teachers.Key words: vocational training, foreign language training, aviation English, aviation specialist.

Проаналізовано комплекс іпотечних цивільних (речових і зобов'язальних) правовідносин. Ці правовідносини розподілено за типами, а саме: правовідносини, які утворюють правову конструкцію іпотеки, і правовідносини, пов'язані з іпотекою. Запропоновано визначати іпотеку з урахуванням недоцільності заборони передавання предмету іпотеки у володіння та користування іпотекодержателя та необхідності забезпечення переважного права іпотекодержателя перед кредиторами іпотекодавця (боржника або майнового поручителя). Визначено види та зміст зобов'язальних іпотечних правовідносин та розглянуто їх динаміку. Наведено пропозиції щодо уточнення законодавчих положень, що визначають суттєві умови іпотечного договору на підставі припинення іпотеки. Рекомендовано зміни та доповнення до Цивільного кодексу України стосовно положень про недійсність іпотечного договору внаслідок відсутності в ньому однієї чи декількох суттєвих умов та про визнання певного виду реальних договорів купівлі-продажу, що вважаються укладеними з моменту оплати товару за умови погодження всіх суттєвих умов, на всі види цивільно-правових договорів. Сформульовано пропозиції з метою подолання у законодавстві та практиці його застосування ситуації, за якої принижується значення речових іпотечних правовідносин, для досягнення більшої визначеності та доцільності норм, що стосуються динаміки цих правовідносин.

  Скачати повний текст

Розглянуто історичну пам'ять, свідомість, роль наукових знань у їх трансформації, співвідношення науки та міфу як історіографічні явища. Наведено головні етапи розвитку історичної думки та національної свідомості українців. Проаналізовано комплекс історичних, соціальних, політичних, загальнокультурних, наукових критеріїв, які визначали зростання впливу історичної науки на історичні процеси. З'ясовано дію перастативної та консолідуючої функцій української історичної науки. Розглянуто результативність наукового діалогу українських істориків із національними історіографіями сусідніх народів. Зроблено висновок, що в українському випадку становлення національної парадигми сприйняття минулого та її суспільне визнання було прискорене соціально-політичними трансформаціями суспільства. Проаналізовано діяльність наукових товариств, інституцій, окремих істориків. Висвітлено, що на становлення модерної нації вплинуло: поширення державного напрямку, етнологізація соціогуманітарної сфери, дослідження національних меншин. Показано науковий потенціал національної моделі української історичної науки.

  Скачати повний текст

Теоретично висвітлено суперечності, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення та створення "цілого" поетичного буття. Ця суперечність полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому що він не входить у простір, який завершується. Але позиція автора є постійно мінливою і виключає саму можливість створення ним "цілого" поетичного буття, передбачає, водночас з цим, створення "цілого" самого автора. Це означає вихід зі сфери естетичного, цілком включеного в кореляцію "я - інший", тобто, добровільну відмову від продовження акту уявлення, здатного в суттєвій формі явити через судження про "прекрасне" предмет цього судження і, водночас, здатного в чуттєвій формі створити через судження про "високе" предмет цього судження. Якщо предмет судження про "прекрасне" займає позицію "іншого", пояснюваного судженням з позиції "я", що повністю вписується у кореляцію "я - інший", то предмет судження про "піднесене" і саме судження про нього одне і те ж, що порушує закономірності кореляції "я - інший". За відсутності наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Це дозволяє говорити про архітектоніку віри, як про надархітектоніку, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя та "ціле" автора. Тобто, автор, втілений в образ, стає автором-творцем, що займає позажиттєву/позазнаходжувану позицію щодо хронотипів зображуваного і зображувального світів, а не з'являється відразу як автор-творець, минаючи стадію автора, втіленого в образ.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження авторського кінематографа як феномена української й світової культури, простежено його формування, розвиток та особливості функціонування в сучасному культурному просторі.Розглянуто теоретичне підґрунтя авторства в кіно. Виокремлено авторські моделі в кінематографі. Уточнено визначення дефініцій «автор в кіно», «авторське кіно». Концепцію інтелектуального кіно С. Ейзен¬штейна визначено формотворчою в сучасних кіномоделях.Досліджено явище автобіографізму в кіно. Подано типологізацію образу автора в кіно. Показані способи відображення національної ідеї в авторських кіномоделях. Виявлено складові зображальної культури авторського фільму. Розкрито специфіку авторської діяльності в екранному і сценічному просторі.Показано особливості виробництва та диcтриб'юцiї авторських фільмів. Доведено, що українське авторське кіно є засобом міжкультурного діалогу. Доведено, що визнання українськими авторськими фільмами на міжнародних кінофорумах є свідченням зростання авторитету вітчизняного кіно на міжнародній арені та сприяє інтеграції України в світовий культурний простір.^UThe work provides a comprehensive study of the author's cinema – a bright artistic and artistic phenomenon of Ukrainian and world culture, traced its formation, development and features of functioning in the modern cultural space.The theoretical basis of authorship in cinema, based on philosophical, artistic-aesthetic, historical-cultural, psychological principles of reproduction of the picture of the world, is considered. This allowed us to identify different authorial models in cinema and determine the specifics of worldviews in the reflection of reality. The definitions of «author in cinema», «director-author», «author's cinema» have been clarified. The origins of the models of authorship in cinema are traced and the specifics of the author's reproduction of reality by means of art in different epochs are analyzed. It is specified that the basic principles of the universal language of directorial cinema were laid down by L. Kuleshov and D.Vertov. S. Eisenstein's concept of intellectual cinema is defined as formative in modern cinematic models.The phenomenon of autobiography in cinema is studied, its existential nature is revealed and the emphasis is on moral and ethical dominants. The typology of the author's image in cinema according to the forms of his presentation on the screen is given. It was found that the image of the author in the film can be expressed through: presentation to the audience of their own production palette; characteristic for the director screen score of pictorial plastic; author's idea. The expediency of using the biographical dimension and the potential of the artist's self-analysis in the process of author's self-realization is proved. The moral and ethical dominants of auteur cinema are analyzed and the reproduction of various models of human relations in auteur films is traced.The ways of displaying the national idea in the author 's cinematographic models are shown. The concept of «Ukrainian model of auteur cinema» is substantiated. It was found that the use of a camera was key in the creation of the language of films of the Ukrainian model of auteur cinema. It is shown that the formation and development of cinematic language are influenced by the following factors: the nature of the author's talent and individuality; genre laws; historical patterns of the film process. The author's creativity in the screen and stage space is analyzed.The specifics and the main components of the pictorial culture of the author's film are revealed: compositional construction of the frame, dynamics of the film camera movement, shooting angles, editing strokes, sound, light, color solutions, subject-material environment of the frame, mise-en-scеne.On the example of the works of I. Bergman, A. Vaida, L. Visconti, K. Zanussi, R. V. Fassbinder, M. Forman, A. Tarkovsky, the specifics of the author's activity in the screen and stage space are revealed, which presupposes the cross-use of pictorial means, theater and cinema. It is substantiated that the peculiarities of production and distribution of auteur films are connected with the state protectionism of film production and distribution and the development of the national institute of production.The production and distribution of author's films in the context of international cooperation are analyzed. It is proved that the Ukrainian auteur cinema is able to act as an effective means of intercultural dialogue, when the production and distribution of films is carried out within the framework of international cooperation projects – coproductions, as well as with the assistance of the European Foundation «Eurymage» and the European Commission Framework Program. It is argued that participation in projects of joint international production – co-production, is a cost-effective and efficient way to develop national (including auteur) cinema. The need to form a domestic institute of production was emphasized.It is argued that the participation and awarding of Ukrainian auteur films at prestigious international film forums is evidence of the growing authority of domestic cinema in the international arena and welcomes Ukraine's integration into the world cultural space.

Розкрито теоретико-правові засади аграрних фінансових відносин, обґрунтовано визнання в науці аграрного права самостійної групи аграрних відносин – аграрних фінансових правовідносин. Доведено, що розвиток наукових досліджень у сфері аграрних фінансових відносин характеризується наявністю наукових праць уніфікованого характеру щодо юридичної природи аграрних фінансових правовідносин та правових засад фінансової діяльності виробників сільськогосподарської продукції а також диференційованого характеру, в яких досліджуються окремі різновиди аграрних фінансових правовідносин. Проведено аналіз законодавства у сфері правового регулювання аграрних фінансових відносин. Сформульовано поняття аграрних фінансових правовідносин. У залежності від участі держави (особи, наділеної державно-владними повноваженнями) в фінансових правовідносинах, запропоновано їх розподіл на публічні і приватні.^UReveals the theoretical and legal foundations of agrarian financial relations, substantiates the recognition in the science of agrarian law of an independent group of agrarian relations – agrarian financial legal relations. It has been proven that the development of scientific research in the field of agrarian financial relations is characterized by the presence of scientific works of a unified nature regarding the legal nature of agrarian financial relations and the legal basis of the financial activity of producers of agricultural products, as well as of a differentiated nature, in which separate types of agrarian financial relations are investigated. An analysis of the legislation in the field of legal regulation of agrarian financial relations was carried out. The concept of agrarian financial legal relations is formulated. Depending on the participation of the state (a person endowed with stateauthority powers) in financial legal relations, it is proposed to divide them into public and private ones.