Вперше у Подільському регіоні України виявлено поширеність різних генотипів HCV серед хворих на хронічний гепатит C (ХГС). Встановлено залежність виявлених генотипів HCV від статі, віку, шляхів і факторів інфікування, а також тривалості захворювання. Вперше досліджено клінічні та біохімічні особливості перебігу ХГС у хворих з різними генотипами HCV. Встановлено, що у разі наявності у сироватці крові 1-го генотипу HCV спостерігається більш важкий перебіг захворювання. На підставі аналізу біоптатів виявлено морфологічні особливості ураження печінки за інфікування різними генотипами HCV. Проведено порівняльне вивчення основних біохімічних показників і морфологічних змін у тканині печінки залежно від генотипу HCV. Вперше встановлено зв'язок між рівнем вірусного навантаження, ступенем активності запального процесу в печінці та наявністю у сироватці крові хворих на ХГС різних генотипів HCV. Визначено вміст селену та глутатіонпероксидази у сироватці крові хворих на ХГС з різними генотипами HCV. Вперше на підставі ацінки коваріаційних залежностей і кореляційних зв'язків між епідеміологічними, клінічними, біохімічними та морфологічними показниками розроблено структурну модель перебігу гепатиту C залежно від генотипу HCV. Доведено, що перебіг ХГС залежить від генотипу вірусу з вірогідністю понад 99,999 %.

  Скачати повний текст

Встановлено розбіжності вмісту вільного та зв'язаного з циркулюючими імунними комплексами (ЦІК) фібронектину (ФН) у хворих на гострий та хронічний вірусний гепатит (ГВ). Досліджено зв'язок між ФН і ЦІК за умов гострої та хронічної форм HBV-інфекції. Доведено значимість процесу деградації зв'язаного ФН у патогенезі HBV-інфекції. З використанням одержаних результатів визначено критерії, що можна використовувати в комплексній диференційній діагностиці гострого та хронічного ГВ.

  Скачати повний текст

Доведено, що хронічний гепатит B супроводжується зниженням ендогенного пулу АМФ та АДФ, внаслідок якого в еритроцитах зменшується вміст АТФ. За умов даної патології також виявлено зниження вмісту цАМФ в результаті пригнічення його синтезу в аденілатциклазній реакції та різке зростання кількості цГМФ під впливом активації гуанілатциклази. Показано досить істотні відмінності досліджених процесів у різних вікових групах хворих. Доведено діагностичну цінність визначення активності уроканінази у плазмі та вмісту в еритроцитах крові 2,3-дифосфогліцерату як показників функціонального стану печінки. Наведено характеристику перебігу хронічного гепатиту B у чоловіків і жінок. Досліджено специфіку функціонування печінки та висвітлено проблему диференціації виявлених особливостей. На підставі одержаних результатів створено схему комплексного лікування хронічного гепатиту B з використанням гепа-мерцу та біологічно активної харчової домішки розторопші плямистої.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного гепатиту С (ХГС) за різних мутантних алелів гену гемохроматозу. З'ясовано, що у 31,68 % хворих на ХГС виявляються мутантні алелі гену гемохроматозу з переважанням мутації H63 D. Встановлено частоту розвитку синдрому перевантаження залізом у хворих на ХГС і його зв'язок з поліморфізмом гену гемохроматозу. Доведено, що наявність мутацій гену гемохроматозу супроводжується вірогідним збільшенням рівнів показників обміну заліза. Показано наявність вираженого гемосидерозу у переважної більшості пацієнтів з поліморфізмом гену HFE, встановлено наявність тенденції до підвищення відсотка гемосидерозу за зростання інтенсивності фібротичних змін в органі.

  Скачати повний текст

Узагальнено дані, одержані внаслідок проведених клініко-лабораторних обстежень 556-ти хворих з хронічною патологією гепатобіліарної системи (ГБС), з яких - 388-ми пацієнтів з хронічним некалькульозним холециститом (ХНХ) з супутнім хронічним вірусним гепатитом C (ХВГC) мінімального ступеня активності (МСА) на тлі вторинного імунодефіцитного стану (ВІДС) віком від 18-ти до 59-ти років, а також 168-ти осіб з ХНХ за відсутності ХВГC (контрольна група). Встановлено патогенетичну роль імунологічних, метаболічних і мікроциркуляторних порушень у разі загострення патологічного процесу в жовчному міхурі (ЖМ) і печінці за наявності вторинного імунодефіцитного стану (ВІДС). Патогенетично обгрунтовано доцільність використання комбінації препаратів лаферобіону, поліокисидонію та есенціальних фосфоліпідів (ЕФЛ) - ліволіну, лівенціале - за умов проведення комплексної терапії хворих на ХНХ з супутнім ХВГС МСА на тлі ВІДС. Виявлено прискорення відновлення імунологічних і біохімічних показників, що має прояв у стійкій і повноцінній ремісії захворювання. З метою запобігання загострення патологічного процесу в ГБС доцільного проведення медичної реабілітації з використанням вітчизняного гепатопротектору антралю та фітозасобів (артіхолю, артишоку екстракту - Здоров'я, бонджигар).

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення результатів проведених комплексних клініко-лабораторних досліджень виявлено особливості змін функціонального стану системи циклічних нуклеотидів в динаміці перебігу гострого вірусного гепатиту В (ГГВ) тяжкого ступеня у хворих чоловіків і жінок. Доведено наявність істотних відмінностей між показниками даної системи залежно від віку та статі хворого. Показано, що незважаючи на проведене лікування за загальновизнаною схемою за умов стаціонару, спостерігались істотні відхилення у показниках вмісту циклічних та аденілових нуклеотидів. Встановлено, що незалежно від віку у хворих чоловіків виявлено більш глибокі порушення їх вмісту, а також, що з віком у хворих чоловіків і жінок виразність виявлених змін посилюється, а ефективність лікувальних заходів знижується. Показано, що використання в комплексній терапії гепа-мерцу та розторопші плямистої викликало позитивні зміни досліджених процесів і клініко-лабораторних показників.

  Скачати повний текст

Встановлено, що частота HBV-інфекції у пацієнтів з гломерулонефритом (ГН) значно перевищує таку в здорових і практично однакова серед пацієнтів з гострим та хронічним перебігом захворювання. Уточнено роль HBV-інфекції у патогенезі та симптоматиці ГН. Встановлено, що за супутньої HBV-інфекції у пацієнтів з ГН спостерігаються особливості клінічного перебігу недуги (частіший розвиток набрякового, інтоксикаційного та больового синдромів, більш глибокі зміни сечового осаду, порушення концентраційної та фільтраційної функцій нирок, ознаки ураження печінки), вища частота хронізації гострого гломерулонефриту (ГГН). Підтверджено особливості змін імунної реактивності у пацієнтів з ГН, розглянуто зміни імунітету у пацієнтів з супутньою HBV-інфекцією. Виявлено, що супутня HBV-інфекція поглиблює вторинний імунодефіцит та синдром ендогенної інтоксикації. Встановлено, що рівень ендогенної інтоксикації за ГН перебуває у прямому кореляційному зв'язку з показниками гуморальної та зворотному - з показниками клітинної ланок імунітету. Доведено, що супутня HBV-інфекція є фактором ризику розвитку остеопенії у пацієнтів з ГН. Рекомендовано усім хворим на гломерулонефрит проводити дослідження крові на наявність маркерів вірусу гепатиту B.

  Скачати повний текст

Вивчені епідеміологічні особливості гепатиту А (ГА) серед різних контингентів Збройних Сил України. Встановлена визначальна роль впливу особливостей військово-професійної діяльності та матеріально-побутового забезпечення на інтенсивність розвитку епідемічного процесу серед особового складу окремих видів та родів військ. Визначені основні (проміжні та кінцеві) чинники та шляхи передачі збудника гепатиту А в військових колективах. Встановлена висока ефективність індуктора ендогенного інтерфероногенезу - мефенамінової кислоти та обгрунтована можливість її застосування для екстренної профілактики гепатиту А серед особового складу ЗС України. Вдосконалена система епідеміологічного нагляду за гепатитом А в ЗС України і запропонована її структурно-функціональна схема, яка включає впровадження методів специфічної лабораторної діагностики, моніторингу за циркуляцією збудника в навколишньому середовищі та на об'єктах ризику, масового скринінгу контингентів підвищеного ризику інфікування, використання імуноглобуліну спрямованої дії та індукторів ендогенного інтерферону (мефенамінової кислоти), як засобів екстренної профілактики, вакцинацію особового складу, як контингентів підвищеного ризику інфікування. Реалізація цієї системи епідеміологічного нагляду дасть можливість підвищити ефективність профілактичних заходів при ГА в ЗС України.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню закономірностей та тенденцій розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в м. Києві, їх поширення серед хворих з хронічними захворюваннями органів травлення; розробці шляхів підвищення ефективності епідеміологічного контролю цих інфекцій. В сучасних умовах епідемічний процес гепатитів В і С в м. Києві характеризується широким поширенням; тенденцією до зниження показників захворюваності на гострі форми гепатитів В і С на тлі зростання захворюваності і поширеності хронічних уражень печінки; провідною роллю прихованого компонента. Отримані нові дані щодо епідеміологічних особливостей поширення гепатитів В і С серед хворих з хронічними ураженнями гепатобіліарної системи та гастродуоденальної зони, показана роль збудників цих гепатитів у розвитку соматичної патології. Визначені фактори ризику інфікування пацієнтів лікувальних відділень нешфекцшного профілю збудниками гепатитів В і С. Науково обгрунтовані шляхи підвищення ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів при гепатитах В і С в регіоні.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного гепатиту C (ХГС) з 1в генотипом у пацієнтів, в яких не зафіксовано відповіді на противірусну терапію (ПВТ). Визначено ступінь фібротичних змін у хворих нон-респондерів, досліджено вміст у сироватці крові цих пацієнтів матриксно-металпротеїнази-2 (ММП-2). Доведено антифібротичну дію антагоніста рецептора ангіотензину-II лозартану. Встановлено, що нон-респондери мали індекс маси тіла та високе вірусне навантаження в 1,3 раза більше у порівнянні з хворими респондерами. Виявлено достовірно більшу кількість осіб нон-респондерів зі значними запальними змінами у печінці та вираженим фіброзом, проведено їх гістохімічне обстеження за реакцією Перлса та виявлено ознаки вираженого гемосидерозу III - IV ступенів. Встановлено достовірне зростання залежно від ступеня фіброзу рівня ММП-2 у сироватці крові хворих на ХГС, які не відповіли на ПВТ. Доведено істотну перевагу лікування з застосуванням гепатопротекторної й антифібротичної терапії, що сприяє достовірному зниженню показників холестазу та цитолізу, особливо виразного у пацієнтів з підвищеною вагою тіла.

  Скачати повний текст

На основі клінічного та лабораторного обстеження 126 хворих на гепатит В (ГВ) встановлено, що паралельне визначення показників ендотоксемії та ендотоксикозу дозволяє об'єктивно оцінити важкість ГВ і прогнозувати подальший його перебіг. Виявлено, що при легкому перебігу гепатиту інтоксикаційний синдром визначається ендотоксинами, які перебувають у кровоносному руслі, тобто рівнем ендотоксемії. Незначний ендотоксикоз суттєвого впливу на клінічний перебіг хвороби не зумовлює. При середньоважкому перебігу гепатиту зростає рівень ендотоксемії та ендотоксикозу, що спричиняє значніші суб'єктивні прояви інтоксикації та супроводжується наростанням функціональних розладів печінки. Дослідження ендогенної інтоксикації (ЕІ) організму при важкому перебігу ГВ дали змогу виявити характерні зміни показників ендотоксикозу, які допомагають передбачити можливий розвиток печінкової коми. Виявлена залежність між деякими показниками ЕІ та імунітету дозволяє розцінювати розлади в діяльності імунної системи як метаболічну імуносупресію. Застосування комбінованого ентеросорбенту полі-карайя у комплексному лікуванні хворих на ГВ сприяє клінічному одужанню, нормалізації біохімічних показників функціонального стану печінки, корекції імунного гомеостазу та підвищенню активності антиоксидантного захисту організму. В експерименті на тваринах доведено опосередкований модулюючий вплив полі-карайя на ферментативну антиоксидантну систему печінки та плазми крові при токсичному тетрахлорметановому гепатиті. Прийом полі-карайя у фазі жирової дистрофії скорочував терміни нормалізації активності каталази, глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази у плазмі крові та печінці, сприяв зменшенню вмісту церулоплазміну, що обумовило надійний антиоксидантний захист організму.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено особливості ендогенної інтоксикації та метаболічних порушень у хворих на хронічні дерматози на тлі вірусних гепатитів залежно від їх етіології та перебігу. Вперше доведено, що прогноз перебігу хронічних дерматозів у хворих з хронічними вірусними гепатитами пов'язаний з видом дерматозу, наявністю ендогенної інтоксикації за молекулами середньої маси 260 та присутністю хелікобактерасоційованого гастродуоденіту. Показано клініко-епідеміологічні особливості хронічних алергічних, ліхеноїдних та акнеіформних дерматозів залежно від етіології та характеру перебігу вірусних гепатитів. Науково обгрунтовано оригінальний комплексний метод лікування хронічних дерматозів у хворих з хронічними вірусними гепатитами із застосуванням амінокислот, дезінтоксикаційних і метаболічних засобів.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні здійснено генотипування вірусу гепатиту В (ГВ): виявлено циркуляцію у популяції двох генотипів - D і A. Установлено, що домінантним є генотип D, який зареєстровано у 90,8 % випадків. Виявлено два геноваріанти генотипу D вірусу ГВ, які впливають на клінічні прояви хвороби. Визначено прямі залежності між досліджуваними показниками прозапальних і протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6 і ІЛ-2) і рівнем гострофазового показника запалення і NO у різні періоди інфекційного процесу.

  Скачати повний текст

Уперше у хворих на хронічний гепатит В (ХГВ) комплексно вивчено стан інтерфероноутворення та функціонування редокс-систем перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ)/антиоксидантної системи (АОС) залежно від періоду хвороби та активності патологічного процесу. Виявлено істотну активацію процесів ПОЛ у хворих із загостренням хронічного гепатиту В і зниження деяких показників АОС. У періоді стихання хвороби спостережено тенденцію до нормалізації цих показників, що свідчить про їх участь у процесах цитолізу гепатоцитів. Виявлено низькі значення показників інтерфероногенезу під час обох періодів хвороби - загострення та затухання, що є однією з провідних причин хронічного перебігу гепатиту В. На підставі аналізу одержаних даних виявлено існування взаємозв'язку між інтерферогенезом і функціонуванням системи ПОЛ/АОС. Запропоновано нову схему етіотропної та патогенетичної терапії хворих на ХГВ з застосуванням індуктора інтерфероногенезу - аміксину й антиоксиданту - гептралу.

  Скачати повний текст

Встановлено частоту поєднаних форм гострого гепетиту В (ГГВ) і простого герпесу (ПГ). На основі проведеної оцінки соматичного статусу й імунних зрушень у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів протягом року з'ясовано обтяжливий преморбідний фон, на якому розвинуто ГГВ. Наведено основні клінічні симптоми й охарактеризовано віддалені наслідки ГГВ у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів ПГ протягом року, за наявністю яких доцільним є індивідуальний підхід під час диспансерного нагляду.

  Скачати повний текст

Наведено результати клінчіного та лабораторного обстеження 199-ти хворих на гепатит А (ГА). Проведено дослідження видового складу, популяційного рівня мікрофлори товстої кишки, вмісту SIgA у копрофільтратах і білках гострої фази (БГФ) у сироватці крові. У 93,52 % випадків у гострий період ГА виявлено дефіцит ентерококів і фізіологічних анаеробів, зокрема біфідобактерій, а також якісні зміни ешерихій з достовірно значущим підвищенням агресивних штамів і часткову контамінацію товстої кишки умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ). Встановлено взаємозалежність між змінами мікробіоценозу товстої кишки, показниками SIgA та тяжкістю перебігу ГА. З'ясовано, що легкий перебіг ГА характеризується домінуванням нормобіоценозу або дисбактеріозу 1-го ступеня, у разі середньої тяжкості захворювання переважає дисбактеріоз 2-го та 3-го ступенів. Найбільш достовірні відмінності показників SIgA виявлено у разі дисбактеріозу 3-го ступеня, які були достовірно незмінними у разі нормального біоценозу кишок. Проведено дослідження вмісту БГФ у сироватці крові хворих на ГА та виявлено їх підвищення в розпал хвороби, найбільш суттєве у разі дисбактеріозу 3-го ступеня. На підставі результатів кореляційного аналізу виявлено зворотні зв'язки показників БГФ з біфідо- та лактобактеріями, а представниками УПМ - прямі. Прямі кореляційні зв'язки встановлено між показниками БГФ та SIgA. Доведено, що у разі сприятливого перебігу ГА у період зростання клінічних проявів хвороби спостерігається підвищення екскреції з калом SIgA та показників БГФ. Встановлено, що несприятливий перебіг захворювання характеризується відсутністю підвищення цих показників у даний період. На підставі ранжування інформативності лабораторних показників розроблено математичний алгоритм прогнозування перебігу ГА. Оцінено клінічну ефективність, вплив на відновлення стану мікробіоценозу товстої кишки, нормалізацію показників SIgA у копрофільтратах і БГФ у сироватці крові препаратів лактулози у разі легкого перебігу ГА та комбінації з альтаном у разі середнього ступеня тяжкості хвороби.

  Скачати повний текст

Описано метаболізм ліпідів у хворих на хронічний вірусний гепатит (ХВГ). Показано переважання apoB-R шляху поступлення ЛНГ до клітин у цих хворих. Доведено, що серед пацієнтів з ХВГ, особливо у разі віремії, істотно частіше спостерігається гіпохолестеролемія, ніж у випадку невірусних гепатитів. Обгрунтовано можливість використання зниження рівня тригліцеринів та ліпопротеїнів дуже низької густини (ЛДНГ) як маркера порушень мікросомального тригліцерид-транспортного протеїну у хворих на HCV гепатит. Уперше показано, що у пацієнтів з НГЛ метаболізм ліпідів залежить від інфікування їх HCV. Запропоновано коефіцієнт насичення холестеролом ліпропротеїнами високої густини як показник можливої злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст