Досліджено концепції історичної еволюції, сучасний стан і тенденції розвитку інтеграційної політики Франції в контексті її впливу на ЄС як регіональну політичну систему. Проаналізовано взаємозв'язок між трансформацією мікро- та макросистем на прикладі французького варіанта модифікації стратегії розвитку. Розглянуто еволюцію зарубіжних концепцій європейської інтеграції, а також розвиток державної інтеграційної стратегії Франції впродовж періодів президентства Ф. Міттерана та Ж. Ширака у концептуальному та практичному вимірах. Визначено можливості та межі регіонального консенсусу на підставі дослідження франко-німецького діалогу як провідної детермінанти європейського інтегрування. З позиції класифікування ЄС як підсистеми в системі трансатлантичного масштабу комплексно проаналізовано інтеграційний аспект франко-американських відносин. Відзначено особливості еволюції східноєвропейської стратегії Франції в контексті проблематики розширення Євросоюзу. Визначено характер та основні напрямки політики Франції щодо інтеграційних перспектив Української держави.

  Скачати повний текст

На підставі порівняльного аналізу європейської політики урядів Г. Коля (1982 - 1998 рр.) та Г. Шрьодера (1998 - 2002 рр.) досліджено еволюцію підходів правлячих кіл ФРН до європейської інтеграції. Визначено вплив європейської політики ФРН на досягнення державної єдності німецького народу в процесі подолання воєнно-політичного розколу континенту. Проаналізовано процес "нормалізації" німецької зовнішньої політики й адаптації німецько-французьких відносин до нового положення об'єднаної Німеччини в Європі. Розглянуто особливості формування основних напрямків німецької інтеграційної політики та з'ясовано причину невідповідностей в європейській політиці ФРН після 1990 р. Досліджено еволюцію підходів урядових і наукових кіл об'єднаної Німеччини до євроінтеграційного курсу України.

  Скачати повний текст

Досліджено структуру європейської політики Франції за часів президентства Жака Ширака. Проаналізовано її концептуальні засади та з'ясовано значущість практичних механізмів інституційного та білатерального рівня для її реалізації. Встановлено, що у концептуальній структурі французької зовнішньої політики Європа відіграє центральну роль як базова складова глобального проекту Франції, суттю якої є становлення Європи як автономного цілісного суб'єкта міжнародних відносин, мультиплікатора впливу Франції в глобальному та регіональному масштабі й інструменту максимізації переваг у практичних сферах зовнішньої політики. Обгрунтовано, що за президентства Ж. Ширака європейська інтеграція перетворилась на основну платформу реалізації французької політики в Європі, але десинхронізація динаміки розвитку процесів інтеграції на різних рівнях інституційної структури ЄС є основними фактором, який гальмує реалізацію французької євроінтеграційної стратегії.

  Скачати повний текст

На основі використання різноманітного вихідного матеріалу вдалося порівняти та протиставити позиції сторін, які брали активну участь у близькосхідному протистоянні, виявити особливості та простежити наслідки цього протистояння для регіону зокрема та для світових міжнародних відносин загалом. Незважаючи на те, що конфлікт між Державою Ізраїль та арабськими країнами, зокрема Арабською Республікою Єгипет, широко вивчається українськими істориками, політологами та експертами з міжнародних відносин, автор на основі маловідомої літератури, переважно англійською та французькою мовами, переосмислює причини та особливості єгипетсько-ізраїльського протистояння, а також його наслідки, а також частково спростовує радянські міфи та наративи з досліджуваного питання.Доведено, що під час найгостріших близькосхідних криз обидві наддержави — Радянський Союз і Сполучені Штати Америки — займали досить близькі позиції, щоб не допустити ескалації конфлікту. Особливість американо-радянських відносин через призму близькосхідного протистояння в досліджуваний період полягала в тому, що наддержави навіть в окремі періоди об'єднували свої зовнішньополітичні зусилля, як, наприклад, під час Суецької кризи, змушуючи Францію, Великобританію та Ізраїль виводити свої війська із зони Суецького каналу.У виданні визначено та проаналізовано стратегічні курси США та СРСР на початку 50-х років ХХ ст., розглянуто вектори міжнародних відносин та особливості застосування силових чинників, досліджено ідеологічне обґрунтування зовнішньої політики США та Радянського Союзу. Доведено, що зближення Ізраїлю з СРСР з самого початку було приречене на провал через демократичний характер єврейської держави. Провал радянсько-ізраїльського союзу підштовхнув Тель-Авів до зближення з Вашингтоном. Хоча американо-ізраїльські відносини охололи внаслідок Суецької кризи 1956 року, ситуація не дійшла до розриву відносин між США та Державою Ізраїль, як це сталося у випадку з СРСР. З рубежу 50-60-х років XX століття американо-ізраїльські відносини переростають у стратегічне партнерство. У середині 1960-х років стала очевидною принципова зміна міжнародно-політичної ситуації на Близькому Сході. Низка подій, що відбувалися в регіоні з 1964 року, мала незворотні наслідки, що врешті-решт призвело до Шестиденної війни 1967 року. Останнє кардинально змінило баланс сил у досліджуваному регіоні, а подальша війна Судного дня та єгипетсько-ізраїльські угоди другої половини 1970-х років ще більше змінили ситуацію на Близькому Сході.Протягом досліджуваного періоду Близький Схід був і залишається ключовим регіоном у глобальних міжнародних відносинах, оскільки в цьому регіоні перетинаються стратегічні інтереси багатьох країн, а арабо-ізраїльське протистояння спалахує знову і знову з плачевною регулярністю. У дисертації проаналізовано витоки та причини єгипетсько-ізраїльського протистояння та розглянуто еволюцію американсько-радянських відносин через призму близькосхідного конфлікту, порівняно різні його етапи з метою пошуку дієвих механізмів, які могли б бути корисними для врегулювання конфліктної ситуації в регіоні в майбутньому.Наукова новизна дисертації полягає у порівнянні досвіду збройного протистояння, здобутого Державою Ізраїль у 50–70-х роках ХХ століття та Україною у період 2014–2023 рр. На основі вивчення набутого та успішно апробованого Ізраїлем досвіду військового протистояння та повоєнної відбудови зроблено спробу адаптувати цей досвід до сучасних воєнних реалій України та розроблено конкретні практичні рекомендації.Незважаючи на часову віддаленість від сьогодення історичного періоду, що вивчається в даній публікації, досвід, який сьогодні має у своєму арсеналі Держава Ізраїль, залишається актуальним як для Ізраїлю, так і для України. Постійне співіснування з ворожими сусідами, зміцнення та покращення державної безпеки, відбудова/розбудова інфраструктури, розбудова психологічної та моральної стійкості суспільства перед обличчям війни та ворожої пропаганди є постійними критично важливими складовими для держави, яка перебуває у стані війни чи військової загрози.Зібраний у дисертації аналітичний матеріал, зроблені автором висновки та узагальнення матимуть широке практичне застосування, оскільки можуть бути використані для поглибленого вивчення зовнішньої політики СРСР та США щодо Близького Сходу, а також при підготовці спеціальних курсів для вищих навчальних закладів.Ключові слова: єгипетсько-ізраїльське протистояння, американсько-радянські відносини, Близький Схід, геополітичне суперництво, Ізраїль, США, СРСР, Єгипет, холодна війна, арабо-ізраїльський конфлікт, міжнародні відносини, Суецька криза, Шестиденна війна, арабські країни^UBased on the use of diverse source material, it was possible to compare and contrast the positions of the parties that took an active part in the Middle East confrontation, to identify the features and trace the consequences of this confrontation for the region in particular and for world international relations in general. Despite the fact that the conflict between the State of Israel and Arab countries, in particular the Arab Republic of Egypt, has been widely studied by Ukrainian historians, political scientists and international relations experts, the author, on the basis of little-known literature, mainly in English and French, rethinks the causes and peculiarities of the Egyptian-Israeli confrontation, as well as its consequences, and partially refutes Soviet myths and narratives on the issue under study.It is proved that during the most acute Middle East crises, both superpowers, the Soviet Union and the United States of America, stood in close enough positions to prevent the conflict from escalating. The peculiarity of US-Soviet relations through the prism of the Middle East confrontation in the period under study was that the superpowers, even in certain periods, united their foreign policy efforts, as, for example, during the Suez Crisis, forcing France, the United Kingdom and Israel to withdraw their troops from the Suez Canal zone.The publication defines and analyses the strategic courses of the USA and the USSR in the early 50s of the twentieth century, examines the vectors of international relations and the peculiarities of the use of force factors, and studies the ideological justification of the foreign policy of the United States and the Soviet Union. It is proved that Israel's rapprochement with the USSR was doomed to failure from the very beginning due to the democratic nature of the Jewish state. The failure of the Soviet-Israeli alliance pushed Tel Aviv to rapprochement with Washington. Although US-Israeli relations cooled as a result of the Suez Crisis of 1956, the situation did not reach the point of severing relations between the United States and the State of Israel, as happened in the case of the USSR. Since the turn of the 50s and 60s of the XX century, US-Israeli relations have been developing into a strategic partnership.In the mid-1960s, a fundamental change in the international political situation in the Middle East became apparent. A series of events that had taken place in the region since 1964 had irreversible consequences, which eventually led to the Six-Day War of 1967. The latter dramatically changed the balance of power in the region under study, and the subsequent Yom Kippur War and the Egyptian-Israeli agreements of the second half of the 1970s further altered the situation in the Middle East.During the period under study, the Middle East was, and still is, a key region in global international relations, as the strategic interests of many countries intersect in this region, and the Arab-Israeli confrontation flares up again and again with deplorable regularity. The dissertation analyses the origins and causes of the Egyptian-Israeli confrontation and examines the evolution of US-Soviet relations through the prism of the Middle East conflict, comparing its various stages in order to find effective mechanisms that could be useful in resolving the conflict situation in the region in the future.The scientific novelty of the dissertation is a comparison of the experience of armed confrontation gained by the State of Israel in the 50s and 70s of the XX century and Ukraine in the period 2014–2023. Based on the study of the experience of military confrontation and post-war reconstruction gained and successfully tested by Israel, an attempt is made to adapt this experience to the current military realities of Ukraine, and specific practical recommendations are developed.Despite the time distance from the present of the historical period studied in this publication, the experience that the State of Israel has in its arsenal today remains relevant both for Israel and Ukraine. Permanent coexistence with enemy neighbours, strengthening and improving state security, rebuilding/building infrastructure, and building psychological and moral resilience of society in the face of war and enemy propaganda are constant crucial components for a state in a state of war or military threat.The analytical material collected in the dissertation, the conclusions and generalisations drawn by the author will be of wide practical application as they can be used for in-depth study of the foreign policy of the USSR and the USA towards the Middle East, as well as in the preparation of special courses for higher education institutions.Keywords: Egyptian-Israeli confrontation, US-Soviet relations, Middle East, geopolitical rivalry, Israel, USA, USSR, Egypt, Cold War, Arab-Israeli conflict, international relations, Suez Crisis, Six-Day War, Arab countries

Дисертацію присвячено проблемі містеріальності за її генезою в християнському культі та виявленню у творах О. Мессіана, в яких розрізняємо проєкції містеріального вираження від О. Скрябіна., що прослідковується у фортепіанному проявленні, у зв'язку з історично закономірними містеріальними комплексами, які йдуть від візантійської містеріальної театральності та збереглися у традиціях Православія та Францисканства, виділеного О. Мессіаном в спорідненості із Галльським початком французької нації. Містерія XX століття, що об'єднала риси обох різновидів цього феномена (священнодійство і релігійний театр), не отримала самостійної позиції в системі музичних жанрів. Вона збереглася лише як тенденція до свого формування. Однак, сукупність деяких її визначальних ознак може бути виділена в жанровій структурі окремих творів і визначена терміном «містеріальності». Можна виділити ті закони та функції, які активно впливали на пошуки митців кінця XIX і XX століть: рухливість і варіабельність дії, множинні функції сценічного простору, об'єднання декількох ігрових просторів; «згущення» подій, драматичних ліній, різних просторово-часових пластів в одній точці. Науковим завданням дослідження виступає узагальнення уявлень щодо специфічно культурологічного тлумачення рис містеріальності в мистецьких надбаннях найвизначніших авторів музики XX століття в їх принциповому заглибленні у релігійно-філософські засади творчого мислення і свідомого спрямування до літургійного музичного виявлення – поза стін церковно храмового простору, тобто з вираженими паралітургійними показниками, що є вирішальною ознакою виразності творів О. Мессіана, почерпнутої, як показують зіставлення виразних засобів і конструкцій, від скрябінівського космізму. Найвищим досягненням культурологічного тлумачення спадщини О. Мессіана у її порівнянні з О. Скрябіним виступає впізнання в них прямої дотичності до літургійної основи композиційних нормативів, до усвідомлення двоскладності своєї авторської спадщини як художньо-самодостатньої продукції, з одної сторони, і як висунення її як Прикладної сфери – у «прикладенні» до дещо Вищого, ніж мистецька сфера, з другої. Школа О. Мессіана надала планетарний резонанс ідеям містеріального Оновлення людства через мистецькі втілення. Ключові слова: містеріальність, містерія, О. Мессіан, стиль культури, стиль в музиці, жанрові типології.^UThe dissertation is devoted to the problem of mysteriality by its genesis in the Christian Cult and its manifestation in the works of O. Messiaen, in which we distinguish projections of the mysterious expression from A. Scriabin. Moreover, the latter can be traced in the piano manifestation, in connection with historically natural mystery complexes coming from byzantine mystery theatricality and preserved in the traditions of Orthodoxy and Franciscanism, identified by O. Messiaen in kinship with the Gallic beginning of the French nation.Regarding the aspect of considering the research topic, it should be noted that O. Messiaen was influenced by Scriabin's mysteriality, which was quite sharply different from the mysterious incarnations of contemporaries, including at the highest artistic level. Russian followers in France of A. Scriabin M. Obukhov and I. Vishnegradsky were aware of this non-theatrical rite-the mystery of the Russian artist. The acquaintance of I. Vishnegradsky with O. Messiaen in 1937 determined the active transmission of information about the work of A. Scriabin – and this coincides with the time of highlighting the mission of O. Messiaen to unite the opposites of the artistic world in the works of the 1940s. For O. Messiaen, religious service was a part of his life – as an organist, he played the organ from a young age to the end. The main thing is preaching through the art and pedagogical activity of human coexistence, which predetermined the foundation of granting him the status of a saint from Catholicism posthumously. The search for ways of spiritual improvement of the world through the revealed genre-texture indicators and Clavier techniques of expressiveness in the piano heritage of A. Scriabin, perceived by O. Messiaen – through the analysis of piano participation in the «Quartet at the End of Time» and other works is outlined. Summative and life-saving efforts are invested by artists in specially musical means of the supramusic and extra-musical program of action, which is based on the greatness of not only artistic higher giftedness, but also the ability of World salvation and transformation. The highest achievement of the cultural interpretation of the heritage of O. Messiaen in its comparison with A. Scriabin is the identification in them of a direct touch to the liturgical basis of compositional standards, to the awareness of the two-part nature of their author's heritage as an artistic and self – sufficient product, on the one hand, and as its promotion as an applied sphere-in the «application» to something higher than the artistic sphere, on the other. The School of O. Messiaen gave a planetary resonance to the ideas of the mysterious renewal of humanity through artistic incarnations. Keywords: mysteriality, mystery, O. Messiaen, style of culture, style in music, genre typologies.

Розглянуто народно-педагогічні традиції виховання підростаючого покоління єврейського народу, досліджено джерела виникнення єврейської народної педагогіки, до яких належать фольклор, релігійна, морально-дидактична література, традиції, звичаї. Сформульовано основні положення виховання єврейської етнопедагогіки у контексті загальнолюдських цінностей і національних особливостей народу. Досліджено зміст народно-педагогічних традицій підготовки підростаючого покоління до життя. Визначено внесок єврейської інтелігенції в становлення та розвиток педагогічної науки на основі народних традицій виховання та навчання дітей. Проаналізовано просвітницьку та педагогічну діяльність єврейської інтелігенції в XIX - на початку XX ст., її роль у відродженні духовної спадщини народу.

  Скачати повний текст

Досліджено літературно-критичну та літературознавчу діяльність А.Ніковського першої третини XX ст., розглянуто комплекс ідей та естичних принципів літературознавця. Вперше реконструйовано творчу біографію А.Ніковського, здійснено її періодизацію. Проаналізовано еволюцію ідейно-естетичних поглядів ученого у контексті традиціоналістського та модерністичного дискурсів. Визначено роль і місце його наукових праць в історії українського літературознавства та літературної критики. Доведено, що ідейно-естетичні засади літературно-критичної та літературознавчої творчості А.Ніковського корелюють з націотворчою стратегією його мислення, визначальним сегментом якого є українська література. Встановлено, що відображення ідейних концепцій в літературознавчих працях ученого першої третини XX ст. свідчать про ідейно-естетичну еволюцію його поглядів, зміна яких відтворює прийняття А.Ніковським-традиціоналістом ідейно-естетичних пріоритетів модернізму.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення результатів, одержаних вітчизняними та зарубіжними дослідниками завдяки дослідженням проблеми стосовно інституту Президента у Франції, Росії та Україні, його конституційних норм і політичної практики проведено порівняльно-правое дослідження процесів становлення, розвитку та функціонування даного інституту. Досліджено причини введення поста Президента, фактори, які вплинули на формування специфічних рис французького, російського й українського інститутів президентства. Головну увагу приділено питанням юридичного та фактичного становища президентів у механізмі здійснення державної влади їх країн. Проаналізовано конституційні функції та повноваження, проблеми їх перевищення як джерела конфліктів між Главою держави та Парламентом. Зроблено спробу проаналізувати роль і місце правових актів і допоміжних органів при Главі держави у виконанні ним покладених на нього функцій і повноважень.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено історичному словотвору від англійського дієслова. Дослідження зосереджене на контактній дериватології та особливостях MatPat-аналізу запозичених дієслів. Прийнято до уваги інформацію про дієслова та спільнокореневі з ними лексеми в історичних словниках. Використано історичні корпуси. Дані про середньоанглійські дієслова та деривати інтегровано до моделі подальшої лексичної еволюції словотвору. Реконструкція лексикогенезу базується на текстових прототипах лексем та параметричній представленості даних. Дієслівні проникнення з французької мови та латинізми виявляються чутливими до контактних та розширювальних обставин в історичному словотворі. Укладено повні переліки лексем. Отримано розподілену у часі спільнокореневу комбінаторику прямих та вторинних похідних. Помічено архаїчні дієслова та деривати. Розмежовано проникнення дериватів, парні проникнення та проникнення дієслів, а також єдині, варіативні та прецедентні суфікси. Під час відтворення дериваційних відношень та числення парадигм враховано послідовності лексем та різниці щодо віку текстових прототипів. Встановлено задокументовані випадки суфіксальних варіантів у спільнокореневій деривації. Показано розширення парадигм паралельними дериватами. Оцінено гібридність дериватів та парадигм з погляду контактного словотвору та історичної соціолінгвістики. Запропонована запитна модель надає вичерпні списки прикладів та візуалізацію матеріалу. Вона сприяє функціонально-когнітивному аналізу словотворення в англійській мові. Дослідження доповнено чотирма додатками.^UA dissertation for the scholarly degree of Candidate in Philology in the speciality 10.02.04 – Germanic languages. – Ivan Franko Lviv National University. Lviv, 2021.The present thesis is concerned with the historical word formation from the English verb. The research is focused on contact derivatology and the peculiarities of MatPat-analysis of borrowed verbs. The evidence on verbs and shared-root derivatives as reflected in historical dictionaries has been taken into account. Diachronic corpora have been used. The data on Middle English verbs and derivatives were integrated into a model of further lexical evolution of derivation. The reconstruction of lexicogenesis rests on the textual prototypes of lexemes and parametric data representation. Verbs of French lineage and Latinate verbs prove to be sensitive to both contact and extension circumstances in historical word formation. Complete lists of lexemes have been compiled and time-distributed combinability of derivatives has been obtained. The archaic verbs and derivatives have been marked. Coinage, pair and single verb insertions as well as default, variant and precedent suffixes are distinguished. The recreation of historical word formation and paradigm calculus proceed from the sequences of lexemes and age differences of textual prototypes. Documented cases of suffix variance in shared-root derivation have been established. The description expounds on paradigm extension owing to parallel derivatives. The hybridity of derivatives and their paradigms has been assessed from the standpoint of contact-induced derivation and historical sociolinguistics. The developed query-based framework provides exhaustive lists of examples as well as evidence-driven graphs and is believed to be conducive to a functional-cognitive analysis of word formation in English. The research has been complemented with four appendices.

Дисертацію присвячено дослідженню інтерпретації міфу про Орфея в європейській літературі ХХ століття на прикладі прозових творів української (Г. Пагутяк «Видіння Орфея»), англійської (Дж. Фаулз «Маг»), німецької (Т. Манн «Смерть у Венеції», Г. Носсак «Орфей і…») та болгарської літератур (І. Давидков «Човен Харона»).Об'єкт дослідження – оповідання Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», повість Т. Манна «Смерть у Венеції» та романи І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг». Предметом дослідження є трансформація міфу про Орфея на рівні типології і поетики образу в зазначених прозових творах. Вибір матеріалу для дослідження здійснено за такими критеріями: репрезентативність художнього моделювання образу Орфея у творах; хронологічна співвіднесеність; жанрово-стильова модальність; геокультурна варіативність; наукова перспективність.Мета наукової роботи – порівняння трансформації міфу про Орфея в прозі різнонаціональних літератур на рівні типології і поетики мотивного комплексу. Виконано такі завдання: схарактеризовано міф про Орфея та його літературознавчу інтерпретацію; досліджено потрактування орфеїчного образу в українській і європейській прозі ХХ ст.; виявлено типологічні збіги орфеїчного образу та особливості його переосмислення у творах Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», Т. Манна «Смерть у Венеції», І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг».Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний порівняльний аналіз інтерпретації образу Орфея у творах української, болгарської, англійської, німецької літератур, зокрема в текстах Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», Т. Манна «Смерть у Венеції», І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг»; виявлено спільні й відмінні риси в інтерпретації античного міфу; розкрито взаємозв'язок між Орфеєм та іншими античними образами й сюжетами (Пігмаліон, Еврідіка, Нарцис, Аїд).Низку літературознавчих праць присвячено дослідженню інтерпретації образу Орфея в ліричних та драматичних творах, де він широко використовувався, натомість прозові твори ХХ ст., у яких наявний образ Орфея, є менш дослідженими.Рецепція орфеїчного мотиву, зокрема як міфологеми, представлена в роботах О Гальчук, О. Гнєзділової, А. Карельського, Ю. Лілєєва, Н. Колошук, С. Максімової, М. Моклиці та інших українських і зарубіжних науковців. Специфіка функціювання традиційних сюжетів та образів була досліджена в працях А. Волкова, А. Нямцу й інших; теорія інтерпретації – у розвідках М. Бахтіна, М. Гайдеґґера, Ю. Коваліва, В. Кухаренко, П. Рікера та інших. Теоретичне підґрунтя дисертації становлять праці, присвячені вивченню міфу, Р. Барта, Е. Кассірера, К. Леві-Стросса, О. Лосєва, О. Потебні та інших учених; дослідження з порівняльного літературознавства В. Будного, М. Ільницького, Д. Наливайка та інших.Методологічну базу дослідження становлять загальнонаукові емпірико-теоретичні методи, системно-функціональний підхід до вивчення літературних явищ, компаративний, культурно-історичний, порівняльно-історичний, генетичний, міфологічний, описовий методи, а також метод аналізу критичної літератури з теми. Для наукового дослідження обрано такі різновиди методів, зазначених вище: загальнонаукові емпірико-теоретичні методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, описовий, системний методи; генетичний – для дослідження трансформації образу античного героя від міфу до прози ХХ ст.; міфологічний – для визначення змісту та функцій міфологічних елементів, якими послуговувалися автори при творенні свого нового міфологічного світу художнього твору, їхніх зв'язків зі значенням первинного міфу; порівняльно-типологічний – для співвіднесення авторських інтерпретацій образу Орфея та визначення відмінностей і подібностей на тематологічному, морфологічному, стильовому рівнях, що дало змогу систематизувати літературні проєкції та інваріанти досліджуваного міфу.Теоретичне значення роботи. Дослідження інтерпретації міфу про Орфея та переосмислення образу в європейській літературі уможливлюють поглиблене вивчення процесів реміфологізації в національних літературах.Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні лекцій із порівняльного літературознавства, підготовці спецкурсів, написанні підручників з історії української та зарубіжної літератур ХХ ст. для студентів закладів вищої освіти гуманітарного профілю.Інтерпретації образу Орфея у проаналізованих творах не є одноманітними, і неоміф не має одного сюжету. Орфей і Пігмаліон, Орфей та Еврідіка, Орфей та Нарцис, Орфей та Аїд є інтерпретаціями нового образу співця й відображенням граней Орфея в прозових творах І. Давидкова,Т. Манна, Г. Носсака, Г. Пагутяк, Дж. Фаулза.Ключові слова: міф, Орфей, інтерпретація, проза, образ.^UThe dissertation is devoted to the research of the interpretation of the myth of Orpheus in the European literature of the twentieth century on the example of prose texts of Ukrainian (Halyna Pahutiak's «Vision of Orpheus»), English (John Fowles's «The Magus»), German (Thomas Mann's «Death in Venice», Hans Erich Nossack's «Orpheus and…»), and Bulgarian literature (Ivan Davidkov's «Charon's Boat»).The object of research – the story by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», the story by Thomas Mann «Death in Venice» and the novels by Ivan Davidkov «Charon's Boat», John Fowles's «The Magus». The subject of research – the interpretation of the myth about Orpheus at the level of typology and poetics of the image in these prose works. The choice of material for the research is made according to the following criteria: representativeness of artistic modeling of the Orpheus image in the works; chronological correlation; genre and style modality; geocultural variability; scientific perspective. The purpose of scientific work is to compare the interpretation of the myth about Orpheus in the prose of various literatures at the level of typology and poetics of the motive complex. The following tasks were performed: the myth of Orpheus and his literary interpretation were characterized; the interpretation of the orpheic image in the European prose of the XX century is studied; typological coincidences of the orpheic image and features of its rethinking in the works by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», Thomas Manns's «Death in Venice», Ivan Davidkov's«Charon's Boat», John Fowles's «The Magus» were found.The scientific novelty of the study is that for the first time: a comparative analysis of the interpretation of the image of Orpheus in the works of Ukrainian, Bulgarian, English, German literature was done; the myth about Orpheus in the works by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», Thomas Mann's «Death in Venice», Ivan Davidkov's «Charon's Boat», John Fowles's «The Magus» is analysed; common and distinctive features in the interpretation of ancient myth are found in these texts; the connection between Orpheus and other ancient images and plots (Pygmalion, Eurydice, Narcissus, Hades) is revealed. A number of works of literary criticism are devoted to the research of the interpretation of the image of Orpheus in lyrical and dramatic works, where the Orphic image was widely used, while prose works of the twentieth century, in which the image of Orpheus occurs, are less studied. Today the reception of the orpheic motif, in particular as a mythologeme, is presented in the works of O. Halchuk, O. Hniezdilova, A. Karelskyi, Yu. Lilieiev, N. Koloshuk, S. Maksimova, M. Moklytsia and other Ukrainian and foreign scientists. The specifics of the traditional plots and images functioning were studied in the works of A. Volkov, A. Niamtsu and others; theory of interpretation - in the works of M. Bakhtin, M. Haidegger, Yu. Kovaliv, V. Kukharenko, P. Riker and others. The theoretical basis of the dissertation is built on works devoted to the research of the myth by R. Bart, E. Kassirer, K. Levi-Stross, O. Losiev, O. Potebnia and other scientists; comparative literature research by V. Budnyi, M. Ilnytskyi, D. Nalyvaiko and others.The methodological basis of the study consists of general scientific empirical-theoretical methods, system-functional approach to the literary phenomena research, comparative method, cultural-historical method, comparative-historical method, genetic method, mythological method, descriptive method, as well as the method of analysis of critical literature of the topic of our work. The following types of methods were chosen for scientific research: general scientific empirical-theoretical methods - analysis, synthesis, induction, deduction, descriptive, system methods; genetic - allows the study of the transformation of the image of the ancient hero from myth to prose of the XX century; mythological is used to determine the content and functions of mythological elements, which were used by the authors in creating their new mythological world of, their relationship with the meaning of the original myth; comparative-typological - for correlation of author's interpretations of the image of Orpheus and determination of differences and similarities on thematic, morphological, stylistic levels, which allowed to systematize literary projections and invariants of the studied myth.Interpretations of the Orpheus's image in the analyzed works are not monotonous and the neomyth does not have a single plot. Orpheus and Pygmalion, Orpheus and Eurydice, Orpheus and Narcissus, Orpheus and Hades are interpretations of the new image of the singer and the reflection of the faces of Orpheus in the prose works of European writers.Key words: myth, Orpheus, interpretation, prose, image.

Досліджено особливості функціонування інтонаційних компонентів у створенні інваріантної інтонаційної моделі тексту французького радіорепортажу. Зауважено, що семантичний, синтаксичний і фонетичний рівні мови знаходяться у безпосередній залежності від контекстного оточення, що становить систему тісно пов'язаних і однонаправлених елементів смислу. Відзначено, що взаємодія цих рівнів сприяє створенню певної фоностилістичної моделі тексту французького радіорепортажу. Обгрунтовано інваріантні й варіантні інтонаційні ознаки основних структурних одиниць (ритмічних груп, синтагм, фраз) тексту радіорепортажу, що виражаються його мелодичними часовими й динамічними характеристиками. Одержано нові дані про участь інтонаційних засобів в актуалізації комунікативного центру радіорепортажу, уточнено роль пауз та її основні диференційні ознаки у делімініації його тексту.

  Скачати повний текст

З використанням структурно-семантичного, аудитивного та електроакустичного аналізу експериментального матеріалу простежено розумову діяльність людини та її емоційно-експресивні можливості під час звукового відтворення думок у ситуативному мовленні. Описано експліцитні та імпліцитні форми вираження діалогічної згоди/незгоди та лексико-граматичних засобів їх реалізації. Систематизовано численні різновиди сполучень реплік діалогічних єдностей на підставі кореляції ступенів їх модально-емоційного забарвлення. Визначено найінформативніші параметри перцептивних та основних фізичних характеристик інтонації експериментальних реплік. Виявлено основні диференційні просодичні ознаки їх функціонування у французькому мовленні. Розроблено інваріантну основу інтонаційних структур досліджених діалогічних єдностей, що становить основу для формування відповідних звукових моделей фраз французької мови.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена проблемі дослідження головних векторівукраїнської педагогічної історіографії розвитку іншомовної освіти у зарубіжнихкраїнах кінця ХХ – початку ХХІ ст. Реалізація окреслених педагогічних умов відбувалася під час вивченнядисциплін «Історія зарубіжної літератури», «Історія мови», «Основи теоріїмовної комунікації». Розроблено робочу програму спецкурсу за вибором«Українська педагогічна історіографія розвитку іншомовної освіти в зарубіжнихкраїнах». Програма була апробована під час проведення онлайн-лекцій на теми:«Джерельна база студій про зарубіжну іншомовну освіту», «Моделі іншомовноїосвіти в зарубіжжі», «Науково-теоретичні параметри досліджень про зарубіжнуіншомовну освіту», які становлять як теоретичну так і практичну значущість дляпідготовки майбутніх фахівців за спеціальністю 014.02 Середня освітаАнглійська мова і література «Магістр». Важливим компонентом педагогічноїісторіографії розвитку зарубіжної іншомовної освіти в окремих країнах ірегіонах стала проблема творчого використання її досвіду в освітньому процесіУкраїни: у порівняльно-компаративістських студіях вона становить основнийпредмет дослідження, в інших – одне з дослідницьких завдань, досвідіншомовної освіти в зарубіжних країнах вивчається з позицій його можливоговикористання в освітньому процесі України. Осмислення цієї проблемизосереджено на висвітленні нормативно-правової бази національних систем іншомовної освіти та науково-теоретичних засад, змісту, технологій, методик,інших компонентів і аспектів її розвитку. Виявлено відмінності в підходах ірозумінні можливостей інтеріоризації цього досвіду в український освітнійпростір.^UDissertation is devoted to the problem of research of the main vectors of theUkrainian pedagogical historiography development of foreign language education inforeign countries end of the XX - beginning of the XXI century. An important component of pedagogical historiography of the development offoreign language education in some countries and regions was the problem of creativeuse of its experience in the educational process of Ukraine. In comparative studies itis the main subject of research, in others - one of the research tasks, the experience offoreign language education in foreign countries is studied from the standpoint of itspossible use in the educational process of Ukraine. Understanding of this problem isfocused on the coverage of the regulatory framework of national systems of foreign language education and scientific and theoretical principles, content, technologies,methods, other components and aspects of its development. Differences inapproaches and understanding of possibilities of internalization of this experience inthe Ukrainian educational space are revealed.

Дисертацію присвячено комплексному вивченню конструкцій авторської репрезентації: слів автора, вставних речень суб'єктивної та об'єктивної модальності, вставлених речень у дискурсі сучасної французької преси. За результатами дослідження визначено найбільш суттєві риси основних структурних типів речень авторської репрезентації, їх прагматичні характеристики (типи адресації, роль адресанта й адресата), описано вживання паралінгвістичних невербальних засобів для передачі додаткової змістової інформації, інформативні характеристики, особливості актуального членування, стилістичні характеристики аналізованих речень.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні ономастичні поля, значну увагу приділено антропонімії та топонімії. Встановлено, що сучасний французький ономастикон, який пройшов довгий шлях свого розвитку, охоплює крім французьких онімів, значний алогенний прошарок, що необхідно враховувати під час адаптації французької онімної лексики. Запропновано рубрикацію для антропонімії та топонімії у французкій мові. Описано особливості французьких особових імен та варіанти їх адаптації. Вивчено лінгвальні та екстралінгвальні умови запозичення французької онімної лексики в українській та російській мовах. Подано характеристику ролі традицій в адаптації французьких онімів. Запропоновано періодизацію їх адаптації. Детально розглянуто фонетичну адаптацію та графічну реалізацію французьких онімів у сучасних українській та російській мовах: субституції в системі голосних, напівголосних, приголосних, а також передачу гемінат. Під час передачі французьких онімів засобами української або російської мов у деяких випадках виникають несправжні омоніми (проблема несправжньої омонімії). Описано морфологічну та структуру адаптацію онімних галицизмів. Особливу увагу приділено морфологічній адаптації хоронімів, ойконімів, відмінювання онімних галицизмів, родовій приналежності запозичуваних ойконімів, особливостям передачі ойконімів pluralia tantun, морфологічній адапатації оронімів, гідронімів, антропонімів. Висвітлено проблему родової приналежності запозичуваних гідронімів та антропонімів. Описано передачу демінутивної конструкції "le (la) + petit(e) + антропонім", передачу конструкції "прийменник de + ойконім", "прийменник de + хоронім", передачу антропонімів pluralia, передачу артиклів.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено становлення та розвиток адміністративного судочинства в Польщі у період з XVII ст. до 2003 р. Виявлено, що процес формування адміністративної юстиції Польщі мав еволюційний характер. Висвітлено стан розробленості теми, її джерельну базу та методологічну основу. Проаналізовано суб’єктів і первинні форми вирішення публічно-правових спорів у період Речі Посполитої. З’ясовано, що органи та посадові особи, компетентні у згаданих справах, були деконцентровані та розпорошені на різних шаблях судової та управлінської ієрархій. Проаналізовано формування та функціонування французької моделі адміністративного судівництва у Варшавському князівстві (1807-1815 рр.) та Польському царстві (з 1815 р. по 1867 р.). Досліджено причини, передумови й особливості формування системи адміністративного судочинства відродженої Польщі. Найвищий адміністративний трибунал у Варшаві становив центральний елемент системи адміністративної юстиції у міжвоєнний період Республіки Польща. Встановлено, що рівень визначеності правового статусу суддів Найвищого адміністративного трибуналу спочатку був низьким з огляду на непридатність колишньої нормативно-правової бази та повільне формування нового законодавства. Охарактеризовано порядок здійснення адміністративного судочинства у міжвоєнній Польщі. Аргументовано, що в соціалістичний період історії польського права відбувся регрес у розвитку адміністративного судівництва. Висвітлено утворення та діяльність Головного адміністративного суду Польщі. Заміна соціалістичного ладу в Польщі курсом на європейську демократію у 1989 р. зумовили розширення компетенції Головного адміністративного суду та зростання його активності щодо розгляду справ. На підставі проаналізованого досвіду становлення та розвитку адміністративного судочинства в Польщі запропоновано шляхи та можливості вдосконалення стану чинного законодавства України. Польський досвід адміністративного судочинства підтверджує тезу про те, що якість суддівського корпусу досягається не високими вимогами до кандидатів, а саме належним виконанням їхнього відбору. Важливим чинником розвитку адміністративної юстиції Польщі впродовж історії було те, що значна кількість суддів мали не тільки практичний, але й науковий досвід. Рекомендовано віднести функцію притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів адміністративних судів до компетенції суддів. Це дозволило б посилити та гарантувати незалежність суддівського корпусу. Компетентними у таких справах могли б стати дисциплінарні колегії, створені органами суддівського самоврядування.^UThe dissertation examines the formation and development of administrative justice in Poland in the period from the 17th century. until 2003. It was revealed that the process of formation of administrative justice in Poland had an evolutionary character. The state of development of the topic, its source base and methodological base are highlighted basis Subjects and primary forms of solving public-legal disputes during the period of the Polish-Lithuanian Commonwealth. It was found that authorities and officials persons competent in the mentioned cases were decentralized and dispersed on different sabers of judicial and administrative hierarchies. The formation and functioning of the French model is analyzed of the administrative judiciary in the Warsaw Principality (1807-1815) and to the Kingdom of Poland (from 1815 to 1867). The reasons, prerequisites, and features of the formation of the system of administrative justice in the revived Poland have been studied. The highest administrative tribunal in Warsaw was the central element of the system of administrative justice in the interwar period of the Republic of Poland. It was established that the level of certainty of the legal status of judges of the Supreme Administrative Tribunal was initially low due to the unsuitability of the former legal framework and slow formation new legislation. The procedure for conducting administrative proceedings in interwar Poland is characterized. It is argued that during the socialist period of the history of Polish law, there was a regression in the development of administrative justice. The formation and activity of the Main Administrative Court of Poland is covered. Replacing the socialist system in Poland with a European course democracy in 1989 was determined by the expansion of the competence of the Chief of the administrative court and the growth of its activity regarding the consideration of cases. Based on the analyzed experience of formation and development ways and means of administrative proceedings in Poland are proposed opportunities to improve the current legislation of Ukraine. Polish the experience of administrative proceedings confirms the thesis that quality the judicial corps is achieved not by high requirements for candidates, but precisely by the proper execution of their selection. An important factor of development of administrative justice in Poland throughout history was something that is significant number of judges had not only practical, but also scientific experience. It is recommended to attribute the attraction function to the disciplinary function responsibility of judges of administrative courts to the competence of judges. It would make it possible to strengthen and guarantee the independence of the judiciary. Disciplinary boards could become competent in such cases, created by bodies of judicial self-government.

У дисертації на основі широкої джерельної бази (художня література, публіцистика, наукові статті, переклади тощо) та наукових публікацій висвітлено становлення й розвиток азербайджансько-українських літературно-культурних взаємин у контексті розвитку національних і світового літературного процесу. Уперше до наукового обігу залучено значний масив маловідомих наукових студій, перекладів, переосмислено і проінтерпретовано творчість найбільш репрезентативних азербайджанських письменників: М. Ф. Ахундова, К. Закіра, Ґ. Нізамі, М. Фізулі, С. Шірвані та інших, а також дитячих письменників: Х. Алібейлі, С. С. Ахундова, Р. Ефендієва, Ф. Кочарлінського, А. Сіххата, І. Тапдига, З. Халіла, А. Шаіка та ін. У дисертації досліджено, проаналізовано й узагальнено взаємини азербай­джанської та української літератур від ХІХ – до початку ХХІ ст. Це дало змогу представити азербайджансько-українські літературні, перекладацькі й наукові контакти як цілісний процес, якому притаманні такі ознаки, як діалогічність між культурами й літературами, тяглість і довготривалість, синкретичність. Імагологічні образи в українському й азербайджанському культурно-літературному дискурсах є цілісними, інтегрованими. Вони позначені також такою характеристикою як усталеність, але й, водночас, динамічно розвиваються упродовж ХХ ст. Імагологічні образи поширювалися за посередництва записок мандрівників, листування, наукових праць, прози різних жанрів (історичний, пригодницький романи тощо), поезії (від класичних взірців – до маловідомих для української літератури, як-от рубаї, туюг, газель, пантун, мухтамілат, мурабба та ін.), листування, перекладів, есеїстики, публіцистики тощо.^UThe dissertation on the basis of a wide source base (fiction, journalism, scientific articles, translations, etc.) and scientific publications highlights the formation and development of Azerbaijani-Ukrainian literary and cultural relations – in the context of national and world literary process.Three periods in the development of Azerbaijani-Ukrainian literary relations are analyzed, described and characterized. The dissertation highlights the key trends in the development of national literatures at each stage, establishes the typological similarity and describes the distinctive features of the literary processes in Ukraine and Azerbaijan. For the first time, a large array of little-known scientific studies, translations, rethinking and interpreting the works of the most representative Azerbaijani writers: Nizami, Fuzuli, S. Shirvani, K. Zakir, M. Akhundov, etc., as well as children's writers A. Shaik, R. E. , F. Kocharlinsky, A. Sikhkhat, M. Akhundov, I. Tapdyga, H. Alibeyli, Z. Khalil, who in different ways entered the cultural and literary environment of Ukraine, although they were not researched and translated into Ukrainian.

Уперше альтернативні питальні речення французької мови розглянуто в аспекті теорії інтегративної прагматики та рольової поліфонії, характерні тільки для аналізованих конструкцій. Досліджено структурні, семантичні та прагматичні особливості альтернативних питань у даній мові. Побудовано інваріантні мовні моделі та описано конкретні мовленнєві реалізації зазначеного типу речень.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена аналізові особливостей творчої рецепції П. Кулішем набутків англійського письменства як цілісного процесу. Увага зосереджена на таких формах засвоєння іншомовної літератури, як переклад, критична інтерпретація, мистецьке використання образів, тем, мотивів. Встановлено художнє, пізнавальне та історичне значення діяльності Куліша як критика та популяризатора англійської літератури в Україні.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено поетику "Антимемуарів", яка є першою та самостійною частиною циклу "Дзеркало лімбів" - художнім підсумком творчості найвизначнішого представника французької та загалом західноєвропейської літератури XX ст. А. Мальро. З'ясовано жанрову природу твору та питання жанрової інновації "Антимемуарів". Проведений аналіз дозволяє відмежувати "Антимемуари" від традиційних жанрів мемуарів, автобіографії та роману, а також від нового жанру "его-роману". Зазначено, що з погляду поетики головною особливістю твору є своєрідне поєднання історичного, документального та фікційного начал, для з'ясування принципу їх поєднання використано наратологічний аналіз, який дозволяє зробити такі висновки: "Антимемуарам" притаманна суцільна фікціоналізація, що має прояв у наявності фікціональних персонажів, фікціоналізації історичних осіб, що у творі є співбесідниками автора, та у внутрішній фокалізації дискурсу і є романом-діалогом або поліфонічним романом. Найважливішим організаційним принципом твору є принцип діалогізму, реалізований у транскультурній і трансісторичній точні зору автора, яка дозволяє вийти на рівень діалогу, якого веде людство як сукупність різних культур і цивілізацій, або як мультикультурна єдність.

  Скачати повний текст