Мета роботи – покращити результати хірургічного лікування хворих на ускладнену інтраабдомінальну інфекцію на основі індивідуалізації лікувальної програми з урахуванням тяжкості органних порушень та індивідуалізованого прогнозу перебігу захворювання.Робота базарується на аналізі результатів хірургічного лікування 285 хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією-перитонітом, абсцесом черевної порожнини. Залежно від джерела інфекції виділено три групи. Першу групу склали 150 хворих на гангренозний та гангренозно-перфоративний апендицит, ускладнений периапендикулярним абсцесом або перитонітом; другу групу- 60 хворих на перитоніт або абсцес черевної порожнини внаслідок перфорації шлунку, дванадцятипалої, тонкої або товстої кишки. Причиною перитоніту й абсцесів черевної порожнини як проявів ускладненої інтраабдомінальної інфекції є: апендицит – 52,6 %; холецистит – 26,3 %; перфорація гастродуоденальної виразки – 10,2 %; перфорація товстої кишки – 3,9 %; перфорація тонкої кишки – 3,5 %; попередні оперативні втручання на органах черевної порожнини – 2,1 %; перфорація гнійної тубоваріальної пухлини – 1,4 %. Післяопераційні ускладнення після видалення джерела інфекції спостерігалися в 17,2 % пацієнтів й у 13,7 % потребували хірургічного лікування – релапаротомії. Післяопераційна летальність становила 5,3%.Розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції супроводжують зміни картини периферичної крові: лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво, лімфопенія. Зміни лейкоцитарної формули крові відображають гематологічні індекси: лейкоцитарний індекс інтоксикації; лейкоцитарний індекс інтоксикації Рейса; показник інтоксикації, нейтрофільно-лімфоцитарний коефіцієнт. Про розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції, наявність вираженої системної запальної відповіді свідчить високий рівень С-реактивного білка й інтерлейкіну-6. Мікрофлору при ускладненій інтраабдомінальній інфекції представлено асоціаціями мікроорганізмів. При гангренозному апендициті та його перфорації виділено 37 штамів мікроорганізмів, що в 54,1 % репрезентовано грамнегативними мікроорганізмами, переважно Escherichia сoli, у 21,6 % виявлено анаеробну флору. При перитоніті внаслідок перфорації шлунково-кишкового тракту виділено 25 штамів мікроорганізмів, що в 76% представлено як облігатними аеробами, так і облігатними та факультативними анаеробами. При перфорації жовчного міхура в 65 % вмісту абсцесу та в 66,7 % уражених навколишніх тканин виявлено грампозитивну флору, насамперед Enterococcus faecalis та Escherichia сoli, а за наявності абсцесів печінки в 57,1 % – Enterococcus faecium та Escherichia сoli.Найбільшою є чутливість виділеної мікрофлори до цефепіму, моксифлоксацину, гатифлоксацину, іміпенему, меропенему та тейкопланіну. Запропоновано вдосконалені шкалу оцінювання тяжкості гострого сепсису II та шкалу оцінювання ентеральної недостатності II, які дають змогу виділити групу хворих з високим ризиком летальності. Тяжкість стану хворих за шкалою сепсису II понад 24 бали та за шкалою ентеральної недостатності II понад 29 балів, свідчить про високий ризик летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією.Розроблено математичну модель прогнозування летальності хворих на перитоніт внаслідок перфорації шлунково – кишкового тракту, чутливість якої 88,9 %, а специфічність 95,7 % та математичну модель прогнозування летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією, чутливість якої 85,7 %, специфічність – 81,0 %.^UThe purpose of the work is to improve the results of surgical treatment of patients with complicated intra-abdominal infection based on the individualization of the treatment program, taking into account the severity of organ disorders and the individualized prognosis of the course of the disease.The work is based on the analysis of the results of surgical treatment of 285 patients with complicated intra-abdominal infection-peritonitis, abdominal abscess. Depending on the source of infection, three groups are distinguished. The first group consisted of 150 patients with gangrenous and gangrenous-perforating appendicitis complicated by periappendicular abscess or peritonitis; the second group - 60 patients with peritonitis or abscess of the abdominal cavity due to perforation of the stomach, duodenum, small or large intestine.The cause of peritonitis and abdominal abscesses as manifestations of complicated intra-abdominal infection are: appendicitis – 52.6%; cholecystitis – 26.3%; perforation of a gastroduodenal ulcer – 10.2%; colon perforation – 3.9%; perforation of the small intestine - 3.5%; previous surgical interventions on organs of the abdominal cavity - 2.1%; perforation of a purulent tubovarial tumor – 1.4%. Postoperative complications after removal of the source of infection were observed in 17.2% of patients and 13.7% required surgical treatment - relaparotomy.Postoperative mortality was 5.3%. The development of complicated intra-abdominal infection is accompanied by changes in the picture of peripheral blood: leukocytosis with neutrophilic shift to the left, lymphopenia. Changes in the leukocyte blood formula reflect hematological indices: leukocyte intoxication index; Reiss leukocyte intoxication index; intoxication index, neutrophil-lymphocyte coefficient. A high level of C-reactive protein and interleukin-6 indicates the development of a complicated intra-abdominal infection, the presence of a pronounced systemic inflammatory response. Microflora in complicated intra-abdominal infection is represented by associations of microorganisms.n case of gangrenous appendicitis and its perforation, 37 strains of microorganisms were isolated, of which 54.1% were represented by gram-negative microorganisms, mainly Escherichia coli, and 21.6% showed anaerobic flora. In peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract, 25 strains of microorganisms were isolated, 76% of which are represented by both obligate aerobes and obligate and facultative anaerobes. In the case of perforation of the gallbladder, gram-positive flora, primarily Enterococcus faecalis and Escherichia coli, were found in 65% of the contents of the abscess and in 66.7% of the affected surrounding tissues, and in the presence of liver abscesses, Enterococcus faecium and Escherichia coli were found in 57.1%. The greatest sensitivity of the isolated microflora to cefepime, moxifloxacin, gatifloxacin, imipenem, meropenem and teicoplanin. The improved scale for assessing the severity of acute sepsis II and the scale for assessing enteric insufficiency II are proposed, which make it possible to identify a group of patients with a high risk of mortality. The severity of the condition of patients on the scale of sepsis II over 24 points and on the scale of enteral insufficiency II over 29 points indicates a high risk of mortality in patients with complicated intra-abdominal infection. A mathematical model for predicting the mortality of patients with peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract has been developed, the sensitivity of which is 88, 9%, and the specificity is 95.7% and the mathematical model for predicting the mortality of patients with complicated intra-abdominal infection, the sensitivity of which is 85.7%, the specificity is 81.0%.

Метою роботи є створення наукових основ для використання гідрофобного кремнезему в композитах медичного призначення на основі нанокремнеземів і гідрофільних біоматеріалів, таких як бурштинова кислота, природний бурштин, дисперговані гриби Amanita muscaria, альгінова кислота.Актуальність: в даний час майже не вивчена можливість створення біонанокомпозитних систем, в яких використовуються гідрофобні кремнеземи. Поєднання в одній системі гідрофобних та гідрофільних матеріалів має як загальнонауковий, так і практичний інтерес, оскільки взаємодія гідрофобних та гідрофільних частинок в сухому вигляді відбувається за рахунок ван-дер-ваальсових зв’язків. При переведенні цих композитних частинок у водне середовище відбуваються процеси їх гідратації, які з термодинамічної точки зору керуються принципом мінімізації вільної енергії системи вода-тверде тіло.Методи: низькотемпературна 1Н ЯМР спектроскопія, твердотільна ЯМР спектроскопія, термогравіметрія, ТЕМ та СЕМ мікроскопія, ІЧ-спектроскопія. Для приготування зразків використовували метод змочування-висушування з наступною механохімічною активацією. Даний метод виявився ефективним як для гідрофільних так і для гідрофобних матеріалів, при цьому повітря з міжчастинкового простору гідрофобних матеріалів видалялося шляхом дозованих механічних навантажень в присутності води.У дисертаційній роботі представлені результати дослідження щодо можливості використання гідрофобного кремнезему, в якості компоненти композитних систем біомедичного призначення. Показано, що процес гідратації полягає у формуванні на поверхні системи нанорозмірних кластерів води, які взаємодіють з поверхнею переважно за ван-дер-ваальсовим механізмом, а структура води залежить від гідратованості та наявності додатків органічних речовин.Зроблено припущення, що композитні система АМ-1(А-300)/бурштинова кислота, АМ-1/бурштин та АМ-1(А-300)/Amanita musсaria, які потрапляють у рідке середовище шлунково-кишкового тракту завдяки наявності гідрофобного кремнезему, формують на поверхні слизової оболонки міжфазний прошарок кластеризованої води з частково порушеною сіткою водневих зв’язків. Це, з одного боку, може впливати на повноту засвоєння біоактивних речовин, а з другого визначати швидкість їх вивільнення. Таким чином можуть бути створені системи програмованої доставки активних речовин та збільшено їх біодоступність.Показано, що на основі гідрофільного і гідрофобного кремнеземів та їх суміші 1/1, методом дозованих механічних навантажень можуть бути отримані композитні системи з бурштинової кислотою, в яких значна її частина розподіляється в нанорозмірних міжчастинкових зазорах кремнеземів. Залежно від способу приготування композиту змінюються такі текстурні параметри, як питома поверхня і об'єм пор.Адсорбована гідрофобним кремнеземом вода має максимальну міжфазну енергію і знаходиться в кластеризованому стані, причому радіус кластерів не перевищує 10 нм. Ймовірно, зростання величини міжфазної енергії в процесі створення композиту метилкремнезем/Н2О під впливом високих механічних навантажень, обумовлене переходом води з об'ємного в кластеризований стан. При однаковому вмісті води, міжфазна енергія (S) метилкремнезему (АМ-1) виявилася в 2,5 рази вище, ніж для створеного на його основі композиту АМ-1/БК/Н2О, що обумовлено формуванням на поверхні АМ-1 з іммобілізованою БК кластерів води більшого розміру. Таким чином, енергія гідрофобної гідратації метилкремнезему буде вищою, ніж при іммобілізації на його поверхні БК.Запропоновано використання для медичного застосування гриба Amanita muscaria в складі нанокомпозитної системи з аморфним, високодисперсним гідрофільним і гідрофобним кремнеземами. При цьому передбачається, що основні токсичні компоненти, які в плодовому тілі гриба зв'язані ензимами, будуть адсорбуватися поверхнею кремнезему, що володіє високою спорідненістю до білкових молекул і разом будуть виводитись з організму. Показано, що вода входить до складу гриба або його композиту з нанокремнеземами може перебувати в сильно- і слабоасоційованих станах. Останній стабілізується контактом зі слабополярним середовищем, що моделює гідрофобну частину фосфоліпідних структур слизової оболонки кишечника. Висловлено припущення, що в організмі цей ефект буде підвищувати біодоступність активних речовин, які десорбуються з композитної системи.Для гідратованої альгінової кислоти на відміну від інших вивчених систем заміна повітря середовищем CDCl3 супроводжується не зменшенням, а збільшенням взаємодії води з поверхнею. Ймовірно, це обумовлено формуванням в міжчастинкових зазорах системи кластерів води, зв'язаної з карбоксильними поверхневими групами кислотних залишків. При цьому проникнення в міжчастинкові зазори молекул хлороформу виявляється термодинамічно невигідним.Ключові слова: гідрофобний та гідрофільний кремнеземи, бурштин, бурштинова кислота, Amanita musсaria, композитні системи, міжфазна енергія, сильно- і слабозв'язана вода, альгінова кислота.^UThe purpose of the work is to create a scientific basis for the use of hydrophobic silica in medical composites based on nanosilica and hydrophilic biomaterials, such as succinic acid, natural amber, dispersed Amanita mussaria mushrooms, and alginic acid.The relevance of the work is due to the fact that currently the possibility of creating bionanocomposite systems, which use hydrophobic silicas, has hardly been studied. The issue of combining hydrophobic and hydrophilic materials in one system is of both general scientific and practical interest, since the interaction of hydrophobic and hydrophilic particles in a dry state occurs due to van der Waals bonds. When these composite )hydrophobic-hydrophilic) particles are transferred into an aqueous medium, their hydration processes take place, which from a thermodynamic point of view are governed by the principle of minimizing the free energy of the water-solid body system.Low-temperature 1HNMR spectroscopy, solid-state NMR spectroscopy, thermogravimetry, TEM and SEM microscopy and IR spectroscopy were chosen as the main methods of further investigation. The wetting-drying method followed by mechanic and chemical activation was used to freeze the samples. This method was effective for both hydrophilic and hydrophobic materials, while air was removed from the interparticle space of hydrophobic materials by dosed mechanical loads in the presence of water.It is assumed that the composite system AM-1 (A-300)/succinic acid, AM-1/amber and AM-1 (A-300)/Amanita mussaria, which enter the liquid environment of the gastrointestinal tract due to the presence of hydrophobic silica, form an interface layer of clustered water with a partially broken network of hydrogen bonds on the surface of the mucous membrane. This, on the one hand, can affect the complete absorption of bioactive substances, and on the other, determine the speed of their release. In this way, systems of programmed delivery of active substances can be created and their bioavailability can be increased.It is shown that on the basis of hydrophilic and hydrophobic silicas and their 1/1 mixture, composite systems with succinic acid can be obtained by the method of dosed mechanical loads, in which a significant part of it is distributed in nano-sized interparticle gaps of silicas. Depending on the method of preparation of the composite, such textural parameters as specific surface area and pore volume change.Water adsorbed by hydrophobic silica has the maximum interfacial energy and is in a clustered state, and the cluster radius does not exceed 10 nm. Probably, the increase in the value of the interfacial energy in the process of creating the methylsilica/H2O composite under the influence of high mechanical loads is due to the transition of water from the bulk to the clustered state. With the same water content, the interfacial energy (S) of methylsilica (AM-1) was 2.5 times higher than for the AM-1/SA/H2O composite created on its basis, which is due to the formation on the surface of AM-1 with immobilized BC of larger water clusters. Thus, the energy of hydrophobic hydration of methylsilica will be higher than when immobilized on its BC surface.The use of the mushroom Amantia muscaria as part of a nanocomposite system with amorphous, highly dispersed hydrophilic and hydrophobic silica is proposed for medical use. At the same time, it is assumed that the main toxic components, which are bound by enzymes in the fruiting body of the mushroom, will be adsorbed by the surface of silica, which has a high affinity for protein molecules, and will be excreted from body together. It is shown that the water included in the composition of the mushroom or its composite with nanosilicas can be in strongly and weakly associated states, The latter is stabilized by contact with a weakly polar environment that simulates the hydrophobic part of the phospholipid structures of the intestinal mucosa. It is assumed that this effect will increase the bioavailability of active substances desorbed from the composite system in the body.For hydrated alginic acid, in contrast to other studied systems, the replacement of air with CDCl3 medium is not accompanied by decrease, but an increase in the interaction of water with surface. This is probably due to the formation in the interparticle gaps of a system of water clusters bound to the carboxyl surface groups of acid residues. At the same time, the penetration of chloroform molecules into the interparticle gaps is thermodynamically disadvantageous.Key words: hydrophobic and hydrophilic silica, amber, succinic acid, Amanita mussaria, composite systems, interphase energy, strongly and weakly bound water, alginic acid.

Вперше розроблено в експерименті на собаках, секційному матеріалі та впроваджено в клінічну практику більш ефективні варіанти протистенотичного кінцевого анастомозу (ПСКА) за відновлення безперервності органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) в плановій та ургентній хірургії. Доведено за допомогою рентгенологічного й ендоскопічного методів дослідження їх функціональний стан і особливості морфологічної регенерації лінії швів ПСКА у різні терміни після оперативного втручання. Розроблено більш досконалу хірургічну техніку формування ПСКА, що підвищує ефективність втручання. Вперше надано експериментальне, клінічне та морфологічне обгрунтування доцільності застосування в клінічній практиці удосконалених способів формування ПСКА.

  Скачати повний текст

На підставі порівняльного аналізу з неселективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) диклофенаком і флурбіпрофеном встановлено, що селективний інгібітор ЦОГ-2 мелоксикам має кращі показники безпечності, так само ефективний, як і диклофенак і перевищує флурбіпрофен. Визначено, що гастродуоденопатії на тлі прийому мелоксикаму виникають в середньому на три місяці пізніше у 11,7 % хворих на ревматоїдний артрит і у 9,7 % хворих на остеоартроз, у разі застосування диклофенаку - відповідно в 26,6 % і 33,2 %, флурбіпрофену - в 46,6 % і 39,9 % хворих. З'ясовано, що мелоксикам необхідно призначати хворим, яким діагностовано ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту. У разі виникнення гастропатій внаслідок прийому неселективних нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) рекомендовано подальше застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2, зокрема, мелоксикаму. Доведено високу інформативність комп'ютерної термографії суглобів у кількісній оцінці протизапального ефекту НПЗП у разі довготривалого лікування.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано вибір оптимальної лікувальної тактики у випадку хірургічного лікування (ХЛ) гострої тонкокишкової непрохідності. На підставі проведеного ретроспективного аналізу результатів ХЛ 137-ми хворих з даною патологією виявлено головну причину летального кінця - неспроможність швів анастомозу після резекції некротизованої ділянки кишки. Проведено експериментальне дослідження динаміки протікання кишкової непрохідності з вивченням загальнолабораторних і біохімічних змін. Викладено патоморфологічне обгрунтування розробленого об'єктивного інтраопераційного способу визначення межі життєздатності кишки у разі її резекції.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему сучасної хірургії - покращання якості життя пацієнтів, які перенесли гастроектомію, шляхом теоретичного обгрунтування, опрацювання та впровадження у клінічну практику нових способів реконструкції шлунково-кишкового тракту. Проведено обстеження 260-ти пацієнтів, яким виконано гастроектомію з приводу раку шлунка. На підставі результатів загальноклінічних, біохімічних та інструментальних досліджень оцінено наближені результати операційного втручання. З метою відновлення пасажу їжі шлунково-кишковим трактом використано езофагоєюноанастомоз "кінець у кінець" з виключеною за Ру петлею тонкої кишки, езофагоєюноанастомоз за Г.В. Бондарем і новий спосіб реконструкції, який включає формування езофагоєюноанастомозу за Г.В. Бондарем і створення єюнодуоденоанастомозу для включення дванадцятипалої кишки в пасаж їжі. Встановлено, що кількість органічних ускладнень після гастректомії із езофагоєюнодуоденоанастомозом за власним способом складає 8 %, у разі застосування інших способів - 19 %. Функціональні постгастректомічні порушення, більш або менш виражені, діагностовано у всіх пацієнтів після застосування кінцекінцевого езофагоєюноанастомозу та тільки у разі включення у пасаж їжі дванадцятипалої кишки такі розлади спостережено у 48 % пацієнтів. Найвищу якість життя, оцінену за MOS SF-36, зафіксовано у пацієнтів після реконструкції шлунково-кишкового тракту з включенням в пасаж дванадцятипалої кишки.

  Скачати повний текст

Обстежено 352 пацієнти віом від 17 до 90 років, які мали товстокишкові кровотечі та перебували на лікуванні у клініці хірургії факультету післядипломної освіти на базі центру лікування шлунково-кишкових кровотеч клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова. Проаналізовано скарги, анамнез захворювання, загальноклінічну симптоматику, методи діагностики та лікування. Запропоновано формалізовані системи визначення локалізації джерела товстокишкової кровотечі, діагностики колоректального раку та дивертикульозу. Опрацьовано оптимальну діагностично-лікувальну тактику в пацієнтів із колоректальною геморагією. Запропоновано новий тип етапних радикальних хірургічних втручань з приводу раку товстої кишки, ускладненого кровотечею. Оцінено частоту ускладнень і післяопераційну летальність. Вивчено віддалені результати лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування хворих на сполучені гастродуоденальні виразки на підставі вивчення ланок патогенезу захворювання, уніфікації показань до оперативного лікування й удосконалення методик оперативного втручання. Показано, що тривалий контакт слизової оболонки (СО) гастродуоденальної зони з ефедрином збільшує частоту розвитку сполучених виразок, спричиняє розвиток гіперплазії клітин залоз і кишкової метаплазії, уповільнює розвиток атрофії залоз. Досліджено стан мікроциркуляції СО шлунка. Вивчено метаболічний та імунний статус хворих на ізольовані та сполучені гастродуоденальні виразки, у яких зареєстровано тривалий контакт СО з ефедринвмісним препаратом. Вивчено клінічну ефективність розробленого дисертантом способу хірургічного лікування хворих на сполучені гастродуоденальні виразки, які мали в анамнезі тривалий контакт СО з ефедринвмісним препаратом. Вивчено патогенетичну ефективність глутаргіну, ербісолу та тимогену у комплексі хірургічного лікування хворих з ізольованими та сполученими гастродуоденальними виразками. Вивчено вплив даних препаратів на імунний та метаболічний статус прооперованих хворих. Розроблено та впроваджено в практику спосіб хірургічного лікування хворих зі сполученими виразками.

  Скачати повний текст

Запропоновано науково обгрунтований підхід до комплексного лікування хворих на гострий пакреатит (ГП) з використанням ендолімфатичної медикаментозної терапії, колоносанації та імунокорекції. На підставі об'єктивних критеріїв (токсичності та ферментативної активності крові, бактеріальної транслокації) доведено позитивний вплив ендолімфатичної медикаментозної терапії, колоносанації та імунокорекції на динаміку патологічного процесу у хворих на ГП. Показано позитивний вплив запропонованого профілактично-лікувального алгоритму (ендолімфатичної медикаментозної терапії, колоносанації й імунокорекції) на імунологічний стан хворих на ГП. Надано оцінку ролі транслокації кишкової мікрофлори у розвитку інфікованого панкреонекрозу. Патогенетично обгрунтовано оптимальні терміни хірургічного втручання й удосконалено технічні аспекти виконання панкреатсеквестрнекректомії.

  Скачати повний текст

На основі даних, отриманих в результаті тривалого спостереження за колонізацією новонароджених умовно патогенними мікроорганізмами, збудниками гнійно-септичних захворювань, рівнями та профілями антибіотикорезистентності виділених мікроорганізмів, мікробною контамінацією об'єктів довкілля профільних стаціонарів, впливом екзогенних факторів ризику на виникнення внутрішньолікарняних інфекцій розроблено програму активного мікробіологічного моніторингу за внутрішньолікарняними інфекціями у новонароджених та її комп'ютерну версію. Доведено необхідність впровадження програми для попередження виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. Розроблено новий лікарський засіб "Восурель" з високою антимікробною активністю, який може стати основою для створення різних лікарських форм, призначених для профілактики і лікування опортуністичних, в тому числі внутрішньолікарняних інфекцій.

  Скачати повний текст

Досліджено роль Helicobacter pylori (HP) в етїології та патогенезі ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони шлунково-кишкового тракту в людини. Сформульовано положення теорії "їдкого лужного плювка". З'ясовано, що підставою утворення ерозивно-виразкових уражень цибулини дванадцятипалої кишки та вихідного відділу шлунка є горизонтальний шлях формування механізму ураження, який залежить від концентрації позаклітинних форм HP, діаметра та тонусу пілоричного стикача, а також від рівня внутрішньошлункового тиску. Підставою утворення медіогастральних виразок шлунка є вертикальний шлях формування механізму ураження, який залежить від концентрації, топографії розселення та локалізації активних форм HP (тіло шлунка з позаклітинним станом HP за в/кривиною та внутрішньоклітинним - за м/кривиною), а також від рівня внутрішньошлункового тиску.

  Скачати повний текст

Визначено поширеність бронхолегеневої дисплазії, чинники патогенезу бронхолегеневої дисплазії (БЛД) розділені у часовому порядку на первинні, пускові та другорядні. Первинними чинниками патогенезу є: спадкові особливості синтезу та деградації колагену, стать новонародженого, незрілість легеневої тканини. Пусковою причиною розвитку БЛД є інфекція у вигляді внутрішньоутробної пневмонії та штучної вентиляцї легенів (ШВЛ), які потенціюють запальний процес у легенях.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено необхідність лікування гастропатій, спричинених ліками, та у порівняльному аспекті вивчено ефективність різних фармакокоректорів ульцерогенної дії ліків. Експериментально досліджено противиразкову активність корвітину, вісмуту субцитрату, актовегіну, гастрофіту, олії обліпихи, фамотидину на різних моделях виразкового ураження шлунка лікарськими засобами за адекватних та ідентичних умов експерименту. Встановлено, що вивчені препарати здійснюють противиразковий вплив різної інтенсивності під час проведення лікування виразкових уражень шлунку. У порівняльному аспекті досліджено вплив корвітину, вісмуту субцитрату, актовегіну, олії обліпихи, фамотидину та функціональні показники шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Експериментально доведено, що всі досліджені препарати вірогідно покращують результати лікування хронічного виразкового процесу у разі їх поєднаного застосування. Визначено найефективніші препарати для кожної експериментальної виразки шлунку, спровокованої ульцерогенними лікарськими засобами, а також препарати, що можуть впливати на секреторну та моторну функції ШКТ, а також перспективні щодо гастропротекції їх комбінації. Сформульовано рекомендації щодо раціонального вибору даних фармакокоректорів та/або їх комбінацій для індивідуальної фармакотерапії гастропатій, спричинених різними ліками.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності профілактики та лікування гіпербілірубінемії у доношених немовлят у неонатальному періоді. Проаналізовано результати обстеження дітей та показано, що патологічна жовтяниця часто діагностується на тлі внутрішньоутробного інфікування плода вірусами сімейства Herpesviridae. Доведено, що основним патогенетичним аспектом розвитку жовтяниці у немовлят є затримка дозрівання функціональної активності печінки, виражений гепатодепресивний і холестатичний синдроми, а також наявність дискінетичних порушень у шлунково-кишковому тракті з підвищенням ентерогепатичної циркуляції білірубіну. Патогенетично обгрунтовано включення до комплексу терапії ентеросгелю у сполученні з жовчогінними препаратами та пробіотиками, що сприяє швидкому усуненню гіпербілірубінемії, дозволяє скоротити обсяг інфузійної терапії та перебування дітей у відділенні патології новонароджених.

  Скачати повний текст

Розроблено діагностичний та лікувальний алгоритми, системи прогнозування рецидивних кровотеч у разі синдрому Меллорі - Вейсса (СМВ) для поліпшення наслідків лікування. Створено класифікацію, орієнтовану на причини виникнення СМВ. Проведено патоморфологічний аналіз ділянки езофагокардіального переходу до типу підслизового варикозу, що розвивається внаслідок "прихованої" портальної гіпертензії, у поєднанні з конституційно обумовленою недостатністю сполучної тканини. Запропоновано діагностичний алгоритм, який з високою вірогідністю дозволив встановити діагноз ще до проведення ендоскопічного дослідження. Для визначення достовірних факторів, які призвели до розвитку рецидиву кровотечі (РРК) використано покроковий дискримінантний аналіз, що виявив 4 дискримінантні змінні, в процесі обчислення яких розроблено комп'ютерні програми та бальні формули з виділенням груп з низькою та високою ймовірністю виникнення РРК. На підставі отриманої прогностичної системи розроблено алгоритм лікувально-профілактичних засобів, внаслідок застосування якого частоту рецидивних кровотеч зменшено з 8,7 % до 3,4 %.

  Скачати повний текст

Уперше теоретично й експериментально обгрунтовано доцільність створення комбінації на основі похідних глюкозаміну: глюкозаміну гідрохлориду та N-ацетилглюкозаміну з кверцетином для профілактики та лікування виразкових уражень шлунка. Встановлено, що комбінація яка вивчалась, є нешкідливою, не впливає на рухову активність шлунково-кишкового тракту та на секреторну активність шлунка лабораторних тварин. Доведено значну гастропротекторну дію комбінації, яка за ступенем вираженості переважає приблизно вдвічі аналогічний ефект окремих компонентів комбінації.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням патогенезу, профілактики, діагностики та лікування післяопераційного перитоніту. В експериментальній частині описані нові механізми розвитку неспроможності кишкових швів, проведені порівняльні дослідження властивостей різних кишкових швів, в тому числі розробленого; показана ефективність запропонованих методів захисту лінії швів. Вивчено стан процесів пероксидного окислення та антиоксидантного захисту, фібринолітична активність та функціональні порушення органів та систем при післяопераційному перитоніті. Запропоновано об'єм клініко-лабораторних заходів, які дозволяють прогнозувати можливість розвитку післяопераційного перитоніту та провести його ранню діагностику. Представлені результати застосування розробленої лікувальної тактики у хворих з післяопераційним перитонітом, визначені покази до використання запрограмованої лапараперції, патогенетично обгрунтований комплекс післяопераційного лікування, що дозволило знизити летальність до 13,79%.

  Скачати повний текст

Вивчено зміни системи судинно-тромбоцитарного гемостазу за абдомінальної хірургічної патології в собак і свиней, а також питання щодо її корекції після операцій на кишечнику та герніотомії. За результатами дослідження зазначеної системи та на підставі клінічного, ультрасонографічного, лапароскопічного оцінювання розроблено та патогенетично обгрунтовано ефективні схеми корекції запально-адгезивних процесів у травмованих серозних оболонках черевної порожнини. Доведено, що абдомінальна патологія в собак спричиняє гіперкоагуляційний синдром, зумовлений дефіцитом плазмових і тромбоцитарних факторів згортання крові з посиленням антифібринолітичних властивостей тромбоцитів. За цього піометра характеризується підгострою формою синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдрому) з адсорбцією фібриногену та його метаболітів на тромбоцитарних мембранах і пригніченням фібринолізу. З'ясовано, що у разі асциту та спленомегалії адсорбувальні властивості тромбоцитів знижуються на тлі розвитку дефіциту антитромбіну-III (АТ-III) і фібриностабілізувального фактора XIII (ФXIII). Кишкова непрохідність характеризується посиленням колаген- та АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, активізацією внутрішнього шляху гемостазу та пригніченням тканинного фібринолізу, що підвищує адгезію серозних оболонок органів черевної порожнини. За цього після оперативного лікування кишкової непрохідності в собак гіперкоагуляційний синдром посилюється на сьому добу з розвитком підгострої форми ДВЗ-синдрому. У свиней з невправними грижами зростає швидкість агрегації тромбоцитів і знижується активність макроциркуляційного фібринолізу, які після герніотомії посилюються до формування гіперкоагуляційного синдрому. Наведено клініко-експериментальне обгрунтування застосування ацелізину після грижорозтину, що забезпечує агрегацію тромбоцитів уже з першої доби, це зменшує інтенсивність гіперкоагуляційного процесу та сприяє посиленню в 6,2 раза фібринолізу, у 1,5 раза антитромбінової активності, що зумовлює помірну фібринозну ексудацію та прискорює в 1,3 раза загоєння операційних ран. Доведено, що у разі застосування собакам ацелізину після операцій на кишечнику знижується адгезивно-агрегаційні властивості тромбоцитів на третю добу, усуває гіперкоагуляційний синдром, посилюється загальний фібриноліз та його активність у ділянках кишкових анастомозів, що зменшує частоту утворення спайок сальника до черевної стінки на 38,5 %, а петель кишечнмку - на 23,1 %. Визначено, що додаткове внутрішньочеревне вливання метилцелюлози з вмістом тіотриазоліну (1 %), ацелізину (1 %), лівомецитину (0,5 %) зниижує агрегацію тромбоцитів і гіперкогауляцію вже з першої доби, що у 1,8 раза прискорює загоєння операційних ран та на 80 % зменшує частоту післяопераційного спайкоутворення.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано доцільність та експериментально підтверджено ефективність застосування фітопрепратів "Фітохол", "Гастроацид" і "Фітопанк" з метою профілактики захворювань органів травлення й імунодефіцитних станів, викликаних порушеннями гігієнічних і технологічних факторів утримання продуктивних тварин. Розкрито особливості впливу фітопрепаратів на загальний стан, біохімічний статус, природну резистентність, збереженість, ріст і продуктивність тварин. На різних експериментальних моделях з лабораторними тваринами доведено нешкідливість фітопрепаратів, показано їх позитивний вплив на функціональний стан різних органів і систем, здатність нормалізувати обмін речовин, стимулювати активність імунної системи. Наведено рекомендації щодо використання даних препаратів з метою оздоровлення організму тварин та одержання екологічно безпечної продукції. За умов науково-виробничого експерименту апробовано схеми застосування фітопрепаратів з профілактичною метою: сухостійним коровам і порісним свиноматкам для профілактики захворювань новонародженого молодняка; молодняка продуктивних тварин для профілактики хвороб шлунково-кишкового тракту й імунної системи; курям-несучками для профілактики захворювань і підвищення продуктивності. Встановлено, що застосування фітопрепаратів за виробничих умов за запропонованими схемами підвищує середньодобові прирости живої маси продуктивних тварин на 15 - 20 %, резистентність, збереженість поголів'я на 20 - 25 %, нормалізує обмінні процеси та функціональний стан організму, сприяє зниженню захворюваності молодняка на 40 - 60 % та покращанню якості тваринницької продукції.

  Скачати повний текст