Досліджено відбиття релігійних цінностей у сучасній літературі. Висвітлено християнські традиції в повістях С. Процюка "Репортаж із царства нелюбові", "Там, де поплутані кольори". Розглянуто відображення дотику до іншого світу в повісті даного автора "Червона троянда, чорна троянда". Проаналізовано релігійний аспект прози Ю.Гудзя. Показано своєрідність твору "Мічені хрестом" М. Закусила як проповіду-міфу.

Освещена християская традиция в повести С. Процюка "Репортаж с царства нелюбви". Проанализирован религиозный аспект прозы Ю. Гудзя. Рассмотрено своеобразие сочинения "Меченные крестом" Н. Закусило как проповеди-мифа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.045 + Ш4в6

Рубрики:

Література та інші види мистецтва <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.045 + Ш4в6

Рубрики:

Література та інші види мистецтва <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі конкретних наук - лінгвістики, семіотики, епістемології, психоаналізу проаналізовано різні практичні аспекти символізації. Охарактеризовано різноманітні сфери знання: поетику, лінгвістику, філософію, феміністику, мистецтво. Висвітлено особливості будови кількох спільних ілюзій: мови, дискурсу, лінгвістики, малярства, літератури - з метою з'ясування відносин універсальної символізації з інстинктами, що конфліктують з життям, суспільством та єдиною історією.

На основе конкретных наук - лингвистики, семиотики, эпистемологии, психоанализа проанализированы различные практические аспекты символизации. Охарактеризованы разнообразные сферы знаний: поэтика, лингвистика, философия, феминистика, искусство. Освещены особенности построения некоторых общих иллюзий: языка, дискурса, лингвистики, живописи, литературы с целью определения отношений универсальной символизации с инстинктами, конфликтующими с жизнью, обществом и единой историей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.045:Э + Э383

Рубрики:

Література і релігія

Суфізм

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито зміст поняття "мистецтво перехідної доби", що демонструє ознаки дезінтеграції, кризи та хаосу, а також потенції оновлення. Зазначено, що процеси естетичної переорієнтації, які спостерігалися наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., багато в чому подібні до тих, що мають місце і зараз. На підставі узагальнення знань про минуле визначено деякі закономірності розвитку сучасної художньої культури. Сформульовано найважливіші показники мистецтва "несталих" та "нестабільних" часів, а також за даними вивчення кількох видів мистецтва (літератури, живопису, музики) визначено тип художнього мислення перехідної доби.

Проаналізовано герменевтичний вимір візуального інтерпретування літературного твору. Розглянуто різні шляхи рецепції літератури засобами візуальних мистецтв, висвітлено проблемні місця інтерсеміотичного перекодування. Досліджено семантичні зміщення у кінематографічному інтерпретуванні наукової фантастики на рівні персонажів (візуальні конкретизації образів Піркса, Тихого, дійових осіб роману "Соляріс"), хронотопу фікційного світу, нарації. Простежено інтерпретативні можливості різних жанрів кіно, зокрема, анімаційного фільму. Конкретизовано явище конфлікту інтерпретацій ("Соляріс"). Розглянуто ідеологічний та мультикультурний виміри діалогу текст-інтерпретація, особливості реалізації горизонтів сподівання базового твору в кінотексті. Залучено широке контекстуальне тло на рівні наукового та художнього дискурсів. Приділено увагу вербальним аспектам візуалізації в іншомовному просторі.

Досліджено інтерпретацію поетичного першоджерела в камерно-вокальному жанрі на композиторському та виконавському рівнях. У синтезі поезії та музики на перший план виходить взаємодія двох художніх систем (поета та композитора), яка реалізується за допомогою інтерпретації та міжвидового художнього перекладу. Якщо інтерпретація підкреслює суб'єктивний компонент, трансформувальну роль композитора в процесі створення камерно-вокального твору, то переклад - це процес, направлений на якомога більшу об'єктивність у передачі аспектів поетичного першоджерела.

Вивчено словесні логоформи та музично-тематичний зміст опери в процесі розуміння та інтерпретації оперної ідеї. Словесну творчість композиторів періоду романтизму розглянуто як передумову розвитку синтетичної форми опери. Визначено два провідні способи взаємодії словесного та музичного планів опери: узагальнено-риторичний та деталізовано-характерологічний, виявлено їх залежність від природи слова та типу словесного викладу. Виявлено подвійність концепцій опер Ш. Гуно та П. Чайковського, написаних на основі літературного першоджерела, вплив їх музичного аспекту на літературні образи та стилістику словесного тексту, специфіку використовуваних у них музично-тематичних засобів.

Розглянуто мистецькі домінанти кінолітератури та незавершений сценарій Василя Симоненка під кутом зору зорієнтованості тексту на екранне втілення.

Розглянуто синтез літературно-художніх і музикальних образів, засоби їх сприйняття в нинішньому соціокультурному просторі, актуалізацію методів виховання творами письменства та музики. Доведено, що рецепція духовних цінностей, зосібна художніх, виступає своєрідною складовою цілісної системи образотворення: взаємодія літератури та музики та їх мистецьке засвоєння.

Окреслено проблематику вивчення взаємозв'язків і взаємодії літератури з образотворчим мистецтвом, презентовану українським та польським літературознавством. Звернуто увагу на методологічні пріоритети сучасної науки про літературу. Акцентовано на дослідженнях, присвячених вивченню творчості митців-універсалістів. Проаналізовано особливості наукової термінології в аспекті міжвидової взаємодії мистецтв, актуальної для українського та польського літературознавства. Порівняльний огляд має на меті вказати на вартісні теоретико-методологічні проекти, які потрібно розвивати в подальших літературознавчих студіях.

Розроблено цілісну концепцію кінопоетики. Простежено відмінність поетики монтажу та кадру в кінематографі та художньому творі. Комплексно проаналізовані елементи кінопоетики в літературі до- та кінематографічного періодів. На основі системного підходу з'ясовано сутність візуальності та візуалізації як основ інтерактивності кіно та художньої літератури. Розглянуто осягнення поетики монтажу та кадру в літературознавчому та кінематографічному дискурсах і виокремлено засоби досягнення художнього впливу на реципієнта. Досліджено елементи кінопоетики на матеріалі художніх творів докінематографічного періоду, зокрема Т. Шевченка, Марка Вовчка, А. Чехова. Простежені в літературному дискурсі 1920-х рр. засоби "набутої кіномови", а також розглянуто специфіку кінопоетики у творах Ф. Лопатинського, Л. Скрипника, А. Чужого та проаналізовано твори С. Скляренка та В. Винниченка.

Обгрунтовано положення щодо стильових механізмів виконавської інтерпретації вокальної лірики до загальної теорії музичного стилю. Зазначено, що досвід першовиконання стає для співака процесом спілкування, що скерований на осмислення духовної комунікації автора й інтерпретатора. Твір як виконавська концепція - це сукупність дії інтра-музичних (семантичних, психолого-особистісних) та екстра-музичних (хронотопічних і жанрово-комунікативних) стильових механізмів, що об'єктивно закладені у структуру твору й особисто відтворені інтерпретатором як вищий прояв творчої зрілості (асме). Усвідомлення семантики поетичного тексту, його композиторської інтерпретації (Я=Я) сприяє формуванню у співака власного виконавського стилю через енергію голосоутворення (techne), розуміння композиторського задуму та варіантного помноження образу, відповідного не лише першовиконанню (традиція), але й світоспогляданню все нових поколінь слухачів (актуальність). У вокальних творах О.Чайковського і В. Золотухіна, що введені в науковий обіг вперше, розглянуто дію ліричної свідомості Автора, яка об'єктивує синергійний образ спілкування людини в системі цінностей Буття (природа, Бог, життя-смерть, любов, творчість).

Проаналізовано літературні джерела, покладені в основу різних видів індійських храмових танців. Досліджено їх спільні корені. Розглянуто естетичні засоби пластичної виразності, які використовуються для передачі змісту й ідей текстів. Танець розглянуто як найважливіший елемент індійського традиційного мистецтва.

Проанализированы литературные сюжеты, положенные в основе различных видов индейских храмовых танцев, и исследованы их общие корни. Рассмотрены эстетические методы пластической выразительности, использующиеся для передачи содержания и идеи произведений. Танец рассмотрен как наиболее важный элемент традиционного искусства Индии.

This article analyses literary plots on which the different forms of temple dances are based and traces its common roots. It also explores aesthetical methods of plastic expression used for transferring the ideas of these texts. The dance is considered at the most important of the traditional Indian art.

Розглянуто впливи літератури, її взаємозв'язки та взаємодію з екранними мистецтвами у різних контекстах. Значну увагу приділено аспекту взаємодії - запозиченню екраном сюжетів і сюжетних схем у мистецтва слова, яке накопичувало їх протягом століть і тисячоліть. Зазначено, що часова дистанція, художній рівень, жанрова належність у даному процесі не відіграють значення. Доведено, що сучасні літературні сюжети, класика, популярний роман і фольклорна розповідь, історичний факт і міф у сучасний період знаходяться за рівних умов перед екраном, який з початку свого існування поглинав літературні твори для екранізації.

Рассмотрены влияния литературы, её взаимосвязи и взаимодействие с экранными искусствами в разных контекстах. Значительное внимание уделено аспекту взаимодействия - заимствованию экраном сюжетов и сюжетных схем в искусства слова, накоплявшего их в течении столетий и тысячелетий. Указано, что временная дистанция, художественный уровень, жанровая принадлежность в данном процессе не отражают значения. Доказано, что современные литературные сюжеты, классика, популярный роман и фольклорный рассказ, исторический факт и миф в современный период в равных условиях перед экраном, который с начала своего существования поглощал литературные произведения для экранизации.

Рассмотрена межвидовая компаративистика в контексте интердисциплинарности, интермедиальности, экфрасиса, межкультурной коммуникации. Исследован импрессионизм в ситуации "рубежа и перехода". Приведено традиционное и новое в реализме последней трети XIX века. Исследовано творчество А. П. Чехова и художников И. И. Левитана, К. А. Коровина, П. А. Нилуса в контексте переходного времени конца XIX - начала XX вв. Изложены "новые формы" в эстетике модернизма начала XX в.

Розглянуто феномен міжвидового діалогу мистецтв на прикладі культурних і естетичних взаємоперетинів художньої літератури і живопису. Досліджено мову поетичну та мову живописну, проаналізовано їх взаємовпливи та діалогічні перетини в контексті естетики синтезу мистецтв і поліфонії культури. Розглянуто мотив "секрету" на основі аналізу українського філософського роману "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко та живописної творчості Віри Жлудько, розкрито його культуротворчий характер у контексті філософії етнокультури та культурологічної регіоніки. Мотив "секрету" в історії української культури набуває значення "скарбу" Людини, Роду, Етносу, Країни, символізує культурно-історичну самобутність, ідентичність, незборимість, заповідає віднайти генетичну пам'ять та зберегти Дерево Роду, що трансформується в Дерево Пам'яті. З точки зору міжвидового діалогу мистецтв за своєю естетикою "секретів" та їх етнокультурною наповненістю філософський роман "Музей покинутих секретів" нагадують нам творчі пошуки сучасної чернігівської художниці Віри Жлудько. Єї етнокультурні картини візуалізують й увиразнюють культурологічну регіоніку Чернігівського краю, адже несуть в собі естетику придеснянської зачарованості та дивовижності.

Порушено важливу проблему хорової інтерпретації різножанрових музичних творів; звернено увагу на взаємозв'язок їх поетичної та звукової поліфонії; визначено провідні типи мистецького потрактування. На багатому матеріалі хорового співу, презентованого творами українських і зарубіжних авторів, виокремлено як домінуючі два види хорового мистецтва, спроектовано відтак два типи виконавської майстерності.

Розглянуто специфіку популярного в сучасному українському літературознавстві терміна "інтермедіальність". Звернено увагу на особливості його функціональності та адекватність використання в окремих випадках. Простежено генезу поняття. Заакцентовано на специфіці аналізу творчості художників-поетів у контексті інтермедіальної методології. З'ясовано коло термінів, за допомогою яких висвітлюється проблематика міжмистецьких взаємодій.