Наведено результати дослідження особливостей становлення самооцінки в дітей молодшого шкільного віку, зокрема, у разі несприятливої ситуації розвитку, викликаної хронічною шкільною неуспішністю. Проаналізовано підходи різних психологічних шкіл до трактування природи самооцінки, детермінант недостатнього рівня в оволодінні шкільною програмою, засобів корекції навчальної неуспішності школяра. На підставі теоретичного й експериментального аналізу впливу низької навчальної успішності на становлення самооцінки школяра виявлено, що учні з низькою навчальною успішністю мають викривлення в особистісній сфері, що є наслідком психотравмуючої ситуації неуспіху. Встановлено, що перешкодою у підвищенні навчальної успішності дітей (з нормальним інтелектуальним розвитком) є неадекватне самосприйняття, недостатній розвиток саморегуляції, знижена розумова працездатність. Визначено шляхи оптимізації засвоєння знань учнями завдяки поєднанню валеологізації навчально-виховного процесу з розвивальним навчанням та психокорекційними заняттями.

  Скачати повний текст

Конкретизовано дефініцію поняття особистісної зрілості у диспозиційних категоріях та побудовано її модель, що відображає взаємозв'язок визначених диспозицій. Особистісну зрілість визначено як ефект самостійно пережитої людиною у зрілому віці ненормативної кризи ідентичності, який являє собою динамічну особистісну структуру, пропріум, важливий для її ідентичності. Рисами-індикаторами, що характеризують оригінальність феномену особистісної зрілості, визначено синергічність, автономність, контактність, самосприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, децентрацію, життєву філософію. На підставі визначених рис побудовано диспозиційну модель особистісної зрілості, що характеризується високим верифікаційним рівнем. На базі запропонованої моделі обгрунтовано, що зазначена зрілість є одночасно результатом формування особистості зрілої за віком та процесом її становлення, а також описано природу особистісно зрілої людини у поняттях суб'єктивності, інвайроменталізму, холізму, пізнаваності, гетеростатичності, свободи, проактивності, змінності. Обгрунтовано наявність рис даної зрілості у пропріумі молодих людей віком 19 - 20 років та незалежність її високого рівня від статі. Наведено результати конструювання й апробації опитувальника особистісної зрілості та тренінгу її актуалізації, що разом з теоретичною моделлю складають програму соціально-психологічного супроводу становлення даної зрілості.

  Скачати повний текст

Показано, що поняття "життєвий світ" є означенням особливої форми фіксації відношення різних сфер людського буття, яке сприймається суб'єктом з точки зору власного, індивідуально-особистісного існування за конкретно-соціальних умов. Обгрунтовано, що життєвий світ є феноменом самосприйняття особистістю свого цілісного існування, передусім в контексті "життєвих смислів" формування, збереження та відтворення самості Я-тіла, що зумовлює предметну й функціональну визначеність його змісту. Доведено, що життєвий світ формується та функціонує як духовна проекція життєпроживання особистості за повсякденних умов соціокультурного осередку. Виявлено, що своєрідність предметної основи змісту життєвого світу полягає в тому, що її елементи формуються завдяки встановленню відношень тілесного існування самості Я до окремих речей. Доведено, що наслідком функціональних проявів життєвого світу як чинника цілісності особистісної життєдіяльності є надання соціально-комунікативним зв'язкам, через які вона реалізується, особливої смислової якості - "життєвих зв'язків". Охарактеризовано трансформацію міжіндивідних зв'язків, зумовлених діяльністю щодо реалізації потреб у харчуванні, як специфічний функціональний вияв життєвого світу особистості. Встановлено, що змістовне витлумачення понять "життєвий світ" та "життєві зв'язки" надає додаткові можливості опису індивідуально-соціального буття людини як особистості, дає змогу конкретизувати уявлення про механізми, що уможливлюють збереження автентичності життєдіяльності людини в соціокультурному осередку.

  Скачати повний текст

Розглянуто процес особистісного змінювання, якого визначено як міжсистемний перехід до нових можливостей нової ідентичності, проаналізовано його умови та індивідуально-особистісні характеристики переживання. Даний процес сприяє формуванню професійно значущих новоутворень в ідентичності студентів-психологів. З'ясовано складові професійної ідентичності психолога, які забезпечують успішність його діяльності як фахівця-практика: адаптивність, самосприйняття, прийняття інших, емоційний комфорт, інтернальність, домінантність, ескапізм, досліджено динаміку зазначених складових у процесі навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ). Розроблено програму тренінгу формування професійно значущих новоутворень в ідентичності даних студентів та проведено формуючий експеримент, за результатами якого підтверджено запропоновану тезу щодо можливості такого формування через процес особистісного змінювання в організованому навчанні у ВНЗ за умов включення студентів-психологів у інтенсивний, спеціально-організований процес групової комунікації індивідуальних моделей реальності.

  Скачати повний текст

Визначено сутність, роль, вікові особливості й особистісні детермінати прояву турботи про себе, описано її структуру. Визначено критерії та показники вимірювання, обгрунтовано умови, шляхи та засоби впливу на підвищення інтенсивності самоустановки турбуватися про себе у ранньому юнацькому віці. Проаналізовано науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення проблеми турботи про себе у зарубіжній, радянській та вітчизняній психології, розкрито вікові особливості її прояву. Визначено структуру (когнітивний, афективний, поведінковий компоненти) турботи про себе, встановлено критерії та показники її діагностування (саморозуміння : самоусвідомлення, аутосимпатія : самосприйняття, автономність : самопідримка), особистісні детермінанти даного феномену самосвідомості (ставлення до майбутнього, фрустраційна толерантність, самоефективність), описано їх структуру та рівні прояву. Розроблено й апробовано психокорекційну програму роботи з підвищення проявів турботи про себе у ранньому юнацькому віці шляхом впливу на її структурні компоненти й особистісні детермінанти активними соціально-психологічними методами навчання. Доведено ефективність включення даної програми у навчально-виховний процес як чинника особистісного зростання у ранньому юнацькому віці.

  Скачати повний текст

Вивчено особистісні особливості та сімейні стосунки жінок, що страждають від подружнього насильства. Сімейні стосунки за наявності синдрому побитої жінки розглянуто з точки зору теорії сімейних систем. Сім'ю вивчено як цілісний організм, в якому всі члени складають єдину систему взаємодії, тому поведінка одного неминуче впливає на поведінку іншого. Визначено, що даний синдром (Battered Woman Syndrome) проявляється специфічними порушеннями в афективній та когнітивній сферах, а також самосприйнятті. Розкрито механізм віктимізуючого впливу психотравмуючих факторів батьківсько-дитячих стосунків на особистість жінки та прийняття нею ролі жертви. Досліджено крос-культурні відмінності у сприйнятті, переживанні та використанні образливої поведінки у сім'ї в Україні та Польщі.

  Скачати повний текст

Досліджено психологічні особливості самосприйняття як фактора соціалізації підлітків. Самосприйняття розглянуто як психічний пізнавальний процес, спрямований на власний світ суб'єкта та як продукт самосвідомості, що є складним за своєю структурою онтогенетичним утворенням особистості. Виявлено, що специфіка самосприйняття молодшого підлітка залежить від поєднання його основних складових: когнітивної, яка відображає самопізнання, оцінку свого "Я", власних якостей і здібностей; емоційної, яка розкриває ставлення до себе; конативної, яка втілює готовність до дій, спрямованих на самомоделювання, ідентифікацію. Модифіковано тест-опитувальник В.В. Століна, С.Р. Пантелєєва "Самовідношення" з метою його використання для осіб підліткового віку. Описано кореляційні зв'язки між показниками індивідуальної соціальної ситуації розвитку та самовідношення, акцентуацій особистості. Визначено соціальний склад референтних осіб і структуру емоційно-комунікативної спрямованості та ціннісних відношень до "Я" дитини на кожному з етапів молодшого підліткового періоду, який розкриває ієрархію найбільш розповсюджених агентів соціалізації. Емпірично визначено типи самосприйняття у підлітків, наведено їх психологічну характеристику у контексті акцентуацій особистості. Вивчено специфіку індивідуальної соціальної ситуації розвитку кожного типу, обгрунтовано припущення, що самосприйняття підлітків є онтогенетичним феноменом, який у даному віці є динамічним утворенням і фактором, який впливає на становлення й ієрархію якісних характеристик індивідуальної соціальної ситуації розвитку дитини.

  Скачати повний текст

Досліджено суть, роль, структуру довіри до себе в юнаків. Вивчено психологічні особливості її становлення, критерії, показники вимірювання, активізації умов, шляхів і засобів впливу на підсилення інтенсивності в них цієї соціальної установки. Проаналізовано науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення проблеми довіри у зарубіжній і вітчизняній психології. Визначено зміст і структуру (ефективну, когнітивну і поведінкову компоненти) довіри до себе, критерії її діагностування (самосприйняття, самоцінність, самоприхильність) та рівні прояву у юнацькову віці. Апробовано систему роботи з підсилення інтенсивності довіри до себе через створення психолого-педагогічних умов впливу на неї засобами психокорекції. На підставі кількісного та якісного аналізів результатів цієї апробації доведено ефективність використання даної програми у навчально-виховному процесі як чинника особистісного зростання студентів юнацького віку.

  Скачати повний текст

Виявлено характерологічні особливості молодших школярів у "нормі" і "патології". Визначено типи акцентуацій характеру і встановлено взаємозв'язок між особистісними особливостями дитини і відповідними умовами виховання в сім'ї. Висвітлено роль сім'ї у формуванні характеру дитини молодшого шкільного віку. Створено й апробовано систему занять з метою підвищення рівня саморозуміння і самосприйняття молодших школярів. Показано необхідність комплексного підходу до корекції дітей з дисгармонізацією особистості (психокорекційна робота з молодшими школярами має проводитись в системі сім'я - школа - психолог). Виявлено канали зворотного зв'язку: психолог - дитина - сім'я у взаємодії соціальної системи психоневрологічний диспансер - сім'я - школа.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування відповідальності старшокласників у процесі факультативних занять. Науково обгрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови розвитку даної якості в учнів старших класів, якими є відбір навчального матеріалу, спрямованого на формування особистої відповідальності, організація проектної діяльності старшокласників, застосування інтерактивних методів навчання та виховання, забезпечення готовності вчителів до формування відповідальності старшокласників у процесі факультативних занять. Уточнено сутність поняття "відповідальність старшокласників", охарактеризовано його компоненти: мотиваційний (потреби, ідеали, ціннісні орієнтації), гностичний (усвідомлення моральних, етичних і правових норм діяльності та поведінки), емоційно-вольовий (вміння визначати мету й обирати засоби її досягнення), діяльнісно-поведінковий (здатність свідомо коригувати власну поведінку відповідно до моральних переконань). Розроблено критерії та показники сформованості відповідальності старшокласників (пізнавальна активність - стійкий пізнавальний інтерес, мотивація досягнення мети, ціннісні орієнтації - самосприйняття, орієнтація на суспільно корисну діяльність, самостійність - ініціатива, вміння автономно планувати, реалізовувати й оцінювати власну діяльність, саморегуляція - моделювання власних вчинків і поведінки, рефлексивність). Визначено рівні сформованості відповіальності у старшокласників: інтернальний (сформовані стійкі ціннісні орієнтації, високий рівень саморегуляції) конвенційний (усвідомлення моральних норм, брак саморегуляції власних дій), екстернальний (низький рівень самосприйняття, невміння конструктивно співпрацювати), критичний (неусвідомлення відповідальності за власні вчинки та поведінку). Розроблено та впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів методику формування відповідальності старшокласників, методичний інструментарій діагностування сформованості відповідальності старшокласників. Удосконалено інтерактивні та проектний методи організації діяльності старшокласників. Укладено методичний посібник для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів "Формування відповідальності старшокласників у процесі факультативних занять суспільно-гуманітарного профілю".

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження наукової проблеми формування політичного іміджу держави в міжнародному інформаційному просторі, зумовленого феноменом впливу комунікативних технологій на політичну культуру та ідеологію світової спільноти та політичної діяльності суб'єктів міжнародних відносин. Охарактеризовано та концептуалізовано сучасний стан і тенденції розвитку світової політичної системи в контексті формування інформаційної парадигми міжнародних відносин і здійснення зовнішньої політики. Виявлено пріоритети національної політики шляхом компаративного аналізу стратегій забезпечення національних інтересів за умов становлення інформаційного суспільства. Розкрито природу, сутність і функції політичного іміджу. Розглянуто структуру та когнітивну семантику "Я-концепції" (самосприйняття) держави та її складових. Визначено чинники впливу зовнішньополітичних комунікативних технологій, зокрема, таких як, іміджеві, медіа, віртуальної та публічної дипломатії, державного брендінгу у сфері міжнародних відносин. У контексті політичних трансформацій сучасного світу досліджено процеси формування та розвитку політичного іміджу України, простежено еволюцію та динаміку його функціонування в історичній та діахронічній площині. Сформульовано рекомендації щодо розробки політичної стратегії забезпечення національних інтересів України.

  Скачати повний текст