Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню специфіки екзегези Ієроніма Стридонського, з метою виявлення його ісагогічних, герменевтичних та філологічних принципів та методів. Об'єктом дослідження є екзегетичні праці блаженного Ієроніма, у яких він розкриває значення уривків Священного Писання. У дисертації здійснено аналіз конкретних екзегетичних праць, а також листів, у яких Ієронім пояснює значення біблійних слів, виразів, пророцтв розгортаючи всю багатовимірність власного герменевтичного підходу. Він вважав, що поява біблійного тексту не відбувається виключно під впливом Божественного натхнення та відстоював думку, яка радикально відрізняла його позицію від поширеної практики в середовищі язичництва, згідно з якою автора священного тексту сприймали лише як пасивний медіум божественної інформації. У руслі ранньохристиянської патристичної традиції, блаженний наголошував на повноцінній присутності природних властивостей та непошкодженості характеру старозавітних письменників. Володіння івритом відкрило для нього можливості порівняння єврейського тексту Священного Писання з відомими на той час перекладами. В результаті скрупульозних текстуальних досліджень Ієронім прийшов до висновку щодо найпершої авторитетності єврейсього тексту. Цей підхід отримав назву теорії «єврейської істини». Виявлено особливості впливу основних напрямів ранньохристиянської екзегези на блаженного Ієроніма в різні періоди його письменницької діяльності. У ранніх працях Ієроніма відчутний вплив Оригена та переважає алегоричне пояснення тексту. Проте в пізніший період творчості блаженний послуговувався й історико-граматичним (буквальним) методом. Коментуючи Біблію, екзегет застосовував усі доступні на той час для нього знання, беручи до уваги історичний контекст, аналізуючи етимологію імен, географічних назв, пояснюючи особливості єврейських літер. При цьому необхідно наголосити, що автор Вульгати вважав найпершим критерієм тлумачення Священного Писання саме ж Священне Писання, а також, відзначав надважливе значення духовного стану того, хто приступає та виконує справу пояснення Слова Божого. Розкрито роль філологічних розвідок в екзегетичних працях Ієроніма Стридонського. В дослідженні та коментуванні конкретної книги Біблії віфлеємський монах подає багатий ісагогічний матеріал: намагається з'ясувати її авторство, час написання, історичні обставини виникнення. Стосовно порядку книг біблійного канону автор надає перевагу юдаїстичній точці зору. Вказано на важливість типологічного спрямування його екзегези. Лейтмотивом у кожній із праць блаженного є вказівка на відношення між Старим та Новим Завітом, які в своїй суті є одним цілісним Одкровенням. Найбільш виразно це проявляється у коментарях на пророчі місця із книг старозавітних пророків, оскільки саме у них найбільш конкретно виражений зв'язок між обома Завітами. Тлумачення пророчих місць можна вважати квінтесенцією екзегези блж. Ієроніма як прояву його переконань та полум'яної віри. Удосконалено, на основі аналізу текстів Священного Писання блаженним Ієронімом, можливості переосмислення та уточнення біблійних термінів, імен, географічних назв, що розкриває перспективи іншого розуміння деяких текстів Біблії, однак, не суперечить доктрині віри. Необхідно зауважити, що у нього не було строгої системи та чіткої визначеності, один і той самий термін чи уривок міг мати різне пояснення. Однак детальний розгляд змісту віршів, етимології слів, їх співставлення з альтернативними перекладами внесли вагомий вклад до спадщини древньої екзегези. 4 Набуло подальшого розвитку переконання Ієроніма, що володіння мовами оригіналу, а також надбання сучасних для нього наук – історії, географії, граматики – становить суттєвий допоміжний чинник у дослідженні текстів Біблії. Констатовано беззаперечний вплив творчої спадщини Ієроніма Стридонського на подальшу екзегетику, особливо на латинському Заході. Висновки і теоретичні узагальнення, отримані в дисертаційному дослідженні, уможливлюють розширення та альтернативні інтерпретації текстів Біблії як для екзегетики так і для особистого використання.^UThe research concentrates on the exegesis of the Blessed Jerome of Stridon, on its studying within the hermeneutical and philological methodology. In other words it investigates the works of Jerome of Stridon that interpret the pericopes from the Saint Scripture. Moreover, the mentioned analysis of the exegetical works of the Blessed Jerome allows revealing His hermeneutical method. It's worth noting that Jerome of Stridon argued that Biblical text appeared not only according to God's will. Instead, He contradicted to pagan meaning that the author of the sacral text was simply a medium of divine information. Blessed Jerome insisted on the fullness of natural peculiarities and the harmless of the Old Testament's scripters according to the early Christian patristic tradition. It can be reasonably contended that His knowledge of Hebrew allowed Him to compare comprehensively different translations of the Saint Scripture. As a result of His textual research, Jerome of Stridon pointed to Hebraic text as the most authentic. In other words this method is more known as the theory of “Hebraic truth”. Research suggests that early Christian exegesis affected Jerome of Stridon's treatises, without any doubt depending on different stages of his exegetical activity. For instance, the influences of Origen are firmly observed in the early exegetical works of the Blessed Jerome, that is why He preferred allegorical explanations of the text. But later He favored mostly literally (historical grammar) method to study Saint Scripture. This is because, according to Blessed Jerome commenting Bible means to historically contextualize, as well as to analyze etymology of names and geographical terms, explaining peculiarities of the Hebraic characters. It should be stressed that the Author of Vulgate considered that Saint Scripture is the principal norm of itself commenting. Moreover, spiritual conditions of the exegete, it means of the clergy, are crucial to interpret convenient the Saint Scripture. This research has noticed how Blessed Jerome used the philological method in his exegetic treatises. For example, commenting on a particular book from the Bible He figures out the authorship and time of its writing, as well as describe the historical context, etc. Also, Jerome of Stridon used the Hebraic system of Biblical canon, it means the structure of the books in the Saint Scripture. This pattern of findings is consistent with the idea that Blessed Jerome's interpretation of the Saint Scripture allows to reinterpret some biblical terms, names, or geographical words, and in conclusion it does not contradict to Christian doctrine. It's worth noting that He did not use all the terms identical, the same pericope or phrase in different biblical books could mean diversely. According to the Blessed Jerome knowing of languages as well as historical and geographical or grammatical contextualization are important additional instruments to interpret the Saint Scripture. It can be reasonably contended that His comprehensive analyzing of the biblical verses and His studying of the etymology, as well as their comparing with different translations, should be examined as the fundamental heritage of the Early Christian exegesis. Especially His exegetical treaties strongly affected the Latin exegetical tradition. Another task of the research was to analyze typological peculiarities of the Blessed Jerome exegetical works. It belonged to its very essence to compare Old and New Testaments in every treatise of Jerome of Stridon because according to him mentioned books of the Saint Scripture are all-in-one Revelation. All these aspects have to be taken into account by Him in a study on the Prophet Books for the reason that especially these Books strictly connect Old and New Testaments. Consequently, the Blessed Jerome's interpretation of the Prophet Books is the quintessence of His exegesis stressed His credo and Christian faith.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження становлення та розвитку київської школи художнього текстилю XX ст. Висвітлено формотворчі засади її художньо-стильових особливостей, характерні особливості київського текстилю всіх типологічних груп. Проаналізовано доробок провідних митців Київщини, що долучилися до виконання творів текстилю. Введено до наукового обігу відомості про невідомі твори художників і майстрів народного мистецтва. Досліджено взаємозв'язок композиційних і технологних засобів під час виготовлення текстильних засобів, вплив народної художньої традиції на розвиток київського текстилю. Розглянуто трансформацію традиційних іконографічних схем у сучасній творчій практиці, основні педагогічні засади діяльності кафедри художнього текстилю та моделювання костюма Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука.

  Скачати повний текст

У результаті проведеного дисертаційного дослідження, в основі аналізу якого виступають правові доктрини, нормативно-правові акти вітчизняного та міжнародного права, практики їх реалізації, дисертантом сформульовано новий підхід до визначення конституційно-правового статусу біженців та шукачів притулку а також авторський погляд на інститут притулку в цілому.Автором констатовано відсутність у Конституції України, як головному нормативно-правовому акті, визначення поняття «біженець. Це гальмує становлення цього інституту в правовому полі українського суспільства, тому доречно ст.26 Конституції України доповнити дефініцією даної категорії, а саме: біженець –це особа, яка перебуває за межами країни своєї громадянської належності чи постійного проживання, маючи цілком обґрунтовані причин стати жертвою переслідувань за ознакою раси, громадянства, віросповідання, мови, належності до певної соціальної групи, політичних поглядів, не може або не бажає користуватися захистом цієї країни внаслідок зовнішньої агресії, окупації, етнічних чисток, масових заворушень на території країни своєї громадянської належності або походження.Нажаль з боку Президента України, як гаранта Конституції, здійснюється мало кроків на зустріч біженцям, для вирішення їх проблем на місцях. Оскільки на нормативному рівні, повноваження у сфері захисту прав біженців опущені з загального переліку його повноважень. Тому доцільно імплементувати відповідні норми, що розширило би його вплив у даних суспільних відносинах. А саме, розширити статтю 106 Конституції України, у сфері захисту прав людини, що би мало безпосередній вплив на захист прав біженців, а саме право на звернення для захисту прав коли особа перебуває у процедурі надання статусу біженця.Звернено увагу, що з боку Президента України, як гаранта Конституції, здійснюється мало кроків на зустріч біженцям, для вирішення їх проблем на місцях. Оскільки на нормативному рівні, повноваження у сфері захисту прав біженців опущені з загального переліку його повноважень. Тому доцільно імплементувати відповідні норми, що розширило би його вплив у даних суспільних відносинах. А саме, розширити статтю 106 Конституції України, у сфері захисту прав людини, що би мало безпосередній вплив на захист прав біженців, а саме право на звернення для захисту прав коли особа перебуває у процедурі надання статусу біженця.Сформульовано авторський погляд на інституційну систему притулку Європейського Союзу слід розділити на судову та позасудову. Друга у свою чергу на органи загальної (Рада Європи, Комісія ЄС) та спеціальної компетенції (Європейський офіс підтримки прохачів притулку (EASO), організація Frontex). Розгляд Європейської системи притулку доречніше здійснювати через розгляд комплексу нормативно-правових актів які здійснюють регулювання взаємовідносин між державами членами європейського наддержавного об’єднання та шукачами притулку. Сформульована необхідність за зразком західних сусідів, впровадити норму про надання обмеженого права голосу для осіб, які отримали статус біженця, за для швидшого асимілювання у суспільство. Адже можливість брати участь у управлінні територіальною громадою, прискорює формування громадської позицію.Запропонований авторський погляд на періодизацію становлення інституту притулку в світі, а саме: -?Право на притулок у контексті звичаєвого права;-?Право на притулок у контексті канонічного права; -?Притулок у контексті церковного права; -?Середньовічний притулок з сучасними рисами політичного притулку; -?Притулок як категорія загального міжнародного та внутрішнього конституційного права держав.?Провівши аналіз фактичних проблем осіб-шукачів притулку в Україні, сформульовано 3 основні категорії:-?Проблема з житлом, спектр цієї проблеми починається з обмеженої кількості місць локації для біженців та шукачів притулку ( 3 табори з загальною кількістю розміщення 421 особи) до відсутності державної підтримки у самостійному наймі житла, як у цивілізованих демократичних державах світу;-?Проблема працевлаштування, дана сфера взагалі з боку держави не є врегульованою та майже повністю проігнорована, нажаль. Відсутність уваги з боку нормо творця у кодексі законів про працю, та інших нормативно-правових актах, залишає шукачів сам на сам з проблемою, та змушує їх працювати без офіційного працевлаштування а також знижує суму їх заробітку.-?Проблема паспортизації документів, дана проблема стоїть нагально перед шукачами притулку, адже складна бюрократична процедура, ставить дану категорію осіб у скрутне становище.^UAs a result of the dissertation research, the analysis of which is based on legal doctrines, normative and legal acts of national and international law, and practices of their implementation, the doctoral student formulated a new approach to determining the constitutional and legal status of refugees and asylum seekers, as well as the author's view on the institution of asylum as a whole .The author states that the Constitution of Ukraine, as the main legal act, does not define the concept of "refugee. This inhibits the formation of this institution in the legal field of Ukrainian society, therefore it is appropriate to supplement Article 26 of the Constitution of Ukraine with a definition of this category, namely: a refugee is a person who is outside the country of his citizenship or permanent residence, having well-founded reasons to become a victim of persecution on the basis of race, citizenship, religion, language, belonging to a certain social group, political views, cannot or does not want to use the protection of this country as a result of external aggression, occupation, ethnic cleansing, mass riots on the territory of the country of his citizenship or origin.Unfortunately, the President of Ukraine, as the guarantor of the Constitution, takes few steps to meet the refugees and solve their problems on the ground. Since it is at the normative level, the powers in the field of protection of the rights of refugees are omitted from the general list of its powers. Therefore, it is advisable to implement the relevant norms, which would expand its influence in these social relations. Namely, to expand Article 106 of the Constitution of Ukraine, in the field of human rights protection, which would have a direct impact on the protection of the rights of refugees, namely the right to apply for the protection of rights when a person is in the process of granting refugee status.Attention has been drawn to the fact that the President of Ukraine, as the guarantor of the Constitution, takes few steps to meet the refugees and solve their problems on the ground. Since it is at the normative level, the powers in the field of protection of the rights of refugees are omitted from the general list of its powers. Therefore, it is advisable to implement the relevant norms, which would expand its influence in these social relations. Namely, to expand Article 106 of the Constitution of Ukraine, in the field of human rights protection, which would have a direct impact on the protection of the rights of refugees, namely the right to apply for the protection of rights when a person is in the process of granting refugee status.The author's view of the institutional asylum system of the European Union should be divided into judicial and extrajudicial. The second, in turn, applies to bodies of general (Council of Europe, EU Commission) and special competence (European Asylum Support Office (EASO), Frontex organization). It is more appropriate to review the European asylum system through the review of the complex of legal acts that regulate the relations between member states of the European supranational association and asylum seekers.The need to follow the example of Western neighbors to implement a rule on granting limited voting rights to persons who have received refugee status has been formulated for faster assimilation into society. After all, the opportunity to participate in the management of the territorial community accelerates the formation of a public position.The proposed author's view on the periodization of the establishment of the asylum institution in the world, namely:- The right to asylum in the context of customary law;- The right to asylum in the context of canon law;- Asylum in the context of church law;- A medieval asylum with modern features of a political asylum;- Asylum as a category of general international and domestic constitutional law of states.After analyzing the actual problems of asylum seekers in Ukraine, 3 main categories were formulated:- The problem with housing, the spectrum of this problem begins with a limited number of places of location for refugees and asylum seekers (3 camps with a total number of accommodation of 421 people) to the lack of state support for independent housing hire, as in civilized democratic states of the world;- The problem of employment, this area is generally not settled by the state and is almost completely ignored, unfortunately. The lack of attention on the part of the norm creator in the code of labor laws and other normative legal acts leaves job seekers alone with the problem, and forces them to work without official employment and also reduces the amount of their earnings.- The problem of passporting of documents, this problem is urgently faced by asylum seekers, because the complex bureaucratic procedure puts this category of persons in a difficult situation.

Сучасне становище української незалежної держави, здійснення її соціальної політики передбачає поєднання діяльності державних інституцій та громадськості у наданні допомоги дітям, їх матеріально-побутовому та соціокультурному забезпеченні. З огляду на це доцільним є вивчення особливостей створення та організації діяльності державних комісій, які співпрацювали з громадськими комітетами, радами, товариствами, що ставили за мету надання допомоги дітям, розв'язували освітні, соціальні та культурні проблеми дитинства у 1920– 1930-х рр. Метою радянської держави та цих організацій стало об'єднання зусиль органів влади та соціуму в боротьбі з дитячою злочинністю, безпритульністю та бездоглядністю, поліпшення побутових умов дитячих закладів, харчування та медичного обслуговування неповнолітніх. Вивчення позитивного досвіду здійснення радянською державою соціальної політики, заходів з організації допомоги дітям, створення інституції, що стояли на захисті дитячого населення, розв'язання проблем дитячої безпритульності і бездоглядності, соціального сирітства сприятиме забезпеченню комплексного підходу до вирішення сучасних соціальних та освітньо-культурних проблем неповнолітніх з боку державних інституцій, закладів освіти, вчителів, соціальних працівників, батьків, громадських організацій. Це допоможе посиленню співпраці держави і громадськості у питаннях соціокультурного забезпечення дітей, налагодженню взаємодії органів виконавчої влади із закладами освіти, охорони здоров'я, сім'ями з питань допомоги дітям, сприятиме усвідомленню дорослими цінності дитинства та материнства. Звернення до наукової розробки проблеми історії створення та діяльності державних комісій допомоги дітям, боротьби з дитячою безпритульністю сприятиме отриманню більш об'єктивних знань про особливості організації, методи, загальні та регіональні проблеми формування і діяльності установ, що займаються вирішення означеної наукової проблеми, та допомагатиме в генерації нових ідей. Практична значимість дисертації полягає в тому, що сформульовані й обґрунтовані в ній теоретичні положення, узагальнення і висновки дозволяють розширити наукові уявлення про організаційно-правові засади створення та діяльності державних комісій допомоги дітям в УСРР/УРСР 1920– 1930-х рр. Матеріали і результати дослідження можуть бути використані в курсах історичних дисциплін, вбудованих в логіку освітніх програм закладів вищої освіти, скласти основу спецкурсу для студентів, які проявляють інтерес до проблеми державної соціальної політики у питаннях охорони дитинства, створення державних комісій з надання державної допомоги дітям, становлення і розвитку дитячих будинків, профілактики девіантної поведінки неповнолітніх. Висновки дисертації можуть використовуватися в системі органів державного управління. Матеріали дисертаційного дослідження можуть надати допомогу в теоретичному і практичному вирішенні багатьох сучасних проблем організації та функціонування державних організацій, комісій, комітетів, благодійницьких фондів, соціальних установ для дітей і підлітків, центрів допомоги дітям, соціально-реабілітаційних центрів для неповнолітніх, дитячих будинків. Дисертаційне дослідження виконано із застосуванням широкої джерельної бази. Встановлено, що в реальній політиці, здійснюваній радянською владою, соціальна політика не мала першочергового значення. Ставка на економічну ефективність не завжди поєднувалася із соціальною захищеністю населення, особливо дітей. Складна ситуація, що склалася в досліджуваний період стосовно підростаючого покоління, вимагала організації відповідних структур та прийняття заходів практичного характеру. В УСРР питаннями захисту дитинства займалися багато відомств, але в основному Наркомати освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, створені Всеукраїнська комісія в справах неповнолітніх, Центральна комісія допомоги дітям при ВУЦВК та товариство «Друзі дітей». Система заходів із захисту дитинства в досліджуваний період на практиці полягала у наданні дітям місця для проживання, забезпечення харчуванням, а потім – у вихованні, навчанні і соціалізації безпритульних дітей, правовому захисті неповнолітніх правопорушників, частково – в наданні допомоги дітям з неповних сімей та найбідніших верств населення. У роботі розглянуто діяльність державних комісій з організації допомоги дітям, попередження подальшого зростання рівня дитячої безпритульності і злочинності, з поліпшення життєвих умов неповнолітніх, охорони дитинства. У представленому дослідженні з'ясовано труднощі та суперечності процесу створення системи соціального захисту дітей, організації діяльності державних комісій допомоги дітям, формування громадських організацій та фондів, покликаних надавати практичну допомогу дітям як в державі в цілому, так і на місцях. Проаналізовано діяльність різноманітних вітчизняних та зарубіжних громадських організацій з надання допомоги дитячому населенню України.^UThe current situation of the independent Ukrainian state and the implementation of its social policy involve cooperation of the state institutions and the public in providing assistance to children, their everyday material and social cultural support.Thus, the research of the peculiarities of the creation and functioning of the state commissions which cooperated with public committees, councils, societies and were designed to help children, solve educational, social and cultural problems of childhood in the 1920s and 1930s seems to be expedient. The aim of these organizations and the Soviet state was to consolidate the efforts of the authorities and the society in the fight against juvenile delinquency, homelessness and neglect, to improve the living conditions of children's institutions, food supply and medical care for minors. Researches of the best practices in the sphere of the implementation of the social policy by the Soviet state, its measures to organize assistance to children, the establishment of institutions to protect children, solving problems of child homelessness and neglect, social orphanhood will contribute to a comprehensive approach in solving current social and educational problems of minors by the state, educational institutions, teachers, social workers, parents, public organizations. They will also help in strengthening cooperation between the state and the public on issues of social and cultural support of children, establishing cooperation between the executive authorities and educational, health care institutions, families in child care matters, promoting awareness of the values of childhood and motherhood. The appeal to the topic is quite motivated as it will help in obtaining more objective knowledge about the organization and methods, general and regional problems of formation and activities of institutions dealing with children's aid, fight against child's homelessness and neglect and in generating new ideas. The practical significance of the obtained results consists of the theoretical principles, systematized data and conclusions which are formulated and substantiated in the work. They allow to expand scientific ideas about organizational and legal bases of creation and activities of the state commissions of the children's aid in the Ukr.SSR / USSR of the 1920–1930 s. Conceptual issues and results of the research can be used in the courses of historical disciplines, built into the logics of educational programs of the higher education institutions. They can form the basis for a special course for students who are interested in the problem of state social policy in child protection, creation of state commissions of state assistance to children, formation and development of orphanages, prevention from minors' deviant behaviour . The conclusions of the thesis can be used in the system of public administration. The research materials can complement the theoretical and practical solution of different acute problems of establishment and functioning of state organizations, commissions, committees, charity funds, social institutions for children and adolescents, child care centers, social rehabilitation centers for minors, orphanages. The research was conducted using a wide source base.. The research identified the causes of deterioration of children's living conditions, child homelessness and crime; the degree of influence of political, social and economic factors on the development of these negative phenomena was determined; the growing role of social, economic and psychological preconditions in deteriorating children's life, their homelessness and crime was clarified. The authors found out that the creation of the whole complex of state bodies, public organizations, which should provide active and effective assistance to children, to eliminate their homelessness began soon after the Soviet power had been established in Ukraine.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено вплив різних способів сівби, удобрення та інокуляції насіння на ріст, розвиток та продуктивність сої. Встановлено оптимальну дозу застосування екограну та мінеральних добрив у припосівному удобренні сої. Проведено порівняльний аналіз ефективності обробки насіння сої ризоторфіном і вермистимом та використання визначених норм мінеральних добрив та екограну. Виявлено сортові особливості рослин сої за динамікою формування фотосинтетичних показників і коефіцієнтів використання фотосинтетично активної радіації за умов південної частини Західного Лісостепу України. Оптимізовано сортову технологію вирощування сої, використання якої забезпечує одержання стабільної врожайності та підвищення якості насіння сої. Встановлено енергетично-економічну доцільність використання удосконаленої технології вирощування сої. Впроваджено у виробництво нові елементи сортової технології вирощування сої сортів Київська 27 та Подільська 1 для господарств різної форми власності, що суттєво підвищує продуктивність сільськогосподарської культури за умов південної частини Західного Лісостепу України.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розкрито поняття адміністративно-правового статусу учасників виборів і референдумів в Україні. Обгрунтовано принцип законності в адміністративно-правовому захисті учасників виборів і референдумів. Розглянуто адміністративний примус як різновид захисту учасників виборів і референдумів в Україні. Визначено особливості взаємодії органів внутрішніх справ із виборчими комісіями щодо забезпечення адміністративно-правового захисту учасників виборів і референдумів. Розроблено пропозиції та рекомендації щодо адміністративно-правового захисту учасників виборів і референдумів в Україні.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено формуванню теоретико-методичних і прикладних засад стратегічного розвитку ринку органічної харчової продукції в Україні, що дозволяє оптимізувати процеси розробки національних, регіональних та галузевих стратегій соціально-економічного розвитку. Проаналізовано сучасний стан розвитку ринків аграрної та продовольчої продукції. Встановлено, що ВВП України за 2020 рік становило 156 млрд дол. США, у структурі ВВП сектору АПК належить 17%, 5% населення України зайняті у аграрному секторі. Агропродовольча сфера займає левову частку у експорті України, яку оцінюють у 45%. Україна володіє 41, 3 млн гектарів сільськогосподарських угідь, із яких 32,7 гектарів належить ріллі, а загальний відсоток розораності земель становить 54%. Визначено, що під економічним механізмом стимулювання розвитку ринку органічної харчової продукції слід розуміти інтегральну систему взаємодії суб'єктів господарювання на ринку органічної харчової продукції разом із логістично-складським господарством та аграрним органічним ринком на основі нормативно-правового забезпечення та інституціональних утворень (кластерів, кооперативів, асоціацій), яка володіє певними методами (фіскальні, бюджетні, консультативно-інформаційні, майнові), використовує характерні інструменти («справедлива ціна», інвестиції, інновації, підвищення рівня поінформованості стосовно доцільності виробництва та споживання органічної продукції), дотримується встановлених принципів (відповідність потребам теперішнього і майбутнього поколінь, збалансованість використання та відновлення природних ресурсів, компетентність, ефективність співпраці, відповідальність, надійність та об'єктивність) й відповідає цілям сталого розвитку. У відповідності до пропонованих методичних підходів здійснено оцінку потенціалу регіонів України у сфері виробництва органічної продукції, сформовано їх рейтинг та сформульовано основні стратегії. За результатами проведених розрахунків у секторі найбільш оптимальних умов для розвитку виробництва органічної продукції станом на кінець 2019 року опинилася Київська, Одеська та Черкаська області. Для вказаних регіонів доречною є стратегія формування регіональної моделі органічно-орієнтованого багатопрофільного сільського господарства. Це створить передумови для органічних харчових виробництв, органічного тваринництва та суміжних секторів екологічно-орієнтованих видів економічної діяльності. Можливий розвиток інноваційної складової для впровадження проектів СМАРТ-спеціалізації. Сектор з найменш сприятливими умовами у контексті проведеного аналізу об'єднує Сумську та Івано-Франківську області, де наявний потенціал, а також його структура не дозволяє здійснювати комплексний перехід господарств до органічних технологій виробництва сільськогосподарської продукції. В інших регіонах варто застосовувати комбіновані стратегії.^UThe dissertation is devoted to the formation of theoretical and methodological and applied principles of strategic development of the organic food market in Ukraine, which allows to optimize the development of national, regional and sectoral strategies of socio-economic development. The current state of development of agricultural and food markets is analyzed. It is established that Ukraine's GDP in 2020 amounted to 156 billion dollars. USA, in the GDP of the agro-industrial sector is 17%, 5% of Ukraine's population employed in the agricultural sector. The agri-food sector occupies the lion's share of Ukraine's exports, which is estimated at 45%. Ukraine owns 41.3 million hectares of agricultural land, of which 32.7 hectares are arable land and the total percentage of plowed land is 54%. It is determined that the economic mechanism of stimulating the development of the organic food market should be understood as an integrated system of interaction of economic entities in the organic food market together with logistics and agricultural and agricultural market based on regulatory and legal support and institutional entities (clusters, cooperatives, associations), which has certain methods (fiscal, budget, advisory, property), uses typical tools ("fair price", investment, innovation, awareness of the feasibility of production and consumption of organic products), adheres to established principles (compliance with needs) present and future generations, balanced use and restoration of natural resources, competence, efficiency of cooperation, responsibility, reliability and objectivity) and meets the goals of sustainable development. In accordance with the proposed methodological approaches, the potential of the regions of Ukraine in the field of organic production was assessed, their rating was formed and the main strategies were formulated. According to the results of calculations in the sector of the most optimal conditions for the development of organic production as of the end of 2019 was Kyiv, Odessa and Cherkasy regions. The strategy of forming a regional model of organically oriented multidisciplinary agriculture is appropriate for these regions. This will create the preconditions for organic food production, organic livestock and related sectors of environmentally oriented economic activities. The development of an innovative component for the implementation of SMART-specialization projects is possible. The sector with the least favorable conditions in the context of the analysis combines Sumy and Ivano-Frankivsk regions, where the existing potential and its structure does not allow for a comprehensive transition of farms to organic technologies for agricultural production. In other regions, combined strategies should be used.

  Скачати повний текст

Дисертація поглиблено досліджує зміни образно-пластичної мови стінопису та мозаїки другої половини ХХ століття у спорудах м. Києва. Особлива увага приділяється 1960–1980-им рр., періоду стрімкого зростання популярності монументального живопису в міському просторі та кристалізації специфічних стильових рис.Актуальність роботи обумовлена неоднозначністю процесів навколо монументального спадку другої половини ХХ ст., зокрема проблемою їхнього руйнування в теперішній час у силу багатьох факторів. Метою дослідження є уточнення та деталізація процесу трансформацій образно-пластичної системи стінопису та мозаїки протягом 1950–2000-х років, визначення іконографічних та стилістичних особливостей для кожного етапу, на основі мистецтвознавчого аналізу класифікувати твори стінопису визначеного періоду.Важливим підґрунтям для дослідження є попередні напрацювання, які головним чином охоплюють київську практику в загальному контексті розвитку галузі на теренах України. Джерельна база дисертації складається безпосередньо з самих пам'яток, архівних документів та свідчень авторів. Проведене візуальне обстеження творів показало переважно незадовільний стан їх збереження. Для цілісного висвітлення первинного авторського задуму та зв'язку об'єкту з оточенням, було залучено світлини, зроблені одразу, або за кілька років після виконання твору. Значна частина фотоматеріалу Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтва України була опублікована у відповідних фахових виданнях, каталогах та довідниках. Свіжий матеріал виявлено серед архівних фотографій художнього комбінату, які нині зберігаються у секції монументально-декоративного мистецтва Київської організації Національної спілки художників України. Там же було знайдено фотографії цілої низки раніше невідомих панно, що значно розширили список залучених об'єктів у роботі.У процесі дослідження впливу соціокультурних явищ на київський монументальний живопис було проведено роботу з протоколами секції монументально-декоративного мистецтва, офіційними листуваннями між керівництвом Спілки художників України та Міністерством культури, особовими справами художників у ЦДАМЛМ України. Документація Республіканської комісії з монументально-декоративного мистецтва стала у нагоді для уточнення атрибуції ряду творів, створених у проміжку між 1970–1980-ми рр. В рамках дослідження фахової освіти як важливої складової формування художньої школи було залучено архівні документи тодішнього КХІ (нині НАОМА), які нині знаходяться у Державному архіві міста Києва. Головним чином, робота була сфокусована на періоді відновлення навчально-творчої майстерні монументального живопису. Майстерня займає провідне місце у розвитку монументалістики Києва 1970–1980-х рр. На основі задіяного матеріалу вдалось уточнити періодизацію головних етапів розвитку другої половини ХХ ст. й виокремити специфічні засади образно-пластичної мови кожного з них. Перший етап – післявоєнний (1950-ті рр.), пов'язаний з неокласичною архітектурною стилістикою. Наступний етап розквіту охоплює найдовший часовий відрізок (1960–1980-ті рр.) і несе в собі активну трансформацію та пошук нових виразних образно-пластичних рішень. Становлення художньої мови припадає на пер. пол. 1960-х рр. і пов'язане з відмовою від художніх прийомів післявоєнного періоду. З середини десятиліття вагомим досягненням стає переосмислення професійними митцями народного мистецтва. Слід відміти різні експерименти із впровадження індустріальних методів для монументального оформлення типових будівель. Шукаючи виразні композиційні та образні рішення, наприкінці 1960-х рр. відбувається ускладнення образно-пластичної системи, з'являються концепції цілісного монументального оформлення вулиць. Поступово митці знаходять та привносять у мозаїки та стінописи Києва впізнаванні авторські риси. В 1970-х – на поч. 1980-х рр. київська монументалістика досягає найактивніших темпів розвитку. Перехідний період визначається кін. 1980-х – пер. пол. 1990-х рр. Відбувається спад у створенні нових об'єктів, а у тих, що виконуються тією чи іншою мірою прослідковуються художні риси, напрацьовані у минулих кількох десятиліттях. У роки незалежності монументальне мистецтво Києва розділяється на два центральні напрями за сферами застосування – релігійне та світське. Якщо розвиток стінопису та мозаїки у громадських спорудах 1990-х рр. перебував у стані стагнації, то поступове відновлення православної традиції Києва призвело до активних процесів відродження сакрального мистецтва наприкінці 1990-х – поч. 2000-х рр. Тоді ж відбувається державна опіка проектами реставрації та реконструкції київських пам'яток із залученням монументального оформлення, що позначилось на художній стилістиці. В останні роки активно популяризується новітня урбаністична тенденція стріт-арту, яка є репрезентована іншим колом художників, фактично ніяк непов'язаним з осередком київських монументалістів.Ключові слова: мозаїка, стінопис, друга половина ХХ ст., образно-пластична мова, Київ.^UDissertation looks into changes of figurative-plastic language in murals and mosaics on Kyiv city buildings during the second half of the XX century. It focuses on the 1960s–1980s when rapid popularity of monumental painting in the urban space started to grow and crystallize its specific stylistic features. Issues of the research are relevant due to ambiguous monumental heritage of the second half of XX century, especially considering their destruction nowadays caused by many factors. The study purpose is to specify and detail the process of figurative-plastic system transformation of murals and mosaics within 1950–2000s and to define iconographic and stylistic features for each stage. The murals classification is based on art analysis.Preliminary studies are important scientific ground for the research, which mainly comprise Kyiv practice in general development context of this sphere in Ukraine. Dissertation source base consists directly from the monuments themselves, archival documents and testimonies of authors. Conducted visual examination showed mainly unsatisfactory condition of their preservation. As a result photos made immediately or some years later after creation of monumental artwork were used for a holistic coverage of the original author's intention and for the connection between the object and environment. Most materials have been stored in the Central State Archive-Museum of literature and art of Ukraine. Yet most of them were already published in relevant professional publication, catalogues and directories. New materials have been found among archival photos of the art community, stored nowadays in the Section of monumental and decorative art of Kyiv organization of the National Union of Artists of Ukraine. Photos of a number of previously unknown panels were also found there, that in turn have broadened the list of objects involved in the work.During the research of influence of socio-cultural phenomena on Kyiv monumental painting the protocols of the Section of monumental and decorative art, official correspondence between leadership of the Union of Artists of Ukraine and Ministry of Culture, personal artists facts were analyzed.Republican Committee documentation of monumental and decorative art became beneficial for specification of the attribution of a number of works, created between the 1970s and 1980s.Archival documentation of Kyiv Art Institute (nowadays the National Academy of Fine Arts and Achitecture) was used, chiefly, to explore the revival of educational and creative studio of monumental painting. The studio takes the leading position in the monumental art development of Kyiv in the 1970–1980s. The research succeeded to specify periodization of the development of the Kyiv murals and mosaics of the second half of the XX century and to point out specific grounds of figurative-plastic language in them. The first post-war (the 1950s) stage is associated with neoclassical architectural style. The next stage of development covers the longest period of time (the 1960s–1980s) and actively transforms and searches new expressive figurative and plastic solutions. The artistic language formation dates back to the first half of the 1960s and is associated with the rejection of artistic methods of postwar period. Since the middle of the decade, the introduction and rethinking of folk art by professional artists becomes a significant achievement. Various experiments with the introduction of industrial methods for the monumental design of typical buildings should be noted. Complications of the figurative-plastic system appeared in search for expressive compositional and figurative solutions in the late 1960s. The concepts of holistic monumental design of the streets took place. Gradually, artists found and brought to the mosaics and murals of Kyiv recognizable author's features. In the 1970s and early 1980s, Kyiv monumental art reached its most active pace of development. The transition period is determined by the late 1980s – early 1990s. The performed objects, to some extent, followed artistic features earned in the past few decades. During the years of independence, Kyiv monumental art is divided into two central directions– religious and secular. If the development of murals and mosaics in the public buildings during the 1990s was in a state of stagnation, the gradual re-establishment of Kyiv Orthodox tradition led to the active process of sacred art revival in the late 1990s – early 2000s. At the same time, the state takes care of restoration and reconstruction projects of Kyiv monuments with the monumental decoration involvement, which affected the art stylistics. In the recent years, the new urban trend of Street-Art has become actively popularized, represented by another community of painters, in fact, not connected with the center of Kyiv monumental artists.Key words: mosaics, murals, second half of the XX century, figurative-plastic language, Kyiv.

  Скачати повний текст

Дмитренко Н. В. Іконографія, семантика та стиль сюжету «Таємна вечеря» у візантійському мистецтві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 023 – Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2022.Дисертація є першим комплексним дослідженням іконографії сюжету «Таємна вечеря» у мистецтві Візантійської імперії. Мета роботи полягає в дослідженні особливостей поетапного формування іконографії, семантики та стилю сюжету «Таємна вечеря» від зародження християнства до падіння Візантійської імперії в 1453 році, із зверненням до порівняльного аналізу зразків Західної, Східної та Південної Європи задля виявлення особливостей, притаманних кожному періоду, з урахуванням стилевих змін і впливу історичних чинників.Проведене дослідження було здійснено на основі колекцій Бібліотеки та музею Моргана (Нью-Йорк), Гессенської державної та університетської бібліотек (Дармштадт), Державної бібліотеки Бадена (Карлсруе), Британської бібліотеки (Лондон), Державного історичного музею (Москва), Інституту стародавніх рукописів імені Месропа Машоца (Єреван), Музею Конде (Шантільї), Бібліотеки Банкрофта (Каліфорнія), Колекції Думбартон Оакс (Вашингтон), Клівлендського музею мистецтв (Клівленд, Огайо), Національної бібліотеки Франції (Париж), Національної бібліотеки Шотландії (Единбург), Національного музею мистецтв «Київська картинна галерея» (Київ), Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (Київ), Національного музею мистецтв Бразилії (Ріо-де-Жанейро), Музею Уолтерса (Балтимор), Музею Лувру (Париж), Єпархіальних музеїв (Салерно, Фрайзинг, Россано), Бібліотеки коледжу Корпус-Крісті (Кембридж), Міланської скарбниці кафедрального собору (Мілан), Музею Брешиї (Брешия), Музею Дж. П. Гетті (Лос-Анджелес), Національного музею Рима, Цифрової бібліотеки Іспанії та Центру дослідження рукописів Нового Заповіту. Віднайдено та уточнено атрибуцію сюжетів у фресковому ансамблі Гелатського монастиря (Кутаїсі, Грузія), церкви Святого Нікіти у с. Чучер (Скоп’є, Македонія) авторства Євтихія та Михаїла Атрапаса. Відфотографовано наживо та доповнено фоторяд монументального живопису церкви Панагії Форвіотісси Асіну в с. Нікітарі (Нікосія, Кіпр).Віднайдено аналоги та запозичення між ранньохристиянським мистецтвом катакомб та книжковою мініатюрою Західної Європи. Систематизовано та розглянуто пам’ятки, в яких містяться аналоги символіки, застосованої як у монументальному живописі, так і в мистецтві книжкової мініатюри, на прикладі фресок та грецьких кодексів ХІІ ст. Наукова новизна дисертації полягає у введенні до наукового обігу порівняльного аналізу іконографії творів, аналізі композиції та стилістичних особливостей пам’яток із зображенням сюжету «Таємної вечері» в мистецтві книжкової мініатюри, монументальному живописі та декоративно-прикладному мистецтві.Досліджено низку пам’яток із сюжетом «Таємної вечері» в мистецтві книжкової мініатюри, які було створено на теренах Візантійської імперії, починаючи з VI ст.; перші пам’ятки, створені після періоду іконоборства і до другої половини ХІV ст., зі зверненням до пізніших творів ХV ст., серед яких – Псалтирі, Євангелія та Кодекси. У роботі введено до наукового обігу додаткові фотографії та ілюстративний ряд монументального живопису церкви Панагії Форвіотісси Асіну в с. Нікітарі (Нікосія, Кіпр), опрацьовано типологію різних варіантів іконографії сюжету «Таємна вечеря» (Додаток В).Розкрито основні дискусійні питання, які було пов’язано із територіальними взаємовпливами між зразками латинської та грецької традицій іконографії на прикладі пам’яток книжкової мініатюри, монументального живопису та декоративно-прикладного мистецтва. Запропоновано розрізнення типології з частішим використанням різних типів іконографії із сюжетом «Таємна вечеря». Проведено візуальне дослідження та здійснено мистецтвознавчий аналіз творів із сюжетом «Таємна вечеря», визначено контекст створення пам’яток, особливості застосованої іконографії та виділено художньо-образні спільні та відмінні їхні риси.Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані теоретичні здобутки надалі допоможуть каталогізувати твори мистецтва з сюжетом «Таємна вечеря». Заповнення бібліографічних лакун сприятиме подальшому ґрунтовнішому дослідженню пам’яток. Положення можуть бути використані науково-дослідними установами, навчальними закладами як матеріал для лекційного курсу з історії мистецтва Візантії, музейними установами – для інформаційного та наукового доповнення каталогів, програм спеціалізованих екскурсій і турів.Ключові слова: синтез мистецтв, стиль, реставрація, мистецтвознавчий аналіз, образотворче мистецтво, декоративно-прикладне мистецтво, Київська Русь, церква, мистецькі традиції, іконографія, образи апостолів, мистецтво, «Таємна вечеря», Візантія, мініатюра, монументальний живопис, сакральне мистецтво.^UN. V. Dmytrenko. Iconography, semantics and style of the Last Supper in Byzantine art. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. The dissertation to obtain an academic degree of the Doctor of Philosophy in a specialty 023 – Fine Arts. – National Academy of Fine Arts and Architecture, Kyiv, 2022. The thesis is the first comprehensive study of the iconography of the Last Supper in the art of the Byzantine Empire. The aim of the work is to study the peculiarities of the gradual formation of the iconography, semantics and style of the Last Supper plot from the birth of Christianity to the fall of the Byzantine Empire in 1453, with reference to a comparative analysis of samples from Western, Eastern and Southern Europe to identify the peculiarities inherent in each period, taking into account stylistic changes and the influence of historical factors. The research was based on the collections of the Morgan Library and Museum (New York), Hessian State and University Libraries (Darmstadt), State Library of Baden (Karlsruhe), British Library (London), State Historical Museum (Moscow), Mesrop Mashots Institute of Ancient Manuscripts (Yerevan), Conde Museum (Chantilly), Bancroft Library (California), Dumbarton Oaks Collection (Washington), Cleveland Museum of Art (Cleveland, Ohio), Bibliothèque nationale de France (Paris), National Library of Scotland (Edinburgh), National Museum of Art "Kyiv Art Gallery" (Kyiv), National Museum of Art named after Bohdan and Varvara Khanenko (Kyiv), National Museum of Art of Brazil (Rio de Janeiro), Walters Museum (Baltimore), Louvre Museum (Paris), Diocesan Museums (Salerno, Freising, Rossano), Corpus Christi College Library (Cambridge), Treasury of the Cathedral of Milan (Milan), Museo di Brescia (Brescia), J.P. Getty Museum (Los Angeles), and the Museum of the American Art Museum (New York). P. Getty Museum (Los Angeles), the National Museum of Rome, the Digital Library of Spain, and the New Testament Manuscript Research Centre. The attribution of scenes in the fresco ensemble of the Gelati Monastery (Kutaisi, Georgia) and the Church of St Nikita in the village of Chucher (Skopje, Macedonia) by Eutychius and Michael Atrapas was found and clarified. The monumental paintings of the Church of Panagia Forviotissa Asinou in the village of Nikitari (Nicosia, Cyprus) were photographed live and supplemented with a series of photographs. Analogues and borrowings between the early Christian catacomb art and the book miniature of Western Europe are found. The monuments containing analogues of symbols used in both monumental painting and book miniature art are systematised and examined, using the example of twelfth-century frescoes and Greek codices. The scientific novelty of the dissertation is the introduction of a comparative analysis of the iconography of works, the analysis of the composition and stylistic features of monuments depicting the plot of the Last Supper in the art of book miniature, monumental painting and decorative and applied arts. The article examines a number of monuments with the "Last Supper" plot in the art of book miniature, which were created in the Byzantine Empire starting from the sixth century; the first monuments created after the period of iconoclasm and until the second half of the fourteenth century, with reference to later works of the fifteenth century, including the Psalms, Gospels and Codices. The paper introduces additional photographs and illustrative series of monumental paintings of the church of Panagia Forviotissa Asinou in the village of Nikitari (Nicosia, Cyprus), and elaborates the typology of various variants of the iconography of the Last Supper (Appendix B).The main controversial issues related to the territorial interactions between the examples of the Latin and Greek traditions of iconography are revealed on the example of monuments of book miniature, monumental painting and decorative and applied art. The author proposes a distinction of typology with a more frequent use of different types of iconography with the Last Supper plot. A visual study and an art historical analysis of the works with the "Last Supper" plot are carried out, the context of the creation of monuments, the features of the applied iconography are determined, and their artistic and figurative common and distinctive features are highlighted. The practical significance of the results obtained is that the theoretical achievements formulated will further help to catalogue works of art with the Last Supper plot. Filling in the bibliographic gaps will facilitate further in-depth research of the monuments. The provisions can be used by research institutions, educational institutions as material for a lecture course on the history of Byzantine art, and by museum institutions for informational and scientific supplementation of catalogues, programmes of specialised excursions and tours.Key words: synthesis of arts, style, restoration, art historical analysis,

  Скачати повний текст