В інформаційно-аналітичному збірнику наведено статистичні дані та аналітичний матеріал, що характеризують стан освітньої системи Київської області за наслідками роботи 1998 р. Визначено основні тенденції розвитку освіти, що склалися в цей період, та перспективні проблеми функціонування освітніх закладів Київщини в найближчий час.

Висвітлено теоретичні, методологічні та методичні основи психогігієни процесу виховання та навчання. Проаналізовано культурно-історичний розвиток проблеми духовного здоров'я та становлення педагогічної психогігієни. Визначено культурно-етнічні виміри психогігієни. Викладено основи індивідуальної психорегуляції. Наведено методики психогігієнічного нормування та контролю.

Вміщено статті науковців, методистів, педагогів-практиків, в яких проаналізовано наукову психолого-педагогічну спадщину видатного педагога, просвітниці і громадського діяча С.Ф.Русової (1856-1940). Розглянуто перші результати використання її ідей у розвитку сучасного дошкільного виховання та школи. Особливо цінними є філософсько-психологічні та педагогічні праці самої С.Ф.Русової, більшість яких від часу їх появи за життя автора перевидаються вперше.

Розкривається специфіка розвитку українського народу, внутрішня єдність формування українців як нації, їхньої ментальності. Висвітлюється органічна причетність українського народу до творення загальнолюдських духовно-гуманістичних цінностей. Уособлюються всі етапи інтелектуального і духовного самовизначення українського народу, його прагнення до самопізнання і самосвідомості, надається комплексне уявлення про Україну в її історичній, політичній (внутрішній та зовнішній), соціально-економічній, екологічній, культурній (освіта, наука, мистецтво, право, філософія, релігія), національно-державній генезі.

Висвітлено методологію психічних систем: астогенези креативної психічної системи, чуттєво-інтуїтивних і дискурсивно-логічних засобів регулювання психічного та фізіологічного розвитку людини. Визначено фактори, що перевантажують механізм творчості та ведуть до його занепаду. Вивчено психогенези функціональних органів людини. Розглянуто характер людини як психічну систему ставлення до соціуму та норми комунікативної культури учнів.

Освещена методология психических систем: астогенезы креативной психической системы, чувственно-интуитивных и дискурсивно-логических средств регулирования психического и физиологического развития человека. Определены факторы, способствующие перегрузке механизма творчества и ведущие к его упадку. Изучены психогенезы функциональных органов человека. Рассмотрен характер человека как психическая система отношения к социуму и норме коммуникативной культуры учеников.

Визначено зміст і суть педагогічної психогігієни навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, що базується на використанні цілісного підходу до вивчення психічного здоров'я учня та передбачає здійснення педагогічного впливу на основі індивідуальної норми його психічних станів. Висвітлено взаємозв'язки між ступенем психогенності середовища та рівнем освіченості, культурно-етнічними та соціальними особливостями референтних груп учнів, педагогів, батьків, а також психолого-педагогічну закономірність, що полягає у виділенні головного критерію індивідуальної психогігієни учня та найважливішого завдання педагогічної психогігієни навчально-виховного процесу середньої загальноосвітньої школи - міри вихованості індивідуальної здатності до саморегуляції та самовідновлення психічних станів дітей і підлітків. Розроблено інструментарій психогігієнічної діагностики та прогнозування, що грунтується на вперше виявлених нових психологічних засадах розвитку механізмів - виховного процесу середньої індивідуальної саморегуляції, врахування вікової періодизації психорегуляційних етапів відповідно до моделей змінюваності індивідуальної психічної норми, трансформації лімінальної (порогової) динаміки соціального сенсу, виявлення та формування адаптивних здібностей дітей і підлітків, психолого-педагогічного моделювання прогнозованих станів і створення умов для їх вияву з використанням методик оперативного та лонгітюдного вимірювання. Визначено надійні психолого-педагогічні параметри комплексного інструментарію психогігієнічної оцінки навчально-виховного процесу середньої загальноосвітньої школи.

Розглянуто насилля над дітьми як глобальну соціальну проблему. Висвітлено концептуальні засади державної політики України щодо запобігання насильству над дітьми. Проаналізовано методологічні проблеми побудови системи психологічної реабілітації дітей, які зазнали насильства в родині. Розкрито психологічні аспекти запобігання сімейному насильству. Обгрунтовано необхідність психологічної діагностики дітей з метою раннього виявлення осіб, які зазнають такого насильства. Визначено етнопсихологічні чинники подолання наслідків насильства в сім'ї. Показано специфіку сімейного насилля стосовно обдарованої дитини. Розглянуто творчу діяльність як фактор реабілітації таких дітей.

В алфавітному порядку наведено близько 3 000 термінів та персоналій, що відображають сучасний стан розвитку психологічної науки, зі стислим тлумаченням кожного з них і наведенням деяких відомостей про персон.

Систематизовано найпоширеніші поняття, терміни та категорії соціальної роботи та соціальної педагогіки, що відображають теоретико-методологічні основи, зміст і напрями соціальної/соціально-педагогічної роботи, її правові, психологічні, соціокультурні, політичні основи, технології й інновації, а також соціальні інститути та інституції. Зміст викладених термінів розкрито на основі новітніх досягнень соціальної педагогіки, психології, соціології, філософії. Знайшли своє відображення поняття, які ще не були висвітлені у виданнях подібного характеру, зокрема, "альтернативний догляд", "патронаж соціальний", "сімейні групові наради", "технологія соціальна", "фрайчайзинг" тощо.

Вперше розроблено теоретико-методологічні засади психофізіологічного забезпечення становлення фахівців професій типу "людина - людина". Вперше розроблено концепцію психофізіологічного забезпечення становлення фахівця у професіях типу "людина - людина". Суттєво доповнено існуючі наукові уявлення щодо психологічних і психофізіологічних особливостей та чинників професійного становлення фахівців професій типу "людина - людина". Вдосконалено практичні підходи, спрямовані на сприяння професійному становленню фахівців професій типу "людина - людина".

Висвітлено особливості словотвірної структури складних англіцизмів у сучасній українській мові. Проведено контрастивний аналіз фразеологічних одиниць з компонентом найменування "число". Увагу приділено екологічним проблемам на сторінках місцевих газет. Розглянуто проблему літературних і фольклорних взаємозв'язків у дослідженнях українських науковців Закарпаття XX ст. Викладено афіскальний спосіб словотворення в епоху оновлення угорської мови. Висвітлено методологічні основи виховання української дитини. Наведено крос-культурні особливості діяльності у складі міжнародних гуманітарних місій та рятувальних операцій. Розкрито психосоматичні особливості хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки після резекції шлунка. Досліджено сучасні тенденції розвитку транскордонного співробітництва. Розглянуто неформальні маркетингові комунікації та їх роль в інформаційному середовищі компанії. Подано науково-методичні підходи до оцінки інвестиційного потенціалу прикордонного регіону.

Проанализирована зависимость изучения иностранного языка, который является инструментом соотношения коллективной индивидуальности нации с другими, от социально-исторического образа жизни. Автор приходит к выводу, что баланса в освоении языков народов мира можно достичь, учитывая категории потребности, целесообразности и достаточности.

Представлено матеріали І (XXI) Міжнародного наукового семінара робітників літератури (далі – РОЛІТ) в історії української культури, в яких автори публікацій висвітлили нові історичні факти, нові напрямки досліджень української літератури XX століття, що має велике значення для розвитку та вдосконалення інструментів впливу на інтелектуальну та духовно- культурну складову українського етносу, водночас дослідження історії української літератури забезпечують спадкоємність етнічних та культурних традицій, збереження історичної пам'яті українського народу. Зазначено, що надзвичайно символічно проведення семінару у Літературно-меморіальному музеї-квартирі 11. Г. Тичини у Києві, письменник, який жив певний час у будинку РОЛІТ. являє собою яскравий приклад українського поета своєї епохи. Визначено, що життя, творчість, культура й побут ролітовців викликають непідробний інтерес, захоплюють, збуджують уяву та збагачують наші знання про літературний процес в Україні в минулому столітті. Акцентовано увагу, що доповіді охоплюють історію будівництва РОЛІТу, розкривають авторів проекту будівлі, висвітлюють життя й творчість видатних мешканців РОЛІТу, представляють РОЛІТу спогадах письменників, митців та сучасників, розповідають про відомих відвідувачів будинку, а також загадки та легенди РОЛІТу, тому для усіх учасників семінару мешканні РОЛІТу оживають, стають рідними і зрозумілими, а їхня творча спадщина складає значну частину нашої національної культури й духовної сили.