Розглянуто психоаналітичні ідеї у працях вітчизняних мислителів у дофройдівський період (І. Франко, О. Потебня). За допомогою компаративного аналізу показано наявність автономних дотичних поглядів З. Фройда та І. Франка, а також О. Потебні та представників неофройдизму (К. Юнг, Ж. Лакан). Проведено цілісний і системний огляд праць усіх наукових центрів України не за школами та регіонами, а за проблематикою наукового пошуку, встановлено наявність проблем, які потребують вирішення шляхом застосування психоаналітичної методології. Запропоновано класифікацію напрямів розробки психоаналітичних досліджень в Україні на початку XX ст. На основі маловідомих архівних матеріалів проведено огляд з досліджуваної проблеми, що дозволило повернути вилучені з наукового обігу імена українських дослідників та оцінити їх внесок у розвиток української філософської думки.

  Скачати повний текст

Систематизовано світоглядні закономірності й особливості еволюціонування української національної ідеї у соціально-філософській думці України на зламі ХІХ - ХХ ст. Здійснено комплексний аналіз чинників, які детермінували розвиток суспільної свідомості України в даний період. Узагальнено й ієрархізовано фактори, які визначили становлення уявлень про українську національну ідею. Проведено порівняльний аналіз ідейно-світоглядної спадщини діячів, які стояли біля витоків українського національного відродження, теоретично обгрунтовували національну ідею, сприяли своєю суспільно-політичною та науковою діяльністю утвердженню національної свідомості українців. Визначено функціонально-інструментальні, аксіологічні та телеологічні пріоритети оптимальної корелятивної відповідності уявлень про національну ідею як об'єктивний статус-кво суспільної дійсності, окреслено перспективи його еволюції. Обгрунтовано тезу, згідно з якою ключовим критеріальним орієнтиром коректної концептуалістики національної ідеї є симбіоз теоретико-інтерпретаційної переконливості та практичної ефективності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано закономірності еволюції візантійського неоплатонізму. Відмінною рисою візантійського неоплатонізму є побудова філософської теології, ідею якої засновники візантійського неоплатонізму запозичили з системи Прокла. У межах першого кола еволюції візантійського неоплатонізму виникли три оригінальні філософські системи: антиметафізична філософія надбуття Діонісія (Філопона), філософія буття Максима Сповідника та метафізика візантійських есенціалістів VII - початку XVI ст. У 1530-ті рр. внаслідок теологічних дискусій виникла особлива форма візантійського неоплатонізму - паламізм, яка в межах власного інтенсивного розвитку пройшла три стадії еволюції, аналогічні до загального ходу еволюції класичного візантійського неоплатонізму: неоареопагітизм Палами, християнське прокліанство Каліста Ангелікуда, паламітська схоластика другої половини XIV і XV ст. Дослідження еволюції візантійського неоплатонізму дозволяє виявити конкретні форми, яких набував вплив філософії на християнську теологію на грецькому Сході в VI - XV ст.

  Скачати повний текст

Простежено в історико-філософській перспективі змістове наповнення, буттєву вкоріненість і смислово-ідейні трансформації феномену творчості, виокремлено його концептуальні засади в межах класичної та некласичної парадигм філософування. Визначено, що творчість - динамічний, багатовимірний феномен, який сутнісно розкривається на рівні буття (онтологічному), сущого (онтичному) й екзистенції (екзистенційному). Проаналізовано дефінітивні особливості поняття "творчість" в історико-філософській перспективі та виявлено, що мовленнєві значення лексеми "творчість" вказують на її полісемантичність і вкладаються у таку послідовність: створення - творення - витворення - перетворення - відтворення. Особливу увагу акцентовано на комплексному філософському осмисленні творчості, яке поєднує онтологічний, гносеологічний, метафізичний, антропологічний і соціокультурний вимір даного феномену.

  Скачати повний текст

Виявлено, що антична філософія і культура, започаткувавши патріархатну традицію "маскулінного права", ілюструє складний характер взаємозв'язків теоретичного есенціалізму й емпіричного розуміння жінки як індивіда, що досяг високої стадії власного інтелектуального та морального розвитку. Обгрунтованотезу, що звеличуючи людську особистість, створюючи антропологічний міф, філософія Ренесансу визнавала подібною самодостатньою особистістю лише чоловіка. Установлено, що підкреслюючи ідею соціальної і інтелектуальної конвергенції статі, Просвітництво також показує певну нестабільність поглядів на фемінінність та маскулінність. Показано, що приєднуючись до антифеміністської метафізики статі, О. Вейнінгер створює натурфілософську характерологію чоловіків і жінок, за цього його дакази статевого диморфізму парадоксальним чином служать надалі ідеям андрогінії у філософії і культурі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано світоглядно-ментальні особливості філософії українського романтизму, їх зв'язок з проблемами самоідентифікації та становлення нації, які були важливими для мислителів зазначеної доби. Аргументовано необхідність інтерпретації таких структурних компонетів української ментальності, як антеїзм, екзекутивність, кордоцентризм та індивідуалізм у творчості філософів-романтиків (М. Гоголя, М. Костомарова, П. Куліша, Т. Шевченка, П. Юркевича). Зокрема, експліковано внесок Т. Шевченка в розуміння екзекутивності. Досліджено обгрунтування П. Юркевичем кордоцентризму української ментальності. Розглянуто визначення П. Кулішем сутності антеїзму. Доведено доцільність визначення таких компонентів ментальності як базових антропологічних та екзистенційних ідей української філософії. З'ясовано, що ментальні детермінанти романтизму здатні слугувати основою для конструювання сучасної української ментальності.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження філософського антропологізму в контексті ренесансного неоплатонізму XV ст. Проаналізовано варіанти ренесансного неоплатонізму М. Кузанського, Марсіліо Фічино та Джованні Піко делла Мірандола. Визначено особливості теоретичного підгрунтя формування онтологічних та антропологічних уявлень М. Кузанського та флорентійських неоплатоніків. Визначено рецепцію антично-середньовічної діалектики у вченнях Кузанця, Фічино та Піко. Зазначено, що рецепція античної та середньовічної філософської спадщини з боку флорентійського неоплатонізму, яка на перший погляд здається еклектичною, була свідомою та системною. Доведено, що філософські системи Фічино, як і М. Кузанського, не були пантеїстичними, а скоріше характеризуються як панентеїстичні. Розкрито зміст опорних понять у вченнях Фічино та Піко, а також показано зв'язок даних понять з ідеями М. Кузанського. Виявлено, що для ренесансного неоплатонізму вищим здобутком був характерний філософський антропологізм, який притаманний вченням М. Кузанського, Фічино, Піко, та є своєрідним об'єднуючим стрижнем їх філософських уявлень. Він є стрижнем як їх власних вчень, так і стрижнем загалом ренесансного неоплатонізму як явища.

  Скачати повний текст

Розглянуто естетичну парадигму напередодні ніцшеанства, визначено безпосередні витоки філософії Ф. Ніцше. Системно та цілісно проаналізовано естетичні погляди Ніцше, зважаючи на їх генезис в творчості німецького мислителя. Розглянуто категорії аполлонічного та діонісійського як основу естетики та метафізики Ф. Ніцше. Виявлено причини критики Ф. Ніцше сучасної йому естетики романтизму як форми експлікації нігілізму. Розкрито причини виникнення концепції надлюдини. Узагальнено естетичні погляди Ф. Ніцше в контексті аналізу мистецтва як форми волі до влади. Розкрито змістовні аспекти рецепції поглядів Ф. Ніцше естетикою модернізму на прикладі філософії О. Шпенглера та Х. Ортеги-і-Гассета. Простежено еволюцію естетики Ф. Ніцше в межах постмодерністської парадигми на прикладі творчості Ж. Дельоза, М. Фуко та Ж. Дерріда.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен наративної ідентичності особистості в постструктуралістській та синергетичній парадигмах. Доведено значущість і вагомий внесок історико-філософських ідей Р. Барта, Ю. Крістєвої, Ж. Дерріда, Ж. Бодріяра, Ж. Дельоза, Ф. Гваттарі, М. Фуко в розвиток постструктуралістської стратегії розуміння означеного феномену. Визначено особливості синергетичних концепцій наративної ідентичності особистості В. Аршинова, І. Пригожина, І. Стенгерс, Г. Хакена, О. Князєвої, С. Курдюмова, В. Буданова, В. Тарасенка, М. Можейко, що дозволяє визначити роль самоорганізаційного підходу на природу особистості й її наративної ідентичності. Виявлено спільну ознаку даного феномену в постструктуралізмі та синергетиці - ознаку нелінійної динаміки трансформації, що фіксує особистісноорієнтовані та діахронічно-історичні тенденції наративного буття. Саме на такому рівні індивідуального полілогічного буття, на думку представників постструктуралізму та синергетики, людина має змогу органічно конструювати свій неповторний комунікативний життєвий проект.

  Скачати повний текст

Проаналізовано праці, лекційні курси з історії філософії права, енциклопедії права Б. Кістяківського, М. Палієнка, Є. Спекторського, Ф. Тарановського, А. Фатєєва, К. Яроша. Вперше в історії української філософії започатковано цілісне та системне висвітлення філософії права Б. Кістяківського у філософсько-правовому дискурсі кінця XIX - початку XX ст. та у контексті історико-філософських і правознавчих праць, архівних матеріалів. Аналіз творчості філософа права з позицій дискурсу є притаманним його методологічному підходу на підставі досягнень тогочасної філософії - неокантіанської філософії культури. Обгрунтовано глибинну суть права як складного багатоаспектного явища, що синтезує державно-організаційні, соціальні, психологічні, нормативні знання. Досліджено філософсько-правову концепцію Б. Кістяківського та висвітлено актуальність його поглядів для становлення сучасної правової Української держави.

  Скачати повний текст

Показано, що близькість Ф. Ніцше до некласичної філософії особливо яскраво простежується на прикладі його соціально-філософських поглядів, які втілилися у фактичному визнанні філософом принципу додатковості раціонального-ірраціонального. Цей принцип у свою чергу дозволяє більш продуктивно розглядати проблеми, що реально постають перед суспільством і не можуть бути вирішені за допомогою однобокого раціонального або ірраціонального підходу.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено оптимізм як сутнісне явище пізнавальної дії людини та прояву специфіки пізнавальних можливостей її інтелекту на матеріалі становлення західноєвропейської філософії Нового часу. Встановлено значення дослідження гносеологічного оптимізму для збагачення історико-філософської реконструкції розвитку філософського раціоналізму початку доби Нового часу, доведено, що гносеологічний оптимізм є однією з ознак суб'єктивної філософської рефлексії побудови концептуальних підходів з осягнення ідеалу пізнання - істини. Визначено основні компоненти гносеологічного оптимізму як сутнісної пізнавальної сили людини.

  Скачати повний текст

Доведено, що філософія Ж. Бодрійяра є філософською стратегією, відкритою та вільною від будь-яких концептуальних обмежень та класифікаційних історико-філософських дефініцій. Ж. Бодрійяр, діючи у парадигмі некласичної філософії, намагається здійснити "низверження платонізму", позбавити копії, симулякри прив'язаності до вихідної моделі, показати включення їх у чисто диференціальну гру, віднайти у симулякрах прояви позитивної сили, яка заперечує одночасно і оригінал і копію, і модель і репродукцію. Зазначено, що головна заслуга Ж. Бодрійяра полягала у тому, що він переніс проблему симуляції із онтологічної площини у сферу сучасної соціальної реальності.

  Скачати повний текст

Доведено онтичний та онтологічний пріоритет людського буття перед усім іншим сущим, на конкретному кіноматеріалі засвідчено примат екзистенції перед есенцією. Описано основоположні екзистенціали людського існування - тривогу, нудьгу, страх, смерть. В процесі аналізу окремих фільмів з'ясовано, що успішний розвиток інтелекту у людини не супроводжується таким самим прогресом у моральній царині. Проблема співвідношення розуму та віри, поставлена в епіцентр мистецької рефлексії, дозволила встановити внутрішні суперечності всередині екзистенціалізму. Простежено тлумачення проблеми людського співіснування й екзистенціальної комунікації у філософії, з'ясовано чинники переформування суспільством буття індивіда. Наголошено на зв'язку свободи з відповідальністю та екзистенційним вибором у філософії та кіномистецтві. Обгрунтовано логіку звернення екзистенціалізму до проблеми історичного процесу та встановлено, що у перемозі демократичних інституцій екзистенціоналістська філософія вбачає загрозу нівелювання особистості.

  Скачати повний текст

Уточнено, що аристотелівське суще починає існувати завдяки речі, яка існує актуально, а тому статус буття у томізмі визначений через участь внутрішнього прагнення у бутті Божому. Вперше доведено роль взаємовпливу політико-етичного вчення аристотелізму у процесі утвердження базових томістичних положень відносно раціоналізації влади та закону як необхідної умови існування людської спільноти в Державі. Висвітлено ідею актуальності співпраці на метафізичному рівні неотомізму з сучасними науково-філософськими модифікаціями, завдяки концептуальним засадам аристотелізму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблему сенсу життя в польському неотомізмі. Висвітлено особливості тлумачення особистості та цілі людського життя в томістській традиції філосування, що є унікальним синтезом античної думки та християнської теології. Зазначено, що польський неотомізм є продовженням вічної філософії (метафізичної традиції філософування). Розкрито смислову наповненість таких понять як "суб'єктивність", "особистість", "самореалізація", показано їх співвіднесеність з поняттями "сутність", "людська природа", "внутрішній світ". Зазначено про унікальність людського "я", його онтичну структуру, що передбачає свободу, самопанування й автодетермінізм. Останнім позначено специфічний феномен духовної свободи людської особистості, самозалежність Я від самого себе. Вказано на подвійний характер людського Я - іманентність Я власним вчинкам і водночас його трансцендентний духовний характер. Обгрунтовано ідею спрямованості життя людини на кінцеву ціль, що тлумачиться в польському неотомізмі як вище благо, блаженство, Абсолют. Зазначено, що в процесі духовного та морального самовдосконалення особистість повинна очиститися від пристрастей, досягти стану святості, тобто безпристрастності, і уподібнитися до Бога, вийти на новий рівень екзистенції. Акцентовано, що своїми власними зусиллями людина не може досягнути досконалості, адже їй потрібно отримати дари Святого духа.

  Скачати повний текст

Вперше охарактеризовано рецепції новоєвропейської теорії процесу в новітній українській філософській думці й її реінтерпретації в українських суспільних контекстах. Виявлено систему критеріїв, за якими оцінювали суспільний процес мислителі народницького (народ, автономія, соціальне визволення) та консервативного (традиція, незалежність, національне визволення) напрямів. Розглянуто світові світоглядні основи суспільного прогресу в українській філософії, зокрема, вагому роль суб'єктивних чинників у здійсненні суспільного прогресу, а також рушійні сили прогресу, головним з яких є людина як суб'єкт історичної та соціальної дії. Розкрито змістове навантаження ідеї прогресу, що розглядалась українськими мислителями як багатозначна світоглядно-ціннісна категорія, яка об'єднувала погляди про досконалий суспільний лад і критику та відповідність йому теперішнього стану суспільного життя, вимогу соціальної трансформації та побудови гармонійного та досконалого суспільства, шляхом еволюційних змін. Охарактеризовано особливості розвитку ідеї суспільного прогресу в українській філософській думці другої половини XIX - початку XX ст. та обгрунтовано пріоритетність його основних аспектів - соціального та національного у їх співвідношенні.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичну реконструкцію цілісної системи історико-філософських поглядів В. Ф. Асмуса, її теоретичних і методологічних засад, які можуть бути покладені в основу традиції сучасних досліджень вітчизняної філософії та її історії. З'ясовано умови формування мислителя як філософа, досліджено його історико-філософську спадщину, визначено місце та роль у вітчизняній і світовій історії філософії. До безпосереднього доробку В. Ф. Асмуса відносяться розробка цілісного історико-філософського вчення, яке охоплює теоретичні та методологічні проблеми, комплекс конкретних досліджень у галузях історії античної філософії, історії німецької класичної філософії, історії естетики, логіки та науки. Доведено, що історико-філософські дослідження та теоретичні надбання вченого й сьогодні виявляються актуальними для різних напрямків філософського пізнання.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній українознавчій літературі здійснено спеціалізоване українознавчо-філософське дослідження філософської спадщини Г. Сковороди. Доведено, що вирішального значення набуває необхідність укладання системи вимірів певної науки, в межах якої буде досліджуватись навіть вже звичне у характеристиках явище. Ця обставина зумовила чітке означення парадигми галузі знань, в межах якої має провадитись наукове дослідження. Обгрунтовано перспективність між- і полідисциплінарних досліджень в галузі гуманітарних наук, здійснених на основі розвитку інтегративної методології.

  Скачати повний текст

Досліджено історичні етапи розвитку музичної культури в Україні, зокрема, її сутнісні особливості й етико-естетична наповненість. Здійснено системний аналіз української музичної духовної культури в контексті її релігійних і філософських характеристик, визначено головні напрями розвитку музичної культури в Україні, її взаємодія з християнською релігійною практикою. Вперше в українознавстві введено в науковий обіг поняття "музична риторика". Доведено, що в сучасній науковій думці феномен духовної музичної культури підлягає аналізу не тільки з позицій мистецтвознавства й естетики, а з позицій філософсько-релігієзнавчого аналізу, що дозволяє системну класифікацію даного феномену, диференціацію його цільових установок. Досліджено сутнісний зміст філософських, релігійних і теологічних вчень, які аналізують феномен духовної музичної культури. Розкрито моральні, естетичні аспекти духовної музичної культури в Україні, можливості її розвитку та значення для сучасного соціокультурного простору в цілому.

  Скачати повний текст