Розкрито основні форми трудової підготовки учнів у загальноосвітніх школах Херсонщини у другій половині XX ст. Значну увагу приділено підготовці молоді до праці під час позаурочної, позашкільної та суспільно корисної роботи, діяльності учнівських навчально-виробничих бригад, виробничого та трудового навчання, допрофесійної та професійної підготовки, а також висвітлено роль педагогів у даному процесі.

Раскрыты основные формы трудовой подготовки учеников в общеобразовательных школах Херсонщины во второй половине XX в. Значительное внимание уделено подготовке молодежи к труду во время внеурочной, внешкольной и общественно полезной работы, деятельности ученических учебно-производственных бригад, производственного и трудового обучения, допрофессиональной и профессиональной подготовки, а также освещена роль педагогов в данном процессе.

На підставі широкої джерельної бази проаналізовано зародження, розвиток і занепад характерологічної проблематики в історії української педагогіки. Розкрито процес становлення проблеми формування характеру людини у філософсько-антропологічній і психолого-педагогічній науці. З'ясовано суспільно-історичні передумови розвитку характерологічних досліджень в українській педагогіці 1860 - 1960-х рр., обгрунтовано особливості трактування змісту характеру в контексті тогочасного соціального замовлення. Проаналізовано погляди українських педагогів щодо поняття характеру, його структури та чинників формування. Розкрито прикладні аспекти виховання характеру особистості в українській педагогічній думці даного періоду. Визначено доцільність і можливості застосування розроблених у минулому педагогічно-характерологічних положень за умов сьогодення.

На основе использования широкой базы литературных источников проанализированы зарождение, развитие и упадок характерологической проблематики в истории украинской педагогики. Раскрыт процесс становления проблемы формирования характера человека в философско-антропологической и психолого-педагогической науке. Выяснены общественно-исторические предпосылки развития характерологических исследований в украинской педагогике 1860 - 1960-х гг., обоснованы особенности трактования содержания характера с учетом социального заказа того времени. Проанализированы взгляды украинских педагогов на понятие характера, его структуру и факторы формирования. Раскрыты прикладные аспекты воспитания характера личности в украинской педагогической мысли указанного периода. Определены целесообразность и возможности применения на современном этапе разработанных в прошлом педагогико-характерологических положений.

Висвітлено теорію та практику організації та функціонування шкільного виробництва в Україні у другій половині ХХ ст. Запропоновано ефективні експериментальні моделі впровадження шкільного виробництва на базовій основі промислового комплексу та за умов агропрому. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення навчального виробництва. Увагу приділено проблемі трудової підготовки учнів як засобу соціалізації, саморозвитку особистості за умов функціонування шкільного виробництва.

Освещены теория и практика организации и функционирования школьного производства в Украине во второй половине ХХ в. Предложены эффективные экспериментальные модели внедрения школьного производства на базовой основе промышленного комплекса и в условиях агропрома. Проанализировано нормативно-правовое обеспечение учебного производства. Внимание уделено проблеме трудовой подготовки учеников как средства социализации, саморазвития личности в условиях функционирования школьного производства.

Розглянуто сутність, основні функції й особливості управління освітою в Україні кінця ХХ ст. Проаналізовано інноваційні процеси у системі управління освітою на центральному, регіональному, місцевому, інституційному рівнях. Висвітлено особливості управління освітою за умов демократизації суспільних відносин, реформування управління освітою на місцевому рівні у контексті світового досвіду.

Рассмотрены сущность, основные функции и особенности управления образованием в Украине конца ХХ в. Проанализированы инновационные процессы в системе управления образованием на центральном, региональном, местном, институциональном уровнях. Освещены особенности управления образованием в условиях демократизации общественных отношений, реформирования управления образованием на местном уровне в контексте мирового опыта.

Досліджено дидактичні основи побудови підручників з природничо-математичних дисциплін для початкових шкіл України (1958 - 1991 рр.). Проаналізовано основні аспекти теорії підручника, різноманітні підходи до розробки дидактичних засад його створення. Обгрунтовано доцільність використання структурно-функціонального підходу як основи аналізу дидактичних засад навчальних книг природничо-математичного циклу для початкових шкіл України досліджуваного періоду. Охарактеризовано дидактичні засади побудови підручників з природознавства та математики. Визначено основні функції підручників (інформаційну, розвивальну, мотиваційну та виховну), досліджено їх взаємозв'язок та особливості реалізації у структурі навчальних книг. На підставі структурно-функціонального аналізу підручників з предметів природничо-математичного циклу досліджуваного періоду обгрунтовано можливості використання історичного досвіду в сучасній навчальній практиці.

Висвітлено становище, наслідки руйнувань та особливості відновлення матеріально-виробничої бази школи за умов повоєнної розрухи та залишкового принципу фінансування освіти. Досліджено вплив етнонаціональної та соціальної політики партійно-державного керівництва на діяльність загальноосвітньої школи. Розкрито вплив голоду 1946 - 1947 рр. на функціонування школи та визначено соціальне становище вчителів та учнів у повоєнні роки. Розглянуто наслідки національної політики партійно-радянського режиму, що зумовили звуження сфери вживання української мови, русифікацію, денаціоналізацію та уніфікацію шкільної освіти. Визначено напрями адміністративно-партійного контролю за діяльністю працівників народної освіти. Висвітлено прояви репресивно-карального механізму влади щодо вчителів та учнів.

Досліджено особливості формування змісту та методики трудового навчання учнів 5 - 7 класів з технічних видів праці у другій половині XX ст., показано вплив суспільно-політичного середовища та науково-технічного прогресу на освітні процеси. Визначено й охарактеризовано основні етапи становлення трудового навчання у даний період: 1954 - 1970 рр. - відновлення та формування навчального предмета "Трудове навчання в загальноосвітній школі"; 1971 - 1990 рр. - узагальнення досвіду та побудова цілісної системи трудового навчання; 1991 - 2000 рр. - трудове навчання в незалежній Українській державі за складних умов становлення ринкових відносин. Розглянуто методичні засоби й організаційні підходи, які використовувались на уроках трудового навчання у досліджуваний історичний період, показано можливості їх впровадження у навчальний процес сучасної школи з метою формування в учнів конструкторських здібностей, технічного мислення, політехнічного світогляду та самостійності у виконанні навчальних завдань.

Досліджено історію виникнення та розвитку наукових знань про загальноосвітні школи, професійно-технічні училища, середні спеціальні та вищі навчальні заклади освіти, що функціонували в Україні у 1950 - 1980 рр. Здійснено періодизацію даного процесу, показано залежність розвитку історіографії від суспільно-політичної ситуації в країні. Виявлено пріоритетні теми кожного періоду та визначено науковий рівень їх висвітлення. Узагальнено досягнення дослідників радянського та пострадянського періодів, а також представників української діаспори та правозахисників. Висвітлено здобутки та вузькі місця в опрацюванні історіографії навчальних закладів освіти. Розроблено рекомендації щодо подальшого поглиблення започаткованих, не досліджених або спотворених тем.

Розкрито суть правового виховання старшокласників на сучасному етапі. Досліджено аспект формування питань даного виховання у світовій і вітчизняній педагогічній думці. Визначено, обгрунтовано та розглянуто етапи становлення та розвитку правового виховання в Україні у досліджений період, а саме: 1950 - 1985 рр. - становлення правового виховання як педагогічної проблеми; 1986 - 1991 рр. - інтенсивного розвитку його теоретичних засад; 1990-ті рр. - розвитку правового виховання як системи. Досліджено напрями його реалізації. Узагальнено форми організації та методи здійснення правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів України у другій половині XX ст. Розглянуто шляхи творчого використання досвіду здійснення правового виховання учнів старших класів загальноосвітніми навчальними закладами України.

Обгрунтовано дидактико-методологічні основи просвіти батьків у полікультурному середовищі Закарпаття, з'ясовано шляхи її реалізації. На підставі вивчення джерел проаналізовано теорію та практику підготовки батьків до виховання дітей в українській народній і російській педагогіках. Охарактеризовано вплив здобутків західноєвропейських педагогічних теорій на батьківську просвіту в регіоні та в Україні. Виявлено соціокультурні чинники визначення мети, змісту, форм і методів батьківської просвіти. Обгрунтовано педагогічний контекст батьківської просвіти у поліетнічному Закарпатті за сучасних умов.

Вперше проаналізовано теоретичні положення і практичний досвід оцінювання навчальної діяльності учнів початкових класів, що є ефективним чинником формування пізнавальної активності і творчого розвитку молодших школярів в умовах системного використання бальної і змістової оцінки, вербальних і невербальних засобів оцінювання. Визначено і розкрито характерні особливості структури, змісту, форм, методів і засобів педагогічного оцінювання навчальної діяльності молодших школярів. Розкрито сутність нетрадиційних підходів до оцінювання в початковій школі як передумови формування сучасної системи оцінювання навчальних досягнень молодших школярів. З'ясовано можливості використання досвіду змістового і бального оцінування навчальної праці учнів початкових класів дослідженого періоду в сучасній освітянській практиці з метою творчого розвитку молодших школярів за умов особистісно орієнтованого навчального процесу.

Досліджено характерологічну проблематику у працях українських педагогів 1860 - 1960 рр. Проаналізовано суспільно-історичні передумови виникнення та дослідження проблеми формування характеру у вітчизняній педагогіці. Розглянуто ідеал характеру - характерність, створений українськими ученими-педагогами, сутність якого полягає у розвитку морально-вольових якостей, які визначають спрямованість діяльності особистості та її здатність долати труднощі. Розроблено схему структури характеру, розглянуто її емоційну, інтелектуальну, вольову, ціннісно-орієнтаційну сфери, сконцентровані навколо головної життєвої мети. Визначено основні чинники формування характеру (біологічний, навколишнього середовища та свободи волі), проаналізовано їх вплив на його становлення. Доведено пріоритетне значення факторів навколишнього середовища та особистісної волі людини у формуванні її характеру, які в педагогічних дослідженнях вітчизняних педагогів трактувалися як виховання та самовиховання. Виділено найбільш сприятливі для виховання характеру особистості засади організації її діяльності: цілеспрямованість, самостійність, активність, відповідність задаткам, здібностям та можливостям, прагнення до змагання, зв'язок з діяльністю колективу. Обгрунтовано доцільність використання розроблених українськими педагогами-характерологами ідей у сучасній педагогіці з метою виховання особистості з активною життєвою позицією, здатної успішно діяти за умов громадянського суспільства та ринкової економіки.

Здійснено цілісне історико-педагогічне дослідження проблеми індивідуалізації та диференціації початкового навчання у вітчизняній дидактиці другої половини XX ст., визначено специфіку, стан і загальні тенденції її розробки. Розкрито суть понять індивідуалізації та диференціації навчання у процесі їх становлення у дидактиці зазначеного періоду. Обгрунтовано та поетапно розкрито процеси становлення принципів індивідуалізації та диференціації у вітчизняній теорії та практиці початкового навчання (у 1950 - 1970-ті рр.) та розробки проблем на концептуальних засадах (у 1980 - 1990-ті рр.). Узагальнено та систематизовано конкретні підходи вчених до вирішення цієї проблеми у теорії та практиці навчання молодших школярів 1959 - 1990-х рр. Розглянуто її специфіку та розвиток в історії вітчизняної педагогіки.

Розкрито сутність поняття девіантної поведінки особи, висвітлено її генезис і з'ясовано причини виникнення. Проаналізовано чинники, що формують поведінку особистості, яка характеризується різного роду соціальними девіаціями, описано систему профілактичних заходів вітчизняної педагогічної практики. Визначено місце християнської етики та християнського віровчення у педагогічному процесі корекційно-профілактичної роботи з асоціальною молоддю. Проаналізовано систему організації навчально-виховної роботи в пенітенціарних установах, вивчено проблеми ресоціалізації підлітків з девіантною поведінкою. Визначено чинники ефективності впровадження результатів новітніх педагогічних досліджень з проблем девіантної поведінки.

Визначено основні тенденції та особливості публікацій у 1950 - 1980-ті рр. На базі сучасної методології проаналізовано розвиток сільських шкіл у системі освіти України у даний період у контексті історичних і освітніх реформ. Розглянуто стан наукової розробки проблеми в історико-педагогічній літературі. Наведено характеристику української педагогічної преси цього періоду. Розкрито основні проблеми діяльності сільських шкіл, які висвітлювала педагогічна преса України, а саме: зміст освіти, трудове виховання та профорієнтація учнів, матеріально-технічне та кадрове забезпечення, організація управління.

Визначено основні етапи становлення та розвитку теорії та практики пропедевтики початкового навчання в системі дошкільної та початкової освіти України другої половини XX ст. Охарактеризовано організаційно-методичне та програмне забезпечення підготовки дітей до навчання у школі у другій половині XX ст. та виявлено динаміку розвитку змісту й організаційних форм пропедевтики початкового навчання. На підставі узагальнення історико-педагогічного досвіду досліджуваного періоду теоретично обгрунтовано педагогічні умови підготовки до школи дітей, які не відвідують дошкільні заклади. Розкрито можливості творчого використання набутого прогресивного історико-педагогічного досвіду з метою модернізації процесу пропедевтики початкового навчання за сучасних умов.

Вперше проведено комплексний історико-педагогічний аналіз розвитку виховних цілей навчання в дидактиці загальноосвітньої школи у другій половині XX - на початку XXI ст. Досліджено генезис і визначено зміст поняття "виховні цілі навчання", розглянуто підходи щодо їх формулювання у дидактиці досліджуваного періоду. Уточнено сутність дидактичних категорій "мета", "ціль навчання". Зроблено об'єктивний аналіз еволюційних змін у розвитку виховних цілей навчання окресленого періоду, розкрито вплив соціокультурних умов на їх формування. Розроблено методичні рекомендації для викладачів педагогічних дисциплін щодо висвітлення проблеми розвитку виховних цілей навчання в дидактиці загальноосвітньої школи, спрямовані на формування в сучасного вчителя системи наукових знань, практичних умінь і навичок цілепокладання, що забезпечує впровадження позитивного історико-педагогічного досвіду в сучасний навчально-виховний процес.

Досліджено основні напрямки та тенденції розвитку теорії та практики соціального виховання в Україні у другій половині XX ст. З'ясовано соціально-історичний та педагогічний контекст розвитку соціального виховання. Визначено пріоритетні ідеї соціального виховання у вітчизняній педагогічній теорії дослідженого періоду. Проаналізовано особливості практичного втілення ідей соціального виховання у досліджений період. Розглянуто зміст, форми та методи й тенденції розвитку соціального виховання школярів в інтернатних закладах освіти, питання організації суспільно корисної праці як чинника соціального виховання учнів загальноосвітніх шкіл. Виявлено особливості соціального виховання дітей за місцем мешкання.

Запропоновано генезу проблемного навчання. Узагальнено науково-педагогічні погляди та внесок провідних учених другої половини XX ст. в розвиток ідеї такого навчання молодших школярів. Обгрунтовано етапи становлення та розвитку ідеї проблемного навчання в Україні у досліджений період, а саме: у 1960-ті рр. (етап наукового обгрунтування теорії даного навчання, розвитку пошукового методу у системі початкової освіти); (1970 - 1980-ті рр. (етап поглиблення теоретичних розробок питань проблемного навчання та науково-методичного забезпечення його впровадження у практику початкової школи); 1990-ті рр. (етап інволюції ідеї проблемного навчання). Досліджено особливості його здійснення в школярів у практиці початкової школи (створення проблемних ситуацій, використання проблемних питань, методів проблемного навчання), а також підготовку вчителя до діяльності за умов дослідженого виду навчання.

Проаналізовано процес зародження й еволюцію профорієнтаційної роботи зі школярами, виявлено основні передумови й етапи розвитку ідеї професійної спрямованості навчання старшокласників у вітчизняній педагогічній думці 1950 - 1980 рр. з урахуванням особливостей державної освітньої політики та розвитку педагогічної науки. Визначено педагогічні основи професійної спрямованості навчання в історії вітчизняної педагогіки (педагогічні умови - функціонування педагогічного простору, створення сприятливого середовища у школі, системний підхід у проведенні навчально-виховної роботи, організація конференцій, вечорів, конкурсів, що мають профорієнтаційний характер, забезпечення взаємодії школи з іншими соціальними інститутами, педагогічні фактори - індивідуальний підхід до кожного учня). Розкрито особливості організації та змісту професійної спрямованості учнів старших класів у вітчизняній школі 1950 - 1980-х рр., визначено організаційні форми, систематизовано практичний досвід професійної спрямованості навчання у досліджуваний період (зокрема, проаналізовано педагогічну спадщину В. Сухомлинського й І. Ткаченка щодо організації професійної підготовки учнів). Висвітлено перспективи творчого використання педагогічних ідей і концепцій провідних учених і педагогів другої половини XX ст. у сучасних навчально-виховних закладах.