Індекс рубрикатора НБУВ: Ш3(4БОЛ)-615.1

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено взаємозв'язок фізичної підготовки молоді із громадським положенням, яке вони займають, у групі однолітків. В дослідженнях брали участь 65 учнів III класу гімназії (34 юнаки і 31 дівчина). Використано метод діагностичного анкетування, соціометричний тест і індекс фізичної підготовки К. Зухори. Аналіз одержаних даних показав, що фізична підготовка молоді не важливою для впливу на їх громадський статус у групі молоді.

Исследовано взаимосвязь физической подготовки молодежи с общественным положением, которое они занимают, в группе ровесников. В исследовании принимали участие 65 учеников III класса гимназии (34 юноши и 31 девушка). Использован метод диагностического анкетирования, социометрический тест и индекс физической подготовки К. Зухоры. Анализ полученных данных показал, что физическая подготовленность молодежи не является единственной и важнейшей при воздействии на их общественный статус в группе молодежи.

A relationship between teenagers physical fitness and position in the peer group has been investigated. The study involved 65 students of the third class of grammar school (34 boys and 31 girls). A diagnostic sounding technique was used ( sociometric test and Physical Fitness Index by K. Zuchowy. An analysis of the collected data has shown that physical fitness of teenagers is not a sole and most important factor determining their position in a peer group (however, it may significantly rise it). Moreover, a stronger link of social position with physical fitness level in the group of boys compared with girls has been observed.

Вперше наведено комплексне історико-етнологічне дослідження становища жінок у середовищі українського селянства, здійснене на засадах гендерного підходу. Висвітлено основні етапи становлення феміністської парадигми в соціальній і культурній антропології, генезу та сучасні тенденції розвитку жіночих студій в українському народознавстві. Охарактеризовано правовий, соціально-демографічний і світоглядний контексти життя української селянки, джерела та зміст традиційного стереотипу фемінності. Розкрито функції, повноваження, права й обов'язки жінки на різних етапах життєвого циклу, аспекти гендерної соціалізації дівчат, а також особливості нормативних (дівчина, дружина, мати, господиня) та девіантних (вдова, самотня матір, відьма) жіночих соціальних ролей у сім'ї та сільській громаді.

Впервые дано комплексное историко-этнологическое исследование положения женщин в среде украинского крестьянства, выполненное на принципах гендерного подхода. Освещены основные этапы становления феминистской парадигмы в социальной и культурной антропологии, генеза и современные тенденции развития женских студий в украинском народоведении. Охарактеризованы правовой, социально-демографический и мировоззренческий контексты жизни украинской крестьянки, источники и содержание традиционного стереотипа феминности. Раскрыты функции, полномочия, права и обязанности женщины на разных этапах жизненного цикла, аспекты гендерной социализации девушек, а также особенности нормативных (девушка, жена, мать, хозяйка) и девиантных (вдова, одинокая мать, ведьма) женских социальных ролей в семье и сельской общине.

Розглянуто проблеми міфопоетики драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня", в якій розглянуто питання, яке досі лишалося поза увагою інтерпретаторів драми - образ богині Гекати та Місячної тріади, що інтегрують взаємозв'язок основних складників твору в єдине художнє ціле. Три фази місяця (молодий, повний і щербатий) та три фази соціуму (незаймана дівчина, жінка в шлюбному віці та стара) - ця тріада Місячної богині представлена в контексті драми "Лісова пісня" образами Мавки, Килини і Матері Лукаша, вони ілюструють три міфологічні пори року: весну, літо, зиму. У процесі розгортання драматичної дії через символічний код показано, як Мавка проходить усі три стадії вертикальної трансформації богині: верхній світ, земний і підземний. Перебіг природних процесів інтегрується в драмі через три дії, кожна з яких асоціюється з новою фазою-іпостассю Місячної богині й корелюється шлюбними стосунками з Сонцем - Лукашем.

Вперше реалізовано комплексний підхід щодо інтерпретації творів експериментальної прози 1920-х рр., розглянуто генезу нової художньої продукції модерністського періоду, вірогідні напрямки літературного експериментування, новаторську естетику та поетику низки "маргінальних" текстів. Здійснено спробу системного декодування багатошарової текстової структури експериментальних романів В.Домонтовича ("Дівчина з ведмедиком", "Доктор Серафікус"), повістей А.Любченка ("Вертеп"), М.Йогансена ("Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію") в аспекті жанрово-стильових модифікацій ігрової рецептивної моделі. Концептуально з'ясовано зміст важливих складників творчих пошуків письменників 1920-х рр.: відкритість, металітературна специфіка текстів, інтерактивність, налаштованість на гру як конструктивний діалог з читачем, жанрово-стильовий синкретизм. Зазначено, що феномен експериментального письма досліджується з позицій деканонізації та реінтерпретації прозового канону як художній напрямок в еволюції української літератури, теоретично осмислюється з погляду проблем термінологічної синонімії.

Обгрунтовано наукову доцільність застосування гендерного підходу в історико-етнологічних дослідженнях української культури, що сприяє їх більшій об'єктивності та цілісності. Якісний зміст стереотипу фемінінності українців відповідає патріархальному канону внаслідок дії архаїчних та християнських світоглядних чинників. Висвітлено становище жінки у подружжі, зумовлене її значними майновими правами. Господарські обов'язки жінки визначені традиційним гендерним розподілом праці у сім'ї. В особистих стосунках та етикеті простежено дію подвійного морального стандарту поведінки чоловіків та жінок. Процес гендерної соціалізації дівчат засвідчує етнокультурну специфіку форм та способів формування жіночої ідентичності в українській сім'ї (у ритуалах, іграх, іграшках, трудовому вихованні). Періоди життя жінки та її функції у сім'ї дозволили класифікувати базові соціально-вікові статуси (дівчинка, дівчина, жінка, баба) та ключові соціальні ролі (дружина, мати, господиня). Усталений сценарій реалізації жінкою гендерної програми передбачав життя у подружжі, тоді як самотні жінки (вдови, покритки) розглядались як соціальна аномалія. Розкрито особливості поведінки та контактів із соціальним оточенням згаданих категорій жінок.

Проаналізовано дані, одержані під час обстеження та лікування 429-ти хворих на диспластичний сколіоз (ДС) I - IV ступенів, з них 341 (79,4 %) дівчина та 88 (20,6 %) хлопців. Проаналізовано динаміку кісткових (клиноподібність і торсія) і м'якотканних змін на підставі даних щодо основних і компенсаторних викривлень за умов ДС, що дозволило прогнозувати перебіг захворювання. За результатами скінченно-елементного моделювання розроблено біомеханічну модель розвитку компенсаторного поперекового противикривлення хребта за грудного типу ДС. На підставі результатів комплексного клініко-інструментального дослідження хворих на ДС розроблено схему механогенезу компенсаторної поперекової кривизни ДС. Запропоновано геометричну розрахункову схему та формулу розрахунку оптимального прикладання сили для забезпечення ефективної корекції викривлення поздовжньої осі хребта під час планування оперативного втручання та доведено, що за умов оперативного лікування сколіозу всім хворих, окрім корекції основних дуг викривлення, необхідно проводити корекцію та стабілізацію структуральних компенсаторних противикривлень поперекового відділу хребта. Фіксація всіх структуральних дуг викривлення допомагає досягти оптимальної корекції та запобігає її втраті у післяопераційному періоді.

З використанням методу постструктурального літературознавства висвітлено особливості побудови текстів романів В.Домонтовича, які відображають авторську суб'єктивність. Досліджено відмінні риси діалогічних моделей автора - героя та автора - читача. Розглянуто авторський, літературний та історико-культурний контексти аналізованих романів, зумовлені діалогічним зв'язком між власним словом письменника про світ і здобутками вітчизняної та європейської культур. Проаналізовано інтертекст прози В.Домонтовича, матеріалізований цитатами, алюзіями, ремінісценціями, дискурсивними сходженнями з писанням Старого та Нового завітів, з міфотворчістю А.Данте, Т.Кемпійського, М.Гоголя, О.Уайльда, М.Рильського, О.Пушкіна, Г. да Верони, Г.Х.Андерсена, Ж.Дюамеля, Й.-Г.Гете, В.Гюго, П.Пікассо, В.Канінського, Клее, Гогена. Численні діалогічні моделі, що присутні у текстових масивах досліджених творів, є свідченням високої ерудиції автора, енциклопедичного характеру його знань. Зроблено висновок, що романи В.Домонтовича є одними з найкращих зразків європейської інтелектуальної прози XX ст.

Вперше в українському мовознавстві проаналізовано мову химерно-історичного роману О. Ільченка "Козацькому роду нема переводу...", розглянуто способи вираження основних психоментальних та етнокультурних особливостей і цінностей українців як етносу, зокрема, досліджено вербалізацію етнопсихічних архетипів. На підставі вивчення ідіостильових особливостей організації тексту досліджуваного роману виділено такі етнопсихічні архетипи: "Воля", "Віра", "Серце", "Козак", "Мати", "Дівчина". Розкрито своєрідність побудови тексту твору, наведено характеристику таких мовних образів: автора (людини XX ст.), оповідача (сучасника подій) і героя. Описано мовні засоби (епітети, порівняння, символи, синоніми, фразеологізми) реалізації етнопсихічних архетипів шляхом вербалізації типових рис етнічного характеру українців та вивлення цих рис у конкретних описах персонажів. Розглянуто невербальні засоби вираження психічного стану героїв. Етнокультурний елемент у романі репрезентовано у чоловічих (Козак Мамай, Михайло, пан Купа) та жіночих (мати Явдоха, Ярина, Роксолана) образах.

Розглянуто комп'ютерні технології, що застосовуютья в сучасному рекламному дизайні. Наведено практичні поради щодо способів створення елементів ефективної реклами, систематизовано знання про художні основи дизайну, описано ефекти, які корисні під час підготовки макета реклами до друку. Описано та наочно показано, як стилізувати текст з використанням різних шрифтів, зокрема об'ємних ("текст у воді", "діамантовий текст", "електричний текст", "хромований текст", "черепаховий текст", "квітковий текст" та ін.), застосовувати різні фони у рекламі (фон малахіту, оранжевий вихор, текстуру дерева та металу, фон-спіраль, зоряне небо, лісовий пейзаж), створювати ілюстрації та правильно їх будувати (кнопку, шестерню, смайлик, каркасний об'єкт, рослину, краплі, логотип, орнамент тощо). Значну увагу приділено також питанням розробки колажів ("колаж з авто", "нереальна ніч", "дівчина у полум'ї", "реалістичні хмари" тощо) та іншим елементам реклами, зокрема, анімації, шаблону сайта, листівкам, картам, календарній сітці та ін.

Розглянуто у порівняльному аспекті концепти "дівчина", "жінка", "баба" /"dziewczyna", "kobieta", "baba" в українській і польській мовах.

Проаналізовано погляди видатного українського педагога В. Сухомлинського на проблему статеворольової соціалізації дитини, зокрема молодшого шкільного віку, у контексті соціокультурних особливостей життя радянського суспільства 1950 - 1970-х рр.

Проанализированы взгляды выдающегося украинского педагога В. Сухомлинского на проблему полоролевой социализации ребенка, в частности младшего школьного возраста, в контексте социокультурных особенностей жизни советского общества 1950 - 1970-х гг.

In the article the views of the prominent Ukrainian teacher V. O. Sukhomlyns’kyi to the problem of sociosexual socialization of child, in particular midchildhood, in the context of sociocultural features of life of soviet society 50 - 70th XX age are analyzed.

Вперше здійснено комплексне дослідження англомовних засобів репрезентації лінгвокультурного типажу "дівчина-flapper" в американському дискурсі. Уточнено поняття лінгвокультурного типажу в аспекті його семантико-когнітивних і прагматичних характеристик. Проаналізовано кореляцію між лінгвокультурним типажем і мовними засобами його дискурсивного втілення. Вперше подано методику дослідження, що поєднує лінгвістичний аналіз з експериментальними та статистичними прийомами. З'ясовано, що вербальні репрезентації відтворюють динамічні та статичні, чуттєві та раціональні аспекти типажу "дівчина-flapper". Доведено, що залежно від аспекту дослідження типаж "дівчина-flapper" є функціональним прототипом, соціокультурним стереотипом, або символом епохи 20-х років Америки. Вперше розкрито прагматичні особливості лінгвокультурного типажу "дівчина-flapper" у різних жанрах дискурсу, проаналізовано тенденції в емоційно-оцінному сприйнятті типажу "дівчина-flapper" та його трансформації в американській лінгвокультурі.

Досліджено родо-жанрову специфіку ліричної драми Я. Мамонтова "Дівчина з арфою", у якій спостережено невідповідність закладеної в назву авторської прагматики та ознак поетики п'єси, що відбивають протилежний до ліричної драми дискурс. Це дозволяє зробити висновок про містифікацію автором читача.

Рассмотрена родо-жанровая специфика лирической драмы Я.Мамонтова "Девушка с арфой", в которой установлено несоответствие заложенной в название авторской прагматики и особенностей поэтики пьесы, которые отображают ироническое отстранение признаков символической "новой драмы" и характерных признаков лирического высказывания в драме. Это позволяет сделать вывод о мистификации автором читателя.

The article analyzes the genre and generic specifity of the lyric drama by Ya. Mamontov "The girl with harp" in consequence of such analysis the discrepancy between the author's pragmatic in the title of the play and peculiarity of play's poetics, which reflect the ironic pushing aside of the "new drama" and characteristic indications of lyric outgiving in the drama is studied. It allows to say about the mistification of the reader by the author.

Мета роботи - оцінити ефективність монотерапії препаратами калію йодиду (КЙ) дифузного нетоксичного зоба (ДНЗ) з урахуванням прогнозу його перебігу в підлітковому віці. Обстежено 124 підлітки (73 хлопці та 51 дівчина) 10 - 17 років із ДНЗ, які протягом 6 міс одержували терапію препаратами КЙ ("Йодомарин") у вікових дозах. У динаміці спостереження проведено УЗД щитоподібної залози (ЩЗ), у сироватці крові визначено рівень тиреотропіну, вільних фракцій тиреоїдних гормонів та антитиреоїдних автоантитіл імуноферментним методом. Залежно від індивідуального прогнозу перебігу захворювання хворих розподілено на дві групи: 1-ша група - сприятливий прогноз, 2-га група - несприятливий прогноз. Визначено достовірні відмінності в розмірах ЩЗ та гормонопродукувальної функції тиреоїдної системи на тлі монотерапії препаратами КЙ залежно від прогнозу перебігу ДНЗ у пубертатний період. Позитивну динаміку зареєстровано у 82,4 % підлітків 1-ї групи зі сприятливим прогнозом і лише у 26,9 % - 2-ї групи (несприятливий прогноз). Висновки: ефективність застосованої терапії залежить від прогнозу перебігу захворювання, а саме: при сприятливому прогнозі у 62,6 % обстежених реєстрували нормалізацію об'єму ЩЗ, у 19,8 % визначено зменшення ступеня зоба, у решти позитивної динаміки не відмічали. При несприятливому прогнозі нормалізацію об'єму ЩЗ або зменшення ступеня зоба спостерігали лише у 26,9 %. Монотерапія препаратами КЙ зумовлює позитивну динаміку гормонопродукувальної функції тиреоїдної системи в підлітків зі сприятливим перебігом ДНЗ і супроводжується подальшим зростанням частоти субклінічного гіпотиреозу в підлітків із несприятливим прогнозом. При визначенні терапевтичної тактики необхідно розраховувати прогноз перебігу ДНЗ у підлітковому віці, що сприятиме своєчасному призначенню адекватного лікування.

Мета роботи - оцінити сексуальну активність сучасних підлітків; вивчити рівень знань щодо статевого розвитку, транссексуальних захворювань, видів контрацепції; розробити можливі кроки для збереження репродуктивного здоров'я молоді. Проведено анкетування серед підлітків - учнів Х - ХІ-х класів чотирьох загальноосвітніх шкіл м. Вінниця та студентів Вінницького медичного коледжу. Вибірка респондентів становила 295 осіб, із них було 124 (42,04 %) хлопці та 171 (57,96 %) дівчина віком 15 - 17 років. Середній вік юнаків дорівнював (16 ± 1,5) року, дівчат - (16 ± 1,1) року. Анкети були повністю анонімними, гарантувалось збереження таємниці одержаних даних. Доступ до одержаних результатів мали тільки дослідники. Опитування проводилось після одержання інформованої згоди батьків учнів та адміністрації навчального закладу. У випадку небажання відповідати на відверті запитання підлітки мали право відмовитися від заповнення опитувальника або окремих його питань. Репродуктивна поведінка сучасних підлітків характеризується раннім початком статевого життя, зміною сексуальних партнерів, недостатнім використанням засобів контрацепції, високим рівнем підліткових вагітностей та абортів, що впливає на загальний стан репродуктивного здоров'я. Інформованість підлітків про статевий розвиток, захворювання, які передаються статевим шляхом, види контрацепції є недостатніми для формування мотивації для збереження репродуктивного здоров'я в підлітків. Висновки: бажаним вважаємо впровадження спеціальних занять зі статевого виховання за умов середньої школи з поширенням спеціальних інформаційних листів в електронному або друкованому варіантах для самостійного опрацювання, залучення Інтернет-ресурсів за тематикою статевого виховання, створення молодіжних проектів для комплексної роботи з підлітками, здійснення доступної медико-профілактичної допомоги в державних медичних закладах із широким інформуванням про наслідки раннього початку статевого життя, абортів і необхідність використання методів контрацепції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.12 + Р733.415.202.1

Рубрики:

Хвороби щитовидної залози у дітей

Ожиріння у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано комплексний аналіз мовного представлення позитивної естетичної оцінки на матеріалі українських паремій. Встановлено, що поняття краси взаємопов'язане із концептом людина, ключовим для будь-якої культури, що зумовлює антропоцентричне тлумачення сутності краси, існування якої пов'язують з особливостями світосприйняття людини, з її здатністю бачити цю ознаку в об'єктах дійсності. Відзначено, що в українській паремійній картині світу жіноча врода має переваги над фізичною силою та працьовитістю. Основними засобами формування естетичної оцінки зовнішності людини в українських прислів'ях є зорові відчуття та синестезія. Передовсім позитивна естетична оцінка дівочої вроди в українських прислів'ях, як і у фразеологізмах загалом, змодельована за допомогою порівнянь і метафор, які виражають народні асоціації, пов'язані з красою людини. Донорськими зонами, що постачають засоби вираження естетичної оцінки, є насамперед царини рослина, природні явища, артефакт. На підставі аналізу досліджуваного мовного матеріалу можемо стверджувати, що цінність краси в традиційній українській народній культурі, імовірно, була відносною, оскільки вроду сприймали як тимчасове явище, ознаку молодої дівчини, що з часом утрачається, залишається в минулому. З'ясовано, що позитивна естетична оцінка зовнішності людини, репрезентована в паремійному фонді української мови, нерозривно пов'язана з поняттям молодості, здоров'я, сили, а також внутрішніми рисами характеру - добротою, щирістю, радістю. Естетична меліоративність виражена згідно з єдиним українським ідеалом краси (дівчина як калина, очі як вуглини, чорнобрива, коса як калач, пишно тіла, кругловида, рум'яна тощо; парубок, як дуб, станом стрункий, чубатий тощо).

Ситуація, що склалася в Україні, де кожна п'ята сім'я безплідна, кожна шоста дівчина має зміни в розвитку, що без належної допомоги можуть спричинити безпліддя, а потенціал чоловіків репродуктивного віку невпинно знижується, була однією з головних причин створення Інституту репродуктивної медицини (ІРМ - 1994), тематика та прикладна діяльність якого стали для вітчизняної репродуктивної медицини стартовим майданчиком. Засновником та ідейним натхненником ІРМ є відомий в усьому світі професор, заслужений діяч науки і техніки України, член Свропейського товариства репродукції людини й ембріології - ESHRE (1994), член Консультативного комітету ESHRE, член Американського товариства репродукивної медицини ASRM (1995), член наукової ради APART (1998), лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, член шести громадських академій, у тому числі Української та Нью-Йоркської академій наук - Федір Власович Дахно. Заснований ним Інститут впроваджує новітні допоміжні репродуктивні технології, серед яких найбільш значущою є методика запліднення ін вітро (ЗІВ), на базі якої оозроблено і впроваджено більше 20 методик ДРТ. Дітям, народженим у результаті копіткої праці науковців, співробітники інституту радіють як своїм рідним. А відомий вчений і лікар Федір Власович Дахно з усіх регалій , які йому належать, найдорожчою і найпочеснішою для себе вважає звання - багатодітний дід України. Нагромаджений досвід та власні знання у сфері репродуктивної медицини Федір Власович виклав у своїй книзі "1+1=3. Біотехнологія запліднення ін вітро", яка з часу видання не втратила ні своєї актуальності, ні своєї значущості, а питання та відповіді, розкриті в ній, стають дедалі затребуванішими серед лікарів та тих, хто прагне присвятити своє життя проблемам збереження генофонду нації. Інтерв'ю з Федором Власовичем присвячене ключовим моментам його книги, що сьогодні на разі цікавлять усіх - проблемі безпліддя, ефективнесті репродуктивних технологій у вітчизняних реаліях, ролі держави у сфері репродуктивної медицини та народженню дітей, яких сьогодні могло і не бути на Землі.

Поєднані інфекції в педіатрії є клінічною проблемою, що набуває актуальності через їх поширеність і тенденцію до зміни типової клінічної картини окремих захворювань. Відповідно, це ускладнює точну оцінку етіології, процес лікування та негативно впливає на результат. Враховуючи зміни клімату, значні міграційні потоки та міжнародний туризм, тропічні гельмінози, які раніше не були поширені в Україні, є реальною загрозою для здоровія населення, особливо у поєднанні з іншими патогенами. Спостерігали випадок стронгілоїдозу та сальмонельозу в 5-місячної дитини. Дівчина походила із соціально незахищених верств суспільства і була залишена безпритульними батьками відразу після госпіталізації. У дівчини відмічались виражені тяжкі токсичні прояви, діарея, затримка розвитку, порушення харчування та зневоднення від помірного до тяжкого ступеня, плямисто-папульозні висипання на тулубі й нижніх кінцівках. Пряма світлова мікроскопія фекалій виявила Strongyloides stercoralis у кількості понад 10 рухливих личинок у полі зору, на різних стадіях розвитку. Промивна рідина бронхіального лаважу не містила личинок Str. stercoralis. Фекальна культура виявила Salmonella enteritidis групи D. Хіміотерапія цефтріаксоном внутрішньовенно й альбендазолом перорально призвела до елімінації обох патогенів. Висновки: цей випадок змішаної інфекції S. enteritidis і Str. stercoralis може розглядатися лише як імовірний випадок автохтонної інфекції Str. stercoralis, оскільки вона не була підтверджена більш надійними методами діагностики (наприклад, ПЛР-визначення ДНК Str. stercoralis) і демонструє сумнівну епідеміологічну історію. Отже, для поліпшення діагностики ендемічних паразитарних інфекцій необхідно запровадити таку верифікацію як обов'язкову та обов'язково реєструвати відповідні випадки в національній системі епідеміологічного нагляду та біологічної безпеки.