Обгрунтовано й експериментально доведено наявність актопротекторної дії у нових похідних 4-оксо(аміно-)хіназоліну за звичайних і екстремальних умов перебування тварин. Встановлено, що актопротекторна активність похідних 4-оксо(аміно-) хіназоліну залежить та обумовлюється природою замісника в положенні 3, а саме наявністю n-карбоксифенільного залишку в положенні 3 4-оксихіназолінового циклу (ПК-66). Вперше доведено, що сполука-лідер 4[4-оксо-4Н-хіназолін-3-іл] бензойної кислоти (ПК-66) за величиною актопротекторного ефекту співставлялась з бемітилом, а в деяких випадках і перевершувала його за зазначеною дією. В механізмі актопротекторної дії сполуки ПК-66, як і бемітилу, провідну роль відіграють позитивні метаболічні зміни, що в кінцевому результаті зумовлюють збереження та збільшення енергетичного потенціалу в клітинах.

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне дослідження гідрофільного екстракту трави сої (ГЕТС). Експериментально встановлено його виразну анаболічну дію у здорових тварин та у тварин з експериментальним відтворенням різних порушень білкового обміну. Доведено виразку антиоксидантну та гепатозахисну дію гідрофільного екстракту трави сої на моделі гострого тетрахлорметанового ураження печінки. З використанням моделі доксорубіцинового ураження серцевого м'яза встановлено кардіопротекторні властивості ГЕТС. Виявлено, що складовими механізму анаболічної дії ГЕТС є стимуляція синтезу нуклеїнових кислот. Доведено відсутність побічного андрогенного ефекту під впливом ГЕТС.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальне дослідження нового класу сполук - амідів хінолін-карбонових кислот щодо виявлення анаболічної активності. Відібрано найбільш активну та найменш токсичну субстанцію, умовно названу хіноболін. Встановлено, що хіноболін дозою 42 мг/кг виявляє значну анаболічну активність без андрогенної дії. Досліджено, що за умов експериментальної ізадринової кардіоміодистрофії субстанція нормалізує біоелектричну активність серцевого м'яза, знижує рівень лактатдегідрогенази та запобігає загибелі тварин. На тлі гідрокортизон-індукованого катаболізму хіноболін виявляє виразну анаболічну дію, запобігає різкому зниженню маси тіла щурів, сприяє збагаченню білком тканин серця, селезінки та нирок, посилює реутилізацію азоту органічних сполук і зберігає функціональні показники нирок на фізіологічному рівні.

  Скачати повний текст

Розроблено спектрофотометричні методики кількісного визначення лікарських речовин, що містять первинну аліфатичну аміногрупу або є солями слабких органічних килот за реакцією з 1,3-диметилалоксаном, 4-нітро-, 4-бром- та 3-нітропохідними бензоілгідразону-1,4-бензохіноноксиму, які у фармацевтичному аналізі використано вперше. Визначено оптимальні умови та аналітичні характеристики їх реакцій з лікарськими речовинами, вивчено склад і хімічну будову одержаних сполук, а також можливості застосування даних реагентів як детекторів під час хроматографічного аналізу фармацевтичних препаратів у субстанції та в лікарських формах.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено фармакологічну активність комбінованого лікарського засобу індотрилу, що містить індометацин і тіотриазолін у співвідношенні 1:3. Експериментально обгрунтовано раціональність поєднаного застосування індометацину тіотриазоліну за зазначеного співвідношення у разі різних моделей запалення та больового синдрому. Досліджено гостру та хронічну токсичність комбінованого засобу. У порівняльному аспекті проаналізовано результати застосування дослідженого засобу з іншими ефективними композиціями нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) з антиоксидантами та хондропротектором, а також з іншими представниками цієї групи за умов модельованого ад'ювантного артриту й артрозу у тварин. Установлено, що комбінований лікарський засіб пігулки індотрил має переваги у порівнянні з іншими НПЗЗ та їх комбінацією з антоксидантами та хондропротектором за анальгетичною (вісцелярним і соматичним больовим синдромом) і протизапальною активністю за умов асептичного запалення з використанням різних флогогенів завдяки синергичній дії компонентів: могутнього антциклооксигеназного ефекту індометацину й антиоксидантній, мембраностабілізувальній, протиішемічній і протизапальній дії тіотриазоліна. Поєднане застосування індометацину та тіотриазолину (1:3) у 4,7 раза менше токсично, ніж субстанція індометацину за одноразового введення. Показано безпеку дослідженого препарату за умов хронічного введення - індотріл не впливає на тканину гломерулярного апарату нирок і меншою мірою, ніж індометацин і диклофенак натрію затримує електроліти в організмі, на відміну від класичних НПЗЗ - індометацину та диклофенаку натрію - не здійснює холестатичний вплив, який має прояв у гематотоксичній, гастротоксичній і хондротоксичній активності. Вивчено специфічну фармакологічну активність та підтверджено переваги препарату індотрил у порівнянні з іншими дослідженими засобами у зменшенні симптомів і патогенетичної ефективності у разі запальних і деструктивних захворювань суглобів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше експериментально доведено, що аніліди хінолін-карбонових кислот є сполуками, які мають виражені діуретичний, гіпотензивний і дегідратаційний ефекти. Показано доцільність подальшого пошуку діуретиків з гіпотензивною активністю серед речовин зазначеної групи. Доведено, що зміни функціональної діяльності нирок під впливом карборену залежать від його дози, тривалості застосування та ступеня гідратації організму. Вперше показано, що карборен нормалізує порушення кислотно-лужної рівноваги (КЛР) і водно-електролітного обміну за умов артеріальної гіпертензії (АГ). З'ясовано механізми порушень водно-електролітного обміну у спонтанно гіпертензивних щурів, які проявляються ранньою гіперкреатинемією поряд з мікроальбумінурією і призводять до порушення функції нирок. Доведено, що механізми реалізації антигіпертензивного ефекту карборену базуються на зменшенні рідини в організмі у спонтанно гіпертензивних щурів, а також за рахунок прямої спазмолітичної дії на стінку судин. Вперше вивчено зміни КЛР в організмі інтактних тварин, за умов АГ і у разі патології нирок і перспективи корекції порушень КЛР карбореном. Показано, що порушення КЛР за умов АГ і на тлі метаболічного ацидозу, спричиненого хлористим амонієм, проявляються артеріальною гіпоксемією, зменшенням утилізації кисню тканинами, зниженням вмісту стандартного бікарбонату і, як наслідок, зменшенням суми буферних основ. Всі ці зміни нормалізуються за умов уведення карборену. Вперше доведено, що місцем локалізації діуретичного ефекту є дистальний і частково проксимальний відділи звивистих канальців нефрону.

  Скачати повний текст

Досліджено 57 похідних флуорену. Виявлено три сполуки, що мають високу антимікобактеріальну дію та шість сполук, які проявляють антистафілококову й антистрептококову активність. Стійкість S. aureus 209-р до похідних флуорену формується повільно. Сироватка крові в поживному середовищі зменшує концентрацію препаратів в два раза. Електронна мікроскопія свідчить про інгібіцію пептидоглікану: лізис клітин S. aureus під дією сполуки похідного флуорену. Запропоновано експрес-метод визначення антивірусної дії даних препаратів. Встановлено сім сполук, що мають антифагову дію. Досліджено, що флуренізид проявляє антивірусну дію щодо РНК-вмісних вірусів. Поріг токсичності сполук похідних флуорену під час внутрішньочеревинного введеня білим мишам дозволяє віднести їх до практично нетоксичних речовин.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що пептидні препарати після хронічного введення гіпертензивним тваринам суттєво знижують показники артеріального тиску, покращують показники центральної гемодинаміки та електричної активності серця, зменшують ступінь гіпертрофії частин серця та нормалізують їх просторові характеристики.

  Скачати повний текст

Підтверджено антигіпоксичні й антиоксидантні властивості спіразидолу на моделях тетрахлорметанового гепатиту та ізадринового міокардиту у щурів, а антиексудативні властивості - на моделі керагенінового набряку у мишей. Зазначено, що на тлі тетрахлорметанового гепатиту спіразидол знижує вміст тіобарбітурової кислоти (ТБК)-реактантів і дієнових кон'югатів (ДК), підвищує рівень відновленого шлутатіону та супероксиддисмутази (СОД), знижує активність ферментів цитолізу (АлАТ і АсАТ), позитивно впливає на показник масового коефіцієнта печінки та подовжує тривалість життя щурів. Висвітлено, що на моделі ізадринового міокардиту введення спіразидолу (внутрішньошлунково у дозі 18,6 мг/кг щодоби протягом 4-х діб) сприяє нормалізації показників ЕКГ, зниженню рівня процесів ПОЛ у міокарді та сироватці крові, збільшенню утилізації енергії макроергічного зв'язку міокардинальними клітинами, що в цілому покращує скоротливу функцію серцевого м'яза.

  Скачати повний текст

Виявлено та вивчено антидепресивні ефекти негативних модуляторів NMDA-глутаматних рецепторів, що належать до різних класів неконкурентних антагоністів N-метил-D-аспартату. З'ясовано, що тієнопіримідинові похідні монокарбонових амінокислот за умов in vitro демонструють властивості антагоністів NMDA. Антидепресантну активність виявлено у тієнопіримідинових похідних проліну (ТСВ 24.15, ТСВ 24.85) та гліцину (ТСВ 31.54), встановлено їх здатність знижувати сумарний час іммобілізації та індекс депресивності у тесті Порсолта, а також протидіяти ефектам резерпіну на моделі резерпінової депресії. Доведено, що антидепресивні ефекти сполук серії ТСВ пов'язані з їх здатністю блокувати гліцин-зв'язуючі сайти NMDA-рецепторів глутамату. Такі ж ефекти виявлено у блокатора відкритих кальцієвих каналів мемантину, проте як позитивні, так і негативні модулятори поліамін-зв'язуючих сайтів не сприячиняли антидепресивних ефектів ні в тесті Порсолта, ні в моделі резерпінової депресії. Встановлено, що антидепресивні ефекти негативних модуляторів гліцин-зв'язуючих сайтів (ТСВ 31.54 і ТСВ 24.85) та блокаторів кальцієвих каналів (мемантин) не залежать від функціонального стану моноамінергічної та ГАМК-ергічної систем. Зроблено висновок про імовірність їх впливу на прискорення початку клінічних ефектів та меншу терапевтичну резистентність у порівнянні з сучасними антидепресантами.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні вивчено антикоагулянтну дію таблеток на основі бджолиної отрути - "Апівен", призначених для зовнішнього застосування у вигляді водного розчину для примочок. На моделях травматичного набряку стопи щурів та "ватної гранульоми" доведено протизапальний ефект таблеток "Апівен". Розроблено модель експериментального тромбофлебіту периферичних вен у кролів, на прикладі якої встановлено, що "Апівен" перевищує за антикоагулянтною, антиоксидантною, пртизапльню активністю та регулювальним впливом на систему перекисного окиснення ліпідів референс-препарат - гепаринову мазь. Доведено відсутність істотного токсичного впливу таблеток "Апівен" у разі зовнішнього застосування на органи та системи тварин в експерименті за тривалого застосування, а також відсутність алергічних проявів.

  Скачати повний текст

Проведено мікробіологічне дослідження нових антисептичних препаратів: "Декаметоксин", "Офтадек", "Ціделон", "Норфлоксацин", "Аурісан", "Отосан", "Ріносепт". Експериментально обгрунтовано доцільність їх застосування у поєднанні з гентаміцином. Наведено результати вивчення чутливості бактерій до антибіотиків,а також швидкості формування резистентності госпітальних ізолятів стафілококу та ешерихій до лікарських антисептичних препаратів. Визначено вплив концентрацій водневих іонів і різного мікробного навантаження на властивості лікарських антимікробних препаратів. Експериментально встановлено вплив антисептичних препаратів на адгезивну здатність стафілококів, а також на гістологічну структуру тканин органа зору, печінки, серця, нирок тварин. Показано перспективність застосування декаметоксину, офтадеку, ціделону, норфлоксацину, аурісану, отосану, ріносепту для лікування та профілактики гнійно-запальних захворювань.

  Скачати повний текст

Проведено скринінг і досліджено перспективні протимікробні речовини серед групи четвертинних фосфонієвих сполук, обгрунтовано доцільність створення на їх основі нових хіміотерапевтичних засобів різнобічної дії. Визначено рівні протимікробної активності та спектр впливу 217-ти нових сполук щодо тест-культур музейних і клітинних штамів мікроорганізмів. За допомогою логіко-структурного аналізу встановлено закономірності зв'язку хімічної структури від протимікробної активності та визначено основні напрямки цілеспрямованого синтезу в ряду четвертинних фосфонієвих солей. У дослідах in vitro з'ясовано швидкість формування стійкості клінічних антибіотикорезистентних штамів золотистих стафілококів до фосфонієвих сполук, вплив pH живильного середовища та вмісту сироватки крові на антимікробну активність досліджених сполук. Вивчено гостру токсичність, кумулятивні ефекти та місцеву подразнювальну дію гетероциклічних фосфонієвих сполук. З використанням двох експериментальних моделей стафілококових інфекцій з'ясовано хіміотерапевтичну ефективність найбільш перспективних сполук.

  Скачати повний текст

Наведено результати мікробіологічного, фізико-хімічного фармакологічного дослідження синтетичних антимікробних препаратів чотирьохвалентного азоту, що містять ментол (5 сполук), хіноліній (3 сполуки). У дослідах використано 234 музейних і щойновиділених клінічних штамів мікроорганізмів. Визначено чутливість антибіотикорезистентних штамів золотистого стафілококу до нових антисептичних препаратів. Досліджено вплив несприятливих факторів (вмісту білка, різного pH середовища, мікробного навантаження) на антимікробні властивості нових лікарських антисептичних препаратів. Визначено вплив антимікробних препаратів на адгезивну здатність мікроорганізмів. Доведено їх роль як чинника, що обумовлює розвиток інфекційного процесу. Виявлено однакову ефективність природного л-ментолу та синтетичного рацемату ментолу, що здешевить собівартість виробництва синтетичних протимікробних препаратів з вмістом ментолу. Встановлено хіміотерапевтичну ефективність антисептичних препаратів для лікування гнійних ран в експериментальних тварин. Доведено доцільність застосування препаратів, що містять чотирьохвалентний азот і ментол для лікування гострих гнійних маститів.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано нову методику медикаментозної болетамувальної терапії у разі підвищеної судомної готовності мозку (експериментальні еквіваленти епілепсії), а також за умов застосування антиепілептичних засобів. Між анальгетиками та протисудомними препаратами виявлено фармакодинамічний антагонізм, який виявляється послабленням анальгетиками (трамадол, диклофенак натрію, кетопрофен, кеторолак) протисудомної активності антиконвульсантів і зменшенням болетамувальної дії анальгетиків (трамадол, парацетамол, диклофенак натрію, парекоксиб, целекоксиб, кетопрофен, кеторолак, анальбен, бензофурокаїн) антиепілептичними препаратами, тобто утворюється "замкнуте коло". На підставі результатів нейрофізіологічних досліджень пояснено й описано механізм такого явища. Виявлено, що зниження активності ретикулярної формації та кори великих півкуль під впливом анальгетиків із проконвульсантним компонентом дії за умов епілептичної активності зменшує депримувальний вплив ретикулярної формації на гіпокамп і мигдалик, що обумовлює редукцію протисудомної дії антиконвульсантів. Виявлено, що гальмування дорзального гіпокампу антиконвульсантами знижує його пригнічувальний вплив на кору та сприяє зменшенню знеболювальної дії анальгетиків за умов пароксизмальної активності. Встановлено, що судоми, як і больове подразнення, ініціюють розвиток оксидативного стресу. Виявлено, що за умови сумісної дії анальгетиків (трамадол) та антиоксидантів (тіотриазолін, мелатонін, кверцетин) підвищується анальгетична активність болетамувальних засобів і нівелюється їх негативний вплив на протисудомний ефект антиконвульсантів. Доведено, що комбінування антиконвульсантів (карбамазепін, ламотриджин, габапентин, топірамат, вальпроат) і протисудомних засобів сприяє підвищенню антипароксизмальної активності протисудомних засобів, а у разі сумісної дії карбамазепіну та тіотриазоліну спостерігається також і виражений анальгетичний ефект. На підставі фармакологічних і токсикологічних досліджень доведено ефективність і безпечність сумісного застосування карбамазепіну та тіотриазоліну у разі підвищеної судомної готовності мозку та больового синдрому. Створено новий комбінований препарат Карбатрил у вигляді таблеток із вмістом карбамазепіну 150 мг і тіотріазоліну 100 мг. Експериментально доведено здатність нового препарату підвищувати ефективність лікування невропатичного больового синдрому, а також покращувати фармакотерапію епілепсії.

  Скачати повний текст

Вивчено антирадикальні та антиоксидантні властивості природних та синтетичних фенолів і N-вмісних гетероциклів, досліджено їх взаємозв'язок зі структурними й енергетичними параметрами даних молекул. Визначено антирадикальні й антиоксидантні властивості групи одно- та двоядерних фенолів, а також N-вмісних гетероциклів з класів піридинкарбонових кислот, 1,4-дигідропіридинів, природних N-вмісних гетероцилків, а також S-похідних хіназолінів. Встановлено наявність позитивних корелятивних взаємозв'язків між значеннями антиоксидантної активності досліджуваних сполук та енергією активації, константами швидкості утворення та енергією резонансу вільнорадикальних форм відповідних сполук. Серед нових сполук - S-похідних хіназолінів за результатами використання комплексу фармакологічних, біохімічних і квантово-хімічних методів відібрано найбільш потужний антиоксидант - сполуку NC-109, для якої проведено дослідження цитопротекторної дії in vitro на моделі хімічного ураження клітин печінки тетрахлорметаном. Показано високу антиоксидантну активність сполуки NC-109, досліджено її мембраностабілізуючі та геномопротекторні ефекти. З'ясовано, що введення сполуки NC-109 щурам, отруєним тетрахлорметаном, сприяє корекції заряду поверхні мембран ЕР та структури білків. Доведено, що гепатопротекторні ефекти сполуки NC-109 не поступаються стандартному фенольному антиоксиданту іонолу.

  Скачати повний текст

Здійснено експериментальне вивчення впливу інгібіторів ренін-ангітензинової системи за умов гострого емоційного стресу (конфлікту аферентних подразнень) на функціональні та структурні параметри лабораторних тварин. Показано, що одноразове внутрішньошлункове введення каптоприлу (5 мг/кг), еналаприлу (5 мг/кг), лозартану (5 мг/кг) на другий день моделювання емоційного стресу за 1 - 2 год. до закінчення стресування забезпечує виражений антистресовий ефект стосовно центральної нервової системи, серцево-судинної системи, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, вегетативної регуляції та окиснювального метаболізму. Обгрунтовано можливість застосування досліджених препаратів у разі захворювань серцево-судинної системи стресового генезу. Визначено, що за умов комбінованого призначення вивчених препаратів і застосуванням антигіпертензивних засобів: центрально діючого клофеліну, бета-адреноблокатору анаприліну, блокатору кальцієвих каналів верапамілом і міотропним спазмолітиком дибазолом - можна не тільки потенціювати антигіпертензивний ефект, але одержати захист від їх загальнотоксичної дії.

  Скачати повний текст