Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Еліса Канетті та книг спогадів Уласа Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, авторської специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу та рушія. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача, а також у аспекті поетики відкритого твору автобіографії Е.Канетті та У.Самчука.

  Скачати повний текст

Викладено систематичну рецепцію джерел, які розкривають сутність та специфіку гуманістично-психологічних поглядів на буття людини. Розкрито головні принципи інтерпретації проблеми існування сучасного індивіда представниками гуманістичної психології. Висвітлено сутність філософсько-антропологічних та екзистенціально-феноменологічних підходів гуманістичної психології в розробці проблеми автентичного існування, самоактуалізації та самореалізації. Проаналізовано значущість та позитивний потенціал, вагомий внесок філософських ідей А. Маслоу, К. Роджерса, Р. Мея, Дж. Бюдженталя, Г. Олпорта, Ш. Бюллер, В. Франкла в розвиток гуманістичної традиції розуміння особистості. Визначено особливості та проведений компаративниий аналіз концепцій самоактуалізації та самореалізації А. Маслоу, К. Роджерса, Г. Олпорта, Ш. Бюллер, В. Франкла, Е. Фромма, що дозволило визначити погляди гуманістичних психологів на природу самоактуалізації людини як філософські ідеї, що стосуються проблеми автентичного існування.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми формування та еволюції суспільно-політичних поглядів У.Самчука, що відобразили еволюцію суспільно-політичних поглядів української політичної еміграції між- і повоєнного періодів. Розглянуто сформульовану ним концепцію "синтези", яка стала ідейною складовою державницького чину української діаспори у ХХ ст. Проаналізовано громадсько-політичну діяльність У.Самчука, включно з періодом захоплення ідеологією українського націоналізму, спробами практичного втілення у політичній площині її засадничих постулатів, переходом до демократичного табору з толеруванням різних ідеологічних і політичних платформ. Розкрито специфіку громадсько-політичної діяльності У.Самчука, її вплив на становлення і розвиток української національної свідомості опосередковано через літературну творчість. На підставі аналізу джерел, що стосуються громадсько-політичної діяльності У.Самчука, спростовано заідеологізовану оцінку його літературної і громадсько-політичної діяльності, в тому числі звинувачення в колабораціонізмі під час Другої світової війни.

  Скачати повний текст

Досліджено роль газети "Волинь" та однойменного видавництва в 1941 - 1944 рр. у громадсько-політичному, суспільно-економічному, духовному та культурному житті українців у роки Другої світової війни та утвердженні ідеї незалежності України. Проаналізовано тематику книжкової продукції видавництва та проблематику часописів "Орлена" й "Український хлібороб". Розглянуто джерела та основні етапи становлення У. Самчука як письменника та журналіста. Проаналізовано публіцистичні твори письменника, надруковані на сторінках газети "Волинь", досліджено їх тематичні та стильові особливості. Висвітлено вплив професійної діяльності головного редактора часопису в непростий час німецької окупації на формування у читачів національної свідомості та з'ясовано його внесок у справу боротьби за відродження української державності. Особливу увагу приділено вивченню особливостей добору У.Самчуком фактичного матеріалу та його інтерпретації у контексті воєнного часу. Відзначено широкий діапазон загального та фахового досвіду, високу ерудицію та глибину мислення публіциста. Розкрито тематичні аспекти численних публікацій журналістів газети "Волинь" і позаштатного активу.

  Скачати повний текст

Вивчено характерні риси ідіостилю У.Самчука, вперше виконано аналіз романістики письменника на підставі епічних стильових домінант (епічності та властивостей хронотопу), що дає можливість охарактеризувати його творчість у традиції українських і світових літературних джерел, визначити оригінальність індивідуальної творчої манери, місце та роль його художньої спадщини в історії вітчизняної літератури ХХ ст. Проаналізовано твори митця, зокрема, "Волинь", "Кулак", "Марія", "Гори говорять!", "Ост", "Юність Василя Шеремети", "Чого не гоїть огонь", "На твердій землі".

  Скачати повний текст

У контексті західноукраїнської романістики доби У.Самчука проаналізовано художні шукання митця у жанрі роману, з'ясовано новаторство письменника у творенні наративної моделі, хронотопу, структури образу персонажа, а також розкрито майстерність психологічного аналізу романіста. Особливу увагу зосереджено на осмисленні генези та розвитку жанру роману-епопеї як особливого синтетичного утворення із складною внутрішньою організацією у творчому доробку прозаїка.

  Скачати повний текст

Досліджено змістовиражальні особливості романів У.Самчука "Морозів хутір", "Темнота", "Втеча від себе". Основним їх продуцентом є обраний тип нарації, що належить до "редакторського всезнання", яке передбачає пряму авторську присутність на всіх змістових рівнях твору. Наслідком наголошеної присутності є різновид прозописьма, у якому опис превалює над зображенням, а виголошена думка про героя - над самим цим героєм як повнокровним художнім характером. Несподіваність колізій оповіді є причиною психологічної непідтверджуваності ідейних авторських настанов, серед яких найголовнішими для У.Самчука були ті, що містили роздуми про Україну майбутнього.

  Скачати повний текст

Вперше проведено дослідження українського письменницького епістолярію другої половини XX ст. Розглянуто жанрово-стильові модифікації епістолярію залежно від його конститутивних ознак у системі літературних жанрів, стильових організацій та у взаємозв'язку з дискурсом художньої словесності даного періоду. Комплексно проаналізовано та систематизовано наукові підходи літературознавців щодо епістолярного жанру, виявлено тенденції та закономірності його еволюції. Запропоновано жанрову типологію листування П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана, Б.Антоненка-Давидовича, І.Багряного, О.Гончара, В.Барки, У.Самчука, Д.Нитченка, В.Вовк, В.Безпалого, В.Дрозда, І.Світличного, В.Симоненка, В.Стуса, Гр.Тютюнника та інших українських письменників другої половини XX ст. материкової України та діаспори. Простежено вплив на структуру епістолярного жанру традицій вітчизняного епістолярію, творчого досвіду шістдесятників та літератури постмодернізму. Досліджено зразки листування як цілісні тексти, а їх поетику розглянуто в аспекті діалогічного зіткнення з різними культурними кодами та системами. З використанням новітнього літературознавчого інструментарію охарактеризовано особливості змістових, структурно-композиційних та жанрових моделей письменницьких кореспондецій, розкрито особливості й багатоаспектність синтезування як основу модифікації епістолярного жанру. Проаналізовано проблематику та поетику епістолярного жанру вітчизняних письменників. Розроблено загальну класифікацію модифікації епістолярію, на підставі якої узагальнено неповторне та спільне у жанровому модусі листів, виявлено стрижневі якості їх стильової різномантіності.

  Скачати повний текст

Досліджено корекційний вплив системи розвивального навчання Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова на подолання вад і подальший розвиток мислення розумово відсталих учнів молодших уласів. Доведено можливість викладення теоретичних знань способом від абстрактного до конкретного, навчання за принципами провідної ролі теоретичних знань, проходження матеріалу швидким темпом. Обгрунтовано методику впровадження розвивального навчання за системою Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова на уроках української мови за умов допоміжної школи та доведено її ефективну роль у корекції мислення розумово відсталих учнів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано лексику романів "Волинь", "Дермань", "Марія" Уласа Самчука щодо особливостей слововживання. Досліджено специфіку використання народнорозмовних джерел розмовної лексики, діалектизмів, актуалізації загальновживаних лексичних номінацій як засобів зображення українського селянства, його праці, побуту, висвітлення проблем народного світогляду та психології. Встановлено особливості функціонування власних назв у творах письменника. Визначено й охарактризовано тематичні групи усно-розмовної лексики, предствлено лексико-семантичні моделі порівнянь у творах Уласа Самчука.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження лінгвокультурем в українській соціально-психологічній прозі першої половини XX ст. на матеріалі художніх творів І. Багряного, Г. Журби, У. Самчука. Визначено теоретичні засади вивчення лінгвокультурем у соціально-психологічній прозі першої половини XX ст. Розкрито сутність понять "лінгвокультурема", зроблено розмежування понять "лінгвокультурема" та "лінгвокультурний концепт". Визначено принципи та методи дослідження лінгвокультурем (лінгвокультурологічного поля, лінгвокультурологічної інтерпретації), описано мову української соціально-психологічної прози як джерельну базу лінгвокультурологічного дослідження. Виділено лексико-семантичні особливості лінгвокультурем-вербалізаторів концептосфер людина - суспільство та людина - культура в українській соціально-психологічній прозі. Класифіковано лінгвокультуреми за типом лінгвокультурної інформації. Узагальнено семантико-стилістичні особливості лінгвокультурем у парадигмах авторської мовотворчості І. Багряного, Г. Журби та У. Самчука, розкрито їх стилістичні функції у художній прозі.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні моделі нового традиціоналізму та ознаки модернізації традиційної оповідності у творах учасників Мистецького Українського Руху (МУР). Охарактеризовано теоретичні засади діяльності МУР, проаналізовано експеримент з "великою літературою" та концепцію "національно-органічного стилю" у зв'язку з мистецькими здобутками літературної епохи 1920-х рр. Досліджено процеси модернізації художньої оповідності у творчості Т.Осьмачки, І.Багряного, У.Самчука. На підставі вивчення творчої спадщини Ю.Косача, І.Костецького, В.Петрова-Демонтовича простежено художню практику модернізму у МУР як естетичну провокацію. Наведено підсумкову оцінку експерименту з "великою літературою" як центрального дискурсу та його опозиційної моделі у період діяльності МУР.

  Скачати повний текст

На основі аналізу роману "Волинь" з'ясовано принципи ідейно-естетичного освоєння Уласом Самчуком української державності, вказано на своєрідність мовної особистості письменника, яка виявилася в романтично-художньому осмисленні національних суспільно-вагомих ідей, що відображаються в семантиці та функціонуванні відповідних ключових слів, слів-символів, сакральної лексики та художніх тропів. Запропоновано модель дослідження мовної особистості письменника, суть якої полягає у встановленні безпосереднього зв'язку між його мовотворчістю та світоглядом. Зроблено спробу створити мовний портрет письменника - політичного емігранта, класика української літератури У.Самчука, виявити закономірності формування його ідіостилю.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен наративної ідентичності особистості в постструктуралістській та синергетичній парадигмах. Доведено значущість і вагомий внесок історико-філософських ідей Р. Барта, Ю. Крістєвої, Ж. Дерріда, Ж. Бодріяра, Ж. Дельоза, Ф. Гваттарі, М. Фуко в розвиток постструктуралістської стратегії розуміння означеного феномену. Визначено особливості синергетичних концепцій наративної ідентичності особистості В. Аршинова, І. Пригожина, І. Стенгерс, Г. Хакена, О. Князєвої, С. Курдюмова, В. Буданова, В. Тарасенка, М. Можейко, що дозволяє визначити роль самоорганізаційного підходу на природу особистості й її наративної ідентичності. Виявлено спільну ознаку даного феномену в постструктуралізмі та синергетиці - ознаку нелінійної динаміки трансформації, що фіксує особистісноорієнтовані та діахронічно-історичні тенденції наративного буття. Саме на такому рівні індивідуального полілогічного буття, на думку представників постструктуралізму та синергетики, людина має змогу органічно конструювати свій неповторний комунікативний життєвий проект.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному аналізу розвитку міжнародних відносин навколо слов'янських країн Балканського півострова у 80-ті роки XIX ст., ключових аспектів балканської політики європейських держав, її впливу на долю південнослов'янських народів, ролі балканських криз 80-х років у визначенні позицій та виробленні політики провідних держав Європи - Росії, Австро-Угорщини, Німеччини, Франції, Великобританії та Італії. Розкриваються позиції політичного керівництва великих європейських держав, досліджені їхні програми та діяльність у відношенні до південнослов'янських країн у період розгортання криз на Балканах у 80-ті роки XIX ст., що були спрямовані на забезпечення власної балкансько-близькосхідної політики, а також з'ясовано плани правлячих кіл Болгарії, Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговини щодо здійснення національної політики у регіоні. Доведено вирішальну роль великих держав у долях малих країн.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість Уласа Самчука як філософсько-аналітичне явище з погляду "синтези мислення". Обгрунтовано амбівалентну (теоретичну і ментальну) природу художньо-філософського синтезу. Розглянуто поліаспектну семантику Самчукової "синтези мислення". Проаналізовано системотвірні чинники і світоглядні константи філософсько-естетичної концепції У.Самчука. Визначено засадничі принципи віталізму та екзистенціалізму, а також висвітлено особливості їх художнього вираження. Досліджено на підставі мікро- та макроаналізу модель просторової картини світу. Розкрито онтологічну природу авторської риторики, на базі якої простежено еволюцію епічного бачення Уласа Самчука.

  Скачати повний текст

Досліджено українську прозу 1940 - 1960-х рр. як системну цілісність. У критико-аналітичному аспекті розглянуто філософські, ідеологічні, політичні доктрини, естетичні програми, які визначають своєрідність даного літературного періоду. У цьому контексті проаналізовано індивідуальні авторські тексти письменників різних ідеологічних, політичних, естетичних орієнтацій, а саме: Т.Осьмачки, О.Довженка, В.Домонтовича, В.Барки, І.Багряного, Л.Мосендза, І.Костецького. О.Гончара, Д.Гуменної, У.Самчука, Ю.Косача, М. Стельмаха. На підставі результатів здійсненого аналізу розроблено загальну концепцію своєрідності українського прозового тексту даного періоду. Доведено, що кожен з індивідуальних авторських текстів є сегментом (сюжетною колізією) іншої цілості - тогочасного українського прозового "надтексту", висвітлено жанрову специфіку творів, розкрито її детермінанти. Як результат дослідження є запропоновані підходи щодо формування цілісного уявлення про національну своєрідність українського літературного процесу 1940 - 1950-х рр.

  Скачати повний текст

Досліджено виховні аспекти творчості У. Самчука, його педагогічні погляди та просвітницьку діяльність. Проаналізовано становлення У. Самчука як просвітителя, громадського діяча. З'ясовано умови й особливості формування його світогляду. На підставі аналізу творів письменника розкрито проблему взаємозв'язку національного виховання та мети життєдіяльності, свободи та відповідальності особистості, патріотичного виховання та розвитку національної свідомості. Досліджено вплив української етнопедагогіки на творчість У. Самчука. Обгрунтовано значення його педагогічної спадщини для сучасності. Проаналізовано проблему виховного, духовного та гуманістичного потенціалу творчості У. Самчука для формування та розвитку особистості та духовності нації, її роль і місце у навчально-виховному процесі.

  Скачати повний текст

Концептуалізовано епістемологічні ресурси, які дозволяють максимально вичерпно визначити онтологічну сутність та закономірності функціонування ідеології як способу пізнання суспільного буття й оперування набутим знанням; інструмента перетворення соціальної дійсності; сукупності світоглядних принципів, норм і регулятивів; герменевтичного чинника спонукального способу дії; логіки та взаємопотенціюючої дії аксіологічних і телеологічних стереотипів, пріоритетів і преференцій. Обгрунтовано необхідність побудови теоретичної моделі у вигляді тринарного синтезу методологічного (філософська рефлексія щодо оптимальних способів дослідження ідеології), загальнонаукового (загальна теорія систем) і конкретно-наукового (соціальна теорія функціонування ідеології) підходів. Доведено, що подолання аргументаційно-критеріальної невиразності та суперчливості масиву знань щодо ідеологічної дійсності можливо лише у разі відмови від абсолютизації вузькоаспектних підходів і застосування максимально комплексного, системного та міждисциплінарного підходу до оперування ідеологічними явищами. Визначено сутнісні, імперативні ознаки ідеології, які відрізняють її від світогляду, міфу, віри, релігії, утопії, мистецтва, етики, науки, філософії й інших форм і профільних типів суспільної свідомості.

  Скачати повний текст

Здійснено спробу проаналізувати світоглядну основу творчості У.Самчука, який у своїй творчій лабораторії поєднав домінантні ознаки реалізму з елементами хронікально-літописного та документального письма. Стильової єдності та естетичної цілісності надає індивідуально-неповторному почерку У.Самчука постійне звертання до традицій давнього українського письменства, органічне вплетення у тексти романів і повістей ("Волинь", "Ост", "Чого не гоїть огонь", "Юність Василя Шеремети", "Марія") мотивів та образів, культивованих у літописній літературі.

  Скачати повний текст