Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.2-1 + Р732 + Р128.37

Рубрики:

Хвороби обміну речовин у дітей

Вигодовування і догляд за новонародженими дітьми

Харчування дітей і підлітків

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено характер і структуру інфекційної та неінфекційної захворюваності дітей матерів із різним рівнем лактації: гіпогалактією та нормальною лактацією. Встановлено значне зниження індексу здоров'я дітей матерів з гіпогалактією. У структурі захворюваності переважали гострі респіраторні вірусні інфекції, гострі кишкові інфекції, пневмонії, рахіт, дефіцитна анемія. Значний вплив на захворюваність дітей мав час припинення лактації та переведення на штучне вигодовування. Індекси здоров'я дітей, що переведені на штучне вигодовування у віці 1, 3 і 12 міс. становили 2,7 %; 7,9 % і 29,4 % відповідно.

Проведено клінічне дослідження ефективності препарату "Гемофер" (фірма "Терпол", Польща) у лікуванні дітей із залізодефіцитною анемією. Доведено безпечність, легку дозованість, результативність у зменшенні або ліквідації сидеропенічних симптомів та нормалізації лабораторних показників пропорційно ступеня тяжкості перебігу залізодефіцитної анемії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.410.030-3

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба у дітей

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.2-4

Рубрики:

Хвороби обміну речовин у дітей

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.2 + Р733.414

Рубрики:

Хвороби обміну речовин у дітей

Хвороби нирок у дітей

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити зв'язок лептину з основними кластерами метаболічного синдрому (МС): артеріальною гіпертензією, рівнем глюкози, інсулінорезистентністю, показниками ліпідного обміну в дітей із генералізованим ожирінням (ГО) і надлишковою масою тіла (НМТ) (за рекомендацією ВООЗ, 1998; National Cholesterol Education Program/Adult Treatment Panel (NCEP/ATP), 2001) та абдомінальним ожирінням (АО) (за рекомендацією International Diabetic Federation (IDF), 2007. Під спостереженням знаходились 168 дітей віком 9 - 18 років, які сформували 3 групи: I група - 120 дітей із НМТ та ГО, II група - 64 дитини з АО, III група - 48 дітей із нормальною масою тіла. Встановлено, що лептин тісно пов'язаний із НМТ, ГО та АО, є чутливим регулятором ліпідного, вуглеводного обмінів та артеріального тиску в дітей із НМТ та ГО, активністю симпатичної нервової системи в дітей з АО. Висновки: гіперлептинемія та лептинорезистентність є провідними етіопатогенетичними чинниками розвитку і прогресування МС в дітей. Надлишкова маса тіла та ГО поряд з АО вважаються базисними ознаками МС в дітей з урахуванням даних щодо їх проатерогенного, продіабетогенного впливу та значення у формуванні артеріальної гіпертензії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.2-37 + Р733.415.202.1 + Р733.410.1

Рубрики:

Хвороби обміну речовин у дітей

Ожиріння у дітей

Хвороби серця у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити особливості варіабельності серцевого ритму (ВСР) та и зв'язок з основними критеріями метаболічного синдрому (МС) у дітей. У проспективному популяційному динамічному з метою перевірки гіпотези дослідженні взяли участь 39 дітей віком 9 - 18 років, які мали ознаки МС за рекомендаціями IDF (2007). Групу контролю склали 35 дітей з нормальною масою тіла ідентичного віку та статі. Дітям проводили антропометрію, визначали ранішню глюкозу та інсулін, загальний холестерин, холестерин ліпопротеїдів високої, низької та дуже низької щільності, тригліцериди, індекси HOMA-IR та Caro, співвідношення ТГ/ХСЛПВЩ, вимірювали артеріальний тиск, реєстрували кардіоритмограму. У 74,3 % дітей з МС виявлено виразні порушення вегетативного балансу з напруженням обох відділів вегетативної нервової системи, з них у 69,0 % симпатичної і у 31,0 % - парасимпатичної. Показники активності парасимпатичної вегетативної нервової системи, за даними RRNN, на 11,1 %, RMSSD на 35,9 % (P = 0,024), PNN50 % у 2,6 разу (p = 0,03) були нижчими, ніж у дітей з нормальною масою тіла. Виявлено достовірну кореляційну залежність кластерів МС та показників ВСР: обводу талії (r = 0,46; p = 0,034) та обводу стегон (r = 0,44; p = 0,042) з LF; глюкози крові з ЧСС (r = 0,55; p = 0,009) та зворотної залежності з RRNN (r = -0,501; p = 0,021); холестерину ліпопротеїдів високої щільності з HF (r = 0,488; p = 0,025) та LF (r = 0,723; p = 0,001); співвідношення ТГ/ХСЛПВЩ з показниками парасимпатичної активності, TP (r = 0,60; p = 0,004) та LF (r = 0,823; p = 0,0001); підвищених значень тиску з pNN50 % (r = 0,46; p = 0,035). Посилення функціонування симпатичної нервової системи з підвищенням холестерину ліпопротеїдів високої щільності та парасимпатичної нервової системи з підвищенням артеріального тиску пов'язані з компенсаторною симпато- та ваготонією. Висновки: дослідження ВСР поглиблюють уявлення про патогенез МС у дітей, одним з провідних чинників якого слід вважати активацію симпатичної та пригнічення парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи, що створює підстави віднести їх до маркерів МС у дітей.

Мета роботи - вивчити значення тиреоїдної функції у формуванні метаболічного синдрому (МС) у дітей та її зв'язок з основними діагностичними критеріями. Дітям із МС (49 дітей, I група) та 16 дітям з нормальною масою тіла (контрольна група) проведено антропометричні виміри, визначення артеріального тиску, тиреотропного гормона, вільного трийодтироніну, вільного тироксину, антитіл до тиреопероксидази, загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої, низької та дуже низької щільності, тригліцеридів, холестерину не-ліпопротеїдів високої щільності, індексу атерогенності, співвідношень загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності, тригліцериди/холестерин ліпопротеїдів високої щільності, інсуліну, глюкози, індексів HOMA-IR та Саго, лептину. МС верифікований за діагностичними критеріями IDF (2007), субклінічний гіпотиреоз - згідно із протоколом МОЗ України "Надання медичної допомоги дітям зі спеціальності "Дитяча ендокринологія"" N 254 від 27.04.2006 р. При формуванні МС у дітей тиреостимуляційний гормон, вільний трийодтиронін та вільний тироксин відіграють суттєву патогенетичну роль у становленні основних його критеріїв і абдомінального ожиріння, гіперінсулінемії, порушень ліпідного обміну (гіперхолестеринемії, підвищення значень холестерину ліпопротеїдів низької щільності, холестерину не-ліпопротеїдів високої щільності, зниження холестерину ліпопротеїдів високої щільності). Під час проведення верифікації МС необхідно визначати ендокринний статус щитоподібної залози (тиреотропний гормон, вільний трийодтиронін, вільний тироксин, антитіла до тиреопероксидази), який у дітей з високою частотою виявляється високими нормальними значеннями тиреотропного гормона та субклінічним гіпотиреозом. Висновки: дітей з високими нормальним значенням тиреотропного гомона та субклінічним гіпотиреозом рекомендовано спостерігати в групі ризику з розвитку МС.

Вивчено особливості варіабельності серцевого ритму (ВСР) у 68 дітей з метаболічним синдромом (МС) з абдомінальним ожирінням та 66 дітей з МС з надлишковою масою тіла та генералізованим ожирінням. Виявлено, що незалежно від характеру розподілу жирової тканини для дітей характерне зниження загальної ВСР з переважанням центральних нейрогуморальних впливів та пригніченням активності парасимпатичного домену і, як наслідок, відносне підвищення активності симпатичного відділу автономної нервової системи у фоновій пробі. Зміни ВСР слід вважати потенційними маркерами МС в дитячому віці, незалежно від характеру жиронакопичення, що дозволяє визначити додаткові цільові точки профілактичного та лікувального впливу. Зниження ВСР у дітей з МС з абдомінальним ожирінням та з МС з надлишковою масою тіла та генералізованим ожирінням слід розцінювати як доклінічні функціональні ознаки ураження серцево-судинної системи, які потребують своєчасної корекції.

На підставі клінічно-параклінічного обстеження 1520 дітей і підлітків загальної популяції встановлено, що частота метаболічного синдрому (МС) в дітей становить 5,9 %. Рівень виявлення МС в дітей української популяції не відрізняється від загальносвітових. Відмічено, що для відображення реальної епідеміологічної ситуації в Україні з поширеності метаболічних захворювань з метою їх профілактики та своєчасної корекції необхідно впровадити моніторинг МС.

В результате обследования 160 детей в возрасте от 9 до 18 лет с избыточной массой тела, генерализованным и абдоминальным ожирением установлено, что антропометрические показатели - окружность шеи, талии, бедер, соотношение окружность талии/окружность бедер, индекс массы тела и площадь поверхности тела являются достоверными биомаркерами метаболического синдрома. Индекс массы тела, критерий избыточной массы тела и генерализованного ожирения тесно коррелировали с гипергликемией, холестерином-не-липопротеидов высокой плотности и артериальной гипертензией. Окружность талии (критерий абдоминального ожирения), дополнительно имела высокой степени корреляцию с атерогенными фракциями холестерина, гиперинсулинемией и инсулинорезистентностью. Абдоминальное ожирение наряду с избыточной массой тела и генерализованным ожирением следует отнести к базовым критериям метаболического синдрома у детей и подростков.

Мета дослідження - вивчити характер і механізм впливу лептинемії та селективної лептинорезистентності на формування артеріальної гіпертензії (АГ) в дітей з ожирінням. Відібрано 133 дитини віком 9 - 18 років, яких було розподілено на 3 групи: 1-а група - 28 дітей з генералізованим ожирінням та нормальним артеріальним тиском, 2-а група - 40 дітей з генералізованим ожирінням та АГ, 3-я група (контрольна) - 65 дітей з нормальними для віку та статі масою тіла та артеріальним тиском. Проведено антропометричні виміри, визначення артеріального тиску, загального лептину, альдостерону, кортизону, реніну, варіабельності серцевого ритму. Визначено, що в дітей з ожирінням рівень лептину крові [12,0 (8,5 - 20,9) нг/мл], вірогідно, перевищував його концентрацію в дітей з нормальною масою тіла [2,4 (0,7 - 8,7) нг/мл] (p = 0,001) і значно збільшувався з приєднанням АГ [17,1 (9,2 - 39,4) нг/мл] (p = 0,001) у порівнянні з дітьми групи контролю. Встановлено, що гіперлептинемія та селективна лептинорезистентність, що характерні для дітей з ожирінням, беруть безпосередню участь у формуванні АГ. Імовірним механізмом впливу лептину на процеси формування АГ є зниження активності парасимпатичної та відносне підвищення активності симпатичної автономної нервової системи, виявлених за зниженням загальної варіабельності серцевого ритму за даними RRNN, SDNN та парасимпатичної активності автономної нервової системи за показниками RMSSD, pNN50, HF, співвідношенням LF/HF, водночас гуморальний шлях реалізації дії лептину на формування АГ не доведений. Висновки: гіперлептинемія та селективна лептинорезистентність відіграють провідну патогенетичну роль у формуванні коморбідності ожиріння та АГ шляхом відносної активації симпатичної та зниження активності парасимпатичної автономної нервової системи, що слід враховувати, проводячи профілактику та лікування у дітей.

Мета дослідження - вивчити характер взаємозалежності вегетативного гомеостазу та змін серцево-судинної системи у разі метаболічного синдрому (МС) у дітей. Під спостереженням знаходились 68 дітей з МС та 21 дитина контрольної групи. Вік дітей становив 12 - 17 років. Верифікацію МС проводили згідно з консенсусом IDF (2007). Стан вегетативної нервової системи вивчали за допомогою кардіоінтервалограм у фоновій та ортостатичній пробі. Визначалися часові характеристики серцевого ритму: RRNN, SDNN і показники загальної сумарної варіабельності серцевого ритму; RMSSD, pNN50 - стандарти показників активності парасимпатичної нервової системи та спектральні характеристики. Проявом кардіометаболічного синдрому у дітей з МС є морфофункціональні зміни серця з потовщанням міжшлуночкової перегородки та задньої стінки лівого шлуночка (ЛШ), гіпертрофією міокарда ЛШ за показником індексу міокарда ЛШ, індексованого на зріст у ступені 2,7, та формуванням концентричного ремоделювання, ексцентричної та концентричної гіпертрофії ЛШ. Особливостями вегетативного забезпечення серцево-судинної діяльності у дітей з МС є зниження загальної варіабельності серцевого ритму за даними часового показника RRNN зі зменшенням потужності парасимпатичної іннервації за даними часових показників RMSSD, pNN50 та спектрального показника HF та відносне підвищення симпатичної активності вегетативної нервової системи, напруження і централізація регуляторних механізмів. Висновки: зниження варіабельності серцевого ритму у разі МС у дітей є ризик-фактором і діагностичним критерієм ураження серцево-судинної системи, зумовлене, поряд з критеріями МС, порушеним вегетативним забезпеченням серцевої діяльності.

Мета роботи - вивчити маркери, які доцільно використовувати в діагностиці ендотеліальної дисфункції в дітей з інсулінорезистентністю. Проведено визначення інсуліну, глюкози, оксиду азоту, L-аргініну, лептину, малонового діальдегіду, мікропротеїнурії, мікроальбумінурії, товщини інтима-медіа загальної каротидної артерії, підрахунок індексів HOMA-IR та Caro у 189-ти дітей віком 9 - 18 років, які сформували 2 групи: 1-а група - 54 дитини з інсулінорезистентністю, 2-а група - 135 дітей з нормальною чутливістю тканин до інсуліну. Виявлено, що в дітей з генералізованим та абдомінальним ожирінням інсулінорезистентність діагностувалася вірогідно частіше, ніж у дітей з нормальною масою тіла (p1 = 0,032). Показники вуглеводного метаболізму в дітей з інсулінорезистентністю вірогідно відрізнялись від параметрів дітей групи контролю. Рівень базального імунореактивного інсуліну крові в дітей 1-ї групи в 2,3 разу, базового рівня глюкози на 13,0 % перевищував показник у дітей 2-ї групи. Найбільш суттєва різниця в показниках спостерігалась в індексі HOMA-IR та Caro. Вірогідна різниця в рівні оксиду азоту (p = 0,049), як маркера ендотеліальної дисфункції, відмічалася в дітей 1-ї та 2-ї груп. L-аргінін у дітей 1-ї групи на 27,1 % перевищував показник у дітей 2-ї групи, але рівня вірогідності не досягав. Рівень лептину в дітей 1-ї групи в 7,5 разу перевищував аналогічний показник у дітей 2-ї групи (p = 0,003). Вірогідна різниця спостерігалась у значеннях малонового діальдегіду, який у дітей 1-ї групи був на 12,5 % нижчим (p = 0,005), ніж у дітей 2-ї групи. Мікроальбумінурія в дітей 1-ї групи на 15,5 % перевищувала показник у дітей 2-ї групи (p = 0,630). Мікропротеїнурія в дітей 1-ї групи на 3,6 % перевищувала рівень у дітей 2-ї групи (p = 0,770). Товщина інтима-медіа загальної каротидної артерії в дітей 1-ї групи не відрізнялась від аналогічного показника в дітей групи контролю. Висновки: інсулінорезистентність у дітей супроводжується розвитком ендотеліальної дисфункції, найбільш чутливими маркерами якої є оксид азоту та загальний лептин крові, що доцільно використовувати в діагностиці.

Проведено аналіз активності автономної нервової системи у дітей з метаболічним синдромом (МС). Встановлено, що МС у дітей притаманний дисбаланс автономної нервової системи зі зниженням варіабельності серцевого ритму та парасимпатичної активності, за відносного підвищення активності симпатичної нервової системи та центральних нейрогуморальних впливів, які доцільно використовувати як додатковий діагностичний критерій. Оцінка функціонального стану автономної нервової системи за даними варіабельності серцевого ритму у разі МС у дітей надає змогу провести діагностику вегетативного забезпечення на ранній доклінічній стадії, оцінити вегетативний резерв і прогноз, оптимізувати лікування з урахуванням характеру змін автономної регуляції ритму серця.

Мета роботи - вивчити особливості вегетативного забезпечення у дітей з есенціальною артеріальною гіпертензією (ЕАГ). Під спостереженням знаходились 25 дітей з ЕАГ (1-ша група) та 21 дитина групи контролю, які не відрізнялись за віковою та статевою ознаками. Вік дітей 1-ї групи становив 12,0 - 16,0 років, групи контролю - 10,0 - 17,0 років. Стан вегетативної нервової системи вивчено за допомогою аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР) у фоновій пробі, яка надала змогу оцінити вихідний вегетативний тонус, та ортостатичній пробі, що надає можливість оцінити вегетативну реактивність. Реєстрацію кардіоінтервалограм проведено на комп'ютерному апаратному комплексі "Полі-Спектр" ("Нейрософт"). АГ визначено згідно з 95-м перцентилем розподілу артеріального тиску (The Fourth Report on Diagnosis, Evaluation and Treatment of High Blood Pressure in Children and Adolescents, США). Дітям з ЕАГ притаманне вірогідне зниження загальної ВСР. Часові та спектральні параметри, що характеризують загальну ВСР, у фоновій пробі у дітей 1-ї групи були вірогідно нижчими, ніж у дітей групи контролю: так, RRNN - на 25,0 % меншим, SDNN - на 77,2 % меншим, ТР у 2,3 раза меншим. Параметри, що відповідають за парасимпатичну активність, у 1-й групі також були вірогідно нижчими, ніж у групі контролю: RMSSD - у 2,83 разу, NN50 - у 14,9 разу, HF - у 5,31 разу. Активність симпатичної автономної нервової системи у дітей 1-ї групи була відносно вищою, ніж у дітей групи контролю, на що вказує абсолютне зниження парасимпатичної активності та підвищення індексу вегетативного балансу LF/HF у 2,21 разу у порівнянні з групою контролю (p = 0,029). Спектральний показник VLF, що вказує на нейрогуморальну регуляцію серцевої діяльності, за даними розподілу потужностей у спектрі кардіоінтервалограм дітей 1-ї групи в 1,65 разу перевищував аналогічний показник групи контролю. Зроблено висновки, що для дітей з ЕАГ притаманне суттєве зниження ВСР за рахунок послаблення тонічних впливів парасимпатичної нервової системи та відносне підвищення активності симпатичних і нейрогуморальних впливів на регуляцію серцево-судинної діяльності; підвищення ригідності серцевого ритму внаслідок зниження парасимпатичних автономних впливів є ознакою розвитку кардіоваскулярної автономної нейропатії у дітей з АГ.

Мета роботи - вивчити полікомпонентність метаболічних порушень за метаболічного синдрому у дітей шляхом визначення стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та її зв'язок із основними кластерами метаболічного синдрому. У процес розвитку метаболічного синдрому в дітей включена ренін-ангіотензин-альдостеронова система, зв'язок якої із кластерами метаболічного синдрому є багатокомпонентним. Система ренін-ангіотензин-альдостерону тісно пов'язана із вегетативною функцією у дітей із метаболічним синдромом через підвищення активності симпатичної нервової системи.

Цель работы - изучить поликомпонентность метаболических нарушений при метаболическом синдроме у детей путем определения состояния ренин-ангиотензин-альдостероновой системы и ее связок с основными кластерами метаболического синдрома. В процесс развития метаболического синдрома у детей включена ренин-ангиотензин-альдостероновая система, связь которой с кластерами метаболического синдрома является многокомпонентной. Система ренин-ангиотензин-альдостерона тесно связана с вегетативной функцией у детей с метаболическим синдромом через повышение активности симпатичной нервной системы.

Вивчено особливості ліпідного спектра крові в дітей із метаболічним синдромом (МС). Під спостереженням було 139 дітей віком від 9-ти до 18-ти років, які сформували 2 групи: 1-ша група - 85 дітей із МС на тлі абдомінального ожиріння, 2-га група - 54 дитини з нормальною масою тіла. Проведено антропометрію, визначено рівні загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ВЩ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (НЩ), холестерину ліпопротеїдів дуже НЩ, тригліцеридів, виміряно артеріальний тиск. Виявлено, що ознаками дисліпідемії були вірогідно підвищені рівні загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, холестерину ліпопротеїдів дуже НЩ, тригліцеридів і співвідношення холестерин-не-ліпопротеїдів ВЩ, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів ВЩ, індекс атерогенності, які слід використовувати як маркери в діагностиці МС в дітей. Відносне підвищення холестерину ліпопротеїдів ВЩ, імовірно, слід вважати компенсаторною реакцією у відповідь на збільшення проатерогенних фракцій холестерину з метою їх нормалізації.