Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09-3

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45 + Р64-324 + Ю935.21-69

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Психіатрія

Емоції та почуття

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити вплив кверцетину на функціональний стан тромбоцитів і в'язкість крові у хворих похилого віку з метаболічним синдромом (МС). Обстежено 50 хворих з МС віком 60 - 75 років, розподілених порівну в основну і контрольну групи. Хворі основної групи протягом 3 міс одержували кверцетин ("Квертин", ПАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ", Україна) у дозі 80 мг 3 рази на добу. Обстежувані контрольної групи протягом такого ж часу одержували плацебо. До і після курсу лікування проводили оцінку критеріїв МС, визначено агрегаційну здатність тромбоцитів, в'язкість крові, рівень ліпідів у сироватці крові. Під впливом курсового застосування кверцетину поліпшилися реологічні властивості крові: зменшилися показники її в'язкості, спонтанної та індукованої агрегації тромбоцитів. Зафіксовано статистично значуще зниження рівня загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів низької густини в сироватці крові. Кореляційний аналіз показав, що поліпшення в'язкості крові відбулося за рахунок сприятливих змін ліпідного спектра та зниження агрегаційної здатності форменних елементів крові. Висновки: у хворих похилого віку з МС курсове (протягом 3 місяців) застосування кверцетину зменшує вияви дисліпідемії, підвищеної спонтанної та індукованої агрегації тромбоцитів, сприяє зростанню індексу деформованості еритроцитів, що в сукупності призводить до зменшення в'язкості крові як одного із чинників ризику розвитку ускладнень при МС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.130.11-3

Рубрики:

Міокардити

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити поздовжню деформацію лівих камер серця у жінок з гіпертонічною хворобою (ГХ) у стані постменопаузи залежно від наявності гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) та дилатації лівого передсердя (ЛП). У дослідження було залучено 126 жінок у стані постменопаузи: 100 пацієнток основної групи з ГХ I - II стадій та 26 практично здорових жінок групи порівняння. Пацієнтки з ГХ були розподілені на дві підгрупи: 32 пацієнтки без структурних змін міокарда та 68 жінок із ГЛШ та/або дилатацією ЛП. Усім учасникам дослідження проведено добове моніторування артеріального тиску, стандартну трансторакальну ехокардіографію, а також спекл-трекінг ехокардіографію. Проаналізовано глобальну поздовжню деформацію (ПД) ЛШ та окремо деформацію ендокардіального (endo), середнього (mid) та епікардіального (epi) шарів міокарда. Аналіз деформації ЛП проведено з використанням двох (від початку зубця Р та від верхівки зубця R) варіантів ЕКГ-синхронізації. Оцінено ПД ЛП у резервуарну фазу та фазу скорочення ЛП у двох позиціях із розрахунком глобальної ПД ЛП. Аналіз змін пошарової деформації ЛШ у досліджуваних виявив зниження ПД в ендокардіальному, середньому та епікардіальному шарах у пацієнток з ГХ уже на ранніх стадіях захворювання, ще до розвитку ГЛШ. Порушення деформаційних властивостей ЛП передувало його дилатації. Статистично значуще зниження деформаційних властивостей міокарда ЛП у резервуарну фазу спостерігалося у всіх пацієнток з ГХ порівняно зі здоровими жінками при обох варіантах ЕКГ-синхронізації. Зменшення глобальної ПД ЛП у жінок з ГХ та структурно нормальним серцем порівняно з групою здорових було виявлено тільки при використанні R-синхронізації ЕКГ, яка вважається більш універсальною. Висновки: зниження ПД ЛШ та ЛП у жінок у стані постменопаузи виявляється ще до розвитку ГЛШ та дилатації ЛП. Порушення ПС ЛШ фіксуються у всіх шарах міокарда - від ендокардіального до епікардіального. Зміни ПД ЛП у жінок з ГХ у стані постменопаузи починаються з порушень резервуарної фази ЛП ще при нормальних розмірах ЛП та індексу маси міокарда ЛШ.

Мета дослідження - оцінити вплив зниження систолічного артеріального тиску (САТ) через 3 та 12 місяців після зміни терапії на зменшення серцево-судинних та судинно-мозкових ускладнень у пацієнтів віком понад 55 років з артеріальною гіпертензією (АГ) та відсутністю контролю артеріального тиску (АТ) на рутинному прийомі лікарями загальної практики. У дослідженні СИСТЕМА-2 взяли участь 102 лікарі з різних регіонів України. У дослідження послідовно залучали пацієнтів віком понад 55 років, які звернулися до лікаря поліклініки з АГ (всього 2040 пацієнтів). До залучення в дослідження у хворих, що приймали антигіпертензивні препарати (91,6 %), середній САТ становив 167 мм рт. ст., а досягнення цільового рівня АТ спостерігали тільки в 6,9 % випадків. Через 3 міс лікування середній рівень САТ становив (138,0 +- 1,0) мм рт. ст. у групі застосування фіксованої комбінації амлодипіну та індапаміду і (151,0 +- 4,8) мм рт. ст. - у групі іншої антигіпертензивної терапії. Через рік спостереження більшість пацієнтів досягли цільового рівня САТ - у хворих, які застосовували фіксовану комбінацію амлодипіну та індапаміду, середній САТ становив (132,0 +- 0,5) мм рт. ст., у групі іншої терапії - (136,0 +- 1,4) мм рт. ст. (42 % хворих використовували три і більше антигіпертензивних засобів) (p = 0,01). Несприятливий перебіг АГ був пов'язаний не з вихідним рівнем САТ, а з показником через 3 міс лікування. Кількість нефатальних інсультів у групі пацієнтів, що приймали фіксовану комбінацію амлодипіну та індапаміду, становила 0,4 %, в групі іншої терапії - 1,9 %. Протягом року 38 (2 %) пацієнтів померли. Найчастішою причиною смерті були захворювання серцево-судинної системи - 21 (55 %) пацієнт. Висновки: ступінь зниження САТ через 3 та 12 міс у групі хворих, які приймали фіксовану комбінацію амлодипіну та індапаміду, був статистично значуще більшим. Фактором, асоційованим зі зменшенням частоти розвитку інсульту, є раннє досягнення цільового рівня САТ, про що свідчать статистично значущі відмінності цього показника в пацієнтів з інсультом і у хворих без цього ускладнення через 3 міс після їх залучення в дослідження. Використання у пацієнтів віком понад 55 років комбінованої терапії антагоністом кальцію та діуретиком забезпечує краще досягнення контролю АТ і статистично значуще зниження кількості інсультів, навіть за наявності інших факторів несприятливого прогнозу. Низька прихильність і скасування терапії пов'язані зі значним погіршанням прогнозу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45 + Р410.14

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Хвороби вінцевих судин

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити поздовжню кінетику міокарда лівого (ЛШ), правого (ПШ) шлуночків і міжшлуночкової перегородки (МШП) залежно від типу ремоделювання ЛШ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) та додатковими факторами серцево-судинного ризику зі збереженою скоротливістю ЛШ, а також з'ясувати зв'язок змін показників ПШ у систолу і діастолу, оцінених шляхом тканинної імпульсно-хвильової допплерографії (ТІД), із відповідними показниками ЛШ і МШП. У дослідження залучено 71 хворого з есенціальною АГ (68 % - чоловіки) зі збереженою фракцією викиду ЛШ. Медіана віку становила 54 роки. Серед обстежених переважали хворі з ожирінням I ступеня і змішаною дисліпідемією, у 29,6 % пацієнтів виявлено цукровий діабет 2-го типу, 33,8 % - були курцями. Залежно від типів ремоделювання ЛШ хворих розділили на 4 групи: нормальна геометрія (12,7 %); концентричне ремоделювання (47,9 %); концентрична гіпертрофія (35,2 %); ексцентрична гіпертрофія (4,2 %). Виконували ТІД ЛШ, ПШ і МШП, визначали систолічні та діастолічні ТІД-показники, для ПШ розраховували індекс ізоволюмічного міокардіального прискорення (IVA). У досліджуваній групі наявність концентричної гіпертрофії ЛШ найбільш виражено негативно впливає на поздовжню міокардіальну кінетику ЛШ і МШП. Істотно зменшуються рання діастолічна швидкість Em і систолічна швидкість Sm для ЛШ і МШП, знижується пізня діастолічна швидкість Am для МШП, а також зростає відношення E/Em для ЛШ. Серед діастолічних ТІД-показників ПШ лише час сповільнення DTEm виявився істотно довшим при концентричному ремоделюванні й концентричній гіпертрофії ЛШ порівняно з групою нормальної геометрії. При зміні типу геометрії ЛШ від нормальної до ексцентричної гіпертрофії істотно знижується показник IVA, що вказує на погіршення поздовжньої міокардіальної систолічної функції ПШ. Виявлено кореляційну залежність між відповідними діастолічними і систолічними ТІД-показниками ПШ і МШП, що потенційно вказує на значення МШП у механізмі міжшлуночкової взаємодії і її вплив на функціональний стан ПШ. Засвідчено істотну залежність систолічних і діастолічних ТІД-показників ПШ від скоротливості ЛШ. Висновки: у пацієнтів з АГ у поєднанні з додатковими факторами серцево-судинного ризику тип ремоделювання ЛШ, а особливо концентрична гіпертрофія, негативно впливає на поздовжню міокардіальну кінетику не лише лівого, а й правого шлуночка. Показник IVA може бути чутливим діагностичним критерієм у виявленні ранніх міокардіальних розладів систолічної функції ПШ при зміні геометрії ЛШ у цієї категорії хворих. Показники поздовжньої міокардіальної кінетики ПШ тісно залежні від змін функціонального стану МШП, яка має провідне значення у формуванні міжшлуночкової взаємодії.

Велике значення у клінічному перебігу хронічної серцевої недостатності мають регуляторні та структурно-функціональні порушення з боку інших органів і систем, зокрема нирок, печінки, судин, скелетних м'язів, головного мозку. Зазначені порушення, з одного боку, можуть бути наслідком передіснуючих патологічних станів (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, гіпо- або гіпотиреоз тощо), а з другого боку - свідчити про патофізіологічні зміни, які прогресують, властиві самій по собі хронічній серцевій недостатності. Клінічно актуальними супутніми розладами при цьому синдромі зокрема є інсулінорезистентність і цукровий діабет, ниркова дисфункція, когнітивні й депресивні порушення, периферична міопатія. Для кожного з них характерна тісна патогенетична взаємодія з основним синдромом, наслідком якого є подальше погіршення клінічного прогнозу та якості життя пацієнтів. Облік коморбідних станів при реалізації рекомендованих стандартних підходів до фармакотерапії хронічної серцевої недостатності й використання додаткових терапевтичних засобів, спрямованих на їх подолання, втілює сучасну стратегію персоніфікованого лікування таких пацієнтів.

У лікуванні пацієнтів з інфарктом міокарда особливе місце належить кардіореабілітації (КР), яку сьогодні позиціонують як багатогранну мультидисциплінарну науку, що об'єднана з превентивною кардіологією. КР передбачає фізичні тренування, психологічну реабілітацію, заняття із соціальним працівником (мотивація повернення до праці); у межах консультацій і навчальних програм обговорено питання вторинної профілактики, що передбачають модифікацію чинників ризику, стимулюють прихильність до фізичної активності та медикаментозного лікування. Мета КР полягає у максимальному відновленні фізичного, психоемоційного та соціального стану пацієнтів з поверненням їх до праці, збереженні якості життя і тривалому утриманні прогресування атеросклерозу. Представлено основні історичні аспекти становлення КР, статистичні показники залучення в програму КР пацієнтів після кардіальної події - інфаркту міокарда, перкутанного коронарного втручання чи коронарного шунтування, висвітлені показання та протипоказання для КР. Наведені дані реєстрів та клінічних обстежень щодо ефективності КР із фізичними тренуваннями у зниженні показників загальної смертності, серцево-судинної смертності, госпіталізацій, поліпшення якості життя, у впливі на показники ліпідного обміну та процеси ремоделювання міокарда. Обговорено питання щодо часу початку КР з фізичними тренуваннями після індексної події, тривалість та інтенсивність аеробних фізичних навантажень, призначення динамічних та статичних навантажень. Однією з головних проблем оцінки ефективності КР лишається наявність безлічі програм у різних країнах і навіть у різних центрах, що обмежує можливість коректного порівняння результатів досліджень. Представлено результати власного дослідження (n = 91), у якому 47 пацієнтів пройшли тренування на велоергометрі через 11 - 45 днів після інфаркту міокарда. Не встановлено відмінності толерантності до фізичного навантаження залежно від часу початку тренувань. Ефективність КР з її фізичною складовою доведена стосовно рівня порогової потужності та показника гемодинамічної вартості виконаної роботи. Проаналізовано результати велоергометрії після тренувань у динаміці при спостереженні протягом 1 року після інфаркту міокарда залежно від часу відновлення коронарного кровообігу в інфарктзалежній коронарній артерії, кількості уражених коронарних артерій та повноти реваскуляризації. На підставі даних провідних асоціацій реабілітації та превентивної кардіології Європи та Америки викладені основні перспективні напрямки подальшого розвитку КР.

Мета статті - всебічне вивчення даних щодо інвазивного лікування аритмій серця в Україні у 2018 р. Асоціація аритмологів України збирає відомості щодо інвазивного лікування аритмій серця з 2010 р. У 2019 р. свої дані надали 39 центрів з усіх областей України, за винятком тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, а також частини зони бойових дій на сході країни. У цьому аналізі представлено оновлені дані з урахуванням демографічної ситуації, а також статистики руху населення. Так, усього у 2018 р. було виконано 9597 процедур, що на 824 (9,4 %) більше порівняно з 2017 р. та є найбільшою кількістю починаючи з 2010 р. Усього було імплантовано 6265 штучних водіїв ритму, що на 472 (8,1 %) більше, ніж у 2017 р., з них 54,8 % двокамерних стимуляторів. Кількість замін штучних водіїв ритму знизилася до 782, що на 143 (15,5 %) менше, ніж у 2017 р. У 2018 р. було імплантовано 98 пристроїв серцевої ресинхронізувальної терапії з функцією пейсмейкера, що на 19 (24 %) більше, ніж у 2017 р. Разом з тим зроcла й кількість імплантацій пристроїв серцевої ресинхронізувальної терапії з функцією дефібрилятора (на 24 (92,3 %)) і становила 50. Збільшилася кількість імплантацій кардіовертерів-дефібриляторів, їх було встановлено 166, що на 95 (133,8 %) більше, ніж у 2017 р. У 2018 р. було виконано на 190 (7,0 %) більше радіочастотних абляцій - всього 2914. Абляцій при фібриляції передсердь було виконано 861, що на 127 (17,3 %) більше, ніж у 2017 р. Разом з тим, знизилася кількість абляцій при ШТ зі складним субстратом на 1 (2,7 %), всього 36 процедур. Екстракцій електродів було виконано 96, що на 20 (26,3 %) більше порівняно з 2017 р. Також у 2018 р. в Україні було імплантовано 5 ЕКГ-рекордерів та виконано 3 закриття вушка лівого передсердя. Незважаючи на позитивну динаміку, в загальній кількості процедур, перш за все за рахунок штучних водіїв ритму, зберігається значна неоднорідність у доступності до інвазивних методів лікування в різних областях України. Наприклад, абляції доступні тільки в 7 областях, а абляції при фібриляції передсердь виконуються лише в 4 областях країни. Більше 10 кардіовертерів-дефібриляторів було імплантовано тільки в 5 центрах у 4 областях України. Попри стійку позитивну динаміку в Україні, порівняно з іншими країнами - членами Європейського товариства кардіологів кількість виконаних процедур значно менша. Висновки: в Україні відбулося значне зростання кількості інвазивних втручань з приводу аритмій серця. У 2018 р. їх кількість була максимальною за період від 2010 р. Разом з тим у регіонах України доступ до можливості виконання інвазивних втручань залишається неоднорідним, отже, необхідні подальші зусилля для поліпшення ситуації.

Сімейна гіперхолестеринемія (СГ) - одне з найпоширеніших автосомно-домінантно спадкових захворювань людини. Найчастіше СГ викликається домінантною мутацією гена, відповідального за синтез мембранних рецепторів до ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), які видаляють ЛПНЩ із плазми крові. У результаті в осіб з мутацією цього гена з народження значно підвищено рівень холестерину ЛПНЩ у крові. СГ опосередковує прискорений розвиток серцево-судинних захворювань атеросклеротичної природи, особливо ішемічної хвороби серця (ІХС), тому рівень серцево-судинної смертності в популяції таких хворих надзвичайно високий. Сконцентровано увагу на тому, що основна загроза цих змін ліпідного спектра полягає в ранній і швидкій ініціації атеросклеротичних уражень коронарних судин: у пацієнтів із гетерозиготною СГ із рівнем загального холестерину 8 - 15 ммоль/л ІХС зазвичай розвивається у віці до 55 та 60 років, тоді як у гомозиготних пацієнтів із рівнем загального холестерину 12 - 30 ммоль/л ІХС маніфестує на початку життя, і якщо їх не лікувати, то смерть настає вже у віці до 20 років. Наведено характеристику основних генетичних змін при СГ і частоти їх виявлення в популяції. Представлено визначення варіантів клінічного скринінгу при СГ: таргетного, опортуністичного, універсального, каскадного, а також розгорнутий алгоритм діагностики СГ за критеріями Мережі голландських ліпідних клінік (Dutch Lipid Clinic Network - DLCN). Представлено основні принципи немедикаментозного та трикрокового медикаментозного лікування СГ. Наведено клінічний випадок гомозиготної СГ із урахуванням особливостей перебігу захворювання, результатів лабораторних та інструментальних досліджень та поетапного лікування у відділі дисліпідемій ННЦ "Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска" НАМН України. Представлено епідеміологічні дані проведеного українського популяційного дослідження щодо можливої поширеності СГ в Україні. Надано попередній аналіз Українського реєстру хворих із СГ як національного фрагмента міжнародного реєстру ScreenProFH та європейського реєстру EAS-FHSC.

Мета дослідження - провести аналіз структури пацієнтів, які обстежувалися в спеціалізованому центрі; оцінити виживання хворих із легеневою артеріальною гіпертензією (ЛАГ) та хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією (ХТЕЛГ), які проходили лікування в українському референтному центрі, та визначити предиктори смерті. Проаналізовано дані 359 хворих з ЛГ. Для оцінювання виживання залучено 281 пацієнта (52 (18,5 %) із ХТЕЛГ та 229 (81,5 %) з ЛАГ), які пройшли лікування в центрі ЛГ ННЦ "Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска" НАМН України. ЛГ діагностували за даними катетеризації правих відділів серця. Виживання оцінено за методом побудови кривих Каплана - Мейєра. Термін спостереження становив 51 міс. Предиктори визначали за допомогою бінарної логістичної регресії та Сох-регресійного аналізу. Висновки: це перші результати дослідження, проведеного в єдиному українському центрі з діагностики та лікування ЛГ. Вони демонструють, що структура хворих з ЛАГ в Україні суттєво відрізняється від такої в центрах інших країн, але показники виживання зіставні. Виявлено достатньо прості показники, які можна оцінити в рутинній практиці, котрі є незалежними предикторами смерті.

Представлено свіжі дані щодо значення гіперурикемії, а також активності власне ксантиноксидази в патогенезі розвитку таких серцево-судинних захворювань, як артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, інфаркт міокарда, спричинених значним зростанням гіперурикемії в останні роки (за даними епідеміологічних досліджень США, 2007 - 2008 рр.). Показано важливість ефективного контролю рівня сечової кислоти у зниженні загальної та серцево-судинної смертності, серцевої недостатності, фібриляції передсердь та інших хронічних захворювань серця. Доведено важливість селективного блокування ксантиноксидази у зниженні рівня сечової кислоти, особливо в разі високих показників, зокрема при недостатності функції нирок, а також у запобіганні розвитку ендотеліальної дисфункції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.13-3

Рубрики:

Хвороби міокарда

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - порівняти ефективність групового та індивідуального навчання пацієнтів основам медичних знань для контролю основних факторів ризику серцево-судинних захворювань. У дослідження залучили 210 хворих з високим і дуже високим серцево-судинним ризиком. До 1-ї групи увійшли 75 пацієнтів, які проходили навчання у школах здоров'я "Основи здорового способу життя", до 2-ї групи - 75 пацієнтів, яким було запропоновано індивідуальне консультування. Групу контролю становили 60 хворих, які не проходили ні навчання, ні індивідуального консультування. Пацієнтів обох груп обстежено на початку та наприкінці дослідження. Проведено загальне клінічне обстеження, визначали антропометричні показники, рівень артеріального тиску, вміст глюкози, холестерину і його фракцій у крові. Встановлено, що групове навчання пацієнтів з високим і дуже високим серцево-судинним ризиком у школах здоров'я "Основа здорового способу життя" сприяє поліпшенню контролю артеріального тиску, але суттєво не впливає на поведінкові фактори ризику і показники ліпідного обміну. Індивідуальне навчання пацієнтів з високим і дуже високим серцево-судинним ризиком приводить до статистично значущого зменшення рівнів артеріального тиску, поліпшення показників ліпідного обміну, збільшення фізичної активності та підвищення якості життя. Висновки: широке впровадження програм індивідуального консультування у практику установ охорони здоров'я України є доцільним і економічно обгрунтованим.

Проаналізовано клінічний випадок застосування постійної електрокардіостимуляції шлуночків методом селективної імплантації ендокардіального електрода в пучок Гіса. Підгрунтям для стимуляції пучка Гіса при атріовентрикулярних блокадах є той факт, що електрична активація міокарда шлуночків в нормі відбувається через власну провідну систему - систему Гіса - Пуркіньє. Імплантація електрода для стимуляції безпосередньо в провідну систему серця дозволяє уникати спотворення фізіологічної послідовності активації різних ділянок міокарда шлуночків, що у віддалений період повинно мінімізувати негативний вплив на систоло-діастолічну функцію шлуночків серця та зменшити ризик розвитку серцевої недостатності.

Описаны современные подходы в изучении особенностей атеросклеротических бляшек при помощи методов инвазивной визуализации коронарных артерий. Кратко освещены особенности так называемых уязвимых атером. Рассмотрены особенности метода оптической когерентной томографии (ОКТ) в определении толщины фиброзной покрышки уязвимой бляшки. Описаны факторы, ограничивающие возможности ОКТ, и ее преимущества по сравнению с внутрисосудистым ультразвуковым исследованием до и после стентирования. Представленный клинический случай - как сложный, так и неопределенный для дальнейшей тактики лечения пациента с инфарктом миокарда без элевации сегмента Q и разрушенной атеросклеротической бляшкой в передней межжелудочковой ветви левой коронарной артерии. Задачей данного клинического случая было показать преимущества ОКТ как дополнительного метода для оценки структуры сосудистой стенки в месте разрушенной атеросклеротической бляшки, протяженности пораженного участка, а также оценки адекватности имплантации стента и степени прижатия его браншей, возможных диссекций при ангиографически адекватном результате, что дало возможность раннего выявления мальпозиции. Также метод ОКТ может быть использован в отдаленный период для визуализации степени эндотелизации стента и определения длительности приема двойной антиагрегантной терапии у пациентов после имплантации стентов с лекарственным покрытием.