Досліджено генезу й еволюцію західноєвропейського нігілізму. Доведено, що європейський нігілізм, грунтуючись на екзистенційній ментальності, виробляє власну метафізику, яка втілює досвід людського існування. Відтворено цілісну нігілістичну парадигму у вертикальному та горизонтальному вимірах, розкрито амбівалентну суть західноєвропейського нігілізму та виявлено його позитивний зміст. Проведено історико-філософський аналіз з позицій pro et contra, що дає змогу кваліфікувати цей світоглядний феномен не тільки як прояв волі до заперечення та деструкції, але й як здійснення волі до утвердження і творення. Запропоновано тезу, що, репрезентуючи кризову свідомість, нігілізм акцентує самоподолання як основну вимогу активної життєтворчості. На підставі компаративного аналізу зроблено висновок щодо європейського грунту вітчизняного філософування, що породив самобутній тип українського ніцшеанства.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз змісту концепцій філософії життя в західноєвропейській філософії кінця XIX - першої половини XX ст. З'ясовано причини їх переходу від пріоритетного розгляду феномена життя до вивчення проблеми сутності та природи людини. Визначено причини формування некласичної філософської думки та її актуалізації у філософії XIX ст. Досліджено процеси та явища в інтелектуальній, соціальній і матеріальній сфері, які стимулювали процес формування ірраціоналізму. Розглянуто витоки формування "філософії життя" - основної ірраціоналістичної течії кінця XIX - початку XX ст. Показано значущість філософських досліджень С. К'єркегора та А.Шопенгауера у формуванні нових ідей, відмінних від ідей класичної філософії. Визначено й охарактеризовано основні етапи змін поглядів представників "філософії життя" на основну проблематику - феномен життя. Здійснено історико-філософський аналіз концепцій філософії життя Ф.Ніцше, В.Дільтея, А.Бергсона, Г.Зіммеля, О.Шпенглера та П.Тейяр де Шардена, виявлено трансформацію їх поглядів на феномен життя. Розкрито значущість і ступінь впливу гносеологічних досліджень філософії життя. Визначено характер впливу на філософські концепції життя природничонаукових досліджень. Показано зв'язок ідей західноєвропейської філософії кінця XIX - початку XX ст. з вченням В.Вернадського про "живу речовину" та з дослідженнями несвідомого З.Фрейда. Здійснено порівняння концепції філософії життя з метою визначення загальних характеристик і відмінностей, а також встановлення особливостей висвітлення основної проблематики - феномена життя. Виявлено закономірності формування кожної подальшої концепції філософії життя на основі попередньої. Проведено критичний аналіз концепцій існування людини (Dasein) в екзистенціальній філософії. Встановлено причину зміни проблематики в некласичній філософїї. Визначено причину переходу в концепціях філософії життя від досліджень феномена життя до переважного аналізу буття людини.

  Скачати повний текст

Досліджено моделі суб'єктивного сприйняття часу на матеріалі німецьких і російських соціально-філософських ідей кінця XIX - початку XX ст. Визначено загальнокультурні детермінанти розвитку уявлень про час даного хронологічного періоду, якими є: стародавній міфологічний час, аграрна циклічна та християнська лінійна темпоральні моделі. Доведено інваріантність більшості виявлених темпоральних патернів. Розглянуто унікальні та національно детерміновані моделі (концепцію чотиривимірного часу М.Гайдеггера, модель "танцівної" часової спіралі Ф.Ніцше, специфічну німецьку модель - представлення історичного часу у просторовому образі дому та деякі інші). Виявлено основні тенденції у розвитку суб'єктивних уявлень про час на початку XX ст., якими є: хвороблива відокремленість і відчуженість суб'єктивного часу індивіда від об'єктивного та інших форм іманентного часу; неоднозначність в орієнтації на певну часову перспективу; різноманіття моделей часової спрямованості; темпоральна інтенсифікація сучасного суспільства; особливе сприйняття тривалості та швидкості перебігу часу.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження етико-політичної проблематики в соціальній філософії М.О.Бердяєва (1874 - 1948 рр.). Висвітлено вплив соціалізаційних, культурно-дискурсивних та особистісно-ціннісних чинників на формування та становлення бердяєвської філософії. На підставі аналізу доеміграційного періоду творчості мислителя (1900 - 1922 рр.) висвітлено процес становлення його соціальної філософії. Простежено еволюційний розвиток філософських поглядів М.О.Бердяєва. Встановлено визначальний вплив марксистської картини світу у поєднанні з елементами критичної філософії в творчості М.О.Бердяєва у період 1900 - 1901 рр., наслідком якого стала інтеріоризація гуманістичних цінностей. Неокантівський період (1901 - 1907 рр.) відзначається поєднанням принципів формальної етики Канта та ціннісної етики Ніцше. Для неохристиянського періоду (1907 - 1917 рр.) характерне ствердження трансцендентного ідеалізму та синтез християнської та ніцшеанської етики як апології соціальної творчості й особистісної самоактуалізації. Акцентовано увагу на поєднанні етичних і політичних сфер у філософському вченні мислителя про існування етики закону, спокути і творчості. Запропоновано тлумаченя держави як суспільного прояву етики закону. Встановлено, що політика у повсякденні (як сфера відносного) пов'язана з самообмеженням влади у законах, а в історії (як знаряддя есхатології) - визначається етикою творчості.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість провідних представників західноєвропейської культури кінця XIX - початку XX ст. Е. Г. Крега, Г. Фукса, А. Аппіа. Доведено, що філософсько-мистецтвознавчі ідеї даного періоду були стимулом для формування творчої особистості. Встановлено вплив філософських ідей Ф. Ніцше, естетико-художніх засад прерафаелітів і естетико-мистецтвознавчих складових філософії А. Бергсона на західноєвропейську театральну культуру того часу. Зауважено, що аналіз естетико-художніх засад Е. Крега, Г. Фукса, А. Аппіа підкреслює потужність взаємозв'язку між теорією та практикою мистецтва та уточнює важливість міжвидових зв'язків у площині театральної культури, а також сприяє осмисленню процесу інтеграції українського театру у західноєвропейський культурний простір.

  Скачати повний текст

Аргументовано потенціал міждисциплінарного підходу та акцентовано на доцільності проведення культурологічного аналізу, що дозволяє цілісно розглянути дане явище. Український авангард висвітлено в контексті змін, які відбувалися в європейській гуманістиці під впливом філософсько-естетичних і соціокуль-турних ідей А. Бергсона, Ф. Ніцше, X. Ортега-і-Гассета, І. Тена, 3. Фрейда. Обгрунтовано специфічні ознаки даного феномена: поєднання національного та загальнолюдського аспектів, формотворчість, експериментування з кольором, ритмом і "синтезом відчуттів", використання фольклорних традицій, втілення естетико-художніх засад авангардизму практично в усі види мистецтва.

  Скачати повний текст

Вперше висвітлено філософські та релігійні начала в творчості О. Ольжича, які зумовили структуру його образу світу. Для з'ясування філософських засад аналізованої лірики запропоновано цілком новий її контекст, головним чином німецьку філософсько-політичну думку того періоду, зокрема, середовища так званих "консервативних революціонерів". Зазначено, що філологічний аналіз супроводжується відповідним філософським контекстом, згідно з настановою Ф. Ніцше: "Філолог повинен окреслити також мету і шлях свого наміру у вигляді короткого символу віри; хай так станеться завдяки оберненій думці Сенеки "philosophia facta est quae philologia fuit" [філософією стало те, що було філологією]. Це означає, що будь-яку філологічну діяльність повинен супроводити й охоплювати якийсь філософський світогляд, з якого усунуто як непотрібне все одиничне та детальне, залишаючи тільки цілісне й монолітне". Розкрито специфіку лірики О. Ольжича у зіставленні з поезіями Ю. Дарагана та К. Кавафіса.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві проаналізовано романи "Волхви" та "Великий розенкрейцер" маловідомого російського письменника XIX ст. Вс. Соловйова в аспекті вивчення жанрових традицій та новаторства, єдності художніх особливостей дилогії та філософських й езотеричних учень у соціокультурному контексті 1880-х рр. Визначено й охарактеризовано основні періоди літературної творчості Вс.Соловйова, проаналізовано творчу взаємодію письменника з О.Блаватською та Вол.Соловйовим як процес взаємотяжіння та дистанціювання. Простежено зворотний зв'язок, що підтверджує вплив творчості Вс.Соловйова на формування літературних процесів, зокрема, виникнення та розвиток символістського напрямку. Розкрито філософські засади романів і введені у дилогію моделі духовної еволюції особистості, створені на підставі філософських доктрин Вол.Соловйова та Ф.Ніцше. Розглянуто засоби втілення й оформлення даних моделей у художньому просторі романів, досліджено їх інтегрування у містичне вчення таємного ордену. Визначено імовірні джерела творення дилогії, розглянуто символіку назв романів, способи введення біографічного матеріалу. Встановлено вплив російської філософської прози XIX ст. на поетику творів Вс.Соловйова. Під час дослідження роману "Волхви" особливу увагу приділено вивченню системи персонажів твору як засобу художнього втілення філософської концепції світу письменника. Роман "Великий розенкрейцер" розглянуто як спробу реалізації символістського принципу засобами поетики.

  Скачати повний текст

Здійснено інтерпретацію феномену нігілізму у філософських вченнях М. Штірнера та Ф. Ніцше. Визначено та проаналізовано екзистенційну й історичну суть даного феномену, що компенсує позитивну присутність буття негативними характеристиками людського існування. Охарактеризовано деструктивні та конструктивні компоненти філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше та зроблено висновок про нігілізм як феномен, що вимагає екзистенційного самозаглиблення індивіда через заперечення репресивної здатності культури. Виявлено спільні та відмінні особливості філософських поглядів мислителів у обох компонентах. З'ясовано, що нігілізм М. Штірнера є аспектом філософування на рівні індивідуального бунту проти панувальної системи ціностей і повернення світу у свою "власність", а Ф. Ніцше розвиває на основі нігілізму нову онтологію волі до влади як вічного повернення та діонісійської надлюдини, що виходить за межі егоїзму та наділяє її творінням інших. Розкрито суть нового соціального порядку у філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше, де основним принципом є принцип домінування Єдиного та надлюдини над Іншим.

  Скачати повний текст

Проаналізовано новаторські пошуки М.Семенка періоду "кверофутуризму" у контексті західноєвропейського авангардного мистецтва. Розглянуто естетику раннього українського футуризму у системі філософських концепцій Ф.Ніцше, А.Бергсона, К.Жакова. Осмислено трансформацію естетико-філософської спрямованості українського футуризму, світоглядне підгрунтя "панфутуризму". Висвітлено ідею "смерті мистецтва" за умов формування "нової" української літератури. Охарактеризовано місце Михайля Семенка у літературному процесі 20-х рр., а також значення його творчої спадщини щодо формування цілісної картини філософсько-естетичних пошуків української літератури XX ст.

  Скачати повний текст

Показано, що близькість Ф. Ніцше до некласичної філософії особливо яскраво простежується на прикладі його соціально-філософських поглядів, які втілилися у фактичному визнанні філософом принципу додатковості раціонального-ірраціонального. Цей принцип у свою чергу дозволяє більш продуктивно розглядати проблеми, що реально постають перед суспільством і не можуть бути вирішені за допомогою однобокого раціонального або ірраціонального підходу.

  Скачати повний текст

Доведено, що розуміння релігії розвивалось протягом всієї творчості Г.Гегеля. Визначено два основних етапи розвитку гегелівської думки та розкрито особливості тлумачення релігії на кожному з них. Значну увагу приділено гегелівській інтерпретації релігійної свідомості, розкрито діалектику людини та Бога у філософії Гегеля, особливості його інтерпретації історії релігії, проаналізовано значення принципу системності для формування філософії релігії як окремої дисципліни. З'ясовано функції релігійної спільноти в суспільстві та проаналізовано гегелівську тему "смерті Бога" у співвідношенні з розвитком цієї теми у роботах Ф.Ніцше.

  Скачати повний текст

Досліджено романну творчість Г. Гріна під кутом зору трагічної іронії. На основі філософських та естетичних праць A. Шопенгауера, Ф. Ніцше, Г. В. Ф. Гегеля, К. Терлволла, М. де Унамуно, B. Пігулевського виявлено й осмислено концепцію трагічної іронії як філософсько-естетичного феномену, що втілює модерністську епістемологічну парадигму та має комплекс характерних поетикальних ознак. Проаналізовано чотири групи романів 1936 - 1982 pp., які втілюють різні етапи шукань автора: дослідження можливостей християнської доктрини, осмислення духовної кризи за допомогою екзистенціалістського поняття абсурду, вивчення перспектив поєднання публічного та приватного світів за допомогою ліберальної іронії та спроби реінтеграції антиномій шляхом діалогу. Доведено, що трагічна іронія як світоглядна й естетична концепція відіграє засадничу роль у всіх визначальних романах Г. Гріна, що дозволяє розглядати доробок письменника в системі модерністського типу творчості. Незважаючи на присутність у пізніх романах письменника постмодерних художніх стратегій, трагічна іронія Г. Гріна утримує свою модерністську природу, оскільки наголошує на трагічному розколі між внутрішнім і зовнішнім, індивідом і світом і втілює болісні духовні пошуки людини XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто естетичну парадигму напередодні ніцшеанства, визначено безпосередні витоки філософії Ф. Ніцше. Системно та цілісно проаналізовано естетичні погляди Ніцше, зважаючи на їх генезис в творчості німецького мислителя. Розглянуто категорії аполлонічного та діонісійського як основу естетики та метафізики Ф. Ніцше. Виявлено причини критики Ф. Ніцше сучасної йому естетики романтизму як форми експлікації нігілізму. Розкрито причини виникнення концепції надлюдини. Узагальнено естетичні погляди Ф. Ніцше в контексті аналізу мистецтва як форми волі до влади. Розкрито змістовні аспекти рецепції поглядів Ф. Ніцше естетикою модернізму на прикладі філософії О. Шпенглера та Х. Ортеги-і-Гассета. Простежено еволюцію естетики Ф. Ніцше в межах постмодерністської парадигми на прикладі творчості Ж. Дельоза, М. Фуко та Ж. Дерріда.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі трансформації мотивів та образів світової літератури у творчості майстра української прози кінця XIX - початку XX ст. Ольги Кобилянської (1863-1942). З'ясовано рівень рецепції письменницею творчого досвіду попередників і сучасників, зокрема Ф.Ніцше, Є.-П.Якобсена, М.Метерлінка. Визначено формально-змістові рівні переосмислення традиційних структур, уперше в українському літературознавстві обгрунтовано використання О.Кобилянською мотивів та образів Біблії, античної літератури, встановлено механізм синтезу національного і загальнокультурного у витворенні неофольклорного міфа. Творчість О.Кобилянської вагомо підтверджує безперечний зв'язок українського письменства із загальноєвропейською літературою на зламі XIX і XX століть.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено жанрові особливості фантазії як класу творів в англомовній літературі другої половини ХІХ ‒ початку ХХ століття. З цією метою розглянуто й систематизовано підходи вітчизняних і зарубіжних літературознавців до визначення й класифікації фантазії, фантастики і фантастичного, на основі робіт видатних науковців запропоновано власне визначення фантазії як класу творів, виявлено ідейно-естетичні принципи формування фантастичних жанрів, співвіднесено поняття фантазії й фантастики з поняттям художньої умовності, розглянуто фантазію як літературне явище. При цьому дисертація спирається на висновки і положення історико-літературного і теоретичного характеру, оприявлені в наукових працях таких відомих дослідників і теоретиків фантастики, як Ж. П. Сартр, Е. М. Форстер, Р. Каюа, Ц. Тодоров, С. Лем, В. Гопман, Ю. Кагарлицький, О. Ковтун, Т. Чернишова та ін. На їх основі виконано власне дослідження місця і ролі нереалістичних жанрів в англійській літературі другої половини ХІХ ‒ початку ХХ століття, зроблено власні відкриття стосовно особливостей поетики творів та їх інтерпретацію з опорою на світоглядну та естетичну позицію авторів.На підставі дослідження різновидів англомовної «фантазії» другої половини ХІХ – початку ХХ століття встановлено, що фантастичні твори цього періоду складно віднести до якогось одного жанрового різновиду, вони мовби знаходяться на перетині двох або більше магістральних жанрів – готичного роману, літературної казки, наукової фантастики, фентезі. У проаналізованих текстах особлива увага приділяється поетиці, через яку приходимо до глибинних рівнів тексту. Виявлено і висвітлено зв'язок англійської фантазії з міфологією, народною казкою, готичним романом, а також роль у ній таких прийомів, як гротеск і нонсенс. Категорії чудесного і страшного розкриваємо через естетичні категорії прекрасного і потворного, ніцшеанську концепцію аполлонівського та діонісійського начал, а також через запропоноване Фройдом поняття «моторошного».^UThe dissertation studies the genre peculiarities of fantasia/fantasy as a class of works in the English literature of the second half of the 19th  the beginning of the 20th century. To this end, the approaches of Ukrainian and foreign literary theorists and critics to the definition and classification of fantasia/fantasy, the fantastic and speculative fiction are analysed. Taking into consideration the works of outstanding scholars, the author suggests her own definition of fantasia/fantasy as a class of literary works, finds ideological and aesthetic principles of the formation of fantasy genres, correlates the concepts of fantasy and the fantastic with the concept of artistic conventionality, and researches fantasia/fantasy as a literary phenomenon. At the same time, the dissertation uses the conclusions and positions of historical-literary and theoretical character, which have been implemented in papers of such famous researchers and theorists of the fantastic, as J.-P. Sartre, E. M. Forster, R. Caillois, T. Todorov, S. Lem V. Gopman, Yu. Kagarlitsky, E. Kovtun, T. Chernysheva and others. On their basis, the author fulfilled her own research of the place and role of unrealistic genres in the English literature of the second half of the 19th  the beginning of the 20th century, and made her discoveries about the peculiarities of poetics of works and their interpretation based on the worldview and aesthetic position of the authors.In accordance with the study of varieties of English-language “fantasia” of the second half of the XIX  early XX century, the author defines that fiction works of this period are difficult to attribute to any one genre variety, they seem to be at the intersection of two or more main genres  Gothic novel, literary tale, science fiction, and fantasy. In the analyzed texts, special attention is paid to poetics, through which we come to the deep levels of the text. The connection of English fantasia with mythology, folk tale, and Gothic novel, as well as the role of such techniques as grotesque and nonsense in it is revealed and highlighted. The author considers the categories of the wonderful and the frightful through the aesthetic categories of the beautiful and the ugly, the Nietzschean conception of the Apollonian and Dionysian principles, as well as through Freud's notion of the uncanny.

Здійснено спробу вивчення теорії архетипів у вітчизняній і зарубіжній філософській літературі (працях Л.Гумілова, М.Еліаде, С.Кримського, О.Лосєва, Т.Манна, Ф.Ніцше, Платона, П.Флоренського, Н.Хамітова, Ф.Шеллінга, К.Юнга). Проведено структурно-функціональний аналіз амбівалентної суті образу міфічного першогероя у контексті архетипу культурного героя, здійснено спробу реконструкції основних елементів даного архетипу у загальноіндоєвропейській традиції. Установлено функціонування його складових (захисної, перетворювальної та сакральної функцій) в українській духовній традиції. Історико-філософський зміст архетипу культурного героя визначено як іманентну націленість особи, якій притаманні риси міфічного першогероя, на перетворення, реорганізацію життя людської спільноти

  Скачати повний текст

Системно висвітлено семантико-структурну та функціональну специфіку, стратегію та тенденції міфологізування на базі комплексного вивчення зрізів багатовекторних міфотвірних потоків прози метрополії та діаспори 1930-х рр. Запропоновано класифікацію базових міфопоетичних моделей, яка враховує різноманітні критерії їх систематизації. У співвідношенні з динамікою стильових пошуків, наявних у мистецтві цього періоду, охарактеризовано основні комплекси домінантно-репрезентативних міфопоетичних моделей, їх структурно-семантичні модифікації та трансформації. На підставі аналізу технології та поетики креацій міфологізованої текстової дійсності з'ясовано специфіку міфотвірного космогенезу у літературі розглянутого періоду у цілому та у створюваних індивідуально-авторських системах зокрема. Виявлено подібності та відмінності векторів і орієнтирів міфологізування у літературі метрополії та зарубіжжя 1930-х рр. Доведено функціонування міфопоетичних структур і принципів моделювання, які не висвітлювалися у науковій рецепції творчості конкретних авторів (специфіки моделювання семантики можливих світів у прозі А.П.Платонова та М.А.Булгакова, структуротвірної функції Кітезького міфокомплексу у романі-міфі А.П.Платонова, художніх усвідомлень атомної теорії в "Распаде атома" Г.В.Іванова, послідовну деконструкцію моделі перетворення у романі В.С.Яновського, втілення та трансформацію ніцшеанського міфокомплексу у прозі Б.Ю.Поплавського). Базуючись на аналізі художніх структур у поєднанні з розглядом аксіологічних проекцій авторських інтенцій, запропоновано корекції та нові інтерпретації певних ідейно-естетичних контекстів творів. Описано міфологічний код російської прози 1930-х рр.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню постсекулярного повороту в суспільному пізнанні, який відображає новий тип відносин між секулярними і релігійними сферами в сучасному суспільстві, деприватизацію релігії та повернення її в публічний простір. Робота є результатом переосмислення постметафізичного мислення як необхідної умови формування постсекулярної парадигми. Виділено і схарактеризовано два підходи до критики метафізики: епістемологічний підхід сцієнтистської елімінації метафізики і онтологічний підхід негативної метафізики, які у комплексі створюють горизонти постметафізичного мислення. Запропоновано розмежування між антиметафізичною та постметафізичною стратегіями філософування, остання з яких є не відкиданням метафізики, а обмеженням її привілейованого доступу до абсолютного знання. Виявлено два аспекти зв'язку між постметафізичним мисленням і формуванням постсекулярної парадигми. Перший, похідний від кантіанської філософії, полягає у використанні «суду розуму» по відношенню до філософії, що сприяє обмеженню її повноважень у справі описання структур буття. Другий, виявлений у словах Ніцше про «смерть Бога», сприяє ослабленню теології, яка також відмовляється від онтологічних висловлювань і переходить до герменевтичних практик. Обґрунтовано, що завершення метафізики означає втрату довіри до будь-яких метанаративів, у тому числі і секуляризму, що робить суспільну свідомість відкритою для релігійного досвіду. Таким чином, у дисертації зʼясовано роль постметафізичного мислення у формуванні постсекулярної парадигми.^UThe presented work is the first attempt in Ukrainian socio-philosophical thought to conceptualize postmetaphysical thinking (both in Habermasian and postmodernist interpretation) as a necessary condition for the formation of the postsecular state of social consciousness.The dissertation is devoted to the research of postsecular turn in social cognition, which reflects a new type of relations between secular and religious spheres in modern society.The work is the result of rethinking postmetaphysical thinking as a necessary condition for the formation of a postsecular paradigm.Two approaches to the critique of metaphysics are singled out and characterized: the epistemological approach of the scientistic elimination of metaphysics and the ontological approach of negative metaphysics, which together create horizons of postmetaphysical thinking. The epistemological approach, which emphasizes the conditions and procedures of cognition, prefers the structural-formal analysis of the metaphysical method of cognition, refusing to consider the subject area of metaphysical thinking as important. Ontological critique of metaphysics, without denying the importance of its subject area, takes the form of meaningful overcoming of metaphysical thinking as one-sided and insufficient.A distinction is made between antimetaphysical and postmetaphysical strategies of philosophizing, the latter of which is not a rejection of metaphysics, but a restriction of its privileged access to absolute knowledge. Postmetaphysical thinking is a way of renewing philosophy, which on the one hand denies any worldview or philosophical system the ability to know the limits of existence, and on the other – refocuses philosophy on understanding the existing, everyday, not related to supernatural human existence. Thus, postmetaphysical thinking creates the conditions for changing the role of philosophy: from the owner of the true knowledge of life in general to the mediator in interdisciplinary and intercultural communication.Two aspects of the connection between postmetaphysical thinking and the formation of the postsecular paradigm have been identified. The first, derived from Kantian philosophy, is the use of the "court of reason" in relation to philosophy, including secularist, which limits its powers in describing the structures of existence. The second, found in Nietzsche's words about the "death of God," contributes to the weakening of theology, which also abandons ontological statements and moves to hermeneutic practices. Thus, there is a weakening of metaphysical claims to universal truth on the part of both philosophy and theology, which ultimately leads to the possibility of their dialogue "on an equal footing."It is substantiated that the completion of metaphysics means a loss of confidence in any metanarratives, including secularism. The prefix "post" is used to the present era, it concerns the end of secularism, but not the end of secularity.The results obtained are of essential practical importance for resolving issues related to conflicts on religious grounds, and can serve as an argument for the implementation of the political principle of "equality of citizens of the state with their cultural differences."Thus, the dissertation clarifies the role of postmetaphysical thinking in the formation of the postsecular paradigm.

Досліджено історико-філософську специфіку поняття "суспільство спектаклю" у контексті філософії Заходу. Установлено концептуальні подібності та розбіжності між спекулярною теорією французьких авторів Ж.Бодрійяра, Г.Дебора, Ж.Дерріда та вченнями Платона, Ф.Ніцше, К.Маркса, М.Гайдегера, Р.Барта та інших мислителів. Аргументовано, що історико-філософська своєрідність поняття "суспільство спектаклю" корениться у його специфічному онтологічному підгрунті, зокрема, у самобутньому вирішенні проблеми дискретності простору. Виявлено синонімічність теоретичних конструктів "симуляція" (Ж.Бодрійяр), "утворення подоб" (Г.Дебор), "деконструкція" (Ж.Дерріда).

  Скачати повний текст