Досліджено відтворення мовно-стилістичних особливостей творів Едгара Аллана По українською мовою. Простежено історію українських перекладів Е.По, досліджено особливості відображення творчої спадщини письменника українською літературною полісистемою періоду XIX - XX ст., що знайшли свій вияв у літературно-критичному осягненні та в художній практиці. Комплексно проаналізовано українські переклади віршованої та прозової спадщини Е.По, визначено їх метричні, ритмічні, фонетичні, граматичні, лексичні, образні та змістовні риси. Значну увагу приділено найбільш відомим поезіям Е.По, представленим кількома українськими варіантами. Переклади критично осмислено як факти українського літературного процесу, виявлено їх історико-літературну та художню значимість.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості збереження структури романтичних образів через використання структурного та контекстуального аналізу. Виявлено засади адекватного перекладу романтичного образу. Особливу увагу приділено специфіці інтерпретації образотворення англійських і американських романтичних течій. Встановлено, що збереження багатогранного романтичного образу можливе за умови відтворення його багатозначності, емоційності, метафоричності, символіки, звукопису. Дослідження текстів свідчить, що перекладачі виокремлюють смислове ядро образу оригіналу, частково змінюючи його семантику, враховують приналежність до різних романтичних течій, увиразнюючи відповідну домінанту образотворення. На інтерпретацію впливає й індивідуальність перекладача. У поетів-романтиків спостерігається значний вплив власного письменства. Послідовники неокласичної школи чітко дотримуються структурної специфіки образотворення оригіналів, а сучасні перекладачі більшою мірою тяжіють до експериментів зі структурою текстів.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу створити теорію внутрішнього монологу у межах наратологічного дискурсу. Проаналізовано внутрішній монолог як форму літературного викладу внутрішньго мовлення персонажа. Здійснено певні теоретико-естетичні узагальнення на висновки на підставі текстів української та інших світових літератур. Сформульовано дефініцію внутрішнього монологу, а також запропоновано міждисциплінарний погляд на внутрішній монолог як оповідну форму, акцентуючи увагу на сутнісних зв'язках цього літературознавчого поняття з психологічною категорією внутрішнього мовлення. У контексті теорії діалогізму М. Бахтіна та концепції автокомунікації Ю. Лотмана внутрішній монолог проаналізовано як складну різновекторну комунікативну модель. Розширено літературно-родове поле використання цієї наративної форми, визначено особливості функціонування внутрішніх монологів у творах епічного та драматичного родів різних літературних стилів, а також актуалізовано проблему реалізації цього способу викладу в ліричних текстах. Відповідно до оновленого трактування цього літературного поняття суттєво доповнено перелік основних і додаткових функцій внутрішнього монологу. Уперше в наратології визначено критерії для типології цього способу викладу, за якими здійснено якісно нову класифікацію внутрішніх монологів. На підставі використаного різнорідного ілюстративного матеріалу показано необхідність грунтовного дослідження проблеми походження й еволюції внутрішнього монологу як форми літературного викладу.

  Скачати повний текст

Розглянуто генезу та розвиток українського верлібру щодо зміни художніх систем. Висвітлено верлібр як особливий жанр літератури; верлібр як визначник індивідуально-авторського світосприйняття, проявленого у віршовій формі; верлібр як спосіб образного висловлення думки та почуття, позначений своєрідним внутрішнім ритмом. Показано, що стильова специфіка розвитку українського верлібру зумовлює потужну родожанрову дифузію, результатом якої стає поява вільновіршових синтетичних жанроутворів; відкриває приховані потенціали зображально-виражальних засобів; сприяє взаємодії концептів поезії, науки та мистецтва у творенні словесної картини світу.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему дефініції жанру оди в українському літературознавстві та її кореляції з іншими жанрами похвальної лірики (віршовим панегіриком, гімном, псалмом). Проведено компаративний аналіз жанру оди та панегірика, оди та гімну. Проаналізовано особливості києворуського панегіризму як початкового етапу становлення давньоукраїнської похвальної літератури. Простежено зміну середньовічної епічної парадигми на ренесансну лірику через призму розвитку похвальної лірики. Визначено джерела одичного жанру в українській літературі. На основі порівняльно-типологічного аналізу виявлено особливості еволюції оди в українській літературі XVI - XX ст. Запропоновано концепцію жанрової парадигми української оди та хронологічну періодизацію розвитку одичної лірики.

  Скачати повний текст

Вперше в українській фольклористиці та літературознавстві зроблено спробу психологічної кореляції категорії героїчного у фольклорній традиції та художній літературі від давнини до сучасності. Створено типологію національного героя та виявлено еталон ідеалу героїчного в контексті символічої моделі поведінки, втіленої в художніх образах. Узагальнено та проаналізовано праці дослідників фольклорної героїки та літературознавців у контексті сучасних підходів до проблем національно-визвольних рухів, гуманізму людських стосунків, відображених у народній творчості та літературі. На тлі європейської фольклорно-літературної історії розглянуто проблему виконавської генези та інтерпретації духу, їх колективного відтворення. По-новому на конкретному матеріалі структуровано філософсько-естетичну систему української психології творення національного феномена героя, характеру, відтворення історичної дійсності. Досліджено еволюцію художніх стилів та форм втілення народного бачення героїчних ідеалів у дистальному вимірі фольклору та літератури. З використанням відомих і нововведених до наукового обігу книжкових та архівних джерел досліджено поетичну природу ліро-епосу в його дифузних процесах в літературі.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему інтерпретації образу гетьмана Івана Мазепи в українській, російській (царській) і зарубіжній історіографії, фольклорі та літературі. Зазначено, що у фольклорі та давній українській літературі образ Івана Мазепи трактувався як образ зрадника, запроданця-авантюриста. В історичних піснях ім'я гетьмана супроводжувалося епітетом "проклятий", що пішло від анафеми, але не за зраду російському царю, а за арешт Палія. У літературі XVII - XVIII ст. ім'я гетьмана возвеличувалось у панегіриках, складених наближеними до його особи людьми. Після переходу Мазепи на бік шведів ті ж самі "друзі" створюють вірші-прокльони на адресу гетьмана. Історичні події періоду гетьманування Мазепи знайшли своє відображення у козацьких літописах та "Історії Русів", де образ гетьмана трактується неоднозначно. Докорінних змін зазнає трактування постаті Івана Мазепи у творчості Т.Шевченка, але радянська історіографія коментує ці скупі Шевченкові згадки про нього лише у негативному світлі. Відмічено, що лише з Другим найціональним відродженням змінюється погляд на особу гетьмана Мазепи, образ якого сприймається як образ-символ, образ борця за державну незалежність.

  Скачати повний текст

Вперше проведено систематизоване та концептуальне дослідження дендронімів (назв деревних рослин) як лексико-семантичного класу. На базі лексикографічних джерел встановлено принципи та критерії виокремлення дендронімів із загального лексичного складу української мови, визначено їх статус та структуру. На матеріалі оригінальної української поезії I половини XX ст. проаналізовано парадигматичні зв'язки дендронімів, особливості синонімічних та контекстуальних антонімічних відношень між ними, а також синтагматичні характеристики назв деревних рослин у складі художніх метафор та системі перефрастичних найменувань.

  Скачати повний текст

Висвітлено новий підхід до зіставно-типологічного вивчення динаміки розмовних конструкцій як знаків англійського й українського художнього мовлення, розроблено методику зіставлення англійських і українських розмовних конструкцій. Виявлено спільні та відмінні типи розмовних конструкцій в англійських і українських художніх текстах XVIII - поч. ХХІ ст., зіставлено специфіку процесів спрощення, розширення, сегментації та субституції граматичних форм розмовних конструкцій і проаналізовано характер їх змін в англійських і українських художніх текстах XVIII - поч. ХХІ ст.

  Скачати повний текст

Встановлено концептуальні засади еволюційно-стилістичної парадигми у лінгвостилістичних та літературознавчих дослідженнях, а саме у стилістиці байки як жанру та типу тексту, які базуються на системно-структурному та синергетичному підході. Еволюцію стилю німецької байки досліджено з погляду теорії самоорганізації систем. З'ясовано, що синергія стилю обіймає всі рівні системи "соціально-мовленнєве середовище - мова - байка - стиль - архетип". Проаналізовано еволюцію стилю німецької віршованої байки протягом 8 сторіч з виокремленням декількох епох: Середньовіччя, Гуманізму, Реформації, Бароко, Просвіти, XIX та XX ст. Запропоновано базову модель еволюції стилю й відповідні моделі за епохами, в яких враховуються головні соціальні, тематичні, стильові атрактори та відповідні стилістичні засоби, а також стильові риси. Розроблено еволюційно-стильову типологію байки: виокремлено головні стильові архетипи, які складалися й еволюціонували протягом сторіч та існують і в наш час: риторично-стислий, поетично-розважальний, соціально-критичний, дитячої та юнацької байки, жартівливо-комічної байки, сучасної абстрактно-інтелектуальної байки з глобалізованим образно-символічним значенням. Здійснено стилістико-порівняльний аналіз еволюції німецької, української та російської байок, у процесі якого застосовано розроблену методику класифікації образів-символів за їх семантичною ємністю та методику виокремлення й опису стильових архетипів. З'ясовано, що еволюція стилю німецької, української та російської байок відбувається за однаковими літературознавчими законами.

  Скачати повний текст

З використанням методів історико-літературного, жанрово-стилістичного, а також порівняльного аналізів досліджено еволюцію історичного образу Івана Мазепи в українській та зарубіжній літературі ХVІІ - ХХ ст., встановлено співвідношення історичної та художньої правди про гетьмана. Наведено аналіз художньої мазепіани, виявлено етапи еволюції художньої рецепції образу Мазепи. Зазначено, що в українській та зарубіжній літературах ІХХ ст. паралельно формувалися дві романтичні тенденції зображення історичної особистості гетьмана Мазепи - вальтерскотівська та реалістична.

  Скачати повний текст

Досліджено онтологічну сутність метафоричного простору (МП) як основного конструкта життєдіяльності української поетики. Розглянуто феномен матафоричності в естетичному полі мовної комунікації української поетики, виявлено діалектичну взаємодію даної комунікації та МП як цілісного розвитку поетичного буття. Визначено особливості МП через естетичні характеристики української поетики. Установлено, що естетичні поняття "прекрасне" та "піднесене" виконують роль аксіологічного критерію у визначенні достовірності та художньості метафори, сприяючи цілісності та гармонійності розвитку поетичного мистецтва. Доведено, що художня інтенція метафори формує гіпер- або гіпометафоричність художнього ладу. З'ясовано, що постмодерністська естетика спотворює ціннісний лад метафоричного простору української поетики, надає їй деконструктивного характеру й об'єктивно переводить метафору в антиметафору. Окреслено специфіку метафоричних світів української культури шляхом дослідження естетичного простору метафори як можливості формування цілісності мистецтва.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві досліджено проблеми жанру псалма у теоретичному аспекті й експліковано його генезу, адаптацію та трансформацію у гено- та поетологічній перспективі. Розмежовано біблійний і літературний псалом як два самостійні жанри. На підставі аналізу художніх творів українських поетів виокремлено основні риси жанру літературного псалма, виявлено його національну самобутність. Шляхом аналізу гено- та поетологічних аспектів обгрунтовано генезу, місце та значення модифікації жанру псалма у літературній полісистемі. За ознакою кореляції точності/адекватності та вільності/прийнятності відтворення першоджерела визначено конкретні генологічні модифікації творів, жанрова структура яких має риси біблійного псалма: канонічні переклади - переспіви - наслідування - стилізації - варіації. Окреслено специфіку національної спрямованості псалмової лірики, етапність і послідовність її еволюції у діахронічному та синхронічному аспектах. Проаналізовано синтетичні моделі модифікації жанру літературного псалма (псалом-ода, псалом-елегія, псалом-дума), визначено особливості та національну своєрідність актуалізації псалмових мотивів в українському літературному дискурсі.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено міжмовні розбіжності системного, нормативного й узуального характеру, що зумовлюють використання перекладацьких трансформацій на семантичному та прагматичному рівнях еквівалентності. Визначено вплив перекладацьких рішень на повноту відтворення авторської інтенції у перекладі.

  Скачати повний текст

Висвітлено основні джерела та лінгвокультурні коди інтертекстуальності в українському художньому дискурсі та головні форми мовного її вияву. З точки зору лінгвістики інтертекст розглянуто як комунікативну одиницю, що встановлює зв'язки з попередніми текстами, суспільним та особистим контекстом життя автора. Досліджено особливості функціонування інтертекстуальності в українському художньому дискурсі. Фольклорні та біблійні інтертекстеми є лінгвальною формою експлікації концептуальної картини світу. Виразові можливості інтертекстем в авторських художніх текстах забезпечує мова. Через дію механізму предикації та номінації мовних одиниць лексичного рівня відбувається моделювання світобачення. Найбільш помітною є взаємодія літературних текстів з текстами Святого Письма в заголовках та епіграфах художніх творів української літератури, які найчастіше бувають прямими або трансформованими цитатами біблійного походження. Інтертекстуальність художнього тексту виявляється не лише на рівні заголовка чи епіграфа, але й на рівні цілого тексту, через трансформацію відомих сюжетів чи мотивів у художніх творах. Концепти як смислові й емоційні образи виявляють своє кодове призначення в художньому дискурсі, де вони стають інтертекстуальними мовними одиницями, семантичне наповнення яких продовжується в кожному новому індивідуально створеному авторському тексті.

  Скачати повний текст

Вперше в літературознавстві запропоновано новий підхід до досліджень категорії sacrum, сакрального у художній літературі. Розглянуто гіпотезу про фрактальну природу цієї категорії. Створено динамічну модель-матрицю категорії sacrum, яка дозволяє системно досліджувати, аналізувати й інтерпретувати ірраціональні та раціональні вияви сакрального в художній літературі. Подібна модель-матриця може бути застосована для інших культурологічних досліджень. Запропоновано методологічні стратегії літературознавчих досліджень sacrum, які уможливлюють з'ясування діахронічних трансформаційних процесів, змін поетики та стилістичних засобів у реалізаії окремих елементів сакрального в художньому тексті та спроб художнього освоєння й осмислення цієї категорії у різних літературах європейської традиції. На прикладах художньої прози українських (О. Кобилянської, Н. Королевої, Л. Мосендза, Ю. Клена, В. Барки) й іноземних авторів (В. Реймонта, Г. Гессе, Ж. Бенаноса, П. Лагерквіста, Р. Брандштаттера, У. Караткевича, Д. Брауна) показано можливості застосування цієї динамічної фрактальної моделі-матриці у літературознавчих дослідженнях. Такий компаративістичний підхід є підтвердженням інкорпорованості української літератури у загальноєвропейський культурний контекст як важливої його складової.

  Скачати повний текст

Концепт "кохання" являє собою багатокомпонентну та багатошарову структуру, що охоплює широке культурне тло. Структура концепту "кохання" представлена двома частинами: понятійною та культурно-фоновою. Словникове тлумачення лексеми "кохання" реалізується в німецькій та українській мовах шістьма типами значень з розподіленням між двадцятьма семантичними ролями, що інтегруються в предметний, акціональний і компаративний фрейми. Номінативне поле "кохання" налічує 230 лексем, і поділяється на три мікрополя, які взаємоперехрещуються (синонімічне, антонімічне й асоціативне). Істотне місце в семантичному просторі семеми "кохання" посідає метафоричний складник, його аналіз з застосуванням фреймового підходу підтверджує існування типових моделей мислення та поведінки носіїв німецькомовної й української культур. Гендерні особливості семантики асоціатів і синонімів об'єктивують наявність двох типів концептосфер - кохання жіночого та кохання чоловічого.

  Скачати повний текст

На підставі джерел європейської культури розглянуто феномен сміху та іронії в українській філософії. Досліджено традицію формування іронічного світосприйняття в українській духовній культурі. З'ясовано, що своїм корінням воно сягає бурлескно-травестійної творчості школярів та мандрівних дяків, а також чисельних пародій XVI - XVIII ст. Зазначено, що епоха романтизму в українській духовній культурі розпочалася майже одночасно з німецьким романтизмом, і діячі українського романтизму поряд з іншими ідеями, зокрема, з ідеєю одухотвореності природи Ф.Шеллінга, осмислили й прищепили на українському грунті концепцію романтичної іронії, що має свої витоки в філософії неоплатонізму, яка особливо близька специфіці українського менталітету. Опрацьована теоретиками єнської школи, зокрема, Ф. Шлегелем, концепція романтичної іронії має в своїй основі ідею неспівпадання дійсності з її духовним джерелом, що за умов поневолення України дозволило романтикам привернути увагу до української історії, критично осмислити колоніальну політику царизму, кріпацтво, конформізм та пасивність еліти тогочасного українського суспільства. З урахуванням концепції романтичної іронії розглянуто творчість класиків українського романтизму І. Котляревського, М. Гоголя й Т. Шевченка, а також крізь призму романтичної іронії травестійну поему І. Котляревського "Енеїда". Показано, що концепція романтичної іронії сприяє розкриттю ідейного змісту творів М. Гоголя, а також осмисленню сатиричних творів Т. Шевченка, що дозволяє збагнути його роздвоєність у ставленні до релігії, Бога та інших святинь.

  Скачати повний текст

Досліджено перекладацький прийом лексичної модуляції в англо-українських перекладах художьої прози. Лексична модуляція грунтується на переформулюванні висловлення, яке можна досягти, змінивши аспект сприйняття об'єкта дійсності. До видів лексичної модуляції належать лексико-семантичні трансформації генералізації, конкретизації, логічного розвитку й антономічного перекладу. Розкрито потенціал лексичної модуляції для досягнення адекватності перекладу. Описано форми використання цього прийому. Запропоновано класифікацію видів лексичної модуляції. Виявлено природу і механізм дії кожного з її видів. Сформульовано причини, що зумовлюють застосування лексичної модуляції в англо-українському художньому перекладі.

  Скачати повний текст