Досліджено особливості наголошування іменників у поезії Лесі Українки. Визначено акцентні типи, зіставлено наголошування іменників слововжитку поетеси з мовною нормою кінця XIX - початку XX ст. і сучасною літературною нормою. Досліджено особливості функціонування наголосу як стилістичного засобу, а також як компонента ритміко-інтонаційної побудови поетичних творів Лесі Українки. Проаналізовано процес уніфікації наголосу в акцентних типах. Висвітлено варіантну, а також запропоновану акцентуацію. Проведено акцентуаційний аналіз, що дозволило здійснити характеристику загальних тенденцій акцентуаційних процесів у мові кінця XIX - початку XX ст. Виявлено вплив мови поетеси на кодифікацію українського наголосу. Установлено закономірності тенденції акцентуаційного розвитку іменників.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз акцентуації непохідних іменників бойківських говірок у словозмінній парадигмі. Визначено акцентні типи і підтипи непохідних іменників у досліджуваних говірках, а також зовнішню та внутрішню продуктивність акцентних типів. Розглянуто інтегральні та диференційні риси наголошування непохідних іменників бойківських говірок. Акцентуаційне дослідження проведено на морфологічному рівні з урахуванням словозмінних парадигм і морфемної структури слова. На підставі систематизації та аналізу відповідного матеріалу визначено три акцентні типи з нерухомим наголосом та п'ять акцентних типів з рухомим наголосом. Розподіл іменників за акцентними типами може бути використаний як релевантна ознака зіставного аналізу говірок.

  Скачати повний текст

Вперше визначено жанрову специфіку драматургії В.Винниченка та етапи його драматургійної творчої еволюції, яка характеризується, в основному, жанровими змінами у творчості митця, який зарекомендував себе майстром інтелектуальної драми та мелодрами, героїко-психологічної драми, сатиричної комедії, трагедії. Зазначено, що п'єси Винниченка відзначаються жанровою багатогранністю, однак, завдяки превалюванню певного жанрового аспекту вони набувають особливої структурної цілісності. З урахуванням попередніх досліджень визначено основні риси індивідуального художнього стилю Винниченка-драматурга, суголосного суттєвим мистецьким тенденціям доби та зроблено спробу осмислення характеру цілісності багатогранного стилю автора. Натуралістична точність у його драматургії підноситься до символістської таємничості, передусім, за допомогою парадоксального поєднання засобів експресіонізму та імпресіонізму, певною мірою сюрреалізму, у драматургії письменника виразне також передчуття мистецьких можливостей театру й абсурду. Встановлено, що поєднати різноманітні стильові стихії автору найчастіше вдається завдяки наголосу на ігровій стихії драматичної дії, вигадливому використанню принципу "театр у театрі".

  Скачати повний текст

Проведено експериментально-фонетичне дослідження інтонаційної організації судового дискурсу. На підставі вивчення мовлення суддів виявлено лінгвістичні особливості судового дискурсу. Показано провідну роль волюнтативної функції інтонації, за допомогою якої професійний учасник судового процесу намагається впливати на слухача. На підставі експериментального дослідження зафіксовано найбільш часто вживані модальні значення функціонально-семантичного поля (ФСП) волевиявлення (вимога, порада, прохання) та їх модально-емоційні конотації, які використовуються у мовленнєвих реалізаціях суддів у змагальному судовому процесі. З використанням методів аудиторського й інструментального аналізу досліджено інтонаційні характеристики (частоту основного тону, інтенсивність, темп, тембр, паузи, фразовий наголос) передачі модальних значень ФСП волевиявлення.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стратегії дослідження культури повсякденності. Визначено феноменологічну, соціологічну, історичну, екзистенційну школи, а також школу семіотики та структуралізму. Досліджено історико-культурний контекст формування світоглядних і філософських настанов Е. Левінаса з наголосом на роках проживання майбутнього філософа в Харкові. Реконструйовано концепцію культури повсякденності у "філософії Іншого" Е. Левінаса як мозаїчну, багаторівневу структуру, соматичний, жестовий, речовий та вербальний рівні якої впорядковуються через категорію Іншого як домінуючого елементу концепції.

  Скачати повний текст

Вперше визначено місце та роль пізнього вікторіанського дискурсу (ПВД) у соціокультурному просторі Великої Британії кінця XIX ст. Змодельовано концептуальний простір ПВД, у якому виділено й описано ментальні одиниці різного ієрархічного та ціннісного статусу з наголосом на шляхах і способах їх мовної об'єктивації. Розкрито дискурсотвірний потенціал концептів ПВД в єдності їх генеративних, комбінаторних і регулятивних властивостей, з'ясовано етикетні та тактико-стратегічні особливості комунікативної культури ПВД. Висвітлено мовленнєву специфіку таких конвенціонально значущих компонентів і принципів ПВД як ввічливість, комплімент, гендерна зумовленість спілкування.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості наголошення прикметників, займенників, числівників та прислівників у "Енеїді" І.Котляревського, які зіставлено з правилами вживання наголосу в сучасній українській літературній мові; наголошення слів, які вийшли з ужитку зіставлено з даними, викладеними у "Словарі української мови" за редакцією Б.Грінченка. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошенні прикметників, займенників, числівників і прислівників у "Енеїді" та в сучасній українській літературній мові з залученням свідчень давніх українських пам'яток і словників, джерел, де зафіксовано дані щодо полтавських говірок, інших слов'янських мов, насамперед російської.

  Скачати повний текст

Сформульовано три типи індивідуальної свободи (фізичний, естетичний та етичний), на основі яких розглянуто художню концепцію морально-філософського світогляду письменниці. Аналіз драматичної спадщини Лесі Українки показує, що авторка постійно прагнула показати еволюцію індивідуальної свободи у внутрішній ситуації драматичного героя від фізичної до етичної. Зроблено висновок, що у художньому осмисленні проблеми індивідуальної свободи, вираженому у драматичній спадщині Лесі Українки провідною є думка про неможливість цілковито вільного існування особистості за відсутності хоча б однієї із свобод, зокрема, особливий наголос письменниця поставила на феномені етичної свободи, як найвищого вияву духовного існування особистості.

  Скачати повний текст

Виявлено та розкрито постійно діючі закономірності, які є історично та структурно повторюваними з точки зору використання сакрального часу Різдва як однієї з основ творення жанрового різновиду, що задекларовують "Різдвяні оповіді" Ч.Діккенса, підтверджені жанровим контекстом. Досліджено поетику та специфіку жанрової природи "Різдвяних оповідей", відзначено особливості інших різдвяних оповідань Ч.Діккенса та багатьох інших англійських письменників, а також представників американської та слов'янських літератур. Проаналізовано основні жанрові індикатори, зумовлені зверненням до часу Різдва (темпоральна маркованість, просторова заданість, особливості сюжетики та композиції), з наголосом на ролі циклу Ч.Діккенса в історико-літературному ствердженні цих ознак.

  Скачати повний текст

Для характеристики мистецьких позицій Ф. Блуменфельда та Г. Нейгауза введено поняття романтичної фортепіанної педагогіки - системи виховання піаніста, в якій естетичні принципи романтизму є світоглядним стрижнем, а прищеплення учневі емоційного сприйняття мистецтва, розвиток індивідуального творчого потенціалу та вміння мислити художніми образами - головними педагогічними завданнями, що зумовлює централізацію навчального процесу навколо домінантної засади первинності музично-слухових уявлень, акцентоване значення сфер почуття й інтуїції, а також використання комплексу методів, закорінених у психолого-сугестивній царині. Романтичні традиції Ф. Блуменфельда та Г. Нейгауза, принесені у львівську фортепіанну культуру другої половини ХХ ст., сприяли оновленню та збагаченню методики викладання. Досліджено фортепіанну педагогіку О. Ейдельмана, М. Крушельницької та їхніх вихованців, які працюють у Львові - М. Крих, О. Качевої, Л. Крих, Т. Старух, К. Колесси, П. Юрженка, Х. Гумецької, Н. Кашкадамової, Т. Слюсар, Н. Пастеляк, Й. Ерміня, та виявлено наявність у них спільних засад, що відносяться до романтичної фортепіанної педагогіки. Проведене дослідження дозволило наголосити на важливості для романтичної педагогіки сугестивного аспекту міжособистісного спілкування та охарактеризувати його. Міжособистісне спілкування вчителя та учня розглянуто як багатоаспектне явище та якісна площина педагогічної діяльності, що складається з мовного (вербального) та суттєвого (невербального) рівнів, причому останній має особливе, нерідко вирішальне, значення у фортепіанній педагогіці.

  Скачати повний текст

Вперше з'ясовано й уточнено організаційно-психологічні чинники розвитку Я-концепції особистості майбутнього соціального працівника у ВНЗ. Розроблено структурно-функціональну й акмеологічну модель її розвитку за умов формувального середовища ВНЗ. Вдосконалено зміст і складові структури професійної Я-концепції соціального працівника та технологію її розвитку за умов освітнього середовища. Висвітлено теоретичні положення про сутність і розвиток професійної Я-концепції майбутнього соціального працівника з позицій гуманістичного, особистісно-зорієнтованого навчання із наголосом запровадження інтерактивних технологій в освітньому середовищі, які забезпечують оволодіння студентами навичками саморозвитку особистості та власного професійного Я.

  Скачати повний текст

Об'єкт: наголошування іменних частин мови і прислівників в українському та московському виданнях «Граматики» М. Смотрицького 1619 та 1648 рр. Мета: виявити акцентні відмінності в однакових за змістом текстах «Граматики» М. Смотрицького українського (1619 р.) та московського (1648 р.) видань, пояснити їх, визначити, наскільки наголошування досліджуваних слів відповідає староукраїнській акцентній системі першої половини XVII ст. Методи: порівняльно-історичний, описовий, зіставний; кількісно-статистичний прийом. Наукова новизна: уперше проведено зіставний аналіз наголошення слів українського (1619 р.) і московського (1648 р.) видань «Граматики» М. Смотрицького; виявлено, систематизовано та проаналізовано весь комплекс акцентних відмінностей іменних частин мови та прислівників у «Граматиці» М. Смотрицького 1619, 1648 рр. у зіставленні з іншими граматиками і пам'ятками ХІV–XVIII ст.; удосконалено методику дослідження акцентних відмінностей у тотожних за змістом українському та московському виданнях тієї самої пам'ятки; підтверджено існування проблеми трансформації тотожних за змістом пам'яток українського та московського видань; з'ясовано причини відповідності чи невідповідності наголошування слів у «Граматиці» М. Смотрицького 1619 р. староукраїнській акцентній системі першої половини XVII ст.; установлено, що переважна більшість слів українського видання «Граматики» відбиває саме староукраїнський наголос зазначеного періоду, відмінний від староросійського. Практична цінність: Результати, отримані в підсумку дослідження, можна використати для написання підручників, посібників, монографій з історії українського наголосу, під час укладання словника староукраїнських наголосів, для порівняльно-історичного й типологічного вивчення акцентних систем слов'янських мов. Фактичний матеріал можна застосувати під час викладання курсу історії української мови, спецкурсів та спецсемінарів з історичної акцентології української мови, порівняльно-історичної акцентології східнослов'янських мов. Розробленою спеціальною методикою можна послуговуватися під час аналізу акцентних розбіжностей в ідентичних за змістом текстах. З її допомогою можна проаналізувати еволюцію акцентуації досліджуваного слова (словоформи) від пізньопраслов'янського до сучасного періоду.^UObject: accent differences in such nominal parts of speech as nouns, pronouns, adjectives, numerals and also adverbs in the absolutely similar in the terms of contents texts of Ukrainian and Moscow editions of M. Smotrytskyi's “Grammar” dated 1619 and 1648. Objective: comparison of words stressing of mentioned parts of speech in two documents, printed in Vievis (1619) and Moscow (1648); detecting of accent differences; exploration of Proto-Slavic accentuation of the analyzed lexical units (word forms) and comparing of it with the stresses in the chosen printed documents; defining if word stresses under analysis correspond with Old Ukrainian natural pronunciation or not. Methods: comparative-historical, descriptive, quantitative analysis. Scientific novelty: for the first time performed the comparative analysis of word stressing in Ukrainian (1619) and Moscow (1648) editions of “Grammar” by M. Smotrytskyi; detected, systematized and analyzed the whole complex of differences and peculiarities in the stressing of nominal parts of speech and adverbs in “Grammar” (1619, 1648) by M. Smotrytskyi, grammar works and documents of 16th‒18th centuries; improved the procedure of analysis of accent differences in the Ukrainian and Russian editions of the same documents with the identical contents; confirmed the existence of an issue concerning transformation of the documents of the similar contents of Ukrainian and Moscow editions; discovered the reasons of correspondence or disconformity of word stressing between M. Smotrytskyi's “Grammar” (1619) and Old Ukrainian accent system of the 1st half of 17th century; established that the majority of words from the Ukrainian edition of “Grammar” does depict the Old Ukrainian stress of the mentioned period which was different from the Old Russian one. Practical value: Gained results could be used for the creation of course books, guide-books, monographs in history of Ukrainian stress, during construction of vocabulary of Old Ukrainian stresses, for the comparative, historic and typology study of stress systems of Slavic languages. Factual evidence could be applied during teaching of Ukrainian language history, special courses and workshops in historic accentology of Ukrainian language, comparative-historic accentology of Eastern Slavonic languages. Developed special procedure could be used during investigation of accent differences of texts with the same contents.

Об'єкт – аграрний сектор економіки України. Мета – теоретико-методологічне обґрунтування засад та розробка практичних рекомендацій щодо формування новітньої парадигми розвитку аграрного сектору національної економіки у сучасних умовах. Методи – системний підхід, абстрагування, аналіз і синтез, діалектичний метод, інституціональний аналіз, монографічний, системно-структурний, структурно-функціонального аналізу, кількісного й якісного порівняння, аналогій, спостереження, статистичний і графічний методи, гіпотези та припущення, формалізації, економіко-математичного моделювання, метод теоретичного узагальнення. Новизна – запропоновано теоретико-методологічні підходи до формування новітньої парадигми розвитку аграрного сектору України, базові елементи якої зосереджені на оптимальному поєднанні галузевої спеціалізації і просторової взаємодії виробничої, соціальної та екологічної складових; удосконалено наукові підходи до дослідження сутнісних детермінант функціонування аграрного сектору, як комплексного мультигалузевого територіального поєднання організаційно-економічних і виробничо-технологічних особливостей спеціалізації сільського господарства; верифіковано концептуальні теоретико-методологічні домінанти інституціоналізації новітньої парадигми аграрного сектору економіки; обґрунтовано базові постулати аграрної політики, в основі яких повинні бути покладені існуючі потреби та наявний потенціал країни, що передбачає наголос на ресурсно-технічному і технологічному самозабезпеченні аграрного сектору, модифікації організаційно-виробничої структури аграрного бізнесу, екологізації виробничих процесів, покращенні соціально-економічного становища сільського населення; розроблено методичний інструментарій прийняття стратегічних фінансових рішень на основі комплексного підходу для фінансування діяльності суб'єктів аграрного сектору з урахуванням регіональних особливостей сільськогосподарського виробництва і розвитку сільських територій з орієнтацією на перспективних напрямках; удосконалено методичне підґрунтя для моделювання сценаріїв розвитку аграрного сектору за допомогою інструментарію кластерного аналізу; набули подальшого розвитку теоретичні домінанти інтегрованого взаємозв'язку та взаємоузгодженості організаційно-економічного механізму розвитку новітньої парадигми аграрного сектору з наголосом на особливостях побудови функціональної системи; обґрунтовано методологічні підходи до формування, функціонування і розвитку ресурсного потенціалу аграрного виробництва, його кількісних характеристик і структурних параметрів за допомогою інструментарію загальнонаукових та спеціальних методів дослідження; удосконалено методичний інструментарій оцінювання ефективності заходів аграрної політики через призму галузевого і ресурсно-потенційного підходів з використанням показників ефективності виробництва та споживання продукції населенням; запропоновано інноваційну стратегію модернізації аграрного сектору, в основі якої покладено: організаційно-економічні механізми забезпечення сільськогосподарського виробництва високопродуктивною технікою, освоєння технологій екологічно ощадливого землеробства, технічне оснащення кормовиробництва, утримання і годівлі в тваринництві, розробку і комерціалізацію новітніх технологій. Впроваджено у діяльність Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, Відділення аграрної економіки і продовольства Національної академії аграрних наук України, Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації, Всеукраїнської громадської організації «Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України», Громадської організації «Інноваційна кооперативна асоціація», Кооперативного об'єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів «Файні ґазди», Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук, Приватного підприємства «Орендне підприємство «Іванівське», а також у навчальний процес Тернопільського національного економічного університету та Київського кооперативного інституту бізнесу і права. Сфера використання – діяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України і Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу».^UThe object - the agrarian sector of the economy of Ukraine. The purpose - theoretical and methodological substantiation of the principles and development of practical recommendations for the formation of modern paradigm of development of the agrarian sector of the national economy in the current context. Methods - systematic approach, abstraction, analysis and synthesis, dialectical method, institutional analysis, monographic, systematic-structural, structural-functional analysis, quantitative and qualitative analysis, analogies, observations, statistical and graphical methods, hypotheses and assumptions, formalizations, economic-mathematical modeling, method of theoretical generalization. Novelty – theoretical and methodological approaches to the formation of the modern paradigm of the development of the agricultural sector in Ukraine, the basic elements of which are focused on the optimal combination of industry specialization and spatial interaction of industrial, social and environmental components are proposed; scientific approaches to the study of the essential determinants of the functioning of the agricultural sector as a complex multi-sectoral territorial combination of organizational, economic, production and technological features of agricultural specialization, are improved; conceptual theoretical and methodological dominants of institutionalization of the modern paradigm of the agricultural sector of the economy are verified; basic postulates of agrarian policy, which should be based on existing needs and existing potential of the country, which emphasizes the resource-technical and technological self-sufficiency of the agricultural sector, modification of organizational and production structure of agrarian business, greening of production processes, improving social and economic situation of rural population, are substantiated; methodological tools for making strategic financial decisions based on a comprehensive approach to financing the activities of the agricultural sector, taking into account the regional characteristics of agricultural production and rural development with a focus on promising areas, are developed; the methodological basis for modelling scenarios of agricultural sector development with the help of cluster analysis tools is improved; theoretical dominants of the integrated relationship and coherence of the organizational and economic mechanism of development of the modern paradigm of the agricultural sector with an emphasis on the peculiarities of building a functional system have been further developed; methodological approaches to the formation, functioning and development of the resource potential of agricultural production, its quantitative characteristics and structural parameters with the help of tools of general scientific and special research methods are substantiated; methodological tools for assessing the effectiveness of agricultural policy measures through the prism of sectoral, resource and potential approaches using indicators of efficiency of production and consumption of products by the population are improved; an innovative strategy for modernization of the agricultural sector is proposed, which is based on: organizational and economic mechanisms to ensure agricultural production with high-performance equipment, development of technologies of ecologically economical agriculture, technical equipment of fodder production, maintenance and feeding in animal husbandry, development and commercialization of the modern technologies. Introduced in to the activity of the Committee on Agrarian and Land Policy of the Verkhovna Rada of Ukraine, the Department of Agrarian Economics and Food of the National Academy of Agrarian Sciences, Department of Agro-Industrial Development of Ternopil Regional State Administration, All-Ukrainian public organization «Natsionalna asotsiatsiia silskohospodarskykh doradchykh sluzhb Ukrainy», Public organization «Innovatsiyna kooperatyvna asotsiatsiya», Cooperative Association of Agricultural Service Cooperatives «Faini Gazdy», Institute of Feed and Agriculture Podillya Ternopil State Agricultural Research Station of the National Academy of Agrarian Sciences, Private enterprise «Orendne pidpryyemstvo «Ivanivs'ke», Ternopil National Economic University, Kyiv Cooperative Institute of business and law. The sphere of use are the activities of the Ministry for Development of Economy, Trade and Agriculture of Ukraine, the Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine and the Ukrainian Agribusiness Club Association.

Дисертація присвячена дослідженню специфіки екзегези Ієроніма Стридонського, з метою виявлення його ісагогічних, герменевтичних та філологічних принципів та методів. Об'єктом дослідження є екзегетичні праці блаженного Ієроніма, у яких він розкриває значення уривків Священного Писання. У дисертації здійснено аналіз конкретних екзегетичних праць, а також листів, у яких Ієронім пояснює значення біблійних слів, виразів, пророцтв розгортаючи всю багатовимірність власного герменевтичного підходу. Він вважав, що поява біблійного тексту не відбувається виключно під впливом Божественного натхнення та відстоював думку, яка радикально відрізняла його позицію від поширеної практики в середовищі язичництва, згідно з якою автора священного тексту сприймали лише як пасивний медіум божественної інформації. У руслі ранньохристиянської патристичної традиції, блаженний наголошував на повноцінній присутності природних властивостей та непошкодженості характеру старозавітних письменників. Володіння івритом відкрило для нього можливості порівняння єврейського тексту Священного Писання з відомими на той час перекладами. В результаті скрупульозних текстуальних досліджень Ієронім прийшов до висновку щодо найпершої авторитетності єврейсього тексту. Цей підхід отримав назву теорії «єврейської істини». Виявлено особливості впливу основних напрямів ранньохристиянської екзегези на блаженного Ієроніма в різні періоди його письменницької діяльності. У ранніх працях Ієроніма відчутний вплив Оригена та переважає алегоричне пояснення тексту. Проте в пізніший період творчості блаженний послуговувався й історико-граматичним (буквальним) методом. Коментуючи Біблію, екзегет застосовував усі доступні на той час для нього знання, беручи до уваги історичний контекст, аналізуючи етимологію імен, географічних назв, пояснюючи особливості єврейських літер. При цьому необхідно наголосити, що автор Вульгати вважав найпершим критерієм тлумачення Священного Писання саме ж Священне Писання, а також, відзначав надважливе значення духовного стану того, хто приступає та виконує справу пояснення Слова Божого. Розкрито роль філологічних розвідок в екзегетичних працях Ієроніма Стридонського. В дослідженні та коментуванні конкретної книги Біблії віфлеємський монах подає багатий ісагогічний матеріал: намагається з'ясувати її авторство, час написання, історичні обставини виникнення. Стосовно порядку книг біблійного канону автор надає перевагу юдаїстичній точці зору. Вказано на важливість типологічного спрямування його екзегези. Лейтмотивом у кожній із праць блаженного є вказівка на відношення між Старим та Новим Завітом, які в своїй суті є одним цілісним Одкровенням. Найбільш виразно це проявляється у коментарях на пророчі місця із книг старозавітних пророків, оскільки саме у них найбільш конкретно виражений зв'язок між обома Завітами. Тлумачення пророчих місць можна вважати квінтесенцією екзегези блж. Ієроніма як прояву його переконань та полум'яної віри. Удосконалено, на основі аналізу текстів Священного Писання блаженним Ієронімом, можливості переосмислення та уточнення біблійних термінів, імен, географічних назв, що розкриває перспективи іншого розуміння деяких текстів Біблії, однак, не суперечить доктрині віри. Необхідно зауважити, що у нього не було строгої системи та чіткої визначеності, один і той самий термін чи уривок міг мати різне пояснення. Однак детальний розгляд змісту віршів, етимології слів, їх співставлення з альтернативними перекладами внесли вагомий вклад до спадщини древньої екзегези. 4 Набуло подальшого розвитку переконання Ієроніма, що володіння мовами оригіналу, а також надбання сучасних для нього наук – історії, географії, граматики – становить суттєвий допоміжний чинник у дослідженні текстів Біблії. Констатовано беззаперечний вплив творчої спадщини Ієроніма Стридонського на подальшу екзегетику, особливо на латинському Заході. Висновки і теоретичні узагальнення, отримані в дисертаційному дослідженні, уможливлюють розширення та альтернативні інтерпретації текстів Біблії як для екзегетики так і для особистого використання.^UThe research concentrates on the exegesis of the Blessed Jerome of Stridon, on its studying within the hermeneutical and philological methodology. In other words it investigates the works of Jerome of Stridon that interpret the pericopes from the Saint Scripture. Moreover, the mentioned analysis of the exegetical works of the Blessed Jerome allows revealing His hermeneutical method. It's worth noting that Jerome of Stridon argued that Biblical text appeared not only according to God's will. Instead, He contradicted to pagan meaning that the author of the sacral text was simply a medium of divine information. Blessed Jerome insisted on the fullness of natural peculiarities and the harmless of the Old Testament's scripters according to the early Christian patristic tradition. It can be reasonably contended that His knowledge of Hebrew allowed Him to compare comprehensively different translations of the Saint Scripture. As a result of His textual research, Jerome of Stridon pointed to Hebraic text as the most authentic. In other words this method is more known as the theory of “Hebraic truth”. Research suggests that early Christian exegesis affected Jerome of Stridon's treatises, without any doubt depending on different stages of his exegetical activity. For instance, the influences of Origen are firmly observed in the early exegetical works of the Blessed Jerome, that is why He preferred allegorical explanations of the text. But later He favored mostly literally (historical grammar) method to study Saint Scripture. This is because, according to Blessed Jerome commenting Bible means to historically contextualize, as well as to analyze etymology of names and geographical terms, explaining peculiarities of the Hebraic characters. It should be stressed that the Author of Vulgate considered that Saint Scripture is the principal norm of itself commenting. Moreover, spiritual conditions of the exegete, it means of the clergy, are crucial to interpret convenient the Saint Scripture. This research has noticed how Blessed Jerome used the philological method in his exegetic treatises. For example, commenting on a particular book from the Bible He figures out the authorship and time of its writing, as well as describe the historical context, etc. Also, Jerome of Stridon used the Hebraic system of Biblical canon, it means the structure of the books in the Saint Scripture. This pattern of findings is consistent with the idea that Blessed Jerome's interpretation of the Saint Scripture allows to reinterpret some biblical terms, names, or geographical words, and in conclusion it does not contradict to Christian doctrine. It's worth noting that He did not use all the terms identical, the same pericope or phrase in different biblical books could mean diversely. According to the Blessed Jerome knowing of languages as well as historical and geographical or grammatical contextualization are important additional instruments to interpret the Saint Scripture. It can be reasonably contended that His comprehensive analyzing of the biblical verses and His studying of the etymology, as well as their comparing with different translations, should be examined as the fundamental heritage of the Early Christian exegesis. Especially His exegetical treaties strongly affected the Latin exegetical tradition. Another task of the research was to analyze typological peculiarities of the Blessed Jerome exegetical works. It belonged to its very essence to compare Old and New Testaments in every treatise of Jerome of Stridon because according to him mentioned books of the Saint Scripture are all-in-one Revelation. All these aspects have to be taken into account by Him in a study on the Prophet Books for the reason that especially these Books strictly connect Old and New Testaments. Consequently, the Blessed Jerome's interpretation of the Prophet Books is the quintessence of His exegesis stressed His credo and Christian faith.

Болтовська Л.Л. Організаційно-економічні засади управління динамічними процесами м'ясопродуктового підкомплексу. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 - Економіка. Вінницький національний аграрний університет, Вінниця, 2021.Дисертація присвячена обґрунтуванню та розробці методичних і практичних підходів до формування організаційно-економічних засад управління динамічними процесами м'ясопродуктового підкомплексу.Серед галузей сільського господарства саме тваринництво є джерелом важливих продуктів харчування для людини: молока, м'яса, яєць, а для промисловості (харчової, легкої фармацевтичної тощо) постачає різні види сировини. Вироблений в тваринництві приріст живої ваги в АПК України сформовано в м'ясопродуктовому підкомплексі, який об'єднує товаровиробників сільськогосподарської (тваринницької) продукції, торгівельні організації та підприємства м'ясопереробної галузі у процесі вирощування худоби та птиці, її переробки та реалізації готової продукції.Узагальнено теоретичні підходи до сутності поняття «м'ясопродуктовий підкомплекс», обґрунтовано його місце в структурі агропромислового комплексу. Визначено основні відмінності в підходах щодо визначення даної категорії та на основі проведеного дослідження встановлено, що більшість науковців трактує дану категорію лише за складовими та загальною метою діяльності, проте варто наголосити, що це важлива складова економіки. Вважаємо, що м'ясопродуктовий підкомплекс - це важлива складова економіки країни, яка складається із економічно та технологічно взаємопов'язаних спеціалізованих галузей агропромислового комплексу, поєднаних інтегрованими зв'язками та загальними економічними інтересами, спрямованими на ефективність та результативність діяльності підприємств галузей, що сприятиме продовольчій та національній безпеці країни.Дослідженням встановлено, що в складі м'ясопродуктового підкомплексу як України, так і більшості провідних країн світу провідне місце займають такі галузі як скотарство, свинарство та птахівництво. Дана галузь окрім того, що є вагомою для економіки в контексті забезпечення продовольчої безпеки, однак займатися нею складно через низку проблем, якими є недостатня державна підтримка, відсутність інновацій, що відрізняє світовий досвід функціонування м'ясопродуктового підкомплексу.В дисертаційній роботі сформульовано базис понятійно-категоріального апарату в дослідженні динаміки розвитку м'ясопродуктового підкомплексу та фактори, що впливають на динамічні процеси в галузі. Визначено, що м'ясопродуктовий підкомплекс характеризується суттєвою залежністю від зовнішніх чинників, зокрема від імпорту, митних вимог, міжнародних стандартів, безпечності та якості продукції. В умовах інтеграційних процесів та глобалізації неможливо абстрагуватися від дії позадержавних чинників, однак, насамперед у формуванні стратегії розвитку м'ясної галузі та збалансування відносин на м'ясному ринку має бути нарощування внутрішнього потенціалу під впливом дії інноваційно-інвестиційного механізму. Концептуалізовано показники організаційно-економічних факторів впливу на розвиток галузі, серед яких соціальні, економічні, екологічні, інституційно-правові. Проаналізовано сучасний стан розвитку м'ясопродуктового підкомплексу в умовах нестабільності з метою виявлення проблем для забезпечення підвищення якості життя населення України.Ключові слова: м'ясопродуктовий підкомплекс, ринок м'яса та м'ясної продукції, сталий розвиток, управління динамічними процесами, інвестиційно-інноваційна забезпеченість.^UBoltovska L.L. Organizational and economic principles of management of dynamic processes of meat product subcomplex. - Qualification scientific work on the rights of the manuscript.The dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of philosophy on a specialty 051 - Economics. - Vinnytsia National Agrarian University, Vinnytsia, 2021.The dissertation is devoted to substantiation and development of methodical and practical approaches to formation of organizational and economic bases of management of dynamic processes of a meat product subcomplex.It is established that among the main branches of agriculture animal husbandry takes the leading second place. It is a source of important food for humans: milk, meat, eggs, and for industry (food, light pharmaceutical, etc.) supplies various types of raw materials. Live weight gain in the agro-industrial complex of Ukraine is formed into a meat product subcomplex, which unites commodity producers of agricultural (livestock) products, trade organizations and meat processing enterprises in the process of raising livestock and poultry, as well as its processing and sale of finished products. .The theoretical essence of the concept of "meat subcomplex", its economic content and place in the structure of the agro-industrial complex are generalized. The main differences in the approaches of scientists to determine the category of "meat subcomplex" were identified, and based on the study it was found that most scientists interpret this category only in terms of components and general purpose, but it should be emphasized that this is an important component of economics. Therefore, we believe that the meat subcomplexit is an important component of the country's economy, which consists of economically and technologically interconnected specialized branches of the agro-industrial complex, combined with integrated ties and common economic interests aimed at efficiency and effectiveness of enterprises, which will contribute to food and national security.The study found that the meat subcomplex is an important component of the food complex and ensures food security of the state. As in Ukraine, in most leading countries of the world the leading place is occupied by such industries as cattle breeding, pig breeding and poultry farming. It has been established that this branch of the economy is quite important for the economy and food security, but it is quite difficult to deal with it for a number of reasons. Therefore, as the study of foreign experience of the meat subcomplex shows, this industry needs constant government support, innovative improvement, andcoordinated mechanism of activity, ensures high efficiency of this sector.The dissertation formulates the basis of the conceptual and categorical apparatus in the study of the dynamics of the meat product subcomplex, and the factors influencing the dynamic processes in the industry. Today, the meat subcomplex is characterized by significant dependence on external factors, including imports, customs requirements, international standards, safety and product quality. In the context of globalization and international integration it is impossible to abstract from the action of non-state factors, however, first of all in the formation of strategy for meat development and balancing relations in the meat market should be building domestic capacity under the influence of innovation and investment mechanism. Indicators of organizational and economic factors influencing the development of the industry, including social, economic, environmental, institutional and legal, are conceptualized.The current state of development of the meat product subcomplex is analyzed, the unstable state of which is of concern, because the development of the industry is crucial in the socio-economic situation, and also contributes to improving the quality of life of the population of Ukraine. Keywords: meat product subcomplex, meat market, sustainable development, dynamic processes.

На основі широкого кола архівних джерел та наукової літератури, вперше в українській історіографії комплексно охарактеризовано діяльність Львівського університету наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. Особливий наголос зроблено на організаційних реформах, які відбувалися у вищому навчальному закладі в цей час, специфіці освітньо-наукового процесу, явищах та змінах, які відображали ситуацію у національній сфері. Як окремий напрям наукових пошуків у роботі представлена просопографія професорсько-викладацького складу і допоміжного персоналу; визначено соціальний і національний склад студентів на різних етапах діяльності вищої школи. Висвітлення трансформаційних перетворень в Університеті здійснено крізь призму аналізу наукових досягнень професорів і викладачів та дослідження навчально-наукових напрямів.^UBased on a wide range of archival sources and scientific literature, for the first time in Ukrainian historiography, the activities of Lviv University in the late XVIII – early XX centuries have been comprehensively described. Particular emphasis has been placed on the specifics of the educational and scientific process, phenomena and processes that reflect the situation in the national sphere, on organizational changes that took place in higher education at that time. Coverage of transformations in these areas has been carried out through the prism of the analysis of the teaching staff of the University and educational and scientific areas. As a result of the study, it has been stated that during 1784–1918 Lviv University underwent three significant organizational transformations in terms of forms of functioning: Lviv Imperial-Royal University (Josephine University), 1784–1805 – Lviv Lyceum, 1805–1817 – Franz I Imperial-Royal University of Lviv (Franciscan University), 1817–1918.

Дисертацію присвячено вивченню фонолого-фонетичного рівня північнолемківських говірок, діалектоносіїв яких внаслідок переформатування політичної карти Європи було свідомо розселено в різних регіонах України, зокрема у Львівську, Тернопільську та Івано-Франківську області.У дисертаційній роботі вперше цілісно описано звукову систему сучасних говірок та особливості їх функціювання в умовах некомпактного проживання носіїв у західноукраїнському ареалі (здебільшого в наддністрянському діалектному континуумі) наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. на зібраному упродовж 1998–2019 рр. матеріалі унікальних записів зв'язного мовлення різних вікових груп. Уніфіковано характеристику звукових полів голосних і приголосних фонем та випрацювано практичні засади специфіки їхнього опису з погляду діалектології. Враховано вплив іншодіалектного середовища та літературної мови на мовлення північнолемківських говірконосіїв.На підставі опрацьованого фактичного матеріалу досліджено фонемні опозиції, встановлено дистрибуцію фонем, з'ясовано позиційні і комбінаторні звукові зміни, схарактеризовано специфіку парокситонічного наголосу. Виявлено здатність частини респондентів відповідно до комунікативної ситуації перемикати код (літературна мова) / субкод (діалектне мовлення). Актуалізовано поняття престижу говірок, який безпосередньо випливає із самоідентифікації діалектоносіїв.^UThesis is devoted to the study of the phonological and phonetic level of North Lemkivski dialects, the dialects which, due to the reformatting the political map of Europe, were deliberately settled in different regions of Ukraine, in particular, in Lviv, Ternopil and Ivano-Frankivsk regions.For the first time the sound system of modern dialects and features of their functioning in the conditions of non-compact living of native speakers in the western Ukrainian area (mostly in Transdnistrianskyi dialect continuum) at the end of the XX – the beginning of the XXI century on the material of unique records of coherent speech of different age groups, collected during 1998–2019, is integrally investigated in thesis. The characteristic of sound fields of vowels and consonant phonemes is unified and practical bases of specificity of their description from the point of view of dialectology are developed. The influence of non-dialectal environment and literary language on the speech of North Lemkian speakers is taken into account. On the basis of the processed factual material the phonemic oppositions are investigated, the distribution of phonemes is revealed, the positional and combinatorial sound changes are clarified, the specificity of paroxitonic stress is characterized. The ability of some respondents to switch code (literary language) / subcode (dialectal speech) according to the communicative situation was revealed. The notion of the dialects prestige is introduced, which directly follows from the self-identification of dialect speakers.

У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження вдосконалення теоретико-правових положень, формулювання пропозицій щодо правового захисту та забезпечення прав дитини в умовах військових дій на Донбасі. Аргументовано, що генеза, сутність, поняття та зміст правового статусу дитини нерозривно пов'язані із поняттям «правового статусу особи». Відзначено: правовий статус дитини виходить за змістом та сутністю з правового статусу особи, однак його особливістю є те, що під правовим статусом дитини слід розуміти таку ж сукупність прав, свобод та обов'язків, як і для особи, тільки особливі (специфічні) права діють до досягнення повноліття. Встановлено, що під соціальними цінностями правового статусу дитини розуміють значимість практичних і правових заходів держави в задоволенні потреб дітей, які перебувають у зоні проведення військового конфлікту, та тих, що були переміщені внаслідок цього конфлікту. Вони повинні мати статус особливої категорії дітей, що потребують захисту прав і свобод в умовах збройного конфлікту, з наголосом, що реалії сьогодення створюють обстановку, в якій здійснення державної політики з утвердження панування соціальних цінностей саме правового статусу дитини потребує негайного дієвого і реального вдосконалення. Здійснено аналіз міжнародного та вітчизняного нормативно-правового потенціалу, що стосується захисту прав дитини під час військового конфлікту на Донбасі. З'ясовано, що окремого законодавчого акту щодо особливостей захисту прав дітей, які постраждали в результаті військових дій, за сім років збройного конфлікту в Україні не ухвалено. Проаналізовано внесення змін до Законів України «Про охорону дитинства», «Про внесення змін до деяких Законів України щодо посилення соціального захисту та підтримку сімей з дітьми», встановлено, що вказані зміни зазначену правову ситуацію регулюють не в повному обсязі. Розглянуто сутність прав дитини в Україні як «нову аксіологію» демократичного розвитку в умовах глобалізаційних викликів. Визначено, що під аксіологією права загалом розуміють позитивну роль права у задоволенні потреб учасників суспільного життя. Виходячи з цього, виокремлено, що під правами дитини як «новою аксіологією» сучасного демократичного суспільства, слід розуміти можливість будь-якого суспільства задовольняти основоположні права та свободи дітей на життя, здоров'я, освіту, повноцінний розвиток як запоруку розвитку майбутнього кожної держави. Досліджено, що права дітей, які перебувають на території військового конфлікту, в сучасних умовах глобалізаційних викликів в Україні, перебувають в протиріччі із реальними наявними проблемами і є вкрай вразливими, існують за недосконалості та неадекватності юридичних механізмів їхнього захисту. З'ясовано, що в Україні досі відсутній документ із конкретним переліком заходів, який забезпечив би задекларовані медичну, психологічну, педагогічну реабілітацію та соціальну реінтеграцію дітей, що постраждали внаслідок військових дій і збройних конфліктів, така ситуація є новою в колі суспільно-правових проблем нашого суспільства. Визначено поняття та алгоритми захисту прав дитини. Виявлено різні багатовекторні передумови і фактори порушення прав та свобод дитини в умовах гібридної війни на Сході України. Реальна відповідальність за ці злочини повинна підпадати під поняття «військовий злочин, скоєний при обтяжливих обставинах», та під юрисдикцію міжнародного військового трибуналу. Аналіз міжнародного нормативно-правового потенціалу у такому контексті засвідчує декларативність ухвалених норм, питання щодо захисту прав дитини в умовах військового конфлікту (гібридної війни) в конкретній постановці не розглядаються. У сьогоднішніх реаліях, ведення гібридних воєн різних форм і методів, ефективні комплексні міри із задіянням усіх державно-правових конструкцій, механізмів та інструментів на міжнародному рівні не здійснюється, підтвердженням цьому є гібридна війна на Сході України, яка триває вже восьмий рік, і з кожним днем кількість людських жертв та жахливих наслідків тільки збільшується, а їх продовження має незворотні системні процеси. Проаналізовано в площині різних тематичних направлень та критеріїв, що Рада Безпеки ООН у питаннях захисту прав, свобод і гарантій дитини в умовах військового конфлікту має символічні форми впливу на негативні процеси, є обтяжливою, нормативно-правові механізми вражені формальністю, декларативністю, складністю процесів, що породжує безвідповідальність і уникнення кримінального покарання військових злочинців у міжнародному військовому трибуналі.^UIn the dissertation work the complex research of perfection of theoretical and legal positions was made, the formulation of offers concerning legal protection and maintenance of the rights of the child in the conditions of military operations in Donbass was carried out.Arguments were given that the genesis, essence, concept and content of the legal status of the child are inextricably linked with the concept of "legal status of the person". It is noted: the legal status of the child is based on the content and essence of the legal status of the person, but its feature is that the legal status of the child should be understood as the same set of rights, freedoms and responsibilities as for the person, only special (specific) rights are valid until adulthood. It was also found that the social values of the legal status of the child are understood as the importance of practical and legal measures of the state in meeting the needs of children who are in the zone of military conflict and those who were displaced as a result of this conflict. They should have the status of a special category of children in need of protection of rights and freedoms in armed conflict, emphasizing that present realities create an environment in which the implementation of state policy to promote social values of the child's legal status requires immediate effective and real improvement.The analysis of the international and domestic normative-legal potential concerning protection of the rights of the child during the military conflict in Donbass is carried out. It was found that a separate legislative act on the peculiarities of the protection of the rights of children affected by hostilities has not been adopted in the seven years of armed conflict in Ukraine. Amendments to the Laws of Ukraine "On Child Protection", "On Amendments to Some Laws of Ukraine on Strengthening Social Protection and Support of Families with Children" were analyzed, and it was found out that these changes do not fully regulate this legal situation. The essence of children's rights in Ukraine as a "new axiology" of democratic development in the context of globalization challenges is considered. It is determined that the axiology of law is generally understood as the positive role of law in meeting the needs of participants in public life. Based on this, it is emphasized that the rights of the child as a "new axiology" of modern democratic society should be understood as the ability of any society to satisfy the fundamental rights and freedoms of children to life, health, education, equal development as a guarantee of future development. It is studied that the rights of children who are in the territory of military conflict in the current conditions of globalization challenges in Ukraine are in contradiction with the real existing problems and are extremely vulnerable, exist due to imperfections and inadequacies of legal mechanisms for their protection.It was found out that in Ukraine there is still no document with a specific list of measures that would ensure the declared medical, psychological, pedagogical rehabilitation and social reintegration of children affected by hostilities and armed conflicts, this situation is new among the social and legal problems of our society. The concepts and algorithms of protection of children's rights are defined. Various multi-vector preconditions and factors of violation of children's rights and freedoms in the conditions of hybrid war in the East of Ukraine are revealed. Real responsibility for these crimes should fall under the notion of "war crimes" committed under aggravating circumstances and under the jurisdiction of an international military tribunal. The analysis of the international normative-legal potential in such a context testifies to the declarativeness of the adopted norms, the issues of protection of the rights of the child in the conditions of military conflict (hybrid war) are not considered in a specific statement. In the realities of the present maintenance of hybrid wars of various forms and methods, effective comprehensive measures involving all state and legal structures, mechanisms and instruments at the international level are not carried out, the evidenced of this is the hybrid war in Eastern Ukraine, which lasts eight years and every day the number of human casualties and severe consequences is only increasing and their continuation has irreversible systemic processes. It is analyzed in terms of various thematic areas and criteria that today the UN Security Council in matters of protection of rights, freedoms and guarantees of the child in military conflict has symbolic forms of influence on these negative processes. It is burdensome, regulatory mechanisms are affected by formality, declarativeness, the complexity of the processes, which creates irresponsibility and avoidance of criminal punishment of war criminals in the international military tribunal.

Дисертацію присвячено питанням застосування практики Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у процесі захисту особистих немайнових прав батьків та дітей, а також розробленню науково-теоретичних пропозицій та рекомендацій для вирішення проблемних питань у сфері регулювання відносин пов'язаних з захистом особистих немайнових прав батьків та дітей. З'ясовано, що важливим елементом сімейно-правового статусу фізичної особи є її особисті немайнові права. Багато вітчизняних та іноземних науковців досліджували проблематику особистих немайнових прав з позицій можливостей цивільно-правового та сімейно-правового регулювання їх здійснення, охорони та захисту. Важливим елементом системи особистих немайнових прав фізичних осіб є особисті немайнові прав батьків та дітей. Істотний вплив на систему регулювання та здійснення особистих немайнових прав має судова практика, у тому числі практика ЄСПЛ.Зроблено висновок про те, що особисті немайнові права батьків та дітей носять універсальний характер і з позиції публічно-правового регулювання відносяться до основних прав людини. В основу особистих немайнових прав батьків та дітей покладено одні і ті ж блага, спрямовані на забезпечення гідного існування людини, при цьому батьки та діти виступають як взаємодоповнюючі елементи цих суспільних відносин. Водночас, закріплення основних особистих немайнових прав на законодавчому рівні нажаль не гарантує можливості для повноцінного та беззаперечного їх функціонування. Для забезпечення здійснення таких прав особою держава як основний гарант повинна не тільки прописати перелік належних фізичній особі прав, у тому числі особистих немайнових, а й закріпити на вищому рівні їх належне, безперешкодне використання, передбачивши достатній та дієвий механізм їх захисту.Виявлено, що особисті немайнові права батьків та дітей необхідно розглядати як суб'єктивні права, що становлять певну органічну сукупність (групуються навколо певних благ) та підлягають комплексному здійсненню, належать одночасно кожному з членів сім'ї, тобто в ідеалі матері, батьку та дитини (дітям), а в процесі їх здійснення має місце множинність учасників відносин. Зазначене дозволило наголосити, що правовідносини батьків та дітей за суб'єктною ознакою значно відрізняються від подружнього правовідношення, водночас особисті немайнові права батьків та дітей органічно взаємопов'язані з особистим немайновим правом на сім'ю. Правовідносини батьків і дітей прямо не залежать від наявності чи відсутності у жінки та чоловіка статусу подружжя. Вирішальним для їх виникнення є абсолютно інший юридичний факт, яким є не реєстрація шлюбу, а народження дитини.^UThe Thesis is dedicated to issues on applying the practice of the ECHR for protection of personal non-property rights of parents and children, and to working-out of scientific and theoretical suggestions for resolving of actual issues in the field of regulation of relationships related to protection of personal non-property rights of parents and children. There is found out, personal non-property rights of natural person are an important part of her or his family-legal status. A lot of domestic and foreign scientists researched the issue of personal non-property rights from the standpoint of the possibilities of civil and legal and family-legal regulation of its' implementation, saving and protection. Personal non-property rights of parents and children are important part of the system of personal non-property rights of natural persons. A Court practice, including the practice of European Court of Human Rights, has a significant effect on the system of regulation and implementation of personal non-property rights. There is concluded, personal non-property rights of parents and children have universal character, and according to public and legal regulation, they are main human rights. The same goods, aimed to providing of dignified human existence, are basis of personal non-property rights of parents and children. Herewith, parents and children are complementary elements of this social relations. At the same time, consolidation of basic personal non-property rights at the legislative level does not guarantee possibility for their full and unquestionable functioning. For providing implementation these rights by a person, a state as a main guarantor has not only established the list of the rights that belong to natural person, including personal non-property rights, but also recognizes their appropriate and unobstructed using, providing sufficient and effective mechanism for their protection. There is identified, personal non-property rights of parents and children have to be understood as subjective rights that are specific organic group (grouped around certain goods) and subject to comprehensive implementation, belong to each member (mother, father, and child (children)) of the family in the same time, and plurality of participants of the relationships has place in the process of implementation of its. The mentioned allowed to stress that legal relationships of parents and children are different with the marital relationship by subjective sign. At the same time, personal non-property rights of parents and children are naturally related to the personal non-property right for family. Legal relationship of parents and children are not related directly to presence or absence of couple status of women and men. Decisive for their emergence is a completely different legal fact, which is not the registration of marriage, but the birth of a child

У дисертації запропоновано новий комбінаторно-семантичний підхід до вивчення фольклорних демінутивів у колискових піснях новогрецької, сербської та української мов.Уперше в сучасній етнолінгвістиці апробовано термін фольклорні демінутиви, під якими у роботі розуміються зменшувально-пестливі мовно-поетичні знаки, що набули комбінаторно-експресивного потенціалу в такому жанрі народно-поетичної творчості, як колискові пісні, монотонний наспів яких й музичний ритм зумовлюють фонологічну дистрибуцію, граматичну валентність і семантичну сполучуваність як власне демінутивних суфіксів, так і демінутивних одиниць з їх когнітивно-метафоричним змістом.Розкрито комбінаторний потенціал демінутивів у семасіологічному та ономасіологічному аспектах. Установлено зв’язок демінутивної деривації із взаємодією кореневої й афіксальної морфем, результатом якої є трансформація первісного значення і набуття нових смислів, які відображають знання про певний фрагмент дійсності. Демінутивний суфікс, приєднуючись до твірної основи випромінює нову семантику у слова, до якого він додається. ?Схарактеризовано ономасіологічний комбінаторний потенціал демінутивних суфіксів, де вони є ономасіологічним базисом фольклорних демінутивів, а асоціативні комплекси виконують роль перемикачів при взаємодії основи й суфікса.?Розкрито когнітивні механізми модусної мотивації демінутивів в умовах внутрішньої комбінаторики, коли ономасіологічний базис активізує оцінний компонент модусу, який у комбінації з емоціями людини впливає на формування у фольклорного демінутива семантики “зменшеності” та “пестливості”. Схарактеризовано зовнішню комбінаторику модусної мотивації фольклорних демінутивів у широкому контексті як переміщення фольклорного демінутива з однієї концептуальної сфери до іншої.Для розкриття внутрішньої і зовнішньої комбінаторики фольклорних демінутивів української, сербської та новогрецької мов у дисертації розроблено комплексну методику зіставно-типологічного аналізу цих утворень, відібраних із колискових пісень трьох етнокультур.За основу зіставлення обрано категорію демінутивності. У плані формального вираження – це спосіб афіксації, який дав змогу виявити фонологічну комбінаторику (дистрибуцію) демінутивних афіксів; у плані вираження змісту – це способи і засоби вираження комбінаторної семантики зменшеного розміру об‘єкта. ?Установлено, що комбінаторика демінутивних суфіксів на морфонологічному рівні виражається в дистрибутивних особливостях морфів, зокрема в їхній обмеженій дистрибуції, яка відображає вибір суфікса відповідно до фіналі основи, кількості складів і типу наголосу основи в кожній із досліджуваних мов. ?На граматичному рівні в українській мові демінутив "успадковує" рід твірної основи, у новогрецькій мові – "блокує" вихідний рід і надає свій граматичний показник, найчастіше середній рід. У сербській мові співіснують обидва типи демінутивних суфіксів. ?На лексико-семантичному рівні найбільш частотними в текстах колискових пісень є фольклорні демінутиви – назви рослин, що свідчить про тісний зв’язок нащадків індоєвропейців – греків, сербів, українців з природою. У новогрецькій мові виявлено 11 ЛСГ з найбільшими показниками фольклорних демінутивів у 2-х ЛСГ: “Артефакти” та “Тварини”. У сербській мові – 12 ЛСГ, в українській мові 19 ЛСГ. ?На когнітивно-семантичному рівні у функційному плані фольклорні демінутиви є результатом концептуальної інтеграції різних сфер їхнього вживання в колискових піснях. У новогрецькій мові побудовано 10 метафоричних та 2 метонімічні моделі фольклорних демінутивів. В усіх метафоричних моделях фольклорних демінутивів вихідним простором 2 є “Дитина”. У сербській мові – лише 5 метафоричних моделей. Найпродуктивнішою метафоричною моделлю (2 з 5) виявилась модель “Тварина” – “Родинні зв’язки”.В українській мові зафіксовано найбільшу кількість метафоричних (11) та метонімічних (7) моделей, найпродуктивнішими з яких є “Рослина” –“Рослина” (2 з 7) та “Абстрактне поняття” – “Абстрактне поняття” (2 з 7). Когнітивні метафоричні моделі фольклорних демінутивів, які утворили бленд як результат концептуальної інтеграції і які належать до ЛСГ “Вік” або ЛСГ “Родинні зв’язки”, наявні у всіх мовах та найбільш поширені у новогрецькій: “Тварина” – “Вік” αρνάκι – παιδάκι (ягнятко – дитинка). У сербській мові найбільш продуктивні 3 когнітивні метафоричні моделі: “Тварина” – “Родинні зв’язки” јагњенце – син (ягнятко – син) та “Нежива природа” – “Вік” звездице – дитина (зірочка – дитинка).Перспективи подальших наукових досліджень полягають в апробації розробленої комплексної методики для когнітивно-метафоричного аналізу фольклорних демінутивів в жанрі народних казок. Ключові слова: комбінаторна семантика, фольклорні демінутиви, емоційно-експресивний потенціал, синтагматика, фонемна дистрибуція, когнітивна комбінаторика, метафоричні й метонімічні моделі, колискові пісні.^UThe dissertation proposes a new combinatorial-semantic approach to the study of folklore diminutives in lullabies of Modern Greek, Serbian and Ukrainian languages.For the first time in modern ethnolinguistics the term folklore diminutives is tested, which in the research means diminutive linguistic-poetic signs that have acquired combinatorial-expressive potential in such a genre of folk poetry as lullabies, the monotonous melody of which and musical rhythm determine phonological distribution, grammatical valence and semantic conjugation of diminutive suffixes and diminutive units with their cognitive-metaphorical content.The combinatorial potential of diminutives in semasiological (from form to meaning) and onomasiological (from meaning to form) aspects is revealed. The connection of diminutive derivation with the interaction of two morphemes: root and affix, which transforms the semantics of meanings and, accordingly, reflects the knowledge of a particular fragment of reality. The diminutive suffix, joining the creative basis, radiates new semantics. The onomasiological combinatorial potential of diminutive suffixes is characterized, where they are the onomasiological basis of folklore diminutives, and associative complexes play the role of switches in the interaction of base and suffix. Cognitive mechanisms of modus motivation of diminutives in the conditions of internal combinatorics are revealed, when the onomasiological basis activates the evaluative component of the modus, which in combination with human emotions influences the formation of the semantic "diminutive" and "tenderness" in the folklore diminutive. The external combinatorics of modus motivation of folklore diminutives in a broad context as the movement of folklore diminutive from one conceptual sphere to another is characterized.To reveal the internal and external combinatorics of folklore diminutives of Ukrainian, Serbian and Modern Greek languages, the dissertation is developed a comprehensive method of comparative and typological analysis of these formations, selected from the lullabies of three ethnic cultures.The category of diminutiveness is chosen as the basis of comparison. In terms of formal expression - this is a method of affixation, which allowed to identify the phonological combinatorics (distribution) of diminutive affixes in terms of content expression. It is established that the combinatorics of diminutive suffixes at the morphological level is expressed in the distributive features of morphs, in particular in their limited distribution, which reflects the choice of suffix according to the final base, number of syllables and the type of emphasis of the base in each of the studied languages.At the grammatical level, in the Ukrainian language the diminutive "inherits" the genus of the creative basis, in Modern Greek "blocks" the original genus and provides its grammatical index, often the middle genus. In Serbian, both types of diminutive suffixes coexist.At the lexical and semantic level, the most frequent in the lyrics of lullabies are folklore diminutives of plant names, which indicates the close connection of Indo-European descendants that is Greeks, Serbs, Ukrainians with nature. In modern Greek 11 LSGs were found with the highest indicators of folklore diminutives in 2 LSGs: “Artifacts” and “Animals”. In the Serbian language are 12 LSG. There are 19 LSGs in the Ukrainian language. At the cognitive-semantic level folklore diminutives are functionally the result of the conceptual integration of different spheres of their use in lullabies.In modern Greek 10 metaphorical and 2 metonymic models of folklore diminutives are constructed. In all metaphorical models of folklore diminutives, the source space 2 is “Child. There are only 5 metaphorical models in Serbian. The most productive metaphorical model (2 of 5) was the “Animal” – “Family Ties” model.The Ukrainian language has the largest number of metaphorical (11) and metonymic (7) models, the most productive of which are “Plant” – “Plant” (2 of 7) and “Abstract Concept” – “Abstract Concept” (2 of 7).Cognitive metaphorical models of folklore diminutives, which formed a blend as a result of conceptual integration and which belong to LSG “Age” or LSG “Family Ties”, are available in all languages and are most common in modern Greek: “Animal” – “Age” αρνάκι – παιδάκι ( little lamb). In Serbian, the most productive 3 cognitive metaphorical models are: “Animal” – “Family ties” јагњенце (little lamb) and “Inanimate nature” – “Age” звездице (little star). Prospects for further research are to test the developed comprehensive methodology for cognitive-metaphorical analysis of folklore diminutives in the genre of folk tales.Keywords: combinatorial semantics, folklore diminutives, emotionally expressive potential, syntagmatics, phonemic distribution, cognitive combinatorics, metaphorical and metonymic models, lullabies