Досліджено проблему діагностики й ефективного медикаментозного та хірургічного лікування автоімунного тироїдиту (АТ). Проаналізовано тенденції патоморфозу хірургічних захворювань щитовидної залози, у тому числі АТ, у Прикарпатському ендемічному зобному регіоні. Вивчено особливості гістологічної будови та мікроструктури. Висвітлено маловідомі аспекти патогенезу АТ: імунологічні, гормональні, метаболічні та медіаторні процеси у їх взаємозв'язку. За результатами дослідження сформульовано лікувальну доктрину АТ, у якій обгрунтовано необхідність полікомпонентної медикаментозної терапії. Доведено ефективність малоінвазивного та місцевого лікування. Розроблено диференційовані показання й обсяг хірургічних втручань. Сформульовано принцип і запропоновано критерії моніторингу стану тироїдного залишку в післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

У процесі дослідження виявлено нові патогенетичні особливості розвитку поєднаної гастроентерологічної патології. Вперше сформульовано типи адаптивних реакцій, які утворюють з відомими параметрами вегетативної нервової системи цілісну, взаємопов'язану систему процесів пристосувальної спрямованості, за допомогою яких визначено провідні адаптаційні механізми за різних варіантів сполученої патології. Підтверджено фізіологічну значущість типу вихідного тонусу у вегетативній нервовій системі для оцінки ролі нервової та гуморальної ланок регуляторних механізмів у перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та хронічного гастродуоденіту, сполучених з хронічним холециститом і хронічним панкреатитом. Доведено, що відсутність регулювання функціональною пробою у третини хворих вказує на порушення рефлекторної захисної регуляції та може бути негативною прогностичною ознакою перебігу різних варіантів поєднаної патології органів травлення. Встановлено, що традиційна оцінка вегетативного забезпечення діяльності малоінформативна для визначення вегетативних зрушень та обгрунтування терапевтичної стратегії. Зроблено висновок, що питання про доцільність певної медикаментозної корекції захворювання необхідно вирішувати, зважаючи на загальні адаптаційні реакції організму.

  Скачати повний текст

Доведено цілісність й універсальність загального адаптаційного синдрому, який складається з певної послідовності адаптаційних реакцій на різних рівнях реактивності, забезпечує гомеостаз і життєдіяльність організму людини та тварин, в яких достатньо розвинені нервова, ендокринна, імунна системи (ссавці). Відзначено, що адаптаційні реакції розвиваються як відповідь організму на сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ. Експериментально доведено, що імунокомпетентні органи змінюються за різних адаптаційних реакцій. Уперше вивчено вплив нестероїдних протизапальних, сульфаніламідного та пірамідинового препаратів на розвиток реакцій. Установлено, що ці препарати у здорових тварин частіше, ніж інші медикаменти викликають адаптаційні реакції несприятливих типів, відповідно яким змінюються показники функції зовнішнього дихання, гемодинаміки, запалення, параметри гемостазу, діяльності нервової, ендокринної та імунної систем, ліпідного обміну. Виявлено та описано сезонні та добові ритми загальних адаптаційних реакцій. Установлено, що частота їх утворення залежить від віку та наявної патології. Обгрунтовано існування окремого типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції - реакції неповноцінної адаптації, яка є фоном для будь-якої патології та має відмінні від інших реакцій характеристики нервової, ендокринної, імунної систем, параметри гемостазу та запалення. Уперше з'ясовано прогностичне значення сприятливого чи несприятливого типів адаптаційних реакцій для перебігу хвороб внутрішніх органів. Виявлено, що сприятливими є реакції спокійної та підвищеної активації, а несприятливими - стрес, переактивація та неповноцінна адаптація. Визначено критерії повної, часткової та неповноцінної ремісії з урахуванням типу адаптаційної реакції. Обгрунтовано можливість використання адаптаційних реакцій для медичного прогнозування.

  Скачати повний текст

Вирішено проблему удосконалення діагностики, лікування, профілактики позаматкової вагітності у жінок фертильного віку. Виділено фактори ризику настання даної патології та запропоновано метод прогнозування розвитку захворювання. Одержано дані про закономірність гормонального профілю та наведено ультразвукові діагностичні критерії для прогресуючої трубної вагітності (ПТВ), а також алгоритм обстеження хворих із підозрою на ектопічну вагітність. Розроблено медикаментозне лікування ПТВ, шляхом трансвагінального сальпінгоцентезу з використанням індивідуальної дози метотрексату, що сприяє збереженню репродуктивного здоров'я жінок фертильного віку. Визначено критерії відбору пацієнток для консервативного лікування.

  Скачати повний текст

На відтвореній моделі стресу описано зміни біоелектричної активності кори головного мозку та гіпокампа щурів. Визначено, що за умов експерименту за абсолютними та відносними показниками біоелектричної активності зазначених структур домінуючою була дельта-активність. Встановлено, що як за фізіологічних умов, так і за умов зооконфліктного стресу динаміка потужності усіх досліджуваних ритмів ЕКоГ та ЕГГ мала трифазний характер. Показано, що за умов стресової програми на початку та наприкінці дослідження абсолютна потужність біоелектричної активності усіх частотних діапазонів даних структур мозку мала вищі значення за аналогічні показники тварин контрольної групи. Одержані дані про динаміку біоелектричної активності кори головного мозку та гіпокампа на фоні стресу та модулювання синаптичної передачі аміназином, амітриптиліном і карбамазепіном вказують на те, що не зважаючи на механізми дії досліджених препаратів, спостерігалися синхронізуючі впливи, які можуть свідчити про гіпермедіацію, котра забезпечує процеси саморегуляції за умов стресу. Показано, що медикаментозна пряма чи опосередкована активація стрес-лімітувальної системи мозку щурів відбувається за рахунок гіпермедіації, яка призводить до підвищення концентрації медіатору в синаптичній щілині шляхом стимулювання синтетичної активності пресинаптичного нейрону, блокади зворотного захвату медіатора чи блокади його поглинання.

  Скачати повний текст

Наведено результати ретроспективного аналізу 8 236 пологів за п'ятирічний період, вивчено 1 815 історій пологів, ускладнених слабкістю та дискоординацією пологової діяльності. Частота зазначених аномалій пологової діяльності склала 22,04 %. Виявлено фактори ризику виникнення порушень скорочувальної діяльності матки (екстрагенітальних, генітальних, акушерських). З використанням клініко-інструментальних, радіоімунологічних, імуноферментних, нейрофізіологічних, радіолігандних, реографічних, гістоморфологічних методів дослідження проведено комплексну оцінку аномалій пологової діяльності у 343-х роділь. З'ясовано основні ланки патогенезу аномалій скорочувальної діяльності матки, що полягають у порушенні функції центральної та вегетативної нервової системи, центральної та маткової гемодинаміки, гормонального гемеостазу, клітинної та гуморальної ланок імунітету, адренорецепторного апарату матки. Клінічно й експериментально обгрунтовано застосування факторів охолодження для корекції та профілактики зазначених аномалій пологової діяльності. Проведено порівняльну оцінку терапевтичної ефективності локальної гіпотермії передньої черевної стінки з традиційними медикаментозними способами лікування порушень скорочувальної функції матки, а також поєднання обох варіантів терапії. Розроблено показання, протипоказання, оптимальні схеми використання локальної гіпотермії передньої черевної стінки для лікування аномалій скорочувальної діяльності матки під час пологів.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності антимікобактеріальної хіміотерапії хворих на хронічний туберкульоз легень. Проведено рандомізоване дослідження хворих, які виділяли чутливі, монорезистентні, полірезистентні та мультирезистентні мікобактерії туберкульозу (МБТ). Вивчено частоту та профіль медикаментозної резистентності МБТ. Відзначено, ща у хворих дана резистентність до протитуберкульозних препаратів першого ряду становить 79,7 % до етіонаміду, канаміцину та фторхінолонів - відповідно у 26,4, 30,8 та 25,1 % хворих, що значно обмежує їх використання в режимах хіміотерапії та є підставою до удосконалення зазначених режимів з включенням циклосерину, клартитроміцину, капреоміцину та фторхінолону. Доведено, що вдосконалені режими антимікобактеріальної терапії підвищили на 20,8 % ефективність лікування туберкульозу за показником припинення бактеріовиділення та на 22,4 % зменшили частоту побічних реакцій від фторхінолонів.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано нову методику медикаментозної болетамувальної терапії у разі підвищеної судомної готовності мозку (експериментальні еквіваленти епілепсії), а також за умов застосування антиепілептичних засобів. Між анальгетиками та протисудомними препаратами виявлено фармакодинамічний антагонізм, який виявляється послабленням анальгетиками (трамадол, диклофенак натрію, кетопрофен, кеторолак) протисудомної активності антиконвульсантів і зменшенням болетамувальної дії анальгетиків (трамадол, парацетамол, диклофенак натрію, парекоксиб, целекоксиб, кетопрофен, кеторолак, анальбен, бензофурокаїн) антиепілептичними препаратами, тобто утворюється "замкнуте коло". На підставі результатів нейрофізіологічних досліджень пояснено й описано механізм такого явища. Виявлено, що зниження активності ретикулярної формації та кори великих півкуль під впливом анальгетиків із проконвульсантним компонентом дії за умов епілептичної активності зменшує депримувальний вплив ретикулярної формації на гіпокамп і мигдалик, що обумовлює редукцію протисудомної дії антиконвульсантів. Виявлено, що гальмування дорзального гіпокампу антиконвульсантами знижує його пригнічувальний вплив на кору та сприяє зменшенню знеболювальної дії анальгетиків за умов пароксизмальної активності. Встановлено, що судоми, як і больове подразнення, ініціюють розвиток оксидативного стресу. Виявлено, що за умови сумісної дії анальгетиків (трамадол) та антиоксидантів (тіотриазолін, мелатонін, кверцетин) підвищується анальгетична активність болетамувальних засобів і нівелюється їх негативний вплив на протисудомний ефект антиконвульсантів. Доведено, що комбінування антиконвульсантів (карбамазепін, ламотриджин, габапентин, топірамат, вальпроат) і протисудомних засобів сприяє підвищенню антипароксизмальної активності протисудомних засобів, а у разі сумісної дії карбамазепіну та тіотриазоліну спостерігається також і виражений анальгетичний ефект. На підставі фармакологічних і токсикологічних досліджень доведено ефективність і безпечність сумісного застосування карбамазепіну та тіотриазоліну у разі підвищеної судомної готовності мозку та больового синдрому. Створено новий комбінований препарат Карбатрил у вигляді таблеток із вмістом карбамазепіну 150 мг і тіотріазоліну 100 мг. Експериментально доведено здатність нового препарату підвищувати ефективність лікування невропатичного больового синдрому, а також покращувати фармакотерапію епілепсії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено актуальне питання сучасної гінекології - зниження частоти патології репродуктивної системи у дівчаток-підлітків. Встановлено взаємозв'язок між частотою та клінічними проявами післяабортних ускладнень і особливостями їх психологічного статусу, системного імунітету та мікробіоценозу статевих шляхів. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів на підставі психопрофілактичної та медикаментозної корекції. Наведено методи контролю за ефективністю та прийнятністю різних лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів, що проводятсься у даній віковій категорії населення після артифіційних абортів з використанням психологічних, мікробіологічних та імунологічних показників.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення структури та клініко-психопатологічних особливостей формування аутодеструктивної поведінки осіб похилого віку з органічним депресивним розладом (ОДР) удосконалено ранню діагностику та тактику психотерапевтичної та медикаментозної корекції цих патологічних станів. Запропоновано новий підхід, зокрема, розроблено інтегративний комплекс психотерапії та медикаментозного забезпечення (антидепресантами групи СІЗЗС), адаптованих для категорії хворих з ОДР. Ефективність лікувального комплексу підтверджено клініко-катамнестично. Обгрунтовано рекомендації стосовно терапевтичної корекції та профілактики аутоагресії за депресивних розладів на тлі церебрального атеросклерозу за умов психіатричного стаціонару та психоневрологічного диспансеру.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність аутолейкоцитарну перфузію ліків за умов комплексного хірургічного лікування пацієнтів з синдромом діабетичної стопи (СДС). Визначено низьку обізнаність хворих на цукровий діабет (ЦД) щодо цієї патології, а також вплив на формування СДС взаємообтяжуючих показників ризику, а саме: наявності гіпертензії, ожиріння, ретинопатії та протеїнурії на тлі не компенсованого ЦД - гіперглікемії. Показано, що СДС супроводжується значними гемодинамічними змінами та зростанням показників ендогенної інтоксикації. Установлено, що СДС поглиблює ендогенну інтоксикацію та взаємообтяжує ЦД, призводить до значних гемодинамічних порушень, виявлених доплерометричними дослідженнями. З'ясовано, що використання у комплексі лікування СДС аутолейкоцитарної перфузії ліків сприяє покращенню загального стану пацієнта, прискоренню компенсації ЦД, зменшенню рівня ендогенної інтоксикації. Відзначено, що аутолейкоцитарна перфузія ліків дозволяє скоротити тривалість лікування, здійснює клінічний ефект і може бути рекомендована для міждисциплінарного застосування. Визначено, що дана стратегія дозволила скоротити кількість ампутацій у 1,4 разів. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності комплексного лікування й усунення ендогенної інтоксикації у пацієнтів з СДС у процесі лікування необхідно використовувати даларгін, який здійснює анаболічний ефект і моделює опіатергічні процеси протеосинтезу у пацієнтів з СДС.

  Скачати повний текст

Розроблено біотехнічну систему формування терапевтичних комплексів лікарських препаратів у дерматології, що враховує розгорнуті діагнози й індивідуальні особливості пацієнтів, несумісність препаратів, багатокритеріальне порівняння препаратів-аналогів і статистику управлінських рішень з метою підвищення ефективності медикаментозної реабілітації пацієнтів. Наведено метод формування терапевтичних комплексів на базі штучної нейронної мережі, яка формує множину припустимих рішень і вибір найкращого відносно заданого критерію, а також її алгоритми навчання та функціонування, що враховують експертні оцінки у разі порівняння препаратів-аналогів і статистику управлінських рішень. Розроблено структуру, інформаційне, алгоритмічне та програмне забезпечення біотехнічної системи та проведено її тестову перевірку.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості протікання вагітності та пологів, порівняльні аспекти репродуктивного здоров'я, формування та функціонування системи мати - плацента - плід у жінок, які багато народжують. Встановлено тісний взаємозв'язок між йодним забезпеченням організму та функціональним станом щитовидної залози та фетоплацетарного комплексу у таких жінок. Розглянуто нові аспекти акушерських (невиношування, передчасні пологи, плацентарна недостатність, аномалії пологової діяльності) та перинатальних (інтраамніальне інфікування, затримка внутрішньоутробного розвитку та дистрес плоду) ускладнень у жінок, які багато народжують. Виявлено у них нові особливості лактації, що дозволило встановити частоту та ступінь вираженості гіпогалактії залежно від способу розродження та покращити шляхи її зниження. Показано, що порушення в системі мати - плацента - плід у таких жінок характеризуються дисгормональними та дисметаболічними порушеннями, що починаються з 28-ми тижнів вагітності та виявляються достовірним зниженням вмісту плацентарного лактогену, естріолу, хоріонічного гонадотропіну та пролактину. Обгрунтовано нову поетапну лікувально-профілактичну методику для жінок, які багато народжують з метою зниження у них частоти акушерських і перинатальних ускладнень з використанням медикаментозної та немедикаментозної терапії.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда, з артеріальною гіпертензією виникає вегетативна дисфункція, яка характеризується вираженою стресорною напругою вегетативної регуляції з превалюванням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи та значним зниженням парасимпатичної активності. Доведено, що ступінь вегетативної дисфункції вище у ранній період захворювання та тісно корелює з локалізацією Q-інфаркту міокарда та величиною фракції викиду лівого шлуночка. Встановлено, що незважаючи на те, що обробка 5-ти-хвилинних ділянок електрокардіограми (ЕКГ) виявляє тіж самі тенденції, що й аналіз 24-х-годинного запису, ці дані не можна поєднувати в межах однієї групи, а у разі порівняння результатів, одержаних під час обробки різних за тривалістю ділянок ЕКГ, необхідно враховувати їх залежність від часу доби, коли було проведено дослідження. Обгрунтовано доцільність використання аналізу варіабельності ритму серця у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда з артеріальною гіпертензією з метою оцінки ефективності проведеної медикаментозної терапії та її можливої корекції.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми діагностики, клініки та лікування вегетативних дисфункцій, які виникають у жінок на фоні хронічних запальних хвороб внутрішніх статевих органів. Узагальнено результати клініко-неврологічних, психологічних, інструментальних обстежень гінекологічних хворих з різноманітними проявами ураження периферичного відділу вегетативної нервової системи. Визначено особливості вегетативних дисфункцій за зазначених хвороб як специфічного больового синдрому за наявності іритативних вогнищ та різних рівнів больової аферентації. Відзначено схильність больових феноменів до пароксизмального перебігу. Розроблено схему комплексного поетапного лікування вісцеральної вегетативної патології з застосуванням фармако-фізіотерапевтичного комплексу та пелоїдотерапії. Показано перевагу запропонованого способу лікування у порівнянні з роздільним проведенням фізіо-, пелоїдо- та медикаментозної терапії.

  Скачати повний текст

Вивчено значущість порушень метаболічних процесів в організмі хворих у клінічному перебігу обструктивної нефропатії. Розроблено методи диференційованої тактики щодо способу відновлення відтоку сечі та комплексного застосування лікарських засобів із метаболізм-коригувальною дією, що є патогенетично обгрунтованим. Наведено результати обстеження та лікування 110-ти хворих н обструктивну нефропатію. Досліджено клінічний перебіг обструктивної нефропатії в урологічних хворих, який має прояв як функціональний, уродинамічний, запальний і больовий синдроми. Внаслідок порушення уродинаміки інфра- та суправезикального характеру в організмі хворих вуглеводно-фосфорний обмін уповільнюється, що призводить до зниження енергетичного потенціалу окиснювально-відновних процесів та інтенсивності детоксикації. Установлено взаємозв'язок між вираженістю порушень метаболічних процесів, що стосуються системи біоенергетики, перебігу вуглеводно-фосфорного обміну, реалізації процесів детоксикації та забезпечення функціональної здатності структурних елементів нирки за умов обструкції, саме таким чином здійснюється вплив на клінічний перебіг обструктивної нефропатії і схильність до ускладнень, зокрема, інфекційно-запальних. Обгрунтовано необхідність медикаментозної корекції метаболічних порушень у хворих на обструктивну нефропатію, доцільність комплексного лікування пацієнтів, а також диференційованого вибору методу відновлення відтоку сечі. Розроблено та впроваджено до клінічної практики стент і катетер для довготривалого утримання, дренування та підведення до нирки контейнера з фармакосорбентом. Запровадження способів етіотропії та патогенетичної терапії за умов обструкції сечових шляхів вплинуло на вираженість уродинамічних змін, супінь декомпенсації ниркової функції та активність супровідного інфекційно-запального процесу.

  Скачати повний текст

Досліджено шлунково-кишкові та кардіоваскулярні ускладнення, що виникають в результаті побічної дії нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) й обгрунтовано доцільність призначення цитопротекторних лікарських засобів для лікування даних патологій. Встановлено, що серед неселективних інгібіторів циклооксигенази (ЦОГ) найбільш небезпечно впливає на гастродуоденальну зону (ГДЗ) індометацин. Виявлено, що застосування ібупрофену практично не викликає ерозивних і виразкових уражень слизової оболонки (СО) ГДЗ. З'ясовано, що препарати "Ібупрофен" та "Целекоксиб" достовірно не підвищують ризик виникнення серцево-судинних ускладнень. Доведено, що прийом медикаментів значно погіршує олужнювальну функцію шлунка, що є однією з причини виникнення гастродуоденопатії (ГДП). Обгрунтовано доцільність включення до комплексного лікування хворих з ГДП, ускладненою побічною дією НПЗП, цитопротекторних препаратів. Встановлено їх позитивний вплив на репаративні процеси в СО ГДЗ, що сприяє підвищенню ефективності лікування даної категорії хворих.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз особливостей реакції частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (АТ), вегетативної регуляції серцевої діяльності, персональних психологічних особливостей, показників жирнокислотного складу ліпідів сироватки крові та поту у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з гіпертонічною хворобою (ГХ) залежно від типу реакції на психоемоційний стрес. Науково обгрунтовано використання поту як показника з метою визначення жирнокислотного складу ліпідів у зазначених хворих. Для визначення типу реакції на психоемоційні стресові впливи хворим на ІХС з ГХ проведено психоемоційний тест, за результатами якого було з'ясовано приналежність хворих до певної групи: нормореакторів чи гіперреакторів. Установлено більш виражені негативні зміни всіх вивчених показників у осіб з гіперреактивним типом реакції на психоемоційний стресорний вплив. Розроблено ефективну медикаментозну схему корекції порушень жирнокислотного складу ліпідів з використанням препарату "Теком" чи комбінацією "Теком" + "Дилтиазем" у хворих на ІХС з ГХ.

  Скачати повний текст

Вивчено питання застосування електростимуляції та електропунктури з фармакопунктурою у комплексному лікуванні хворих з нейрорефлекторними больовими синдромами остеохондрозу хребта з метою досягнення максимального знеболення та стимуляції саногенетичних процесів в організмі. Отримані дані свідчать, що електропунктура з адекватно підібраними параметрами та фармакопунктура блокаторами кальцієвих каналів має достовірно вищу результативність у лікуванні хворих з рефлекторними больовими м'язово-тонічними проявами остеохондрозу хребта у порівнянні з електростимуляцією та медикаментозним лікуванням. Для лікування нейродистрофічних проявів ефективними є електропунктура з фармакопунктурою блокаторами кальцієвих каналів і плазмолом.

  Скачати повний текст