Вперше у вітчизняній історіографії проведено комплексне дослідження розвитку взаємовідносин української діаспори Канади та країн Латинської Америки з історичною батьківщиною за роки становлення України як незалежної держави. Розкрито сутність феномену "українська діаспора". Показано внесок українців Канади та країн Латинської Америки у розвиток економіки, науки, освіти та культури України та країн поселення. Доведено об'єктивну необхідність об'єднання зусиль діаспори та уряду України у процесі формування незалежної держави та її входження до світового співтовариства. Визначено історичну місію української еміграції у відродженні України як суверенної держави. Розглянуто шляхи надходження допомоги від закордонних українців. З'ясовано причини слабкого інвестування економіки України. Висвітлено співпрацю науковців канадської та латиноамериканської української діаспори з вітчизняними ученими у сфері сучасної українознавчої науки. Досліджено спадщину діячів української діаспори Канади та країн Латинської Америки у галузі літератури та мистецтва.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням виникнення та становлення християнського віровчення, зокрема, такого його аспекту як християнська антропологія. Розроблено новий підхід до з'ясування механізму зародження віровчення християнської релігії, згідно з яким процес зародження і оформлення її віровчення відбувався переважно під впливом філософії Платона. Так, розкриваючи зміст релігійно-філософської концепції віровчення раннього християнства і встановлюючи спільні риси Платонової філософії і головних християнських віроповчальних положень, платонізм визначається за головне ідейне підгрунтя становлення християнської релігії. Атмосферою і географічним місцем, що слугувало за праматірне підгрунтя появи християнства, як релігійної системи, постала іудео-олександрійська діаспора Єгипту.

  Скачати повний текст

Досліджено творчі зв'язки між українською та австрійською фортепіанними культурами у першій половині ХХ ст. Розглянуто явище Віденської фортепіанної школи (ВФШ), висвітлено історію її розвитку, охарактеризовано методичні засади провідних педагогів школи даного періоду - Т. Лешетицького, Е. Зауера, Є. Лялевича, Е. Штоєрмана. Розроблено виконавську модель австрійського піаніста. Розкрито значення ВФШ для галицької піаністики. Визначено впливи школи у діяльності та виконавському мистецтві галицьких піаністів - вихованців музичних навчальних закладів Відня та представників школи Т. Лешетицького. Висвітлено творчість трьох визначних галицьких піаністів довоєнного періоду - В. Божейко, Л. Мюнцера та Г. Левицької. Досліджено творчу діяльність найвидатніших українських піаністів діаспори - С. Дністрянської, Д. Гординської-Каранович, Л. Колесси, Т. Микиші та розкрито їх значення для української культури. Зазначено, що ВФШ - потужне джерело формування української піаністики, основна роль якого полягала у підтримці та розвитку професіоналізму та національної специфіки українського фортепіанно-виконавського мистецтва.

  Скачати повний текст

Проаналізовано причини, шляхи та способи формування української діаспори в Австралії. Визначено соціальну структуру та соціально-політичний статус українців. Виокремлено особливості адаптації та їх інтеграції в іноетнічному середовищі. З'ясовано, що проблема збереження етнічної самосвідомості у діаспорі дуже актуальна. Досліджено діяльність громадських та політичних організацій. Доведено, що українська діаспора Австралії є політично активною частиною українського етносу. Розкрито реальні можливості та форми взаємодії діаспори з Україною. Висвітлено внесок діаспори у досягнення Україною незалежності та розбудову української держави.

  Скачати повний текст

Доведено, що основою створення української діаспори були еміграційні процеси, що виникли в різні часи та за різних обставин. Розглянуто правові питання діаспор взагалі та української - в Канаді. Досліджено еволюцію правових взаємовідносин української діаспори та канадської влади протягом їх співіснування, в якій виявлено кореляцію між демократизмом держави та законодавчою реалізацією прав національних меншин. Обговорено роль української діаспори в розвитку прав етнічних меншин у Канаді та їх закріплення у законодавстві. Досліджено процес правового визнання проблеми інтернованих осіб українського походження в Канаді у роки Першої світової війни та внесок у вшанування пам'яті жертв і відповідні компенсації на законодавчому рівні. Обгрунтовано правове бачення розв'язання протиріч імміграції та громадянства українців Канади в її законотворчому просторі протягом уснування українства в Канаді.

  Скачати повний текст

Досліджено етнічне українське населення Мараморощини (Румунія), обгрунтовано теоретико-методичні основи вивчення зарубіжних українців. Розглянуто історико-географічні аспекти заселення краю, проведено етнічну та етнографічну межу. Детально проаналізовано етнодемографічну та соціальну ситуацію українців, здійснено етнографічне районування української етнічної території, а також охарактеризовано національно-культурну та мовну спадщину. Висвітлено міжрегіональне транскордонне румунсько-українське співробітництво. Значну увагу приділено проблемам збереження самобутності і національно-культурної ідентичності українців краю, які запропоновано розв'язувати у контексті сталого розвитку корінних народів румунсько-українського порубіжжя.

  Скачати повний текст

Проаналізовано процес культуротворення в українській діаспорі протягом чотирьох хвиль її історії, який оцінюється як унікальне соціокультурне явище у межах національної культури, що виконує подвійну функцію, виступаючи, з одного боку, окремим комплексом загального українського культурного процесу, а з другого - відтворюючи національно-культурну ідентичність діаспори. Акцентовано увагу на питанні культурної ідентичності в сучасному культуротворчому полі діаспори. Висвітлено феномен мистецтва в контексті художньої культури, а творчість митців діаспори розглянуто в контексті проблеми подвійної ідентичності.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості еміграції українського населення до Канади та США у 1914 - 1923 рр. Встановлено її тимчасовий, заробітчанський характер у США та більшу стабільність у Канаді, на вільні землі якої переселялись назавжиди цілими родинними сім'ями. Розглянуто основні етапи формування сталої національної спільноти українців у складі місцевого поліетнічного населення. Досліджено утворення економічних, громадсько-політичних, релігійних, освітніх, кооперативних об'єднань української діаспори та показано їх суттєву роль у консолідації еміграції. Відзначено, що діаспора США (нейтральної у війні до квітня 1917 р. держави) створила фонд УСС, за її ініціативою президент США встановив у країні Український День, а в Канаді організували Фонд допомоги Україні. Проаналізовано морально-політичну та дипломатичну підтримку північноамериканською діаспорою України у боротьбі за державність у першій чверті XX ст., зокрема Західно-Української Народної Республіки та українського населення Східної Галичини, окупованої Польщею. Показано допомогу громадсько-політичних, кооперативних, культурно-освітніх, церковних та інших структур еміграції Західно-Українській Народній Республіці у боротьбі проти польської агресії, що фінансували діяльність її уряду в екзилі та дипломатії, а також лобіювали українську справу на мирних конференціях у Парижі 1919 р. та Генуї 1922 р.

  Скачати повний текст

Досліджено основні напрями суспільно-політичної діяльності української західної діаспори на прикладі США та Канади. Проаналізовано самоорганізацію суспільно-політичного життя діаспорних утворень даних країн. Визначено основні аспекти діяльності українських організацій США та Канади, простежена ретроспектива створення та діяльності Об'єднання Гуцулів Західної Діаспори. Доведено, що наслідком даної самоорганізації стало створення координаційного органу діаспори - Світового Конгресу Українців (СКУ), проаналізовано його статутні засади та принципи діяльності, визначено місце України в діяльності СКУ на сучасному етапі.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен закордонного українства як наукову проблему державної політики. Висвітлено шляхи й етапи формування української закордонної громади в історичному та політико-правовому вимірі. Проаналізовано основні механізми формування та здійснення державної політики історичної батьківщини щодо співвітчизників за кордоном на прикладі країн Центральної та Східної Європи, а також колишнього СРСР. Встановлено, що сучасну закордонну українську громаду умовно можна розділити на три складові: східна українська діаспора, західна українська діаспора та громадяни України, які постійно або тривало проживають поза межами України. Зазначено, що факт відриву від історичної батьківщини не за власним бажанням, а внаслідок перегляду та зміни державних кордонів позначився на самоусвідомленні та дещо відмінній психології діаспорного буття цієї категорії осіб. Співпраця з ними, сприяння реалізації їх освітніх, культурних та інформаційних прав має стати одним з пріоритетів державної етнополітики України.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексний аналіз діяльності вірменської діаспори в роки незалежності України. До наукового обігу введено раніше не досліджені матеріали про функціонування вірменських громад протягом 1991–2018 рр. З'ясовано умови соціокультурної інтеграції вірмен в українське суспільство. Констатовано багатовікове перебування вірменської діаспори в Україні, зростання її кількості на межі ХХ – ХХІ ст., дисперсний характер розселення у великих містах. На підставі аналізу статутів вірменських організацій виявлено їхні ознаки й напрями діяльності. Висвітлено просвітницьку, видавничу, пам'яткоохоронну та культурно-дозвіллєву діяльність вірменських громад. Ключові слова: національна меншина, вірменська діаспора, громада, культуротворча діяльність, міжкультурна інтеграція.^UThe dissertation provides a comprehensive analysis of the cultural life of the Armenian diaspora in the conditions of independence of the Ukrainian state. Previously unexplored materials on the experience of functioning, problems and results of the activity of the Armenian communities during the period of 1991-2018 were introduced into the scientific circulation.The first chapter covers the state of development of the topic, analyzes the source of the research and presents the methodology and categorical apparatus for solving certain problems. Analysis of the literature on the chosen topic showed the presence of a number of works on resettlement of Armenians in the lands of Ukraine since the Middle Ages and at the same time a low level of coverage of the Armenian diaspora life on the turn of the XX–XXI centuries. Solving the problems posed in the dissertation helped: axiological approach, cross-cultural and structural-functional methods, cultural analysis, the use of historical-typological and historical-genetic types of comparison. A significant amount of information is obtained through the use of sociological surveys, interviews, and included observations.The second chapter concisely traces the history of Armenian-Ukrainian inter-cultural relationships. It is noted that the Armenians live on Ukrainian lands more than a millennium, as a result of which today there are numerous monuments of Armenian material and spiritual culture such as: temples, khachkaras (stone stele with the image of the cross), icons, paintings, books, epistolary, sculptures, samples of jewelry, gunsmith, leather art, and so on.Many modern Ukrainian artists of Armenian origin have been identified (S. Mazoyan, B. Egiazharyan, S. Chakhoyan, A. Kostandyan, A. Berberyan, S. Paradjanov, R. Balayan S. Shakhbazyan and many others).The conditions of the period of institutionalization and structural design of the Armenian public associations of Ukraine after the proclamation of independence were analyzed. Currently successfully operating 23 regional Armenian societies, united in the Armenian Union of Ukraine and 10 separate communities, which maintain contact with the union, acting under the memorandums of cooperation.The third chapter analyzes in detail the legal principles, directions, peculiarities and characteristics of the cultural activity of Armenian societies in accordance with their statutes and programs. The legal basis for the cultural activities of the Armenians in our country is the legislative documents of the Ukrainian state in the field of providing civil liberties; interstate agreements on cooperation between Ukraine and Armenia, constituent documents of Armenian public associations. The subject analysis of the statutes of the existing Armenian cultural societies of Ukraine made it possible to distinguish their common intentions which are: promoting the development of the Armenian communities of Ukraine, the implementation and protection of the constitutional rights and freedoms of the peoples of Ukraine, the study and propagation of the national historical and cultural heritage of the Armenians of Ukraine and the comprehensive development of the material base of national culture. It was emphasized that the international relations of the Armenians of Ukraine with their compatriots are actively supported by the Pan-Diaspora organization - the Armenian Apostolic Church, as well as the projects of the Ministry of Diaspora – “Kyle Depi Tun”, “Our Famous”, etc.The main organ of the Armenian Diaspora of Ukraine, which is engaged in the protection of monuments, is the Committee on Issues of Historical and Cultural Heritage, which works in different planes: in work with temple Armenian buildings, Armenian manuscripts, in preserving the ancient and constructing the modern khachkars, etc. The results of the community publishing activities include books, textbooks, methodical literature, booklets, cartographic materials, catalogs, calendars, leaflets, newspapers, magazines, etc. The practice of Armenian public associations of Ukraine for organizing cultural and leisure events is analyzed. These projects include: cultural days, festivals, exhibitions, musical and literary evenings, memorial holidays, symposiums, forums, seminars, conferences.Key words: national minority, Armenian diaspora, community, cultural cooperation, intercultural integration.

Роботу присвячено реконструкції антропологічних візій представників української діаспори, розглянутих у контексті їх релігійно-філософських студій 20-ті р. ХХ – початку ХХI ст. Систематизовано й проаналізовано джерельну базу з проблеми дослідження: за основу взято праці провідних діячів зарубіжного українства: О. Кульчицького, І. Мірчука, І. Огієнка, І. Ортинського, Д. Чижевського, В. Шаяна, М. Шлемкевича, В. Яніва, С. Ярмуся та ін. Сформульовано і подано визначення української діаспори як екзистенційно-особистісного комунікативно-дискурсивного проекту, розкрито джерела антропологічних уявлень мислителів українського зарубіжжя та концептуальні засади вчення про людину, зокрема україноцентризм та теоцентризм як особливі світоглядні настанови, життєві та дискурсивні стратегії. Узагальнено релігійно-ціннісні орієнтації й етико-гуманістичні пріоритети антропологічних пошуків діаспорних мислителів – релігійна духовність, ідея «внутрішньої» людини, феномен кордоцентризму, триєдність Віри, Надії, Любові, завдяки якій уможливлюється синергійна діяльність людської особистості з Абсолютною Особистістю.Релігійно-філософський доробок діаспорних мислителів містить чимало конструктивних ідей, які в умовах державної незалежності України є вкрай актуальними; їхній вплив виявляється в етнонаціональній та духовній царині. Підкреслено, що ідейно-тематичними пріоритетами світоглядної парадигми мислителів української діаспори є Бог та рідна Україна.Ключові слова: українська діаспора, релігійно-філософський дискурс, україноцентризм, теоцентризм, кордоцентризм, «внутрішня» людина.^UThis dissertation focuses on reconstructing anthropological visions of Ukrainian diaspora in the context of their religious-philosophic studies which chronologically cover the 20s of XX and the beginning of XXI century. The works of O. Kulchytsky, I. Mirchuk, I. Ohienko, I. Ortynsky, D. Chyzhevsky, V. Shaian, M. Shlemkevych, V. Yaniv and others have served as dataset for analysis and systematization. In order to understand and expose the conception of worldview, humanistic and moral ideas about a man represented by diaspora thinkers, the author first turns to their biographical narrative in which their life path, dramatic conflicts that induced them to emigrate can be traced down; secondly, she considers those philosophical and religious ideas in the context of which their anthropological paradigm was formed; thirdly, the author explores the extent to which the foundations of their ideas were consistent with the domestic and world traditions of philosophizing, and to what extent these ideas pertained to those problems that the society was concerned about.Ukrainian diaspora is viewed as existential-personalized discourse-communicative project. The sources of specific anthropologic concepts of Ukrainian diaspora thinkers are traced. This paper maintains that Ukraine-centrism together with theo-centrism can be viewed as the specific philosophic values and discourse strategies of the thinkers in question. The carried out investigation allows us to outline religious values and ethic-humanistic priorities within anthropological domain of the diaspora philosophers named. Among these values and priorities are: religious spirituality, idea of inner orientation of a person, cordocentrism, trinitarianism of Vira (Belief / Trust), Nadia (Hope), Lyubov (Love), the latter trinity enabling person's synergic activity with Absolute Personality.Ukrainian diaspora thinkers' religious-philosophic legacy contains a range of ideas which prove to be valuable and influential having considerable impact on ethnonational and spiritual identification of Independent Ukraine. It is exactly the existential-cordocentric attitude of Ukrainian diaspora thinkers that made it possible to distinguish such characteristics of Ukrainians as sentimentality (manifested on the example of Ukrainian lyricism expressed in songs; aesthetism of folk ritualism), personalism (expressed in individuality, striving for freedom of spirit); emotionality (revealed through the prism of the people's creative reflection, depicted in art). These guidelines are intended to encourage the formation of the spiritual world of Ukrainians through the prism of preserving their traditions and customs by the people, where a combination of factors such as national, mental and transcendent, generating free Ukrainian spirit takes place. God and Ukraine are the top idea-topical priority of the Ukrainian diaspora philosophers' world view paradigm.Key words: Ukrainian diaspora, religious-philosophic discourse, Ukrainian centrism, theocentrism, cordocentrism, ‘inner' personality.

У дисертаційній роботі вперше в українському літературознавстві проаналізовано діаспорну жіночу прозу другої половини ХХ століття крізь призму системно-аналітичного підходу. Об'єктом дослідження є романи, повісті, а також найрепрезентативніша мала проза – оповідання, новели, фрагментарні жанри (етюд, образок, акварель, ескіз). Так, розглянуто жанрово-стильові особливості оповідань, зокрема різдвяне, соціальне, історичне, етнографічне, детективне, оповідання-портрет, психологічне оповідання. З'ясовано їх соціопсихологічні домінанти як підґрунтя структурної, наративної, образної, стильової специфіки малої прози авторок. Представниці української діаспори в умовах поліетнічної культури писали високохудожні твори українською мовою за межами рідної землі. Такий факт засвідчує їхню високу самосвідомість, осмислення патріотичного чину, заґрунтованість власного Я-его в національні основи. Доведено, що діаспорна жіноча проза другої половини ХХ століття оновила тематичну і жанрово-стильову системи, створивши, на наше переконання, інтелектуальну опозицію зааґанжованій прозі доби соціалістичного реалізму. Д. Гуменна, О. Мак, Л. Коваленко розімкнули історичний простір України до світових масштабів, змоделювали образи персонажів різних суспільних верств, майстерно окреслили психологічні типи, голоси яких зазвучали різними тональностями, а композиційні прийоми, сюжетні повороти, стильові ознаки по-особливому увиразнилися через ліричне та орнаментальне письмо за зразками західноєвропейської літератури з отриманням національної традиції. Ключові слова: жанр, стиль, світогляд, ґендерний підхід, дейксис, наратор, діаспора, жіноча проза, психологізм, символіка.^UFor the first time in domestic science about literature the analysis of materials of diaspora women's prose of the second half of the XX century with the system-analytical approach to the interpretation of genre-style peculiarities of epic works has been carried out in the dissertation. The object of the research is novels, narratives, as well as the most representative prose –fictional essay, fragmentary genres – sketch, pattern (watercolor), sketch. On the example of women's little prose various types of stories have been considered, including Christmas, social, historical, ethnographic, «detective», story-portrait, psychological narrative. The genre-style system of women's prose of the Ukrainian diaspora of the second half of the XX century has been explored. Socio-psychological dominants of works, which are the basis of structural, semantic and stylistic specificity of poetological components of artistic creativity of prose writers, have been revealed. The phenomenon of sensitive problems of Ukrainian history, which are and remain the material that prompts the artists of the word to create artistic prose, has been revealed. We consider women's literature as a socio-cultural and artisticaesthetic phenomenon. Its essence is expressed by the creation of women-writers of texts that radiate their peculiar perception of the world, the expression of elegant vocabulary in writing, and thus the texts are presented to the reader by representatives of women's artistic practice. A prose work that takes as its basis the historical event, the fact is modeled on the historical plot. The latter in artistic form represents a certain era or period of history. In prose historical truth is synthesized with artistic one, historical event – with artistic fiction. Women-writers of Ukraine under the conditions of poly-ethnic culture did not fail the chosen path, did not multiply the glory of foreign-language culture, but they modeled high-quality works in the Ukrainian language far from the Motherland, their native land. Such a fact testifies to their self-consciousness, the tendency to comprehend, and the susceptibility of their own I-ego on the national basis. It has been proved that the diaspora women's prose of the second half of the XX century announced the updating of the genre-style and thematic system, and such a step has been an intellectual opposition to the prose of the socialist realism era. D. Humenna, O. Mak, L. Kovalenko «opened up», expanded all the historical space of Ukraine up to the XX century, «populated» their prose with the characters of different layers of population, skillfully depicted psychological types whose voices sounded different tones-timbres, and composite receptions, stories, stylistic parameters in a specially updated lyrical and ornamental writing on samples of Western European culture with the emphasis on national identity, similarity and mentality. 19 The results of the dissertation can be used as a material for lectures on the history of Ukrainian literature of the XX century in higher education institutions, colleges, gymnasia and general educational schools with advanced study of humanities, as well as - in the preparation of relevant manuals, special courses on national writers, in particular autobiographic or historical prose, when writing scientific works on the history and theory of literature, course and diploma projects by students of philological disciplines. The materials of the dissertation and its conclusions will be useful for teachers-philologists of educational institutions of various types. Key words: genre, style, world outlook, deixis, narrator, diaspora, women's prose, psychologism, symbolism.

У дисертації комплексно досліджується церковно-релігійна та громадська діяльність митрополита Української автокефальної православної церкви в діаспорі Анатолія Дублянського (1912–1997).В історичній науці важливими залишаються дослідження з біографістики. Учені, залучаючи сучасні підходи та широкий методологічний інструментарій, повернули із забуття імена багатьох громадських, культурних та церковних діячів. До когорти духовних провідників українського народу справедливо зараховуємо митрополита УАПЦ в діаспорі Анатолія Дублянського. Увага до постаті ієрарха є надзвичайно актуальною, адже він закарбував своє ім'я в українській культурі як краєзнавець та музейний працівник, а в роки війни та в післявоєнний еміграційний період свого життя – як активний діяч УАПЦ в діаспорі: трудився парафіяльним священником, редактором офіційного видання УАПЦ в діаспорі «Рідна Церква», церковним адміністратором, а пізніше єпископом у Західній Європі. Вивчення біографічних даних митрополита Анатолія становить велику цінність для дослідження громадсько-політичного, культурного, наукового та релігійного життя як в Україні, так і за її межами, в діаспорі.Джерельна база роботи є репрезентативною, цілком достатньою для реалізації поставлених завдань і представлена передусім творчою спадщиною А. Дублянського, документальними і наративними джерелами з архівів України та США, бібліотек, періодичної преси України та української діаспори Західної Європи. Значна частина джерел, яка висвітлює діяльність митрополита Анатолія та життя української діаспори, введена до наукового обігу вперше. Наукова новизна результатів дисертації полягає в тому, що вперше доведено: упродовж 1930–1940-х рр. А. Дублянський став одним із найбільш продуктивних дослідників і популяризаторів українського історичного краєзнавства, вивчаючи пам'ятки Волині, актуалізуючи біографії видатних діячів краю; виявлено і підтверджено, що А. Дублянський ініціював збереження колекції картин князів Радзивилів з їхнього родинного замку в Олиці та передачу їх у фонди Волинського краєзнавчого музею; з'ясовано, що А. Дублянський у роки війни зв'язався із О. Косач-Кривинюк та наполіг на записі нею спогадів про Лесю Українку (були надруковані в газеті «Український голос»); охарактеризовано всі спектри краєзнавчої публіцистики А. Дублянського в міжвоєнний період та роки німецької окупації; підтверджено, що журнал «Рідна Церква», видання якого ініціював і здійснював А. Дублянський, став офіціозом УАПЦ в Західній Європі, відіграв роль інформаційної платформи православного українства у світі, слугував чинником мобілізації вірних в еміграції, став джерелом важливих відомостей про розвиток української церкви в діаспорі; доведено, що митрополит Анатолій Дублянський став духовним лідером православної української спільноти в Західній Європі упродовж 70–90-х рр. ХХ ст.; досліджено погляди митрополита Анатолія щодо інституалізації та автокефалії Української православної церкви. Також удосконалено та доповнено аргументацію чинників, що зумовили релігійну й національну ідентифікацію А. Дублянського; уточнено низку вузлових біографічних моментів із життя А. Дублянського; укладено найбільш повний на теперішній час список краєзнавчих публікацій А. Дублянського. Подальшого розвитку набули: теза, що початок церковно-релігійної діяльності А. Дублянського був пов'язаний із участю в роботі Товариства імені Петра Могили та раді при митрополитові Полікарпі Сікорському; твердження, що саме А. Дублянський наполіг на створенні українського православного церковно-релігійного журналу «Рідна Церква», який пізніше упродовж кількох десятиліть виконував роль єднальної ланки між ієрархією, духовенством та паствою. Концептуальні узагальнення, фактологічний матеріал наукової роботи можуть бути використані при підготовці узагальнювальних і довідкових праць з історії України, історії Церкви, української діаспори, краєзнавчих видань, а також заслуговують на їх включення як складової різноманітних курсів та спецкурсів у закладах освіти різного рівня. Ключові слова: митрополит Анатолій Дублянський, Українська автокефальна православна церква, діаспора, духовенство, краєзнавча спадщина, громадська діяльність, церковно-релігійне життя.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive analysis of the church-religious and public activities of Anatoly Dublyansky (1912–1997), the Metropolitan of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church (UAOC) in the Diaspora. In the history of science, biographical research remains to be important. Researchers, using modern approaches and extensive methodological tools, have revived the names of many public, cultural and ecclesiastical figures once consigned to oblivion. Thus, the name of Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Autocephalous Church in the Diaspora Anatoly Dublyansky could be fairly included in the cohort of spiritual leaders of the Ukrainian people. It is extremely important to pay attention to the figure of the hierarch, due the fact that he engraved his name in the Ukrainian cultural as a local historian, as well as a museum worker. During the war years and in the post-war emigration period he was an active figure in the UAOC in the diaspora: worked as a parish priest, editor of the official publication of the UAOC in the diaspora "Native Church", church administrator, and later bishop of the Ukrainian church in Western Europe. The study of the biographical data of Metropolitan Anatoly is of an immense value for the study of socio-political, cultural, scientific and religious life both in Ukraine and abroad in the diaspora.The source base of the work is representative, quite sufficient for the implementation of the tasks and is represented by various sources, especially the creative heritage of A. Dublyansky, documentary and narrative sources from the archives of Ukraine and the United States, libraries, periodicals of Ukraine and the Ukrainian diaspora in Western Europe. A significant part of the sources that cover the activities of Metropolitan Anatoly and the life of the Ukrainian diaspora was introduced into scientific circulation for the first time.The scientific significance of the results of the dissertation is that it was proved for the first time that during the 1930-1940s. A. Dublyansky became one of the most productive researchers and popularizers of Ukrainian local history, studying the monuments of Volyn, updating the biographies of prominent figures of the region; it was discovered and confirmed that A. Dublyansky initiated the preservation of the collection of paintings of the Radziwill princes from their family castle in Olyka and their transfer to the funds of the Volyn Museum of Local Lore; it was found out that A. Dublyansky contacted O. Kosach-Kryvyniuk during the war and insisted on recording her memories of Lesya Ukrainka. These memories were published in the newspaper "Ukrainian Voice"; all the aspects of A. Dublyansky's local history journalism in the interwar period and the years of German occupation have been described; it has been confirmed that the journal "Native Church" the publication of which was initiated and carried out by A. Dublyansky, became the semi-official newspaper of the UAOC in Western Europe, played the role of the information platform of Orthodox Ukrainian representatives in the world, served as a factor in the mobilization of believers in emigration, became a source of important information about the development of the Ukrainian Church in the diaspora; it has been proved that Metropolitan Anatoly Dublyansky became the spiritual leader of the Orthodox Ukrainian community in Western Europe during the 70-90s. XX century; the views of Metropolitan Anatoly regarding the institutionalization and autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church have been examined. The argumentation of the factors that determined the religious and national identification of A. Dublyansky was also improved and supplemented; a number of key biographical moments from A. Dublyansky's life have been specified; the most complete list of local history publications by A. Dublyansky has been currently concluded. The following statements received further development: the thought that the beginning of church-religious activity of A. Dublyansky was connected with the participation in the work of the Society named after Petro Mohyla and the council under Metropolitan Polikarp Sikorsky; the statement that it was A. Dublyansky who insisted on the creation of the Ukrainian Orthodox church-religious journal "Native Church" which later for several decades served as a unifying link between the hierarchy, clergy and flock. Conceptual generalizations, factual material of scientific work can be used in the preparation of generalizing and reference works on the history of Ukraine and church, local lore publications. Key words: Metropolitan Anatoly Dublyansky, Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, diaspora, clergy, local lore heritage, public activity, church-religious activity.

Об'єкт дослідження: шведська діаспора України у 1920–1940-х рр. Мета дослідження: комплексно вивчити політичне, соціально-економічне та культурне життя шведської національної меншини України та дослідити зміни її національної ідентичності в умовах трансформації національної політики радянських урядів упродовж 1920–1940 х рр. Методи: історичної періодизації, історико-порівняльний, класифікації, бібліографічної та архівної евристики, історичної герменевтики. Наукова новизна: простежено процеси застосування політики воєнного комунізму на теренах шведського поселення; висвітлено події голоду 1921–1923 рр. у шведському поселенні; проаналізовано особливості розвитку шведської економіки впродовж НЕПу та перших років індустріалізації й колективізації; здійснено реконструкцію діяльності впроваджуваних більшовиками інституцій радянізації, розкрито діяльність шведської національної сільської ради; досліджено репресивні заходи (фільтрація та заслання на Схід СРСР шведських репатріантів) стосовно шведського населення після повернення на батьківщину після Другої світової війни, обґрунтовано їхню визначальну роль у завершенні радянізації шведської національної меншини. Практичне значення: матеріали дисертації роботи можуть бути використані при написанні наукових праць та розробці лекційних і спеціальних курсів з історії України і СРСР, регіональної історії та етнополітики. Сфера використання: навчальний процес.^UObject to study: the Swedish diaspora of Ukraine in the 1920–1940s. Purpose of the research: to carry out a comprehensive study the political, socio-economic and cultural life of the Swedish national minority in Ukraine and to explore changes in its national identity in the transformation of national policies of Soviet governments during the 1920–1940s. Methods: historical periodization, historical-comparative, classification, bibliographic and archival heuristics, historical hermeneutics. Novelty: the processes of application of the policy of military communism on the territory of the Swedish settlement have been traced; the events of the famine of 1921–1923 in the Swedish settlement have been covered; the peculiarities of the development of the Swedish economy during the NEP and the first years of industrialization and collectivization have been analyzed; the activities of the institutions of Sovietization, introduced by the Bolsheviks, have been reconstructed, the activities of the Swedish National Village Council has been revealed; the repressive measures (filtering and exile of Swedish repatriates to the East of the USSR) against the Swedish population after returning to the homeland after the Second World War have been studied, their decisive role in completing the Sovietization of the Swedish national minority has been substantiated. Practical importance: the results of the dissertation theses can be used in writing scientific papers and developing lecture and special courses on the history of Ukraine and the USSR, regional history and ethnopolitics. Field of using: educational process.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі кримської діаспори Туреччини у процесі повернення народу киримли на історичну Батьківщину, осмисленню її внеску та впливу, обґрунтуванню його значення у відродженні культури киримли, захисту їхніх прав та свобод. Дисертація є першим у вітчизняній історіографії комплексним науковим дослідженням історії кримської діаспори у Туреччині на етапі її перетворення з громади турків кримського походження у сучасну діаспору киримли. Уперше проаналізована діяльність організованого діаспорного руху у Туреччині, а також вплив кримської діаспори Туреччини на процес повернення та облаштування народу киримли з місць колишнього заслання на історичну Батьківщину – Крим та процеси відродження національної культури, освіти та духовності. Дисертація являє собою системне дослідження, що узагальнює архівний, польовий та письмовий матеріал. Одним з головних методів дисертаційного дослідження є також один з методів «усної історії», коли джерелом інформації були спеціально проведені інтерв'ю з діячами та активістами кримської діаспори Туреччини, які активно працювали наприкінці 1980-х та початку 2000 х рр. Джерельну базу дослідження склали архівні документи, які здебільшого є неопублікованими, мемуари, преса і особисті спогади автора. Неопублікована частина джерел була почерпнута в архівах діаспорних організацій Анкари, Бурси, Ескішехіра, Істанбула тощо. Крім того, важливим джерелом слугували дослідження, що пов'язані з різними аспектами соціального життя кримської діаспори, особливо дисертації представників самої діаспори киримли. Починаючи з кінця 1980 х рр. організований рух діаспори став частиною загальнонаціонального руху киримли. Вплив кримської діаспори Туреччини у процес повернення та облаштування народу киримли на історичній Батьківщині є вкрай великим, а внесок до деяких сфер суспільно-політичного життя киримли, таких як, культура, освіта, мистецтво, духовність, часто-густо був вирішальним та визначав напрямок розвитку. Висновки та положення дисертаційного дослідження відкривають наукові знання про роль та вплив кримської діаспори Туреччини на процес повернення народу киримли на історичну Батьківщину, відродження його національної культури, захист громадянських прав та свобод киримли, відносини між Україною та Туреччиною. Результати дослідження можуть бути використані в ході підготовки зовнішньополітичної діяльності державних органів України у стосунках, зокрема, з кримською діаспорою Туреччини та, у ширшому плані, з політичними та урядовими органами Турецької Республіки з огляду на стратегічні партнерські відносини між нашими країнами. Основні положення й висновки дослідження можуть бути використані для підготовки праць та підручників, що узагальнюють теми з історії народу киримли, кримської діаспори, при розробці відповідних навчальних курсів і спецкурсів.^UThis dissertation is devoted to study a role of the Crimean diaspora of Turkey in the repatriation process of the Qırımlı nation to their historical Motherland, to try to understand its contribution and influence, to substantiate its importance in a revival of the Qırıml's culture, to protect their rights and freedoms. The dissertation is the first comprehensive scientific research of the history of the Crimean diaspora in Turkey in the Ukrainian historiography during a stage of its transformation from a community of Turks by the Crimean origin to the modern Qırımlı diaspora. Activities of the organized diaspora's movement of Turkey and an influence of the Crimean diaspora of Turkey to the repatriation process of the Qırımlı nation from the former places of the exile and its resettlement in the historical Motherland – Crimea as well as processes to revive the national culture, education and spirituality are studied for the first time. The dissertation is a systematic research to summarize archival, field and written materials. One of the main methods for the dissertation's research is also on of methods of «oral history», when as an information source are especial interviews with figures and activists of the Crimean diaspora in Turkey, who acted actively from the late 1980s to the early 2000s. A source base for this research is consisted of archival documents that are mostly unpublished ones as well as memoirs, periodicals and the author's personal reminiscences. Unpublished sources have been found in the archives of the diaspora organizations in Ankara, Bursa, Eskişehir, İstanbul, etc. Besides that, researches for various aspects of the Crimean diaspora's social life, especially the dissertations of the Crimean diaspora's representatives are the important source. Conclusions and statements of the thesis is uncovering scientific knowledge on a role and influence of the Crimean diaspora in Turkey to the return process of the Qırımlı nation to their historical Motherland, the rebith of their national culture, protection of the Qırımlı's civil rights and freedoms, relations between Ukraine and Turkey. Taking into consideration of strategic partner relationship between our countries, results of this research can also be used for foreign affairs of the Ukrainian government to communicate with both the Crimean diaspora of Turkey and the Turkish Republic's governmental bodies. Cardinal principles and conclusions of this research can be used to prepare generalized works and textbooks on the Qırımlı nation, the Crimean diaspora, to elaborate appropriate courses of studies and option courses. As from the late 1980's, the organized diaspora movement became as the integral part of the Qırımlı nationwide movement. The impact of the Crimean diaspora in Turkey on the repatriation and resettlement processes of the Qırımlı nation in the historical Motherland was very significant one, and its contribution to some spheres of the Qırımlı social and political life, such as culture, education, arts, spirituality, was often decisive one and it had determined a direction for development.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню технологій зовнішньої політики Ізраїлю.У вступі обґрунтовано актуальність теми, зазначено інформацію про зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами, окреслено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, викладено методологічну основу роботи, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, зазначено інформацію про попередню апробацію результатів дослідження та структуру роботи.У першому розділі представлено технологічний підхід у досліджені зовнішньої політики. Зокрема, охарактеризовано понятійний комплекс. Також проаналізовано теоретико-правові та інституційні засади зовнішньої політики Ізраїлю.У другому розділі проаналізовано технологію публічної дипломатії Хасбара, яка є особливістю зовнішньої політики Ізраїлю. Значну увагу приділено дослідженню технології діаспоральної дипломатії. Розглянуто роль технології лобіювання у зовнішньополітичній діяльності Ізраїлю.У третьому розділі визначено технологію стримування та роль у національній безпеці Держави Ізраїль. Також проаналізовано вплив технології союзницького стримування на формування альянсів за участі Ізраїлю.Метою наукової праці є комплексно дослідити технології зовнішньої політики Ізраїлю. Сторінка 1 з 15 Відповідно до обраної теми були сформульовані наступні дослідницькі завдання:

Українська громада в країнах Балтії була сформована не так давно, проте останнім часом діяльність українських організацій у Латвії, Литві та Естонії набуває все більшого розмаху. На сьогодні зростає інтерес до балтійського напрямку міграції з боку етнічних українців, що деякою мірою «підживлює» раніше створені українські осередки в Естонії, Латвії, Литві. Певним чином, зростання чисельності українців у країнах Балтії може бути обумовлено економічними та політичними явищами в нашій державі. Необхідно зазначити, що для України діаспора є надзвичайно цінним союзником на політичних, економічних та культурних теренах Балтійських країн.На даному етапі існує ряд проблемних питань, що стосуються духовних, культурних, мовних та освітніх потреб української діаспори. Надзвичайно актуальною є проблема асиміляції українців, і, зокрема, існує реальна загроза швидкої русифікації через інтеграцію у чисельнішу російську діаспору.Все більша увага до української діаспори в країнах Балтії привертається не лише з боку науковців, а й представників засобів масової інформації. Особливо ця тенденція посилилась після Революції Гідності. За останні роки діаспоральна проблематика активно досліджується науковцями у контексті євроінтеграційних прагнень України.^UThe Ukrainian community in the Baltic States is a product of recent history, but in the current environment the activity of Ukrainian organizations in Latvia, Lithuania and Estonia is gaining more and more scope. Today, there is a growing interest of ethnic Ukrainians in the immigration to the Baltic States. Which, to some extent, refers to previously created Ukrainian centers in Estonia, Latvia, and Lithuania. In a certain way, the growth in the number of Ukrainians within the Baltics can be attributed due to economic and political phenomena in Ukraine. It should be also noted that for Ukraine the diaspora is an extremely valuable ally in the political, economic and cultural fields of the Baltic countries.At this stage, there is a number of problematic issues related to the spiritual, cultural, linguistic and educational needs of the Ukrainian diaspora. The problem of assimilation of Ukrainians is extremely urgent, and, particularly, there is a real threat of rapid Russification through integration into the larger Russian diaspora.Increasing attention to the Ukrainian diaspora in the Baltic countries is being drawn not only by scholars, but also by representatives of the mass media. This tendency especially intensified after the Revolution of Dignity. In recent years, diaspora issues have been actively studied by scientists in the context of Ukraine's European integration aspirations.