Висвітлено проблему походження замовлянь як жанру фольклорного мистецтва в контексті вербальної магії та вірувань українського народу. Здійснено спробу встановити найдавніші образи, притаманні найдавнішим епохам, а також наведено зразки сучасних замовлянь Полісся та Кіровоградщини.

Поводження людини та її безпека у виробничому середовищі регламентуються нормативними вимогами охорони праці та правилами техніки безпеки (ПТБ). Наявність малозрозумілих термінів, складна побудова речень та бюрократично-юридичний стиль викладення знижують ефективність сприйняття інформації, а отже, і ступінь дотримання правил та норм, що призводить до конфлікту між вербальним викладенням ПТБ і поняттєво-семантичним апаратом працівника. Для уникнення цього конфлікту та підвищення ступеня дотримання норм і правил працівниками необхідно використовувати у сфері охорони праці нові форми, методи та принципи подання інформації.

Проаналізовано основні підходи до розгляду проблеми прийняття рішень політичними лідерами. Охарактеризовано методи аналізу особистості "на відстані", зокрема, розкрито основні постулати систематичного контент-аналізу вербальних проявів особи.

Висвітлено актуальні проблеми мовознавства та літературознавства. Детально розглянуто когнітивні та функціональні аспекти семантики. Значну увагу приділено відображенню морально-етичних якостей людини засобами гуцульської фразеології, соціальній варіативності вербальної комунікації у Франції, мотивації відіменникових дієслів у сучасній українській мові, а також використанню метафор у доромантичних художніх системах (орнаменталізмі, середньовіччі, бароко, класицизмі та сентименталізмі).

Монографію присвячено соціологічному аналізу етнотериторіальної спільноти Донбасу в контексті етнічної структури України. Запропоновано нове розуміння етносу, його морфології та атрибутивних рис. Значну увагу приділено регіональним та етнотериторіальним спільнотам, історично-стадіальним типам етнічних спільнот, а також етнокультурній самосвідомості мешканців Луганщини. Окремі розділи присвячено еволюції ціннісного компонента масової свідомості населення нашої країни, зокрема, загостренню суперечностей між ціннісним ідеалом та ціннісними орієнтирами повсякденного життя у 70-ті та 80-ті рр. ХХ ст.

У книзі зроблена спроба вперше в Україні системно викласти оригінальну концепцію професійної етики журналістів, її особливості та закономірності, міжнародні й національні фахові етичні норми, документи щодо діяльності, стосунків, поведінки журналістів, відхилення матеріалів ЗМІ від етичних норм, осмислити трансформацію преси й інтерферентність, девіантність журналістської моралі, а також на науково-методичному рівні розглянути різновиди журналістської етики та етикету (офіційного та неформального спілкування, вербального та невербального етикету, етикету полеміки і критики та ін.). Велика увага приділена свободі ЗМІ та її правовій гарантії, а також правовій регламентації порушень свободи. В Додатках наведений Кодекс журналістської етики (проект) та статистика незалежних видань України, зареєстрованих в обласних комітетах інформації станом на 1.08.97.

Запропоновано системний підхід до історії розвитку наукових уявлень про можливості масових комунікацій. Комунікацію розглянуто як обмін інформацією за допомогою символів та образів. Простежено основні етапи розвитку комунікації , пов'язані з розвитком книгодрукування та електронних засобів масової комунікації. Особливу увагу приділено засобам масової інформації як головним каналам отримання та передавання інформації, з'ясовано їх основні соціальні функції . Зроблено висновок про необхідність проведення досліджень у галузі комунікативної політики підприємств.

Подається аналіз фонової інформації з точки зору текстоутворюючої категорії пресупозиції, виявлені шляхи об'єктивізації категорії пресупозиції в авторському тексті і її роль в реконструкції ментально-вербальної картини світу С.Оріховського. Здійснюється виявлення внутрішньої динаміки, закладеної у творі митця. Зроблено висновок, що дослідження змістових ознак тексту і його компонентів дозволяють дати не тільки повну і об'єктивну характеристику його жанрової, стильової приналежності, ідейно-естетичного задуму, а й засобів втілення останнього в словесній канві твору. У зв'язку з цим зростає роль і значення таких найважливіших текстоутворюючих категорій, як інформативність, пресупозиція, семантична зв'язність, інтеграція, ретроспекція і проспекція. Оскільки інформативна глибина і багатоплановість художнього тексту багато в чому визначається текстоутворюючою категорією пресупозиції, вивчення її особливостей набуває особливого значення для інтерпретації й аналізу художнього тексту.

Театралізація хорових творів - нове явище в сучасному хоровому виконавстві. Це процес реалізації ідеальної, слухової, моторико-пластичної, графічної або вербальної моделі руху в сценічному виконанні музичного твору, в результаті якого створюється вторинний, відносно авторського задуму, художній об'єкт, синтетичний за своєю формою та синкретитичний за суттю, оскільки він є продуктом єдиного та неподільного, психологічно зумовленого процесу музичної орієнтації. Наведено схему колективного виконання твору "композитор - виконавець - слухач - диригент".

Розглянуто проблему лінгвістичного вивчення агресивної поведінки. Дослідження виконано на матеріалі промов депутатів бундестагу ФРН, які було виголошено в період до і після виборів канцлера восени 1998 року. Проаналізовано агресивну мовленнєву поведінку в парламентському узусі ФРН. Наведено визначення вербальної агресії в цілому. Запропоновано прагмалінгвістичну класифікацію агресивних мовленнєвих актів як актів звинувачення, погрози, іронії, глузування, наклепу, приниження, образи, як ініціативних та реактивних, прямих і непрямих. Узагальнено попередні висновки щодо особливостей функціонування агресивних мовленнєвих актів у парламентському узусі, а саме про об'єкт агресивної мовленнєвої поведінки та фактори, що її викликають. Об'єктом агресивних висловлювань у парламенті є морально-етичні позиції, інтелектуальні властивості та ділові якості опонентів. Умовами, що викликають вербальну агресію у парламенті, є наявність сильної парламентської опозиції та гострої соціально-політичної проблеми. Висловлено тезу про доцільність розгляду мовних засобів актуалізації агресивної мовленнєвої поведінки в парламентському узусі ФРН.

Представлена методика изучения особенностей переработки зрительной информации, связанных с асимметрией мозга человека при унилатеральном предъявлении вербальных зрительных стимулов группе испытуемых. Приведены пробные результаты эксперимента. Сделаны выводы о дальнейшем применении данной методики исследования проявлений межполушарной асимметрии в зависимости от условий, способных повлиять на зрительные процессы опознания (яркости стимула, длительности предъявления, наличия и цвета маркировки).

Розглянуто систему методичної підготовки викладачів вищих аграрних закладів до навчання студентів професійного вербального спілкування. Увагу акцентовано на удосконаленні їх мовних знань, практичних мовних умінь і навичок. Зазначено, що викладач є головною фігурою у підготовці фахівців, має добре володіти різними підходами до складання навчальних програм з дисциплін, знати структуру, вимоги до форми та змісту студентських курсових і дипломних робіт.

Рассмотрена содержательность художественного текста как одно из оснований для его типологизации, роль сигналов эмотивности в интерпретации художественного текста. Проанализированы проблемы эволюции женских образов в литературе и живописи 1730 - 50-х гг., развитие театрального конструктивизма, импликации и экспликации в художественном тексте. Охарактеризована православная церковная обрядность как явление культурного фона в художественном мире С.Есенина, синкретизм литературного и скульптурного символизма в скульптуре "Лазарь" А.Архипенко, визуализация вербальных концептов в творчестве современных американских композиторов, тема света и покоя у М.Булгакова в контексте русской и украинской культуры.

Розглядається проблема творчості в психології, функціонування образного мислення в творчій креслярській діяльності. Образ розглядається як складова частина мислительного процесу, як засіб досягнення мети і кінцевий продукт творчої діяльності. Звертається увага на істотну різницю між образною і вербальною логікою, дається їх характеристика.

Розглянуто методи навчання іноземних мов на неспеціальних факультетах. З'ясовано причини недостатнього рівня володіння іноземною мовою випускниками вузів, однією з яких є стандартизація учбового процесу. Наведено вимоги до студентів, які вивчають іноземні мови. Особливу увагу приділено ефективності управління процесом навчання та ролі викладача. Обговорено два підходи до навчання іноземних мов. Окрему увагу приділено проблемам комунікативної та некомунікативної діяльності студентів. Реалізацію комунікативно-діяльнісного підходу щодо навчання забезпечують в цілому функціональна спрямованість змісту і структурування лінгвістичних знань. Досліджено "фактор тривожності", психологічну екстравертованість та інтровертованість, яким необхідно приділити увагу під час навчання іноземних мов. Висунуто тезу про те, що неоднаковість реакції студентів на методи навчання можна конкретизувати в термінах стадій когнітивного розвитку індивідуумів; ефективність навчання залежить у значній мірі від соціальної мотивації. Доведено, що справжній успіх у навчанні залежить від періодичної переоцінки і модифікації учбових планів та збереження дихотомії студент/викладач як вирішальних факторів успішного навчання.

У посібнику розглядаються такі питання: концептуальні засади організаційної поведінки, людина в системі організаційної поведінки, виконання й оцінка роботи індивідуума, організація роботи та мотивація поведінки робітника, природа та типи груп в організаціях, групова і міжгрупова динаміка управління груповими процесами й творчістю груп, управління комунікаціями, конфліктами та стресами, влада та лідерство в організації, організаційна культура й управління організаційним розвитком. Виклад цих питань завершується конкретними практичними рекомендаціями і порадами менеджерам.

Наведено індивідуально-психологічні характеристики особистості. Охарактеризовано її мотивацію та ставлення до різних складових трудового процесу, вертикальних та горизонтальних комунікацій, міжособистісних стосунків, тенденцій організаційного розвитку та реакцій на зміни. Розроблено ефективні стратегії розвитку організації та формування політики оптимальної мобілізації людських ресурсів. Викладено концептуальні засади організаційної поведінки. Визначено місце людини у системі організаційної поведінки. Наведено рекомендації щодо організації роботи та мотивації поведінки працівника. Розглянуто питання природи та типів груп в організаціях. Розкрито сутність групової та міжгрупової динаміки, управління груповими процесами. З'ясовано особливості управління комунікаціями, конфліктами та стресами. Висвітлено проблеми організаційної культури й управління організаційним розвитком.

Освещены вопросы психодинамической терапии, индивидуальной психологии А.Адлера, аналитической психологии К.Г.Юнга, психодрамы, клиент-центрированной психотерапии К.Роджерса, гештальттерапии, биоэнергетического анализа, когнитивной психотерапии, их теория, генезис, механизмы. Изложены общие стратегии и отображены этапы психотерапевтического консультирования. Описаны вербальные и невербальные средства психотерапевтической работы. Аргументированы этические принципы психотерапевта.

Рассматриваются закономерности формирования визуального образа в пластическом мышлении и создания на его основе изображения. На большом историческом материале моделируется пластическое отношение художника к изображаемому им миру как интеллектуальная способность и как образотворческая деятельность. Выделяется его конструктивный элемент - "маска". Исследуется ее структура и функции в канонической и неканонической системах художественной деятельности. Делается вывод о социально-культурной соотнесенности двух-вербальной и иконической -знаковых систем как механизме создания, сохранения и трансляции во времени пластического образа.

Розглянуто головні характеристики медіа, що висвітлюють новини, їх зміст, політичні та соціальні умови функціонування у розвинених ліберальних демократіях. Особливу увагу приділено домінуючій ліберально-плюралістичній перспективі та її протилежності - радикальній, або "критичній", парадигмі. Детально проаналізовано соціальну детермінацію журналістики. Охарактеризовано головні потенційні джерела впливу на зміст засобів інформації на різних рівнях узагальнення.