Проаналізовано конфлікт, характери й особливості характеротворення у драматургії Л. Старицької-Черняхівської. З'ясовано основні особливості світогляду митця, своєрідність поетики та стилю у взаємозв'язку з системою ідеологічних настанов, імплікованих у її текстах. Обгрунтовано органічну спорідненість творчості драматурга з практикою національної нарації перших десятиліть XX ст. Розглянуто конфлікт у драмах відповідно до двох типів конфліктів у художніх творах (субстанціонального та конфлікту-казусу). У процесі проведення аналізу кожної драми враховано рівень співвіднесення внутрішніх і зовнішніх конфліктних частин, виведено їх спільну структуру. Досліджено конфлікт з урахуванням моделювального, проблемно-тематичного, сюжетно-подієвого, конструктивно-технологічного, образно-структурного, процесуально-творчого аспектів. Персонажі, стрижневою рисою яких є національна самосвідомість, трактуються у контексті їх взаємодії з історією. Національну свідомість розглянуто як необхідну умову цілісності та твердого морального етносу характерів, їх динамічності й активності на тлі пасивного загалу. Драматург художньо моделює механізм впливу на масу сильної харизматичної особистості ("Гетьман Дорошенко", "Іван Мазепа"). Доведено модерністський характер візії історичного процесу та його суб'єкта у творчості Л. Старицької-Черняхівської. У соціальній драматургії, яка лігітизувала тему інтелігенції, досліджено економні та гнучкі засоби характеротворення (діалог, монолог, риторичний інструментарій, точні стилізації, лексичне багатство, своєрідність композиції та психологічної мотивації вчинків героїв), за допомогою яких Л. Старицька-Черняхівська виявляє причини втрати особистістю автентичного життя та розпаду цілісності особистості, механізми її самоомани та маскування у міщанській сімейній атмосфері. На підставі проведеного аналізу певних творів показано небуденність естетичних пошуків драматурга, майстерність у творенні глибоких, яскраво індивідуалізованих характерів, виявлено модерністські особливості націєцентричної естетики письменниці, що дозволяє визначити місце її творчості в українському літературному процесі.

  Скачати повний текст

Системно досліджено константні та змінні риси проблематики та поетики драматургії Л.Старицької-Черняхівської (джерела, шляхи формування, особливості світогляду, систему образів, опозиції, характеру конфліктів і колізій, жанрово-стильову своєрідність). Розглянуто складну естетичну та філософську еволюцію світогляду письменниці. З'ясовано специфіку стильової парадигматики її драматургії - синкретизм неоромантизму з неокласицизмом та пресимволізмом. Встановлено, що пріоритетним джерелом тем для Л.Старицької-Черняхівської була історія, зокрема, давньоримська та українська, а також українське культурне та громадсько-політичне життя перших десятиріч XX ст. Розкрито багатоплановість інтертекстуальних зв'язків драматургії Л.Старицької-Черняхівської, її історизм та універсальну позачасовість, алегорично-символічну знаковість образів і ситуацій. Обгрунтовано розуміння драматургом синхронічно-діахронічного зв'язку різних культурно-історичних епох, що пояснює невипадковість певних тем і сюжетів її творчості. У драматургії письменниці виявлено симбіоз кількох ідейно-естетичних чинників - націоналізму, індивідуалізму, фемінізму. Значну увагу приділено осмисленню Л.Старицькою-Черняхівською творчого призначення особистості, зокрема, жінки. Проаналізовано жанрові різновиди драматичного доробку письменниці, прийомів епізації, драматизації, аналітичної техніки, інтонаційно-синтаксичної структури діалогу, версифікаційних засобів.

  Скачати повний текст

Здійснено системне дослідження еволюції українського історичного оповідання XIX - початку XX ст. у контексті сучасних концепцій розвитку жанру. Розвинено й поглиблено різноаспектне вивчення співвідношень історичної достовірності та художнього вимислу, жанрової диференціації, поетики та типології історичного оповідання з урахуванням запропонованих світоглядних й естетичних позицій. До наукового обігу введено історико-літературний матеріал, з використанням якого є можливим здійснення дослідження історії жанру. Згруповано за жанротвірними ознаками та поетикальними особливостями та проаналізовано твори Г.Квітки-Основ'яненка, Є.Гребінки, Марка Вовчка, П.Куліша, О.Стороженка, Д.Мордовця, І.Нечуя-Левицького, Т.Зіньківського, П.Рев'якіна, С.Воробкевича, Л.Старицької-Черняхівської, С.Бердяєва, М.Грушевського, О.Романової, Г.Коваленка, М.Олельковича, О.Левицького, М.Уманця, Б.Грінченка, І.Франка, М.Яцківа, О.Єфименка, Дніпрової Чайки, В.Пачовського та інших авторів. Розглянуто попередні уявлення про еволюційні процеси, типологічні тенденції та рівні художньої цілісності історичного оповідання.

  Скачати повний текст

Зазначено, що пріоритетним джерелом багатогранної творчості Л.Старицької-Черняхівської, відомої української письменниці доби раннього модернізму (кінця XIX - початку XX ст.), була національна історія, а також українське культурне та громадсько-політичне життя перших десятиріч XX ст. Системно та детально досліджено зміст і структуру, принципи та засоби художньої інтерпретації минувшини, розвиток майстерності письмениці у моделюванні історичних реалій за відродження української державності, національного характеру, в утвердженні духовних цінностей. Висвітлено жанрову еволюцію в історичній драматургії та виділено певні жанрові різновиди, а саме: історико-ліричну сцену ("Сапфо"), драми - історико-соціальну ("Аппій Клавдій"), історико-психологічну ("Гетьман Дорошенко"), історико-філософську ("Іван Мазепа"), історико-героїчну ("Розбійник Кармелюк"), "п'єсу в п'єсі" ("Милість Божа"), історико-драматичний етюд ("Останній сніп"). Висвітлено стильові особливості творів, традиційні та новаторські ознаки модифікацій жанрових різновидів, сюжетно-композиційних конструкцій.

  Скачати повний текст

Системно досліджено історичні романи В. Скотта та М. Старицького. Розглянуто теоретичні проблеми жанру історичного роману, рецепцію творчості В. Скотта в Україні, жанрово-стильові, сюжетно-композиційні особливості романів українського й англійського письменників, а також втілену в них проблематику, концепцію героя та образну структуру. Відзначено очевидні типологічні паралелі між романами В. Скотта та М. Старицького. Запропоновано тезу, що прозова спадщина В. Скотта та М. Старицького є важливою і невід'ємною частиною літературного процесу XIX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено процес формування та особливості суспільно-політичного та історичного світогляду М.Старицького. Визначено історіософські засади творчості письменника, розкрито погляди митця щодо українського історичного процесу загалом та окремих його періодів і подій, зокрема, доби козацтва: Визвольної війни середини XVII ст., Коліївщини, антикріпосницьких рухів 1830-х рр. Встановлено внесок М.Старицького у розробку історичної схеми розвитку українського народу, дослідження визначальних періодів та подій історії України. З'ясовано значення творчого спадку письменника для подальшого вивчення історичного минулого нашої держави, його популяризації серед широких верств населення та розробки української національної ідеї.

  Скачати повний текст

Здійснено спробу комплексного дослідження регіональної музичної культури як складової полікультурного мистецтва Галичини. Вивчено музичне життя поліетнічного середовища м.Стрия та регіону Стрийщини у контексті загально-історичного процесу у період з другої половини XIX ст. до 1939 р. Висвітлено особливості функціонування польських і українських музичних товариств, хорових об'єднань, музично-освітніх інституцій на фоні суспільно-політичного життя краю. Виявлено основні тенденції становлення професійного музичного мистецтва. Проаналізовано діяльність стрийського музично-драматичного театру ім. Старицького і аматорських театральних гуртів на Стрийщині. Досліджено музично-концертне життя регіону. Охарактеризовано провідні хорові колективи, камерне вокальне й інструментальне виконавство.

  Скачати повний текст

На матеріалі творчості П. Куліша, І. Франка, І. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницього, М. Старицького, П. Мирного, О. Кониського, Б. Грінченка, Т. Зіньківського, О. Пчілки, Л. Старицької-Черняхівської досліджено народні джерела національної самобутності української літератури 1970 - 1990-х рр. Ця проблема розв'язується на основі сформованих теоретичних підстав художнього освоєння не лише сюжетів, мотивів, образів і поетики різних жанрів усної народної поетичної творчості, а й їх світоглядного потенціалу та народного світогляду загалом.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз національного виховання в родинах української еліти (кінця XIX - початку XX ст.) на прикладі родинновиховного досвіду сімей Старицьких - Лисенків, Коцюбинських, Крушельницьких, Грушевських, Крамаренків, Суровцових, Бажанів. На підставі узагальнення родинновиховного досвіду у досліджених родинах визначено головні напрями національного виховання (психологічний, світоглядний, етичний, етнокультурний). Виокремлено поведінкові аспекти (морально-емоційний, діяльнісно-вольовий, мовленнєво-культурний). Виявлено умови, форми, методи, засоби виховання. Розроблено модель виховання елітарної особистості. Розроблено рекомендації щодо наповнення змісту фахових дисциплін інформацією про родинновиховний досвід еліти кінця XIX - початку XX ст, а також спецкурс "Виховання в українських елітарних родинах кінця XIX - початку XX ст.".

  Скачати повний текст

Розглянуто актуальні проблеми слов'янської фольклорно-літературної взаємодії, її традиції, сучасне звучання, перспективи на майбутнє. Народна поезія південних слов'ян (сербів, хорватів, болгар) трактується у плані вивчення її жанрової природи та неповторної художньої специфіки, у її зв'язках із українським фольклором і художньою літературою. Йдеться про науково-критичне сприйняття, художні переклади, стилізації, прямі переробки, а також типологічні зіставлення на рівні тематики, стильових і жанрових особливостей, лексики, ритмомелодики. Висвітлено особливості входження південнослов'янського фольклору до творчого процесу видатних українських письменників XIX - XX ст.: Т.Шевченка, Ю.Федьковича, І.Франка, М.Старицького, П.Грабовського, Л.Українки, М.Рильського, П.Тичини, Л.Первомайського в органічному поєднанні їх оригінальної перекладацької діяльності.

  Скачати повний текст

Уперше системно досліджено романно-повістеву прозу М.Старицького, її місце в українському історико-літературному процесі рубежу ХІХ - ХХ ст. Розглянуто сім історико-пригодницьких романів і сім повістей різної проблематики. Проаналізовано методологічні основи творчості письменника (світогляд, історіософію, релігійність, естетику, стиль) та їх реалізацію в прозі митця. Висвітлено жанрово-стильові, сюжетно-композиційні особливості романів і повістей, їх проблематику, концепцію героя та образну структуру великоформатної прози М.Старицького. Вперше по-новому осмислено ряд важливих аспектів творчості письменника - релігійність, пригодництво, індивідуальний стильовий дискурс, жанрово-видове означення романів і повістей. Зазначено очевидні типологічні паралелі між творами М.Старицького і творами українських авторів: П.Куліша, І.Нечуя-Левицького, П.Мирного, Б.Лепкого, М.Чернявського та ін. Наголошено, що прозова спадщина М.Старицького є важливою і невід'ємною частиною українського літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретико-методичні основи раціонального відтворення й еффективного використання основного капіталу сільськогосподарського виробництва, розкрито сутність і зміст категорій "основний капітал", "основні фонди " та "основні засоби". Досліджено можливості та удосконалено методику економічної діагностики відтворення основного капіталу. Показано форми, типи та джерела відновлення основних засобів. Здійснено оцінку складу та збалансованості структури основного капіталу сільськогосподарського виробництва; проведено аналіз його забезпечення, стану, руху та рівня ефективності використання та відтворення. Розглянуто особливості відтворення земельних ділянок. Обгрунтовано пропозиції з удосконалення методики оцінки виробничого потенціалу основного капіталу підприємства. Внесено пропозиції щодо інноваційного типу розвитку та відтворення основного капіталу за допомогою інноваційної моделі. Удосконалено методичні підходи до оптимізації структури активної частини засобів праці, визначено можливості інвестиційного забезпечення сільськогосподарських підприємств під час формування складу основних виробничих фондів.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст ресурсоощадження як економічної категорії. Досліджено фактори, які забезпечують ресурсоощадження та його місце у господарському механізмі економіки. Обгрунтовано критерії переходу економіки до ресурсоощаджувального типу розвитку. Охарактеризовано значення конкуренції як головного важеля економічного механізму ресурсоощадження. Розглянуто суть економічної ефективності за досліджених умов. Проведено економічний аналіз ресурсозатрат та рівень їх окупності на прикладі сільськогосподарських підприємств Тернопільщини. Здійснено порівняльну оцінку ресурсоощадження та перспектив щодо ефективності господарювання в агроформуваннях. Наведено пропозиції стосовно оптимізації розмірів сільськогосподарських підприємств та їх формувань, а також структури витрат сільськогосподарського підприємства й удосконалення організаційної структури виробництва. За умов недостатніх фінансових ресурсів для забезпечення повноцінного процесу даного виробництва запропоновано модель створення спілки селян-землевласників і сільського кредитного кооперативу, а також форми міжгосподарського використання технічних засобів. Значну увагу приділено питанню щодо державної підтримки процесу ресурсоощадження в сільському господарстві.

  Скачати повний текст

Системно досліджено жанр елегії в українській літературі XVI - XIX ст. як репрезентативного етапу становлення й утвердження дискурсивної практки цього жанру. У історико-типологічному аспекті розглянуто жанрову генезу елегії, її функціонування у давній поезії. Проаналізовано кращі зразки елегійної лірики давньоруських поетів, осібно Г.Сковороди та поетів XIX ст. - Л.Боровиковського, А.Метлинського, М.Петренка, В.Забіли, Т.Шевченка, О.Кониського, Л.Глібова, С.Руданського, Ю.Федьковича, С.Воробкевича, Я.Щоголева, М.Старицького, В.Самійленка, П.Грабовського, І.Франка, Лесі Українки, у творчості яких елегія оформилася в оригінальний самобутній ліричний жанр. Висвітлено її еволюцію, осообливості художнього світу, образну систему, поетику. Розглянуто розвиток елегійної поезії в літературному процесі України XVI - XIX ст. у аспектах: елегія як теоретична проблема; елегія як історико-літературне явище; жанрові модифікації елегії у творчості найяскравіших її репрезентантів. Визначальними складниками елегії є самодостатність художньо-ліричної системи, змістовно-емоційна тональність, форма ліричного наративу, особливості вираження авторського світовідчуття та характер образності. Висвітлено модифікацію жанру за різними етапами літературного процесу у контексті розвитку естетичної свідомості, розкрито його національні особливості, обумовлені поетичними традиціями та менталітетом українського народу. Визначено типологічні риси жанру - стійкого естетичного феномена, який упродовж багатовікової історії зберігає змістовно-поетичні константи.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше здійснено комплексне дослідження стильових моделей жіночих характерів в українській літературі другої половини XIX - початку XX ст. Проаналізовано особливості моделювання жіночого характеру в генетичній ретроспективі (від фольклору до преромантичної традиції) та художніх дискурсах романтизму, реалізму та модернізму в різних вимірах змістових, жанрових і формотворчих категорій. З використанням сучасних методів літературознавого дослідження визначено основні типологічні риси романтичної, реалістичної та модерністичної моделей жіночого характеру та особливості їх утворення у межах жіночого та чоловічого текстів (у художніх творах Г.Барвінок, М.Вовчок, О.Пчілки, Л.Українки, О.Кобилянської та О.Куліша, Т.Шевченка, М.Старицького, І.Нечуя-Левицького, М.Коцюбинського).

  Скачати повний текст

Проаналізовано мовно-структурні особливості драматичного жанру як роду літератури. Досліджено специфіку побудови драматургійного тексту з урахуванням мовних особливостей епічних і поетичних творів. Наведено лінгво-структурну характеристику його складових - діалогу та монологу. Визначено специфіку використання такого різновиду авторського монологу як ремарка. Виявлено особливу, характерну лише для драматичних творів, функцію власного імені персонажа. Зазначено, що імена дійових осіб (власні та їх еквіваленти) відіграють роль авторизації реплік у діалогічному тексті. Висвітлено індивідуальні особливості творчої манери І.К.Карпенка-Карого, М.Л.Кропивницького та М.П.Старицького у використанні мовних засобів. Виявлено вербально-конструктивні ознаки, що характеризують драматургійний текст як особливий вид словесно-художнього мистецтва.

  Скачати повний текст

Теоретично й експериментально досліджено особливості методики викладання курсу історії української літератури у вищому педагогічному навчальному закладі. Подаено теоретично обгрунтовану й експериментально перевірену систему роботи над формуванням у майбутніх вчителів-словесників умінь аналізувати образи-персонажі літературних творів на історичну тематику. На матеріалі творів М.П.Старицького "Молодість Мазепи", "Руїна" та Б.С.Лепкого "Мазепа" запропоновано ефективні форми та методи роботи над історичними художніми образами-персонажами, визначено аспекти їх аналізу, найважливішими з яких є історичний, загальнолюдський, національний та історико-функціональний. Відповідно до виділених аспектів визначено типи та структуру методичних вмінь, систему аудиторних і позааудиторних форм, методів організації навчання майбутніх словесників. Встановлено, що оволодіння студентами вищих навчальних педагогічних закладів літературознавчими поняттями, пов'язаними з історичним романом та його образами-персонажами, вироблення відповідних умінь і навичок роботи з ними сприятимуть підвищенню професійної підготовки майбутніх вчителів-філологів.

  Скачати повний текст

Конкретизовано виявлення співвідношень художніх версій і історичних реалій козаччини в творах С. Воробкевича, Б. Грінченка, М. Кононенка, В. Масляка, Г. Чупринки, Я. Щоголева, осмислено роль суб'єкта в поетичних текстах І. Манжури, С. Руданського, М. Старицького, І. Франка. Встановлено принципи та засоби художньої інтерпретації історії в поезії. Означено специфіку моделювання концепту козацтва та його складників у текстах П. Куліша, С. Руданського, І. Франка, Ю. Федьковича та їх поліфункціональність. Зіставлено особливості зображення образу козацтва у творах українських, російських і польських поетів, визначено його імагологічні аспекти, виражальні засоби й образні мікросхеми.

  Скачати повний текст

Досліджено художню рецепцію, інтертекстуальність та інтерпретацію образу гетьмана І. Виговського в українській літературі. Проаналізовано вплив історіографії на художню інтерпретацію історичних подій і постатей. Досліджено твори усної народної творчості та української літератури XVII - XXI ст., що зображають історичне минуле України, зокрема період козаччини: думи, історичні пісні, козацькі літописи Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка, "Історію русів", а також Й. Єрлича та Софоновича, твори П. Загребельного, Я. Качури, А. Кащенка, В. Кожелянка, В. Кулаковського, П. Куліша, М. Лазорського, І. Ле, Б. Лепкого, О. Лупія, Д. Міщенка, Д. Мордовця, Ю. Мушкетика, І. Нечуя-Левицького, І. Павліхи, П. Панча, О. Пахучого, Н. Рибака, Я. Славутича, О. Соколовського, М. Старицького, Ю. Тиса, А. Чайковського, В. Чемериса. На підставі вивчення еволюції образу гетьмана І. Виговського в українській літературі, зроблено висновок, що протягом століть він зазнавав суттєвих змін. З'ясовано, що в літературі незалежної України даний образ набуває багатогранності, що пов'язано з аналітико-психологічним освоєнням дійсності письменниками, суб'єктивно-авторським баченням теми, поглибленням проблематики та використанням останніх досягнень історичної науки, естетики та психології.

  Скачати повний текст