Обстежено чоловіків, які мали типові клінічні та ЕКГ-ознаки клімактеричної кардіопатології, в другій групі - стенокардію ІІ - ІІІ функціонального класу з перенесеним інфарктом міокарда, також обстежено групу хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), що переважно виявлялася в порушеннях ритму серця та вираженою шлуночковою екстрасистолією. Вивчено вплив статевих стероїдних гормонів на стан ліпідного обміну та розвиток ІХС у хворих з клімактеричними порушеннями. Зазначено, що найбільш виразні порушення гормонального балансу спостережено в групах хворих з супутніми порушеннями ритму серця; продемонстровано, що зміна фізіологічних концентрацій тестостерону, естрадіолу та прогестерону створює передумови для розвитку дисліпопротеідемії.

Обследованы пациенты-мужчины, которые имели типичные клинические и ЭКГ-признаки климактерической кардиопатии, в другой группе - стенокардию ІІ - ІІІ функционального класса с перенесенным инфарктом миокарда, также обследована группа больных с ишемической болезнью сердца (ИБС), проявляющейся преимущественно нарушениями ритма сердца в виде желудочковой экстрасистолии. Изучено влияние половых стероидных гормонов на состояние липидного обмена и развитие ИБС у больных с климактерическими нарушениями. Наиболее выраженные нарушения гормонального баланса наблюдались в группах больных с сопутствующими нарушениями ритма сердца. Отмечено, что изменение физиологических концентраций тестостерона, эстрадиола и прогестерона создает предпосылки для развития дислипопротеидемии.

Наведено дані про вплив антиангінальних препаратів на клінічний перебіг стенокардії та показники гемодинаміки у 81-го хворого з супутнім інсулінонезалежним цукровим діабетом. Антиангінальний ефект досягнено у більшості хворих. Крім скорочення нападів стенокардії та зменшення кількості вжитих таблеток нітрогліцерину у хворих відзначалося збільшення толерантності до фізичного навантаження. Препарати не виявляли суттєвого негативного впливу на показники гемодинаміки й вуглеводний обмін.

Приведены данные о влиянии антиангинальных препаратов на клиническое течение стенокардии и показатели гемодинамики у 81-го больного с сопутствующим инсулиннезависимым сахарным диабетом. Антиангинальный эффект был достигнут у большинства больных. Кроме уменьшения приступов стенокардии и снижения числа принимаемых таблеток нитроглицерина у больных наблюдали увеличение толерантности к физической нагрузке. Препараты не оказывали существенного отрицательного влияния на показатели гемодинамики и углеводный обмен.

Розглянуто особливості поширення сигналів нагрівного стенду EISCAT (м. Тромсе), прийнятих у трьох пунктах в Європі та Антарктиці під час міжнародної вимірювальної кампанії 26 - 30 жовтня 2002 р. У спектрах сигналів виділено дві компоненти з різними характеристиками - "дзеркальну" та "розсіяну". Пояснено природу їх виникнення. Відзначено високу кореляцію варіацій інтенсивності та доплерівського зміщення частоти розсіяної компоненти в приймальних пунктах, рознесених на велику відстань. Показано, що варіації частоти можуть бути пов'язані як з фізичними швидкостями всередині області розсіювання, так і з варіаціями щільності плазми під нею. Відновлено просторову структуру дрейфу плазмових неоднорідностей.

Представлены данные о влиянии антиангинальных препаратов на клиническое течение стенокардии и показатели гемодинамики у 81-го больного с сопутствующим инсулиннезависимым сахарным диабетом. Антиангинальный эффект был достигнут у большинства больных. Кроме снижения частоты приступов стенокардии и уменьшения числа принимаемых таблеток нитроглицерина, у больных отмечалось увеличение толерантности к физической нагрузке. Препараты не оказывали существенного отрицательного влияния на показатели гемодинамики и углеводный обмен.

Представлены данные о влиянии антиангинальных препаратов - молсидомина и дилтиазема - на клиническое течение стенокардии и показатели гемодинамики у 60 больных с сопутствующим инсулиннезависимым сахарным диабетом. Антиангинальный эффект достигнут у большинства больных. Кроме уменьшения количества приступов стенокардии и принимаемых таблеток нитроглицерина, у больных отмечено увеличение толерантности к физической нагрузке. Препараты не оказывали существенного отрицательного влияния на показатели гемодинамики.

Изложены современные подходы к использованию антиаритмических препаратов IC класса в кардиологии. Показана важность дифференцированного подхода к их назначению. Изложены оптимальные схемы комбинированной антиаритмической терапии. Описаны преимущества этацизина перед другими антиаритмическими препаратами.

Представлены результаты обследования 22 больных дисгормоналъной кардиопатией в возрасте 49 - 55 лет в динамике лечения верапамилом. Показано, что под влиянием антагониста кальция у больных отмечались снижение выраженности кардиалгий, частоты ангинозных приступов, увеличение толерантности к физической нагрузке. Лечение препаратом сопровождалось снижением числа суправентрикулярных экстрасистол, антигипертензивным эффектом, снижением частоты сердечных сокращений. Препарат оказывает незначительное отрицательное инотропное действие, вызывает снижение общего периферического сопротивления.

Изучены характерные особенности гормональных нарушений у больных при климактерических расстройствах и ишемической болезни сердца. Показано, что изменение физиологического уровня половых стероидных гормонов приводит к обменным нарушениям в сердечной мышце, и, кроме того, создаются предпосылки для развития атеросклеротических изменений в сосудистом русле. При наличии у больных нарушений сердечного ритма отмечено наиболее значимое снижение уровня тестостерона. Изменение содержания в сыворотке крови прогестерона и эстрадиола, в отличие от тестостерона, оказывается значительно менее выраженным.

У 60-ти хворих хронічними обструктивними захворюваннями легень з ішемічною хворобою серця, які приймали блокатори рецепторів ангіотензину II: лозартан (група порівняння) і телмісартан (дослідна група), вивчали вміст ліпідів і ліпопротеїдів, стан ренін-ангіотензинової системи, а також динаміку циклічних нуклеотидів і ендотеліну-1. У групі хворих, що приймали телмісартан, позитивні клінічно-лабораторні зміни були більш виражені, ніж у групі порівняння.

Висвітлено сучасні погляди на питання лікування гіпертрофічної кардіоміопатії. Показана роль сучасних методів інструментальної діагностики, таких як ЕхоКГ, ЕКГ, ангіографія, які використовуються для контролю за ефективністю терапії. Відзначено ефективність використання бета-адреноблокаторів - верапамілу, аміодарону, дизопіраміду. У разі рефрактерності до лікарських засобів хворим показано хірургічне лікування - миотомія або міоектомія. Перспективним методом є проведення ресинхронізаційної терапії. За високого ризику раптової смерті хворим встановлюють дефібрилятор-кардіовертер, що імплантується. Особливо він показаний хворим за наявності стійкої шлуночкової тахікардії, синкопальних станів, вираженої гіпертрофії лівого шлуночка.

Відзначено важливість застосування нестероїдних протизапальних препаратів і колхіцину як препаратів першої лінії для купірування гострого подагричного артриту, а також дієтотерапії, призначення алопуринолу, урикозуричних засобів для тривалого лікування подагри. За хронічної гіперурикемії рекомендовано використання препаратів, які підвищують розчинність сечової кислоти у сечі хворих на нефролітіаз.

Отмечено важность применения нестероидных противовоспалительных средств и колхицина как препаратов первой линии для купирования острого подагрического артрита, а также диетотерапии, назначения аллопуринола, урикозурических средств для длительного лечения подагры. При хронической гиперурикемии рекомендовано использование препаратов, которые ощелачивают мочу у больных нефролитиазом.

Наведено сучасні підходи до діагностики та лікування кардіоренального синдрому. Описано механізми розвитку ниркової дисфункції у хворих з серцево-судинними захворюваннями. Відзначено важливість призначення інгібіторів АПФ, аліскірену для лікування пацієнтів з кардіоренальним синдромом.

Приведены современные подходы к диагностике и лечению кардиоренального синдрома. Описаны механизмы развития почечной дисфункции у больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями. Отмечены важность назначения ингибиторов АПФ, алискирена в лечении пациентов с кардиоренальным синдромом.

Описано сучасний стан проблеми розвитку хронічної серцевої недостатності у жінок і розглянуто особливості її лікування. Показано, що важливе значення під час лікування жінок мають АПФ, бета-адреноблокатори, блокатори рецепторів до ангіотензину ІІ. Призначення дігоксину потребує контролю за проведенням лікування. Амлодипін переважно показаний хворим з діастолічною серцевою недостатністю неішемічного генезу.

Описано современное состояние проблемы развития хронической сердечной недостаточности у женщин и рассмотрены особенности ее лечения. Показано, что важное значение при лечении женщин, страдающих хронической сердечной недостаточностью, имеют ингибиторы АПФ, бета-адреноблокаторы, блокаторы рецепторов ангиотензина ІІ. Назначение дигоксина требует тщательного контроля за проведением лечения. Амлодипин показан при диастолической сердечной недостаточности неишемического генеза.

У 49-ти хворих з ХОЗЛ і нефрогенною гіпертензією, які приймали гіпотензивні засоби телмісартан і телмісартан з торасемідом, вивчено показники гемодинаміки, вентиляційної та геморенальної функції, ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, а також динаміку циклічних нуклеотидів і ендотеліну-1. У групі хворих, що приймали телмісартан з торасемідом, антигіпертензивний та кардіонефропротекторний ефекти були більш виражені, ніж у групі порівняння.

У 49-ти больных хроническими обструктивными заболеваниями легких с нефрогенной гипертензией, получавших антигипертензивные препараты телмисартан и телмисартан с торасемидом, изучены показатели гемодинамики, вентиляционной и геморенальной функции, ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, а также динамику циклических нуклеотидов и эндотелин-1. В группе больных, получавших телмисартан в комбинации с торасемидом, отмечались более выраженные антигипертензивный, кардионефропротекторный эффекты, чем в группе, получавшей лишь телмисартан.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.1-5

Рубрики:

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведено описание сети ВЧ приемников, предназначенных для многопозиционного мониторинга ионосферы. В настоящее время она включает 9 пунктов наблюдения, расположенных в высоких, средних и низких широтах обоих полушарий Земли. Базовыми элементами сети являются малоразмерные приемно-измерительные комплексы, созданные в Радиоастрономическом институте Национальной академии наук Украины (РИ НАНУ) на базе персонального компьютера, оборудованного серийными цифровыми приемными модулями. Разработанное программное обеспечение позволяет осуществлять удаленное управление комплексами по сети Интернет. В качестве пробного излучения используются ВЧ сигналы специальных передатчиков и широковещательных радиостанций, которые обрабатываются с помощью алгоритмов доплеровской и импульсной селекции. При работе в режиме Интернет-управления результаты наблюдений в реальном времени передаются на центральный сервер, где происходит их автоматическая обработка и отображение на веб-странице отдела Радиофизики геокосмоса РИ НАНУ. Приведены примеры использования результатов наблюдений, полученных при помощи сети ВЧ приемников, для диагностики динамических процессов в околоземной плазме. Продемонстрированы преимущества многопозиционного режима проведения исследований. Рассмотрена возможность модернизации приемных комплексов, в результате которой можно будет измерять углы прихода сигналов.

У 32 пациентов с хроническим обструктивным заболеванием лёгких с лёгочной гипертензией, получавших антигипертензивный препарат Ко-Ирбесан, изучили показатели лёгочной гемодинамики, вентиляционной функции, ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. У обследованных больных отмечались более выраженные антигипертензивный и противоотёчный эффекты, чем в группе сравнения.

У 32 пацієнтів з хронічними обструктивними захворюваннями легень з легеневою гіпертензією, що отримували антигіпертензивний препарат Ко-Ірбесан, вивчали показники легеневої гемодинаміки, вентиляційної функції, ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У цих хворих відзначалися більш виражені антигіпертензивний і протинабряковий ефекти, ніж у групи порівняння.

Вивчено вплив герніопластики на морфометричні та гістологічні зміни тканин у хворих після операції з приводу післяопераційних гриж черевної стінки (ПОГЧС). З приводу ПОГЧС оперовано 135 хворих, у 85-ти з них (основна група) застосовано комбіновані способи пластики грижових воріт за запропонованими способами, у 50-ти (контрольна група) - класичні способи пластики грижових воріт. Найбільш сприятливий перебіг ранового процесу, зменшення вираженості запальних змін і стабілізації реакції тканин на імплантат уже на 7-му добу після операції відзначали за використання способу пластики sub lay у власній модифікації.

У 60-ти хворих хронічним легеневим серцем, які одержували пентоксифілін (група порівняння) і пентоксифілін з альфа-ліпоєвою кислотою (основна група), досліджували внутрішньосерцеву гемодинаміку та скорочувальну функцію міокарда лівого шлуночка, гази крові, функцію зовнішнього дихання, показники ліпідів і ліпопротеїдів, цитокіновий профіль, а також динаміку ендотеліну-1. Після проведеного лікування відзначалося зниження тиску в легеневій артерії, підвищення відсотка фракції викиду й об'єму форсованого видиху за першу секунду. Покращення показників гемодинаміки супроводжувалося зниженням рівня ендотеліну-1, інтерлейкіну-1бета. Відзначено тенденцію до підвищення інтерлейкіну-4. Зазначені клініко-біохімічні і функціональні зміни позитивно характеризують застосування пентоксифіліну й альфа-ліпоєвої кислоти в терапії хворих хронічним легеневим серцем.

У 60-ти больных хроническим легочным сердцем, получавших пентоксифиллин (группа сравнения) и пентоксифиллин с альфа-липоевой кислотой (основная группа), исследовали внутрисердечную гемодинамику и сократительную функцию миокарда левого желудочка, газы крови, функцию внешнего дыхания, показатели липидов и липопротеидов, цитокиновый профиль, а также динамику эндотелина-1. После проведенного лечения отмечалось снижение давления в легочной артерии, повышение процента фракции выброса и объема форсированного выдоха за первую секунду. Улучшение показателей гемодинамики сопровождалось снижением уровня эндотелина-1, интерлейкина-1бета. Отмечалась тенденция к повышению интерлейкина-4. Полученные клинико-биохимические и функциональные изменения положительно характеризует применения пентоксифиллина и альфа-липоевой кислоты в терапии больных хроническим легочным сердцем.

66 хворих хронічним легеневим серцем з набряковим синдромом приймали торасемід, з них 21 хворий додатково получали антагоніст рецепторів ангіотензину II ірбесартан (основна I руна), вивчались показники гемодинаміки, вентиляційної функції, ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, а також динаміку циклічних нуклеотидів і ендотеліну-1. У основній групі хворих, які одержали торасемід з ірбесартаном, були більше виражені позитивні клінічно-лабораторні зміни, спрямовані на набряковий синдром і відновлення функції міокарду хворих хронічним легеневим серцем, ніж у групі порівняння.