Висвітлено принципи організації навчання в школі давньокитайського громадського діяча, педагога та філософа Кун Фунзи. Детально розглянуто процес навчання в школі. Акцентовано увагу на вивченні людської психології. Показано, що вершиною та основним наслідком розвитку учня є його людяність, формуванню якої сприяють музика й етикет.

Освещены вопросы развития педагогической науки и школьного образования в Китайской Народной Республике, распространения и творческого использования педагогического наследия известного украинского педагога В.А.Сухомлинского для создания модели современной китайской сельской школы.

Визначено історичні етапи розвитку загальноосвітньої середньої школи в Китаї, проаналізовано освітню політику Комуністичної партії Китаю у різні періоди діяльності. Надано характеристику основних напрямів і суті реформ середньої освіти в сучасному Китаї, визначено провідні тенденції та перспективи розвитку загальної середньої освіти у даній країні. Порівняно процеси реформування загальноосвітньої школи в КНР і Україні з метою визначення якісних змін у кожній з країн.

Розкрито основні положення традиційного родинного виховання в Китаї, які базуються на вченні Конфуція.

Проаналізовано специфіку джерельної бази педагогічної спадщини видатного китайського мислителя Конфуція. Виділено основні групи джерел та охарактеризовано їх. Розглянуто основні етапи вивчення китайських джерел за межами Китаю.

Розглянуто й охарактеризовано особливості освітніх процесів у Стародавньому Китаї історичного періоду Чуньцю (770 - 478 рр. до н. е.), на який припадає життєдіяльність видатного мислителя Давнього Сходу Конфуція (554 - 479 рр. до н. е.). Досліджено зміни у розвитку освіти в складний період соціально-політичного життя Китаю - переходу від державної освіти як основної форми передачі знань до приватної освіти як нового типу навчання та виховання. З'ясовано вплив цих змін на подальший розвиток освіти у Китаї. Проаналізовано зміст учення Конфуція, що поєднує філософські, політологічні, педагогічні положення і спрямоване, насамперед, на вдосконалення життя в майбутньому через моральне виховання особи. Підсумовано, що в результаті виникнення приватних домашніх шкіл у період Чуньцю та Чжаньго (475 - 221 рр. до н. е.) було зруйновано монополію аристократії на освіту, поступово зросла суспільна роль освіти й активізувався розвиток людських талантів і здібностей, приватна освіта також сприяла значним досягненням у розвитку педагогічної теорії та навчальної практики.

Здійснено всебічний ретроспективний аналіз педагогічних поглядів і педагогічної діяльності Конфуція (551 - 479 рр. до н.е.) - філософа, педагога, активного громадського діяча Давнього Китаю. Проаналізовано джерельну базу та стан дослідження спадщини Конфуція, визначено вплив суспільно-історичних і духовно-матеріальних чинників розвитку Давнього Китаю на формування провідних освітніх ідей мислителя, висвітлено розвиток освіти у Давньому Китаї у контексті життєдіяльності Конфуція. Реконструйовано постать Конфуція як образ ідеального вчителя китайців. Обгрунтовано філософсько-педагогічні засади (гуманність, усвідомлення освіти як цінності у житті людини, всестановість освіти, здійснення освіти впродовж життя, психологічний підхід до навчання) вчення Конфуція та розкрито його методи виховання та навчання (взаємозв'язок навчання та мислення, індивідуальний підхід до учнів, метод навчання шляхом зацікавлення школяра, метод висновків за аналогією, індуктивний метод, метод навчання на реальних життєвих прикладах, взаємозв'язок теорії та практики, діалогічність, або обмін думками, виховання на власному прикладі). Визначено внесок Конфуція у розвиток освіти Давнього Китаю. До наукового обігу введено нові матеріали, що розширюють знання про освітній поступ в Китаї доконфуціанської та конфуціанської доби та педагогічну діяльність Конфуція.

Обгрунтовано існування двох якісно відмінних етапів у розвитку вищої педагогічної освіти в Китаї в 1970-ті рр. - на початку XXI ст.: перший - 1970 - 1980-ті рр. - відновлення вищої педагогічної освіти після "культурної революції" з орієнтацією на надбання радянської педагогіки та педагогіки соціалістичних країн; другий - 1990-ті рр. - початок XXI ст. - етап орієнтації на відкритість, відповідність світовим стандартам у поєднанні зі збереженням національної специфіки. Виявлено особливості розвитку вищої педагогічної освіти в Китаї на кожному з виокремлених етапів і загальні тенденції даного розвитку з 1970 рр. початку XXI ст. (панування уяви про педагогічну освіту як запоруку прогресивного розвитку країни, перманентне вдосконалення змісту вищої педагогічної освіти, вдосконалення системи оцінювання навчальних досягнень студентів, розвиток гнучкої системи фінансування вищої педагогічної освіти, диверсифікація шляхів її одержання; поширення міжнародної співпраці тощо), а також розглянуто можливості використання в сучасній Україні позитивного досвіду розвитку вищої освіти в КНР.

Досліджено педагогічні традиції формування естетичної культури особистості, особливості їх застосування в сучасній шкільній освіті Китаю та Японії в останній третині XX - на початку XXI ст. З'ясовано сутність категорій "педагогічні традиції", "естетична культура", "естетична культура особистості", уточнено ряд структурних елементів естетичної культури особистості. Вивчено погляди науковців на систему формування естетичної культури особистості, визначено цінність педагогічних традицій для успішного функціонування даної системи, вивчено педагогічні традиції естетичного виховання підростаючих поколінь в Китаї та Японії. Встановлено особливості застосування традиційних змісту, засобів і форм естетичного виховання у процесі формування елементів естетичної культури особистості в шкільній освіті Китаю та Японії останньої третини XX - початку XXI ст. Через аналіз творчого використання традиційного китайського й японського педагогічного досвіду формування естетичної культури особистості у роботі показані шляхи покращання організації процесу естетичного виховання в середніх НЗ України.

Проаналізовано вислови Конфуція щодо якостей та вмінь, якими має володіти вчитель при спілкуванні з учнями в рамках навчально-виховного процесу. Виділено особливості педагогічних відносин та висвітлено роль і місце вчителів та учнів у процесі педагогічної взаємодії у школі на прикладі педагогічного досвіду Конфуція. З’ясовано, що метою побудови гармонійних стосунків між учителем та учнями за часів життя Конфуція була не зовнішня демонстрація їх єдності, а духовна гармонія, в основі якої лежали моральні та ціннісні ідеали. Конфуцій завжди відчував, коли між ним та учнем не було цієї гармонії, й ніколи не приховував цього від інших. Зроблено висновок, що гармонія у відносинах між учителем та учнями- це важлива складова гармонії у шкільній культурі, запорука якості навчально-виховного процесу, однак у наш час спостерігається тенденція до віддалення учнів від учителів, що призводить до того, що ця проблема стає однією з ключових в освіті.

Проанализированы высказывания Конфуция относительно качеств и умений, которыми должен владеть учитель при общении с учениками в рамках учебно-воспитательного процесса. В ходе анализа были выделены особенности педагогических взаимоотношений, определены роль и место учителей и учеников в процессе педагогического взаимодействия в школе на примере педагогического опыта Конфуция.

The article is devoted to the analysis of Confucian’s expressions about teacher’s qualities and skills in communicating with students in the educational process. It is selected peculiarities of pedagogical relationships and highlighted the role and place of teachers and students in the pedagogical interaction in school on the example of Confucius teaching experience.

Розглянуто джерельну основу педагогічних досліджень з питань педагогіки Китаю та КНР як в нашій країні, так і за кордоном. Зазначено, що особливість літочислення китайців (наявність місячного календаря, літочислення за астрономічними подіями та правлячими династіями тощо) не дозволяє без наявності відповідної підготовчої інформації адекватно зрозуміти перебіг історико-педагогічного процесу в країні. Приділено увагу особливій формі історико-педагогічного пошуку щодо джерел датування творів – зовнішньому вигляду ієрогліфа. Зазначено основні принципи сучасної джерелознавчої традиції КНР – впровадження політики "китаєцентризму" та спирання на власні досягнення та історичну традицію.

Рассмотрены вопросы изучения источников педагогических исследований по вопросам педагогики Китая и КНР как в нашей стране, так и за рубежом. Отмечено, что особенность летоисчисления китайцев (наличие лунного календаря, летоисчисление по астрономическим событиям и правящим династиям и т.п.) не позволяет без наличия соответствующей подготовительной информации адекватно понять ход историко-педагогического процесса в стране. Уделено внимание особой форме историко-педагогического датирования произведений – по внешнему виду иероглифа. В качестве заключения указаны основные принципы современной источниковедческой традиции КНР – внедрение политики «китаецентризма» и опора на собственные достижения и историческую традицию.

This paper is devoted to educational research sources in pedagogy of China and PR China both in our country and abroad. The peculiarity of the Chinese chronology (lunar calendar, calendar based on astronomical events and ruling dynasties, etc.) does not allow to understand adequately the course of the historical and pedagogical process in the country without the appropriate preparatory data. The article also focuses on a particular form of historical and pedagogical dating of works – on hieroglyph appearance. the basic principles of modern Chinese source-studying tradition – the introduction of the «Sinocentrism» policy and relying on their own achievements and historical traditions only are pointed to as conclusions.