Опубліковано церковні монодичні (одноголосі) піснеспіви болгарського наспіву, зафіксовані в українських та білоруських нотолінійних Ірмолоях кінця XVI - XVII ст. з книгосховищ Києва та Львова. Ці Ірмолої розкривають маловідомі сторінки культурних взаємин українського і болгарського народів у їх історичному минулому. Наведено матеріали про болгарський наспів та кодикологічне дослідження, археографічний опис нотолінійних Ірмолоїв, з яких узято зразки болгарського наспіву.

Висвітлено історію вітчизняної та зарубіжної музики, а також питання музичної культурології. Наведено характеристику джерелознавчих аспектів історії музики. Значну увагу приділено концепціям видатних музичних істориків минулого та сучасності, зокрема, інтонаційній теорії Б.Асаф'єва, який створив оригінальну систему музично-лінгвістичного бачення історії.

Висвітлено проблеми розвитку монодійного мистецтва, його сенсу, змісту, музичної організації, жанрової належності та конфесійних витоків. Проаналізовано історію давньоруського та візантійського мистецтва, а також зв'язок різних національних форм одноголосся з церковним багатоголосим співом. Всебічно досліджено вплив сакральної монодії на українську барокову паралітургічну творчість.

Висвітлено загальні питання музичної текстології. Акцентовано увагу на проблемі семіотичного аналізу музичного тексту. Запропоновано культурологічний підхід у прочитанні музично-поетичних текстів. Проаналізовано семантичну функцію тексту в хорових творах сучасних українських композиторів. Описано специфіку сприйняття музичного тексту камерних творів концертмейстером-ансамблістом.

Висвітлено внесок представників родини Розумовських у музичну культуру XVIII - початку ХІХ ст., розглянуто їх фонд нотниці, виявлено його структуру, відтворено історію комплектування та побутування. Проаналізовано та археографічно описано рукописні каталоги XVIII ст. з колекції інструментальної музики О.К.Розумовського, що є одними з перших зразків вітчизняної музичної бібліографії, а також видатними пам'ятками світової музичної бібліографії. Здійснено реконструкцію змісту нотного фонду колекції інструментальної музики за 8-ма каталогами (дуети, сонати, тріо, квінтети, секстети, концертні симфонії).

Освещен вклад представителей семейства Розумовских в музыкальную культуру XVIII - начала ХІХ ст., рассмотрен нотный фонд из их коллекции, выявлена его структура, воссоздана история комплектования и бытования. Проанализировано и археографически описаны рукописные каталоги XVIII ст. из коллекции инструментальной музыки О.К.Розумовского, являющиеся одним из первых образцов отечественной музыкальной библиографии, а также выдающимися памятками мировой музыкальной библиографии. Осуществлена реконструкция содержания нотного фонда коллекции инструментальной музыки по 8-ми каталогам (дуэты, сонаты, трио, квинтеты, секстеты, концертные симфонии).

Охарактеризовано жанрову систему східнохристиянської гімнографії, що є сукупністю різноманітних піснеспівів, які використовуються в літургічній практиці православної церкви і охоплює майже 70 жанрів і жанрових різновидів. Розглянуто питання формування спільних для всього східнохристиянського світу гімнографічних жанрових одиниць. Висвітлено п'ять основних груп піснеспівів, організованих за принципом типологічно подібних ознак. Зазначено, що жанрова система майже не зазнала змін і донині зберігає основний гімнографічний фонд недоторканим.

Охарактеризована жанровая система восточнохристианской гимнографии, которая является совокупностью разных песен, использующихся в литургической практике православной церкви и охватывает почти 70 жанров и жанровых разновидностей. Рассмотрены вопросы формирования общих для всего восточнохристианского мира гимнографических жанровых единиц. Освещено пять основных групп песен, организованных по принципу типологически похожих признаков. Указано, что жанровая система почти не претерпела изменений и до сих пор сохраняет основной гимнографический фонд неприкосновенным.

Розглянуто малодосліджені періоди розвитку та проблеми української музичної культури XVIII - XX ст. Охарактеризовано основні етапи становлення національної музичної школи у контексті розквіту культури в Україні в XVII - першій половині XVIII ст., проаналізовано творчу спадщину митців українського бароко, композиторів XIX та XX ст. Досліджено невідомі сонети М.Березовського, музичні твори А.Веделя та Д.Бортнянського, вивчено нотний архів родини Розумовських. Розглянуто музичну творчість української еміграції (Ф.Якименка, І.Старвинського, В.Грудіна, Г.Китастого, А.Гнатишина, О.Кошиця). Наведено відомості про неопубліковані твори сучасних митців, розглянуто проблеми національної музичної бібліографії. Висвітлено музично-просвітницьку та дослідницьку діяльність засновника Національної музичної бібліотеки України О.Дзбанівського. Розглянуто унікальну колекцію грамплатівок у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. Вперше до наукового та культурного обігу введено невідомі архівні документи та рукописи, що зберігаються в архівах України та зарубіжжя.

Рассмотрены малоисследованные периоды развития и проблемы украинской музыкальной культуры XVIII - XX ст. Охарактеризованы основные этапы становления национальной музыкальной школы в контексте интенсивного развития культуры в Украине в XVII - первой половине XVIII ст., проанализировано творческое наследие композиторов украинского баррокко, XIX и XX ст. Исследованы неизвестные сонеты М.Березовского, музыкальные произведения А.Веделя и Д.Бортнянского, изучен нотный архив семьи Разумовских. Рассмотрено музыкальное творчество украинской эммиграции (Ф.Якименка, И.Стравинского, В.Грудина, Г.Китастого, А.Гнатишина, О.Кошица). Приведены сведения о неопубликованных произведениях современных композиторов, рассмотрены проблемы национальной музыкальной библиографии. Освещена музыкально-просветительская и исследовательская деятельность основателя Национальной музыкальной библиотеки Украины А.Дзбановского. Рассмотрена уникальная коллекция грампластинок в фондах Национальной библиотеки Украины им В.И.Вернадского. Впервые в научный и культурный оборот введены неизвестные архивные документы и рукописи, хранящиеся в архивах Украины и зарубежья.

Висвітлено актуальні проблеми української музичної епістології. На підставі аналізу епістолярних документів з державних і приватних архівів, бібліотек, музеїв-архівів України, Росії, Польщі, Франції, Бельгії розкрито невідомі факти біографій таких видатних музичних діячів, як Б. Лятошинський, Б. Гмиря, Є. Долматовський, Ю. Мейтус, І. Ляшенко, В. Губаренко, І. Карабиць, доповнено та уточнено історії створення та подальшого побутування їх творів.

Освещены актуальные проблемы украинской музыкальной эпистологии. На основе анализа эпистолярных документов из государственных и частных архивов, библиотек, музеев-архивов Украины, России, Польши, Франции, Бельгии раскрыты неизвестные факты биографий таких выдающихся музыкальных деятелей, как Б. Лятошинский, Б. Гмыря, Е. Долматовский, Ю. Мейтус, И. Ляшенко, В. Губаренко, И. Карабиць, дополнены и уточнены истории создания и дальнейшего бытования их произведений.

Розкрито специфіку побутування болгарського наспіву в Ірмолоях кінця XVI - XVII ст. та висвітлено його стильову специфіку в контексті піснеспівів української традиції. Вдосконалено методику аналізу композиційної, ладо-інтонаційної та поспівкової структур. Проведено порівняльне дослідження піснеспівів жанру Догматиків на вісім класів болгарського наспіву та неатрибутованого наспіву української традиції з Ірмолоїв XVII ст.

Здійснено багаторівневу типологію діалогу як музично-культурологічного феномену на основі поетичного підходу. Розроблено концепцію "розуміючого музикознавства", що принципово оновлює методологію музикознавчого дослідження. Визначено музикознавчі аспекти бахтіології та відповідні їм ряди категорій. Виявлено методичні та аналітичні можливості тріадного структурування діалогу. Розвинуто ідею "ідеального над-адресата" - третього в діалозі, який дає змогу розробити єдині критерії типології діалогу в різних його формах, у тому числі - на різних рівнях музичної поетики. Запропоновано семантичну типологію музики та наведено текстологічні засади даної типології. Досліджено різноманітні музичні феномени, що дозволяє створювати типологію музикознавчого семантичного аналізу. Розкрито особливу роль російської композиторської школи рубежу XIX - XX ст. у формуванні умовного смислового музичного діалогу. Зіставлено діалог музики з культурою, а також самодіалог музики, який виявляє особливі властивості музики як контексту "діалог культур". Зазначено, що нове уявлення про універсалії музичної культури та їх анатомічні передумови дає змогу співвідносити з ними певні множинності текстових формул - стилістичні синтагми музики та поглиблювати підхід до явища інтертекстуальності. Апробовано підхід до катарсису як до акту розуміння, у зв'язку з чим визначено діалогічні функції "художнього очищення" та їх композиційні чинники. Розглянуто психосемантичні перспективи теорії діалогу в музикознавстві.

Розроблено методологію та теорію епістолярних джерел, уточнено категоріальний апарат, систематизовано типи та види листів, розроблено їх жанрову класифікацію. Зазначено, що до наукового обігу введено понад 2000 листів видатних діячів музичної культури України, Росії, Польщі, Франції, Бельгії. Проаналізовано праці Б. Яворського, Б. Астаф'єва, М. Грінченка в системі загального джерелознавства. Виявлено нові епістолярні пам'ятки музичної культури, а саме: листування І. Блажкова, Р. Глієра, Б. Гмирі, В. Губаренка, К. Данькевича, І. Карабиця, Б. Лятошинського, І. Лященка, Ю. Мейтуса, В. Тольби, Д. Шостаковича, О. Шреєр-Ткаченко, залучено також епістолярій, опублікований в Україні в останні десятиліття ХХ ст.

Висвітлено один з вершинних етапів розвитку музичної культури України, яка сформувалася на основі снитезу слов'яно-греко-латинських традицій та представлена новими типами музичної творчості, нотації, педагогіки. Вперше в музичній медієвістиці цілісно розглянуто комплекс основоположних засобів формотворення у жанрі сакральної монодії (лад, метрику, ритміку). Запропоновано методи стилістичної ідентифікації її національних різновидів (київського, болгарського, грецького співу). З'ясовано механізми сучасного прочитання давньої релятивної нотоції. Відтворено процес становлення нової музичної педагогіки.

Досліджено співочі рукописні книги XII - початку XX ст., що зберігаються в Інституті рукопису НБУВ, здійснено їх комплексний науковий опис, уточнено дати створення, назви, зміст, репертуар, жанри, типологію, музичні особливості. Проведено кодикологічний аналіз крюкових рукописів, здійснено їх аналітичне дослідження в джерелознавчому й історико-типологічному контекстах, виділено характерні (кодикологічні та музично-палеографічні) ознаки кожної рукописної книги (РК), здійснено повний кодикологічний опис даних джерел. Проведено порівняльне вивчення рукописів української та російської традицій і визначено додаткові ознаки для атрибутування РК. Досліджено історію, зміст, типологію, музично-палеографічні й текстологічні ознаки, стилі художнього оздоблення співочих рукописів різних періодів створення. Удосконалено методи джерелознавчого та кодикологічного вивчення музичних РК. Визначено специфічні особливості музичної рукописно-книжної культури, а також основні напрями кодикологічного дослідження книжної писемності.

Досліджено особистий внесок чотирьох представників родини Розумовських у музичну культуру XVIII - XIX ст., традиції музичного меценатства. Розглянуто історію формування, спадкування та побутування нотного зібрання Розумовських, а також його структуру. Здійснено реконструкцію нотної колекції інструментальної музики О.К.Розумовського, що сприяє запровадженню до наукового обігу більш як 600 музичних документів. Досліджено 9 рукописних каталогів XVIII ст. з нотної бібліотеки О.К.Розумовського. Нотні каталоги розглянуто у контексті європейської музичної бібліографії. Виявлено імена вітчизняних бібліотекарів. Додано науковий опис музичних документів (694 позиції), покажчики композиторів, інструментального складу творів, хронологічний, видавничий та топографічний.

Досліджено новий джерельний матеріал - маловідомий рукописний комплект Михайлівського Золотоверхого монастиря, що містить 73 партесні твори (50 з них знайдено вперше) і близько 70-ти хорових концертів. Здійснено археографічний опис рукописного комплекту монастиря. Складено інципітний каталог новознайдених партесних концертів. Виявлено записи концертів, створених у 1750 - 1760 рр. Запропоновано робочий варіант опису комплекту партесних рукописів. Наведено поняття "рукопис суміжного складу". Переглянуто етапність розвитку партесного співу в Україні, виділено етап 1750 - 1760 рр., визначений як перехідний. Досліджено перехідні процеси в галузі поліфонії, гармонії та музичної форми партесних творів зазначеного періоду.

Визначено психологічний механізм мотивації сприйняття естетичної культури юнацтвом і на його підставі розроблено програму для підвищення культурного рівня юнаків і дівчат віком 16 - 23 років. Уперше виявлено, теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено фактори, що визначають сформованість естетичної свідомості та мотиваційної сфери в молоді у періоди ранньої та пізньої юності. Виявлено, що базальними факторами є загальне ставлення до музики, музична обізнаність, особистісне сприйняття, а фактор естетичних цінностей орієнтації є перехідним від базальної групи факторів до основної, до якої входять: естетичні потреби, естетичні почуття, естетичні емоційні стани та провідні мотиви. Встановлено психологічний механізм мотивації сприйняття естетичної культури юнацтвом. Розкрито алгоритм його дії у процесі формування мотивації даного сприйняття (на прикладі музики) та підтверджено ефективність його застосування.

Реалізовано теоретико-інформаційний підхід до проблеми розуміння музичного тексту шляхом формалізації даного процесу з застосуванням комбінаторних методів і теореми фреймів за допомогою програм алгоритмічної композиції. Здійнено спробу формалізації процесу розуміння музичного тексту та фреймового підходу до проблеми моделювання композиторського стилю В. Сильвестрова. Створено програму алгоритмічної композиції, яка дозволяє генерувати тексти у заданому стилі з використанням стохастичних і комбінаторних принципів. Розглянуто питання комп'ютерного програмування у галузі аналізу та синтезу звукових елементів і музичних композицій, яке дозволяє висвітлити механізми процесів музичного мислення та феномен "розуміння" у процесі сприйняття музичного твору.

Досліджено історію української духовної пісні XVII - XVIII ст. Розглянуто питання аналізу духовної піснетворчості. На підставі вивчення численних праць доведено, що дослідження духовної пісні тривалий час мало філологіоцентристське спрямування, з кінця 1980-х - початку 1990-х рр. музикознавчий напрямок студіювання жанру почав набувати системного характеру. Внаслідок проведених узагальнень щодо опрацьованих наукових праць запропоновано напрямки перспективних досліджень духовної пісні у контексті інтердисциплінарних студій. Увагу приділено вивченню рукописних і друкованих співаників XVII - XVIII ст. Вивчено пісні, записані або надруковані у богослужбових книгах. Обгрунтовано та проаналізовано етапи розвитку рукописної та едиційної традиції від кінця XVII - до початку XIX ст. Завдяки збереженим текстам проведено джерелознавчо-текстологічний аналіз вибраних духовних пісень. Розглянуто генезу духовної пісні, специфіку її розвитку впродовж XVII - XVIII ст. Проаналізовано її жанрову стилістику. Відзначено, що у процесі розвитку в духовній пісні визрівала та шліфувалася методика нового типу з багатим арсеналом характерних поспівок, зворотів, інтенсифікувався процес кристалізації ладо-фукційних метро-ритмічних особливостей музичних текстів, збагачувалася тематика поетичних текстів. Висвітлено питання релігійно-дидактичної, національно-патріотичної та історико-культурної значущості духовних пісень.

Розглянуто історію та теорію виникнення і подальшого розвитку візантійської нотації. Визначено рівні впливу грецької нотації на слов'яно-руську до часу виникнення лінійного нотопису - київські ноти. Описано розрізнені відомості фахової літератури з історії нотації, які видобудовують послідовний творчий процес зазначеної ділянки. Визначено зв'язок греко-візантійської літургійної музики з українською монодійною практикою. Зроблено порівняльний аналіз піснеспівів української монодії та відповідного репертуару у руському невменному записі.

Досліджено український нотолінійний Ірмолой Г. Головні як унікальний взірець традицій українського церковного співу XVIII ст. На основі дослідження Ірмолоя вперше представлено належність Ірмолоя Головні до типових українських ірмолоїв XVII - XVIII ст., показано конкретні впливи української церковної традиції на розвиток церковного співу на території Російської імперії з кінця XVIII ст. Ірмолой Головні являє окрему групу книг українсько-російського типу. У науковий обіг введено ієрархічно-функціональне структурування, за яким Ірмолой Головні належить до соборного типу рукописів. Вперше виявлено наявність репертуару двох традицій церковного співу: спів XVII - XVIII ст., що сформувався в Україні внаслідок балкано-слов'янських впливів; спів, що звучав у Придворно-співацькій капелі, покладений в основу сучасного обиходного церковного співу. Досліджено вплив на формування придворного наспіву української традиції церковного співу. Доведено еволюційне спрощення репертуару церковного співу в межах Російської імперії другої половини XVIII ст.