Зазначено, що поняття "первинної кінематографічної ідентифікації", яке почало використовуватися в апаратній теорії, стало об'єктом хибного тлумачення у критиків апаратної теорії. По-перше, воно хибно визначалося як психоаналітичний термін, по-друге, методологічно неправильно ототожнювалося з ідентифікацією з образом, у той час як це поняття передбачало ідентифікацію з поглядом. Стаття має на меті заново визначити поняття "первинної кінематографічної ідентифікації".

Розглянуто питання візуальної насолоди, його розвиток в феміністичній психоаналітичній кінотеорії, тобто як об'єкт критики і руйнування. Деконструйовано феміністичне уявлення про візуальну насолоду, використовуючи фройдівське поняття часткових потягів та лаканівське поняття погляду, а також приклади з кіно.

Зазначено, що інтерпретація фрази Ж.-Л. Бодрі стосовно фільму "Людина з кіноапаратом" є вихідним пунктом для постановки питання про релевантність лінгвістичної моделі в кінотеорії та способів руйнування ідеологічної натуральності в кіно.

Досліджено застосування психоаналітичної концепції суб'єкта у теорії кіно та сформульовано критичну стратегію "повернення до психоаналізу", що передбачає реконтекстуалізацію психоаналітичних понять та систематизацію основних розробок у галузі психоаналітичної теорії кіно. Здійснено реконстекстуалізацію ряду понять ("регресія", "психоз", "перверсія", "бажання", "насолода", "погляд") у психоаналітичні тексти. Диференційовано проблемне поле психоаналітичної теорії кіно на проблеми "враження реальності" (l'impression de realite) та кінематографічної ідентифікації як ефектів позиціювання суб'єкта кінематичним апаратом, розкрито їх психоаналітичні імплікації. Доведено неадекватність рецепції ідей засновника психоналітичної теорії кіно Ж.-Л.Бодрі. Обгрунтовано можливості застосування нової стратегії "повернення до психоаналізу" для розробки адекватного способу застосування психоаналітичної концепції у теорії кіно.

Теоретично обгрунтовано та розвинуто методичні засади стосовно психологічних умов підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування. Розкрито суть даного спілкування та побудовано модель психологічної готовності керівників до управлінського спілкування, що містить чотири взаємопов'язані компоненти, а саме: когнітивний, операціонально-регулятивний, мотиваційний, особистісний. Виявлено недостатній рівень психологічної готовності до управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Установлено, що на підвищення рівня даної готовності позитивно впливає навчальний семінар-тренінг.

Запропоновано поглянути на "популярний постмодернізм" Бодріяра як на забуття більш нагальних проблем сучасного періоду.

Висвітлено основні теоретико-методологічні підходи до дослідження проблеми психологічної компетентності (ПК) особистості у науковій літературі. Розкрито зміст складових ПК керівників освітніх організацій, зокрема, психолого-управлінської, соціально-психологічної, гендерної, комунікативної, психолого-педагогічної й автопсихологічної компетентності. Визначено проблеми формування ПК компетентності керівників освітніх організацій за умов післядипломної педагогічної освіти. Проаналізовано емпіричні дані, одержані під час дослідження рівнів і чинників сформованості складових ПК. Досліджено умови формування ПК управлінців-освітян, запропоновано модель формування ПК керівників освітніх організацій за умов післядипломної педагогічної освіти. Розглянуто зміст і структуру спецкурсів, спрямованих на формування окремих складових ПК управлінців.

Обгрунтовано науково-методичні засади формування психологічної компетентності (ПК) керівників освітніх організацій (ОО). Розкрито зміст, основні тенденції та чинники ПК управлінців. Розроблено модель формування ПК керівників ОО та визначено можливості її реалізації у системі післядипломної педагогічної освіти керівних ОО. Досліджено праці українських педагогів Н. М. Бібік, Л. С. Ващенко, В. Г. Кременя, О. Я. Савченко та ін.

Висвітлено психологічні основи становлення психології як науки, показано її місце у системі наук. Розкрито предмет, завдання, структуру та особливості психології. Розглянуто методологію та методи психологічного дослідження, наведено їх класифікацію. Проаналізовано основні етапи розвитку практичної психології, її структуру та завдання, особливості діяльності психологічних служб у різних соціальних сферах. Наведено методики дослідження темпераменту, сили волі особистості, комунікативних та організатоських схильностей.

Розкрито зміст поняття "управлінське спілкування" та основні функції управлінського спілкування. Акцентовано увагу на груповому навчальному семінарі-тренінгу як на активному методі психологічного навчання, мета якого розвинути комунікативний потенціал і підвищити рівень комунікативної компетентності керівників закладів освіти. Розкрито завдання семінару-тренінгу та його структурні компоненти (інформаційно-пізнавальний, діагностичний та корекційно-розвивальний). Розглянуто організаційну форму проведення семінару-тренінгу (три тренінгові сесії), особливості етапів і фаз навчальних занять, очікувані результати тренінгу. Конкретизовано план проведення навчального семінару-тренінгу на тему "Підвищення ефективності управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів" послідовно на тренінгових сесіях 1 - 3.

Обгрунтовано роль креативності у формуванні комунікативної компетентності керівників освітніх організацій. Показано результати емпіричного дослідження рівнів розвитку креативного потенціалу керівників. Встановлено вплив віку, статі, загального стажу та стажу управлінської діяльності на рівні розвитку креативності. Аналіз результатів дослідження розвитку креативності управлінських кадрів виявив у більшості керівників середній і низький рівні креативності, і лише у чверті керівників виявлено високий рівень сформованості креативного потенціалу.

Обоснована роль креативности в формировании коммуникативной компетентности руководителей образовательных организаций. Показаны результаты эмпирического исследования уровней развития креативного потенциала руководителей. Установлено влияние возраста, пола, общего стажа и стажа управленческой деятельности на уровни развития креативности. Анализ результатов исследования развития креативности управленческих кадров обнаружил у большинства руководителей средний и низкий уровни креативности, и лишь у четверти руководителей выявлен высокий уровень сформированности креативного потенциала.

The role of the creativity in the shaping of communicative competence of heads of educational institutions. Shows the results of an empirical study of levels of development of creative potential leaders. The influence of age, sex, total length and length of management at the level of creativity. Analysis of the results of the study of creativity, management training found in most middle and low levels of creativity, and only a quarter of the managers found a high level of formation of creative potential.

Цель исследования - изучить возрастные изменения содержания метаболитов оксида азота и активности супероксиддисмутазы (СОД) в тканях печени, почек, сердца и мозга крыс и возможность их коррекции. Установлено достоверное снижение уровня метаболитов оксида азота и активности супероксиддисмутазы в исследуемых тканях старых крыс по сравнению со взрослыми. Выявлена наибольшая чувствительность ткани мозга к возрастным изменениям данных показателей. С меньшей интенсивностью изменения наблюдались в тканях сердца и почек, а для ткани печени была отмечена максимальная устойчивость активности СОД и NO-продуцирующей системы при старении. Установлена возможность парафармацевтика "Вин-Вита" проявлять свойства регулятора системы антиоксидантной защиты и NO-продуцирующей системы.

Відзначено зростання використання нетрадиційних методів навчання у вищій школі. Запропоновано класифікацію методів навчання на основі п’яти рівнів навчання: знання-знайомства, знання-копії, знання-вміння, знання-навики, категорія творчості. Враховано, що кожна професійна діяльність охоплює весь діапазон знань від першого до п’ятого рівнів. Проаналізовано сутність традиційних і нетрадиційних занять. Зауважено, що для нетрадиційних занять, до яких відносять інтегровані, міжпредметні та театралізовані заняття, характерне таке структурування змісту і форм, яке викликає, передусім, інтерес в студентів і сприяє їхньому оптимальному розвитку та вихованню. З’ясовано, що семінарські заняття сприяють розвитку творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації та професійного використання знань в процесі навчання. Вказано головні цілі семінарських занять: ознайомлення студентів з особливостями самостійної роботи з літературою, навчання планувати й регулювати самостійну діяльність, навчання способами розумових дій, формування вмінь написати конспект, тези, реферат, рецензію тощо, формування професійної компетентності. Розглянуто проведення семінарів у нових, нетрадиційних формах: семінар-дискусія, семінар-взаємонавчання, семінар-конференція, семінар-гра, підсумковий (синтетичний) семінар, інтелектуальна розминка, сократична бесіда тощо. Констатовано, що семінари виконують багатогранну роль у навчанні, дають можливість розвинути у студентів здатність до активного мислення.

Отмечен рост использования нетрадиционных методов обучения в высшей школе. Предложена классификация методов обучения на основе пяти уровней обучения: знания-знакомства, знания-копии, знания-умения, знания-навыки, категория творчества. Учтено, что каждая профессиональная деятельность охватывает весь диапазон знаний от первого до пятого уровней. Проанализирована сущность традиционных и нетрадиционных занятий. Отмечено, что нетрадиционных занятий, к которым относят интегрированные, межпредметные и театрализованные занятия, характерно такое структурирование содержания и форм, которое вызывает прежде всего интерес у студентов и способствует их оптимальному развитию и воспитанию. Выяснено, что семинарские занятия способствуют развитию творческого профессионального мышления, познавательной мотивации и профессионального использования знаний в процессе обучения. Указаны главные цели семинарских занятий: ознакомление студентов с особенностями самостоятельной работы с литературой, обучение планировать и регулировать самостоятельную деятельность, обучение способами умственных действий, формирование умений написания конспекта, тезисов, реферата, рецензий т.п., формирование профессиональной компетентности. Рассмотрено проведение семинаров в новых, нетрадиционных формах: семинар-дискуссия, семинар-взаимообучение, семинар-конференция, семинар-игра, итоговый (синтетический) семинар, интеллектуальная разминка, сократическая беседа и т.п. Констатировано, что семинары выполняют многогранную роль в обучении, позволяют развить у студентов способность к активному мышлению.

The classification of teaching methods based on five levels of training: knowledge-acquaintance, knowledge-up, knowledge-skills, knowledge, skills, creativity category. Take into account that every professional activities cover the full range of knowledge from the first to the fifth levels. It is noted that the non-traditional occupations, which include integrated classes, interdisciplinary studies, theater studies, is characterized by structuring the content and form, which is primarily in the interest of students and contribute to their optimal development and education. It was found that the seminars contribute to the development of professional creative thinking, cognitive motivation and professional use of knowledge in the learning process. Listed the main objectives of the seminar lessons: to familiarize students with the features of independent work with literature, learning to plan and manage own activities, teaching methods of mental activities, the formation of skills of writing abstracts, theses and abstracts, book reviews, etc., form the professional competence. Considered seminars in new, non-traditional forms: a seminar-discussion, mutual learning seminar, workshop, conference, seminar-game final (Synthetic) intellectual workout, Socratic conversation etc. It was stated that the seminars perform multiple roles in learning, enable us to develop the students' ability to actively thinking.

Розкрито сутність роботи психолога в системі педагогічної діяльності та набір необхідних для успішної роботи знань. Уточнено зміст понять «готовність» та «готовність до діяльності» в системі знань педагогіки та психології. Обґрунтовано впровадження нетрадиційних форм навчання в сучасну систему освіти та їх переваги в формуванні високого рівня успішності та компетентності майбутніх фахівців. Визначено місце готовності до використання нетрадиційних форм навчання в системі професійної компетентності майбутнього психолога. Проведено дослідження ступеня використання майбутніми психологами нетрадиційних методі навчання в професійній діяльності. Результати дослідження подано у таблицях. Запропоновано впровадити спеціальну програму навчання майбутніх психологів з використанням інноваційних методик навчальної діяльності, зокрема застосування нетрадиційних форм навчання.

Раскрыта сущность работы психолога в системе педагогической деятельности и набор необходимых для успешной работы знаний. Уточнено содержание понятий «готовность» и «готовность к деятельности» в системе знаний педагогики и психологии. Обосновано внедрение нетрадиционных форм обучения в современную систему образования и их преимущества в формировании высокого уровня успеваемости и компетентности будущих специалистов. Определено место готовности к использованию нетрадиционных форм обучения в системе профессиональной компетентности будущего психолога. Проведено исследование степени использования будущими психологами нетрадиционных методов обучения в профессиональной деятельности. Результаты исследования представлены в таблицах. Предложено внедрить специальную программу обучения будущих психологов с использованием инновационных методик учебной деятельности, в частности применение нетрадиционных форм обучения.

Disclosed is the essence of the psychologist in the system and a set of educational activities necessary for the success of knowledge. Clarified is the meaning of "readiness" and "willingness to activities" in the system of knowledge of pedagogy and psychology. Grounded is the introduction of non-traditional forms of education in the modern education system and their preferences in the formation of a high level of success and competence of professionals. Determined is the place of readiness for use of alternative forms of education in the system of professional competence of future psychologists. Conducted is a study of the degree of future psychologists use non-traditional teaching methods in their professional work. The survey results are presented in tables. Proposed is to implement a special program to train future psychologists using innovative methods of learning activities, including the use of non-traditional learning.

Розглянуто вимоги до сучасного викладача психології, якій має володіти грунтовними професійними знаннями, не обмежуючись лише психологічними дисциплінами, які викладає, але уміти відповісти на будь-яке питання. Зауважено, що становлення викладача – це насамперед, формування його як особистості. Відмічено особистісний компонент викладача, який включає особистісні якості, що виражаються в природжених здібностях до викладацької діяльності, рівні розвитку соціального інтелекту, дидактичних здібностях, мовних здібностях, сформованості аналітичних та проектних умінь, організаторських, орієнтаційних та комунікативних умінь тощо. Викладено проблеми, з якими стикається викладач вищої школи. Вміщено дві таблиці найбільш важливих професійно значущих якостей викладача з погляду викладачів-психологів та студентів. Аналіз результатів опитування показав різні погляди викладачів і студентів на найбільш важливі професійно значущі якості викладача, але всі вони визнають: високий інтелект, глибоку культуру, ерудицію, почуття гумору, доброзичливість, що поліпшує атмосферу аудиторії та ефективність діяльності викладача.

Виявлено суперечності, характерні для навчання майбутніх психологів за умов післядипломної освіти, які спонукають до підвищення ефективності підготовки шляхом впровадження інноваційних освітніх технологій, зокрема, арт-терапії. Аргументовано можливість трактування арт-терапевтичної технології як різновиду технології особистісно орієнтованого навчання. Зазначено, що використання арт-терапевтичних технологій у навчальному процесі забезпечує створення єдиного арт-терапевтичного та освітнього простору, що позитивно позначається на професійному становленні й особистісному зростанні, самопізнанні майбутніх психологів. Враховано потребу в багатосторонній комунікації (між викладачем і студентами та між студентами) в процесі навчання. Наведено рекомендації щодо створення сприятливої психологічної атмосфери на заняттях та щодо спеціальної організації навчального простору. Вивчено такі перешкоди застосування арт-терапевтичних технологій, як вплив освітніх традицій, почуття дискомфорту від зміни методики, брак мотивації до змін, брак моделей та інформації про ефективне навчання, а також ризик втрати контролю над аудиторією. Запропоновано шляхи подолання цих перешкод.

Выявлены противоречия, характерные для обучения будущих психологов в условиях последипломного образования, побуждающие к повышению эффективности подготовки путем внедрения инновационных образовательных технологий, в частности, арт-терапии. Аргументирована возможность трактовки арт-терапевтической технологии как разновидности технологии личностно ориентированного обучения. Отмечено, что использование арт-терапевтических технологий в учебном процессе обеспечивает создание единого арт-терапевтического и образовательного пространства, что положительно сказывается на профессиональном становлении и личностном росте, самопознании будущих психологов. Учтена потребность в многосторонней коммуникации (между преподавателем и студентами и между студентами) в процессе обучения. Приведены рекомендации по созданию благоприятной психологической атмосферы на занятиях и по специальной организации учебного пространства. Изучены такие препятствия применения арт-терапевтических технологий, как влияние образовательных традиций, чувство дискомфорта от изменения методики, недостаток мотивации к переменам, отсутствие моделей и информации об эффективном обучении, а также риск потери контроля над аудиторией. Предложены пути преодоления этих препятствий.

The contradictions were revealed that are typical for the training of future psychologists in terms of postgraduate education that encourage to an increase in the effectiveness of training by introducing innovative educational technologies, in particular, art therapy. The possibility of interpretation art therapy techniques as a form of personal-oriented technology training was argued. It is noted that the use of art therapy techniques in the teaching process provides a unified art therapeutic and educational space, which has a positive effect on professional development and personal growth, self-knowledge of future psychologists. The recommendations for the creation of a favorable psychological atmosphere in the classroom and for the special organization of educational space were displayed. The use of such obstacles art therapy techniques was studied, as the impact of educational traditions, a sense of discomfort from the change of methodology, lack of motivation to change, lack of models and information about effective learning, as well as the risk of loss of control over the audience. The ways to overcome these obstacles were suggested.

Комплексно розкрито сучасне бачення культурології. Висвітлено можливості дидактичного й евристичного характеру, що випливають зі специфіки університетської науки, тісно пов'язаної з викладанням. Репрезентовано культурологічні здобутки семіотики й урбаністики, історії та філософії культури, антропології та інших суспільно-гуманітарних галузей. Акцентовано, що культурологія є окремою галуззю зі своєю методологією і власним предметом наукового дослідження. Розглянуто ідентифікаційні поняття культурології, методологічні аспекти вивчення археологічних пам'яток в контексті культурології, концептуальні та методологічні виміри культурологічних ініціатив.

Розкрито сучасні наукові підходи, тенденції, напрями, умови та технології поширення принципів відкритої освіти (ВО). Увагу приділено розкриттю всіх сторін освітнього процесу, об'єктивності якості освіти для суспільства, роботодавців, здобувачів освіти, оскільки сучасність потребує об'єднання фахівців різних галузей знань задля здійснення значних змін у русі ВО. Розглянуто методологічні основи формування ідеології інформаційного суспільства XXI ст. Окреслено перспективи розвитку освіти в Україні у контексті глобальних викликів інформаційного суспільства. Висвітлено питання міжнародно-правового регулювання ВО. Подано інформацію про диверсифікацію неперервного підвищення кваліфікації керівних і педагогічних працівників в умовах післядипломної ВО. Описано технологію формування психологічної компетентності суб'єктів освітнього процесу в умовах післядипломної ВО. Висвітлено особливості реалізації принципів педагогіки партнерства в умовах упровадження концепції "Нова українська школа". Розкрито технології та інструменти розвитку електронної кафедри. Визначено вектори розвитку організаційної культури керівника в умовах ВО. Розглянуто специфіку самоменеджменту професійного розвитку викладачів кафедр менеджменту університетів Республіки Польща.

Досліджено психологічні особливості формування професійної толерантності у керівників загальноосвітніх навчальних закладів як під час професійної підготовки (здобуття вищої освіти), так і у процесі післядипломної освіти (підвищення кваліфікації). Обґрунтовано авторську концепцію формування професійної толерантності у керівників загальноосвітніх навчальних закладів, розроблено модель професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Визначено рівні та чинники сформованості професійної толерантності у керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Розкрито особливості організаційно-психологічного супроводу формування професійної толерантності у керівників загальноосвітніх навчальних закладів, визначено організаційно-психологічні умови формування професійної толерантності у керівників загальноосвітніх навчальних закладів в процесі професійної підготовки (здобуття вищої освіти) та післядипломної освіти (підвищення кваліфікації).

Актуальність тематики зумовлена парадоксальною, гібридною та неоднозначною природою сучасної ситуації, що останніми роками виявила ознаки стійкості та відомої керованості з точки зору уявлень про хвильовий самоорганізований характер розвитку системи освіти взагалі та підготовки психологів зокрема. Подібно до цього, методичні рекомендації також парадоксальні та гібридні. Вони побудовані таким чином, щоб сприяти майбутнім психологам у проектуванні та реалізації індивідуальних траєкторій саморозвитку і самопідготовки. Еклектичність поданих матеріалів породжує певні смислові бар'єри, подолання яких бачиться у термінах не лише індивідуальної, а й групової самоорганізації у навчальних групах на кшталт "спільноти дослідників". Охарактеризовано системні та особистісно орієнтовані ресурси сучасної підготовки психологів. Увагу приділено освітнім траєкторіям особистісного розвитку, а саме метафоричним "рекомендаціям" до проєктування. Досліджено особливості особистісного та професійного розвитку майбутнього психолога на сучасному етапі. Охарактеизовано особливості формування толерантності до невизначеності в майбутніх психологів. Висвітлено новітні підходи до самодовіри як ресурсу життєстійкості майбутнього психолога. Проаналізовано практичні аспекти діяльності психолога з різними групами осіб і запитами. Окрему увагу приділено особливостям роботи психолога з представниками ЛГБТ-спільноти.