Викладено теоретичні і методичні основи практичної підготовки вчителів історії в педагогічній науці і практичній роботі вищих педагогічних навчальних закладів України. Висвітлено становлення і розвиток пріоритетних напрямків практичної підготовки вчителів історії в діяльності педагогічних навчальних закладів України (кінець другого - початок третього десятиріччя XX століття). Розглянуто особливості практичної підготовки вчителів суспільствознавчих дисциплін в педагогічних вузах України в 20-30-х роках, проблеми єдності і протиріччя ідеологічного і практичного формування особистості вчителя історії в 40-50-х роках, формування готовності до практичної роботи в школі студентів історичних факультетів педвузів України в 60-90-х роках.

Розглянуто питання розвитку інтелектуально-логічного, інтелектуально-евристичного та комунікативно-творчого компонентів творчих здібностей учнів X - XI класів у процесі вивчення історії, суспільствознавства. Проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу, нормативно-правові документи, навчально-методичний комплекс, визначено критерії та показники рівня розвитку творчих здібностей старшокласників у навчальному процесі. Значну увагу приділено методиці розвитку творчих здібностей школярів на засадах послідовного застосування навчальних блоків: інформаційно-теоретичного, практичного, контролю знань і презентації творчих завдань.

Рассмотрены вопросы развития интеллектуально-логического, интеллектуально-эвристического и коммуникативно-творческого компонентов творческих способностей учеников X - XI классов в процессе изучения истории, обществоведения. Проанализированы психолого-педагогическая и методическая литература, нормативно-правовые документы, учебно-методический комплекс, определены критерии и показатели уровня развития творческих способностей старшеклассников в учебном процессе. Значительное внимание уделено методике развития творческих способностей школьников на основе последовательного применения учебных блоков: информационно-теоретического, практического, контроля знаний и презентации творческих заданий.

Показано роль гри в історії педагогіки, проаналізовано вплив ігор на розвиток і формування особистості. Розкрито значення педагогічної культури у професійно-педагогічній діяльності вчителя. Запропоновано методику створення та проведення педагогічних ігор з формування педагогічної культури майбутніх учителів. Розглянуто педагогічну техніку як елемент майстерності та педагогічної культури. Увагу приділено педагогічним етиці вчителя, такту та майстерності вчителя. Висвітлено особливості розвитку пізнавального інтересу студентів засобами навчально-педагогічних ігор.

Показана роль игры в истории педагогики, проанализировано влияние игр на развитие и формирование личности. Раскрыто значение педагогической культуры в профессионально-педагогической деятельности учителя. Предложена методика создания и проведения педагогических игр по формированию педагогической культуры будущих учителей. Рассмотрена педагогическая техника как элемент мастерства и педагогической культуры. Внимание уделено педагогическим этике учителя, такту и мастерству учителя. Освещены особенности развития познавательного интереса студентов средствами учебно-педагогических игр.

Розглянуто теоретичні та методичні проблеми, спрямовані на вивчення і формування стратегії та тактики практичної підготовки вчителів історії та інших суспільно-політичних дисциплін у педагогічних навчальних закладах України на різних етапах її розвитку. Розкрито зміст і мету, завдання, організаційні форми практично-методичної підготовки майбутніх учителів суспільних дисциплін у педагогічних навчальних закладах України від періоду УНР до початку 90-х рр. ХХ ст. На підставі аналізу архівних джерел, психолого-педагогічних та історичних досліджень сформульовано перспективні напрямки створення певної моделі оптимальної системи поєднання академічної та практично-методичної підготовки вчителів історії у вищих навчальних закладах країни. Вперше в історико-педагогічному плані на підставі системного аналізу розкрито головні складові практично-методичної підготовки учителя як важливої частини професійного становлення.

Висвітлено проблеми правового захисту дитинства та нормативного забезпечення прав дитини в Україні. Розглянуто права дитини на майно, житло, освіту, працю, підприємницьку діяльність, свободу пересування, об'єднання в громадські організації. Охарактеризовано права й обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Розкрито сутність таких понять, як абілітація, багатодітна сім'я, батьки-вихователі, дитина-біженець, дитячий будинок сімейного типу, економічне насильство в сім'ї. Запропоновано методичні розробки уроків для початкової, основної та старшої школи з проблематики прав дитини.

Висвітлено методику формування громадянської компетентності учнів (ГКУ) у процесі навчання правознавства, етапи в історії розвитку компетентнісного підходу в освіті. Визначено міжпредметний підхід у формуванні ГКУ, умови їх формування на уроках правознавства, а також компоненти, зокрема, знаннєвий, ціннісний, діяльнісний, процесуальний (особистісно-творчий). Розкрито зміст правознавчої освіти у відповідності з Державним стандартом у сфері правознавства, наведено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Розкрито роль і місце шкільного курсу етики як навчального предмета й основні методичні умови організації пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання етики. Сформульовано рекомендації для вчителів етики щодо організації пізнавальної діяльності учнів на уроках з предмета. Показано, що організація пізнавальної діяльності учнів є сферою творчості кожного вчителя, адже він самостійно варіює матеріалом, на власний розсуд будує заняття, відбираючи форми, методи та засоби навчання. Обгрунтовано необхідність створення умов для формування в учнів здатності оцінювати власну поведінку та поведінку інших з позиції добра та зла, моральних норм та етикетних правил, вимог культурного спілкування та толерантності, а також запровадження самооцінювання учнів і взаємооцінювання учнями один одного.

Висвітлено досвід організації профільного навчання у старшій школі Іспанії. Проаналізовано офіційні документи з питань організації профільної освіти, довідкову літературу навчальних закладів Іспанії, аналітичні матеріали та матеріали педагогічної періодики. З'ясовано сутність поняття "профільне навчання". Охарактеризовано сучасну систему освіти Іспанії та визначено місце і роль старшої профільної школи в загальноосвітньому процесі цієї країни. Досліджено теоретичні основи становлення та розвитку профільного навчання в Іспанії, розкрито його зміст, форми та методи організації. Розроблено рекомендації щодо використання досвіду організації профільного навчання Іспанії в Україні.

Визначено зміст і завдання екологічної освіти у педагогічній науці та науковій думці України та Німеччини. Проаналізовано провідні педагогічні концепції екологічної освіти Німеччини. Обгрунтовано принципи модернізації екологічної складової змісту освіти у загальноосвітніх школах Німечиини у другій половині ХХ ст. Приділено увагу відображенню зазначеної складової змісту освіти в нормативних освітніх документах федеральних земель Німеччини. З'ясовано специфіку впровадження пректної форми організації екологічної освіти. Охарактеризовано взаємодію державних органів, громадських об'єднань та освітніх установ у реалізації завдань екологічної освіти в позашкільній роботі навчальних закладів Німеччини.

Висвітлено проблематику диференційованого навчання історії у старшій школі. Проаналізовано підходи до диференціації навчання в історичній ретроспективі. Визначено основні психолого-педагогічні, соціальні, організаційні та нормативні засади диференціації навчання, проаналізовано наукові підходи та практику внутрішньої і зовнішньої диференціації у навчанні історії старшокласників. Визначено концептуальні засади методичної системи диференційованого навчання. Запропоновано методичну систему диференційованого навчання старшокласників історії та рекомендовано методику її практичної реалізації.

Висвітлено науково-методологічні підходи до проблеми підготовки педагогічних кадрів гуманітарних спеціальностей досліджуваного періоду. Охарактеризовано чинники становлення системи освітніх закладів з підготовки вчителів для гімназій та прогімназій. Викладено результати аналізу поглядів провідних освітніх і суспільних діячів другої половини XIX - початку XX ст. Розкрито сутність і зміст загальнотеоретичної та практичної підготовки вчителів гуманітарних спеціальностей. Увагу приділено соціально-економічним і організаційно-педагогічним чинникам становлення педагогічної освіти в Україні у другій половині XIX - початку XX ст., особливостям формування ідеалу вчителя-гуманітарія у вітчизняній педагогічній думці зазначеного періоду.

Розглянуто передумови виникнення та розвиток Інституту політології та права, наведено короткі історії кафедр (теорії та історії держави і права, цивільного та трудового права, кримінального права та процесу, політичних наук, теорії та методики викладання соціально-гуманітарних дисциплін, правознавства, політології та державного управління, освітньої політики), біографічні довідки про викладачів інституту та списки випускників за 1998 - 2015 рр. Увагу приділено навчальній, методичній, науковій і виховній роботі інституту. Подано інформацію про міжнародні зв'язки, концепцію розвитку Інституту політології та права в 2015 - 2020 рр., а також стратегію його розвитку.