Робота містить дослідження комплексного лікування хворих на IХC з серцевою недостатністю, що включає "Вермілат" і лазеротерапію. Виявлено, що застосування нового поліпептидного препарату "Вермілат", який володіє метаболічною дією, і лазеротерапія у хворих, чинить позитивний вплив на клінічний перебіг, нормалізує процеси перекисного окислення ліпідів, підвищує рівень адаптації серцево-судинної системи при даній патології.

Наведено матеріали застосування пилку квіткового (ПК) в комплексному лікуванні 66 хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) та обгрунтування пролонгованого його використання. Доведено, що ПК сприяє прискоренню регресу клінічних проявів ХСН, усуває або пом'якшує ознаки вторинних гастро- та холецистогепатопатій, покращує віддалені результати лікування. Запропоновано 2-4-х разове повторне застосування ПК у комплексному лікуванні впродовж 6 - 8 тижнів у залежності від стадії ХСН. Зроблено висновок, що ПК є ефективним засобом ад'ювантної терапії ХСН.

Застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту за хронічної недостатності кровообігу є патогенетично обгрунтованим та ефективним, позитивно впливає на метаболічні зміни, покращує якість життя та підвищує шанс на виживання хворих.

Дисертацію присвячено питанням прогнозування, профілактики та лікування гострої серцевої недостатності після радикальної корекції тетради Фалло. Були розроблені прогностичні ознаки (фактори ризику) для визначення імовірності виникнення і розвитку гострої серцевої недостатності та летальності від неї у ранньому післяопераційному періоді. Проведено кластерний аналіз матеріалу за цими ознаками. Це дозволило прогнозувати гостру серцеву недостатність та удосконалити тактику лікування пацієнтів. Знижені частота виникнення гострої серцевої недостатності із 29,5% до 7,7% та летальності від неї з 13,6% до 6,7%.

Дисертація присвячена вивченню особливостей розвитку уражень гастродуоденальної і гепатобіліарної систем, метаболічних порушень у хворих із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ревматичного та ішемічного генезу. Встановлено прогресуючі гастро- та холецистогепатопатії з наростанням стадії ХСН, віку хворих. У хворих із ХСН ревматичного походження домінували гастропатії, ХСН ішемічного - холецистогепатопатії. В крові виявлено прогресуючі порушення процесів пероксидного окислення ліпідів, окислювальної модифікації білків, ослаблення антиоксидантного захисту. Доведено, що застосований у комплексному лікуванні пилок квітковий проявляє позитивний вплив на клінічний перебіг ХСН, гастро-, гепатопротективні, антиоксидантні властивості.

Проведені дослідження, присвячені вивченню внутрішньосерцевої гемодинаміки, рівню коронарного резерва та толерантності до фізичного навантаження у хворих з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) після тромболітичної та антиагрегантної терапії. Встановлено, що стрептокіназа та аспірин незалежно один від одного прискорюють відновлення систолічної функції лівого шлуночка, а їх поєднане застосування сприяє зменшенню проявів ішемії як в ранньому періоді захворювання, так і впродовж 6 місяців спостереження. Дане лікування дозволяє безпечно проводити прискорену програму фізичної реабілітації хворих з ГІМ.

Під час інкубації крові хворих на хронічне легеневе серце з текомом (суміш з високим вмістом омега-3 поліненасичених жирних кислот) виявлено пригнічення ліпооксигеназного шляху перетворення арахідонової кислоти й активацію циклооксигеназного шляху зі зміною балансу простациклінтромбоксанової системи у бік переважання простацикліну. У разі застосування текому за клінічних умов зменшується активність обох ланок метаболізму арахідонової кислоти, що значною мірою пояснює його антиагрегантну, вазодилаторну та протизапальну дію.

Представлены современные сведения о лечении рефрактерной сердечной недостаточности, которые соответствуют достижениям научной и практической кардиологии. Большое внимание уделено многообразию индивидуальных методических подходов к лечению различных вариантов течения этого заболевания. Рассматриваются особенности применения сердечных гликозидов у больных рефрактерной хронической сердечной недостаточностью (ХСН), клинические возможности терапии рефрактерной сердечной недостаточности периферическими вазодилататорами. Детально освещаются вопросы лечения рефрактерного отечного синдрома, отека легких, реанимации в кардиологической практике.

Дисертацію присвячено розробці методів диференційного лікування хронічної серцевої недостатності, яка перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії, з використанням капотену, карділу та тіотриазоліну. Проаналізовано особливості застосування даних ліків, карділу та тіотриазоліну залежно від етіології хронічної серцевої недостатності, гемодинамічних і біохімічних зрушень, які є факторами розвитку та прогресування серцевої недостатності. Вивчено системну динаміку, стан перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантних факторів, які дозволили виявити характерні гемодинамічні риси хронічної серцевої недостатності, що перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09-51

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено можливість та ефективність використання комбінацій ізосорбіда дінітрата з ренітеком або козааром у хворих на стабільну стенокардію з початковими стадіями серцевої недостатності. Виявлено, що в порівнянні з монотерапією ІСДН комбінована терапія призводить до більш помітної регресії ознак ішемії за даними холтеровського моніторингу, а також більш позитивними структурно-функціональними змінами серця. Водночас у даних групах спостережено більш виражене зростання толерантності до об'ємного навантаження.

Наведено дані про сучасні лікарські форми, що застосовуються у процесі лікування хронічного легеневого серця. Описано клініко-фармакологічні особливості дії антибіотиків, відхаркувальних і сечогінних препаратів, бронходилататорів, препаратів, що знижують тиск у малому колі кровообігу. Запропоновано нові методи лікування гіпоксичного стану тканин внаслідок зазначеної хвороби. Розглянуто проблему толерантності до загальноприйнятого лікування, а також можливі шляхи її подолання у хворих з рефрактерним хронічним легеневим серцем.

Наведено результати вивчення впливу антагоністів рецепторів ангіотензину II на клінічні показники, параметри центральної гемодинаміки, показники толерантності до фізичного навантаження та нейрогуморальні показники вазорегуляції у хворих на хронічну серцеву недостатність. Комплексно оцінено динаміку нейрогуморальних механізмів регуляції судинного тонусу з позицій балансу активності вазоконстрикторів і вазодитилятаторів. Проведено порівняння антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та їх рекомбінації. Визначено різницю у нейрогуморальних механізмах реалізації клініко-гемодинамічних ефектів терапевтичних режимів. На цій підставі висунуто тезу про те, що інтегральний нейрогуморальний ефект терапії хронічної серцевої недостатності залежить не тільки від ступеня динаміки рівня нейрогуморальних показників, але й збалансованості зв'язків між ними. Обгрунтовано принципи вибору схеми терапії хронічної серцевої недостатності з використанням антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та їх комбінації, визначено критерії індивідуального прогнозу їх ефективності.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив синглетно-кисневої терапії (СКТ) в комплексному лікуванні 66 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з явищами хронічної серцевої недостатності (ХСН) I - II стадії. На відміну від 40 хворих на ІХС та ХСН, пролікованих тим самим комплексом без СКТ встановлено, що застосування СКТ значно покращує дію лікарських засобів першого ряду терапії ІХС з ХСН, ближні та віддалені результати лікування.

Порівняно вплив терапії лозартаном і метопрололом на клініко-функціональний стан, фізичну працездатність, гемодинаміку у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Вперше проведено порівняння ефективності комбінованого з інгібітором ангіонтензин-перетворювального ферменту (ІАПФ), застосування кожного з вивчених препаратів і без такого. Визначено, що приєднання до базисного лікування ХСН метопрололу, на відміну від лозартану, призводить до поліпшення фізичної працездатності хворих, знижує розмір подвійного добутку в стані спокою і зменшує кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка (КДО ЛШ). Комбіноване лікування метопрололом з ІАПФ, на відміну від його ізольованого використання, сприятливо впливає на показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (зменшенням кінцево-систолічного об'єму (КСО) і КДО ЛШ). Ізольоване застосування лозартана супроводжується, на відміну від його комбінації з ІАПФ, поліпшенням гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження, зниженням розміру лівого передсердя та зменшенням КСО.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09-5

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09-5 + Р56-56

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано імунорегуляторні порушення (зміни співвідношень між популяціями та субпопуляціями лімфоцитів) у хворих із хронічним легеневим серцем. Вивчено ефективність застосування молсидоміну за згаданої патології. Імунорегуляторні порушення нормалізуються в динаміці комплексного лікування хронічного легеневого серця у половини хворих. Слід вважати доцільним включення в терапію цього захворювання молсидоміну.

Розглянуто питання поліпшення віддаленого прогнозу та клінічного стану хворих із серцевою недостатністю. Виявлено, що прогресування серцевої недостатності та погіршення клінічного стану, а також рівня життя хворих пов'язано з надлишковою нейрогуморальною активацією, яка призводить до модифікації геометрії порожнин і порушень діастолічної та систолічної функцій серця, ремоделювання і зниження механічних властивостей артерій. Встановлено, що комбінація еналаприлу і лозартану має перевагу над ізольованим застосуванням кожного з препаратів та традиційної терапії за спроможністю поліпшувати кардіогемодинамічну продуктивність, запобігати ремоделюванню серця та артерій, знижувати інтенсивність нейрогуморальної активації, а також покращувати клінічний статус, рівень та тривалість життя хворих з серцевою недостатністю.