Проаналізовано антропоморфні мотиви народної орнаментики досліджуваного періоду як своєрідного явища українського декоративно-прикладного мистецтва. Встановлено історичні етапи генезису та розвитку, уточнено термінологію. Проаналізовано іконографію, з'ясовано відображення у символіці мотивів істотних змін селянського світогляду. Розкрито засоби художньої виразності мотивів і виявлено широку різноманітність силуетних, колористичних і фактурних рішень. Сформовано типологію, яка враховує іконографічні та стилістичні особливості зображень. Визначено універсальні й унікальні особливості антропоморфних мотивів української народної орнаментики у східноєвропейському контексті.

  Скачати повний текст

Досліджено властивості вірусів, що уражують лікарські рослини, які вирощуються в Україні. За методом візуального діагностування виявлено чотири лікарські культури, що мали найвищий відсоток вірусного ураження, а саме: женшень справжній (Panax ginseng C.A. Meyer), подорожник великий (Plantago major L.), валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.) та ураженості різних рослин, різноманітність симптомів захворювання та наявність домінуючих симптомів на певних культурах. Експериментально підібрано й опрацьовано оптимальні методики для виділення збудників, за якими вперше одержано високоочищені та концентровані препарати вірусів і встановлено локалізацію патогенів у рослинах. Вивчено біологічні, морфологічні та фізико-хімічні властивості виявлених вірусів. Установлено молекулярну масу вірусних структурних білків. Показано, що геноми вірусів, які інфікують рослини Panax ginseng, Plantago major та Valeriana officinals, представлені одноланцюговою РНК. З використанням методу імуноферментного аналізу (ІФА) й електронної мікроскопії доведено, що вірусна хвороба рослин Echinacea purpurea спричинена вірусом огіркової мозаїки. Встановлено негативний вплив вірусної інфекції на метаболізм у рослині та кількісний вміст основних біологічно активних речовин у рослинах Panax ginseng та Echinacea purpurea. Вперше одержано поліклональні кролячі антисироватки до вірусів, виділених з Valeriana officinalis та Panax ginseg, які можуть використовуватися для діагностування вірусів за методом ІФА.

  Скачати повний текст

Уперше у зоні Північного Степу України проведено моніторинг поширення та розвитку фітофторозу на рослинах томата. Установлено діагностичні ознаки ураження збудником захворювання та досліджено його морфологічні особливості. Уперше в Україні охарактеризовано популяцію Ph. infestans за результатами визначення комплексу нейтральних маркерів (типу статевої сумісності, расової належності, чутливості дофеніламідного фунгіциду металаксилу (ридомілу)). Виявлено присутність у місцевій популяції Ph. infestans типу сумісності А2, вірулентної раси Т1 та уперше виявлено стійкі до металаксилу ізоляти патогенезу. Здійснено дослідження з метою встановлення жирно-кислотного складу міцелію Ph. infestans. Доведено можливість використання методу профілювання метилових ефірів жирних кислот у популяційних дослідженнях Ph. infestans для його внутрішньовидової диференціації за біологічними характеристиками та патогенними властивостями. З'ясовано ефективність різних методів виділення Ph. infestans у чисту культуру, виявлено морфологічну різноманітність вегетативних структур патогену, а також вплив умов вирощування на його морфологічні та культуральні ознаки. Визначено залежність патогенних властивостей Ph. infestans від його расової належності, типу сумісності, а також сорту рослини-хозяїна. З'ясовано наявність антагоністичної активності бактерій родів Burkholderia (шт. ВА-7) та Bacillus (шт. ВА-142 і ВА-58) щодо Ph. infestans і обгрунтовано можливість їх використання у біологічному контролі фітофторозу.

  Скачати повний текст

Вивчено продуктивні якості та біологічні особливості свиней великої білої, великої чорної, полтавської м'ясної та української степової білої порід. Наведено дані росту та розвитку молодняку різних генотипів, відгодівельних і м'ясо-сальних якостей, перетравності основних поживних речовин корму, розвитку внутрішніх органів, гематологічних показників. Межа міцності стегнових кісток у полтавської м'ясної та української степової білої порід у порівнянні з контрольною групою (велика біла порода), була вищою, що свідчить про міцність її конституції. Доведено, що фенотипічна різноманітність за ознаками продуктивності, росту та розвитку значною мірою обумовлена впливом генотипу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано гендерні дослідження у контексті постнекласичної раціональності, у межах якої людина та суспільство розглянуто як складні самоорганізуючі системи. Розглянуто епістемологічний, методологічний та аксіологічний аспекти гендерних досліджень й обгрунтовано їх значення як різновиду постнекласичної раціональності. Описано структурну організацію гендерних досліджень у зв'язку з процесами, що відбуваються у науковому середовищі у сучасний період, зокрема, інтеграцією наукового знання та осмислення його аксіологічних аспектів, пов'язаних з вирішенням комплексних проблем. Проаналізовано витоки та змістову різноманітність гендерних досліджень. На підставі вивчення концепції постнекласичної раціональності й особливостей організації гендерних досліджень та існуючих в їх межах підходів, методів, понятійного апарату зроблено висновок, що сучасний постнекласичний етап розвитку науки є найбільш сприятливим для розширення можливостей і становлення гендерних досліджень як наукової галузі. Розглянуто їх специфічні особливості, зокрема, людиновимірність, спрямованість на вивчення складних систем, що самоорганізуються, міждисциплінарність і необхідність урахування цінностей під час проведення наукового дослідження. Розкрито потенціал гендерних досліджень для розширення існуючих наукових практик, розглянуто методології їх проведення. Визначено соціокультурні можливості гендерних досліджень в утвердженні ціннісних настанов постнекласичної раціональності, зокрема, таких, як відповідальність за свою діяльність та турбота про інших.

  Скачати повний текст

Встановлено видову різноманітність грибів у кількості 237 видів, з яких 79 видів вперше знайдено для Лівобережного Злакового Степу, 39 - для Степової зони, 3 - взагалі для України. Розглянуто особливості таксономічної та екологічної структури. Вивчено консортивні зв'язки грибів відділу з судинними рослинами, в тому числі - з ендемічними, рідкісними, синантропними. Всебічно досліджено видові комплекси грибів відділу Ascomycota s.1. у рослинних угрупованнях. Визначено вплив еколого-фітоценотичних умов рослинних угруповань трьох типів рослинності та морфологічні ознаки 10 видів аскових грибів, а також видовий склад грибів відділу Ascomycota s.1. двох ділянок Чорноморського біосферного заповідника та територій, зарезервованих для створення природоохоронних об'єктів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання формування й функціонування популяцій інвазійних рослин в антропонізованих екосистемах, пов'язаних з агросферою. Шляхом детального аналізу автотрофної ланки степових екосистем за градієнтом деградації - від природоохоронних (заповідники) до повністю трансформованих (агроекосистеми) досліджено синекологію цих угруповань. Показано, що з посиленням порушеності рослинного покриву знижується кількість еколого-ценотичних груп видів, видова різноманітність, маса рослинних решток у грунті та вологість останнього. На підставі результатів дослідження демекології інвазійних видів-експлерентів показано, що за нових умов дані рослини набувають рис віолентності, що дає змогу їм витісняти місцеві види та на 1 - 3 роки затримувати прогресивну сукцесію в антропізованих екосистемах, які є частиною агроландшафту. Зазначено, що агресивність інвазійних видів зумовлена взаємодією чинників: відсутністю консументів, високою алелопатичною активністю, меншою чутливість до загущення та впливу фітофагів. Виявлено два типи субстратегії експлерентів - детермінантні (Д) й індетермінантні (ІД) види, наведено їх характеристику. Показано, що завдяки цим субстратегіям інвазійні рослини мають додаткові переваги в заміщенні менш шкодочинних аборигенних видів. Виявлено значну видову різноманітність карантинного бур'яну Ambrosia artemisiifolia L. На прикладі цього виду показано, як наявність гетеркарпії та континуума форм дає змогу йому займати гіперпростір ніш у місцезростаннях і формувати досить стійкі угруповання. Грунтуючись на результатах синекологічних досліджень, розроблено метод фітоценотичного контролю адвентивних видів у двох основних варіантах - підбір і створення на вогнищах заносних бур'янів штучних фітоценозів із багаторічних трав та стійких до вторгнення адвентивних видів однорічних культур, а також для Д-видів бур'янів - пізнє скошування травостою останніх (в період бутонізації). Установлено, що цей прийом сприяє швидкому відновленню місцевих видів, які самі витісняють чужинні види. Відзначено, що застосування фітоценотичного контролю в плодових садах, агрофітоценозах польових культур та на закрайках полів сприяє підвищенню буферних властивостей агросистем, очищенню грунту від насіннєвих зачатків бур'янів, зниженню враження плодових культур хворобами та шкідниками й захисту полів, що не вкриті снігом, за умов створення на закрайках останніх екологічного каркасу з багаторічних травосумішок, від вторгнення чужинних видів.

  Скачати повний текст

Досліджено динаміку деструктивно-відновних процесів у шкірі статевозрілих щурів на моделі кріопошкодження під впливом озонованих розчинів з різними концентраціями озону (1мг/л, 6 мг/л, 12 мг/л) у порівнянні з впливом екстракта плаценти "офіцинального" та мазі "Левомеколь" з використанням морфометричного, біохімічного, морфологічного, гістохімічного, мікробіологічного, термографічного методів. Показано, що стимуляція процесів репарації тканин шкіри озонованим фізіологічним розчином з різною концентрацією озону підвищується зі зниженням його концентрації (від 12 мг/л до 1 мг/л). Найкращий лікувальний ефект на шкіру, ушкоджену дією холоду, зафіксовано у разі введення озонованого фізіологічного розчину з концентрацією озону 1 мг/л: встановлено значне зменшення виявів реакції запалення, прискорення епітелізації кріопошкодження, що сприяє формуванню тонкої та ніжної рубцевої тканини. У разі використання озонованого фізіологічного розчину з концентрацією озону 12 мг/л виявлено затримку процесів репарації тканин. Визначено спільні ознаки дії озонованих розчинів різних концентрацій на видову різноманітність мікроорганізмів. Встановлено, що їх використання сприяє ерадікації кріопошкоджень від грибів та анаеробних мікроорганізмів. Розроблено прилад, що реєструє потік теплового випромінювання в області кріопошкодження, запропоновано й апробовано методику його використання, яка дозволяє оцінювати процеси репарації тканин та якість лікування кріопошкоджень шкіри щурів. Встановлено спільні ознаки у змінах потоку інфрачервоного випромінювання після моделювання кріопошкоджень у різних експериментальних груп, зокрема, зафіксовано значне зростання досліжуваних показників у першу добу та локальний максимум на 7 - 8-му добу.

  Скачати повний текст

Показано, що методами сучасної селекції значно розширено різноманітність зимостійких сортів за цінними біологічними та господарсько-важливими ознаками, але не може перевищити рівень зимо-, морозостійкості світового еталона - сорту Альбидум 114. Досліджено характер парних кореляцій рівня зимостійкості сортів і ліній пшениці з морфологічною структурою рослин, тривалістю міжфазних періодів, компонентами продуктивності. За допомогою статусметричного підходу охарактеризовано систему множинних зв'язків зимостійкості рослин пшениці з іншими ознаками та властивостями. За умов Лісостепу України перевірено ефективність найбільш відомих методів оцінки морозостійкості пшениці та визначено комплекс підходів, що дозволяє надійно виділяти цінний вхідний матеріал за даною ознакою. Запропоновано новий принцип вивчення зимостійкості - за допомогою багаторівневого пагорба. Виділено генофонд найбільш зимо-, морозостійких зразків озимої пшениці для селекції в Лісостепу України. Створено новий гібридний матеріал, перспективний для селекційного використання в регіоні.

  Скачати повний текст

На світлооптичному рівні встановлено патоморфологічні особливості олігоастроцитом (ОА) півкуль великого мозку. Виявлено неоднорідність їх гістологічної структури та різноманітність взаємодії компонентів. Установлено критерії анаплазії ОА. Вперше вивчено особливості генної експресії ОА та показано їх генетичну неоднорідність за рівнем експресії генів - основного протеїну мієліту (MPB) і гліофібрилярного кислого протеїну (GFAP). Проведено генетично-морфологічне зіставлення для ОА. Встановлено динаміку змін гістоструктури ОА у разі продовженого росту пухлини, що визначає результативність повторних операцій. Виявлено особливості комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ) та однофотонно-емісійної комп'ютерної томографічної (ОФЕКТ) семіотики ОА та відмінності томографічних даних ОА різного ступеня анаплазії. Встановлено відмінні ознаки ОА від гліальних пухлин іншої гістоструктури за даними КТ, МРТ, ОФЕКТ. Установлено залежність клінічних проявів ОА від гістологічної структури та ступеня анаплазії пухлини. Обгрунтовано тактику хірургічного лікування хворих на ОА півкуль великого мозку з урахуванням особливостей їх гістологічної структури. Оптимізовано тактику нейрохірургічного лікування хворих з продовженим ростом ОА. Встановлено ефективність розроблених методів хірургічних втручань з диференціальним застосуванням мікрохірургічної та лазерної техніки для ОА різної гістологічної структури.

  Скачати повний текст

Встановлено, що розромні зони Приазовського блоку Українського щита (УЩ) - це інтегровані об'ємні геологічні тіла з зональними морфологічними та кінематичними параметрами, що змінюються у просторі та часі, з певним речовинним складом, закономірно орієнтованими структурами тектонітів. Різноманітність тектонітів зумовлена глибиною рівня їх формування та латеральними змінами умов деформації. З'ясовано, що розломні зони представлені сумами парагенезисів деформаційних структур, сформованими в окремі етапи розвитку цих зон. Для основних етапів активізації конкретних зон Приазовського блоку (Сорокинської, Конської, Малоянисольської, Жовтневої) виявлено характерні парагенезиси деформаційних структур і висвітлено еволюцію тектонофізичних деформацій. Уточнено просторове розташування меж головних розломних зон Приазовського блоку УЩ (Конської, Куйбищевської, Кам'яномогильської, Жовтневої, Малоянисольської). Встановлено певні етапи формування полів напружень, які створювали структурні плани розломних зон і не менше двох у мезозої (Конській, Південно-Донбаської, Жовтневої, Девладівської). Вперше для розломних зон Приазовського блоку (на прикладах Кальміуської, Гузсько-Єлачикської, Девладівської) встановлено прямі ознаки деформацій осадових гірських порід неогенового віку в неотектонічний етап їх розвитку та зафіксовано сучасну активність розломів, більш характерну для діагональних систем. Установлено осередковий характер просторового розташування ділянок багаторазових активізацій розломів. До них приурочені концентрації рудної речовини. Ознаками таких ділянок є різке збільшення кількості дзеркал ковзання та напрямів зсувів за ними, зростання кількості різновікових деформаційних структур, широкий віковий діапазон формування деформаційних парагенезисів.

  Скачати повний текст

Визначено видову різноманітність і співвідношення екоморф лишайників у екотопах антропогенно трансформованих територій на південному сході України, що характеризуються різним ступенем антропопресингу. Проведено біоекологічне дослідження видів лишайників неоедафотопів відвалів вугільних шахт. Вперше досліджено ліхенофлору екотопів міських територій, зокрема, Донецька, Макіївки, Красного Луча. На основі встановленого за допомогою лишайників індексу чистоти повітря проведено масштабне відповідне картування даних міст. Встановлено реакції лишайників на забрудненість середовища важкими металами (Pb, Cu, Mn), двооксидом сірки та радіоактивними частками. Запропоновано й апробовано спосіб ліхеноіндикації радіоактивності субстратів породних відвалів вугільних шахт. Встановлено, що екологічні особливості поширення, видової різноманітності та співвідношення екоморф видів лишайників є інформативними ознаками щодо стану антропогенно трансформованого середовища, тому їх доцільно використовувати як біомаркери техногенного забруднення у моніторингу стану довкілля.

  Скачати повний текст

Досліджено видову різноманітність та чисельність популяцій водно-болотяних (ВБ) і навколоводних (НКВ) птахів, строки їх міграцій, гніздову біологію та трофічні особливості. Проаналізовано внутрішньовидові та міжвидові відносини птахів, їх вплив на видову різноманітність. Наведено оцінку кількісного співвідношення видів у змішаних колоніях за індексом Шеннона. Вивчено біотопічний розподіл ВБ і НКВ птахів, встановлено ступінь схожості за видовою різноманітністю орнітофауни різних типів штучних гідроекосистем за індексом Серенсона. Досліджено вплив абіотичних, біотичних та антропічних факторів на орнітофауну, а також її зворотній вплив на функціональний стан штучних гідроекосистем. Розроблено заходи щодо раціонального використання та охорони ВБ та НКВ птахів у штучно створених гідроекосистемах досліджуваного регіону.

  Скачати повний текст

Досліджено видову різноманітність і закономірності просторово-часового розподілу гарпактикоїдних копепод української частини північно-західного шельфу Чорного моря. Виявлено чітку сезонність динаміки великої кількості дорослих і молодих особин, видової та статевої структури угруповань. Визначено, що зміна загальної чисельності гарпактикоїд залежить в основному від глибини та типу донних осадів, а видове багатство - від глибини. Розраховано преферендуми масових видів відносно глибини, солоності та характеру грунту та виділено сім комплексів видів з різними біотопічними преференціями. Обгрунтовано положення про бореально-атлантичний характер і походження чорноморської фауни гарпактикоїд.

  Скачати повний текст

Створено класифікацію біогеоценотичних екосистем Житомирського Полісся. Досліджено типологічну різноманітність рослинних угруповань регіону, їх диференціацію у градієнті провідних едафо-гідрологічних факторів та оцінено територіальну диференціацію ландшафтних екосистем. Уперше створено детальну ієрархічну класифікацію екосистем великого регіону України, різноманітність яких складає 213 одиниць VI рівня, 129 одиниць V рівня, 99 одиниць IV рівня, 55 - III рівня, 20 - II рівня і 8 класів екосистем. Наведено синтаксономічну схему рослинності, що налічує 200 асоціацій і 37 угруповань відповідного рівня, 81 союз, 50 порядків, 31 клас. Описано 3 нові для науки асоціації, уперше для території України наведено 45 асоціацій. Здійснено оцінку едафо-гідрологічних факторів диференціації екосистем, установлено, що фоновими для регіону є гігромезофітні субацидофільні семіевтрофні гемінітрофільні гемікарбонатофобні умови. Проведено детальне геоботанічне районування Житомирського Полісся, виділено 15 ландшафтних екосистем (екохорів) рівня геоботанічних районів. Проведено созологічний аналіз рослинниості та складено перелік рідкісних екосистем Житомирського Полісся, розроблено схему регіональної екомережі.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання створення на сучасному науково-теоретичному рівні цілісної естетико-мистецтвознавчої концепції мімезису як засадничого принципу художьо-образного творення в контексті історичної динаміки класичного мистецтва. Досліджено естетичну сутність міметичного принципу художнього творення та його роль у становленні образної сфери мистецтва. Визначено ступінь залежності дії міметичного принципу від видової специфіки мистецтва. Розкрито роль мімезису в генезі мистецтва. Виявлено та проаналізовано типологію міметичних проявів образного творення, зафіксованих історичною динамікою класичного мистецтва. Розглянуто різноманітність прийомів міметичного способу творення (натуралістична імітаційність, схематизація, типізація, ідеалізація, символізація) та особливості їх прояву в різних типологічних моделях. Обгрунтовано універсальний категоріальний статус мімезису як засадничого принципу функціонування мистецтва.

  Скачати повний текст

Визначено місце і функції ліричного суб'єкта і ліричного персонажа в суб'єктній структурі поетичного цілого на матеріалі української поезії початку XX ст. Розглянуто історію появи та теоретичний розвиток поняття "ліричний герой". Наведено визначення понять "ліричний суб'єкт" та "ліричний персонаж", розглянуто архітектонічний принцип їх взаємозумовленості та взаємовизначеності. Узагальнено можливі естетичні моделі співвідношення ліричного суб'єкта з ліричними персонажами, виявлено їх найбільш характерні модифікації на прикладі творчості відомих українських поетів. Окреслено естетичні функції ліричного суб'єкта і ліричного персонажа. Досліджено моделі взаємин автора-творця, ліричного суб'єкта та персонажів у ліричних творах М.Вороного, Х.Алчевської та М.Семенка, показано різноманітність і специфіку авторського буття. Встановлено зв'язок між типом поетичного буття автора-творця та структурою поетичного висловлювання, виявлено та описано різні типи "суб'єктно-суб'єктної" взаємодії.

  Скачати повний текст

Встановлено зв'язок журналу "Украинская жизнь" з українським літературним процесом початку XX ст., зокрема, вивчено ставлення авторів видання до традиційних і модерністських тенденцій в українській літературі початку XX ст., освоєння шевченківської спадщини, дослідження творчості І. Франка, Л. Українки, а також студіювання жанрових і композиційних особливостей літературно-критичних матеріалів часопису "Украинская жизнь". Проаналізовано, що журнал займав нейтральну позицію щодо народницьких і модерністських напрямів розвитку української літератури, сприяв заповненню "білих плям" у вивченні творчості Т. Шевченка, розкривав національну значущість творів І. Франка та Л. Українки. Доведено різноманітність літературно-критичних жанрів журналу "Украинская жизнь" (літературний портрет, літературно-критична стаття, літературна паралель, рецензія, замітка та літературний огляд), кожен з яких відрізнявся своєю композицією.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено мейобентос шельфу, материковий схил та улоговини Чорного моря. На підставі власних багаторічних даних про видову різноманітність і вертикальний розподіл мейобентосу сформульовано нову концепцію про зональний розподіл життя в Чорному морі. Залежно від зустрічальності різних розмірно-екологічних угруповань донних тварин у Чорному морі виділено два пояси (яруси). Перший - від урізу води до глибини 120-150 м, населений організмами макро-, мейо- та мікробентосу, другий - від 120-150 м і до максимальних глибин, де мешкає тільки мейо- та мікробентос. Бентос анаеробної зони представлений гідробіонтами різних угруповань. Одні з них включають звичайні для шельфу Чорного моря види, які невідомими шляхами потрапляють у батіаль, інші - складаються з ендемічних форм глибинної сірководневої зони. У вертикальному розподілі мейобентосу виявлено зональність, зумовлену трьома природними зонами Чорного моря. Кожній із зон (аеробній, проміжній та анаеробній) відповідають специфічні мейобентосні угруповання, утворені сукупністю незалежних популяцій. На підставі виявлених специфічних аномалій у розвитку нематод автор вважає за доцільне використання уніфікованого показника морфологічної мінливості даної групи організмів для оцінки стану прибережної акваторії Чорного моря у разі техногенного навантаження.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження нижчих груп тварин - Rotatoria, Cladocera, Copepoda природних водойм заходу України з урахуванням характеру їх господарського використання та особливостей гідрохімічного режиму. Вивчено видовий склад, поліморфізм та специфічні властивості угруповань, зокрема чисельність, біомасу, різноманітність, складність, стратифікацію, метаболізм та стійкість популяцій. Досліджено їх динамічні характеристики й особливості формування за природних умов та під дією антропогенного впливу. Наведено оцінку якості води з урахуванням одержаних даних. Встановлено, що екологічні складові свідчать про завищене антропогенне евтрофування водойм, забруднення важкими металами та екзометаболітами синьозелених водоростей. Доведено суттєве значення вивчення мікрогідрофауни у процесі біоіндикації. Обгрунтовано доцільність використання ознак феновідхилення, рівня різноманітності, чисельності домінантів зі змішаним типом розмноження для ідентифікації змін, що відбуваються у зоопланктоні ставів і озер внаслідок забрудення. З метою встановлення балансу органічної речовини та ролі зоопланктону у водоймах рекомендовано використовувати показники кількості продукції трофічного рівня, темпів її утворення та деструкції.

  Скачати повний текст