Розглянуто один з шедеврів архітектури вітчизняного та світового значення - перлину архітектурної спадщини Києва доби бароко, зведену в середині ХVІІІ ст. за проектом Ф.-Б.Растреллі - Андріївську церкву; історію її спорудження. Наведено імена багатьох майстрів і народних умільців, що створили цю пам'ятку архітектури, в якій знайшли відображення досягнення науки, техніки та мистецтва ХVІІІ ст. Велику увагу приділено реставрації пам'ятки. Висвітлен участь у долі Церкви представників духовенства і багатьох діячів української культури.

Досліджено проблему використання письменниками власних назв - "говірливих" імен, з метою створення гумористичного ефекту. У художній літературі, особливо в гумористичній, широко використовуються "говірливі" імена, виражену структуру яких розкрити дуже легко. Імена багатьох героїв творів англійських і американських письменників виконали визначене змістове навантаження, семантизувалися і стали втіленням визначених якостей та особливостей персонажу. "Говірливі імена" висвітлено як виразні засоби реалізації прагматичної заданості на гумористичний ефект.

Розглянуто фразеологічні одиниці (ФО) біблійного походження - окремі слова, словосполучення або навіть цілі вислови зі структурою речення, які невід'ємною частиною увійшли в культуру та мови багатьох народів і асимілювалися в них. Біблеїзмами, простішими для пізнавання, є фразеологічні одиниці з власними іменами біблійного походження. Саме антропонім сигналізує про зв'язок фразеологізму з Біблією і саме він посилює емоційне забарвлення висловлення. Ім'я власне виступає тут як ознака, характерна для даної особистості. ФО біблійного походження часто відрізняються від їх біблійних прототипів. Біблеїзми можна розподілити на цитатні та ситуативні, крім того, вони функціонують у вигляді структурних і семантичних дериватів. Біблійні фразеологізми (БФ) є цікавим матеріалом для дослідження. Для наукового пошуку перспективними напрямками можуть бути: 1) семантична класифікація БФ; 2) структурні варіанти БФ (у тому числі деривати); 3) ступінь асиміляції БФ у соціокультурних контекстах різноманітних мов; 4) регістр конотативно-стилістичних значень і прагматичний потенціал БФ; 6) БФ як елемент організації тексту.

Досліджено історію міста Самбора, княжого руського міста, від першої письмової згадки про нього 1241 р. Детально описано праісторію першого, документально засвідченого староруського поселення Погонич, яке стало основою майбутнього міста Самбора. Проаналізовано національно-церковне життя самбірських українців, розкрито роль греко-католицького духовенства в організації громадсько-патріотичних інституцій українців, у збереженні їх етнічної та релігійної ідентичності, формуванні української національної самосвідомості. Висвітлено життя самбірчан під австрійською займанщиною. Охарактеризовано економічний та культурний розвиток Самбора, розглянуто міжнаціональні та міжцерковні стосунки різних етнічних груп, що населяли місто у ХІХ - першій половині ХХ ст. Особливу увагу приділено господарському, культурному, церковному життю самбірських українців як єдиних законних нащадків давньої історії міста над Дністром і Дубрівкою. Описано процес зародження, розвитку і суспільного утвердження різних українських товариств і установ, які у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. стали важливим чинником господарського і суспільно-політичного життя Самбора. Наведено імена тих самбірських українців, які найбільше відзначилися у політичному та духовному житті міста, збереження його українського обличчя. Простежено вільне життя Самбора за часів Західно-Української Народної Республіки, а також основні події соціального, політичного та культурного життя Самбора за період першої більшовицької (1939 - 1941) та німецької (1941 - 1944) окупацій.

Розглянуто концепцію видатного українського лінгвіста і етнолога О.О.Потебні щодо генезису купальського ритуалу й семантики обрядової антропонімії. На думку автора, слід вважати купальський ритуал східно-слов'янською трансформацією архаїчної космогонії. З позиції гіпотези косморитуального глотогенезу імена Мара/Марена етимологізуються відповідно "місячно-сонячна" та "місячно-сонячно-небесна (сяюча)".

Розглянуто соціальні та економічні умови життя корінних галичан - українців, поляків, євреїв у міжвоєнні роки та під час Другої світової війни. Висвітлено трагедію галицьких євреїв часів німецької окупації, реакції на неї політичних організацій, церков, широких мас співмешканців інших етносів даного регіону. Вперше наведено імена галичан, які були знищені фашистами за допомогу євреям. Виявлено та проаналізовано документи, колекційні фонди німецької окупаційної адміністрації, німецьких спецслужб (спеціального суду для місцевого населення - Sondergericht), ОУН, УПА тощо.

Представлені дослідження та спогади про відомих митців західної української діаспори - В.Хмелюка, Б.Крюкова, П.Мегика, О.Гуненка, Г.Крука, В.Баранова, Л.Морозову, Ф.Кричевського та ін. Наведено узагальнюючі статті про проблеми і тенденції розвитку образотворчого мистецтва у США, Канаді і країнах Західної Європи. Вміщено спогади видатних майстрів образотворчого мистецтва західної української діаспори - С.Гординського, М.Дмитренка, Л.Гуцалюка, М.Бутовича, А.Перейми та інших, - а також подаються їх біографічні дані.

Досліджено сподвижницький етап розвитку особистості А.С.Макаренка. Наведено імена зі списку "Друзі" діяча. Висвітлено утвердження ідей А.С.Макаренка у практиці навчально-виховних закладів. Охарактеризовано постаті перших пропагандистів педагогічних ідей А.С.Макаренка. Надано оцінку діяльності педагога його вихованцями.

Вперше розкриті особливості розвитку образотворчого мистецтва та скульптури в Ніжині в XVII-ХХ ст., представлені монументальне мистецтво ніжинських храмів та творчість визначних художників, скульпторів, імена яких пов'язані з містом (К.Павлова, А.Мокрицького, І.Сошенка, Д.Безперчого, Я.де Бальмена, А.Гороновича, О.Сенчило-Стефановського, П.Забіли, М.Самокиша, Г.Нарбута, М.Бубликова, О.Ковальова, О.Скоблікова та ін.). Показана роль картинної галереї Ніжинського педагогічного інституту та тимчасових виставок у художньому житті міста.

Розкривається багата історія одного з найстаріших вузів України, процес виникнення і подальшого функціонування інституту протягом ХІХ та ХХ ст., формування його головних факультетів - природничо-географічного, музично-педагогічного, факультету іноземних мов. Показано, як зароджувалась творча доля письменників М.Гоголя, Є.Гребінки, Н.Кукольника, Л.Глібова та багатьох інших, а також виникнення наукових філологічної та історичної шкіл, з якими пов'язані імена вчених академіків М.О.Лавровського, П.В.Нікітіна, член-кореспондентів Академії наук професорів А.С.Будиловича, Р.Ф.Брандта, Г.А.Ільїнського, В.І.Рєзанова, М.П.Сперанського та ін.

Описано основні етапи розвитку української рукописної книги. Висвітлено географію книгописання, організацію роботи майстрів та матеріали книгописання, перелік та опис 135 найвизначніших пам'яток рукописного мистецтва. Цікаво подано матеріал про художнє оформлення рукописної книги. Акцентується увага на іменах 370 майстрів, що своєю працею створювали і збагачували матеріальну і духовну культуру нашого народу. Серед них: князь Володимир Мономах, Грушевський Леонтій, Калинський Т., Марко Завадовський, Югасевич Іван та інші.

Висвітлено громадську та художню діяльність П.І.Сениці, українського композитора, автора понад 250 музичних творів, фольклориста, суспільного діяча, його оперну та вокально-хорову спадщину, ідейно-образну сферу симфонічної й камерно-інструментальної творчості. Розглянуто особливості музичної мови П.Сениці, з'ясовано характерні риси його мистецького стилю.

Розглянуто кризове становище та погіршення соціально-економічної ситуації в аграрній сфері. Наведено імена конкретних дійових осіб, які разом із міжнародними інститутами управляють здійсненням Проекту приватизації землі та реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств.

Широко висвітлюються проблеми історії та теорії соціології, сучасна практика суспільного життя, питання методології та методів соціологічних досліджень, а також суміжні з іншими науками проблеми, що є предметом спільного вивчення, зокрема, соціологія мистецтва, культури, медицини, історії, економіки та ін. Вперше до словника залучено імена найвідоміших українських соціологів (М.О.Сакади, Ф.К.Вовка, К.К.Грищенка, М.П.Драгоманова та ін.).

Загальновизнано, що на території сучасної України в давнину мешкали індоарійські племена, отже звучав і санскрит - мова священнодійств і жерців, мова літератури, науки й культури. Санскритом написано "Рігведу", "Махабгарату" і "Рамаяну", де боги, царі, мудреці та могутні воїни мають імена, що нині побутують в українців як прізвища, а також діють племена, відомі античним авторам на теренах України. На конкретних прикладах, із залученням широкого фактографічного та культурологічного матеріалів показано, як санскрит дозволяє по-новому поглянути на давні та сьогочасні реалії, на багатовікову вітчизняну історію, культуру та мову. Розглянуто деякі питання етнонімії, теонімії, топонімії, антропонімії та епіки.

Містяться найголовніші назви міст, районних центрів, селищ міського типу, сіл, у яких відбулися історичні події або які пов'язані з іменами видатних людей чи з визначними географічними об'єктами, явищами, назви об'єктів рельєфу, річок, які мають довжину не менш як 10 км, у тому числі, деяких потічків, цікавих у топонімічному відношенні або пов'язаних з іншими гідронімами, а також озер, лиманів, заток і проток, найважливіших заповідників, історичних і природних пам'яток України. Подано детальний етимологічний аналіз відповідних утворень.

Наведено біобібліографічні статті про багатьох відомих, малознаних і забутих українських журналістів, редакторів і видавців з України та діаспори, які сприяли розвитку української журналістики. Серед них: В.І.Аврущенко, Ю.Гірняк, В.В.Дубровський, Л.І.Ільницька, М.О.Кушнір, О.І.Левицький, М.О.Мироненко та ін.

Вміщено статті про багатьох відомих, малознаних і "забутих" українських журналістів, редакторів і видавців, а саме: М.О.Авдієнка, П.І.Артеменка, С.Л.Годованого, І.Д.Головацького, О.А.Купчинського, М.М.Тарновського, Г.О.Юхимчука та ін.

Розглядаються питання політики, культури, педагогіки, літератури, музики і фольклору. Характеризується парламентаризм як невід'ємний атрибут розвитку демократичного суспільства в Україні, народне краєзнавство як елемент традиційної культури. Висвітлюються українське етноінструментознавство і сучасна музична етнопедагогіка, питання вивчення української народної творчості в музичних вузах. Повідомляється про творче використання виховних можливостей української міфології, а також дослідження народної драми в слов'янському контексті. Описуються особливості розвитку духовного мистецтва Східної Європи, духові та ударні інструменти в музичній культурі Вітебська та інше.

Висвітлено історію національної філософії права під онтологічним кутом зору. Введено у науковий обіг нові імена, факти, надано їх інтерпретацію. Розглянуто предмет, принципи, функції філософії права. Здійснено філософсько-правове обгрунтування онтології людини та національної держави.