Мета дослідження - дослідження таксономічного складу, мікроекологічних показників екосистеми "макроорганізм - мікробіом", мікробіоти порожнини рота (ПР), імуносупресивні властивості провідних таксонів опортуністичної мікробіоти у дорослих хворих на хронічну лакунарну ангіну. Проведене дослідження дозволило встановити, що у дорослих пацієнтів дестабілізація мікробіоти ПР виникає за рахунок контамінації біоти S. aureus та S. pyogenes зі змінами головної, додаткової та випадкової мікробіоти. Випадкова опортуністична мікробіота проявляє імуносупресивну активність, а головні представники проявляють антифагоцитарну та антилізоцимну активність, рівень якої залежить від таксона. Антибіотиками вибору при цьому є офлоксацин, гатіфлоксацин, ципрофлоксацин та ін. Дослідження дестабілізації стану мікробіома ПР дорослих пацієнтів, а також основних показників екосистеми "макроорганізм - мікробом" мікробіоти ПР за лакунарної ангіни у дорослих є актуальним та необхідним як для діагностики, так і для терапії дорослих хворих на лакунарну ангіну. Висновки: при хронічній лакунарній ангіні у дорослих дестабілізація мікробіоти ПР виникає за рахунок S. aureus (замість S. salivarius) та S. pyogenes (замість S. sanguis). Окрім того, опортуністична мікробіота колонізує біотоп (S. pneumoniae, P. aeruginosa, E. coli, E. cloacae, S. marcescens) та проявляє імуносупресивну активність. У свою чергу, S. pyogenes, S. aureus, H. influenzae проявляють антифагоцитарну активність, рівень якої залежить від таксона, а найвищий рівень антилізоцимної активності проявляють S. mitis. Бактерії роду Streptococcus (S. pyogenes, S. anginosus, S. mitis), Staphylococcus (S. aureus), Haemophilus (H. influenzae), Prevotella (P. loescheii) і Peptococcus (P. magnus) інгібують фагоцитарну активність нейтрофільних гранулоцитів периферійної крові на перших фазах фагоцитозу.

Мониторинг циркуляции возбудителей гнойно-септических инфекций (ГСИ) в условиях стационара и изучение антибиотикочувствительности выделенных штаммов микроорганизмов позволяет установить изменения в структуре патогенов и тенденции развития антибиотикорезистентности, а следовательно дает возможность определиться с тактикой антибактериальной терапии и разработать соответствующие профилактические мероприятия. Цель работы - ретроспективный анализ результатов микробиологического мониторинга за возбудителями ГСИ ортопедо-травматологического отделения (ОТО) КНП "Городская больница экстренной и скорой медицинской помощи" за 2017 - 2020 гг. для определения основных антибактериальных препаратов для проведения эмпирической терапии. Проанализировали результаты бактериологических исследований 664 образцов клинического материала от больных ОТОс использованием статистической отчётности по бактериологическим исследованиям и аналитических данных компьютерного программного обеспечения WHONET 5.6. Основные возбудители ГСИ в ОТО - микроорганизмы группы ESKAPE: E. coli (3,56 %), S. aureus (18,38 %), K. pneumonіае (7,71 %), A. baumannii (12,65 %), E. faecalis (12,45 %), P. aeruginosa (9,09 %), а также S. epidermidis (10,87 %), P. mirabilis (2,4 %), C. amycolatum (2,6 %). Культуры E. faecalis показали чувствительность к ванкомицину, линезолиду, S. aureus - к линезолиду, тигециклину, нетилмицину, A. baumannii - к тигециклину. Штаммы P. aeruginosa, E. coli и K. pneumonіае были резистентны к большинству антибиотиков. Все псевдомонады были устойчивы к тикарциллину/клавуланату, цефепиму, хлорамфениколу, имипенему, меропенему, азтреонаму, ципрофлоксацину, 71 % штаммов проявили устойчивость к пиперациллину/ тазобактаму, 89 % - к левофлоксацину; чувствительными к гентамицину были 46 % изолятов, к амикацину - 59 %. E. coli и K. pneumoniae резистентны к ампициллину, тикарциллину/клавуланату, азтреонаму, цефтриаксону, цефепиму; количество штаммов, чувствительных к пиперациллину/тазобактаму, карбапенемам, левофлоксацину, гентамицину, амикацину, хлорамфениколу, - 37 - 65 %. Выводы: в структуре возбудителей ГСИ ортопедо-травматологического отделения запорожской КНП - ГБЭ и СМП - важную роль играют E. coli, S. aureus, K. pneumoniae, A. baumannii, E. faecalis, P. aeruginosa, S. epidermidis, P. mirabilis, C. amycolatum. Препараты выбора для антибактериальной эмпирической терапии энтерококковых инфекций - ванкомицин, линезолид, стафилококковых - ванкомицин, линезолид, тигециклин, нетилмицин. Постоянный процесс изменения резистентности возбудителей ГСИ делает крайне важным мониторинг антибиотикочувствительности микроорганизмов, циркулирующих в условиях ОТО.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.935

Рубрики:

Кислотостійкі бактерії

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здатність мікроорганізмів до плівкоутворення створює суттєві проблеми в клінічній практиці. Одним із шляхів вирішення проблеми є оцінка антибіоплівкового ефекту сучасних антимікробних препаратів і дослідження їх впливу на різні етапи формування біоплівок. Мета дослідження - встановити чутливість біоплівок Pseudomonas aeruginosa та клітин-персистерів до дії ципрофлоксацину. Антибіоплівкову активність ципрофлоксацину щодо клінічного ізоляту P. aeruginosa досліджували в концентраціях 0,5 МІК, 2,0 МІК і 5,0 МІК за допомогою методу сорбції генціанвіолету на структурах біоплівки та з використанням резазурину. Життєздатність бактерій у складі сформованої біоплівки оцінювали за допомогою флуоресцентної мікроскопії з використанням барвників акридинового оранжевого та пропідій йодиду. Формування та реверсію метаболічно неактивних клітин досліджували шляхом активації SOS-відповіді у бактерій. Одержані результати дослідження свідчать, що ципрофлоксацин здатен порушувати плівкоутворення та руйнувати сформовані біоплівки P. aeruginosa. За його дії в концентрації 5,0 МІК реєструється зменшення біомаси (на 25,0 - 33,6 %) та кількості метаболічно активних клітин (78,6 - 100 %) на різних етапах формування біоплівки. Встановлено, що ципрофлоксацин у концентрації 0,5 МІК стимулює формування біоплівки. Препарат не запобігає утворенню персистерів, але здатен зменшувати їх кількість у сформованій субпопуляції. Персистуючі клітини виявляють чутливість до дії препарату. Таким чином, ципрофлоксацин виявляє антибіоплівкову активність щодо P. aeruginosa, яка більш виражена в концентрації, що перевищує МІК. У субінгібуючій концентрації ципрофлоксацин здатен стимулювати плівкоутворення, що необхідно враховувати в схемах використання фторхінолону в клінічній практиці. Існує необхідність поглиблених досліджень в умовах in vivo на різних моделях біоплівкових інфекцій з використанням штамів з різною чутливістю до антимікробних препаратів.

Оцінено оптимізацію мікробіологічної діагностики гонококової інфекції. Досліджено антибіотикорезистентність та геномну епідеміологію ізолятів N. gonorrhoeae в Україні у період 2013-2018 pp. Усього 11,3 % ізолятів N. gonorrhoeae були резистентні до ципрофлоксацину, 6 % - до тетрацикліну та 0,7 % - до бензилпеніциліну. Один ізолят належав до міжнародно поширеного мультирезистентного NG-MAST ST1407, MLST ST1901 клону. Резистентність до ципрофлоксацину була зумовлена мутаціями генів gyrA (11,3 %) та раrС (8,7 %); до тетрацикліну - rpsJ V57M (16,7 %) і / або tetM (4,7 %); до пеніцилінів - мозаїчною реnА- 34,001 алеллю (2,7 %), продукцією β-лактамази (0,7 %); mtrR (11,3 %); мутаціями у білку РоrВ1b (12,7 %) та гені роnА1 (16,7 %).

Індекс рубрикатора НБУВ: П817.1 + П855.61

Рубрики:

Ветеринарно-санітарна експертиза

Хіміотерапевтичні ветеринарні засоби

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В379.226

Рубрики:

Тонкі шари напівпровідників

Шифр НБУВ: Ж26618 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Хроническая инфекция дыхательных путей и рецидивирующие обострения ухудшают качество и снижают продолжительность жизни пациентов с бронхоэктазией. Цель работы - выявление спектра патогенов и определение их профиля антибиотикорезистентности в мокроте пациентов с бронхоэктазией Днепровского региона. Мокрота 60 пациентов в стабильной фазе с подтвержденной бронхоэктазией подлежала микробиологическому исследованию и определению антибиотикочувствительности согласно общепринятым рекомендациям CLSI. По результатам исследования установлено, что 70 % пациентов имеют колонизацию мокроты патогенными возбудителями в стабильной фазе заболевания, а наиболее частыми возбудителями являются Pseudomonas aeruginosa и Haemophilus influenzae, что соответствует мировой тенденции. Haemophilus influenzae была чувствительна к препаратам ампициллин, амоксициллин, амоксициллин/клавуланат, пиперациллин/тазобактам, цефуроксим, цефтриаксон, цефотаксим, цефепим, ципрофлоксацин, левофлоксацин и моксифлоксацин в ста процентах случаев. Однако более половины штаммов Pseudomonas aeruginosa оказались резистентными к одному и более препаратам с антисинегнойной активностью, в частности, самый высокий уровень резистентности выявлен к препаратам имипенем, азтреонам, цефтазидим. Проблема антибиотикорезистентности настораживает и в очередной раз указывает на необходимость регулярного микробиологического исследования мокроты пациентов с бронхоэктазией даже в стабильной фазе с целью последующего рационального назначения антибактериальной терапии.

Алгоритми діагностики та лікування інфекції сечової системи (ІСС) у дітей потребують перегляду і оптимізації згідно з сучасними тенденціями захворювання та нових діагностичних можливостей. Мета роботи - розробити сучасну діагностично-лікувальну систему спостереження дітей з ІСС на різних етапах захворювання. У дослідження було залучено 2754 дитини з ІСС віком від 0 до 18 років у період 2009 - 2019 рр. Серед пацієнтів були хворі амбулаторного та госпітального плану на різних етапах захворювання ІСС. Обстеження всіх пацієнтів та оцінку отриманих даних проведено за інформованою згодою дітей, їхніх батьків і відповідно до Гельсінської декларації прав людини. Встановлено, що до пацієнтів амбулаторного плану 12 - 18 років із підозрою на ІСС (що не мають лихоманки та інших ознак системної запальної реакції) слід застосовувати тактику відтермінованого призначення антибактеріальної терапії (АБТ) за результатами негативного дипстик-тесту, призначенням фітотерапії та можливістю застосування АБТ на третю добу спостереження за необхідності. АБТ емпіричного вибору в лікуванні неускладненої ІСС у дітей >>= 3 років може бути фуразидин К (рівень резистентності кишкової палички на 2019 р. - 8,0 % +- 21,07). Препаратом вибору в лікуванні пієлонефриту є цефтазидим (резистентність на рівні 14,3 % +- 15,15), за полірезистентних станів і життєвими показаннями - ципрофлоксацин (резистентність - 11,0 % +- 17,5). Вакцинотерапія полікомпонентним засобом Urivac рекомендується дітям >>= 7 років із рекурентною ІСС. Фітоцитратний засіб уриклар слід включати до терапії ІСС на тлі мінерального розладу дітям від 6-ти років із подальшим призначенням препарату з метою профілактики реінфекції у переривчастому режимі від 2-х місяців. Встановлено, що використання запропонованої діагностично-лікувальної системи спостереження дітей із ІСС сприятиме раціональній терапії та профілактиці повторних епізодів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Мета роботи - вивчити спектр та частоту виявлення різних урогенітальних інфекцій у пацієнтів із запальними захворюваннями сечостатевого тракту, визначити особливості клінічного перебігу, клінічної та мікробіологічної ефективності, безпеку і переносність препарату "Орципол" (таблетки виробництва "Лабораторія Бейлі-Креат - Вернуйє", Франція; компанії World Medicine); оцінити пробіотик "Бревелак" (капсули виробництва "АДІФАРМ ЛТД", Болгарія; компанії World Medicine) для відновлення нормального біоценозу організму після антибіотикотерапії. Проведено амбулаторне лікування 79 пацієнтів (36 жінок та 43 чоловіки) віком від 18 до 45 років (середній вік - 31 +- 1,5 року) з різними запальними захворюваннями сечостатевого тракту, спричиненими змішаними урогенітальними інфекціями. При проведенні бактеріологічного дослідження були одержані дані, що свідчать про часте виявлення анаеробних та аеробних патогенів в асоціаціях із хламідійною, мікоплазменною та трихомонадною інфекціями. Так, у 63 (79,8 %) пацієнтів було виявлено Staphylococcus epidermidis, у 13 (16,5 %) - S. haemolyticus, у 51 (64,6 %) - Streptococcus spp., у 34 (43,1 %) - Staphylococcus aureus, у 19 (24,1 %) - Corynebacterium spp., у 16 (20,3 %) - Proteus mirabilis. У всіх пацієнтів виявлені різні асоціації інфекцій, що передаються статевим шляхом, та/чи умовно-патогенна флора у клінічно значущих титрах (вище 104 КУО/мл). Висновки: згідно з проведеним дослідженням комбінований антибактеріальний препарат "Орципол" (ципрофлоксацин + орнідазол) у комплексі з пробіотиком "Бревелак" при змішаних інфекціях сечостатевого тракту визнано раціональним та ефективним методом лікування. Перевагами обраного препарату є широкий спектр антимікробної дії, здатність впливати на атипові збудники та найпростіші, а також наявність постантибіотичного ефекту. Висока клінічна ефективність, добра переносність і низька частота розвитку побічних ефектів дають підстави застосовувати препарат в амбулаторних умовах короткими курсами. У всіх обстежених хворих з ураженням різними комбінаціями змішаної сечостатевої інфекції досягнуто клінічного одужання. Високий відсоток елімінації збудників (93,5 %), досягнутий при застосуванні "Орциполу", та значна комплаєнтність надають змогу рекомендувати цей препарат для лікування змішаних інфекцій сечостатевого тракту. Раціональним є також призначення в комплексі пробіотика "Бревелак", ефективного для профілактики та лікування дисбактеріозу.

Мета роботи - вивчити спектр та частоту виявлення різних урогенітальних інфекцій у пацієнтів із запальними захворюваннями сечостатевого тракту, визначити особливості клінічного перебігу, клінічної та мікробіологічної ефективності, безпеку і переносність препарату "Орципол" (таблетки виробництва "Лабораторія Бейлі-Креат - Вернуйє", Франція; компанії World Medicine); оцінити пробіотик "Бревелак" (капсули виробництва "АДІФАРМ ЛТД", Болгарія; компанії World Medicine) для відновлення нормального біоценозу організму після антибіотикотерапії. Проведено амбулаторне лікування 79 пацієнтів (36 жінок та 43 чоловіки) віком від 18 до 45 років (середній вік - 31 +- 1,5 року) з різними запальними захворюваннями сечостатевого тракту, спричиненими змішаними урогенітальними інфекціями. При проведенні бактеріологічного дослідження були одержані дані, що свідчать про часте виявлення анаеробних та аеробних патогенів в асоціаціях із хламідійною, мікоплазменною та трихомонадною інфекціями. Так, у 63 (79,8 %) пацієнтів було виявлено Staphylococcus epidermidis, у 13 (16,5 %) - S. haemolyticus, у 51 (64,6 %) - Streptococcus spp., у 34 (43,1 %) - Staphylococcus aureus, у 19 (24,1 %) - Corynebacterium spp., у 16 (20,3 %) - Proteus mirabilis. У всіх пацієнтів виявлені різні асоціації інфекцій, що передаються статевим шляхом, та/чи умовно-патогенна флора у клінічно значущих титрах (вище 104 КУО/мл). Висновки: згідно з проведеним дослідженням комбінований антибактеріальний препарат "Орципол" (ципрофлоксацин + орнідазол) у комплексі з пробіотиком "Бревелак" при змішаних інфекціях сечостатевого тракту визнано раціональним та ефективним методом лікування. Перевагами обраного препарату є широкий спектр антимікробної дії, здатність впливати на атипові збудники та найпростіші, а також наявність постантибіотичного ефекту. Висока клінічна ефективність, добра переносність і низька частота розвитку побічних ефектів дають підстави застосовувати препарат в амбулаторних умовах короткими курсами. У всіх обстежених хворих з ураженням різними комбінаціями змішаної сечостатевої інфекції досягнуто клінічного одужання. Високий відсоток елімінації збудників (93,5 %), досягнутий при застосуванні "Орциполу", та значна комплаєнтність надають змогу рекомендувати цей препарат для лікування змішаних інфекцій сечостатевого тракту. Раціональним є також призначення в комплексі пробіотика "Бревелак", ефективного для профілактики та лікування дисбактеріозу.

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) - одна з найпоширеніших причин призначення антибіотиків жінкам в усьому світі. ІСШ також пов'язані з інтра- та післяопераційною катетеризацією, яка є важливим компонентом багатьох гінекологічних хірургічних процедур, включно зі встановленням субуретрального слінга (ВСС). Мета дослідження - порівняти частоту ІСШ після процедури ВСС. У дослідженні взяли участь 562 пацієнтки, яким було проведено процедуру ВСС з приводу стресового нетримання сечі (СНС). Пацієнток було розподілено у співвідношенні 1:1 на дві досліджувані групи: в одній групі пацієнтки одержували 500 мг ципрофлоксацину тричі на добу протягом 3 днів поспіль після операції, а в іншій - 5 мл канефрону перорально тричі на добу протягом 3 тиж. Після аналізу зібраних даних було встановлено, що протягом 6 міс після процедури ВСС у групі пацієнток, які одержували ципрофлоксацин, ІСШ відзначалися у 29 жінок (10,98 %), тоді як у групі пацієнток, які одержували канефрон, - у 36 жінок (13,64 %). Статистично значущої різниці між двома групами не відзначалося. Післяопераційна профілактика із застосуванням фітотерапевтичних препаратів може розглядатися як привабливий варіант зменшення вживання антибіотиків пацієнтками після процедури ВСС.

Індекс рубрикатора НБУВ: П682-273.92

Рубрики:

Курівництво

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Підвищення стійкості патогенних мікроорганізмів, які є збудниками широкого спектра інфекційних захворювань у людини та тварин, стимулює пошук нових, альтернативних антибіотикам, природних сполук. Такими сполуками є мікробні поверхнево-активні речовини (ПАР), яким притаманний широкий спектр біологічних властивостей (антимікробна, антиадгезивна активність і здатність до руйнування біоплівок), а також ефірні олії. Проте недоліком ефірних олій є недостатньо висока антимікробна активність (мінімальні інгібуючі концентрації становлять 500 - 1600 мкг/мл). Досліджено дію на бактерії (Pseudomonas. MI-2, Escherichia coli ІЕМ-1, Staphylococcus aureus БМС-1) суміші ПАР, синтезованих Rhodococcus erythropolis ІМВ Ас-5017 на відходах виробництва біодизелю та відпрацьованій соняшниковій олії з антибіотиками ципрофлоксацином, офлоксацином та ефірною олією чайного дерева. Встановлено, що ПАР, синтезовані на промислових відходах, проявляли синергічну антимікробну активність з досліджуваними антибіотиками й ефірною олією. Мінімальні інгібуючі концентрації суміші ПАР з антибіотиками щодо бактеріальних тест-культур становили 0,8 - 25,5 мкг/мл і були значно нижчими, ніж кожної сполуки окремо (500 - 25 000 і 3,2 - 102,5 мкг/мл для антибіотиків і ПАР відповідно). Використання суміші ПАР та ефірної олії чайного дерева надало змогу знизити мінімальні інгібуючі концентрації ефірної олії щодо досліджуваних тест-культур із 156 - 625 до 2,4 - 19,5 мкг/мл.

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) - одна з найпоширеніших причин призначення антибіотиків жінкам в усьому світі. ІСШ також пов'язані з інтра- та післяопераційною катетеризацією, яка є важливим компонентом багатьох гінекологічних хірургічних процедур, включно зі встановленням субуретрального слінга (ВСС). Мета дослідження - порівняти частоту ІСШ після процедури ВСС. У дослідженні взяли участь 562 пацієнтки, яким було проведено процедуру ВСС із приводу стресового нетримання сечі (СНС). Пацієнтки були розподілені в співвідношенні 1:1 на дві досліджувані групи: в одній групі пацієнтки отримували 500 мг ципрофлоксацину тричі на добу протягом 3 днів поспіль після операції, а в іншій - 5 мл канефрону перорально тричі на добу протягом 3-х тиж. Після аналізу зібраних даних встановлено, що протягом 6 міс після процедури ВСС у групі пацієнток, які отримували ципрофлоксацин, ІСШ відзначалися у 29 жінок (10,98 %), тоді як у групі пацієнток, які отримували канефрон Н, - у 36 жінок (13,64 %). Статистично значущої різниці між двома групами не відзначалося. Післяопераційна профілактика з застосуванням фітотерапевтичних препаратів може розглядатися як привабливий варіант зменшення вживання антибіотиків пацієнтками після процедури ВСС.

Цель исследования - провести сравнительную оценку эффективности и безопасности препаратов Канефрон H и ципрофлоксацин как средств монотерапии в лечении нетяжелой формы острого неосложненного цистита у женщин трудоспособного возраста. В 2015 - 2017 гг. проведено проспективное рандомизированное исследование препаратов Канефрон H и ципрофлоксацин для монотерапии нетяжелой формы (не более 10 баллов по шкале ACSS) острого неосложненного цистита у 160 женщин в возрасте 18 - 55 лет. Первую группу составили 80 женщин, которые в течение 30 сут получали перорально Канефрон H по 2 драже 3 раза в день. Во 2-ю группу вошли 80 женщин, которые в течение 3 сут принимали перорально ципрофлоксацин по 0,5 г 2 раза в день. Использована оценка симптомов заболевания по шкале ACSS, анализ мочи микроскопией, бактериологическое исследование мочи и др. Результаты оценивали через 3, 6, 30 сут и 1 год после начала лечения. В 1-й группе монотерапия Канефроном H привела к выраженному улучшению симптоматики, снижению суммы баллов по шкале характерных симптомов ACSS с исходных 7,9 до 0,1 на 30-е сутки. Показатель клинической эффективности (выздоровление) составил 93,75 %, бактериологической - 91,3 %, рецидивы цистита в течение 1 года отмечены у 5 %, побочных эффектов не было. Во 2-й группе при использовании ципрофлоксацина в ранние сроки происходило более быстрое уменьшение выраженности симптоматики и снижение бактериурии, однако через 30 сут зафиксированы идентичные результаты клинической и бактериологической эффективности, что и в 1-й группе (93,75 и 91,3 % соответственно). Побочные эффекты отмечены у 18,8 %, рецидивы цистита - у 12,5 %. Заключение: результаты исследования ACSS), позволяя сокращать применение антибиотиков. Более тяжелым больным с выраженной симптоматикой необходимо продолжать использование традиционной антибактериальной терапии острого неосложненного цистита.

Негоспітальна пневмонія лишається поширеним і потенційно небезпечним для життя захворюванням, спричиненим мікроорганізмами, найчастіше Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae i Mycoplasma pneumoniae. Діагностування цієї хвороби є абсолютним показанням для призначення протимікробних лікарських засобів, а зволікання з останнім призводить до значного підвищення ризику смерті, середньостатистичний показник якої в Україні становить до 14,1 на 100 тис. дорослого населення. В Уніфікованому протоколі надання медичної допомоги дорослим, хворим на негоспітальну пневмонію, представлено препарати 35 міжнародних непатентованих назв із 7 груп. У дослідженні за мету поставлено визначення найбільш економічно доцільної фармакотерапії хворих на негоспітальну пневмонію препаратами групи синтетичних хіміотерапевтичних засобів - фторхінолонів, використовуючи аналіз мінімізації витрат (cost-minimization analysis, CMA). Тільки 6 міжнародних непатентованих назв лікарських засобів фторхінолонів (офлоксацин, ципрофлоксацин, левофлоксацин, моксифлоксацин, геміфлоксацин, гатифлоксацин) рекомендовані в медико-технологічній документації України як препарати другої лінії для лікування хворих на негоспітальну пневмонію. За цінами вітчизняного ринку станом на грудень 2018 р. вартість 7-денного курсу терапії для діагнозу "негоспітальна пневмонія" препаратами фторхінолонів становить від 16,60 грн до 1048,60 грн, за даними аналітичної системи "Фармстандарт" компанії "Моріон". Вартість прямих витрат такого лікування суттєво варіюється між засобами міжнародних непатентованих назв і має мінімальну межу для торгових найменувань офлоксацину - 17,50 грн, ципрофлоксацину - 16,60 грн, левофлоксацину - 57,08 грн, моксифлоксацину - 156,76 грн, гатифлоксацину - 129,53 грн. Препарат геміфлоксацину представлено одним торговим найменуванням і вартість курсу лікування цим препаратом становить 1048,60 грн. Лікарські засоби фторхінолонів добре представлені в роздрібній мережі України 145 торговими найменуваннями, але сучасніші препарати є дорожчими та мають менше число торгових найменувань-генериків, що яскраво видно на прикладі геміфлоксацину.

Запальні захворювання органа зору посідають провідне місце (34,5 - 40,2 %) серед захворювань очей. Мета роботи - дослідити сучасну структуру збудників гнійно-запальних процесів переднього відрізка ока, їх чутливість до антибіотиків. Проведено ретроспективний аналіз результатів бактеріологічних досліджень 43 хворих із гнійно-запальними процесами переднього відрізка ока та його допоміжного апарату, яких обстежували і/або лікували у Вінницькій і Житомирській обласних клінічних лікарнях протягом 2013 р. Етіологічна структура гнійно-запальних процесів ока була представлена грампозитивними (89,7 %), а саме: S. epidermidis (55,2 %), S. aureus (20,8 %), S. viridans (5,2 %), E. faecalis (3,4 %), S. heamoliticus (1,7 %), S. pneumoniae (1,7 %), C. hofmannii (1,7 %), і грамнегативними бактеріями: Acinetobacter spp. (5,2 %), E. coli (3,4 %), E. gergoviae (1,7 %). Staphylococcus spp. були малочутливими до пеніцилінів (50,0 - 78,1 %), цефалоспоринів (50,0 - 71,9 %), макролідів (50,0 - 58,3 %), мали варіабельну чутливість до ципрофлоксацину (66,7 - 78,1%); офлоксацину (75,0 - 87,5 %), моксифлоксацину (75,0 - 84,4 %), гентаміцину (66,7 - 90,6 %), тобраміцину (66,7 - 93,8 %). Грамнегативним бактеріям була притаманна низька антибіотикочутливість. Висновки: грампозитивні мікроорганізми є провідними збудниками гнійно-запальних процесів переднього відрізка ока (89,7 %), мають варіабельну чутливість до антибіотиків. Грамнегативні збудники стійкі до більшості досліджуваних антибіотиків.

Присвячено проблемі лікування пацієнтів з гострим панкреатитом та підвищенню ефективності лікування пацієнтів з гострим панкреатитом за рахунок дослідження імунного, цитокінового та антиоксидантного статусів. Представлено нову методику експериментальної моделі гострого асептичного панкреатиту на 30 лабораторних щурах. Вивчено формування гуморальної імунної відповіді на еритроцити барана в умовах експериментального гострого панкреатиту. Проведено оцінку інтенсивності розвитку імунної відповіді і функціонально-метаболічної активності нейтрофілів периферичної крові. Проведено корекцію імунних порушень антибіотиками в умовах експериментального гострого панкреатиту. Представлено основні переваги використання антибактеріальних препаратів, як імуннокоригуючих засобів, що досить максимально ефективно нормалізують стан імунної системи, цитокінового і антиоксидантного статусів під час гострого панкреатиту. Дослідження базується на аналізі результатів обстеження та лікування 134 пацієнтів. У пацієнтів з гострим панкреатитом відзначалося підвищення концентрації в крові малонового діальдегіду та ацилгідроперикису, зниження активності каталази, які частково коригуються стандартизованою терапією. Використання ципрофлоксацину дало змогу ефективно коригувати всі змінені показники Т-ланки імунітету (CD3, CD4, CD8, CD16, CD25). Щодо гуморальної ланки імунітету, то спостерігалася нормалізація вмісту CD22-лімфоцитів, концентрації slgA та часткова корекція вмісту IgG та IgA.

Вивчено епізоотичну ситуацію щодо вірусних і бактеріальних захворювань у приватних птахівничих господарствах Харківської області, де птицю проти вірусних інфекції не щеплювали. Згідно результатів серологічних досліджень виявлені титри антитіл свідчать про циркуляцію польового штаму метапневмовірусу у господарстві серед індиків і гусей. Бактеріологічними дослідженнями патологічного матеріалу, отриманого від птиці, ізольовано патогенні серотипи E. coli (О115, О78, О126), стафілокок, стрептокок, які є малочутливими або нечутливими до гентаміцину, енрофлоксацину, ципрофлоксацину, фторфеніколу, P. aeruginosa — чутливий до фторфеніколу та хлорамфініколу. На основі очищеного високоактивного антигену PVT-09/B отримані компоненти набору та розроблено тест-систему ІФА для визначення антитіл до метапневмовірусу у сироватках крові курей та індиків за тестування проб в одному розведенні. Визначено оптимальні концентрації та умови взаємодії компонентів реакції. Установлено порогові показники, що розмежовують специфічну і неспецифічну реакції, запропоновано рівняння лінійної регресії для визначення титру антитіл у сироватках крові хворої, підозрілої на захворювання птиці або персистуючій інфекції. Тест-система пройшла комісійні лабораторно-виробничі випробування. Установлено, що діагностикум на основі ІФА є активним і специфічним та може використовуватися для проведення епізоотологічного моніторингу та контролювання напруженості імунітету до МПВІ курей та індиків. Висока чутливість тест-системи робить можливим її використання в лабораторній практиці.