На прикладі Донбасу досліджено досвід боротьби держави з такими соціальними явищами, як дитяча безпритульність, бездоглядність і злочинність після звільнення регіону від нацистської окупації та закінчення Великої Вітчизняної війни (1943 - 1953 рр.). Встановлено основні причини виникнення досліджуваних негативних соціальних явищ, визначено масштаби даної проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади, спрямованої на боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю, розглянуто основні методи ліквідації цих явищ. Наведено загальну характеристику владних структур, основним завданням діяльності яких було усунення їх негативних проявів і стабілізації ситуації у регіоні щодо рівня дитячої безпритульності та правопорушень. Досліджено діяльність спеціальних дитячих виховних установ для категорії дітей із статусом діти-сироти та бездоглядні, а також призначених для утримання неповнолітніх правопорушників і злочинців. Визначено роль громадськості у справі допомоги дітям вулиці. Проаналізовано стан матеріального забезпечення знедолених дітей, охарактеризовано соціально-побутові умови їх життя. Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу у спеціальних дитячих установах, показано специфіку дозвільного життя вихованців.

  Скачати повний текст

Запропоновано й аргументовано авторську періодизацію розвитку дитячих будинків регіону в 1943 - 1965 рр., у якій виділено етапи в діяльності сирітських закладів. Простежено зміни у якісному складі керівних і педагогічних кадрів дитбудинків та з'ясовано як це вплинуло на методи виховання та повсякденне життя дітей. Виявлено різні джерела поповнення контингенту вихованців дитячих будинків. Встановлено, що в 1950-х рр. виникло "соціальне сирітство", коли в дитбудинках з різних причин опинялися діти, які мали батьків. Вперше досліджено матеріально-просторову та соціальну-культурну сферу повсякденного життя вихованців дитячих будинків.

  Скачати повний текст

Удосконалено організацію навчального процесу за умов виховної колонії залежно від вікових закономірностей розвитку й умов утримання неповнолітніх засуджених. Розроблено дидактичну модель навчальної діяльності таких учнів. Визначено науково-методичні й організаційні чинники зростання мотивації навчальної діяльності учнів у виховній колонії. Експериментально перевірено дієвість запропонованої дидактичної моделі. Показано оптимальні для віку й умов навчання зміст, форми та методи пізнавальної діяльності неповнолітніх засуджених. Доведено, що найбільшого впливу на показники навчальної діяльності учнів загальноосвітньої школи у виховній колонії має мотивація цієї діяльності.

  Скачати повний текст

Розкрито досвідно-матеріальні засади формування уявлень про фітоклімат. Визначено основні осередки фітосередовища ділянки дитячих будинків і чинники їх формування. Розглянуто педагогічні умови, закономірності та тенденції виховання пізнавальних інтересів дітей до рослинності природного довкілля. Висвітлено особливості методичного забезпечення процесу ознайомлення дітей з лікарськими рослинами як реабілітаційно-профілактичним засобом. Створено модель варіантної модульної технології організації навчально-виховної роботи з ознайомленням дітей з лікарськими рослинами. Розроблено дидактично-ілюстративний матеріал для ігрової діяльності відповідно до теми; систему тренувальних завдань для визначення поліфункціональності лікарських рослин; конспекти комплексно-тематичних блоків для ознайомлення дітей з лікарськими рослинами.

  Скачати повний текст

Вперше обгрунтовано педагогічні умови соціального захисту бездоглядних дітей у притулках для неповнолітніх на підставі ідеї комплексного соціально-педагогічного супроводу процесу соціального захисту, що базується на міждисциплінарному, індивідуально орієнтованому й адаптаційному підходах. Обгрунтовано технологію впровадження розробленого комплексу педагогічних умов соціального захисту бездоглядних дітей у притулках. Встановлено критерії визначення ефективності досліджуваного процесу. Удосконалено ідеї гуманістичної педагогіки щодо організації соціальної взаємодії та спілкування педагогів-вихователів і вихованців притулків. Охарактеризовано організаційно-змістові компоненти соціально-захисної діяльності притулків для дітей. Розглянуто змістовно-технологічні компоненти підготовки педагогічних працівників притулків до соціального захисту бездоглядних дітей і підготовки кандидатів у прийомні батьки, майбутніх батьків-вихователів. Описано форми соціально-психолого-педагогічної роботи з бездоглядними дітьми, спрямовані на їх захист. Удосконалено положення про соціальний захист бездоглядних дітей у притулках як категорії соціальної педагогіки. Визначено функції педагогічних працівників притулку, які здійснюють соціально-захисну діяльність.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему становлення особистості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за умов виховання у дитячому будинку сімейного типу, визначено особливості виховного впливу даного специфічного соціального інституту на вихованців. Теоретично обгрунтовано об'єктивні переваги педагогічного впливу сімейної опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, перед іншими державними інституціями, що піклуються про дітей-сиріт. Розглянуто державну систему утримання та виховання таких дітей. Особливу увагу приділено сімейним формам опіки: усиновленню, піклуванню, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім'ям. За результатами дослідження визначено особливості функціонування дитячих будинків сімейного типу, основні умови гармонійного розвитку у таких сім'ях особистості дитини, позбавленої батьківського піклування. Доведено необхідність та апробовано систему соціально-педагогічної підготовки кандидатів на створення дитячих будинків сімейного типу під час проведення соціально-педагогічних тренінгів.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми реабілітаційно-педагогічної роботи з "важкими у виховному розумінні" дітьми в Україні у XIX - на початку XX ст. Здійснено класифікацію термінологічніх понять дослідженої проблеми. Визначено витоки та висвітлено еволюцію ідеї педагогічної реабілітації "важких у виховному розумінні" дітей, починаючи від філантропізму, на підставі практики авторських і експериментальних педагогічних закладів у контексті діяльності виправно-виховних закладів. Охарактеризовано внесок зурубіжних і вітчизняних педагогів, юристів, лікарів, громадських діячів, діячів освіти до розробки теоретичних засад реабілітаційної діяльності вітчизняних виправно-виховних закладів XIX - початку XX ст. Визначено й науково обгрунтовано опікунський, лікувально-педагогічний і соціально-педагогчний етапи становлення та розвитку реабілітаційної діяльності цих закладів в Україні у даний період. Узагальнено досвід педагогічної реабілітації різних категорій "важких у виховному розумінні" дітей у XIX - на початку XX ст. Охарактеризовано напрями розвитку ідеї педагогічної реабілітації "важких" дітей за сучасних умов реформування освіти в Україні.

  Скачати повний текст