Зменшення складності геному кукурудзи за допомогою інтрогресії окремих хромосом у геном вівса дозволило виділити та проаналізувати окремі ділянки здуття та центромерів хромосом. Ці ділянки особливо важко виділити та аналізувати, оскільки вони складаються з елементів, що повторюються, і присутні в усіх або кількох хромосомах кукурудзи. Система ліній, які було отримано у процессі міжвидового схрещування кукурудзи та вівса, забезпечила можливість порівняльного аналізу центромерних ділянок, здуттів та інших спільних елементів, які присутні у різних хромосомах кукурудзи. Відкриття розсіяного розподілу ретротранспозонних елементів серед блоків зв'язаних повторів у кукурудзи та кількох інших організмів свідчить про те, що ця особливість може бути основною для гетерохроматинної організації еукаріотів.

Домінантні алелі головних генів Vrn та Ppd, які по-різному інгібують яровизаційну потребу та фоточутливість м'якої пшениці, впливають на рівень морозостійкості. Ступінь пошкодження сходів тісно корелює з темпами та швидкістю ювенільного росту і відповідає рангам конкретних генотипів по прискоренню їх дат колосіння. У наборах конгенних та ізогенних ліній домінантний ген Vrn 1 спричиняє найбільш сильне зниження морозостійкості. Аналогічні ефекти домінантних генів Vrn 2 та Vrn 3 виявлені значно менше. Накопичення домінантних генів сприяє додатковому зниженню стійкості. Висока фоточутливість обумовлює наявність достатньої морозостійкості, а присутність домінантних Ppd генів знижує стійкість у відповідності до їх рівня інгібування фоточутливості. Даний ефект генів Ppd особливо чітко проявляється після можливих відлиг під час яровизації або загартування.

Описано ростомір для автоматичної реєстрації росту стебла та його міжвузлів такої високорослої рослини, як кукурудза. Ростомір містить блок вимірювання у вигляді ланцюгово-протяжного механізму з "датчиком росту" та блок реєстрації сигналів з їх обробкою за заданою програмою на мікрокалькуляторі БЗ-34.

Розроблено й удосконалено ресурсоенергозберігаючу технологію вирощування й отримання екологічно чистої льонопродукції, яка дозволяє скоротити енергоємність майже удічі та підвищити коефіцієнт енергетичної ефективності.

Висвітлено наукові основи вирощування безвисадкових насінників цукрових буряків. Розкриваються шляхи підвищення збереженості рослин у зимовий період, урожайності та якості насіння. Показані ресурсозберігаючі технології вирощування насіння цукрових буряків на основі застосування безвисадкового способу.

Встановлено, що за своїми агротехнічними та техніко-експлуатаційними показниками експериментальні культиватори для суцільного обробітку грунту з принципово новими робочими органами КОЗР-5,6 та КУН-5,6 (переобладнаний КЕН-5,6) значно кращі ніж КПС-4. Їх застосування для міжрядного обробітку дозволяє отримувати такі ж врожаї кукурудзи, як і при використанні гербіциду харнес.

Встановлено, що заміна оранки грунту на глибину 25-27 см обробітком культиватором КПЕ-3,8 на 12-14 см суттєво не вплинула на його агрофізичні властивості та біологічну активність, але призвела до більшої забур'яненості посівів. На полях з відносно високою родючістю грунту та низькою забур'яненістю є можливість заміни оранки мілким плоскорізним обробітком. Це веде до зменшення прямих затрат, витрат палива та енергії.

Вивчення інтегральних показників ефективності різних моделей технологій виробництва тритикале і жита за умов дії чинників довкілля показало, що найбільш адаптивними моделями є технології з застосуванням елементів інтенсифікації. Дослідження ефективності вирощування різних за біотипом сортів і ліній тритикале та жита, дало змогу виділити сорти з найвищим адаптивним потенціалом, який з успіхом реалізується в зоні Лісостепу України.

Під час вирощування кукурудзи методом водної культури на 0,5 дози суміші Хогленда - Арнона (контроль) і варіюванні в ній вмісту азоту від 3,75 до 30 мМ встановлено, що у ході адаптації рослин до дворазового зниження і підвищення дози азоту спостерігається збільшення ацидофікуючої активності клітин коренів. Найбільш значне її зростання, що супроводжувалося більшими інтенсивністю поглинання азоту, нітратредуктазною активністю коренів і накопиченням в них Fe і Zn та наростанням маси надземних органів, відмічено у разі дворазового збільшення дози азоту. Подальше її підвищення, як і повне виключення азоту з поживної суміші, викликало пригнічення досліджуваних процесів. Виявлено, що дефіціт і надлишок азоту в поживній суміші негативно впливають на активність редокс-системи клітин коренів.

Наведено результати вивчення особливостей компонентного складу запасних білків - гліадину та глютеніну - у сортів озимої м'якої пшениці, що були рекомендовані для вирощування в Україні в 1998 р. Ідентифіковано генотипи 67 сортів пшениці за шістьма гліадинкодуючими локусами - Gli 1A, Gli 1B, Gli 1D, Gli 6A, Gli 6B, Gli 6D, та трьома локусами, що кодують високомолекулярний глютенін - Glu A1, Glu B1, Glu D1. Встановлено існування зв'язку між рівнем якості зерна сортів та закономірністю розповсюдження алелей локусів, що кодують запасні білки. Показано, що генотип за гліадин- та глютенінкодуючими локусами пов'язаний з рівнем якості зерна сорту, що дозволяє використовувати цю систему генетичних маркерів як для ідентифікації генотипу та диференціації сортів, так і в селекції на якість зерна.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.3-280

Рубрики:

Рис

Шифр НБУВ: Ж69225 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено антидотний вплив нових похідних N-(3-піридоїл)-S,S-діалкілсульфілімінів. За умов лабораторних і вегетаційних дослідів вивчено вплив іодиду S,S-діізопропіл-N-(1-метил-3-піридоїл) сульфіліміну на токсичність трефлану по відношенню до сої. Розглянуто особливості взаємозв'язку антидотної дії з впливом зазначених сполук на активність нітрогеназного комплексу та деградацію гербіцидів.

Розглянуто стан ведення досліду беззмінне жито, який розпочато у 1884 році і який не втратив своєї актуальності в наш час, з агрономічної, екологічної та економічної точок зору.

Розкрито біологічні особливості цукрових, кормових і столових буряків, сутність української інтенсивної технології вирощування цукрових і кормових буряків, що дозволяє максимально реалізувати потенційні можливості культури. Наведено необхідні матеріали з питань сучасного буряківництва, ілюстрації головних ланок інтенсивних технологій, їх економічне обгрунтування та рекомендації для запровадження у виробництво.

Розглянуто вплив способів основного обробітку на агрофізичні властивості грунту та врожай зеленої маси люцерни, погодних умов на ріст, розвиток і продуктивність озимої пшениці за різних строків сівби, гібридів і строків сівби на вологість зерна кукурудзи та енергозатратність виробництва. Висвітлено грунтозахисну роль найпростіших гідротехнічних споруд у системі контурно-меліоративного землеробства, біологічну пристосованість рослин ярого ячменю та вівса до умов навколишнього середовища, питому вагу деяких агротехнічних факторів у формуванні зернової продуктивності двох гібридів кукурудзи.

Подано результати біоенергетичної оцінки технології вирощування в залежності від різних моделей водозберігаючих режимів зрошення. Порівняння показників біоенергетичної ефективності технології вирощування з використанням досліджуваних гібридів цукрового буряку довели, що з енергетичної точки зору найбільшу ефективність отримано при вирощуванні гібриду Ялтушківський ЧС-72 з урахуванням господарської цінної частки та загального біологічного врожаю. Продуктивними також виявилися Ялтушківський однонасіннєвий 64 та Іванівський ЧС 33 гібриди.

На прикладі технології процесу вирощування кукурудзи на зерно приводяться розрахунки затрат сукупної енергії по окремих статтях при вирощуванні цієї культури. При цьому застосовані енергетичні еквіваленти основних засобів виробництва можуть бути використані як довідковий матеріал.

Протягом (1996 - 1998 рр.) вивчались біологічні особливості ехінацеї пурпурової (Echinacea purpurea (L.) Moench) за умов Лісостепу України. Встановлено, що з кожним роком вегетації збільшується висота рослин, кількість стебел, суха маса надземної частини та маса кореневищ з коренями. Кількість листків зменшується і на третій рік дорівнює 30 %, а стебел і суцвіть, навпаки, підвищується (54 % та 16 % відповідно). Оптимальне співвідношення листків до стебел (1,0 : 0,9) у рослин другого року вегетації. Це дає можливість отримувати сировину високої якості з надземної частини (трава). Найбільша врожайність трави, кореневищ із коренями та кореневищами й насіння у рослин третього року життя. Максимальну кількість полісахаридів та екстрактивних речовин отримано з сировини рослин першого та другого років життя. Зроблено висновок про те, що для отримання високоякісної сухої сировини (трава під час цвітіння і кореневища з коренями) слід використовувати рослини другого року, а для отримання насіння і кореневищ з коренями - третього року життя.

Вивчено технологію вирощування культури топінамбура, аналітично узагальнено результати дослідження з цього питання в галузях біології, селекції та технології вирощування даної рослини. Висвітлено лікувальні властивості культури, зумовлені високим вмістом інуліну, вітамінів, мінеральних і різноманітних фізіолого-активних речовин. Доведено доцільність широкого запровадження топінамбура, який за поживністю, продуктивністю та економічністю вирощування конкурує з силосною кукурудзою, картоплею, має велике екологічне та промислове значення. Розроблено початкову базу вихідного матеріалу для селекційної роботи та основні елементи технології вирощування культури, створено та районовано сорт Подільський 94, визначено основні напрямки використання топінамбура.

Встановлено, що шоломниця байкальська (Scutellaria baicalensis Georgi) - ентомофільна рослина з розтягнутим періодом цвітіння, який коливається у межах 57 - 62 дні. Найактивніше її квітки розкриваються в нічний період (89 %). Розтріскування пиляків відбувається у день розкриття бутона. Пилкові зерна білого кольору, округлої форми з борозенкою посередині та гладкою екзиною. Пилок стає життєздатним за 3 дні до розкриття квітки (45 %), а його максимальна життєздатність відмічається під час повного цвітіння (68 %). У процесі зберігання пилок швидко втрачає життєздатність.