Встановлено, що в усіх хворих, що одержують терапію програмним гемодіалізом, рівень TNF-alpha та IL-6 у плазмі крові перевищує показники контрольної групи. Основними чинниками, що визначають надлишковий синтез TNF-alpha та IL-6 у хворих на ГД, є тривалість замісної терапії і тип діалізної мембрани, за умов цього, залежність між діалізним віком і рівнем TNF-alpha позитивна, між IL-6 і діалізним віком - негативна. Рівень TNF-alpha найбільш низький за використання діалізних мембран з полісинтана та гемофана, рівень IL-6 - за використання діалізних мембран з полісульфону та гемофана. За умов замісної терапії програмним гемодіалізом інгібітор АПФ периндоприл викликає зниження рівня TNF-alpha і підвищення рівня IL-6, а також достовірно підвищує рівень гемоглобіну, за цього гіпотензивний ефект периндоприла мінімальний.

  Скачати повний текст

Вивчено вікові особливості реактивності нирок під час експериментального оксалатного навантаження. За результатами дослідження встановлено, що нефротоксичність калію оксалату має чітку вікову залежність та зумовлений особливостями біохімічного забезпечення функції нирок у тварин різного віку. Виявлено, що основним місцем пошкодження ниркових структур у процесі оксалатного навантаження є дистальні відділи нефрону. Це супроводжується дозозалежним пригніченням активності сукцинатдегідрогенази кіркової речовини нирок у молодих та старіючих тварин, активацією даного ферменту у дорослих щурів. Збільшення секреції іонів калію у дистальних відділах нефрону під час дії калію оксалату супроводжується збільшенням інтенсивності процесів ацидифікації сечі, що значно знижує pH та створює умови для виникнення уролітіазу. Одним з проявів оксалатної нефропатії є порушення канальцево-канальцевого балансу іонів натрію внаслідок біохімічних порушень енергозабезпечення системи дистального транспорту іонів натрію незалежно від віку. Залишкові зміни індуковані калію оксалатом мають залежно від віку різний ступінь функціональних проявів і потребують спрямованої корекції. Використання виноградної олії з метою корекції порушень функціонального стану нирок в процесі оксалатної інтоксикації виявило її протективні властивості, що проявляється в попередженні біохімічних зсувів під час гіпероксалурії та попередженні мінералізації оксалатів.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження ролі ендотеліальної дисфункції (ЕДФ) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) та хронічні хвороби нирок (ХХН). Виявлено зниження рівня NO, найбільш виражене у хворих на ГХ, а підвищення ендотеліну-1 (ЕТ-1) більш суттєве у разі ХХН. Визначено, що зміни вазорегулювальних факторів ендотелію тісно асоціюються зі змінами добового профілю артеріального тиску. Установлено, що розвиток ЕДФ впливає певним чином на ступінь і вираженість гіпертрофії лівого шлуночка, супроводжується суттєвими змінами ендотелію судин нирок і проявляється збільшенням вираженості мікроальбумінурії.

  Скачати повний текст

Вивчено значущість порушень метаболічних процесів в організмі хворих у клінічному перебігу обструктивної нефропатії. Розроблено методи диференційованої тактики щодо способу відновлення відтоку сечі та комплексного застосування лікарських засобів із метаболізм-коригувальною дією, що є патогенетично обгрунтованим. Наведено результати обстеження та лікування 110-ти хворих н обструктивну нефропатію. Досліджено клінічний перебіг обструктивної нефропатії в урологічних хворих, який має прояв як функціональний, уродинамічний, запальний і больовий синдроми. Внаслідок порушення уродинаміки інфра- та суправезикального характеру в організмі хворих вуглеводно-фосфорний обмін уповільнюється, що призводить до зниження енергетичного потенціалу окиснювально-відновних процесів та інтенсивності детоксикації. Установлено взаємозв'язок між вираженістю порушень метаболічних процесів, що стосуються системи біоенергетики, перебігу вуглеводно-фосфорного обміну, реалізації процесів детоксикації та забезпечення функціональної здатності структурних елементів нирки за умов обструкції, саме таким чином здійснюється вплив на клінічний перебіг обструктивної нефропатії і схильність до ускладнень, зокрема, інфекційно-запальних. Обгрунтовано необхідність медикаментозної корекції метаболічних порушень у хворих на обструктивну нефропатію, доцільність комплексного лікування пацієнтів, а також диференційованого вибору методу відновлення відтоку сечі. Розроблено та впроваджено до клінічної практики стент і катетер для довготривалого утримання, дренування та підведення до нирки контейнера з фармакосорбентом. Запровадження способів етіотропії та патогенетичної терапії за умов обструкції сечових шляхів вплинуло на вираженість уродинамічних змін, супінь декомпенсації ниркової функції та активність супровідного інфекційно-запального процесу.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності лікування гломерулонефриту (ГН), сповільнення темпів його прогресування у дорослих хворих різних вікових груп на грунті диференційованого вивчення патогенетичних ланок захворювання. Вивчено клінічні та морфологічні форми ГН, темпи прогресування захворювання, вікові особливості процесів обміну ліпідів, мембранодестабілізаційних процесів, стану про- антиоксидантної системи, імуномікробіологічних механізмів реалізації гломерулонефриту у 553 хворих на ГН різного віку. Розроблено новий напрямок диференційованого, залежно від віку, лікування хворих на ГН. Обгрунтовано теоретично та підтверджено практично доцільність найактивнішої тактики лікування за умов розвитку прискореного прогресування гломерулонефриту, застосування ударних доз циклофосфаміду у випадках неефективності лікування преднізолоном та цитостатиками. Визначено місце ІАПФ в моно- та комплексній терапії ГН, терапія вибору у хворих на ГН, сечовий синдром (мембраностабілізуюча терапія - у підлітків, у хворих середнього віку - гіпербарооксигенація, у хворих понад 40 років - лікування курантилом).

  Скачати повний текст

Досліджено вікові особливості будови та проявів адаптаційних і компенсаторних реакцій нирки. На підставі використання сучасних методів морфологічних, морфометричних і статистичних досліджень визначено інформативні структурні ознаки та хронологію морфогенезу нефронів і строми нирки у тварин різного віку після денервації, ішемії та делімфатизації. Виявлено ранні компенсаторні реакції у вигляді посилення структурного забезпечення транспорту у кіркових нефронах у старих і юкстамедулярних - у молодих щурів. Встановлено, що пізні компенсаторні реакції нефронів старих тварин відбувалися шляхом внутрішньоклітинної, а у молодих - клітинної регенерації. Визначено відмінності ранніх і пізніх адаптаційних реакцій, які у молодих тварин розгорталися в кіркових нефронах, а у старих - спочатку в кіркових, а в кінці експерименту - в юкстамедулярних. Одержані дані рекомендовано використовувати як теоретичну основу для розробки діагностичних показників стану та прогнозу функціональної повноцінності нирки.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни показників функції ендотелію у хворих на хронічний гломерулонефрит, діабетичну нефропатію та гіпертонічну хворобу. Показано особливості вираженості ендотеліальної дисфункції у хворих зі збереженою функцією нирок та у разі розвитку хронічної ниркової недостатності. Встановлено зв'язок між ступенем активації системи гемостазу, вираженістю ендотеліальної дисфункції та порушеннями в системі перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту (АОЗ). Визначено особливості змін показників гемостазу та ендотеліальної дисфункції в динаміці лікування з використанням донаторів NO, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністів кальцію, дезагрегантів. Встановлено доцільність використання під час лікування хворих на прогресуючі нефропатії донаторів NO ("Інфезол", "Небілет").

  Скачати повний текст

Вивчено особливості ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) серця, а також стану системи L-аргінін - оксид азоту у хворих на нефрогенну артеріальну гіпертензію (АГ), обумовлену хронічним пієлонефритом (ХП) і хронічним гломерулонефритом. Досліджено питання підвищення ефективності лікувальних заходів за прогресуючих нефропатій. Запропоновано підхід до оцінки метаболізму оксиду азоту, що передбачає визначення концентрації субстрату для синтезу NO - L-аргініну, стабільних окиснених форм NO - нітритів і нітратів та депонованої форми NO - нітрозотіолу. Установлено, що застосування інгібіторів ангітензинперетворювального ферменту (АПФ) й антагоністів кальцію впливає на покращення функціонального стану системи L-аргінін - оксид азоту та структурно-функціональні показники ЛШ у хворих на ренопаренхіматозну АГ. З'ясовано, що інгібітори АПФ мають найбільш ефективний вплив у хворих на ХП і асенціальну АГ, в яких виявлено зменшення індексу маси міокарда ЛШ та відносної частки концентричної гіпертрофії ЛШ через 3 місяці. Показано, що у системі L-аргінін - оксид азоту дисбаланс між її ланками зменшується у разі збільшення тривалості лікування.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості вовчакового гломерулонефриту за даними прижиттєвого морфологічного дослідження нирки та клініко-лабораторних параметрів. Розроблено й обгрунтовано критерії патоморфологічної діагностики. Відзначено, що на підставі розроблених критеріїв "автивності" та "хронічності" за умов обов'язкової оцінки гломерулярних і тубуло-інтерстиціальних змін можливо прогнозування перебігу, а також ефективності патогенетичної терапії дослідженої хвороби. Доведено, що лектинна гістохімія відображає наявність і ступінь "активних" і "хронічних" змін у нирках. Показано, що рівні індексу активності, одержані за першої біопсії нирки, не можуть бути критерієм віддаленого прогнозу вовчакового гломерилонефриту. Найбільш значущими параметрами прогнозування перебігу цієї хвороби та її наслідків є тривалість вовчакового гломерилонефриту до початку терапії, фіброз (склероз) судин, поширеність клітинної інфільтрації строми, гломерулосклероз, показники діастолічного артеріального тиску, збільшення мезангіального матриксу, поширеність гломерулярної клітинної проліферації. Для прогнозування ефективності патогенетичної терапії вовчакового гломерилонефриту запропоновано параметри, а саме: тривалість хвороби до початку терапії, поширеність клітинної інфільтрації строми, "дротяні петлі", клітинні півмісяці, характер клітинної інфільтрації строми, клітинні інфільтрати у стінці судин, ступінь гломерулярної клітинної проліферації.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання вдосконалення лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з гіпертензивною нефропатією (ГН) та визначено вплив негативних факторів на функцію нирок. Встановлено, що у хворих на ГХ з ГН ступінь гіпертензивного ураження нирок (ГУН) залежить від виразності інсулінорезистентності, дисліпідемії, активації неспецифічного системного запалення та наявності несприятливих показників добового моніторування артеріального тиску (АТ) (висока варіабельність систолічного АТ, порушення добового ритму за типом "non-dipper", високі абсолютні значення систолічного та діастолічного АТ). Доведено, що антигіпертензивна терапія (АГТ) лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом супроводжується нефропротекторним ефектом - достовірним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації та зменшенням мікроальбумінурії; нефропротекторна дія препаратів більш виражена у хворих з добовим профілем "non-dipper", ніж у пацієнтів з добовим профілем "dipper"; лозартан та периндоприл зменшують активність неспецифічного системного запалення у хворих на ГХ з ГН, в процесі терапії лерканідипіном зафіксована тенденція до його зменшення; АГТ лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом сприяє підвищенню чутливості тканин до інсуліну у хворих на ГХ з ГУН.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження 98-ми хворих на цукровий діабет I типу, які навчалися самоконтролю в "Центрі навчання хворих на цукровий діабет". Запропоновано застосовувати диференційований підхід до груп пацієнтів з урахуванням їх рівня невербального коефіцієнту інтелекту (non-ver.IG) і психологічних особливостей. Наведено дані про стан компенсації та перебіг діабетичних нефропатій (за даними динамічної реносцинтиграфії) у хворих різних груп, що мають відмінні показники невербального коефіцієнта інтелекту (non-ver.IG). Оцінено перебіг діабетичних ускладеннь залежно від стану метаболічного контролю діабету, вивчено обізнаність хворих про їх недугу, а також досліджено емоційний стан і типи ставлення до хвороби. Одержані дані свідчать, що у разі дотримання необхідної терапії за допомогою існуючих структурованих програм досягається довготривала стабільна компенсація захворювання, яка супроводжується регресом діабетичних нефропатій в осіб з високим non-ver.IG. Установлено, що після проведення навчання хворих на цукровий діабет I типу за визначеними структурованими програмами з періодичністю 2 рази на рік виникають позитивні тенденції у зміні їх емоційного статусу та змінюється ставлення до їх хвороби у напрямку гармонізації особистості, підвищується рівень знань щодо захворювання. За даними динамічної реносцинтиграфії встановлено, що порушення екскреторної функції нирок у цих хворих з невеликою тривалістю захворювання є раннім проявом діабетичної нефропатії, мають двосторонній характер та виявляються ще на стадії відсутності мікроальбумінурії. Виявлено, що проведений диференційований підхід до групового навчання у комплексі з необхідною терапією позитивно впливає на динаміку фільтраційно-екскреторної функції нирок.

  Скачати повний текст

Встановлено характер змін циркадіанного ритму екскреторної (кислотовидільної) функції нирок у білих щурів за моделювання різних режимів фотоперіоду за умов гіпер- і гіпокортицизму. Вперше розроблено та впроваджено фізіологічно обгрунтований спосіб дослідження біологічного ритму функції нирок за умов спонтанного діурезу та вільного доступу до продуктів харчування. Констатовано активацію екскреторної функції нирок у нічний період і статистично достовірне пригнічнення у денний. З'ясовано, що за умов постійної темряви циркадіанний ритм зберігається, проте фаза підвищення екскреторних процесів зсувається. За постійного освітлення встановлено згладження характерного циркадіанного ритму. Виявлено, що у разі тривалого введення гідрокортизону в щурів за умов звичайного освітлення спостерігається зниження екскреції електролітів і титрованих кислот, а у тварин, яких утримували в постійній темряві, відбувалась стимуляція електроліто- та кислото-видільних процесів. За умов фармакологічної адреналектомії показники швидкості гломерулярної фільтрації та інтенсивності канальцевої реабсорбції іонів натрію знижувались за наявності активації амоніогенезу в нирках.

  Скачати повний текст

Встановлено, що в хворих, які страждають на цукровий діабет 1 типу більше 5 років, виникає внутрішньоклубочкова гіпертензія, що призводить до пошкодження клубочкового апарату нирок і характеризується мікроальбумінурією, підвищенням швидкості клубочкової фільтрації та показників ниркової гемодинаміки. На підставі результатів клініко-лабораторного аналізу модифікацій функціонального стану нирок під впливом престаріуму й едніту виявлено виражений вплив цих препаратів на екскрецію білка з сечею та показники ниркової гемодинаміки. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) зменшують мікроальбумінурію на 45 %, відновлюють ниркову гемодинаміку. Для терапії діабетичної нефропатії престаріум ефективний у 92 %, а едніт - у 87 % хворих на ЦД І типу. Антипротеїнурічний ефект інгібіторів АПФ у хворих з нормальним рівнем артеріального тиску не пов'язаний зі зниженням системного артеріального тиску, а опосередкований впливом препаратів на внутрішньоклубочкову гемодинаміку. У хворих з артеріальною гіпертензією антипротеїнурічний ефект зумовлений нормалізацією системного та внутрішньоклубочкового кровообігу під впливом престаріуму або едніту.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив комбінованої дії солей важких металів та іммобілізаційного стресу на хроноритми функціональної, фібринолітичної, протеолітичної активності нирок й обгрунтовано доцільність призначення мелатоніну з метою корекції порушень, обумовлених ксенобіотиками. Вперше з використанням сучасних методів дослідження визначено добові хроноритми функціональної, фібринолітичної та протеолітичної активності нирок і біологічних рідин за умов дії одногодинного іммобілізаційного стресу, поєданного з введенням комбінованої суміші хлоридів талію, свинцю й алюмінію. Встановлено роль епіфізарного гормону мелатоніну у регуляції циркадіанних порушень, які виникають у результаті дії патогенних чинників різної етіології (іммобілізаційного стресу та солей важких металів). Встановлено, що даний індол шишкоподібної залози відзначається вираженими нефропротективними властивостями. Доведено, що введення мелатоніну за одну годину до іммобілізаційного стресу, поєднаного з комбінованою дією суміші солей талію, свинцю й алюмінію у різні періоди доби сприяє покращанню показників діурезу, ниркового транспорту іонів натрію, процесів ацидогенезу, функціонального стану нефрона, фібринолітичної та протеолітичної активності нирок і біологічних рідин.

  Скачати повний текст

Досліджено функціональну активність нирок за умов дії одногодинного іммобілізаційного стресу у разі введення суміші солей алюмінію та свинцю. Вперше встановлено роль епіфізарного гормону мелатоніну у регуляції порушень, що виникають у результаті дії патогенних чинників різного походження. Встановлено, що даний індол шишкоподібної залози має виражені нефропротекторні властивості. Виявлено, що введення мелатоніну у дозі 0,3 мг/кг маси тіла тварин зменшує прояви порушень досліджуваних ниркових функцій, спричинених дією солей важких металів та іммобілізаційного стресу. Вперше виявлено, що введення мелатоніну за 1 год до іммобілізаційного стресу за умов дії суміші солей алюмінію та свинцю сприяє покращання показників діурезу, ниркового транспорту іонів натрію, процесів ацидогенезу, функціонального та морфологічного стану нефрона, зменшує депресію ферментів енергетичного обміну. Виявлено, що найбільш яскраво виражені позитивні зміни ниркових функцій відбуваються у вечірній проміжок доби.

  Скачати повний текст

Визначено, що застосування питного режиму лікування хворих на хронічний пієлонефрит (ХП) з використанням мінеральної води "Великобагачанська" супроводжується зменшенням клініко-лабораторних ознак запального процесу - дизуричних розладів, протеїнурії, гематурії, бактеріурії, але достовірного впливу на систему імуноглобулінів не виявлено. Встановлено, що поєднання питного лікування та бальнеотерапії призводить до нормалізації сечового осаду, вмісту IgA, IgM, IgG у сироватці крові, збільшення вмісту Т-хелперів, Т-супресорів, підвищення показників фагоцитозу. Доведено, що позитивні зрушення перебігу ХП зберігаються протягом півроку, але через рік після санаторно-курортного лікування з'являються зміни імунітету, які свідчать про можливість загострення пієлонефриту (зменшується вміст Т-лімфоцитів, Т-хелперів, IgG).

  Скачати повний текст

Показано, що моделювання у щурів експериментального артриту Пірсона супроводжується комплексним прогресуючим порушенням функції нирок. Через 2 міс. від початку розвитку артриту виявляються чіткі ознаки порушення екскреторної й іонорегулювальної функції нирок. Порушення функції нирок зумовлене збільшенням протизапальних цитокінів, активацією пероксидного окиснення ліпідів і тканинного протеолізу. Виявлені функціонально-біохімічні порушення нирок прогресують та досягають максимуму через 12 міс. спостереження та поєднуються з морфологічними ознаками пошкодження.

  Скачати повний текст

На підставі одержаних результатів виявлено порушення мікроциркуляторного русла та судинного ремоделювання у пацієнтів з хронічними хворобами нирок III - IV стадії (за консервативного лікування та за умов лікування гемодіалізу). Досліджено фактори розвитку та прогресування цих порушень, а саме: зміни продукції фактора Віллебранда, особливості продукції прозапальних і протизапальних цитокінів у таких хворих. На підставі результатів досліджень всебічно вивчено стан функції ендотелію, ендотелійзалежну, ендотелійнезалежну вазодилатацію у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) III - V стадії з різною етіологічною природою. Доведено ефективність комбінованої схеми лікування, яка передбачає застосування препаратів різних груп і механізмів - антиоксидантів "Ацетилцистеїн", "Амлодипін" і "Бісопролол" для корекції мікроциркуляторних порушень, стану судинного русла у пацієнтів з ХХН III - V стадії. Вивчено вплив цих медикаментів на зміни судинного русла та всі досліджені ланки обміну - стан функції ендотелію, цитокіновий статус, вираженість процесів хронічного запалення, вміст у крові азотистих метаболітів і швидкість клубочкової фільтрації.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання первинної профілактики серцево-судинних захворювань шляхом підвищення ефективності лікування осіб з хронічною хворобою нирок 5 стадії, які лікуються програмним гемодіалізом, на підставі вивчення ліпідного профілю, ендотеліальної функції судин, маркерів атерогенезу та їх корекції за допомогою малих доз сімвастатина. На прикладі 76-ти хворих, які лікуються програмним гемодіалізом, вивчено порушення ліпідного профілю, функції ендотелію судин, вираженість факторів атерогенезу. Виявлено, що у разі збільшення тривалості лікування гемодіалізом, збільшується частота виявлення дисліпідемії, погіршення ендотелійзалежної вазодилятації. Підвищений рівень С-реактивного протеїну зареєстровано у всіх обстежених пацієнтів. Показано, що лікування сімвастатином позитивно впливає на ліпідний профіль, рівні С-реактивного протеїну, альбуміну та фібриногенезу.

  Скачати повний текст

З'ясовано механізми впливу тіотриазоліну на стан іоно-волюмо-кислоторегулювальних функцій нирок та основні параметри водно-електролітного обміну. Дослідження проведено на щурах за різної гідратації організму, тривалості введення препарату, стану нейрогуморальних механізмів регуляції водно-сольового гомеостазу. Доведено, що тіотриазолін проявляє м'яку сечогінну дію, збільшує екскрецію іонів натрію, калію, активних іонів водню, титрованих кислот завдяки зростанню швидкості клубочкової фільтрації, зменшенню процесів реабсорбції в ниркових канальцях під час активації в нефроні механізмів гломеруло-тубулярного, канальцево-канальцевого балансів і тубуло-гломерулярного зворотнього зв'язку. Встановлено, що ренальні ефекти тіотриазоліну більш виразні за умов курсового застосування, збільшення рідини та NO(II) в організмі, а також зниження мінералокортикоїдної активності. Зазначено, що тіотриазолін активує волюморегулювальну функцію нирок, збільшує натрійуретичну активність плазми крові і синтез (активацію) натрійуретичного гормону. Виявлено, що препарат зменшує об'єм позаклітинної (інтерстиційної) рідини, істотно не впливає на вміст води, іонів натрію та калію в тканинах. Встановлено підвищення протеолітичної (колагенолітичної) та фібринолітичної активності тканин нирок, серця, печінки. Зазначено, що нагромадження і розподіл тіотриазолу в тканинах залежить від тривалості його застосування.

  Скачати повний текст