Проведено комплексне дослідження педагогічної та науково-просвітницької діяльності П. Куліша (1819 - 1897) - педагога та просвітника, ректора та видавця, вченого й активного громадського діяча. З'ясовано та проаналізовано основні чинники, які сприяли формуванню особистості П. Куліша та його педагогічного світогляду. Визначено етапи творчої діяльності педагога-просвітника, зокрема: початок педагогічної та викладацької діяльності (1841 - 1847), період заслання та заборони права друку (1847 - 1855), період інтенсивної науково-просвітницької праці, період трансформації світогляду (1865 - 1882) та період творчого усамітнення (1883 - 1897). Визначено напрями науково-просвітницької діяльності П. Куліша, загальнопедагогічні погляди, виховний зміст художньої спадщини педагога, зміст підручників, створених автором.

  Скачати повний текст

Наведено філософсько-антропологічний аналіз проблеми самотності, яка у філософії традиційно пов'язувалася з особливостями світосприйняття людини, станом її душі, мотивацією вчинків і самосвідомістю. Визначено типологію основних форм самотності, зокрема, добровільне усамітнення, соціальну, цивілізаційну й індивідуальну самотність. Висвітлено основні підходи до розгляду даної проблеми у контексті історії філософії, філософської антропології та соціальної філософії. Розглянуто сутність феномену самотності як універсального явища, проведено філософський аналіз гендерного аспекту самотності. Зазначено, що феномен чоловічої та жіночої самотності виникає та змінюється разом з культурою. Показано, що гендерні дослідження останніх трьох десятиліть ХХ ст. виявили, що сутність понять гендеру та гендерної асиметрії стають головним предметом вивчення філософії фемінізму, а маскулінність - одним з напрямків постфемінізму.

  Скачати повний текст

Вперше експериментально досліджено структуру процесу ідентифікації як чотирьохкомпонентну, яка включає інформаційну, мотиваційну, операційну й емоційну складові та їх підсистеми. Визначено критерії діагностування характеру перебігу процесів ідентифікації та відособлення у підлітковому та ранньому юнацькому віці, зокрема такі, як наявність або відсутність об'єкта ідентифікації, мотивація до ідентифікування, потреба у спілкуванні як засіб пізнання інших людей, емоційна сприйнятливість до ідентифікації, сприймання об'єкта ідентифікації, порівняння його суб'єктом з власною особистістю, ставлення до усамітнення як можливості проаналізувати власне буття та реалізувати своє "Я". Встановлено особливості гармонійного та дисгармонійного перебігу досліджуваних процесів. Обгрунтовано й апробовано програму психокорекції та профілактики відчуження у підлітковому та ранньому юнацькому віці як прояву дисгармонійного перебігу процесів ідентифікації та відособлення. Доповнено й узагальнено сучасні психологічні уявлення про явища ідентифікації та відособлення. Розглянуто онтогенетичний аспект досліджуваної проблеми, проаналізовано науково-теоретичні підходи щодо багатокомпонентності ідентифікації та багаторівневості відособлення. Конкретизовано рівні відособлення, зокрема рівень відособлення особистості в групі та форми його прояву - усамітнення та відчуження.

  Скачати повний текст

На підставі сучасних підходів до розуміння феномену самотності досліджено його місце в людській екзистенції, що на сьогодні не знайшло відображення у працях зарубіжних і вітчизняних дослідників. Доведено, що іманентно властива людській екзистенції суперечність виражена діалектикою "особа - суспільство", "індивід - колектив" (соціальна самотність), "свобода - відчуження" (культурна самотність, "людина - Всесвіт", "людина - природа" (метафізична самотність), "Я - Ти" (комунікативна самотність, "Я - дійсне - Я - ідеальне" (інтраперсональна самотність), суперечностями інтимно-особистісної сфери (еротична самотність), "бути - мати" (екзистенціальна самотність і "вибір - відповідальність" (моральна самотність), когнітивною суперечністю світу "Я - Інший" (епістемологічна самотність), відношенням "людина - Бог" (релігійна самотність). Показано що досліджена суперечність є універсальним джерелом самотності та свідчить про тотальність даного феномена. З використанням змістовного аналізу вживання лексеми "самотність" в українському мовленні зроблено висновок, що весь спектр значень української лексеми "сам" як основи сутності понять "самотність" і "усамітнення" вказує на багатоманітність прояву переживань людини, викликаних феноменом самотності, що є невід'ємною складовою її екзистенції.

  Скачати повний текст

Проаналізовано визначення самотності, представлені зарубіжними та вітчизняними вченими, наведено авторське визначення самотності. Представлено онтологічний статус самотності. Запропоновано її онтологічну модель, яка відображає динаміку появи самотності як системного цілого. Серед восьми теоретичних підходів до самотності значне місце приділено екзистенціальній концепції, яка у філософському осмисленні самотності посідає особливе місце. Розкрито феноменологію самотності через генезис самотності відповідно з розвитком компонентів "Я-" і "Ми - свідомість" людини. Виявлено та розглянуто тенденції самотності (самотність як усамітнення та негативна самотність), чоловіча та жіноча іпостасі феномену самотності на певних етапах розвитку особистості людини, дві форми прояву самотності - зовнішню та внутрішню, причини самотності, взаємопов'язані з комунікацією та соціальною адаптацією, та шляхи втечі та реального подолання самотності.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі вивчення самітницької літератури Японії інджя бунґаку (隠者文学) – самобутнього літературного напряму середньовічного періоду, що припав на кінець доби Хейан (794-1185 рр.), добу Камакура (1185-1333 рр.) та добу Муромачі (1336-1573 рр.). Цей напрям об’єднує в собі прозові й поетичні твори, написані самітниками та сфокусовані на самітницькій проблематиці. Матеріал дослідження представлений наступними художніми творами: китайськомовні вірші канші та японськомовні вірші вака з різних збірок доби Нара та Хейан; вірші Сайґьо зі збірок «Шінкокін-вакашю» та «Санкашю», моноґатарі доби Хейан («Такеторі-моноґатарі», «Ісе-моноґатарі», «Ґенджі-моноґатарі»), ніккі та дзуйхіцу доби Хейан («Каґеро ніккі», «Мурасакі-шікібу ніккі», «Макура-но соші», «Чітейкі»), ніккі та дзуйхіцу доби Камакура («Ходжьокі», «Товадзуґатарі» та«Цуредзуреґуса»), збірка сецува «Хошшіншю», вірші та трактати з теорії ренґа доби Муромачі.Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Перший розділ включає розгляд базових питань, пов’язаних із феноменом самітництва: визначення термінів на позначення самітництва, аналіз причин поширення практики усамітнення в давній та середньовічній Японії, розгляд самітництва як трансгресивної практики. Другий розділ містить інформацію про появу самітницької тематики в японській літературі та її поступовий розвиток у часи Нара та Хейан. Третій розділ присвячено безпосередньо питанням визначення та наповнення явища самітницької літератури Японії.^UThis thesis is focused on the topic of Japanese recluse literature – a unique literary movement of the medieval period which thrived during the late Heian period (794-1185), Kamakura period (1185-1333), and Muromachi period (1336-1573). This movement combines poetry and prose whose authors were recluses and whose main focus was on the reclusive experience of its authors.The research material is represented by the following literary texts: Chinese-language kanshi poems and Japanese-language waka poems from various collections of the Nara and Heian periods; poetry of Saigyo (especially from the Sankashu and the Shinkokinshu); Heian period monogatari prose (Taketori-monogatari, Ise-monogatari, Genji-monogatari), Heian period nikki and zuihitsu literature (Kagero nikki, Murasaki shikibu nikki, Makura no soshi, Chiteiki), Kamakura period nikki and zuihitsu (Hojoki, Towazugatari, Tsurezuregusa), the setsuwa collection Hosshinshu, Muromachi period renga poetry and theoretical treatises onrenga poetry.The thesis consists of the introduction, three chapters, conclusions, the list of references, and the appendices. The first chapter focuses on the basic issues related to the phenomenon of reclusion: the definition of different Japanese and Ukrainian terms for reclusion, analysis of reasons for the spread of the practice of reclusion in ancient and medieval Japan, consideration of reclusion as a transgressive practice. The second chapter focuses on the emergence of the topic of reclusion in Japanese literature and its gradualdevelopment during the Nara and Heian periods. The third chapter is devoted to the issues of defining and describing the phenomenon of recluse literature in Japan.