Проаналізовано основні соціальні ознаки та витоки антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Основну увагу приділено вивченню негативних аспектів розвитку цивілізації як глобальної соціокультурної системи. Зроблено висновок, що сучасна техногенна цивілізація переживає глибинну антропологічну кризу, що стосується усіх сфер життя. Виявлено, що науковий аналіз подібних мегатенденцій цивілізаційного розвитку є недостатнім, одноаспектним, оскільки XXI ст. характеризується активним розвитком нових технологій, появою нового типу раціональності як світосприйняття, суспільно-культурними змінами. Встановлено відмінність техногенного цивілізаційного типу від традиційного. Охарактеризовано культурно-історичний контекст зародження, системи цінностей та особливостей раціональності техногенної цивілізації, визначено глибинні джерела сучасної антропологічної кризи. Досліджено культурні й антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності у межах однієї цивілізації та сфери міжцивілізаційних відносин. З'ясовано, що рефлексія над джерелами та соціокультурними ознаками антропологічної кризи обумовлює необхідність формування нового типу світогляду й антропологічної парадигми загальнокультурного змісту та загальноцивілізаційного значення.

  Скачати повний текст

Розглядається сукупність архаїчних елементів в культурному комплексі українського козацтва, як складової і невід'ємної частини індоєвропейської мілітарної традиції. Для цього залучається велика міждисциплінарна джерельна база; проводиться комплексне дослідження глибоких коренів визначальних елементів козацького культурного комплексу (культи коня та шаблі, козаки-характерники, кобзарі - співці лицарської слави, червоний колір, джури-молодики, зв'язок битви з бенкетом, особливе ставлення козака до жінки тощо); виділяються тюркські впливи в традиційній козацькій культурі; вивчаються паралелі між культурою козацтва та пізнього середньовічного лицарства Західної Європи; аналізуються етапи формування індоєвропейської військової традиції і українського козацтва як її складової частини. Робиться висновок, що досліджуючи культуру українського козацтва, ми виявляємо значну кількість архаїчних елементів загальноіндоєвропейської культурної традиції. Вони мають численні паралелі з культурою середньовічного європейського лицарства і сягають прадавньої глибини індоєвропейської мілітарної традиції.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми кореляції наукового та художнього пізнання в українській літературі XX ст. на дохристиянську тематику. На підставі системного аналізу запропоновано класифікацію творів праісторичної тематики, вказано на пізнавальні та виховні можливості прози цього спрямування, актуальність її вивчення. Визначено схему розгляду поетики науково-популярної прози Д.Гуменної та В.Шевчука. Доведено дієвість використання власне літературознавчих і фахових методик для аналізу історико-археологічного, фольклорно-міфологічного та лінгвістичного компонентів творів. Встановлено специфіку української художньої белетристики щодо дохристиянськіх часів. Доведено, що пафос і часопростір прози Д.Гуменної стосовно дописемної епохи мають проукраїнську спрямованість; художнє осмислення наукових знань відбувається через прийоми стилізації та рефлексії; персонажі уособлюють загальні тенденції розвитку прадавнього суспільства. Визначено способи поєднання наукового та художнього пізнання в історико-художніх, художньо-історичних і художньо-документальних романах І.Білика стосовно писемних дохристиянських епох, акцентовано на проявах національного в характеристиці образів його творів.

  Скачати повний текст

Досліджено економіку прадавніх мешканців Південно-Східної Європи. Висвітлено абсолютну хронологію стоянок доби розпаду ранньопервісної общини в регіоні та запропоновано поділяти її за трьома етапами. Доведено, що протягом XI - початку VI ст. до н. е. регіон заселяли носії чотирьох моделей адаптації, а саме: мисливці, збирачі степу та лісостепу (Північно-Західне Причорномор'я), рибалки, мисливці, збирачі річкових берегів (ущелини Дунаю), мисливці, збирачі гір і передгір'їв (східноадріатичний регіон), рибалки, збирfчі, мисливці морських узбереж (Егейська Греція). Неолітизація здебільшого відбувалася за двома етапами, а саме: стрімкого поширення першопрохідців у новий регіон - повільної демічної дифузії їх з первинних центрів на нові землі.

  Скачати повний текст

Введено науковий термін "етнокультурна цивілізація". З застосуванням філософсько-історичного, культурно-історичного та соціокультурного підходів визначено й обгрунтовано місце етнокультурних цивілізацій у контексті становлення глобального світу. Розкрито зміст термінів "етнічна культура", "загальноцивілізаційний процес". Установлено, що зміст термінів "етнічна культура", "етнокультурна цивілізація" та "загальноцивілізаційний процес" корелюють як одиничне ("етнічна культура"), особливе ("етнокультурна цивілізація") та загальне ("загальноцивілізаційний процес"). Проведено філософсько-історичну реконструкцію становлення етнокультурних цивілізацій. Обгрунтовано, що сучасні вектори загальноцивілізаційного розвитку "Схід - Захід" і "Південь - Північ" складають діалектичну єдність, у межах якої відбуваються міжкультурні та міжцивілізаційні діалоги та полілоги.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію розвитку віртуального феномену та його поширення на усі сфери життя за умов інформаційно-комп'ютерної революції та наступу інформаційної цивілізації. Розкрито механізми, форми, наслідки даного процесу на глобальному та індивідуальному рівні. Зроблено історико-філософський та методологічний аналіз процесів віртуалізації через лінгво-семантичний, онтологічний, аксіологічний та гносеологічний аспекти. Доведено, що перехід інформаційної цивілізації на віртуальний рівень є домінантною тенденцією розвитку людства. Зроблено висновок, що феномен віртуалізації є технічною апеляцією до природних властивостей людини - волі, віри, уявлення. Встановлено, що за умов розгортання інформаційної цивілізації віртуалізація усіх сфер буття стає глобальною цінністю та товаром. Акцентовано увагу на проблемі людини у віртуальній реальності та її відчуженні за умов віртуального простору.

  Скачати повний текст

З використанням комплексу літературних джерел системно проаналізовано історико-культурологічні концепції еволюції цивілізації за умов глобалізму наприкінці ХІХ - початку ХХІ ст. Вперше у всесвітній історико-культурологічній теорії науково визначено та обгрунтовано парадигми генези континууму культур і планетарної цивілізації, співіснування культур і поліетносфери у глобальному розвитку людства. Розроблено методологію дослідження культурологічних трансформацій різних етносів, зокрема українського, а також охарактеризовано можливості синергетичної парадигми під час розгляду всесвітнього історико-культурного процесу. Запропоновано вдосконалену класифікацію глобальних проблем планетарної макроцивілізації. Доведено, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. разом із формуванням глобальної системи склалася і планетарна цивілізація, яка в подальшому трансформується із техногенної в інформаційну. Особливу увагу приділено проблемам історії становлення та розвитку української культури у всесвітньому контексті.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу поглядів на культуру та цивілізацію кінця XVIII - кінця XIX ст. та зроблено висновок, що українська філософська думка з кінця XVII ст. пропонує унікальну традицію "критики цивілізації", яка базується на християнському світогляді та визначає посередницьку роль філософського мислення між вірою та розумом; умовно її можна назвати "культуротворчою". Зазначено, що подальший шлях української філософської думки кінця XIX - початку XX ст. можна характеризувати як послідовне віддалення від цієї парадигми та пошук іншої, що базується на науково-раціональному пізнанні та ідеї прогресу. Запропоновано цю парадигму умовно назвати "цивілізаційною".

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософський аналіз проблеми культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу в історичному аспекті. На підставі аналізу концепцій А. Тойнбі, Ф. Фукуями, С. Гангігтона обгрунтовано тезу, що релігія - ідеологія - цінності, вони є чинниками діяльності етносів як суб'єктів історичного процесу, коли кожний наступний чинник заперечує попередній у контексті діалектичного заперечення. Досліджено роль релігійно-конфесійної належності українського народу та визначено, що православ'я було домінантною ознакою його культурно-цивілізаційної ідентифікації. Зауважено, що прийняття християнства сприяло становленню східно-православної цивілізації, а конфесійний поділ на православ'я та греко-католицизм зумовив культурно-цивілізаційний розділ України. Зроблено висновок, що Україна перебуває у центрі Європи, але в метаісторичному аспекті вона опинилася на культурно-цивілізаційному розломі за віссю Схід - Захід. На її території західноєвропейська та російська (євразійська) цивілізація вступають у взаємодію та багаторазово переломлюються у характері та долі українського народу. Міфологеми східно-західної належності як історично ретроспективні смисли зумовлюють суперечності та парадокси сучасної української культурно-цивілізаційної ідентичності.

  Скачати повний текст

Створено цілісну концепцію "вторинних" міфів як соціокультурного феномену, розглянуто історію, основні напрями, методологію, методи та джерельну базу їх дослідження. Встановлено, що сферою відтворення натуралістичних і соціотехнічних міфів є парадоксографічний сектор культури. Виявлено загальне й особливе у відтворенні традиційних і "вторнинних" міфів, їх світоглядних і психофізіологічних засадах. Розкрито специфіку функціонування соціокогнітивного й "імагінативного" контурів у контексті архаїчної та "вторинної" міфотворчості. Визначено роль картини світу як ядра архаїчного міфотворення і нових міфів. Встановлено особливості "вторинної" міфотворчості доби цивілізації. Розглянуто процес формування цілісного механізму відтворення "вторинних" міфів, специфіку функціонування натуралістичних і соціотехнічних міфів у соціокультурних трансформаціях спільнот Стародавнього Сходу, античності, середньовіччя, відродження, нового часу та епохи модерну. Визначено напрями еволюції натуралістичної та соціотехнічної міфотворчості у культурі різних варіантів зрілого модерну. Проаналізовано вплив ситуації постмодерну на трансформацію соціокультурних принципів і чинників "вторинного" міфотворення. Висвітлено інституційні засади даного процесу, визначено його вплив на формування ідеології нових релігійних рухів, течій, "приватної" релігійності постмодернової природи у вітчизняному соціокультурному просторі. Розглянуто різні аспекти проблеми буття позаземного розуму, досліджено їх еволюцію у "вторинному" міфотворенні доби постмодерну, відображеної у формі "уфологічної програми" та програм "Communication with Extraterrestrial Intelligence" ("Зв'язок з позаземними цивілізаціями") та "Search for Extra-Terristrial Intelligence" ("Пошук позаземного розуму"). Визначено вплив даних програм на відтворення натуралістичних і соціотехнічних міфів доби постмодерну. З'ясовано, що на підставі їх взаємодії сформовано уявлення про галактичний соціокультурний простір, до якого входило людство. Зроблено висновок, що уфологічний аспект проблеми позаземного розуму є ядром "вторинної" міфотворчості, впливає на формування "нової" релігійності постмодернової природи та зазнає осуду традиційно-доктринальних релігій. Виявлено взаємодію "вторинних" міфів, зосереджених у парадоксографічному секторі, та "нової" релігійності у культурі постмодерну. Досліджено проект "Портал" і концепції "паралельних світів", "подорожей у часі", "полтергейства", "Живої Землі", "Нової Архаїки", містичної криптозоології, теорії "стародавньої астронавтики", "паранормальних здібностей людини", "життя після життя". З'ясовано, що дані концепції у культурі постмодерну безпосердньо еволюціонують в окультно-містичні, створють соціокультурне тло для відтворення "приватної" релігійності посмодернової природи, набувають ознак нової утопії (онтологічно-космологічної, хронотопії, екоутопії "Живої Землі", метаантропологічної, танатопії) або екологічної антиутопії "Загибла Венера".

  Скачати повний текст

Цілісно досліджено концепцію людини, природи, цивілізації у творчості Л.Леонова другої половини XX ст. Розглянуто творчу індивідуальність письменника, його художньо-філософську й етико-естетичну позицію у широкому літературному контексті. Розкрито діалогічність леонівської думки. Визначено семантику образів-символів землі обітованої, обителі, піраміди у романі "Пирамида". Простежено вплив різноманітних життєвих конфліктів і колізій на художню структуру творів митця. Охарактеризовано ноосферне мислення Л.Леонова, що проявляється через типізацію окремих особистісних рис створених персонажів, планетарну та космічну масштабність його роздумів.

  Скачати повний текст

Висвітлено міжнародно-правові аспекти розвитку діалогу між цивілізаціями. Досліджено еволюцію понять "цивілізація" та "діалог між цивілізаціями", запропоновано їх визначення. Проаналізовано міжнародно-правові аспекти генезису діалогу між цивілізаціями. Розглянуто особливості відображення концепції діалогу між цивілізаціями у документах ООН, запропоновано застосовувати цивілізаційний підхід у процесі проведення реформи Ради Безпеки ООН. Досліджено питання впливу концепції діалогу між цивілізаціями на розвиток інституту прав людини у міжнародному та національному праві.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософську реконструкцію ісихастського вчення про обоження людської істоти, що завдяки унікальному характеру імплантації духовно-містичного досвіду та практики синтезувало прадавні містичні традиції з ранньохристиянським і середньовічним містицизмом і перетворилось на теоретико-богословське підгрунтя подальшого історичного розвитку греко-візантійської традиції православ'я та вітчизняної "філософії серця". Визначено, що ісихазм є напрямком греко-візантійського християнства, унікальність якого полягає в залученні містичного досвіду до духовно-релігійної практики, що є втіленням синтезу рефлексивно-пізнавальної та ритуально практичної діяльності подвижника-аскетика, світоглядна концепція якого заснована на ідеї обожнення людської істоти шляхом пізнання містичних смислів. Встановлено, що стрижневим загально-світоглядним принципом ісихазму є "необхідність обожнення", який визначає основну церковну ісихастську ідею щодо поведінки індивіда в суспільстві, створюючи ідеал синтезу індивідуального світорозуміння та світоглядної системи суспільства. Розкрито зміст "необхідності обожнення" в історико-філософському аспекті, що є підгрунтям створення світоглядної концепції, яку можна порівняти з українською версією "філософії серця", оскільки дана теорія орієнтується на пошук трансцендентних, відносно раціональності, основ гармонізації індивідуального буття людини.

  Скачати повний текст

Проаналізовано документальні, етнографічні та хореографічні матеріали, досліджено становлення та тенденції розвитку народно-сценічної хореографії Прикарпатського регіону. Визначено особливості становлення хореографічних традицій Прикарпаття, які містяться в його прадавніх звичаях і традиціях, унікальності менталітету місцевого населення. Виявлено історико-географічний та етнографічний фактори процесів культурної консолідації населення, визначено місце та роль обрядів і звичаїв населення краю в формуванні танцювального мистецтва, які знайшли своє втілення у фольклорі населення, зокрема, в хореографії. З'ясовано стильові особливості народної хореографічної культури Прикарпаття, охарактеризовано сценічно-хореографічний досвід у контексті розвитку видовищних форм.

  Скачати повний текст

Висвітлено важливі загальнотеоретичні та прикладні проблеми розвитку та загибелі цивілізацій як природного історичного процесу. Зауважено, що неоднозначність і багатомірність історичного процесу призводить до різноманітних класифікацій цивілізацій, а критеріями цих класифікацій можуть слугувати матеріально-технічні, культурні, національно-етнічні, економічні, географічні, релігійні, ідеологічні та інші чинники. Здійснено аналіз історії існування цивілізацій з використанням на історико-порівняльних, соціально-філософських, структурно-функціональних, феноменологічних, синергетичних, футурологічних та інших методів дослідження, які дозволяють у відносно цілісній цивілізації побачити світогляд та дії різних страт, груп, дії влади та інституцій громадянського суспільства, оцінити роль системи виховання й освіти особистості. Зазначено, що особистість у розколотій цивілізації відчуває на собі різновекторні впливи, її ціннісні орієнтації формуються за ситуації більш складного вибору, а свідомість і дії постійно зазнають корекції через складні об'єктивні та суб'єктивні обставини, які обумовлюють ідентифікацію, самовизначення особистості, взаємопов'язані з розв'язанням суперечливих культурних, релігійних, ідеологічних, етнонаціональних та інших проблем. Як наслідок, особистість переживає постійні стреси, здійснює переорієнтацію. Відповідно у розколитих цивілізаціях системи виховання відносно нестійкі, піддаються різнобічним політичним та ідеологічним впливам. Зроблено висновок, що держава може брати на себе більшу регулятивну роль у системах виховання особистості, ніж у відносно цілісних цивілізаціях. Роль освіти у цивілізаційному становленні особистості розглянуто у контексті кардинальних соціальних трансформацій, які у сукупності складають зміни в діяльності людини та супільства, у філософії життя, філософії освіти. Відзначено, що генеза освітньої парадигми детермінується змінами в економіці, політиці, культурі України, глобалізацією та інформатизацією світу. Розглянуто шляхи та засоби реформування систем виховання та освіти, роль філософії освіти у визначенні цілей і завдань її розвитку в Україні.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему побутування та трансформації історичних особистостей Б.Хмельницького та уславлених козацьких полковників у семіотичному просторі пісенної епіки. Проведено порівняльний аналіз і семіотичне дослідження українських народних дум та істориних пісень. Виділено провідні мотиви та сюжети, що відображають перетворення історичних осіб у фольклорні постаті. Відзначено їх максимальну героїзацію та надання кращих людських якостей, що характерно для епічного протистояння "чужі" - "свої". Проаналізовано особливості творення фольклорних постатей (Б.Хмельницького, Богуна, Морозенка, Кривоноса, Нечая), виявлено значну кількість елементів християнської сердньовічної свідомості, що водночас зберігають прадавні архаїчні риси. Показано, що фольклорні постаті втілюють образи мучеників, що прийняли смерть від ворогів за християнську віру. Розглянуто особливості використання архаїчних мотивів, зокрема образу бенкету, споживання перед битвою вина та риби, використання воєнних замовлянь і "характерництва" (чаклунства).

  Скачати повний текст

Обгрунтовано інноваційну версію впливу релігійного чинника як символічної форми світосприйняття на соціально-економічну поведінку в різних цивілізаціях за умов глобальних викликів. Встановлено, що норми та цінності, які регулюють соціально-економічну поведінку, можуть коливатись у діапазоні від пріоритету суто матеріальних до позаматеріальних чинників адекватно соціокультурним особливостям генези конкретних суспільств. Запропоновано концептуальну версію функціональної ролі релігії в соціумі як соціальної технології розв'язання буттєвих проблем, що грунтується на інтуїтивно-символічних засадах та здатна розв'язувати життєво назрілі проблеми через забезпечення морально-етичного спрямування економічної поведінки. Базуючись на розумінні релігії як ефективної соціальної технології розв'язання буттєвих проблем, що актуалізує внутрішньоособистісні чинники соціального контролю, здійснено аналіз щодо визначення місця та ролі релігійного фактора соціально-економічної поведінки в різних цивілізаціях за умов глобалізаційних викликів. На тлі трансформаційних процесів, що здійснюються в Україні, визначено залежність між ефективністю ринкових реформ та необхідністю задіяння інтегруючого потенціалу соціального інституту православ'я, його здатністю адаптуватись до викликів часу.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз концептуальної еволюції проблеми самотності у контексті розвитку історії культури шляхом порівняння стану життєвого світу людини в основних локальних цивілізаціях. Визначено, що стан самотності є важливим підгрунтям усвідомлення індивідом власної свободи. Виявлено залежність видів самотності від соціокультурних чинників на прикладах основних цивілізаційних типів. Встановлено, що на рівні індивідної буттєвості (діяльнісно-практичної та комунікативної) за сучасних умов домінуючою формою феномену самоотності є екзистенційна. Показано нерозривний зв'язок проблеми самотності з різними типами ментальності.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення документальних та історичних джерел проведено дослідження взаємовідносин державної влади та багатонаціонального сільського населення Півдня України за умов непу. З'ясовано психолого-ментальні особливості сільського населення регіону. Проаналізовано специфіку реалізації комплексу політичних, економічних, юридичних та адміністративних заходів, спрямованих на вилучення основних ресурсів аграрного сектору на користь індустріалізації та ліквідацію самостійності та міцності одноосібної системи господарювання. Вказано на позитивні риси ведення господарства колоністами. Проаналізовано масові репресії проти всіх верств сільського населення Півдня України (поміщиків, "куркулів", середняків, незаможників). Доведено, що селянство у період непу проявило себе як особивий організований суспільний стан, який формував власні політичні організації. Досліджено процес активного та пасивного руху опору селянства в 1920-х рр. на Півдні України. Зроблено висновок про значення економічної політики як спроби втілення нового ідеалу селянського господарювання, що базувався на прадавніх духовних основах. Відзначено потенційну можливість перевтілення нової аграрної системи в "новий економічний режим", за якого домінують організаційні форми індивідуального господарства, кооперації та ринкової економіки.

  Скачати повний текст

Показано, що справедливість є однією з найважливіших філософсько-правових категорій, смислове значення якої взаємопов'язане з демократією, рівністю, свободою, відповідальністю, системою правих норм і державним устроєм. Відзначено, що на даному етапі українського державотворення категорія справедливості ще не знайшла достатнього усвідомлення на рівні суспільної свідомості (особливо у правлячої верстви). Зазначено, що ідея справедливості як філософська категорія зародилася в античні часи, знайшла свій розвиток у працях Платона, Аристотеля, Плотіна, Цицерона. У період Відродження та Просвітництва європейська цивілізація звернулася до ідеї справедливості, відбулися розвиток й адаптація до обставин Нового часу. Уперше ідею справедливості як системотвірну було втілено до практики державного будівництва наприкінці XVIII ст. у США, пізніше - у Франції, у XIX - XX ст. - у будівництво незалежних національних держав. Такими українськими мислителями, як Т.Шевченко, М.Драгоманов, І.Франко, Б.Кістяківський, В.Липинський, М.Грушевський, В.Винниченко ідея справедливості імплантувалася в програму національного визволення та творення української незалежної суверенної соборної держави. Ці ідеї розвивалися діячами національно-визвольного руху, передовими українськими інтелігентами другої половини XX ст. та почали впроваджуватися до практики державного життя із здобуттям Україною незалежності. Зауважено, що практика українського державотворення має значні проблеми, які проявилися у процесі демократизації (як її тіньова сторона), у приватизації державної власності, аграрній реформі, діяльності судових і правоохоронних органів. Проаналізовано наявні проблеми та визначено можливі шляхи їх вирішення. Зроблено висоновок, що європейський вибір неможливий без втілення ідеї справедливості до української практики державотворення.

  Скачати повний текст