Розв'язано задачу обгрунтування вибору антикоагулянтної терапії з застосуванням низькомолекулярних гепаринів для відновлення ритму у хворих з персистуючою формою фібриляції передсердь. Доведено ефективність і доцільність застосування еноксапарину у пацієнтів цієї категорії та встановлено можливість скорочення тривалості терапії. Виявлено, що 5,75 % пацієнтів з фібриляцією передсердь мають тромбоемболічні ускладнення в анамнезі та становлено недостатнє використання ними антикоагулянтів. Доведено можливість проведення ранньої кардіоверсії на фоні застосування еноксапарину після виключення тромбозу та предикаторів тромбоутворення у вушку лівого передсердя за допомогою черезстравохідної ехокардіографії та мультиспіральної комп'ютерної томографії серця. У разі досягнення швидкості трансмітрального кровотоку значення 50 см/с і більше у хворих з відновленним синусовим ритмом установлено можливість дострокової відміни антикоагулянтної терапії. Під контролем системи згортання крові доведено безпечність короткочасної терапії еноксапарином протягом 3 - 7-ми днів до та після кардоверсії з урахуванняи групи ризику виникнення тромбоемболій. Як найбільш інформативні показники тромбоутворення виявлено розчинний фібрин-мономер і D-димер. Підтверджено більш прогнозований і стабільний антикоагуляційний ефект еноксапарину у порівнянні з варфарином, його більшу ефективність у профілактиці тромбоемболічних ускладнень (0 % у разі застосування еноксипарину та 4,8 % - варфарину) та безпеку (геморагічних ускладнень 1,3 % проти 14,5 % відповідно).

  Скачати повний текст

Показано можливість використання та розроблено протокол аналізу, визначено стійкість, виділено класи та класифіковано за ними стійкість просторово-часових і спектральних показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) за умов фібриляції передсердь (ФП) та синусового ритму. Визначено особливості показників ВСР за умов ФП за базальних умов та функціональної проби з активним ортостазом без та за умов гострої фармакологічної проби з пропранололом, а також їх зв'язок з чинниками віку пацієнтів, форм ФП, ступеня тяжкості серцевої недостатності та насосної функції лівого шлуночка. Встановлено діагностичні та прогностичні критерії ефективності терапії персистуючої та постійної ФП за сукупністю клінічних ознак і параметрів ВСР, та побудовано дискримінантні функції, які дають змогу прогнозувати ефективність терапії ФП.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено специфічні зміни параметрів метаболічного гомеостазу та стану вегетативної нервової системи (ВНС). Запропоновано диференційоване комплексне лікування з урахуванням інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, активності антиоксидантної системи, стану ВНС та віку, яке за ефективністю достовірно відрізняється від аналогічного за стандартною методикою. На основі виявлених закономірностей запропоновано нові принципи лікування, ефективність якого достовірно відрізняється від стандартного.

  Скачати повний текст

Обстежено 120 осіб із гіпертонічною хворобою (ГХ) II стадії й екстрасистолією та 30 осіб із ГХ II стадії без ознак екстрасистолії. Виявлено, що незалежними клініко-інструментальними предикторами розвитку суправентрикулярної екстрасистолії (СЕ) у хворих із ГХ II ст. є гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення лівого передсердя та наявність діастолічної дисфункції міокарда; шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) - збільшення індексу міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), відносної товщини плечової артерії (ВТПА), наявність епізодів ішемії міокарда (ІМ) чи/або верифікованої ішемічної хвороби серця (ІХС), зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХЛ ЛПВЩ), збільшення рівня систолічного артеріального тиску добового (САТдоб) і пульсового артеріального тиску добового (ПАТдоб); комбінованої екстрасистолії (КЕ) - гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення ІММЛШ чи/або індексу Соколова-Лайона, наявність епізодів ІМ, похилий чи старечий вік. Позитивний антиаритмічний ефект бісопрололу проявлявся в пацієнтів із ГХ II стадії, у більшій мірі, за ШЕ, а соталолу - за СЕ і КЕ.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості структурно-функціональної перебудови міокарда лівих відділів серця, визначено роль рівнів N-скінченного промозкового натрійуретичного пептиду, С-реактивного білку (СРБ) у плазмі крові у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) з постійною формою фібриляції передсердь (ФП) ішемічного генезу. Проведено комплексну оцінку структурно-функціональної перебудови лівого шлуночка (ЛШ) та лівого передсердя серця у хворих на ХСН з синусовим ритмом і постійною формою ФП залежно від частоти шлуночкових скорочень, фракції викиду ЛШ і функціонального класу CH за NYHA. Встановлено підвищений рівень СРБ за постійної форми ФП, виявлено його зростання у разі збільшення функціонального класу ХСН. Показано, що N-скінченний промозковий натрійуретичний пептид (N-проМНП) є лабораторним маркером СН, який відображає прогресування тиску наповнення лівого шлуночка, його дилатацію та зниження серцевого викиду. Доведено можливість використання рівня N-проМНП у плазмі крові, як додаткового критерію діагностики порушення діастолічної функції ЛШ.

  Скачати повний текст

Подані результати дослідження порушень ритму та провідності у 154 хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН). Встановлено, що розвиток життєво-небезпечних шлуночкових екстрасистол у хворих на хронічний гломерулонефрит пов'язаний з вираженою, тяжкою або термінальною хронічною нирковою недостатністю (ХНН), наявністю артеріальної гіпертензії, гіпертрофії або дилатації лівого шлуночка серця та ішемічною хворобою серця. На частоту розвитку надшлуночкових екстрасистол впливають виражена, тяжка або термінальна ХНН, дилатація лівого передсердя. Не встановлено суттєвої різниці порушень провідності у хворих на ХГН у порівнянні з хворими гіпертонічною хворобою або здоровими. Тривале застосування аміодарона дозволяє уникнути життєво-небезпечних шлуночкових екстрасистол, пропранолола або верапаміла - надшлуночкових екстрасистол.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено структурно-функціональні показники (СФП), асоційовані з тромбоутворенням (ТУ) у вушці лівого передсердя (ВЛП) і рецидивом фібриляції передсердь (ФП) впродовж шести місяців після кардіоверсії. Розроблено моделі індивідуального прогнозування перебігу аритмії у разі шестимісячного спостереження після кардіоверсії, що базується на клініко-ехокардіографічних показниках (КЕП) у пацієнтів з персистуючою формою ФП неклапанної етіології. Проведено однофакторний аналіз, який дозволив виявити СФП, асоційовані з ТУ у ВЛП і встановити порогові рівні їх значень. Проведено порівняльний аналіз початкових СФП міокарда за даними черезстравохідної ехокардіографії та виявлено гірші результати в групі пацієнтів, у яких ФП рецидивувала впродовж шести місяців після кардіоверсії аміодароном. Проведено прямий покроковий дискримінантний аналіз основного масиву данних, який виділив незалежні КЕП, асоційовані з рецидивом ФП впродовж шести місяців після кардіоверсії. Розроблено в програмному модулі багатофакторну модель прогнозування, що передбачає імовірність рецидиву ФП у даному періоді.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи покращання діагностики, результатів медикаментозного та немедикаментозного лікування хворих з різними формами тріпотіння передсердь (ТП), запропоновано способи оптимізації методів профілактики рецидивівів ТП, зниження числа ускладнень, покращання якості життя хворих з даною патологію. Розроблено методики електроанатомічного картування (ЕАК) з метою діагностики та катетерного лікування типових і атипових форм ТП. Наведено оцінку ефективності різних видів медикаментозного та немедикаментозного (тимчасової та постійної кардіостимуляції, електроімпульсної терапії) лікування пароксизмальної та персистуючої форм ТП. Розроблено методику катетерної радіочастотної аблації (КРА) типових і атипових форм ТП. Обстежено 628 хворих з різними варіантами ТП. Електрофізіологічний варіант ТП виявлено у 439-ти (69 %) пацієнтів, яким проведено внутрішньосерцеве дослідження; типове ТП - у 92,4 %, атипове - у 7,6 % випадків. Показано анатомічні й електрофізіологічні особливості персистуючих і пароксизмальних форм ТП. Встановлено, що антиаритмічна терапія (використання аміодарону, пропафенону, новокаїнаміду, соталолу) з метою відновлення синусного ритму (СР) і профілактики рецидивів є малоефективною. Показано, що найбільш ефективним методом відновлення СР (97,7 %) є електроімпульсна терапія. КРА проведено 439-ти хворим. Встановлено, що ефективність КРА для всіх електрофізіологічних варіантів ТП складає 95,67 %, кількість рецидивів - 10,95, а у разі типового ТП ефективність становить 98 %, а рецидиви зменшено з 15,8 % до 4,5 %. Доведено, що поєднання класичних електрофізіологічних підходів, ЕАК і використання охолоджуваних електродів є оптимальною стратегією КРА ТП. Виявлено достовірне покращання скоротливої здатності міокарда та якості життя хворих після усунення ТП методом КРА.

  Скачати повний текст

Вивчено поширеність порушень ритму серця та провідності, зокрема фібриляції-тріпотіння передсердь (ФП/ТП). У порівняльному аспекті проаналізовано поширеність порушень серцевого ритму та провідності в сільській і міській популяціях, визначено статево-вікові особливості. Вивчено довготривалу динаміку поширеності порушень ритму серця та провідності серед населення України. Виявлен погіршення епідеміологічної ситуації, а саме: збільшення у 1,5 раза розповсюдженості порушень ритму серця та провідності у міській популяції та у шість разів - ФП/ТП, в сільській популяції - дворазове зростання поширеності таких порушень і триразове - ФП/ТП. Візначено негативні тенденції щодо профілю ризику хворих з ФП/ТП, а саме: зменшення віку пацієнтів з цими порушеннями серцевого ритму, зростання поширеності серед них АГ, ожиріння, гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії та недостатньої фізичної активності, збільшення рівня їх асоціативності. Встановлено, що для пацієнтів з цими порушеннями ритму серця більш характерні ремоделювання лівого шлуночка у вигляді ексцентричної гіпертрофії. Виявлено, що під час лікування пацієнтів з різними формами ФП/ТП за амбулаторних умов переважає тактика утримання синусового ритму (СР), однак у більшої частини хворих (60,6 %) за умов медикаментозного відновлення СР використовується препарат прокаїнамід, не рекомендований до застосування за амбулаторних умов. Установлено недостатність застосування засобів антикоагулянтної терапії з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність черезстраховідної електрокардіостимуліції (ЧСЕКС) за відновлення синусового ритму у хворих з ізольованим тріпотінням передсердь (ТП) І типу неклапанного генезу, залежно від тривалості аритмії. Визначено ефективність і доцільність антиаритмічної підготовки за проведення ЧСЕКС з метою відновлення синусового ритму у хворих на ізольовані ТП І типу неклапанного генезу, залежно від тривалості аритмії. Розглянуто частоту застосування прокаїнаміду з метою відновлення синусового ритму за постстимуляційній фібриляції передсердь, залежно від тривалості аритмії й антиаритмічної підготовки. Вивчено частоту виникнення рецидивів ТП після успішної кардіоверсії, залежно від тривалості аритмії й антиаритмічної підготовки.

  Скачати повний текст

Вперше визначено, що у хворих на коморбідну з остеоартрозом (OA) артеріальну гіпертензію (АГ) спостерігалися три типи ортостатичних реакцій (OP) систолічного артеріального тиску (CAT) і діагностичного артеріального тиску (ДАТ) за переважання гіпертензивного та три типи добового профілю (ДП) CAT з переважанням non-dipper, чотири типи ДП ДАТ з переважанням dipper. Доведено, що коморбідна з OA АГ у порівнянні з ізольованою, незалежно від типів ОР і ДП АТ, характеризувалася більшими частотами виникнення більш важких ступенів і стадій АГ та серцевої недостатності (СН). Вперше встановлено, що коморбідність АГ з OA не впливала на вихідні показники варіабельності серцевого ритму (ВСР), але за цього порушувала реакції на ортостаз. Вперше продемонстровано, що адекватний контроль АТ забезпечує поліпшення показників ВСР у хворих з різними типами ОР і ДП АТ з відновленням правильних реакцій на ортостаз. Вперше вивчено міграцію OP АТ у хворих на коморбідну з OA АГ на етапах терапії та встановлено, що міграція CAT у більшій мірі відбувалася в гіпертензивний тип, ДАТ - в гіпотензивний. Показано, що хворим з гіпотензивною й ізотензивною OP, dipper і night-peaker ДП CAT і night-peaker ДП ДАТ - необхідна більш інтенсивна антигіпертензивна терапія.

  Скачати повний текст

Наведено оцінку змін структурно-функціонального стану міокарда у пацієнтів з постійною та персистуючою формами фібриляції передсердь (ФП), встановлено інструментальні критерії перебігу й ефективність сучасних методів лікування даної патології. Визначено відтворювані ехокардіографічні показники систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) у хворих з ФП. Виявлено залежність сприятливих змін внутрішньосерцевої гемодинаміки на фоні адекватного контролю частоти серцевих скорочень (ЧСС) у хворих з постійною формою ФП від ступеня вихідної дисфункції міокарда. Доведено можливість існування сприятливих змін показників систолічної та діастолічної функції ЛШ після відновлення синусового ритму у хворих з ФП. Виявлено, що виразність сприятливих змін внутрішньосерцевої гемодинаміки залежить від тривалості останнього епізоду ФП. Вперше доведено, що тривалий епізод ідіопатичної ФП супроводжується формуванням структурно-функціональних змін міокарда, зокрем, збільшенням розмірів передсердь, ознак порушення діастолічного наповнення шлуночків серця, ступенів мітральної та трикуспідальної регургітації. Виявлено, що дані зміни можуть характеризувати перебіг і гемодинамічні наслідки епізоду ФП. Показно, що у пацієнтів з ідіопатичною ФП тривале збереження синусового ритму й адекватний контроль ЧСС поєднуються зі сприятливими змінами показників систолічної та діастолічної функції ЛШ. Відзначено, що зменшення розмірів передсердь і шлуночків серця та ступеня мітральної та трикуспідальної регургітації спостерігається лише за умови збереження синусового ритму.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Доведено, що зв'язок між I/D-поліморфізмом гену ангіотензинперетворювального ферменту у хворих на фібриляцію передсердь впливає не тільки на особливості клінічного перебігу захворювання та ступінь виразності структурних змін міокарда, але також і на рівень мозкового натрійуретичного пептиду (МНУП) й ефективність терапії блокатором ренін-ангіотензинової системи - ірбесартаном. Визначення поліморфізму гену ангіотензинперетворювального ферменту у хворих на фібриляцію передсердь дозволяє виділити серед пацієнтів групу високого ризику для призначення більш ефективних засобів лікування та здійснення заходів цілеспрямованої профілактики ускладнень фібриляції передсердь (ФП), а також диференційовано підійти до призначеної терапії. Доведено позитивний вплив на рівень даного пептиду в бік зниження за наявності серцевої недостатності, гіпертонічної й ішемічної хвороб серця. Відсутність достовірних змін МНУП у хворих з ФП за наявності цукрового діабету й ожиріння супроводжується зниженням ефективності лікування ірбесартаном.

  Скачати повний текст

На базі комплексного дослідження з використанням цитохімічних методів, які дозволяють визначити стан ключових ланок клітинного енергетичного метаболізму, та добового моніторування електрокардіограми (ЕКГ) показано, що зрушення в системі клітинної біоенергетики є однією з найважливіших причин розвитку енергетичної нестабільності міокарда та виникнення аритмій серця у випадку некоронарогенних захворювань міокарда. Обгрунтовано доцільність використання в лікуванні аритмій у хворих на некоронарогенні захворювання міокарда кардіопротекторів метаболічного ряду тіотриазоліну, мілдронату і цитохрому C. Встановлено, що нормалізуючий вплив на показники клітинної біоенергетики як окремих метаболічних кардіопротекторів, так і їх сполучень за умов різних форм некоронарогенних захворювань міокарда, супроводжується вираженим стійким антиаритмічним ефектом. Зроблено висновок про доцільність включення метаболічних кардіопротекторних засобів у лікувальну схему у випадку запальних і дистрофічних уражень м'яза серця з аритмічним синдромом.

  Скачати повний текст

Вивчено структурно-функціональний і гормональний стан міокарда, структурне ремоделювання сонних артерій і судинорухливу функцію плечової артерії у разі пароксизмальної та персистувальної форми фібриляції передсердь на тлі гіпертонічної хвороби I-II стадії без ознак серцевої недостатності в міжприступний період. Встановлено зв'язки між рівнем мозкового натрійуритичного пептиду, стадією гіпертонічної хвороби, ступенем артеріальної гіпертензії та контрольованості її перебігу, віком хворих, постійним прийомом АПФ і бета-адреноблокаторів, тривалістю гіпертензивного анамнезу й останнього нападу фібриляції передсердь. Виведено пряму та зворотну формули для визначення ризику розвитку фібриляції передсердь в подальшому.

  Скачати повний текст

Розроблено підходи до оптимізації діагностики та вибору протирецидивної терапії суправентрикулярних тахіаритмій у разі синдромів преекситації. Вперше доведено наявність динамічної взаємодії між електрофізіологічними властивостями провідникової системи серця в хворих з синдромами преекситації, рівнями простагладину Е в периферичній крові та станом прооксидантної та антиоксидантної систем. У хворих з синдромами преекситації та з частими пароксизмами суправентрикулярної тахіаритмії визначено дисбаланс прооксидантних та антиоксидантних систем з переважанням процесів вільно-радикального окиснення, що асоціюються з підвищенням рівнів простагладину Е. Запропоновано нові провокаційні тести з використанням альпростаділу для виділення контингенту хворих з загрозою розвитку раптової смерті, а також для оцінки індивідуальної ефективності антиаритмічного препарату. Досліджено та патогенетично обгрунтовано передумови для оптимізації протирецидивної антиаритмічної терапії за рахунок додаткового використання антиоксиданту та інгібіторів циклооксигенази.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність застосування епросартану та фенофібрату у хворих на післяінфарктний кардіосклероз, асоційований з гіперурикемією. На підставі результатів обстеження 147-ми хворих установлено, що гіперурикемія погіршує перебіг хвороби, посилює процеси пізнього постінфарктного ремоделювання серця й атерогенезу, на фоні яких зростає ризик виникнення складних порушень ритму та провідності. Завдяки включенню епросартану та фенофібрату до комплексної терапії досягнуто цільові рівні артеріального тиску у 85,7 % хворих, корекцію дисліпідемії, гіперурикемії та активність системного запалення. Дана теапія дозволяє запобігти ремоделюванню серця та прогресуванню систоло-діастолічної дисфункції міокарда. За рахунок цього вірогідно покращуються параметри варіабельності серцевого ритму та зменшується частота життєво небезпечних аритмій.

  Скачати повний текст

Показано ефективність контролю частоти серцевих скорочень (ЧСС) у довгостроковій терапії постійної фібриляції передсердь (ФП) аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією. Встановлено критерії призначення монотерапії постійної ФП аміодароном і його комбінування з метопрололом або карведилолом. Розкрито значення чинників статі, віку та якості життя пацієнтів, рівня та реакцій загальної потужності спектра варіабельності серцевого ритму в гострій фармакологічній пробі з аміодароном, функціонального класу хронічної серцевої недостатності у плануванні й контролі ЧСС аміодароном і його комбінаціями з метопрололом або карведилолом за постійної ФП. Наведено рівняння розмежувальних функцій для прогнозування ефективного контролю ЧСС аміодароном і його комбінаціями з метопрололом або карведилолом у пацієнтів з постійною ФП.

  Скачати повний текст