Доведено онтичний та онтологічний пріоритет людського буття перед усім іншим сущим, на конкретному кіноматеріалі засвідчено примат екзистенції перед есенцією. Описано основоположні екзистенціали людського існування - тривогу, нудьгу, страх, смерть. В процесі аналізу окремих фільмів з'ясовано, що успішний розвиток інтелекту у людини не супроводжується таким самим прогресом у моральній царині. Проблема співвідношення розуму та віри, поставлена в епіцентр мистецької рефлексії, дозволила встановити внутрішні суперечності всередині екзистенціалізму. Простежено тлумачення проблеми людського співіснування й екзистенціальної комунікації у філософії, з'ясовано чинники переформування суспільством буття індивіда. Наголошено на зв'язку свободи з відповідальністю та екзистенційним вибором у філософії та кіномистецтві. Обгрунтовано логіку звернення екзистенціалізму до проблеми історичного процесу та встановлено, що у перемозі демократичних інституцій екзистенціоналістська філософія вбачає загрозу нівелювання особистості.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено передумови, можливості та перспективи інноваційного розвитку вищої школи України. Розроблено концепцію перманентних асинхронних інноваційних процесів у вищій школі, що відповідає основним тенденціям становлення суспільства знань. Започатковано нову соціологічну дисципліну - соціологію інноваційних процесів в освіті. Розроблено соціологічну версію інноватики та здійснено типологію інновацій за їх змістом і функціональним навантаженням. Виявлено парадокси інноваційного розитку у вигляді квазіінновацій. Показано основні тенденції та специфіку інноваційних процесів у сфері вищої освіти України. Проаналізовано тенденції розвитку недержавного сектору вищої школи України та модернізованих класичних університетів, а також значення дистанційного навчання й етизації вищої освіти, подолання її корумпованості як чинників, що сприяють оновленню освітньої системи та всього суспільства.

  Скачати повний текст

Розкрито суть інституціалізації ринку цінних паперів (РЦП) перехідної економічної системи як процесу еволюційного формування сукупності організацій, формальних і неформальних норм і правил, спрямованого на забезпечення ефективного руху капіталу. Обгрунтовано необхідність кількісного оцінювання процесів інституціалізації РЦП за умов ринкової трансформації та запропоновано систему показників його інституційного стану. Визначено чинники інституційної невпорядкованості інверсійного РЦП. Доведено наявність і боротьбу двох протилежних тенденцій розвитку РЦП в інверсійній економіці - кланово-орігархічної та цивілізаційно-демократичної. Виявлено парадокс впливу глобалізації на інституалізацію РЦП, що формується в інверсійній економіці.

  Скачати повний текст

Досліджено когнітивний і комунікативний аспекти функціонування механізму інтерпретації іронії в дискурсі. Іронію розглянуто як емоційно-оцінне ставлення мовця до дійсності. Проаналізовано онтологічні ознаки іронії - оцінність, емоційність, аномальність, парадоксальність та ігровий характер, які складають її інтерпретативний потенціал. Запропоновано та диференційовано типи контрастів, які слугують когнітивною основою інтерпретації іронії та розкривають її парадоксальний характер. Розроблено механізм інтерпретації іронії з урахуванням ієрархії лінгвокогнітивних процесів, операцій та процедур. Лінгвокогнітивним процесом інтерпретації іронії реципієнтом є концептуальна інтеграція його ментальних просторів. З'ясовано роль прецедентних феноменів за інтерпретації іронії реципієнтом. Розглянуто ментальні опозиції, які перебувають в основі інтерпретації іронічної метафори. Визначено комунікативні стратегії і тактики реагування реципієнта на іронію продуцента. Виявлено вплив інтелектуальної та психологічної дистанцій на успішність і результативність інтерпретації іронії.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію розвитку віртуального феномену та його поширення на усі сфери життя за умов інформаційно-комп'ютерної революції та наступу інформаційної цивілізації. Розкрито механізми, форми, наслідки даного процесу на глобальному та індивідуальному рівні. Зроблено історико-філософський та методологічний аналіз процесів віртуалізації через лінгво-семантичний, онтологічний, аксіологічний та гносеологічний аспекти. Доведено, що перехід інформаційної цивілізації на віртуальний рівень є домінантною тенденцією розвитку людства. Зроблено висновок, що феномен віртуалізації є технічною апеляцією до природних властивостей людини - волі, віри, уявлення. Встановлено, що за умов розгортання інформаційної цивілізації віртуалізація усіх сфер буття стає глобальною цінністю та товаром. Акцентовано увагу на проблемі людини у віртуальній реальності та її відчуженні за умов віртуального простору.

  Скачати повний текст

Теоретично висвітлено суперечності, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення та створення "цілого" поетичного буття. Ця суперечність полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому що він не входить у простір, який завершується. Але позиція автора є постійно мінливою і виключає саму можливість створення ним "цілого" поетичного буття, передбачає, водночас з цим, створення "цілого" самого автора. Це означає вихід зі сфери естетичного, цілком включеного в кореляцію "я - інший", тобто, добровільну відмову від продовження акту уявлення, здатного в суттєвій формі явити через судження про "прекрасне" предмет цього судження і, водночас, здатного в чуттєвій формі створити через судження про "високе" предмет цього судження. Якщо предмет судження про "прекрасне" займає позицію "іншого", пояснюваного судженням з позиції "я", що повністю вписується у кореляцію "я - інший", то предмет судження про "піднесене" і саме судження про нього одне і те ж, що порушує закономірності кореляції "я - інший". За відсутності наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Це дозволяє говорити про архітектоніку віри, як про надархітектоніку, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя та "ціле" автора. Тобто, автор, втілений в образ, стає автором-творцем, що займає позажиттєву/позазнаходжувану позицію щодо хронотипів зображуваного і зображувального світів, а не з'являється відразу як автор-творець, минаючи стадію автора, втіленого в образ.

  Скачати повний текст

Розроблено модель аксіосфери культури, яка розширює можливості змістовного дослідження ціннісних аспектів наукового знання. По-новому трактовано взаємозумовленість аксіологічних (епістемічних, етичних, естетичних) потенцій знання, необхідність їх узгодженої реалізації в процесі наукового дослідження, що випливає з ідеї гармонійного співвідношення Істини, Добра, Краси в системі ціннісних орієнтацій вченого та розуміння реальної небезпеки гіпертрофірованого розвитку в якомусь одному напрямі. Здійснено спробу реабілітувати інтуїтивно-підсвідому, не завжди явно виражену релігійну, сакрально-метафізичну потенцію методологічного мислення вченого, зумовлену потребою гармонізації віри і знання та пов'язаної з інтенцією на цінність абсолютного Блага - кінцевої мети та вищого смислу всіх актів самоствердження людини в світі. Показано плідність, ефективність і практичну значущість аксіологічної теорії знання в процесі переосмислення завдань освіти та виховання, вирішальне значення ціннісного потенціалу мислення в конструюванні загальнонаукової картини світу на засадах еволюціонізму.

  Скачати повний текст

Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню термінів-епонімів сучасної англійської фахової мови клінічної медицини в річищі структурно-семантичної наукової парадигми. Виокремлено й проаналізовано структурні типи термінів, виявлено їх модифікації і продуктивність, описано парадигматичні відношення в корпусі термінів та охарактеризовано джерела пропріативних компонентів у складі клінічних термінів. Запропоновано власну семантичну класифікацію пропріативів та апелятивів у складі термінів-епонімів, установлено кількісні характеристики кожної тематичної групи, виокремлено найпродуктивніші стрижневі компоненти термінів-епонімів. Розглянуто вияви вторинної номінації в процесі утворення термінів-епонімів, яка знайшла своє відображення в таких стилістичних засобах, як метафора, метонімія, порівняння, алюзія, каламбур, плеоназм, евфемізм, парадокс, еліптичні конструкції та повтори. Значну увагу приділено стандартизації та уніфікації пропріативного компонента епоніма. У роботі запропоновано методику укладання словникадовідника епонімічних термінів, розроблено макро- і мікроструктуру словника, запропоновано принципи транскодування та трансформації власних назв. Ключові слова: термін-епонім, фахова мова, власна назва, синоніми, омоніми, полісемія, тематичні групи, вторинна номінація.^UThis dissertation is devoted to the study of lexicographic and structural-semantic peculiarities of the eponymous terms of the English professional language of medicine. The study of terms has been carried out in line with the structural-semantic linguistic paradigm. In this study the structural types of terms are distinguished and analysed, their modifications and efficiency are identified, paradigmatic relations in the corpus of terms are described, and sources of proprial components of clinical terms are characterized. Our own semantic classification of proper names and appellatives within the eponymous terms is proposed, quantitative characteristics of each thematic group are defined, the most productive core components of the eponymous terms are identified. The cases of secondary nomination in the formation of eponymous terms, reflected in such stylistic means as metaphor, metonymy, simile, allusion, pun, pleonasm, euphemism, paradox, elliptical constructions and repetitions, are examined. Considerable attention paid to standardization and unification of the proprial component of eponyms. Elaborated recommendations for fixation of clinical eponyms in lexicographic sources will contribute to the unification and standardization of medical terminology as a whole. The method of compiling a dictionary-reference of eponymous terms is proposed in the study. The macro- and microstructure of the dictionary has been developed, the principles of transcoding and transformation of proper names have been suggested. Keywords: eponymous terms, professional language, proper name, synonyms, homonyms, polysemy, thematic groups.

Роботу присвячено реконструкції антропологічних візій представників української діаспори, розглянутих у контексті їх релігійно-філософських студій 20-ті р. ХХ – початку ХХI ст. Систематизовано й проаналізовано джерельну базу з проблеми дослідження: за основу взято праці провідних діячів зарубіжного українства: О. Кульчицького, І. Мірчука, І. Огієнка, І. Ортинського, Д. Чижевського, В. Шаяна, М. Шлемкевича, В. Яніва, С. Ярмуся та ін. Сформульовано і подано визначення української діаспори як екзистенційно-особистісного комунікативно-дискурсивного проекту, розкрито джерела антропологічних уявлень мислителів українського зарубіжжя та концептуальні засади вчення про людину, зокрема україноцентризм та теоцентризм як особливі світоглядні настанови, життєві та дискурсивні стратегії. Узагальнено релігійно-ціннісні орієнтації й етико-гуманістичні пріоритети антропологічних пошуків діаспорних мислителів – релігійна духовність, ідея «внутрішньої» людини, феномен кордоцентризму, триєдність Віри, Надії, Любові, завдяки якій уможливлюється синергійна діяльність людської особистості з Абсолютною Особистістю.Релігійно-філософський доробок діаспорних мислителів містить чимало конструктивних ідей, які в умовах державної незалежності України є вкрай актуальними; їхній вплив виявляється в етнонаціональній та духовній царині. Підкреслено, що ідейно-тематичними пріоритетами світоглядної парадигми мислителів української діаспори є Бог та рідна Україна.Ключові слова: українська діаспора, релігійно-філософський дискурс, україноцентризм, теоцентризм, кордоцентризм, «внутрішня» людина.^UThis dissertation focuses on reconstructing anthropological visions of Ukrainian diaspora in the context of their religious-philosophic studies which chronologically cover the 20s of XX and the beginning of XXI century. The works of O. Kulchytsky, I. Mirchuk, I. Ohienko, I. Ortynsky, D. Chyzhevsky, V. Shaian, M. Shlemkevych, V. Yaniv and others have served as dataset for analysis and systematization. In order to understand and expose the conception of worldview, humanistic and moral ideas about a man represented by diaspora thinkers, the author first turns to their biographical narrative in which their life path, dramatic conflicts that induced them to emigrate can be traced down; secondly, she considers those philosophical and religious ideas in the context of which their anthropological paradigm was formed; thirdly, the author explores the extent to which the foundations of their ideas were consistent with the domestic and world traditions of philosophizing, and to what extent these ideas pertained to those problems that the society was concerned about.Ukrainian diaspora is viewed as existential-personalized discourse-communicative project. The sources of specific anthropologic concepts of Ukrainian diaspora thinkers are traced. This paper maintains that Ukraine-centrism together with theo-centrism can be viewed as the specific philosophic values and discourse strategies of the thinkers in question. The carried out investigation allows us to outline religious values and ethic-humanistic priorities within anthropological domain of the diaspora philosophers named. Among these values and priorities are: religious spirituality, idea of inner orientation of a person, cordocentrism, trinitarianism of Vira (Belief / Trust), Nadia (Hope), Lyubov (Love), the latter trinity enabling person's synergic activity with Absolute Personality.Ukrainian diaspora thinkers' religious-philosophic legacy contains a range of ideas which prove to be valuable and influential having considerable impact on ethnonational and spiritual identification of Independent Ukraine. It is exactly the existential-cordocentric attitude of Ukrainian diaspora thinkers that made it possible to distinguish such characteristics of Ukrainians as sentimentality (manifested on the example of Ukrainian lyricism expressed in songs; aesthetism of folk ritualism), personalism (expressed in individuality, striving for freedom of spirit); emotionality (revealed through the prism of the people's creative reflection, depicted in art). These guidelines are intended to encourage the formation of the spiritual world of Ukrainians through the prism of preserving their traditions and customs by the people, where a combination of factors such as national, mental and transcendent, generating free Ukrainian spirit takes place. God and Ukraine are the top idea-topical priority of the Ukrainian diaspora philosophers' world view paradigm.Key words: Ukrainian diaspora, religious-philosophic discourse, Ukrainian centrism, theocentrism, cordocentrism, ‘inner' personality.

Дисертація присвячена дослідженню специфіки екзегези Ієроніма Стридонського, з метою виявлення його ісагогічних, герменевтичних та філологічних принципів та методів. Об'єктом дослідження є екзегетичні праці блаженного Ієроніма, у яких він розкриває значення уривків Священного Писання. У дисертації здійснено аналіз конкретних екзегетичних праць, а також листів, у яких Ієронім пояснює значення біблійних слів, виразів, пророцтв розгортаючи всю багатовимірність власного герменевтичного підходу. Він вважав, що поява біблійного тексту не відбувається виключно під впливом Божественного натхнення та відстоював думку, яка радикально відрізняла його позицію від поширеної практики в середовищі язичництва, згідно з якою автора священного тексту сприймали лише як пасивний медіум божественної інформації. У руслі ранньохристиянської патристичної традиції, блаженний наголошував на повноцінній присутності природних властивостей та непошкодженості характеру старозавітних письменників. Володіння івритом відкрило для нього можливості порівняння єврейського тексту Священного Писання з відомими на той час перекладами. В результаті скрупульозних текстуальних досліджень Ієронім прийшов до висновку щодо найпершої авторитетності єврейсього тексту. Цей підхід отримав назву теорії «єврейської істини». Виявлено особливості впливу основних напрямів ранньохристиянської екзегези на блаженного Ієроніма в різні періоди його письменницької діяльності. У ранніх працях Ієроніма відчутний вплив Оригена та переважає алегоричне пояснення тексту. Проте в пізніший період творчості блаженний послуговувався й історико-граматичним (буквальним) методом. Коментуючи Біблію, екзегет застосовував усі доступні на той час для нього знання, беручи до уваги історичний контекст, аналізуючи етимологію імен, географічних назв, пояснюючи особливості єврейських літер. При цьому необхідно наголосити, що автор Вульгати вважав найпершим критерієм тлумачення Священного Писання саме ж Священне Писання, а також, відзначав надважливе значення духовного стану того, хто приступає та виконує справу пояснення Слова Божого. Розкрито роль філологічних розвідок в екзегетичних працях Ієроніма Стридонського. В дослідженні та коментуванні конкретної книги Біблії віфлеємський монах подає багатий ісагогічний матеріал: намагається з'ясувати її авторство, час написання, історичні обставини виникнення. Стосовно порядку книг біблійного канону автор надає перевагу юдаїстичній точці зору. Вказано на важливість типологічного спрямування його екзегези. Лейтмотивом у кожній із праць блаженного є вказівка на відношення між Старим та Новим Завітом, які в своїй суті є одним цілісним Одкровенням. Найбільш виразно це проявляється у коментарях на пророчі місця із книг старозавітних пророків, оскільки саме у них найбільш конкретно виражений зв'язок між обома Завітами. Тлумачення пророчих місць можна вважати квінтесенцією екзегези блж. Ієроніма як прояву його переконань та полум'яної віри. Удосконалено, на основі аналізу текстів Священного Писання блаженним Ієронімом, можливості переосмислення та уточнення біблійних термінів, імен, географічних назв, що розкриває перспективи іншого розуміння деяких текстів Біблії, однак, не суперечить доктрині віри. Необхідно зауважити, що у нього не було строгої системи та чіткої визначеності, один і той самий термін чи уривок міг мати різне пояснення. Однак детальний розгляд змісту віршів, етимології слів, їх співставлення з альтернативними перекладами внесли вагомий вклад до спадщини древньої екзегези. 4 Набуло подальшого розвитку переконання Ієроніма, що володіння мовами оригіналу, а також надбання сучасних для нього наук – історії, географії, граматики – становить суттєвий допоміжний чинник у дослідженні текстів Біблії. Констатовано беззаперечний вплив творчої спадщини Ієроніма Стридонського на подальшу екзегетику, особливо на латинському Заході. Висновки і теоретичні узагальнення, отримані в дисертаційному дослідженні, уможливлюють розширення та альтернативні інтерпретації текстів Біблії як для екзегетики так і для особистого використання.^UThe research concentrates on the exegesis of the Blessed Jerome of Stridon, on its studying within the hermeneutical and philological methodology. In other words it investigates the works of Jerome of Stridon that interpret the pericopes from the Saint Scripture. Moreover, the mentioned analysis of the exegetical works of the Blessed Jerome allows revealing His hermeneutical method. It's worth noting that Jerome of Stridon argued that Biblical text appeared not only according to God's will. Instead, He contradicted to pagan meaning that the author of the sacral text was simply a medium of divine information. Blessed Jerome insisted on the fullness of natural peculiarities and the harmless of the Old Testament's scripters according to the early Christian patristic tradition. It can be reasonably contended that His knowledge of Hebrew allowed Him to compare comprehensively different translations of the Saint Scripture. As a result of His textual research, Jerome of Stridon pointed to Hebraic text as the most authentic. In other words this method is more known as the theory of “Hebraic truth”. Research suggests that early Christian exegesis affected Jerome of Stridon's treatises, without any doubt depending on different stages of his exegetical activity. For instance, the influences of Origen are firmly observed in the early exegetical works of the Blessed Jerome, that is why He preferred allegorical explanations of the text. But later He favored mostly literally (historical grammar) method to study Saint Scripture. This is because, according to Blessed Jerome commenting Bible means to historically contextualize, as well as to analyze etymology of names and geographical terms, explaining peculiarities of the Hebraic characters. It should be stressed that the Author of Vulgate considered that Saint Scripture is the principal norm of itself commenting. Moreover, spiritual conditions of the exegete, it means of the clergy, are crucial to interpret convenient the Saint Scripture. This research has noticed how Blessed Jerome used the philological method in his exegetic treatises. For example, commenting on a particular book from the Bible He figures out the authorship and time of its writing, as well as describe the historical context, etc. Also, Jerome of Stridon used the Hebraic system of Biblical canon, it means the structure of the books in the Saint Scripture. This pattern of findings is consistent with the idea that Blessed Jerome's interpretation of the Saint Scripture allows to reinterpret some biblical terms, names, or geographical words, and in conclusion it does not contradict to Christian doctrine. It's worth noting that He did not use all the terms identical, the same pericope or phrase in different biblical books could mean diversely. According to the Blessed Jerome knowing of languages as well as historical and geographical or grammatical contextualization are important additional instruments to interpret the Saint Scripture. It can be reasonably contended that His comprehensive analyzing of the biblical verses and His studying of the etymology, as well as their comparing with different translations, should be examined as the fundamental heritage of the Early Christian exegesis. Especially His exegetical treaties strongly affected the Latin exegetical tradition. Another task of the research was to analyze typological peculiarities of the Blessed Jerome exegetical works. It belonged to its very essence to compare Old and New Testaments in every treatise of Jerome of Stridon because according to him mentioned books of the Saint Scripture are all-in-one Revelation. All these aspects have to be taken into account by Him in a study on the Prophet Books for the reason that especially these Books strictly connect Old and New Testaments. Consequently, the Blessed Jerome's interpretation of the Prophet Books is the quintessence of His exegesis stressed His credo and Christian faith.

Дисертація присвячена дослідженню богословських аспектів богослужінь Страсного тижня з метою формування духовного досвіду й богословських знань, необхідних для духовно-морального відродження українського суспільства.Об'єктом дослідження є богослужбові тексти Страсного тижня, вміщені у Постовій тріоді.У дисертації здійснено аналіз богослужбових текстів Страсного тижня за основними аспектами догматики православного богослів'я (сотеріологія, христологія, есхатологія, тріадологія, еклезіологія), розташування яких для розгляду визначалося домінуванням та поширеністю цих елементів у гімнографії Страсного тижня, що сприяє зосередженню уваги на окремо визначеній тематиці при вивченні й засвоєнні змісту гімнографії.Виявлено варіативність перекладу церковнослов'янською та українською мовами Постової тріоді; встановлено окремі неточності українського перекладу. Вживання терміну «єство», як еквіваленту церковнослов'янських лексем «єстество» і «существо», не можна вважати такими, що містять догматичні помилки, утім, виявлені хиби перекладу гальмують формування богословської думки та обмежують повне розкриття положень святоотцівського богослів'я стосовно окремих християнських догматів.Подано в сучасному розумінні і доступною мовою основоположні християнські віроучительні істини, які містяться в богослужбових текстах означених днів. Увібрані в поетичну форму, богослужбові тексти легше сприймаються молільниками, які не мають богословського досвіду і знань. У контексті розкриття сотеріологічного аспекту богослужбових текстів Страсного тижня наголошується на внутрішньому аспекті спасіння людини, зміні способу буття її природи, заперечуючи механічне спасіння лише як наслідок заслуг Ісуса Христа. Удосконалено підхід до інтерпретування теми кінця світу, заклику до покаяння. При розкритті виховної функції піснеспівів, акцентується увага на особистій зустрічі зі Спасителем кожної людини, для чого було використано образ безплідної смоковниці. Наголошується на необхідності приготування душі до цієї майбутньої зустрічі. Набуло подальшого розвитку твердження про базування закону віри на законі молитві, яке засвідчує, що багато християнських догматів було введено у богослужбові тексти з метою їхнього артикулювання і сприйняття віруючими.Взаємозв'язок гімнографії з історією і догматами Православної Церкви, зокрема, встановлено співвіднесеність участі авторів богослужбових текстів у формуванні православного віровчення з його подольшим відображенням у гімнографії. Висновки й теоретичні твердження, обґрунтовані в дисертаційному дослідженні, сприяють глибшому розумінню віровчення Православної Церкви, яке розкривається в богослужіннях.^UThe dissertation is devoted to the study of the theological aspects of the worship of Holy Week as one of the important factors in the matter of personal salvation of a person, which positively influences the formation of spiritual experience and theological knowledge, for the spiritual and moral revival of Ukrainian society.The object of the study is the Holy Week liturgical texts contained in the Fasting Triode.The dissertation analyzes the liturgical texts of Holy Week according to the main aspects of the dogma of Orthodox theology (soteriology, Christology, eschatology, triadology, ecclesiology), the location of which for consideration was determined by the dominance and prevalence of these elements in hymnography of Passion Week, which helps to focus on a specific topic in the study and assimilation of the content of hymnography.The variability of translation of the Church Slavonic and Ukrainian languages of the Lenten Triodion has been revealed; some inaccuracies of the Ukrainian translation were found. The use of the term “nature” as the equivalent of the Church Slavonic lexicons “nature” and “being” cannot be considered as containing dogmatic errors, however, the revealed omissions of translation hinder the formation of theological thought and limit the full disclosure of the provisions of patristic theology Christian dogmas.It presents in the modern understanding and in accessible language the fundamental Christian religious truths contained in the liturgical texts of the designated days. Imbedded in poetic form, liturgical texts are more readily perceived by worshipers who lack theological experience and knowledge. In the context of the disclosure of the soteriological aspect of Holy Week liturgical texts, it emphasizes the internal aspect of man's salvation, the change in the way of being of his nature, denying mechanical salvation only as a consequence of the merits of Jesus Christ.The approach to interpreting the theme of the end of the world, the call to repentance has been improved. In revealing the educational function of the songs, the focus is on a personal meetingof each person with the Savior, for which the image of a barren fig tree was used. The need to prepare the soul for this upcoming meeting is emphasized.The claim that the law of faith is based on the law of prayer has further developed, indicating that many Christian tenets have been introduced into liturgical texts for the purpose of their articulation and acceptance by believers.The relationship of hymnography with the history and tenets of the Orthodox Church, in particular, establishes the correlation of the participation of the authors of liturgical texts in the formation of the Orthodox doctrine with its subsequent reflection in the hymnography.The conclusions and theoretical allegations, based on the dissertation research, contribute to a deeper understanding of the doctrine of the Orthodox Church, which is revealed in divine services.

Визначено місце, роль і значення філософії патристики у розвитку української духовно-академічної філософії XIX ст. Розкрито сутність понять "патристична традиція" та "українська духовно-академічна філософія". Встановлено що творчість філософів-академістів пов'язує з філософією Отців Церкви ідейна спільність, а зверненість до патристичної спадщини обумовлює історико-соціальний контекст. Виявлено, що філософи-академісти розглядали такі питання, як шлях Богопізнання, проблеми особистості та свободи волі, апелюючи до творчості ранньохристиянських авторитетів. З'ясовано, що особливістю прочитання патристичної спадщини філософами-академістами є глибоке зацікавлення апологетичним періодом, в якому вони знаходили аргументи на захист православної віри від нападів сучасних їм філософських учень атеїстичного спрямування.

  Скачати повний текст

Проаналізовано категорію віри у філософських побудовах М. Бубера та Л. Шестова. Доведено, що гносеологічні позиції філософів мають схильність до розгляду віри не тільки як релігійної формули, а й як одного з важливих способів пізнання, яке людиною може сприйматись як пізнання містичне.

  Скачати повний текст

Виявлено сутнісні особливості релігійної віри (РВ) як релігієзнавчо-психологічного феномена на основі детального цілісного аналізу її структурованості та функціональності. Виокремлено різноманітні підходи до осмислення даного концепту. Доведено, що під РВ слід розуміти психічний стан, який має певні якісні характеристики, які зумовлені інтенціональністю та мають прояв у поведінці людини. Проаналізовано психологічний механізм формування РВ, його складові та специфічні особливості. Розглянуто місце РВ в контексті триєдності Віри, Надії, Любові, які є визначальним принципом формування духовності віруючої людини. Проведено реконструкцію крайніх форм прояву РВ, розкрито їх сутнісь із урахуванням їх впливу на людину, її психічне здоров'я. Відстежено психодинаміку РВ у адептів деструктивних культів у процесі їх входження в релігійну групу.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості атеросклеротичного ураження аутоартеріальних трансплантатів у хворих на ішемічну хворобу серця та визначено оптимальний аутоартеріальний трансплантат для прямої реваскуляризації міокарда, використання якого сприяє покращанню результатів лікування. Доведено, що найбільш перспективним аутоартеріальним трансплантатом є внутрішня грудна артерія, оскільки пошкодження її стенозувальним атеросклерозом складає 16,7 % випадків. Дане захворювання у правій шлунково-сальниковій артерії виявлено у 63,6 % випадків, у променевій артерії - у 58,1 %. Запропоновано два способи виділення внутрішньої грудної артерії у прошарку з прилеглих тканин - електротермічний та ультразвуковий. Розроблено параметри оптимальної потужності енергії, що подається на тканини під час їх розсічення та коагуляції. Встановлено оптимальну товщину прилеглого прошарку з паравазальної клітковини, м'язів, які супроводжують вени та лімфатичних протоків. Доведено, що у найближчому післяопераційному періоді додатковою ознакою задовільного функціонування мамарокоронарного анастомозу є парадоксальне скорочення міжшлуночкової перегородки, зареєстроване у 92 % пацієнтів. Через рік після проведення оперативного втручання I - II функціональний клас зафіксовано у 83,3 % хворих, через два роки більшість пацієнтів мали II функціональний клас, через три роки і більше - 28,8 % осіб мали I функціональний клас стенокардії. На підставі результатів повторного ангіографічного дослідження виявлено, що у терміни до 10-ти років після операції прохідним мамарокоронарний анастомоз був у 90 % хворих. Доведено, що віддалені результати хірургічного лікування ішемічної хвороби серця суттєво залежать від прогресування атеросклерозу в нативному коронарному руслі.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено аналізові владних відносин у соціологічних концепціях теоретиків масового суспільства. В дослідженні представлено концептуальні моделі та основні поняття соціології мас, типи взаємин вождь - маси. Серед ідей творців соціології натовпу вирізнено проблему наявності понадіндивідуальної свідомості, наділеної емпіричними характеристиками. Раціональна інтерпретація такого поняття визначає його місце в механізмі соціальної взаємодії. Запропонована типологія ідей і вірувань натовпу дає змогу розкрити її внутрішні імпульси. Ключ до розуміння ідеї, яка стала домінантною психічного життя натовпу, перебуває в сфері релігійного життя. В ідеології формується тип віри, в якому "знання" ототожнюється з "віруванням". У роботі проаналізовано різні соціальні концепції, автори яких намагаються розкрити сутність німецького фашизму, порівнюються різноманітні методологічні конструкції, створені теоретиками різних шкіл (марксизм, неофрейдизм, Франкфуртська школа тощо) з метою пояснення цього складного феномена.

  Скачати повний текст

Теоретично досліджено вплив просторової дисперсії плазми та розповсюдження, а також поглинання швидких магнітозвукових хвиль в області іонних циклотронних частот. Наведено результати порівняльного аналізу різних сценаріїв високочастотного (ВЧ) нагрівання іонів плазми з використанням збудження швидкої моди швидких магнітозвукових хвиль і оптимізації їх основних параметрів з метою вибору найперспективніших щодо стелараторів У-2М і TJ-1U. Запропоновано та теоретично обгрунтовано два методи ВЧ нагрівання тороїдної плазми, які базуються на використанні збудження швидкої моди, її ефективної конверсії у повільну моду швидких магнітозвукових хвиль і подальшому поглинанні повільної моди на основному циклотронному резонансі для іонів домішки гелію-3 і тритію, відповідно. Теоретично досліджено вплив сильної просторової області основного циклотронного резонансу за умов квазіперпендикулярного розповсюдження, а також зв'язок цієї задачі з відомим парадоксом появи негативної дисипації у цьому режимі. Проаналізовано основні параметри двокомпонентного ВЧ режиму термоядерного горіння зі зниженим нейтронним виходом, що базується на поглинанні інтенсивної повільної моди у плазмі суміші дейтерій - гелій-3.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток теорії та практики діяльності авторських шкіл (АШ) в Україні в даний період часу. Проаналізовано проблеми у вітчизняній і зарубіжній педагогічній теорії та практиці, розкрито основні складники її розробленості (історико-педагогічний, теоретико-практичний, інноваційно-узагальнювальний). З'ясовано типи АШ (школа як одиничне явище, школа-модель, школа-напрям) і виявлено принципи їх діяльності (природо- та культуровідповідності, гуманізації, цілісності, індивідуально-особистісного підходу, принцип віри в дитину, принцип єдності педагогічних дій і способу життя учня). Визначено структурні компоненти АШ як цілісної системи, узагальнено їх досягнення в Україні у 1980-ті рр. - на початку XXI ст. Обгрунтовано пріоритетні загальні й окремі тенденції, виявлено етапи генези вітчизняних АШ (пошуковий і модернізаційний), їх педагогічні технології. Розглянуто перспективні засоби використання досягнень теорії та практики діяльності АШ на сучасному етапі: поглиблення взаємодії авторських і загальноосвітніх шкіл України; вивчення інноваційних ідей АШ; поширення досвіду; ознайомлення з основними технологіями.

  Скачати повний текст