Проаналізовано основний зміст і особливості ідей еволюції та революції в українській політичній думці кінця XIX - початку XX ст. Показано, що особливості трактування процесу суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці даного періоду полягають у розумінні еволюції як багаторівневого нелінійного процесу, поглибленому дослідженні її чинників і ефективності, у порівнянні з революцією для виокремлення оптимального шляху суспільного розвитку. Визначено q охарактеризовано три основні підходи до інтерпретації поняття "революція", а також встановлено та систематизовано основні ідейні компоненти концепцій суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено інститут тимчасового генерал-губернатора на українських землях, що входили до складу Російської імперії, соціально-політичні чинники його утворення, організаційно-правові засади функціонування тимчасових генерал-губернаторств, їх практичну діяльність. Проаналізовано специфіку компетенції тимчасового генерал-губернатора, її зміни протягом останніх десятиріч ХІХ - початку ХХ ст. Висвітлено основні етапи існування тимчасових генерал-губернаторств на території України: період політичної кризи наприкінці 1870-х - на початку 1880-х рр.; перша російська революція 1905 - 1907 рр.; Перша світова війна. Розглянуто особливості правового статусу тимчасового генерал-губернатора.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено наукову спадщину українських учених-емігрантів щодо окремих проблем становлення та розвитку історії державності України. Розкрито наукові погляди істориків-емігрантів щодо українського минулого, як складової та невід'ємної частини української історіографії. Особливу увагу приділено таким періодам української історії, як Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Литовсько-Руське князівство, Козацько-гетьманська держава й Українська революція 1917 - 1921 рр. Визначено роль українських наукових емігрантських установ і товариств у справі організації дослідницької праці в галузі історії України.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексну реконструкцію організаційних та функціональних компонентів скіфського війська, запропоновано періодизацію виникнення та розвитку військової організації скіфів. Проаналізовано природні умови скіфського часу та їх вплив на розвиток воєнної справи. Систематизовано знання про війни за участю скіфів, уточнено та обгрунтовано хронологію їх походів до Передньої Азії у VII ст. до н.е., виявлено особливості скіфського воєнного мистецтва. Зроблено спробу дослідити систему забезпечення воєнних дій скіфського війська. На підставі оцінки кардинальних змін у комплексі озброєння, військовій організації, способах та прийомах ведення бойових дій зроблено припущення про те, що у скіфський період відбулась революція у воєнній справі на теренах Південно-Східної Європи.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена комплексному вивченню соціокультурних конструктів гендеру та сексуальності у релігійних і соціально-політичних практиках та візуальній культурі Давнього Риму (I ст. до Р.Х. – I ст. після Р.Х.).У XX столітті в США та Європі почали відбуватися трансформаційні процеси (сексуальна революція, феміністські рухи, боротьба проти расової сегрегації та інше), які повністю змінили гендерну ідентичність та розділили такі поняття як стать і гендер. Модифікація поглядів на сексуальність та статеворольову парадигму дала поштовх до нових розвідок у цій темі, що на сьогодні є перспективним науковим фронтиром.Актуальність дослідження зумовлена запитами сучасного суспільства в якому відбувається перегляд місця гендеру та сексуальності в історії, що не можливо зробити без звернення до античності, зокрема давньоримської історії.У дисертації прослідковано історіографію питання та екстраговано три ключові стадії: 1 стадія (XVIII ст. – 1929 р.) закладання підоснови для наукового дослідження гендеру та сексуальності греко-римської цивілізації; 2 стадія (1929 – 1960 рр.) вплив школи Анналів (1929 р.) та створення засад філософії фемінізму (фр. вчена С. де Бовуар). Актуалізація наукового напрямку «Історія жінок» в контексті досліджень повсякдення; 3 стадія (1960 р. – по теперішній час) соціокультурні трансформації («сексуальна революція», друга хвиляфеміністичних рухів, проблеми расової сегрегації) та як наслідок активізація розвідок з даної тематики. Також визначено, що в науковій розробці проблеми превалює два напрямки: 1) М. Фуко та його послідовники (дискурс сексуальності, влада/підкорення); 2) Феміністичний, сформований С. Померой.^UThe thesis is devoted to the complex study of socio-cultural constructs of gender and sexuality in religious and socio-political practices and visual culture of ancient Rome (I century BC – I century AD).In the twentieth century, transformational processes (sexual revolution, feminist movements, the fight against racial segregation) took place in the United States and Europe, which completely changed gender identity and divided concepts such as sex and gender. The modification of views on sexuality and gender-role paradigm has given impetus to new research on this topic, which today is a promising scientific frontier.The relevance of the study is due to the demands of modern society, where the place of gender and sexuality in history is being revised, which is impossible without going back to antiquity, in particular, ancient Roman history.The thesis traces the historiography of the issue and extracts three key stages: Stage 1 (XVIII century – 1929) laying the basis for the scientific study of gender and sexuality of Greco-Roman civilization; Stage 2 (1929 – 1960) the influence of the Annals school (1929) and the creation of the basics of the feminist philosophy (French scientist S. de Beauvoir). The actualization of the scientific direction “Women's History” in the context of everyday research; Stage 3 (1960 – present) socio-cultural transformations (“sexual revolution”, the second wave of feminist movements, problems of racial segregation) and as a result, the enhancement of research on this topic. In addition, the study specifies that two directions prevail in the scientificdevelopment of the problem: 1) M. Foucault and his followers (discourse of sexuality, power/subjugation); 2) Feminist, formed by S. Pomeroy.

У Російській імперії цензура була засобом формування громадської думки, утвердження єдиної ідеології й захисту імперських інтересів. З огляду на різні суспільно-політичні, соціокультурні особливості українських земель у складі імперії цензурна політика та діяльність відповідних інституцій мала свої специфічні риси, особливі функціональні завдання. Серед них центральним було вплинути на розвиток національної культури, загальмувати розгортання українського національно-визвольного руху, контролювати робітничий рух, охороняти суспільну мораль. Перша Російська революція 1905-1907 рр. обумовила значні зміни у правовій базі та механізмах функціонування цензури, дещо трансформувала політичний лад у державі, послабила антиукраїнський репресивний тиск. Вивчення роботи органів царської цензури в українських губерніях протягом 1905−1917 рр., проведене у запропонованому дисертаційному дослідженні, дозволило з'ясувати сутність інформаційної політики імперського уряду у складні і переломні періоди в історії Російської імперії (в умовах Першої російської революції, післяреволюційної реакції та Першої світової війни), істотно розширити наукові знання щодо діяльності поліційно-охоронних установ самодержавства в українських губерніях, доповнити загальну картину розвитку національного руху, його видавничих зусиль, з'ясувати вплив спеціальних обмежувальних заходів в інформаційний сфері на суспільно-політичну ситуацію в регіонах підросійської України. У першому розділі роботи з'ясований стан наукового вивчення обраної тематики, охарактеризовано джерельну базу і методологію дослідження. У відповідному підрозділі було виділено та охарактеризовано три групи робіт: методологічні, контекстуальні та спеціальні історичні. Аналіз праць, присвячених проблемі цензури, інформаційній політиці в Російській імперії, засвідчив, що в дорадянський та радянський періоди розвитку історичної науки в силу різних обставин не було здійснено комплексного висвітлення роботи цензурних органів в українських губерніях Російської імперії. Українські історики дорадянського періоду (Б. Грінченко, М. Грушевський, С. Єфремов, С. Петлюра) були зосереджені на висвітленні проявів антиукраїнської цензурної політики, російські історики (К. Асреньєв, М. Лемке, В. Дерюжинський, М. Ольминський, Е. Валле-де-Барр) хоч і висвітлювали загальні аспекти функціонування цензури, аналізували зміни відповідного законодавства, не брали до уваги практику його виконання на місцях і, зокрема, на території сучасної України. Попри те, що в радянський період не було створено узагальнюючого дослідження з історії цензури, а сама вона вивчалася як частина історії літератури та журналістики з відповідними ідеологічними засудженнями, ми все ж виділили ряд важливих наукових досягнень, внесених у загальний науковий дискурс радянськими істориками: детальна характеристика бюрократичного апарату, визначення загальних рис цензурного режиму після 1905 року, виявлення взаємозалежності друкарської активності та послаблення цензурного тиску. Відповідно до мети і предмету сучасних студій з історії цензури ми виділили сім груп праць, у яких досліджуються: 1) загальна історія діяльності цензурних установ та цензурна політика імперської влади; 2) діяльність цензурних установ в окремих регіонах Російської імперії, у т.ч. у національних окраїнах; 3) становлення та розвиток цензурного законодавства; 4) джерелознавчі аспекти діяльності цензурних органів; 5) повсякдення цензурної діяльності, взаємини цензурних органів з окремими літераторами та публіцистами; 6) персона цензора, його соціально-правове становище; 7) історія журналістики та видавничої справи. Аналіз праць зарубіжних та вітчизняних істориків дав підстави стверджувати, що наразі відсутні комплексні дослідження по діяльності цензурних органів в українських губерніях у добу революційних трансформацій (1905–1907 рр.) та післяреволюційного реформування (1907–1917 рр.) самодержавної моделі влади у Російській імперії.При виконанні дослідження в якості джерел використано: 1) законодавчі та підзаконні акти; 2) ділову документацію відповідних державних установ; 3) матеріали тогочасних періодичних видань; 4) джерела особистого походження (епістолярій, мемуари та спогади); 5) опубліковану статистичну, довідково-біографічну, бібліографічну інформацію. Основний масив неопублікованих актових документів було взято у фондах Центрального державного історичного архіву України м. Києва (ф. 295, 442, 1680), Державного архіву м. Києва (155, 287), Державного архіву Одеської області (ф. 10-13).^UIn the Russian Empire, censorship was a means of forming public opinion, promoting a unified ideology and defending imperial interests. Given the different socio-political and socio-cultural features of the Ukrainian lands within the empire, the censorship policy and activities of the respective institutions had their own specific features, special functional tasks. Among them, the central was to influence the development of national culture, to slow down the deployment of the Ukrainian national liberation movement, to control the labor movement, to protect public morals. The first Russian Revolution of 1905-1907 led to significant changes in the legal framework and mechanisms of censorship, somewhat transformed the political order in the country, eased anti-Ukrainian repressive pressure. The study of the work of tsarist censorship in Ukrainian provinces during 1905–1917 conducted in the proposed dissertation made it possible to find out the essence of the information policy of the imperial government during the difficult and turning periods in the history of the Russian Empire (in the conditions of the First Russian Revolution, the post-revolutionary reaction ), significantly expand the scientific knowledge of the activities of police-security institutions of the autocracy in Ukrainian provinces, to supplement the overall picture of the development of the national movement, th publishing efforts to clarify the impact of the special restrictive measures in the information area on the socio-political situation in the regions of the Russian Ukraine.The first chapter of the paper explains the state of the scientific study of the selected subject, describes the source base and methodology of the study. In the relevant chapter, three groups of works were identified and characterized: methodological, contextual and special historical works. Analysis of the works devoted to the problem of censorship, information policy in the Russian Empire, showed that in the pre-Soviet and Soviet periods of the development of historical science, due to various circumstances, there was no comprehensive coverage of the work of censorship bodies in the Ukrainian provinces of the Russian Empire. Ukrainian historians of the pre-Soviet period (B. Grinchenko, M. Hrushevskyi, S. Efremov, S. Petliura) focused on the coverage of manifestations of anti-Ukrainian censorship policy, Russian historians (K. Arsenyev, M. Lemke, V. Deriuzhynskyi, M. Olmynskyi, E. Valle-de-Barr), although covering the general aspects of the functioning of censorship, analyzing changes in the relevant legislation, did not take into account the practice of its implementation on the ground and, in particular, in the territory of modern Ukraine. Despite the fact that no generalized study on the history of censorship was created during the Soviet period, but itself studied as part of the history of literature and journalism with relevant ideological judgments, we have nevertheless identified a number of important scientific advances made in the general scientific discourse by Soviet historians: bureaucratic apparatus, determining the general features of the censorship regime after 1905, revealing the interdependence of printing activity and easing the censorship pressure. According to the purpose and the subject of modern studies on the history of censorship, we have identified seven groups of works, which study: 1) the general history of the activities of censorship institutions and the censorship policy of imperial power; 2) the activity of censorship institutions in certain regions of the Russian Empire, including in the national outskirts; 3) formation and development of censorship legislation; 4) source-related aspects of the activities of censorship bodies; 5) daily censorship activities, relations of censorship bodies with individual writers and publicists; 6) the person of the censor, his social and legal status; 7) history of journalism and publishing. An analysis of the works of foreign and national historians has led to the claim that there is no comprehensive research on the activities of censorship bodies in Ukrainian provinces during the revolutionary transformations (1905–1907) and post-revolutionary reform (1907–1917) of the autocratic model of power in Russia.In carrying out the research, the following sources were used as sources: 1) legislative and regulatory acts; 2) business documentation of relevant state institutions; 3) materials of periodicals of that time; 4) sources of personal origin (epistolary, memoirs and memoirs); 5) published statistical, reference and biographical information. The main array of unpublished act documents was taken from the funds of the Central State Historical Archives of Ukraine (f. 295, 442, 1680), the State Archives of Kyiv (155, 287), and the State Archives of Odesa Region (f. 10-13).

Здійснено комплексний теоретичний і фактологічний аналіз політичних перетворень в Україні відповідно до вимог західної цивілізації. Для вивчення історичних процесів незалежної України (1991 - 2004) запропоновано "європейську парадигму". Даний період поділено на два етапи, а саме: прийняття Конституції 28 червня 1996 р. і помаранчева революція (листопад - грудень 2004 р.). Установлено, що політичні зміни у незалежній Україні є органічною частиною постсоціалістичної модернізації суспільства та корегуються інформаційними, дипломатичними й економічними інструментами розвинутих країн. Обговорено "вестернізаційний стандарт" у межах однієї цивілізації. Розглянуто питання щодо утворення Державною владою України академічного Інституту Європи, а також запровадження на історичних факультетах нормативного курсу "Історія незалежної України".

  Скачати повний текст

На підставі комплексного аналізу досліджено теоретико-методологічні засади тіньової економіки, розроблено концептуальні підходи, а також наведено пропозиції щодо шляхів і способів детінізації економіки у трансформаційних суспільствах. Досліджено наукові теорії вчених різних економічних шкіл щодо проблеми тіньової економіки. Виявлено головні причини поглиблення та розширення тіньової економіки у таких суспільствах, що полягають у порушенні чинного законодавства та більшою мірою - у його невідповідності реаліям. Зазначено, що чинниками поширення тінізації економіки є недосконалість інституційного середовища, зокрема, відсутність відповідних норм виробничої поведінки для підприємців внаслідок лобіювання корпоративних інтересів під час прийняття законів, неефективність регуляторної політики підприємницької діяльності, інституціалізація тіньової економічної діяльності, недосконалість податкової системи, несформованість конкурентного середовища, корупційні відносини між суб'єктами економічної діяльності. Обгрунтовано наявність у структурі тіньової економіки нової складової - комунікаційної тіні, існування якої пояснюється сучасними процесами глобалізації, зокрема, інформаційною та комунікаційною революціями, які зумовили виникнення Інтернету як віртуального спілкування за умов компресії часу та простору, а відтак - для можливості приховування будь-якої економічної діяльності з метою одержання прибутків завдяки ухиленню від оподаткування. Запропоновано визначення категорій "тіньова економіка", "неформальна економіка", "прихована економіка", "підпільна економіка", "детінізація економіки", "легалізація економіки". Обгрунтовано об'єктивний характер тіньової економіки та критеріальну ознаку спонукальних мотивів тінізації економіки. Визначено мотивацію щодо "втечі" капіталу з України за кордон та запропоновано практичні рекомендації щодо шляхів і способів детінізації економіки у трансформаційних суспільствах за умов глобалізації.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного лінгвістичного аналізу структури та функцій електронних засобів масової комунікації в інформаційному суспільстві вперше досліджено взаємодію мовних і позамовних чинників у становленні Інттернет-дискурсу "Помаранчева революція" як мовно-інформаційного феномену у контексті впливу даного утворення на формування національно-мовної картини світу його учасників. Розкрито особливості динаміки становлення нового національно-маркованого атрибутивного концепту "ПОМАРАНЧЕВИЙ"/"ОРАЖНЖЕВЫЙ"/"ORANGE", вербалізованого у текстах електронних суспільно-політичних видань України ("Українська Правда", www. pravda. com.ua), Російської Федерації ("Полит. Ру", www.polit.ru) та Великої Британії ("Guardian Unlimited", www.guardian. co.uk), проведено асоціативний експеримент серед читачів даних Інтернет-видань, на підставі результатів якого з'ясовано їх національно-специфічне розуміння його концептосфери. Проаналізовано вербальну складову Інтернет-дискурсу "Помаранчева революція" за критерієм діахронічної стійкості, описано структуру медіа-особистості.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дискурсам події, що стверджують подію між вимогами вірності і загрозами зречень. В роботі обґрунтовано визначення події як розриву, що іменується, визначено специфіку після-подієвих ситуацій через концепцію конфлікту тлумачень вірності, досліджено поетику дискурсів події та їхню політичну дієвість.Проблема невизначеності онтологічного статусу події актуалізується щоразу після події як неможливість об'єктивно визначити, чи дійсно те, що відбулось, було саме подією. Революція, зустріч, трагедія становлять єдність лише із певного заангажованого ракурсу. Ця самореферентність події зумовлює зміщення фокусу дослідницької уваги з події на дискурси події. Український контекст протистояння дискурсів на тлі війни та світовий контекст дискусій щодо пандемії посилюють гостру актуальність дослідження дискурсів події.Метою дисертаційної роботи є осмислення дискурсів як таких, що стверджують подію між вимогами вірності і загрозами зречення. Об'єктом виступають дискурси події, предметом є дискурси події між вірністю і зреченням. В роботі визначено чотири завдання, які послідовно виконуються у чотирьох розділах:– провести порівняльний аналіз філософії події Мартіна Гайдеґґера, Жиля Дельоза, Алена Бадью;– дослідити дискурсивне поле ствердження події і обґрунтувати необхідність введення концепту «говір»;– дослідити поетику дискурсів події у протиріччі вірностей і зречень та концептуалізувати «перекладання» як тактики акратичних дискурсів; – визначити політичну дієвість дискурсів події: їхні хиби, спокуси і роль у маніфестації спільноти.Авторську теоретико-методологічну позицію сформовано на основі філософії події Бадью та її інтерпретації Славоєм Жижеком.Жижек, інтерпретуючи бадьюанську філософію події в категоріях Жака Лакана, визначає подію як травматичне зіткнення з Реальним, а її іменування – як мовне вписування цієї зустрічі. З опорою на цю інтерпретацію події запропоновано визначення події як розриву, що іменується. При цьому під розривом розуміється зіткнення з Реальним, а під іменуванням – символізація цього розриву. У дисертації визначено чотири типи події: зустріч, солідарність, натхнення, трагедія.В роботі висунуто гіпотезу і обґрунтовано думку про те, що дискурси події завжди знаходяться між вірністю і зреченням через неможливість абсолютної вірності. Дискурси, що дбають про вірність події, діють відповідно до двох тенденцій: або створення нового порядку, або постійне оновлення розриву. Ті акратичні дискурси, які чинять спротив нормалізації мови, в роботі визначені як говори, реалізації номадичної вірності говорів визначено як тактики перекладання. На основі аналізу поетики акратичних дискурсів події визначено наступні риси говорів – неповнота, недосконалість, переривчастість. При аналізі політичної дієвості дискурсів події розглянуто три фігури зла за Бадью – зрада, симулякр, катастрофа. Вони доповнені визначенням чотирьох фігур спокус, які пропонують чотири типи однозначних розрішень протиріч вірності: історизація, меморізація, ритуальне відтворення, трансляція. Цим спокусам протистоять тактики створення неіменованих спільнот.Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в таких твердженнях:– дістали подальшого розвитку ідеї Бадью та Жижека стосовно самореферентності події, їх доповнено визначенням події як розриву, що іменується,– уточнено бадьюанську класифікацію подій,– доведено недосяжність для дискурсів події абсолютної вірності без зречень,– сформульовано стратегії уможливлення вірності і тактики береження неможливої вірності,– проаналізовано політичну дієвість дискурсів події,– вперше введено до наукового обігу поняття «говір».Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі та для подальшої розробки цієї теми у теоретичному напрямку філософії події чи в практичному напрямку дискурс-аналізу.Ключові слова: Ален Бадью, вірність, дискурси події, зречення, іменування, мова, неіменоване, поетика говорів, перекладання, Реальне, репрезентація події, розрив, Славой Жижек, спільнота, філософія події.^UThe dissertation is devoted to the discourses of the event which affirm the event between the requirements of fidelity and the threats of renunciation. The paper substantiates the definition of the event as a split that is being named, determines the specifics of post-event situations through the concept of conflict of fidelity interpretations, explores the poetics of the discourses of the event and their political effectiveness.The problem of uncertainty of the ontological status of the event is actualized every time after the event takes place because of the impossibility to define objectively whether what happened was an event indeed. Revolution, meeting, tragedy seem to form a kind of unity only from a certain biased perspective. This self-referentiality of the event causes a shift of research focus from the event itself to the discourses of the event. The Ukrainian context of confronting discourses against the war background and the global context of the pandemic discussions amplify the acute relevance of the study of the discourses of the event.The dissertation aim is to understand the discourses as those affirming the event between the demands of fidelity and the threats of renunciation. The dissertation object is the discourses of the event, the dissertation subject is the discourses of the event between fidelity and renunciation. The work identifies four tasks being consistently performed in four dissertation chapters: – to conduct a comparative analysis of the philosophy of the event by Martin Heidegger, Gilles Deleuze, Alain Badiou;– to explore the discursive field of assertion of the event and justify the need to introduce the philosophical concept of «patois»;– to study the poetics of the discourses of the event in the contradiction of fidelity and renunciation and to conceptualize «translating» as a tactic of acratic discourses;– to determine the political effectiveness of the discourses of the event: their shortcomings, temptations and role in the manifestation of the community.The author's theoretical and methodological position is based on the philosophy of the event by Badiou and its interpretation by Slavoj Žižek.Žižek, interpreting Badiou's philosophy of the event in Jacques Lacan's categories, defines the event as a traumatic encounter with the Real, and its naming as a linguistic inscription of this meeting. Using this interpretation of the event, we propose to define the event as a split that is being named. In this case, the split is understood as a collision with the Real, and by naming – a symbolization of this split. The dissertation defines four kinds of events: an encounter, a solidarity, an inspiration, a tragedy.The paper hypothesizes and substantiates the idea that the discourses of the event are always between fidelity and renunciation due to the impossibility of absolute fidelity. Discourses that care for the fidelity to the event may operate according to two tendencies – either the creation of a new order or the constant renewal of the split. Those acratic discourses that oppose the normalization of language are defined in the paper as patois, realization of nomadic fidelity of patois is defined as continual translating tactics. Based on the analysis of the poetics of acratic discourses of the event, the following features of patois are identified – incompleteness, imperfection, discontinuity.In analysing the political effectiveness of the discourses of the event, three figures of evil according to Badiou were considered – betrayal, simulacrum, disaster. They are supplemented by the definition of four figures of allurement which offer four types of unambiguous solutions to the contradictions of fidelity: historization, memorization, ritual reproduction, broadcasting. These allurements are opposed by the tactics of constructing unnamed communities.The scientific novelty of the obtained results is specified in the following statements:– the ideas of Badiou and Žižek on the self-referentiality of the event were further developed being supplemented by the definition of the event as a split that is being named,– Badiou's classification of events is specified,– the unattainability of absolute fidelity without renunciation for the discourses of the event is proved,– strategies of enabling fidelity and tactics of preservation of impossible fidelity are formulated,– the political effectiveness of the discourses of the event is analysed.– for the first time the concept of «patois» was introduced into scientific circulation.The results of the research can be used in the educational process and for further development of this topic in the theoretical direction of the philosophy of events or in the practical direction of discourse analysis.Keywords: Alain Badiou, fidelity, discourses of the event, renunciation, naming, language, unnamed, poetics of patois, translating, Real, representation of the event, split, Slavoj Žižek, community, philosophy of the event.

Встановлено, що на етапі раннього абсолютизму особливого значення та сили набуває особистість самого монарха. Виявлено, що процеси державотворення в Англії першої половини XVI ст. супроводжувалися змінами, а саме еволюцією середньовічних органів влади та створенням нових установ. Проаналізовано розвиток судово-адміністративної та фінансової системи держави, зроблено аналіз зарубіжних концепцій: "Король в парламенті", "Тюдорівська революція в управлінні".

  Скачати повний текст

Зроблено спробу адаптації корпоративних принципів і комунікативних стратегій кризового управління до рівня державного кризового репутаційного менеджменту. На основі аналізу кризових репутаційних стратегій керівництва Росії та України показано, що на міжнародну репутацію держав негативно впливає застосування таких комунікативних стратегій, як замовчування або поширення напівправдивої інформації про основні аспекти події, ухиляння від взаємодії з засобами масової інформації, уникнення відповідальності за кризу та її наслідки, використання кризової ситуації для посилення державного контролю на мас-медіа: обмеження прав і свобод громадян та централізації влади, а також ігнорування важливості стратегій примирення (турбота про постраждалих). Наведено рекомендації щодо підвищення ефективності державного кризового управління. Розглянуто технології "помаранчевої революції" як специфічного механізму управління політичним процесом і кризового менеджменту зокрема.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 21.01.01 – основи національної безпеки держави (політичні науки). – Національний інститут стратегічних досліджень, Київ, 2021. Дисертація присвячена аналізу політики протидії медіа-інформаційному тероризму в системі політики національної безпеки України. З огляду на теоретичне, політичне, нормативно-правове й емпіричне осмислення зарубіжними та вітчизняними науковцями проблеми протидії медіа-інформаційному тероризму в дослідженні визначено та розкрито зміст пріоритетних напрямів та механізмів протидії медіа-інформаційному тероризму. Увагу акцентовано на тому, що ключовим чинником зародження медіа-інформаційного тероризму як принципово нового різновиду тероризму стала революція в системі масових комунікацій, започаткована в 60–90-х роках XX століття, яка кардинально змінила медіасферу. Домінуючим інструментом цих змін стали «новітні медіа».Здійснено комплексний аналіз стратегій протидії медіа-тероризму, опрацьованих у Франції, Німеччині, Іспанії, Великій Британії. Розкрито проблемні питання щодо інформаційної складової політики національної безпеки України. На цій основі визначено пріоритетні напрями, форми та механізми реалізації політики протидії медіа-інформаційному тероризму і запропоновані відповідні завдання державних інститутів і структур громадянського суспільства. Ключові слова: тероризм, медіа-інформаційний тероризм, стратегія національної безпеки, інформаційна безпека, інформаційна війна, гібридна війна, механізми протидії інформаційному тероризму, когнітивно-поведінкова сфера.^UThe thesis is submitted for receiving a candidate's degree in political sciences, the specialization 21.01.01 – Fundamentals of the national security. – National Institute for Strategic Studies. – Kyiv, 2021.The dissertation is devoted to analysis of policy of countering media-information terrorism in the system of national security policy of Ukraine. Based on the theoretical, political, legal and empirical understanding of the problem of countering information terrorism by foreign and domestic researchers, the study identifies and discloses the content of priority areas and mechanisms of countering media-information terrorism.Attention is drawn to the fact that in the national political science discourse, the threat of media-information terrorism in the national security system is mainly considered in two dimensions: the legal dimension and the dimension of socio-psychological consequences. However, the genesis of information terrorism and its correlation with such security categories as «power», «information power», «soft power», «strategy of indirect actions», «information war» distinguished other shades in media-information terrorism. This refers to a deeper threat to the human person –a rapid change in his cognitive-behavioral sphere, which is occurring under pressure from everyday dangerous content of information communication. It is stated that the continuous fear spread by terrorists changes the tone in the sign-symbol infrastructure of man and society, its shades and content. Under such conditions, the principle of identification begins to work when life priorities are chosen not by the rational, but by the emotional sphere of the human psyche.Keywords: terrorism, media-information terrorism, national security strategy, information security, information war, hybrid war, tools of countering information terrorism, cognitive behavioral sphere.

Досліджено вплив засобів масової інформації (ЗМІ) як одного з найважливіших агентів політичної соціалізації на процес формування політичної культури молоді, що навчається. Проведено теоретичний аналіз політичної соціалізації. Визначено роль інститутів соціалізації у суспільстві. Досліджено головні характеристики діяльності мас-медіа й особливості стану молодої генерації за умов суспільних трансформацій. Визначено місце ЗМІ у процесі політичної соціалізації львівської студіюючої молоді. Установлено, що дана молодь прислухається до оцінок суспільно-політичних подій, що походять від мас-медіа. Виявлено міру готовності молоді до прояву активної реакції на політичні проблеми суспільства, висвітленні у ЗМІ та ступінь довіри до системи влади, її персоналії після Помаранчевої революції.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історичний процес розвитку та сьогоднішній стан єменських засобів масової інформації, перш за все, центральної преси. Розкрито особливості впливу соціально-економічних змін на єменську центральну пресу та її роль в інформаційному забезпеченні суспільно-політичних перетворень 1994 - 2000 рр. Визначено роль та завдання центральної преси за сучасних умов і шляхи підвищення ефективності її функціонування. Показано соціально-демографічні, соціально-професійні та соціально-психологічні особливості читацької аудиторії як об'єкта впливу центральної преси. Осмислено основні позитивні та негативні тенденції розвитку та функціонування центральної преси Ємену, перш за все, газет "Аль-Саура" ("Революція") і "Аль-Джумухурія" ("Республіка"). З'ясовано сучасний стан, перспективи подальшого розвитку єменського газетного ринку, систему підготовки та перепідготовки журналістських кадрів. Розроблено практичні рекомендації щодо подальшого вдосконалення центральної преси Ємену.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню соціальних мереж як інструменту впливу на трансформацію еліт в арабському світі. Встановлено, що соціальні мережі та сучасні засоби комунікацій використовуються дедалі частіше при мобілізації широких мас населення. Досліджено, що інтернет відіграє роль ефективного інструменту для створення та руйнування соціальних суб'єктів, як це спостерігалося під час хвилі демократичних революцій у країнах Близького Сходу і Північної Африки. Виявлено, що соціально-комунікаційні технології в соціальних мережах були основним засобом популяризації рухів і публічного контакту із зовнішнім світом під час подій «Арабської весни». Розкрито, що за допомогою соціальних мереж раніше розрізнені спільноти швидко об'єднувалися через Інтернет у групи із загальною метою, планували й організовували спільні акції протесту. Ключові слова: соціальні мережі, арабський світ, «Арабська весна», еліти, революція.^UThe dissertation is devoted to the social networks study as a tool of influence on the Arab world elite's transformation. The modern Arab world is one of the most complex social systems in the global world. Firstly, it is a separate civilizational phenomenon, with the core being quite firmly entrenched in the framework of two continents – Asia and Africa, – having its own quite powerful branches to other content, Europe and America in particular. Secondly, this world consists of various subsystems, sometimes contradicting each other – up to mutual destruction. The reason for this is a different level of social, political, cultural, and economic development destabilizing the Arab world. The most consolidating element of the Arab world is Islam – one of the largest world religions. In fact, the Arab world was formed as a single social system only in virtue of the Islamic religion, resulting in it still remains an influential international factor, despite various internal contradictions and shocks. The need for a thorough theoretical analysis of the features and level of the social networks influence on both the process of social development and the Arab world elite's transformation in the process of revolutionary events at beginning of the XXth century makes this study significance. The study focuses on events that changed political life in a vast space and entered the scientific discourse as the «Arab Spring» and the Twitter/Facebook revolution. The latter identified the main scenarios of the Middle East protests in the form of an unprecedentedly active involvement of participants in the process of using information and communication technologies in most social networks, which influenced the elite's transformation. The chronological framework covers the 2010–2015 periods. The lower chronological border is associated with the beginning of the protests deployment in social networks in Tunisia, which led to revolutionary events in several Arab countries. The upper border is associated with the final cessation of active protests in the Arab countries, in particular in Bahrain, Egypt and Yemen, with the civil war beginning in the latter one. The geographical scope of the study covers the countries of the Arab world, primarily such as Tunisia, Egypt, Libya, Yemen, Syria and other territories of the Middle East. The paper studies the level of Internet accessibility in the Arab world. Thus, the information and communication technologies made it possible to use mobile TVsystems and various gadgets connected to the Internet and resulted in growing the number of its social networks users. Just on the eve of the Arab Spring, in 2010, the media began to create an information space and lay down the ideological basis of the protest. Social networks have provided Arab citizens with the opportunity to speak out about their choice and to attract a large number of citizens both within the country and abroad through sharing personal thoughts and observations of what is happening. Media channels also provided citizens with the opportunity to get news from not «censored» sources. And it helped to perceive news programs from various sources, and not just those highlighted by their own state-controlled media. Therefore, social networks during the «Arab Spring», been originally created as virtual communication zones, unexpectedly turned out to be a serious alternative to the traditional media, been under severe pressure from censorship in individual countries. Based on this, it is established that the people's virtual solidarity, as a new phenomenon, had an important place in the course of those events. As a result, some countries' authorities drew their attention to this phenomenon and made significant efforts (blocking social networks) to take them under their control. Most of the popular communities created in the Arabic-language segment of social networks used materials of a similar orientation, the main characteristics of which should be pointed out: emotional colouring; brevity and simplicity of theses; a high-quality audio-visual realization. Horizontal connections between users played a significant role of the social networks gaining its popularity as the main information source; that is, the very nature of the network with all participants been connected and able to freely share information. Social networks and modern means of communication are increasingly being used to mobilize the masses. The Internet plays the role of an effective tool for creating and destroying social actors, as it was observed during the wave of democratic revolutions in the countries of the Middle East and North Africa. Social communication technologies in social networks were the main means of popularizing movements and public contact with the outside world during the events of the Arab Spring. Key words: social networks, the Arab world, «Arab Spring», elites, revolution.

Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних положень та обґрунтування науково-методичних і практичних рекомендацій щодо становлення смарт-промисловості в Україні в умовах четвертої промислової революції.Об'єктом дослідження є процеси становлення і розвитку смарт-промисловості в умовах четвертої промислової революції.Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади та практичні положення, які створюють умови для становлення смарт-промисловості в Україні в контексті формування нової геоіндустріальної структури світу і необхідності подолання наявних технологічних розривів.Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці цілісного комплексу теоретико-методологічних і науково обґрунтованих прикладних положень щодо становлення і розвитку смарт-промисловості в Україні в умовах поширення четвертої промислової революції та формування нової геоіндустріальної структури світу.Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що упровадження розробленого комплексу науково-методичних і практичних рекомендацій сприятиме прискоренню розвитку національної промисловості на інноваційній основі, підвищенню її ефективності та забезпеченню більшої відповідності вимогам, які ставляться до успішних промислових систем у новому глобалізованому середовищі в умовах четвертої промислової революції.У дисертації розкрито роль четвертої промислової революції у формуванні нової геоіндустріальної структури світу, виявлено особливості смарт-підприємств і смарт-промисловості, розроблено концептуальні положення становлення смарт-промисловості в емерджентній економіці. Виконано аналіз відповідності сучасного стану промисловості України принципам «смарт», визначено передумови становлення національної смарт-промисловості, розроблено науково-методичний підхід до визначення залежності цифрових витрат і реальних результатів промислової діяльності. Здійснено оцінку трансформаційного потенціалу смарт-промисловості в Україні та обґрунтовано шляхи його підвищення. Проведено оцінювання технологічних розривів між Україною та деякими європейськими країнами з використанням концепції життєвого циклу технології, визначено шляхи їх подолання. Розроблено рекомендації з організації управління й економічного стимулювання розвитку смарт-промисловості в Україні, формування інституційного середовища, сприятливого для її становлення і подальшого удосконалення.Ключові слова: промислова революція, смарт-промисловість, смарт-підприємство, життєвий цикл технологій, технологічний розрив, інституційне середовище.^UThe purpose of the research is to develop a theoretical and methodological framework and to substantiate scientific, methodological, and practical recommendations for the formation of smart industry in Ukraine, in the conditions of the Fourth industrial revolution.The object of the research: the processes of formation and development of smart industry in the conditions of the Fourth industrial revolution.The subject of the research: theoretical and methodological principles as well as practical recommendations, which create conditions for the formation of smart industry in Ukraine, in the context of the evolvement of a new global geoindustrial structure and the need to overcome the existing technological gaps.The scientific novelty of the obtained results is the development of a holistic package of theoretical and methodological scientifically justified practical guidelines for the formation and development of smart industry in Ukraine, in the conditions of the Fourth industrial revolution, and the formation of a new geoindustrial structure.The practical significance of the obtained results is the implementation of the developed package of scientific, methodical, and practical recommendations will accelerate the innovation-driven development of national industry, raise its efficiency, and ensure greater compliance with the requirements of successful industrial systems in the new global environment, in the conditions of the Fourth industrial revolution.The dissertation reveals the role of the fourth industrial revolution in the formation of a new geoindustrial structure of the world, reveals the features of smart enterprises and smart industry, developed conceptual provisions for the formation of smart industry in the emergent economy. The analysis of conformity of a modern condition of the industry of Ukraine to principles "smart" is carried out, preconditions of formation of the national smart industry are defined, the scientific and methodical approach to definition of dependence of digital expenses and real results of industrial activity is developed. The transformation potential of the smart industry in Ukraine is assessed and the ways of its increase are substantiated. The assessment of technological gaps between Ukraine and some European countries using the concept of technology life cycle, identified ways to overcome them. Recommendations for the organization of management and economic incentives for the development of the smart industry in Ukraine, the formation of an institutional environment conducive to its formation and further improvement have been developed.Key words: industrial revolution, smart industry, smart enterprise, technology life cycle, technological gap, institutional environment.

Визначено, що Українська національна революція XVII ст., політична практика доби уряду Б. Хмельницького мала серйозне світоглядне, політико-ідеологічне підгрунтя у світоглядних орієнтаціях, менталітеті українського народу, ідеях історичної та полемічної літератури, творах діячів українського Відродження, Гуманізму та Реформації, козацькій ідеології та "Руській ідеї", традиціях української державності та козацького і громадського самоврядування. Досліджено історичний розвиток українського суспільства після Київської Русі у висхідному напрямку становлення української нації, розвитку національної свідомості та політичних орієнтацій, спрямованих на досягнення власної суверенної державності. Розглянуто роль української еліти та шляхти, які відіграли взагалі позитивну, хоча і суперечливу роль, сприяли збереженню та розвитку українського народу в етнічно-національному, релігійному, духовному, економічному та територіальному плані. Висвітлено основні чинники формування політичної думки, політичної орієнтації та політичної свідомості українського народу зазначеної доби, основними домінантами яких визначено соціально-політичні та духовні фактори власного соціально-політичного та історичного-культурного буття. Узагальнено матеріали, які засвідчують тривалість державотворчих традицій руського народу, наявність напередодні правління Б. Хмельницького низки політичних ідей та державотворчих концепцій.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо визначення характеру та механізмів впливу суспільних ідей, що виникають та формуються у процесі становлення політичної нації, на результативність цього процесу. Здійснено аналіз процесів формування та розвитку суспільних ідей у процесі становлення української політичної нації. На підставі результатів дослідження виявлено механізми та закономірності впливу суспільних ідей на формування чинників суспільної інтеграції - єдиної ідентичності, цілісної політичної системи, світоглядних і політико-культурних особливостей нації, її ціннісних і стратегічних пріоритетів. Проаналізовано логіку та змістовне наповнення основних суспільно-політичних процесів і дискурсів в Україні у період між здобуттям незалежності та подіями Помаранчевої революції, протягом якого, згідно з запропонованою гіпотезою, відбулося оформлення основних ціннісних, соціокультурних, структурних і політико-правових (інституційних) характеристик української політичної нації. Розроблено рекомедації щодо оптимізації процесів суспільного комунікування та використання засобів інформаційного й ідеологічного впливу з метою утвердження спільної ідентичності та політичної консолідації українського народу.

  Скачати повний текст

Інститут президентства в Україні відіграє визначальну роль у сфері суспільно-політичних відносин, оскільки за існуючою традицією саме гарант Конституції й політичні сили, що його підтримують, здійснюють вирішальний вплив на формування та реалізацію стратегічного курсу держави. Проте вочевидь спостерігається неадекватність управління, невідповідність якості влади характеру завдань, що стоять перед країною. Вищі органи влади на інституційному рівні фактично не змінювалися весь період незалежності, перебуваючи поза системою політичної відповідальності.У межах поставлених мети і завдань з'ясовано стан вивчення проблеми (де)легітимації президентської влади в Україні; визначено зміст теоретичних підходів дослідження політичного процесу в контексті технологічного виміру (де)легітимації президентської влади; обґрунтовано методологію дослідження проблеми (де)легітимації влади в політичному процесі; з'ясовано нормативно-правову базу легітимації президентської влади в Україні; розкрито інституційну структуру легітимації владних повноважень та особи глави держави в Україні; виявлено зміст технологій делегітимації інституту президентської влади в Україні в електоральних процесах 1999–2004 рр.; визначено особливості використання технологій делегітимації інституту Президента України на виборах 2010–2019 рр.;розкрито та узагальнено форми та напрями делегітимації Президента України в позалекторальних процесах.У контексті (де)легітимації глави держави дуже важливим є електоральний процес, коли претенденти на вищу посаду в державі мають можливість змагатися і проводити комплекс дій з метою власної популяризації і, навпаки, спрямовувати зусилля на дискредитацію своїх опонентів. Цей процес включає сукупність технологічних прийомів і заходів і часто залежить від фінансової спроможності кандидатів, вмінь та навичок членів його команди та виборчого штабу, політичної кон'юнктури тощо.Інституційна структура легітимації Президента України складається із сукупності державних та недержавних інституцій, установ та організацій. Легітимацією президентської влади опікуються органи державної влади, насамперед Офіс Президента України, до недавнього часу державні адміністрації, пропрезидентські фракції в парламенті, підконтрольні засоби масової інформації й комунікації, політичні партій й громадські об'єднання тощо, лояльні або спеціально створені для підтримки й захисту цього інституту влади.Легітимація президентської влади також відбувається шляхом ідентифікації суб'єктів суспільно-політичних відносин за ідейно-політичними або соціально-культурними ознаками, прихильним ставленням громадян до вектору суспільного розвитку, який пропонує глава держави або кандидат під час виконання своїх функціональних обов'язків або під час виборів. Усе це потребує відповідної інституалізації й формалізується під час вироблення стратегічного курсу держави, у нормативно-правових актах, які регламентують порядок формування та діяльності вищих і центральних органів влади, у законах про вибори, про політичні партії, їх програмах і статутах, передвиборчих програмах кандидатів, судових позовах та ін.Специфікою застосування технологій делегітимації президентської влади в українському політичному процесі є їх негативний вплив не лише на особу конкретного політика, але й на інститут президентства як такий, довіра до якого падає разом із падінням рейтингів довіри до конкретного президента.Масштабність фігури та інституту президентства в Україні обумовлює форми та зміст технологій їх делегітимації з боку контреліти. Технологічні прийоми, засоби, зміст і напрями делегітимації Президента України в позалекторальних процесах значною мірою ідентичні тим, що використовують під час виборчих перегонів, крім тих, що безпосередньо впливають на результати підрахунку голосів, зокрема фальшування, маніпуляції з виборчими бюлетенями, виборчою документацією тощо.Розмах кампаній, спрямованих на підрив авторитету глави держави, його дискредитацію в очах громадськості, визначають «градус» боротьби між політичними угрупуваннями, рівень згуртованості опозиції, чинник міжнародного втручання тощо. Показово, що такі кампанії набувають обертів за рік-два до чергових президентських виборів. Інколи масштабність антипрезидентських виступів, її технологічна складова обумовлені непродуманими й недалекоглядними діями та вчинками президента та його найближчого оточення. Найбільш масштабними виступами проти кандидата в президенти та діючого глави держави стали події Помаранчевої революції й Революції Гідності, які поклали край президентським амбіціям В. Януковича.^UThe Institution of Presidency in Ukraine plays a decisive role in the field of socio-political relations, since according to the existing tradition, the guarantor of the Constitution and the political forces that support it shall be decisive on the formation and implementation of the Strategic Course of the State.However, it is obviously observed inadequacy management, the mismatch of the quality of the nature of the tasks facing the country.Supreme bodies of the power at the institutional level have actually changed the entire period of independence, being outside the system of political responsibility.Legitimization of power is a kind of political process aimed at establishing power, gaining public support. At the same time, the legitimization of power is an organic component of the political process as a whole, as the government is able to pursue effective policies only through broad support and approval of citizens.In the context of (de) legitimization of the head of state, the electoral process is very important, when candidates for the highest position in the state have the opportunity to compete and carry out a set of actions to promote themselves and, conversely, to discredit their opponents.This process involves a set of technological techniques and measures and often depends on the financial capacity of the candidates, the skills and abilities of the members of the team and the election headquarters, the political conjuncture, etc.Legitimization of presidential power also occurs by identifying the subjects of socio-political relations on ideological, political or socio-cultural grounds, the favorable attitude of citizens to the vector of social development, which is proposed by the head of state or candidate in the performance of their duties or elections. All of these things require appropriate institutionalization and is formalized during the development of the strategic course of the state, in regulations governing the formation and operation of higher and central authorities, in laws on elections, on political parties, their programs and statutes, election programs of candidates,lawsuits, etc.Scientific analysis and solution of the research tasks set in the introduction allowed forming a number of conclusions of theoretical-methodological and practical-political content.In particular, the high level of personification of Ukrainian politics makes it logical to conclude that the person of the head of state actually embodies the institution of the presidency.The beginning of active use of the delegitimization technologies in the election of the President of Ukraine dates back to the late 1990s, which is associated with the intensification of political struggle, development of market relations, entry into the political arena of regional political elites, the formation of financial and industrial groups and clans, which through the party representation, deputies, support for «their» president, etc. tried to protect corporate interests or increase their own wealth.The application of the delegiatimization technologies of the Institute of President of Ukraine in the elections 2010, 2014 and 2019 do not fit into a single paradigm and has many common denominators, since elections were held for excellent socio-political conditions and circumstances,where the factor of Russian aggression and occupation of the part of the Ukrainian territory became determining .At the same time, in contrast to the 1999 and 2004 elections, these elections were generally characterized by a decrease in the use of administrative resources, falsifications, «dirty» technologies, etc., while expanding the use of IT technologies, virtual communication space, etc.The scale of the figure and the institution of the presidency in Ukraine determine the forms and content of the technologies of their delegitimization by the counter-elite.Technological methods, means, content and directions of delegitimization of the President of Ukraine in extra-electoral processes are largely identical to those used during election campaigns, except for those that directly affect the results of vote counting, including falsification, manipulation of ballots, election documents etc.The scale of campaigns aimed at undermining the authority of the head of state, his discrediting in the eyes of the public; determine the «degree» of struggle between political groups, the level of unity of the opposition, the factor of international intervention, etc.Significantly that such campaign is gaining momentum a year or two before the next presidential election. Sometimes the scale of anti-presidential speeches, its technological component is due to ill-considered and short-sighted actions and deeds of the president and his inner circle.The most extensive protests against the presidential candidate and the current head of state were the events of the Orange Revolution and the Revolution of Dignity, which put an end to Yanukovych's presidential ambitions.