Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Розроблено соціально-філософську концепцію історичної пам'яті у процесі формування духовності особистості, що відбувається в Україні та у світі. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам'яті та необхідність перегляду метафізичних засад теорії відповідно до нових соціокультурних і дискурсивних контекстів сьогодення, а також запропоновано практичні рекомендації. Здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання цієї проблеми, яке полягає в експлікації та концептуалізації інтерсуб'єктивного виміру історичної пам'яті як складової духовності особистості. Розкрито суть поняття історичної пам'яті та норм духовності. Досліджено проблеми взаємозв'язку та взаємодоповнення, а також сучасні форми репрезентації. На підставі аналізу можливих напрямків формування історичної пам'яті особистості з'ясовано зміст нових підходів до реалізації цих задумів. Розкрито суть понять "історична пам'ять", "історична свідомість", "духовність", "духовність особистості", "духовне виробництво", "творча діяльність", "особистість", "творча особистість", "сенс життя". Досліджено правові засади й інституційний механізм державного впливу на відродження історичної пам'яті як важливої складової духовності особистості, роль у цих процесах регіонів України. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання процесом відродження історичної пам'яті та запропоновано шляхи його вдосконалення, сформульовано її сучасні параметри.

  Скачати повний текст

На підставі аксіологічної та феноменологічної методологій проаналізовано ідею духовного творення людини та розуміння її сутності в межах екорелігійних впливів на ціннісний світ особи. Показано, що сучасна плюралістична релігійність має межу, окреслену Іншим, що дозволяє відродити та оновити релігійну духовність, подолати сучасну антропологічну кризу. Доведено, що релігійність, яка визначена як людська здатність до самовизначення та самотворчості, вихід за межі наявного буття, вказує на неутилітарну ціннісну спрямованність людини до творчості ціннісно-смислової форми буття у світі та є способом самовизначення, самоактуалізації, самоздійснення людини. Зроблено висновок, що на шляху до майбутньої цивілізації зміна релігійних парадигм неминуча, що пов'язано з необхідністю оновлення та збереження національних традиційних цінностей.

  Скачати повний текст

Роботу присвячено реконструкції антропологічних візій представників української діаспори, розглянутих у контексті їх релігійно-філософських студій 20-ті р. ХХ – початку ХХI ст. Систематизовано й проаналізовано джерельну базу з проблеми дослідження: за основу взято праці провідних діячів зарубіжного українства: О. Кульчицького, І. Мірчука, І. Огієнка, І. Ортинського, Д. Чижевського, В. Шаяна, М. Шлемкевича, В. Яніва, С. Ярмуся та ін. Сформульовано і подано визначення української діаспори як екзистенційно-особистісного комунікативно-дискурсивного проекту, розкрито джерела антропологічних уявлень мислителів українського зарубіжжя та концептуальні засади вчення про людину, зокрема україноцентризм та теоцентризм як особливі світоглядні настанови, життєві та дискурсивні стратегії. Узагальнено релігійно-ціннісні орієнтації й етико-гуманістичні пріоритети антропологічних пошуків діаспорних мислителів – релігійна духовність, ідея «внутрішньої» людини, феномен кордоцентризму, триєдність Віри, Надії, Любові, завдяки якій уможливлюється синергійна діяльність людської особистості з Абсолютною Особистістю.Релігійно-філософський доробок діаспорних мислителів містить чимало конструктивних ідей, які в умовах державної незалежності України є вкрай актуальними; їхній вплив виявляється в етнонаціональній та духовній царині. Підкреслено, що ідейно-тематичними пріоритетами світоглядної парадигми мислителів української діаспори є Бог та рідна Україна.Ключові слова: українська діаспора, релігійно-філософський дискурс, україноцентризм, теоцентризм, кордоцентризм, «внутрішня» людина.^UThis dissertation focuses on reconstructing anthropological visions of Ukrainian diaspora in the context of their religious-philosophic studies which chronologically cover the 20s of XX and the beginning of XXI century. The works of O. Kulchytsky, I. Mirchuk, I. Ohienko, I. Ortynsky, D. Chyzhevsky, V. Shaian, M. Shlemkevych, V. Yaniv and others have served as dataset for analysis and systematization. In order to understand and expose the conception of worldview, humanistic and moral ideas about a man represented by diaspora thinkers, the author first turns to their biographical narrative in which their life path, dramatic conflicts that induced them to emigrate can be traced down; secondly, she considers those philosophical and religious ideas in the context of which their anthropological paradigm was formed; thirdly, the author explores the extent to which the foundations of their ideas were consistent with the domestic and world traditions of philosophizing, and to what extent these ideas pertained to those problems that the society was concerned about.Ukrainian diaspora is viewed as existential-personalized discourse-communicative project. The sources of specific anthropologic concepts of Ukrainian diaspora thinkers are traced. This paper maintains that Ukraine-centrism together with theo-centrism can be viewed as the specific philosophic values and discourse strategies of the thinkers in question. The carried out investigation allows us to outline religious values and ethic-humanistic priorities within anthropological domain of the diaspora philosophers named. Among these values and priorities are: religious spirituality, idea of inner orientation of a person, cordocentrism, trinitarianism of Vira (Belief / Trust), Nadia (Hope), Lyubov (Love), the latter trinity enabling person's synergic activity with Absolute Personality.Ukrainian diaspora thinkers' religious-philosophic legacy contains a range of ideas which prove to be valuable and influential having considerable impact on ethnonational and spiritual identification of Independent Ukraine. It is exactly the existential-cordocentric attitude of Ukrainian diaspora thinkers that made it possible to distinguish such characteristics of Ukrainians as sentimentality (manifested on the example of Ukrainian lyricism expressed in songs; aesthetism of folk ritualism), personalism (expressed in individuality, striving for freedom of spirit); emotionality (revealed through the prism of the people's creative reflection, depicted in art). These guidelines are intended to encourage the formation of the spiritual world of Ukrainians through the prism of preserving their traditions and customs by the people, where a combination of factors such as national, mental and transcendent, generating free Ukrainian spirit takes place. God and Ukraine are the top idea-topical priority of the Ukrainian diaspora philosophers' world view paradigm.Key words: Ukrainian diaspora, religious-philosophic discourse, Ukrainian centrism, theocentrism, cordocentrism, ‘inner' personality.

Встановлено ідейно-теоретичні та гносеологічні витоки філософського світогляду С.Франка. Підкреслено, що проблема людини у його філософії не ізольована, а знаходиться в тісному взаємозв'язку з проблемою суспільства. Показано, що затверджуючи духовність суспільного життя згідно з його суттю, С.Франк робить спробу обгрунтування концептуальної єдності вирішення проблем людини і суспільства, яке базується на ідеї початкової проникнутості їх божественною всеєдністю, що створює основу для розуміння людини ("я") і суспільства ("ми") як нерозривно-незлиттєвої всеєдності. У зв'язку з цим реконструюється соціально-антропологічна концепція С.Франка як смислова вісь його філософської системи. Виділено ключові елементи соціально-антропологічної концепції С.Франка ("особистість", "соборність", "служіння"), проаналізовано їх зміст. На думку С.Франка, лише етика служіння дозволяє подолати антагонізм засад солідарності та свободи і примирити їх з метою облаштування суспільного, громадянського життя людей на розумних засадах.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність понять "духовність", "моральність", "мораль", "якості особистості", "духовно-моральні якості особистості" та "духовно-моральні якості майбутніх професійних тенісистів". Визначено смислову сутність духовно-моральних якостей особистості. Висвітлено духовно-моральні якості майбутніх професійних тенісистів. Розроблено науково-методичний інструментарій дослідження, проведено діагностику рівнів духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів. Обгрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність процесу виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів, експериментально перевірено їх ефективність через визначені критерії, показники та рівні.

  Скачати повний текст

Виявлено й охарактеризовано найбільш яскраві прояви духовності в українській літературі та творчості П.Куліша в цілому, духовність дійових осіб, духовну наснаженість проблематики (окремо) драматургії малих жанрів та "драмованої трилогії". У контексті духовності вивчено драматургію П.Куліша: від добро- чи злотворчої цілеспрямованості внутрішнього світу (душі) й діяльності дійових осіб у навколишньомі світі (духу) й до духовної еволюції автора. Визначено, що твори драматургії П.Куліша писалися в два періоди: ранній (1860 - 1883 рр.) і зрілий (1883 - 1885 рр.). Вони є відмінними за формами виявів, характером духовності дійових осіб, автора й проблематики в межах жанру: якщо у творах першого періоду домінували дух і проблематика особистісних інтересів та діянь, то в духовно зрілих багатоактних п'єсах другого періоду процес духовного прозріння героїв і масштаби духовності значно глибші та ширші, показані в процесі поступу або їх деградації - аж до демонізму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано духовні засади політичного процесу, їх складові, що визначають його якість, тенденції та перспективи модернізації. Уточнено поняття "політичний процес", визначено його функції, місце та роль у політичній сфері. Систематизовано наукову методологію питання політичних процесів та їх духовної складової, які формувалися в сучасній політичній науці. Проаналізовано структурно-функціональні зв'язки духовної складової політичного процесу (політична духовність як синтез політичної ідеології, моралі та психології; політичні почуття та їх роль у забезпеченні політичного процесу; осмислення ціннісних аспектів політики тощо). Досліджено генезис духовних засад політичного процесу в Україні, їх соціально-культурне підгрунтя та проаналізовано проблеми легітимності влади, формування політичної духовності нації у контексті поєднання сукупності моральних, культурологічних і технологічних властивостей еліти й її здатності задовольнити нагальні потреби особи, суспільства, держави відповідно до вимог соціуму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано філософські засади релігійного та світського розуміння суті духовності суспільства й особистості, що може бути критерієм у визначенні аксіології духовності. Відзначено, що як найважливіший фактор, що забезпечує формування та розвиток духовно здорового суспільства, є релігійна культура, яка базується на християнських цінностях, освічених духовним світлом православ'я. Зазначено, що за теперішніх часів актуальною є православна духовність, у якій чітко вибудована ієрархія життєвих цінностей. Обгрунтовано, що досвід духовно-морального виховання, що базується на православній етиці, особливо значимий для сучасних пошуків шляхів досягнення духовної цілісності людини. Показано, що християнським філософам, релігійним аналітикам християнське людинознавство, його уявлення про Бога, світ і людину імпонує своєю давністю, близькістю Біблії, що для них само по собі є умовою істинності та повчальної цінності.

  Скачати повний текст

Доведено, що сутність духовності нерозривно пов'язана з характером людського самовизначення, відношенням людини до світу, а також набуває різного вигляду залежно від домінуючої модальності людського буття і не дається думці безвідносно до проблеми буття для людини. Встановлено: духовне життя людини являє собою діалектику вкоріненості у світ із усіма її смислами та відношеннями, пошуку власної справжності, структурованої у часі, знайдення смислу свого існування, що стверджується у практичній реальності вибору, діяння, події, безпосереднього життя.

  Скачати повний текст

Досліджено природу духовності та способи її представлення в українському етносі. На базі синтезу методологічних підходів розроблено теоретичну модель духовності, яка предбачає поєднання наукового та релігійного аспектів. Встановлено, що духовність включає раціональну та ірраціональну складові, які знаходяться у діалектичному взаємозв'язку. На підставі застосування даного підходу розкрито новий вимір у вивченні сутності духовності. Запропоновано системний підхід до духовності, яка у своєму розвитку проходить послідовні етапи ускладнення та диференціації. Проаналізовано еволюцію трансцедентного характеру духовності і показано специфіку її прояву на різних етапах культурно-історичного розвитку. Виділено наступні етапи у розвитку духовності: цілісності, розірваного характеру, а в перспективі - нову цілісність духовності. Здійснено конкретизацію духовності на прикладі українського етносу. Розкрито суперечливий характер його духовності, який досліджено у двох напрямках - еволюції та інволюції. Показано, що формами виявлення духовності українського етносу є національна ідея, патріотизм та жіночність.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст понять "духовність", "духовне виховання", "духовна вихованість". Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики. Охарактеризовано структуру духовної вихованості, встановлено критерії духовного виховання. Проаналізовано сучасний стан і визначено особливості духовного виховання молодших пілітків засобами християнської етики. Розроблено теоретичні підходи, зміст, форми та методи духовного виховання у факультативному курсі "Християнська етика" та позакласній доброчинній діяльності загальноосвітньої школи. Запропоновано методику духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики, експериментально підтверджено її ефективність.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження проблеми екзистенційного виміру духовності людини у творчості Г.Сковороди. На підставі вивчення творчої спадщини видатних діячів і мислителів часів Київської Русі та доби бароко доведено, що екзистенційність і духовність належать до визначальних рис української філософії. Проаналізовано особливості проявів даних категорій у самобутньому філософському вченні Г.Сковороди. На підставі аналізу текстів українського мислителя встановлено, що переживання особою свого "буття у світі" є вихідним принципом духовної сутності людини. Розглянуто особливості трактування ідеї Бога у творчості Г.Сковороди, співзвучного з поглядами релігійних філософів-екзистенціалістів XIX - XX ст. (С.К'єркегора, Г.Марселя, К.Ясперса). Вперше проаналізовано екзистенційний зміст творчості Г.Сковороди у контексті таких модусів людського існування як страх, гріх, самотність, любов і відчай. Висвітлено погляди українського мислителя на внутрішню духовну свободу людини, досягнуту в результаті самопізнання та самовдосконалення та роль даного чинника у визволенні від обтяжливих спокус і негативного впливу зовнішнього світу. Доведено пріоритетність принципу діалогу у філософському мисленні Г.Сковороди як специфічного фактора духовного розвитку особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922 - 1939 рр. Обгрунтовано необхідність поняття "вісниківство" як такого, що повніше та точніше пояснює культурне та літературне явище, якиим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабному комплексі художніх явищ у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Рекомендовано поняття "Празька школа" використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, які менше політизували свою творчість. Відзначено роль Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Теліги, Ю. Липи, Ю. Клена, "пражан" - Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, М. Чирського, Зореслава, І. Ірлявського. Зазначено, що світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на засадах філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства й авангардизму - в літературі); у творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін., засвоїли водночас деякі моменти деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців мала християнська духовність, навіть католицизм, вони глибоко засвоїли естетику та поетику українського неокласицизму. Показано своєрідний синтез неокласики та неоромантики в їх творчості. Зазначено, що центральною особливістю їх поетики є оригінальна художня неоготика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму та містицизму, монументалізму й аристократичної вишуканості в мистецтві. Проведений систематичний аналіз творчості вісниківців дає змогу повніше представити літературний процес української еміграції та Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне осмислення естетичного як типу духовності у взаємозв'язку з проблемою самоусвідомлення естетики як теоретичної системи. На підставі обгрунтування основних принципів сучасного дослідження естетичного - "відкритої" раціональності, постонтології та синергетики та всебічного аналізу понять "духовність", "типи духовності", "естетична творчість", "естетизм", "світоглядна універсалія", "естетика негативності", "естетична раціональність", "темпоральність естетичного" виявлено багатоманітність прояву та конструктивну здатність естетичного як типу духовності в осягненні стану сучасної людини та культури. Уперше систематизовано досвід українських та зарубіжних науковців, включаючи історичну традицію та сучаний стан, щодо з'ясування духовного виміру естетичного. Висвітлено практику розвитку сучасного мистецтва та особливості функціонування українського мистецтва.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості колядкового тексту українського регіону Рівненщини і польського - Люблінщини. З'ясовано семантику основних образів і символів. Запропоновану програму віталістичної космізації реалізовано у колядках і щедрівках міфологемою творення, що починається з центру, має просторово-речове розгортання, охоплює територію, соціальну сферу і духовність. У компаративних творах виявлено однорідні образи і символи, текстову семантику; відмінні - деякі фабульні ситуації, що відбивають ментальні особливості обох народів.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі кримської діаспори Туреччини у процесі повернення народу киримли на історичну Батьківщину, осмисленню її внеску та впливу, обґрунтуванню його значення у відродженні культури киримли, захисту їхніх прав та свобод. Дисертація є першим у вітчизняній історіографії комплексним науковим дослідженням історії кримської діаспори у Туреччині на етапі її перетворення з громади турків кримського походження у сучасну діаспору киримли. Уперше проаналізована діяльність організованого діаспорного руху у Туреччині, а також вплив кримської діаспори Туреччини на процес повернення та облаштування народу киримли з місць колишнього заслання на історичну Батьківщину – Крим та процеси відродження національної культури, освіти та духовності. Дисертація являє собою системне дослідження, що узагальнює архівний, польовий та письмовий матеріал. Одним з головних методів дисертаційного дослідження є також один з методів «усної історії», коли джерелом інформації були спеціально проведені інтерв'ю з діячами та активістами кримської діаспори Туреччини, які активно працювали наприкінці 1980-х та початку 2000 х рр. Джерельну базу дослідження склали архівні документи, які здебільшого є неопублікованими, мемуари, преса і особисті спогади автора. Неопублікована частина джерел була почерпнута в архівах діаспорних організацій Анкари, Бурси, Ескішехіра, Істанбула тощо. Крім того, важливим джерелом слугували дослідження, що пов'язані з різними аспектами соціального життя кримської діаспори, особливо дисертації представників самої діаспори киримли. Починаючи з кінця 1980 х рр. організований рух діаспори став частиною загальнонаціонального руху киримли. Вплив кримської діаспори Туреччини у процес повернення та облаштування народу киримли на історичній Батьківщині є вкрай великим, а внесок до деяких сфер суспільно-політичного життя киримли, таких як, культура, освіта, мистецтво, духовність, часто-густо був вирішальним та визначав напрямок розвитку. Висновки та положення дисертаційного дослідження відкривають наукові знання про роль та вплив кримської діаспори Туреччини на процес повернення народу киримли на історичну Батьківщину, відродження його національної культури, захист громадянських прав та свобод киримли, відносини між Україною та Туреччиною. Результати дослідження можуть бути використані в ході підготовки зовнішньополітичної діяльності державних органів України у стосунках, зокрема, з кримською діаспорою Туреччини та, у ширшому плані, з політичними та урядовими органами Турецької Республіки з огляду на стратегічні партнерські відносини між нашими країнами. Основні положення й висновки дослідження можуть бути використані для підготовки праць та підручників, що узагальнюють теми з історії народу киримли, кримської діаспори, при розробці відповідних навчальних курсів і спецкурсів.^UThis dissertation is devoted to study a role of the Crimean diaspora of Turkey in the repatriation process of the Qırımlı nation to their historical Motherland, to try to understand its contribution and influence, to substantiate its importance in a revival of the Qırıml's culture, to protect their rights and freedoms. The dissertation is the first comprehensive scientific research of the history of the Crimean diaspora in Turkey in the Ukrainian historiography during a stage of its transformation from a community of Turks by the Crimean origin to the modern Qırımlı diaspora. Activities of the organized diaspora's movement of Turkey and an influence of the Crimean diaspora of Turkey to the repatriation process of the Qırımlı nation from the former places of the exile and its resettlement in the historical Motherland – Crimea as well as processes to revive the national culture, education and spirituality are studied for the first time. The dissertation is a systematic research to summarize archival, field and written materials. One of the main methods for the dissertation's research is also on of methods of «oral history», when as an information source are especial interviews with figures and activists of the Crimean diaspora in Turkey, who acted actively from the late 1980s to the early 2000s. A source base for this research is consisted of archival documents that are mostly unpublished ones as well as memoirs, periodicals and the author's personal reminiscences. Unpublished sources have been found in the archives of the diaspora organizations in Ankara, Bursa, Eskişehir, İstanbul, etc. Besides that, researches for various aspects of the Crimean diaspora's social life, especially the dissertations of the Crimean diaspora's representatives are the important source. Conclusions and statements of the thesis is uncovering scientific knowledge on a role and influence of the Crimean diaspora in Turkey to the return process of the Qırımlı nation to their historical Motherland, the rebith of their national culture, protection of the Qırımlı's civil rights and freedoms, relations between Ukraine and Turkey. Taking into consideration of strategic partner relationship between our countries, results of this research can also be used for foreign affairs of the Ukrainian government to communicate with both the Crimean diaspora of Turkey and the Turkish Republic's governmental bodies. Cardinal principles and conclusions of this research can be used to prepare generalized works and textbooks on the Qırımlı nation, the Crimean diaspora, to elaborate appropriate courses of studies and option courses. As from the late 1980's, the organized diaspora movement became as the integral part of the Qırımlı nationwide movement. The impact of the Crimean diaspora in Turkey on the repatriation and resettlement processes of the Qırımlı nation in the historical Motherland was very significant one, and its contribution to some spheres of the Qırımlı social and political life, such as culture, education, arts, spirituality, was often decisive one and it had determined a direction for development.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 – Філософія (Галузь знань 03 – Гуманітарні науки). – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2023.Дисертація присвячена питанню пошуків особистісної автентичності в контексті метамодерної культурно-філософської парадигми. В роботі встановлено особливості зародження метамодерної автентичності під впливом головних положень та ідейного наповнення політичного метамодернізму Ганзі Фрайнахта, досліджено дивідуальну природу особистості, запропоновано концепцію придбаної автентичності, висунуто маніфест, що доповнює роботу авторським поглядом на місце автентичності та метамодернізму в Україні.На нашу думку, пошук автентичності є лейтмотивом метамодернізму, зокрема політичного метамодернізму Ганзі Фрайнахта. Суспільство потребує оновлення, пов’язаного з необхідністю витримувати поляризованість світу, коливання суспільних настроїв та свідомо формувати власну індивідуальність та автентичність під впливом соціальних, екологічних, економічних та військово-політичних викликів в Україні та світі. На підставі цього виникає необхідність дослідити вплив метамодерністського самовідчуття та світосприйняття на формування нової автентичності.Метою дисертаційної роботи є вивчення особистісної автентичності в контексті метамодерну, як культурно-філософської та соціально-політичної парадигми. Об’єктом дослідження є метамодернізм як соціально-філософська парадигма, а предметом – перспективи тлумачення пошуків особистісної автентичності, що виникають в метамодерній парадигмі.Концепція автентичності розглядається в дисертації як соціальний конструкт, тобто результат інтерсуб’єктивної, трансперсональної взаємодії між людьми, які починають контактувати одне з одним інакше, порівняно з періодами панування традиційного, модерного та постмодерного культурних кодів. Метамодернізм розширює наші поглядах на духовність, суспільство, естетику, науку, релігію й сприяє формуванню гідного трибу життя у ХХІ столітті, зумовленого, з одного боку, труднощами, а з другого боку, нечуваним прогресом цього століття.Наукова новизна отриманих результатів:1. Відстежено розвиток метамодерної парадигми та встановлено сфери вивчення метамодерних тенденцій на основі рецепції метамодерних ідей у працях вітчизняних дослідників. Описано еволюцію поняття метамодернізм у вітчизняній науковій думці;2. Уперше проаналізовано особистісну автентичність в межах метамодерної культурно-філософської парадигми, зокрема у політичному метамодернізмі Ганзі Фрайнахта;3. Проведено порівняння шестивимірної моделі нерівності у політичному метамодернізмі Ганзі Фрайнахта та концепцію епохи доступу Джеремі Ріфкіна;4. Вперше введено до наукового обігу концепцію «придбана автентичність» на основі дослідження місця ідеалу автентичності в рекламі та особливостей його експлуатації для продажу різноманітних товарів та послуг;5. Вперше досліджено монографічні праці Ганзі Фрайнахта на предмет формування нових рис особистісної автентичності в контексті політичного метамодернізму;6. Проаналізовано теорію дивідуації в політичному метамодернізмі на основі розбору поняття «дивід», який розглядається крізь призму трансперсональної психології у частковій відповідності до постулатів цього напрямку, а також запропоновано визначення поняття «дивідуалізація»;7. Визначено перспективи адаптації політичного метамодернізму та зародження метамодерної автентичності на тлі викликів перед українським суспільством;8. Висунуто маніфест у двох частинах, що відображує метамодерне світовідчуття в контексті українських реалій, а також вказує на особливості положення ідеалу особистісної автентичності в українському суспільстві.Теоретична та практична значущість отриманих результатів визначається сукупністю винесених на захист положень, які є значущими для аналізу автентичності на концептуальному роздоріжжі у європейській думці в ситуації після постмодерну на початку ХХІ століття. Зокрема в роботі розглядається перехід від постмодерну до метамодерну, що позначається на ідеалі автентичності, уявленнях людей про самих себе та їхній ідентичності.Результати дослідження можуть бути використанні для поглибленого вивчення метамодерн(ізм)у; розвитку концепцій автентичність та метамодернізм; втілення та адаптації метамодерних ідей в українському суспільстві, що дасть змогу вдосконалити функціонування соціальних та політичних інститутів. Отримані результати вказують на зародження метамодерних рис автентичності, що на практиці сприяє глибшому розумінню кризового становища людини на тлі цивілізаційних загроз сьогодення.Ключові слова: автентичність, дивід, ідентичність, культурна реальність, метамодерн, метамодернізм, особистість, політичний режим, постмодерн, постмодернізм, пост-постмодернізм, розвиток, соціальний конструкт, справжність^UThesis submitted for obtaining the Doctor of Philosophy degree in Human Sciences, Speciality 033 – Philosophy. – V. N. Karazin Kharkiv National University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2023.The dissertation is devoted to the search for one’s authenticity in the context of the metamodern cultural and philosophical paradigm. Current research establishes the features of the birth of metamodern authenticity under the influence of the fundamental ideas of the political metamodernism (Hanzi Freinacht), investigates the human dividual nature, proposes the concept of purchased authenticity, puts forward a manifesto that complements the work with the author’s view of the place of authenticity and metamodernism in Ukraine.In our view, the search for authenticity is the leitmotif of metamodernism, in particular the political metamodernism of Hanzi Freinacht. Society needs renewal to withstand the world polarization, the fluctuations of public sentiments, and deliberately form one’s own individuality and authenticity under the influence of social, ecological, economic, military, and political challenges in Ukraine and all over the world. So it is necessary to investigate the impact of metamodernist self-awareness and world perception on the formation of a new authenticity.The purpose of the PhD thesis is to study personal authenticity in the context of metamodernity, as a cultural-philosophical and socio-political paradigm. The object of the research is metamodernism as a socio-philosophical paradigm, and the subject matter of the research is the perspectives of interpretation of the search for personal authenticity arising in the metamodern paradigm.In the current thesis, the concept of authenticity is considered a social construct, as a result of intersubjective, transpersonal interaction between people who begin to contact each other differently, compared to the periods of dominance of traditional, modern, and postmodern cultural codes. Metamodernism expands our views on spirituality, society, aesthetics, science, and religion and contributes to the formation of a decent way of life in the XXI century caused, on the one hand, by difficulties, and on the other hand, by the unprecedented progress of the century.The scientific novelty of the obtained results is the following:1. The development of the metamodern paradigm was monitored and the areas of study of metamodern trends were established based on the reception of metamodern ideas in the works of domestic researchers;2. Personal authenticity was analyzed within the metamodern cultural and philosophical paradigm, in particular in the political metamodernism of Hanzi Freinacht;3. A comparison of the six-dimensional model of inequality in the political metamodernism of Hanzi Freinacht and the concept of the age of access by Jeremy Rifkin was made;4. The concept of “purchased authenticity” was introduced into scientific circulation based on the study of the place of the ideal of authenticity in advertising and the peculiarities of its exploitation to sell various goods and services;5. For the first time, the monographic works of Hanzi Freinacht were investigated to clarify the formation of the new features of personal authenticity in the context of political metamodernism;6. The theory of dividuation in political metamodernism was analyzed based on the analysis of the concept of “dividual”; the definition of the concept of “dividualization” was proposed;7. The prospects for the adaptation of political metamodernism and the emergence of metamodern authenticity against the background of the challenges facing Ukrainian society were determined;8. The two-part manifesto was put forward, which reflected the metamodern worldview in the context of Ukrainian realities.The theoretical and practical significance of the obtained results are significant for the analysis of authenticity at a conceptual crossroads in European thought regarding the post-postmodern situation at the beginning of the 21st century. The work examines the transition from postmodernity to metamodernity, which affects the ideal of authenticity, people’s identity, and ideas about themselves.The research results can be used for an in-depth study of metamodernism, the development of the concepts of authenticity and metamodernism, and the implementation of metamodern ideas in Ukrainian society. The obtained results indicate the emergence of metamodern features of authenticity, which in practice contributes to a deeper understanding of the crisis of a person against the background of the current civilizational threats.Keywords: authenticity, cultural reality, development, dividual, human, identity, metamodernity, metamodernism, personality, political regime, postmodernity, postmodernism, post-postmodernism, social construct

Проведено історико-філософське дослідження духовно-особистісної проблематики, що розкрило історичну мінливість понятійного поля та сприяло визначенню сучасного трактування таких понять, як "особистість", "духовність", "виховання", "духовні основи особистості", " добро", "істина", "любов", "свобода", "творчість" і "краса". Встановлено системність, діалектичний взаємозв'язок і рядоположення духовних основ особистості та здійснено експлікування духовних основ на найбільш важливі якості духовного світу особистості, завдяки яким можливе його формування.

  Скачати повний текст

Виявлено на культуроосвітніх матеріалах України та матеріалах зарубіжних країн, міжнародних організацій комплекс рушійних сил і практичних шляхів (розширення сутнісного змісту поняття "культура", обумовленого початком розбудови суспільства знань, явищ глобалізації та інших планетарних процесів. Запропоновано зміст нової моделі індивідуальної та колективної поведінки, творчої автономії, громадянської та професійної толерантності та іншого), здатних посилити освітньо-виховну роль культурознавчих дисциплін і сприяти формуванню менталітету, соціалізації людини нового століття. Доведено примітивізм ідеї "інтернаціональної за змістом, соцреалістичної за формою" культури, ретрохарактер і неевристичність успадкованих від радянського періоду уявлень про мету, шляхи та методи застосування національного та світового культурного доробку в навчально-виховному процесі. Виявлено причини появи, освітньо-культурну роль Декларації принципів толерантності ЮНЕСКО та міжнародних конвенцій про охорону світової культурної та природної спадщини. Обгрунтовано роль цих документів у розвиткові рівноправного розмаїття культури України. Проаналізовано зміст загальної культурознавчої дисципліни у вищій школі з урахуванням педагогічної мети і засобів упровадження до навчально-виховного процесу. Запропоновано концепцію дисципліни "Інтегроване культурознавство" для студентів вищої школи спеціальностей "видавнича справа і редагування", "журналістика". Розкрито функціональну пластичність автектичних засад національної спадщини, які сприяють вихованню вміння в студентів формувати високий інформаційно-культурний рівень та відповідальність за духовність культури України майбутнього. Розкрито освітню технологію впровадження культуроохоронних алгоритмів до діяльності майбутнього фахівця.

  Скачати повний текст