Розглянуто проблеми насильства в сім'ї, гендерні тенденції насильства щодо жінок у родині, та у міжособистісних стосунках, з яким тісно пов'язані дитяча безпритульність та злочинність неповнолітніх. Розкрито проблеми насильства в українській родині як соціальне явище з історичним корінням, що потребує викорінення спільними зусиллями державних органів та громадськості шляхом вдосконалення чинного законодавства і практичної діяльності правоохоронних органів. Представлено ряд міжнародних документів, що є правовими стандартами у вирішенні проблеми насильства в сім'ї.

Висвітлено актуальні питання цивільного, господарського та трудового права. Розглянуто організаційно-правові форми некомерційних організацій. Детально проаналізовано фіскальну політику Росії у XVIII ст., юридичну відповідальність представників органів міського самоврядування в Україні у другій половині XIX ст. Вивчено шляхи взаємодії співробітників органів внутрішніх справ із населенням у процесі ліквідації наслідків окупаційного режиму та боротьбі з дитячою безпритульністю і бездоглядністю у роки Великої Вітчизняної війни (1943 - 1945 рр.).

Розглядаються національно-державницькі ідеї в українській політичній думці, проблеми післявоєнної відбудови українського села. Повідомляється про технічні і технологічні вдосконалення та винаходи в цукровій промисловості України другої половини XIX ст., про конфіскацію Уманських маєтків Олександра Потоцького до російської казни. Висвітлюються невідомі сторінки біографії Миколи Петровського, а також досвід боротьби з дитячою безпритульністю в Радянській Україні на початку 30-х років та ін.

Розкрито культурно-антропологічні витоки права. Проаналізовано законодавчий порядок виборів та виборчі технології в міському самоврядуванні України другої половини ХІХ ст., еволюцію правового статусу органів міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. Висвітлено організаційно-правові заходи радянського уряду та органів внутрішніх справ щодо боротьби з дитячою безпритульністю у 1940-і рр. Розглянуто сучасні процеси формування правосвідомості підлітків. Визначено місце та роль прокуратури в системі органів по боротьбі зі злочинністю в теоретичному аспекті.

Раскрыты культурно-антропологические истоки права. Проанализированы законодательный порядок выборов и избирательные технологии в городском самоуправлении Украины второй половины ХІХ ст., эволюция правового статуса органов местного самоуправления в Российской империи во второй половине ХІХ - начале ХХ ст. Освещены организационно-правовые мероприятия советского правительства и органов внутренних дел по борьбе с детской беспризорностью в 1940-е гг. Рассмотрены современные процессы формирования правосознания подростков. Определены место и роль прокуратуры в системе органов по борьбе с преступностью в теоретическом аспекте.

На підставі вивчення маловідомих документальних архівних та інших джерел вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджено найбільш поширені соціальні аномалії доби непу та причинно-наслідкові зв'язки між ними. Розкрито сутність, характер та особливості прояву таких явищ, як дитяча безпритульність, жебракування, бродяжництво, пияцтво, проституція у південному регіоні України. Відтворено практичні заходи властей та механізм взаємодії державних і громадських інститутів щодо поступової ліквідації негативних соціальних наслідків непу. Показано труднощі, протиріччя та прорахунки у боротьбі з соціальними аномаліями, обгрунтовано значення та можливості використання позитивного та негативного історичного досвіду для запобігання виникненню аналогічних явищ у сучасній Україні.

На основе изучения малоизвестных документальных архивных и других источников впервые в отечественной историографии комплексно исследованы наиболее распростаренные социальные аномалии неповской эпохи и причинно-следственные связи между ними. Раскрыта сущность, характер и особенности проявления таких явлений, как детская беспризорность, попрошайничество, бродяжничество, алкоголизм, проституция в южном регионе Украины. Рассмотрены практические мероприятия властей и механизм взаимодействия государственных и гражданских институтов в процессе постепенной ликвидации негативных социальных последствий непа. Показаны трудности, противоречия и просчеты в борьбе с социальными аномалиями, обосновано значение позитивного и негативного исторического опыта и возможности его использования для предупреждения возникновения аналогичных явлений в современной Украине.

Наведено бібліографію з питань роботи з соціалізації безпритульних дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Приведена библиография по вопросам работы по социализации беспризорных детей, детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки.

Ключ. слова: Rhipicephalus sanguineus, популяционная экологая, марсельская лихорадка, Крым
Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.151.253(4Укр-4Кри)

Рубрики:

Parasitiphormes Паразитоформні кліщі

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати комплексного аналізу клініко-анамнестичних даних і встановлено типи акцентуації характеру в 50-ти чоловіків з явними ознаками глибокої соціальної дезадаптації (безпритульні). Виявлено причини, що призводять до розвитку соціальної дезадаптації у даної категорії і визначено їх прогностичну значимість.

Проведено історико-педагогічний аналіз причин безпритульності та бездоглядності, їх вплив на фізичний і психічний стан дітей, а також досліджено їх соціальне становище. Розкрито динаміку організації боротьби з безпритульністю, зміст, форми, методи навчально-виховної роботи у закладах охорони дитинства. Зроблено порівняльний аналіз причин та характеру дитячої безпритульності у 20-х і 90-х рр. ХХ ст. Наведено рекомендації щодо поліпшення роботи з безпритульними у дитбудинках, а також профілактичні дії у боротьбі з безпритульністю.

Уточнено визначення поняття дитячої безпритульності та класифіковано її види. Виявлено політичні причини виникнення дитячої безпритульності та їх вплив на зростання зазначеного соціального явища. Досліджено фактори розвитку та шляхи подолання дитячої безпритульності в період голодомору 1932 - 1933 рр. Розкрито роль, значення й основні напрямки діяльності громадських організацій і об'єднань щодо ліквідації дитячої безпритульності.

Дисертацію присвячено досвіду подолання безпритульності в Україні в 1920 - 30-х рр. Проаналізовано форми та методи діяльності державних та громадських органів і установ у подоланні дитячої безпритульності. Особливе місце відведено виявленню її суті як соціального явища, зумовленого соціально-економічними і політичними умовами життя суспільства, причин та тенденцій його розвитку. Вироблено практичні рекомендації щодо подолання даного соціального явища за сучасних умов.

Комплексно досліджено питання зміни чисельності, структури та моралі селянства в 1928 - 1933 рр. на Лівобережній Україні. Розкрито механізм ліквідації індивідуального селянського господарства та перетворення селянина-власника на колгоспника - фактичного наймита. Простежено зміну психології селянина внаслідок насильницької колективізації: занепад моралі, байдужість до результатів праці, крадіжки усуспільненого майна. Розвинуто питання про штучне створення більшовиками напруженої соціальної атмосфери на селі, роздмухування ними класової боротьби. Обгрунтовано наслідки розкуркулювання та голоду 1932 - 1933 рр. на Лівобережжі, зокрема, здійснено спробу підрахувати прямі та непрямі демографічні втрати серед селян Лівобережжя за 1929 - 1933 рр. Висвітлено питання про нові негативні явища в середовищі українського селянства, зокрема, дитячу безпритульність, масове сирітство, дитячу злочинність.

Досліджено процес становлення та правове регулювання діяльності системи державних органів і громадських організацій, уповноважених вести боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх. Охарактеризовано головні напрямки профілактики даних негативних явищ серед неповнолітніх за допомогою захисту їх прав у різних сферах життя. Акцентовано увагу на систематизації досвіду роботи з дітьми, які вже вели безпритульний спосіб життя, залишилися без нагляду дорослих, вчиняли правопорушення. Проаналізовано правові засади політики тодішнього уряду стосовно боротьби з правопорушеннями неповнолітніх виховними методами. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх на сучасному етапі розвитку України.

Проаналізовано процес організації виховної роботи з безпритульними дітьми. Здійснено наукове уточнення понять "соціальне сирітство", "дитяча безпритульність", "вихованець притулку для неповнолітніх", "психолого-педагогічні умови виховання у притулку для неповнолітніх". Розглянуто систему державного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених піклування батьків. Визначено роль і місце притулків для неповнолітніх у системі відповідних закладів. З'ясовано відмінності у розвитку вихованців притулків, дитячих будинків і шкіл-інтернатів. Визначено основні складові соціальної компетентності особистості вихованця притулку. Виявлено психолого-педагогічні умови підвищення ефективності виховного процесу у притулку для неповнолітніх, а саме: максимальна психологізація виховного середовища; виховання шляхом активного соціального навчання; реалізація задач з урахуванням індивідуальних форм діяльності; оптимістичний погляд на можливості реінтеграції безпритульних дітей.

Досліджено історію становлення та функціонування громадського об'єднання - товариства "Друзі дітей", його роль і місце у подоланні масової безпритульності дітей в УССР 1920 - 1930-х рр. Проаналізовано наукову літературу 1920-х рр. брошури та статті 1930-х рр., монографії та дисертації істориків 1950 - 1980-х рр., сучасну історіографію. Вивчено особливості формування організаційної структури осередків, центральних органів управління, відносин державних установ з громадською організацією для подолання дитячої безпритульності. Виявлено її причини та рівень в УСРР 1920 - 1930-х рр. З'ясовано специфіку просвітницько-агітаційної діяльності осередків, застосування ними оперативно-профілактичних заходів і соціально-реабілітаційних функцій дитячих установ інтернатного типу. Спростовано твердження про те, що масова безпритульність дітей в УСРР була подолана у 1932 р.

На прикладі Донбасу досліджено досвід боротьби держави з такими соціальними явищами, як дитяча безпритульність, бездоглядність і злочинність після звільнення регіону від нацистської окупації та закінчення Великої Вітчизняної війни (1943 - 1953 рр.). Встановлено основні причини виникнення досліджуваних негативних соціальних явищ, визначено масштаби даної проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади, спрямованої на боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю, розглянуто основні методи ліквідації цих явищ. Наведено загальну характеристику владних структур, основним завданням діяльності яких було усунення їх негативних проявів і стабілізації ситуації у регіоні щодо рівня дитячої безпритульності та правопорушень. Досліджено діяльність спеціальних дитячих виховних установ для категорії дітей із статусом діти-сироти та бездоглядні, а також призначених для утримання неповнолітніх правопорушників і злочинців. Визначено роль громадськості у справі допомоги дітям вулиці. Проаналізовано стан матеріального забезпечення знедолених дітей, охарактеризовано соціально-побутові умови їх життя. Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу у спеціальних дитячих установах, показано специфіку дозвільного життя вихованців.

Розглянуто проблему дитячої безпритульності, бездоглядності та злочинності в Донбасі після звільнення регіону від нацистської окупації та по закінченні Великої Вітчизняної війни. Визначено основні причини наявності зазначених негативних соціальних явищ, з'ясовано масштаби проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади щодо боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю. Подано інформацію про владні структури, на які покладалися завдання усунення даних негативних проявів та стабілізації ситуації з рівнем дитячого волоцюжництва та правопорушень.

Проаналізовано періоди становлення (1939 - 1941 рр.) і відновлення (1944 - 1946 рр.) діяльності органів НКВС і Робітничо-селянської міліції на території Станіславської (з 1962 р. - Івано Франківської) області. Показано процеси організаційно-структурних змін, добору та підготовки їх кадрів. Охарактеризовано форми та методи організації роботи даних органів з охорони громадського порядку. Увагу приділено створенню добровільних громадських формувань з охорони порядку, їх участі у боротьбі зі злочинністю, дитячою бездоглядністю і безпритульністю, збройними формуваннями ОУН - УПА, а також участі у депортаційно-репресивних процесах. Проаналізовано соціально-матеріальні умови життя працівників міліції, причини порушення частиною з них законності та службової дисципліни.

Проанализированы периоды становления (1939 - 1941 гг.) и возобновления (1944 - 1946 гг.) деятельности органов НКВД и Рабоче-крестьянской милиции на территории Станиславской (с 1962 г. - Ивано Франковской) области. Показаны процессы организационно-структурных изменений, подбора и подготовки их кадров. Охарактеризованы формы и методы организации работы данных органов по охране общественного порядка. Уделено внимание созданию добровольных общественных формирований по охране порядка, их участию в борьбе с преступностью, детской беспризорностью и бездомностью, вооруженными формированиями ОУН - УПА, а также участию в депортационно-репрессивных процессах. Проанализированы социально-материальные условия жизни сотрудников милиции, причины нарушения частью из них законности и служебной дисциплины.

Проведено порівняльну характеристику понять "діти вулиці", безпритульні, бездоглядні, соціальні сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

Досліджено особливості кримінально-правової політики в Україні після набрання чинності КК України 2001 р. Визначено вплив способу вчинення злочину на диференціацію кримінальної відповідальності. Проаналізовано проблеми запровадження у законодавство України інституту кримінального проступку. Подано інформацію про гасло невідворотності кримінальної відповідальності та його реалізацію в сучасній Україні. Розкрито проблеми кримінальної відповідальності за деякі суспільно небезпечні діяння проти основ національної безпеки України. Розглянуто окремі питання відмежування злочинів проти власності від злочинів проти довкілля. Висвітлено проблеми виконання приписів ратифікованих міжнародних актів у кримінальному праві України. Наведено перспективи розвитку принципів судової влади в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві України. Розглянуто безпритульність як вагомий чинник у детермінації злочинності України.